CC BY
37
УДК 330.[5+101-044.22]
ТЕОРЕТИЧН1 П1ДСТАВИ ГАЛУЗЕВИХ ДЕТЕРМ1НАНТ СТРУКТУРИ НАЦЮНАЛЬНО! ЕКОНОМ1КИ
Ю.В. Пинда1
Окреслено еволюцшний розвиток екожишчних систем pi3Hnx краш. Проаналiзовано шдходи науковцiв щодо визначення домшантних галузей i секторiв економжи. Вста-новлено тенденцп, що iснували у довготермшовш динамiцi розвитку нацюнально-гос-подарських секторiв. Визначено передумови утворення галузей-локомотивiв загального розвитку. Виокремлено ключовi чинники, що стали передумовами структурних змiн у секторах економжи. Розкрито ризики у секторах економжи та i'x стшюсть до змiн зов-нiшнiх ринюв. Обгрунтовано особливостi формування та розвитку домшантних галузей i секторш нацiональноi економжи. Дослiджено ключовi критерп щодо визначення ршня прiоритетностi секторiв нацiональноi економiки.
Ключовi слова: домiнантнi галуз^ сектори економжи, циклiчнi коливання, розвиток, юльюсть зайнятих, економiка.
Постановка проблеми. Стадий соцiально-економiчний розвиток кра!'н знач-ною мiрою визначаеться еволющею технолопчних парадигм (укладов), що зумов-люе особливостi конкурентних переваг нацiонадьних економж у контекст! глоба-лiзацií. Розроблення новiтнiх базових технологiй та перюдичне !х впровадження у виробництво здшснюють структурну перебудову економiки та сприяють утво-ренню галузей-локомотивов загального розвитку. Формування та розвиток галу-зей-локомотивов вимагае глибокого осмислення та чогкого визначення стратепч-них прюритетш ефективного використання !х потенциалу та розробки дiевиx орга-нiзацiйно-економiчниx мехашзмш щодо пiдвищення конкурентоспроможносто вiдповiдно до ключових ор!ентир!в национально! безпеки держави.
Анал!з останшх дослщжень та публшацш. Вагомим науковим доробком у напрям! дослвдження проблем розвитку нашонально!' економжи в умовах пос-т!ндустр!ал!зацй' е пращ вщомих укра'нських учених-економктав: О.1. Амош!, В.М. Гееця, С.1. Дорогунцова, Я.А. Жалша, М.З. Згуровського, МО. Кизима, Л.Г. Мельник, А.1. Мокк, Л.1. Федулово!', АС. Фшпенка, А.А. Чухно. Значний внесок у розвиток проблематики функщонування домшантних галузей i секто-р!в економжи здшснили так! украшсью та заруб!жш вчеш: Ю. Бажал, В. Бази-левич, О. Бшорус, В. Бодров, З. Борисенко, Д. Вернон, В. Вккуз!, А. Вурос, А. Гальчинський, Д. Гар!нгтон, Ч. Гш, С. Глазьев, А. Динкш, С. брохш, П. бщенко, А. 1гнатюк, Р. Кейвз, I.-С. Коропецький, В. Лагутш, Т. Осташко, М. Портер, Л. Рой, М. Седлак, В. Точилш, Г. Филюк.
Мета дослщження - обгрунтувати теоретичш засади галузевих детермь нант структури нашонально!' економши.
Виклад основних результатов. Еволющйний розвиток економ!чних систем р!зних кра'н вносив значш корективи у господарсью процеси, удосконалюючи !'х вщ дошдустр!альних до пост!ндустр!альних форм сусшльних ввдносин, та поступово ускладнював за технолопчним критер!ем зв'язки м!ж структурними елементами сустльно!' системи. Для моделювання цих процеав i зв'язюв на-
1 доц. Ю.В. Пинда, канд. екон. наук - Львгвський ушверситет б1знесу та права
уковцi використовують секторальну модель, що вiдображаe технолопчш структуры змiни в економщ, теоретичним тдфунтям дослiдження яко1 слугуе теория трьох сектоpiв, яку започаткував К. Кларк у пращ "Умови економiчного прогресу" (Conditions of Economic Progress) [1]. Особливосп змши сектоpiв у пpоцесi розвитку економiки аналiзyвали i теоретично обгрунтували Ж. Фу-растье i С. Кузнец. Учеш висунули гiпотезy, зпдно з якою в ходi кторичного розвитку вiдбyваeться послiдовний пеpехiд ввд сyспiльства з переважанням в економщ первинного сектора, в основному сшьського господарства, до шдус-тpiального (вторинний сектор) i потш до сусшльства з домiнyванням третинно-го сектора - послуг [2].
Професор економiчного ушверситету м. Братислави М. Седлак окреслив такi тенденцiï, що кнували у довготеpмiновiй динамiцi розвитку нащонально-господарських сектоpiв. У початковий перюд iндyстpiалiзацiï краши близько 80 % населения зайнято в сiльськомy господарств^ 10 % - в оброблювальних виробничих галузях (пpомисловостi i бyдiвництвi) i 10 % - у сектоpi послуг. Науковець зазначив, що в ходi iндyстpiалiзацiï зростае частка зайнятих у вто-ринному сектоpi за рахунок зменшення частки первинного доти, поки не досяг-не певно1 межi (приблизно 50 %) загально!' чисельностi зайнятого населення. У цей перюд зростае також частка третинного сектора. На наступному еташ розвитку починае зменшуватися частка вторинного i прогресуе третинний сектор, внаслвдок чого його частка збшьшуеться. На його переконання, у сектоpi послуг на кiнцевомy еташ розвитку повинно бути зайнято 80 % усього економiчно активного населення, тодi як у первинному i вторинному секторах - по 10 % зайнятих [2]. Такий шдхщ може бути дискусшним, проте досвщ розвитку еко-номiчних систем piзних кра'н пiдтвеpджyе у ньому ращональне зерно - деш-дyстpiалiзацiя виявилася в динамiцi чисельностi зайнятих в окремих секторах економiки (табл. 1).
Особливо вагомим внеском у вичизняну економiчнy науку вiдзначаються пращ украшського вченого-економiста I.-С. Коропецького, який, дослщжуючи динамiкy pозмiщения продуктивних сил, сусшльного добробуту та особливос-тей економiчноï структури, "розворушив" глибокий пласт рвдко згаданих наpiж-них проблем, що перейшли важким тягарем радянсько1 спадщини та десятили-тями блокують можливостi соцiально-економiчного розвитку Украши.
Учений чико окреслив iстотнi вiдмiнностi у прюритетах ринково1 та сощ-алктично1 економiки за кpитеpiем ефективностi кашталовкладень, зокрема: "для краш з ринковою економжою ефективнiсть означае максимiзацiю нащ-онального доходу, чи, у певних випадках, максишзащю загального обсягу про-мислового виробництва. Цього можна досягти, якщо капiтал спрямовуеться ринковими силами на таю потреби, незалежно ввд сектора економiки чи геогра-фiчного pегiонy, де буде найвищий об'ем виробництва на одиницю кашталовкладень... I навпаки, мета iнвестицiйноï полиики в економiцi соцiалiстичних краш полягае не в максишзацп загального випуску пpодyкцiï чи виробництва промислово1 продукцп загалом, а в максимiзацiï загального об'ему виробництва певно1 структури, визначено1 центральними плановими органами" [3, с. 94-96].
Табл. 1. ДинамЫа зайнятостi у секторах економiки рiзних крат
Нiмеччина
Сектор економши Рш
1800 1882 1939 1950 1970 1994
Первинний 80 42 25 22 9 3,5
Вторинний 8 36 41 45 49 39,1
Третинний 12 22 34 33 42 57,4
Японш
Сектор економши Рш
1872-1876 1970 1985 2000
Первинний 77,5 17,8 8,9 5,5
Вторинний 22,5 35,3 34,8 31,4
Третинний 46,9 56,3 63,1
Словаччина
Сектор економши Рш
1867 1930 1960 1980 1989 1996
Первинний 81,0 56,7 38,3 16,7 13,8 10,6
Вторинний 10,0 17,8 35,0 43,9 43,9 38,3
Третинний 9,0 25,5 26,7 38,8 41,7 51,1
*Джерело: сформовано за [2].
У радянськш практищ це в1дбувалося у такий спос1б: Центральний Комiтет КПРС (у Москвi) визначав, на яку частку iз загального обсягу капiталовкладень може претендувати кожен сектор економ1ки та кожна галузь промисловостi, а потш, в щлях максимiзацií виробництва у кожному секторi та галузi на видiленi кашталовкладення спрямовували цi iнвестицií в той регюн, який у цiй сферi був спроможний забезпечити найiнтенсивнiше збшьшення виробництва [3, с. 96].
Багаторiчнi дослiдження дали змогу 1.-С. Коропецькому зробити висновок, що "центр у Москв у свош полiтицi розмщення не керувався мiркуваннями продуктивностi, але, незважаючи на рiзнi пропагандистськi декларацп, завжди мав на метi сво1 геополiтичнi цiлi. 1ншими словами, його метою було насампе-ред шдтримувати та поширювати свою владу. Украша на тому втрачала, бо продовжувала бути експортером ресурсiв для розвитку оборонно-важливих на той час регюшв в азiйськiй частинi СРСР" [4; 5, с. 47] (наприюнщ 80-х рок1в промiжнi товари i продукция вiйськово-промислового комплексу становили приблизно 70-75 % усього обсягу промислово!' продукцл краши) [3, с. 256].
Коропецький 1.-С. умовно подiлив економiку краши на два сектори: спо-живчий сектор (С) та сектор, до якого належать галузi промiжноí продукцц та вiйськово-промислового комплексу (М), у межах яких виокремив п'ять секто-ральних груп: I - важка промисловкть; II - сiльське господарство; III - iншi сектори i галузi матерiального виробництва (заготовка лiсу, лiсообробна, целю-лозно-паперова, лiсохiмiчна галуз1, будiвництво, виробництво будшельних ма-терiалiв, транспорт 1 зв'язок, шш1 сектори та промислов1 галуз1); IV - споживч1 сектори 1 галуз1 (торпвля, готельно-ресторанна сфера, громадське харчування, легка 1 харчова промислов1сть); V - послуги й управлшня (житлово-мунщи-пальш послуги, нематер1альн1 послуги населению, охорона здоров'я, спорт, послуги сощальних служб, освгга, культура, мистецтво, наука 1 науков1 послуги,
фiнанси i кредит, страхування, соцiальне забезпечення, державне управлiння) [3, с. 277].
У своему дослвдницькому фокусi науковець утримував передумови "спот-ворено! структури сукупного виробництва" переходного перiоду, зокрема низь-ку трансферабельнiсть капiталу iз сектора М до сектора С; винятково низьку мобшьшсть трудових ресурсiв (у кра!нах колишнього соцiалiстичного блоку одшею iз головних причин низько! мобшьносп трудових ресурсов е брак жит-ла); велику тривалiсть будiвельних перiодiв та низку специфiчних процесов (об-меженi обсяги капiталовкладень i субсидування неприбуткових пiдприемств); нездатнiсть та небажання уряду проводити економiчнi реформи та полггичш об-меження [3, с. 253; 274].
Теоретичний та емшричний аналiз продуктивностi виробництва в УкраЫ й iнших республiках 1.-С. Коропецький поширив з промисловостi на всю еконо-мiку. Всупереч методикам радянсько! статистики, що обмежувалася в основному матерiальним виробництвом, а для агрегування фiзичних показникiв ужива-ла адмЫстративш цiни, вчений оцiнював динашку валового нацiонального продукту, порiвнюючи стан економши перед Першою свiтовою вшною i всере-динi 80-х роков. Для цього проаналiзував iнтеграцiю в економшу Союзу, переливания нацюнального доходу Украони до iнших регюшв, зiставив нащональ-ний дохiд i нацiональний дохiд на душу населення [5, с. 46].
Уоллiс Дж. та Норт Д. обфунтували структурування макроекономiчноí сис-теми крiзь призму транзакщйних витрат, зокрема !х загальний обсяг розраховува-ли за сумуванням послуг траизакцiйного сектора (галузей, що спецiалiзуються на обслуговуваннi процесу перерозподшу ресурсiв i продукцií, мають транзакщйне призначення - оптово! i роздр!бно! торгiвлi, зв'язку, фонансових i банковських послуг, страхування тощо) та транзакщйних послуг, що надавалися в межах тран-сформацiйного сектора (галузей, орiентованих на перероблення матерiальних ресурса - промисловосто, будшництва, сшьського господарства), реального сектора економжи [6, с. 13]. Учеш встановили стромке зростання частки транзакцiйного сектора у розвинених економiках. Так, наприклад, протягом 1870-1970 рр. його частка у валовому нащональному продукто США зросла ввд 26 до 54 % [7].
У процес дослiджения особливостей функщонування транзакцiйного сектора 1.-С. Коропецький базовими показниками вважав кшьшсть зайнятих у фь нансовiй сфер!, торговле галуз! комушкацш у розрахунку на 1 тис. оаб населен-ня [8]. Такий тдхвд давав змогу зменшити ускладнення у розрахунках внаслвдок значних в!дшнностей у структур! соб!вартосто продукцц м!ж р!зними краонами, а також уникнути впливу шфляцц. Результати розрахунков ученого засвдаують, що юльккть зайнятих у транзакщйних галузях в УкраЫ е значно меншою, шж у розвинених краонах. За ощнками М. Шукан, вщносний обсяг приватного транзакцшного сектора в УкраЫ протягом 1991-1995 рр. становив близько 40 % в!дносно Великобритани, Нмеччини, Францц та приблизно 80 % вщносно Бол-гарп, Польшд, Румуни та Угорщини. Низький р!вень розвитку транзакцшного сектора 1.-С. Коропецький обгрунтовуе тим, що в радянський перюд нематерь альнш сфер! вдаодили другорядну роль, на в!дмшу ввд матер!ального виробництва, та иридшяли значно менше уваги, шж у зандних краонах [6, с. 14].
Усш економiчнiй системi та 11 елементам властивi життeвi цикли. Посль довнiсть 1х проходження можна охарактеризувати таким чином: кожен цикл по-чинаеться з фази народження, коли новий "ембрюн" розвиваеться як частина передуючо1 економжи. Нова галузь чи сектор економжи потребуе значних об-сягiв ^естицшних вливань, попри те, що певний перюд пiсля виникнення його вклад у соцiально-економiчний розвиток е незначним. Згодом iнвестицií почи-нають давати вщдачу, доходи пiдвищуватися, стимулюючи фазу зростання. Продовження економiчного розвитку виводить економiчну систему на фазу зрь лостi. Сектор, що забезпечуе розвиток, вважаеться прюритетним та основоположником економiчного зростання. Заключна фаза, навиь за вливання значних засобш в економжу, супроводжуеться вичерпуванням життевих сил i знижен-ням економiчних результапв, що призводить до стадií старiння. Старi сектори ще виконують покладеш на них функцií, але 1хнш вплив на економiчний розвиток е значно меншим.
Седлак М., дослвджуючи розвиток секторально!' структури економiки, за-уважив, що життевий цикл кожного сектора починаеться iз вчення населення та iнвестицiй, а закшчуеться падiнням результата дiяльностi. Крива життевого циклу зазвичай не опускаеться до первинного рiвня. У мiру розвитку економiки поступово скорочуеться життевий цикл окремих 11 секторш [2]. У тому зв'язку вчений обфунтовуе таку послщовнкть: упродовж столiть сшьське господар-ство займало провiднi позицп, проте згодом почало поступово втрачати свiй потенциал, поступившись новш епосi - iндустрiалiзацií. Вiдтак, у минулому сто-лiттi вiдбулося швидке зростання промислового виробництва, внаслiдок чого центр господарсько! дiяльностi перемiстився з сшьського господарства на про-мисловкть, частка яко1' в економiцi ктотно зросла. Одночасно розвивався сектор послуг, але темпи його розвитку були менш^ шж у промисловосп [2]. За оцiнками аналiтикiв Мiжнародного валютного фонду, частка промислово! про-дукцií у номiнальному ВВП багатьох високорозвинених краш протягом остан-шх десятилiть е практично незмiнною.
До^дження багаторiчноí динамiки розвитку економiчних систем виок-ремлюють два ключових чинники, що стали передумовами структурних змш у хх секторах:
1) динамша попиту (рiзна у розрiзi секторiв та залежна вiд доходу на душу населення, збтьшення якого неоднаково змшюе попит на окремi товари; кожному сектору (галузi) притаманна рiзна еластичнiсть попиту);
2) продуктивнкть працi (невiд'емно пов'язана iз науково-техшчним прогресом, завдяки якому маленька частка зайнятого населення спроможна виготовити значно бшьший обсяг сшьськогосподарсько!' чи промислово'1 продукцп, нiж у к1лька разiв бiльша його кiлькiсть сто роив тому).
Важливо зазначити, що на певному етапi соцiально-економiчного розвитку динамiчно збiльшуеться попит на засоби виробництва, зумовлений потребою у дослвдженнях, проектуванш та виробництвi, що, своею чергою, вимагае збшь-шення iнвестицiйних вливань та модершзацда основних фондав. В умовах все-осяжних глобалiзацiйних процеав, краíни, в цшях збереження конкурентних позицiй, потребують постiйноí модернiзацií своíх галузей та секторш економь
ки, opieHT^4^b на CTpaTeri4Hi прiоритети lx c0^aibH0-eK0H0Mi4H0ro розвит-ку. С. €рох1н обгрунтував види модершзацц та ix вплив на розвиток економiки, вважаючи, що eKOHOMi4He зростання крайни може ввдбуватися тiльки за умови узгодженого та системного розвитку технолопчно!, социально!, шститущйно1, полиично1 та морально-етично! модершзацл (табл. 2).
Табл. 2. Види модертзацп та ix вплив на розвиток економти
Вид модернiзацií Характерна ознака модернiзацií Вплив на екожадчний розвиток нацюнально1' економши
1. Технологiчна модертзащя Пов'язана i3 змiною та новим набором CTOTO6iB виробництва Змiна спiввiдношення мiж секторами у структурi еко-номiки
2. Соцiальна модертзац1я Передбачае змiни професшно1', сощаль-но! та освiтньоí структури суспшьства Вщбуваеться перемiщення зайнятих мiж первинним, вторинним та третинним секторами економши
3. 1нститущ-ональна модер-тзащя Пов'язана i3 змiною економiчних та правових механiзмiв регулювання гос-подарського життя суспiльства. Розвиток формальних i не-формальних шституив
4. Полiтична модертзац1я Спрямована на створення у краíнi спри-ятливих умов для здiйснення шститущ-онально! модернiзацií i пiдтримки сус-пшьного консенсусу як умови безперер-вного i поступального розвитку Формування державно'1 економiчноí полiтики, яка зорiентована на економiч-ний розвиток
5. Морально-етична модер-тзац1я Забезпечуе виховання суспiльноí свщо-мостi i формування культурно-освiтнього ршня населения, адекватного вимогам уих iнших рiзновидiв модернiзацií Пiдтримка та формування щншсних орiентацiй, спрямована на економiчний розвиток
*Джерело: [9, с. 54].
Сталий соцiально-економiчний розвиток краш значною мiрою визна-чаеться еволюцieю технолопчних парадигм (укладов), що зумовлюе особливос-тi конкурентних переваг нацiональниx економш у контекстi глобатзацп. Грун-товш дослiдження теxнологiчниx зрушень, як вагомого чинника розвитку, здшснювали ще на початку ХХ ст. представники школи класика економiчноl теорй' Й. Шумпетера - видатний украшський учений-економiст М. Туган-Бара-новський, росiйський економiст М. Кондратьев та шмецький учений А. Шпит-гоф, якi вважали науково-техшчний прогрес ключовою силою економiчного зростання [10]. Вони заклали концептуальш засади теорй' структурних зрушень на основi теxнологiчниx змiн, яку широко опрацьовували послiдовники та про-довжують розвивати сучасш дослiдники.
Розроблення новiтнix базових технологш та перiодичне lx впровадження у виробництво здайснюють структурну перебудову економжи та сприяють утво-ренню галузей-локомотивiв загального розвитку. Соцiально-теxнологiчнi пара-дигми, за результатами дослiджень учених, вiдповiдають лагу 48-68 рокш та вважаються чинниками "довгих хвиль" Кондратьева. Академж НАН Украши В. Геець та росшський учений С. Глазьев вщзначають шiсть таких парадигм, нумеруючи lx перiоди вiд нумерацп зазначених "довгих хвиль", та виокремлю-ють ключовi фактори [11, с. 131-132; 12; 13].
У перюд першо1 технологiчноí парадигми (першо1 довго1 хвилi 17901850 рр.) - мехашзащя працi у ткацтв^ використання текстильних машин. Про-вiдними галузями вважалися текстильна промисловкть, текстильне машинобу-дування, виплавлення чавуну, оброблення залiза, буд1вництво канатв, водяний двигун. Технолопчно передовими були такi краши, як Великобританя, Франция, Бельгия. Протягом друго1 технологiчноí парадигми (друго1 довго1 хвилi 1851-1895 рр.) - вуглевидобуток, використання верстатав i парових двигутв. До прюритетних галузей належали: вупльна промисловкть; чорна металурпя; ма-шино-, пароплавобудування; транспорт; залiзничне будiвництво. Технолопчни-ми лiдерами вважалися Великобританiя, Франщя, Бельгiя, Шмеччина, США.
Ключовi фактори третьо1 технологiчноí парадигми (третьо1 довго1 хвилi 1896-1946 рр.) - виготовлення сталi, використання електродвигунш. Основними галузями були кольорова металурпя, автомобiлебудування, виробництво i пере-робка нафти, автодорожне будшництво, органiчна хiмiя. Провiднi краши - Ве-ликобританiя, Францiя, Бельпя, Шмеччина, США, Швейцарiя, Нiдерланди.
У перюд четверто!' технологiчноí парадигми (четверто!' довго!' хвилi 19471989 рр.) - розвиток нафтох1мп, використання двигушв внутрiшнього згорання. Провiдними галузями вважалися автомобше-, тракторобудування; кольорова металургiя; виробництво товарiв довготермiнового використання; синтетичнi матерiали; органiчна хiмiя; виробництво i переробка нафти. Протягом п'ято! технологiчноí парадигми (п'ято! довго! хвилi 1990-2040 рр.) - мшроелектрошка. Ключовi галузi - газова промисловкть, електронна промисловiсть, програмне забезпечення, телекомунiкацií, iнформацiйнi технологií, роботобудування.
Ключовими факторами шосто1 парадигми стануть бiотехнологií, методи генно1 iнженерií, нанотехнологп. Геець В. зазначае, що ключовий фактор певно1 парадигми дiе i для технологiй, започаткованих у попереднх парадигмах, змь нюючи 1х техшчну якiсть [11, с. 132]. Свггова економiчна практика показуе, що передовi краши випереджають iнших за впровадженням технологiчних змiн. Вiдтак, iнтенсивнiсть використання галузями-локомотивами ключового фактора та ^естування в новiтнi технологií забезпечують формування технологiчноí парадигми сусшльства. Одна iз ключових ролей у цьому процесi належить дер-жавним шститутам, особливо у частинi забезпечення сприятливих умов для пе-рерозподiлу стратепчних ресурсш.
Професор Гарвардсько1 школи бiзнесу М. Портер опублiкував у свош пра-цi "Переваги краш у конкурентнш боротьбi" ("The Competitive Advantage of Nations") результата грунтовних дослвджень, де було проаналiзовано ситуацда у приблизно сотнi галузей десяти краш i здiйснено спробу встановити причини íх успiхiв i невдач у мiжнароднiй конкурентнiй боротьбi [14, 15].
Значний акцент учений зробив на першш детермiнантi "ромба Портера" (1 - забезпечешсть крашами факторами виробництва; 2 - умови попиту; 3 -спорiдненi та допомiжнi галузi; 4 - стратегiя i структура фiрм та конкуренцiя мiж ними), де серед усiх факторiв виробництва виокремив особливу роль роз-ширених факторiв (advanced factors) (комушкацшна iнфраструктура, високоос-вiченi та квалiфiкованi працiвники, дослiдницькi iнститути i лабораторп, техно-логiчнi ноу-хау) та 1х переваги над базовими (basic factors) (природш ресурси,
клiмат, мкцезнаходження, демография), вважаючи, що на вОдмшу вiд базових, якими надшила кра!'ну природа, розширенi е наслiдком швестицш з боку фОзич-них оаб, компанiй та уряду [16, с. 192-193].
Сьогодш сyспiльство перебувае на порозi вагомих змш, що охоплюють yсi аспекти життедiяльностi - перехвд у стадда "сусшльства знань". Можна погоди-тися i3 твердженням С. брохша, що саме знания виткняють на другий план класичнi фактори (землю, працю i капiтал) [9, с. 54]. Досить грунтовною також вважаемо думку Ю. Осипова, що "цшною стае не та праця, яка виробляе най-бiльшy кшьккть споживчо!' вартостi, i навiть не та, яка робить це з найменшими витратами, а та, яка зайнята створенням i шдтримкою, за словами В.1. Вер-надського, "окультурено!' природи" [17, с. 7].
Розрахунки експерпв украшсько!' дослiдницькоí компанií GfK Ukraine у 2015 р. дозволили визначити стiйкiсть секторiв економiки до змш зовнiшнiх ринюв та прокласифжувати !'х ризики, подшяючи на сектори iз низьким ршнем ризику, циклОчними ризиками та сектори iз циклчними i структурними ризика-ми (рис.). Остання група секторiв та галузей характеризуеться найбiльшою чут-ливiстю до зовшшшх змiн та найбiльшими структурними ризиками: викорис-тання у виробництвi застарших технологiй зменшуе конкyрентоспроможнiсть продукцц на свiтових ринках (зважаючи на зростаючу конкуренцда з боку ки-тайських та шдшських виробнитв). До 2008 року характерним було стрОмке збiльшения виробництва завдяки високому темпу зростання сватово!' економжи, водночас щ ж сектори першими постраждали ввд сватово!' кризи [18].
Бшьшкть дослОдниюв розглядають розвиток домшантних галузей у контекста !'х конкурентоспроможносп на зовшшшх ринках i мОжнародао!' торпвл^ вщтак, резюмуючи концептуально засади !х фyнкцiонyвания, вщзначимо, що те-орп Смиа, Ржардо, Гекшера-Олша обгрунтовують випднкть необмежено!' вшь-но!' торпвло Натомкть доктрину меркантилОзму i, меншою мОрою, нову теорда торпвлО можна штерпретувати як обгрунтування на користь втручання уряду з метою стимулювання за допомогою субсидш експорту та обмеження шпорту через квоти й тарифи. Щодо пояснення реально!' картини мОжнародно!' торпвл^ зазначимо, що, за винятком доктрини меркантилОзму, яка обходить це питання, кнуючО теорц дають рОзш, але взаемодоповнювальш пояснення. Жодна з цих теорш сама по собО не в змозО охопити повну картину сватово!' торпвлО, але в комплекс теорОя вщносно!' переваги, теорОя Гекшера-Олша, теорОя життевого циклу продукцп, нова теорОя торпвлО та теорОя переваг кра'ни у конкурентной боротьбО Портера дають змогу правильно визначити найважливОшО чинники.
Зпдно з теоркю вОдносно!' переваги, важливу роль ввдграють вОдмшносп мОж рОзними кра'нами у продуктивной пращ; теорОя Гекшера-Олша привертае нашу увагу на ршень забезпеченосп кра!'н факторами виробництва; теорОя життевого циклу шдкреслюе важливкть мкця впровадження на ринок ново!' продукцц; нова теорОя торпвлО показуе, як завдяки спещалОзацл кра'ни може збшьшуватися ефективнкть вщдачО ресурсов та яю переваги на ринку можуть мати фОрма i кра'на-першопроходець; теорОя Портера пояснюе, що вс згадаш чинники можуть бути важливими, оскшьки вс вони впливають на чотири ком-поненти, ят утворюють ромб Портера дано!' кра'ни [16, с. 200].
Галуз1 ор1ентоваш на внутр1шнш ринок. Найбшып стшю до змш зовшшшх ришав. В основному це виробництво товар1в першо! необхщносп
- виробництво харчових продукте, напо'1в \ тютюнових вироб1в; - текстильне виробництво, виробництво одягу, шюри, вироб1в з1 ишри та шших матер1ал1в; - виготовлення вироб1в з деревини, паперу та псшграс]:ична д1яльшсть; - виробництво гумових 1 пластмасових вироб1в, ¡ншоТ неметалево'1 мшерально! продукцп; - виробництво мебл1в; - водопостачання; канал1защя, поводження з вщходами; - телекомушкацп (електрозв'язок); - осв1та та охорона здоров'я; - виробництво основних фармацевтичних продукт! в \ фармацевтичних препарапв; - шип види переробно'1 иромисловосп, ремонт \ монтаж машин \ устаткування; - видавнича д1яльшсть, радюмовлення та телебачення; - д1яльшсть у сфер1 адмшютративного та допом1жного обслуговування, державне управлшня й оборона; обов'язкове сощальне страхування;
Ыизький р1вень у ризику /
Схильш до цшшчних коливань попиту, що носять короткостроковин характер. Незважаючн на пщйоми та паджня, у довгостроковш перспектив! щ сектори досить стшю
- сшьське господарство, люове господарство та рибне господарство; - буд1вництво; - оптова та роздр1бна торпвля; ремонт автотранспортних засоб1в \ мотоцикл! в; тимчасове розм1щування й оргашзащя харчування; - транспорт, складське господарство, поштова та кур'ерська д1яльшсть*; - фшансова та страхова д1яльнють.
Циюичш \ ризики /
Найбшып уразлив1, у довгостроковш перспектив! оч1куеться скорочення виробництва та кшькосп зайнятих у цих секторах. Залежш вщ ситуацп на зовшшшх ринках.
- добувна промисловють \ розроблення кар'ер1в; - виробництво коксу та продукт! в нафтопереробки; - виробництво х1м1чних речовин \ х1м1чно'1 продукцп; - металурпйне виробництво, виробництво готових металевих вироб1в, кр1м машин \ устаткування; - виробництво комп'ютер1в, електронно'1 та оптично'1 продукцп, електричного устаткування, машин 1 устаткування, транспортних засоб1в.
Циюпчш тач структуры! у ризики /
Рис. Ризики у секторах економжи та Их стштсть до змт зовшшшхринкв
(сформовано за [18])
Висновки. Грунтовний анатз теоретичних засад галузевого розвитку дае змогу стверджувати, що кожнш державi, в силу особливостей п економiчноí структури, притаманна низка специфiчних характеристик щодо визначення та тдтримки домiнантних галузей та секторiв економжи, що пов'язано iз рiзними запасами, можлишстю та полiтикою рацiонального використання, збереження й нарощування природних, матерiальних, фiнансових i трудових ресурсiв, а вщ-так, i рiзними рiвнями соцiально-економiчного розвитку. Ключовими критерь ями у визначенш нащонально1 прiоритетностi тих чи шших секторiв вважаемо: рiвень платоспроможного попиту та потенцiйнi можливосп його збiльшення;
максимiзацiя доходiв та збiльшення частки у ВВП; мультиплшативний ефект вiд функцiонування вщповщного сектора економiки; посилення eKOHOMÍ4HOi безпеки держави; мiнiмiзацiя транзакцiйних витрат майбуттх перiодiв; гармо-нiзацiя iнтересiв сусшльства (сощальна, економiчна, екологiчна компоненти).
Лггература
1. Colin Clark. The conditions of economic progress. Front Cover. Colin Clark. Macmillan and co., limited, 1940. - Business & Economics. - 504 p.
2. Седаак М. Тенденции развития секторальной структуры экономики / М. Седлак // Проблемы теории и практики управления : Междунар. журнал. - 1998. - № 4/98. [Электронный ресурс]. - Доступный с https://vasilievaa.narod.ru/4_4_98.htm.
3. Коропецький 1.С. ЕкономЛчнЛ пращ : зб. наук. статей / 1.С. Коропецький. - К. : Вид-во "Смолоскип", 1998. - 416 с.
4. Коропецький 1.С. Про Украшу, економжу i про себе / 1.С. Коропецький. - К. : Вид-во "Дншро", 2003. - 490 с.
5. Горкна Л. Лггописець i теоретик економжи Укрални. З нагоди 90-рiччя иноземного члена НАН Укрални 1.С. Коропецького / Л. Горкна, М. Довбенко // Вiсник НАН Укрални : зб. наук. праць. - 2011. - № 8. - С. 44-47.
6. Шукан М.В. К определению транзакционных издержек / М.В. Шукан. [Электронный ресурс]. - Доступный с https://edoc.bseu.by.
7. Demsetz, H. Cost of Transactiong / H. Demsetz // Quarterly Journal of Economics. - 1968. -Vol. 81, № 1. - Pp. 34-45.
8. Коропецкий И.С. Сектор транзакций в современной Украине // Экономика Украины. -1997. - № 7. - С. 43-51.
9. Срохлн С.А. Полггика модершзацГл i мехашзми змлни секторально! структури економжи / С.А. Срохш // ЕкономЛчний простр : зб. наук. праць. - 2014. - № 87. - С. 50-60.
10. Бажал Ю. Доля теори: 100-рЛччя класичнол прапi М.1. Туган-Барановського i сучасшсть / Ю. Бажал // Економжа Укрални : полiтико-економiчний журнал. - 2004. - № 12. - С. 58-63.
11. Прюритети национального економiчного розвитку в контекстi глобалiзаплйних викликв : монографш. - У 2-ох ч. - Ч. 1 / за ред. В.М. Гейця, А.А. Мазараю. - К. : Вид-во КНТЕУ, 2008. - 389 с.
12. Глазьев С. Возможности и ограничения технико-экономического развития России в условиях структурных изменений в мировой экономике / С. Глазьев. [Электронный ресурс]. -Доступный с https://spkurdyumov.narod.ru/glaziev.htm.
13. 1гнатюк А.1. Теоретико-методолопчш шдходи до визначення прюритетних га^зей економ1ки / А.1. 1гнатюк. [Електронний ресурс]. - Доступний з https://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/-Soc_Gum/Ekpr/2010_33/Zmist/6PDF.pdf.
14. Porter M.E. The Competitive Advantage of Nations / M.E. Porter. - New York : Free Press, 1990. - 234 p.
15. Grant R.M. Porter's Competitive Advantage of Nations: An Assessment / R.M. Grant // Strategic Management Journal. - 1991. - Vol. 12. - Pp. 535-48.
16. Глл, Чарлз В. Л. МЛжшродний 6Лзвдс: конкуренцш на глобальному ринку : пер. з англ. А. Олшник, Р. Ткачук / Глл, В.Л. Чарлз. - К. : Вид-во Соломи Павличко "Основи", 2001. - 856 с.
17. Осипов Ю. Надвигающаяся технореволюция и экономический социум / Ю. Осипов // Экономические науки : сб. науч. тр. - 1988. - № 2. - С. 3-14.
18. Економжа мЛст Укрални. Експертна оцшка GfK Ukraine, Липень, 2015. [Електронний ресурс]. - Доступний з https://www.gfk.com.
Надтшла доредакцп 27.09.2016р.
Пында Ю.В. Теоретические основания отраслевых детерминант структуры национальной экономики
Очерчено эволюционное развитие экономических систем разных стран. Проанализированы подходы ученых относительно определения доминантных отраслей и секторов экономики. Установлены тенденции, которые имели место в долгосрочной динамике развития национально-хозяйственных секторов. Определены предпосылки образования отраслей-локомотивов общего развития. Выделены ключевые факторы, которые стали предпосылками структурных изменений в секторах экономики. Раскрыты риски в сек-
торах экономики и их стойкость к изменениям внешних рынков. Обоснованы особенности формирования и развития доминантных отраслей и секторов национальной экономики. Исследованы ключевые критерии относительно определения уровня приоритетности секторов национальной экономики.
Ключевые слова: доминантные отрасли, секторы экономики, циклические колебания, развитие, количество занятых, экономика.
Pynda Yu. V. Theoretical Grounds of Sectorial Determinants of Structure of National Economy
Evolutional development of the economic systems of different countries is outlined. Approaches of researchers are analysed in relation to determination of dominant industries and sectors of economy. Tendencies which took place in the long-term dynamics of development of national economic sectors are set. Pre-conditions for the formation of industries-locomotives of general development are defined. Key factors which became pre-conditions of structural changes in the sectors of economy are selected. Risks in the sectors of economy and their firmness are exposed to the changes of oversea markets. The features of forming and development of dominant industries and sectors of national economy are grounded. The key criteria in relation to determination of level of priority of sectors of national economy are certained.
Keywords: dominant industries, sectors of economy, cyclic vibrations, development, amount of busy, economy.
UDK 658.012.32:658.589
FEATURES OF MARK-FACTOR METHOD OF EVALUATION THE POSITIONS OF WORKERS OF ENTERPRISES
K.O. Doroshkevych1, M.M. Voronovska2, I.Z. Salata3, T.O. Maslak4
The essence of the notion and the example of the practical use of mark-factor method of evaluation the positions of workers of enterprises are considered in the article. With the purpose of increase of effectiveness of motivation of innovative activity on an enterprise (stimulation employees of the enterprise to reach the goals of the organization) his features are certain: evaluation exactness, complexity of calculations, considerable requirements to the informative providing, high charges and others like that.
Keywords: reason, bonuses, evaluations of positions of workers, mark-factor method, features.
Problem. Motivational activities of the company are aimed to encourage its employees and managers to meet their own needs and the objectives of the enterprise. It involves the usage of effective incentives, which include bonuses, additional charges, raises, involving to management, etc. Let us consider the payment of bonuses in details.
Bonuses as the part of additional salaries of workers are productive impetus to make their contribution to the achievement of the outcomes of the company. They are paid in case of increasing staff productivity at the end of the target period, etc [1]. By using bonuses it is also possible to stimulate innovative activity of employees, considering results during the payment of employees' bonuses. Thus there is a need to evaluate the activity of employee on the appropriate post and its connection with the
1 assos. prof. K.O. Doroshkevych, PhD. - Lviv Polytechnic National University;
2 assistant M.M. Voronovska, PhD. - Lviv Polytechnic National University;
3 senior researcher I.Z. Salata, PhD. - Hetman Petro Sahaidachny National Army Academy, Lviv;
4 student T.O. Maslak - Lviv Polytechnic National University;
