CC BY
10Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 22 (61). № 1. 2009 г. С. 367-373.
УДК 340 (005. 54)
Тимченко Г.В.
ТЕОРЕТИЧН1 ТА ПРАКТИЧН1 ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО УКРАНСЬКОГО
ЗАКОНОДАВСТВА
У статп анашзуються проблемы теоретичного i практичного характеру, пов'язат iз формуванням та функцюнуванням укра!нського законодавства. Головну увагу присвя-чено проблемi визначення поняття „законодавство". Обгрунтовуеться необхiднiсть його одностайного трактування. Розглядаються основнi проблеми, пов'язаш iз становленням укра!нського законодавства. Формулюються вiдповiднi висновки щодо розв'язання розглянутих проблем.
Ключовi слова: законодавство, система законодавства, закон, колiзiйнiсть законодавства, правотворчiсть, законотворчють, юридична технiка.
Актуальнiсть. Тривалий час Укра!на перебувае в процесi економiчноf, сощально!, полгтично!, соцюкультурно!, духовно! та морально-етично! трансформаций кiнцевим результатом яко! мае стати побудова демократично!, правовое' держави. У нашiй кра!нi формуеться громадянське суспiльство, засноване на свободi народу, i нова держава, що визнае прiоритет прав людини. У сучасних умовах одним iз найважливших завдань, пов'язаних iз формуванням правово! держави i громадянського суспiльства слщ розгля-дати формування i вдосконалення законодавства як найважливiшо! умови здшснення глибоких реформ в економiчнiй та полгтичнш сферах, гаранта прав, свобод людини i громадянина. Тому, наразi актуальним i важливим е дослщження як самого поняття „законодавство", так i питання забезпечення його ефективносп. 1нтерес до зазначено! проблеми посилюеться також у зв'язку iз значним впливом мгжнародного права на роз-виток нацiонального законодавства.
Питанням сутносп, формування та функцiонування законодавства придшялося чимало уваги як у впчизнянш, так i свiтовiй юридичнiй наущ. В розробцi цiе! проблеми досить вагомим е внесок юриств колишнього Радянського Союзу. Зокрема, над нею працювали таю вiдомi радянськi науковщ, як А. Шебанов [1], I. Самощенко [2], I. Смець [3], та багато шших. Окремi аспекти розглядано! проблеми висвiтлено також у пострадянських монографiчних роботах, пщручниках, навчальних посiбниках, науко-вих статтях таких учених, як В. Перевалов [4], I. Бачшо [5], О. Скакун [6] та шшг Серед останшх праць з цiе! проблеми заслуговують на увагу дисертацiйнi дослiдження О. Лисенково! та Д. Лилака. У зазначених працях подаеться комплексна структурно-функцiональна характеристика системи законодавства, розкриваються особливостi функцiонування законодавства як високооргашзовано! багаторiвнево! системи взаемопов'язаних елементiв [7] ^ в1дпов1дно, здiйснено комплексне дослщження теоре-тико-правових аспектiв колiзiй у законодавстга Укра!ни у взаемозв'язку з правозасто-совчою дiяльнiстю господарських сущв Укра!ни, розкриваються особливостi колiзiйних проблем правозастосовчо! дiяльностi господарських судiв [8].
Вщдаючи належне вищезазначеним вченим в той же час слщ констатувати, що дана проблема потребуе подальшо! розробки у свил сучасних подш державно-правового буд!вництва. Тому метою пропоновано! статп е анашз комплексу проблем теоретичного 1 практичного характеру, пов'язаних ¿з формуванням та функщонуванням укра!нського законодавства. Для досягнення поставлено! мети необхщно розв'язати наступи дослщницью завдання: 1) проанашзувати р!зш концепцп щодо розумшня по-няття „законодавство" та обгрунтувати необхщнють його одностайного трактування;
2) розглянути основш проблеми, пов'язаш ¿з становленням укра!нського законодавства;
3) сформулювати вщповщш висновки щодо розв'язання розглянутих проблем.
Основна частина. Сучасне законодавство розвиваеться достатньо штенсивно, 1 правова наука повинна прагнути до того, щоб сприяти цьому процесу, розв'язуючи поточш проблеми вдосконалення укра!нського законодавства. Перш за все, вважаемо доцшьним розглянути наявну в наущ 1 практищ кол!зда та дати чгтке визначення понят-тя „законодавство".
На сьогодш вщсутне чгтке, загально прийняте 1 нормативно закршлене визначення поняття „законодавство", що, у свою чергу, створюе значш труднощ! в правотворчш { правозастосовчш д!яльносп, в облшу й систематизаци нормативних акпв. В юридичнш лператур! наявш таю визначення цього термшу.
По-перше, шд ним розушетъся вся сукупшсть встановлюваних компетентними правотворчими органами нормативно-правових акпв, що мютять норми права. В бшьш повному обсяз! поняття „система законодавства" може бути визначене як форма юнування права, спошб надання юридичного значення нормам права, зааб !х оргашзаци та поеднання в конкретш статп, нормативш приписи, нормативно-правов! акти, шститути { галуз1 законодавства [9, с.267]. На думку В. Перевалова, „шд системою законодавства слщ розумгти сукупшсть нормативно-правових акпв, в яких об'ективуються внутршш змютовш та структурш характеристики права" [10, с. 177].
По-друге, за визначенням Конституцшного Суду Укра!ни, законодавство являе собою сукупшсть закошв та шших правових акпв вищого органу законодавчо! влади, а також нормативних указ1в Президента та нормативних постанов Уряду [11, с.374].
На думку судд1 Вищого господарського суду Укра!ни Д. Лилака, „законодавство Укра!ни повинш складати нормативш правов! акти, яю мають ушверсальний характер за своею д1ею в простора чаа 1 за колом ос1б, та прийнят в межах сво!х повноважень Верховною Радою Украши { всеукра!нським референдумом, Президентом Украши, Кабшетом Мштстрш, Нацюнальним Банком, мшютерствами та шшими центральними органами державно! виконавчо! влади, а також вщповщно до ст. 9 Конституци Укра!ни чинш м1жнародш договори, згода на обов'язковють яких надана Верховною Радою" [12, с.51].
До реч1, популярна юридична енциклопед1я також трактуе термши „законодавство" та „система законодавства" у широкому розумшш !х змюту, зокрема: 1) як сукупшсть чинних нормативно-правових акпв: закошв, постанов, декрета, указ1в, наказ1в, шструкцш правотворчих оргашв, що регулюють правовщносини в державу чи д!яльшсть правотворчих оргашв, у першу чергу - вищого законодавчого органу та ви-щих оргашв виконавчо! влади держави з правового регулювання сустльних вщносин в держав! шляхом прийняття закон!в та !нших нормативно-правових акпв, !х зм!ни, а та-
368
кож скасування [13, с.142-143], i, вiдповiдно, 2) як сукупнють упорядкованих певним чином нормативно-правових актiв [14, с.437].
По-трете, поняття „законодавство" часто тлумачиться й у вузькому розyмiннi - як сукупнють тiльки законiв. На думку судд Конститyцiйного Суду Украши М.Савенка, „при офiцiйномy тлyмаченнi термша, який неодноразово згадуеться в одному нормативно-правовому актi, необхiдно виходити з того, що вiн вживаеться в одному значеннi... У противному разi це призведе до плутанини у визначеннi кола сyб'ектiв, правомочних здiйснювати регулювання певних вщносин, яю вщповщно до положень закону визнаються чи встановлюються термiном „законодавство". ...ш Конститyцiя Украши, нi Кодекс закошв про працю Украши не розкривають чiтко змiст термiна „законодавство", зокрема, якi нормативно-правовi акти ним охоплюються. Широке i неод-нозначне вживання термiна породжуе непорозyмiння в його застосуванш" Тому виникае необхщнють в офiцiйномy тлyмаченнi термiна „законодавство" взагаш, а не лише в частит третш статтi 21 Кодексу закошв про працю Украши." Даш вш зазначае, що „шд термшом „законодавство" необхщно розyмiти сyкyпнiсть закошв, прийнятих Верховною Радою Украши", оскшьки „единим органом, до повноважень якого вщнесено прийняття законiв, е Верховна Рада Украши. Таке розумшня термша буде не тшьки точним, а й допоможе уникнути непорозyмiнь, що виникають при його застосyваннi, а також при визначенш повноважень вщповщних органiв мiсцевого само-врядування у сферi нормативно-правового регулювання" [15, с.50]. Ми приеднуемося до цiеï точки зору. Першi два шдходи щодо тлумачення цього термiна не можна вважа-ти науково коректними та практично ефективними для юридичноï дiяльностi. Обидва визначення принижують роль закону як акта, що стогть на вершиш правовоï системи та мае вищу юридичну силу, ставлять його в один ряд iз шдзаконними, yправлiнськими рiшеннями, що перешкоджае зростанню ролi закону як необхiдноï умови створення в нашiй краïнi правовоï держави й розвиненого громадянського суспшьства. Передyсiм це стосуеться украшсько1' держави та шших кран, що входили до союзних респyблiк радянського перюду. Тоталiтарний, а потiм авторитарний режим, адмшютративно-команднi методи yправлiння, розгалужений бюрократичний апарат - усе це сприяло тому, що закон вщсувався на другий план, а вищою юридичною силою, не формально, а реально, надшялися пiдзаконнi нормативно-правовi акти. На вщмшу вiд европейських краш, де принципи верховенства права, верховенства закону та законносп почали ут-верджуватись бiльше двохсот роив тому, у зв'язку з буржуазними революцiями, що вщбулися в крашах Захвдно1' Свропи в VII - VIII ст. Очевидно, що за двюп роюв можна розробити надiйнi мехашзми щодо забезпечення реалiзацiï зазначених принцишв, вихо-вання законослухняно1' поведiнки не тшьки з боку населення, але й владних, правозас-тосовчих i передуем правотворчих структур. Через це можна виходити iз широкого розумшня системи законодавства, адже в цих кра1'нах закон не формально, а реально набув статусу основи правово1' системи, державного й сyспiльного життя.
Сучасне укра1'нське законодавство перебувае на перехщному етапi його перетво-рення з iнстрyментy командно-адмiнiстративного регулювання в зааб забезпечення полiтичноï та економiчноï свободи особи, справжнього народовладдя. Сьогодш ми мо-жемо спостерiгати, що на якюно новому етапi розвитку кра1'ни створюеться iстотно оновлена правова система. Створюються новi нормативнi акти, що докоршно змiнюють
369
регулювання багатьох сфер вщносин, реформуються rary3i законодавства, юридичнi шститути. Але попри зростання загального обсягу нормативного мaтерiaлy варто зазна-чити наявнють багатьох проблем, що виникають при формyвaннi i фyнкцiонyвaннi украшського законодавства, зокрема колiзiйнiсть нашого законодавства. Колiзiя - це стан i дiя кiлькох правових aктiв чи ïx норм, як правило нормативного характеру, що прийнят одним або рiзними суб'ектами прaвотворчостi, якi спрямован на регулювання одних i тих же сустльних вiдносин, а застосування кожного з них окремо дае рiзний, зокрема протилежний, результат [16, с.20]. Сyперечливiсть законодавства е найбшьш характерною i важливою проблемою, оскшьки регулююча роль держави або швелюеться, або „пщмшюеться" „владно-розпорядчою" дiяльнiстю державних оргaнiв, котрi вщслщковують вyзькоспрямовaнi вiдомчi iнтереси [17, с.42]. Юридичнi колiзiï, як правило, обмежують права громадян, позначаються на ефективностi правового регулювання, стан зaконностi i правопорядку, правосвщомосп i прaвовiй кyльтyрi сусшльства, створюють вiйнy зaконiв i влад, дають простiр для волюнтаристських дш посадових осiб i владних структур. Ще великий мислитель aнтичностi, Платон, говорив про те, що „зaконодaвцевi не можна висловлювати двi рiзнi думки щодо одного й того ж предмету, а слщ завжди мати одну i ту ж" [18, с.49]. Кшзшносп законодавства сприяе нaявнiсть у зaконодaвчiй системi Украши застарших aктiв, що фактично не дiють, пiдлягaють ска-суванню або коригуванню ïxнього змiстy, приведенню ïx у вiдповiднiсть до Конститyцiï та закошв Украши, м1жнародних нормативно-правових акпв, рaтифiковaниx Верховною Радою Украши тощо.
По-друге, даеться взнаки перенасичена реглaментaцiя окремих сторiн сyспiльного життя. Багато хто з посaдовцiв вважають, що закон покликаний встановлювати лише загальш принципи, основнi положення, яю потiм повиннi бути розвиненi й конкретизоваш в урядових i вщомчих актах. У резyльтaтi - закони обростають числен-ними постановами, указами, розпорядженнями, iнстрyкцiями, та iншими пщзаконними актами якi дуже часто суперечать нормативним приписам що мiстяться у законах. У нашш держaвi поширена пщзаконна, вщомча прaвотворчiсть, яка без опори на закон часто створюе враження, що слщ передуем послуговуватися не законами, а пщзаконними нормативно-правовими актами, у резyльтaтi чого падае престиж закону, вщсутня атмосфера поваги до закону, а отже, й загальнообов'язковосп його розпоряд-жень. Актуально нaрaзi звучать слова Платона: „Навпь iгри наших дiтей повиннi яко-мога бiльше вщповщати законам, тому що, якщо вони стають безладними й дiти не дотримуються правил, неможливо виростити з них серйозних зaконопокiрниx громадян" [19, с.41]. Потребуе вирiшення проблема спiввiдношення законодавчо1' та пщзаконно1' нормотворчостi.
Наступна проблема - нестабшьнють чинного законодавства. Часто вносяться змши й доповнення в недавно прийнятп закони, що свщчить про поспix при ïx пщготовщ, недостатне юридичне i змiстовне опрацювання проектiв. Пригадаймо у зв'язку з цим слова Ш. Монтеск'е: „Не варто робити змши в закон без достатшх для того пщстав... Коли е таю пiдстaви, то вони повинш бути гщш закону" [20, с.257]. Чaстi змiни юри-дичних рiшень п1дривають авторитет законодавства, знижують та i просто пщривають його творчий потенцiaл. Правова система мае бути стшкою, не схильною до швидких i численних змш. Лише тодi вона буде ефективним засобом формування й зaкрiплення
370
ново1' полiтичноï та економiчноï системи краши. Але при цьому слщ пам'ятати про те, що „закони повиннi йти разом з прогресом людського розуму. У мiрy того, як вш розвиваеться, стае освiченiшим через новi вщкриття, встановлення нових iстин i змiнy вдач i поглядш, зважаючи на умови, що змшилися, встановленi закони повиннi також полшшуватися i йти в ногу з часом..." [21, с.380].
Варто також вщзначити технiчнi недолiки процесу законотворчостi: хаотичнiсть у формyваннi нормативних масивiв; невиправданий поспiх у шдготовщ проектiв найважливiших правових рiшень, без уважного i вдумливого опрацьовування, аналiзy прогнозiв ïх ефективностi, вщповщних економiчних, фiнансових, екологiчних та iнших розрахунюв; iгнорyвання вироблених практикою правотворчостi правил законодавчо1' технiки, недолiки в плануванш правопщготовчо1' роботи. Усе це знижуе престиж закону, щею його загальнообов'язковосп, сприяе виправданню iгнорyвання й порушення правових норм. Особливу увагу, стосовно правил, способiв укладання закошв, звертали мислителi минулих часiв. „Що слщ мати на yвазi при складанш законiв?" - питае Шарль Монтеск'е. I тут же вщповщае: „Склад ïх повинен бути стислий. Склад закошв повинен бути простий. Ршення прямi завжди достyпнiшi для розумшня, шж рiшення вишyканi. 1стотна умова - щоб слова закону викликали у всiх людей одш й тi ж поняття" [22, с.257]. У свою чергу Джон Локк стверджуе, що „легко зрозумпи закон викладений стисло, а не багатоошвно. Бо всi слова двозначш, тому нанизування слiв е також поси-лення двозначностi. Багатослiвний закон, ^м того, дае привщ для помилкового при-пущення, нiби варто лише старанно обшти букву закону, щоб не шдпасти пiд його дю" [23, с.228-229].
Пiдсyмовyючи вищевикладене, доходимо висновку, що за останш 18 рокiв багато зроблено для становлення якiсно ново1' правово1' системи Украши, зокрема: створена в своïх основних рисах система народовладдя в крам, yпорядкованi принциповi питання окремих галузей права. Тим часом наше законодавство мае ще багато недолшв i не-розв'язаних проблем, основна з яких - пщвищення якосп й авторитету закону як акта, що стогть на вершинi правово1' системи, регламентуе найважливiшi питання життя краши й володiе найвищою юридичною силою в системi джерел права Украши. Важ-ливе також усвщомлення цiнностi законодавства як об'ективно необхщного iнстрyментy соцiального регулювання, турботи про особу та ïï iнтереси, встановлення справжньо1' демократiï. Для цього необхщно: 1) однозначне трактування поняття "законодавство" в його власному сенсг Це означае, що в поточнш правотворчш роботi, а також в юридичнш практицi й наукових досл1дженнях необхiдно перейти до вужчого трактування цього поняття - як сукупносп законiв, - i передуем його нормативне закрiплення; 2) удосконалення системи законодавства шляхом його впорядкування, систематизацй', приведення у вiдповiднiсть до Конституцп Укра1'ни та м1жнародних нормативно-правових актiв, удосконалення законодавчо1' технiки тощо. У зв'язку iз цим, вважаемо за доцшьне подальше досл1дження дано1' проблеми, i у першу чергу виршення питань пов'язаних iз виявленням та усуненням причин виникнення колiзiй та прогалин у законодавствi Украши; удосконаленням законодавчого процесу; вирiшенням проблеми сшввщношення законодавчо1' та п1дзаконно1' нормотворчостц забезпеченням ефективностi процесу адаптацiï законодавства Украши до права €С то-що.
371
Список використаних джерел та лгтератури:
1. Шебанов А. Ф. Форма советского права / А. Ф. Шебанов. — М.: Юридическая литература, 1968. — 216 с.
2. Проблемы совершенствования советского законодательства / [М. Н. Николаева,
A. С. Пиголкин, И. С. Самощенко и др.]; под ред. И. С. Самощенко. — М.: Юрид. лит., 1977.
— 272 с.
3. Емец И. Г. Совершенствование советского законодательства на современном этапе / И. Г. Емец. —К.: Вища школа, 1981. — 55 с.
4. Теория государства и права: учебник для вузов / [С. С. Алексеев, В. Д. Перевалов, Н. Н. Тарасов и др.]; под ред. В. Д. Перевалова. — [3-е изд.]. — М.: Норма, 2006. — 496 с.
5. Бачило И. Л. Проблемы гармонизации в законодательстве / И. Л. Бачило // Журнал российского права. — 2000. — № 8. — С. 84 — 92.
6. Скакун О. Ф. Теор1я держави i права (Енциклопедичний курс): тдручник / О. Ф. Скакун. — Х.: Еспада, 2006. — 776 с.
7. Лисенкова О. С. Система законодавства Украши: структурно-функцюнальна характеристика: дис. ... канд. юрид. Наук: 12.00.01 / Лисенкова Ольга Сергивна. — К., 2001. — 228 с.
8. Лилак Д. Д. Проблеми юопзш у законодавстш Украши (теор1я i практика): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Лилак Дмитро Дмитрович. — К., 2004. — 175 с.
9. Загальна теор1я держави i права: тдручник для студенлв юридичних спещальностей вищих навчальних закладав / [М. В. Цтк, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ш.]; за ред. М. В. Цтка,
B. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. — Х.: Право, 2002. — 432 с.
10. Теория государства и права: учебник для вузов / [С. С. Алексеев, В. Д. Перевалов, Н. Н. Тарасов и др.]; под ред. В. Д. Перевалова. - [3-е изд.]. — М.: Норма, 2006. — 496 с.
11. Скакун О. Ф. Теор1я держави i права (Енциклопедичний курс): тдручник / О. Ф. Скакун. — Х.: Еспада, 2006. — 776 с.
12. Лилак Д. Кол1зп наукових погляд1в на поняття „законодавство" i практичну необх1дтсть його нормативна легатзацп / Д. Лилак // Право Украши. — 2001. — № 2. — С. 48 — 51.
13. Популярна юридична енциклопед1я / [В. К Пжевський, В. В. Головченко, Е. Ф. Демський та ш.]. — К.: Юршком 1нтер, 2002. — 528 с.
14. Популярна юридична енциклопед1я / [В. К Пжевський, В. В. Головченко, Е. Ф. Демський та ш.]. — К.: Юршком 1нтер, 2002. — 528 с.
15. Лилак Д. Кол1зп наукових погляд1в на поняття „законодавство" i практичну необх1дтсть його нормативна легатзацп / Д. Лилак // Право Украши. — 2001. — № 2. — С. 48 — 51.
16. Лилак Д. Кол1з1я i конкуренщя закотв / Д. Лилак // Право Украши. — 2001. — № 4. — С.18
— 20.
17. Ластовецький А. Кол1зи у законодавстш про оподаткування / А. Ластовецький // Право Украши. — 2003. — № 7. — С. 42 — 47.
18. 1стор1я вчень про право i державу: Хрестоматая для юридичних вищих навчальних закладав i факультетш / [уклад., заг. ред. Г. Г. Демиденко]. — [3-тевид.]. — Х.: Право, 2005. — 912 с.
19. Там само. — с. — 41.
20. Там само. — с. — 257.
21. Там само. — с. — 380.
22. Там само. — с. — 257.
23. Там само. — с. — 228 - 229
Тимченко А.В. Теоретические и практические проблемы современного украинского законодательства.
В статье анализируются проблемы теоретического и практического характера, в связи с формированием и функционированием украинского законодательства. Главное внимание обращено проблеме определения понятия „законодательство". Обосновывается необходимость его единообразной трактовки. Рассматриваются основные проблемы, связанные с развитием украинского законодательства. Формулируются соответствующие выводы относительно решения рассмотренных проблем.
372
Ключевые слова: законодательство, система законодательства, закон, коллизион-ность законодательства, правотворчество, законотворчество, юридическая техника.
Timchenko A.V. The theoretical and practical problems of current Ukrainian legislation.
The article deals with problems of theoretical and practical character, which are connected with the forming and realization of Ukrainian legislation. The main attention is devoted to the problem of defining „legislation". The examined problems are connected with Ukrainian legislation. The conclusions are formed according to these problems' solving.
Key words: legislation, the system of legislation, law, lawmaking, the juridical technique, legislation's collision.
Надiйшла до редакцл 05.05.2009 р.
373
