CC BY
185
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІНЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Присвячено визначенню теоретичного змісту категорій корпоративного управління на основі порівняльного аналізу їх сучасних інтерпретацій зарубіжними і вітчизняними вченими. Уточнено сутність таких економічних категорій, як "корпорція" та "корпоративне управління".
The paper is dedicated to the theoretical contents of categories of corporate management on the basis of their modern interpretations comparative analysis by foreign and domestic scientists definition. The essence of such economic categories, as corporation and corporate management is specified.
Постановка проблеми. Подальший розвиток та поглиблення ринкових відносин в Україні значною мірою пов'язані з активізацією державного корпоративного
сектора економіки та споріднених з ним структурних елементів. У зв'язку з розвитком підприємницької діяльності і різних форм власності актуалізується значен-
© Ю. Солов'ян, 2008
ня категорій "корпорація" та "корпоративне управління". Дані терміни в останні роки вживаються доволі часто як у науковій, так і публіцистичній літературі. Однак за сутністю і змістовним наповненням вони мають суттєві відмінності. Не відрізняється одностайністю з цих питань і чинне законодавство України. Існує і цілий ряд практичних проблем, що стоять на заваді активізації діяльності державного корпоративного сектора і не знайшли свого нормативно-правового вирішення. Виходячи з цього, важливого значення набуває аналіз існуючих підходів до визначення сутності економічних категорій корпоративного управління та уточнення теоретичного змісту таких термінів, як "корпорація" та "корпоративне управління".
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам корпоративного управління присвячено чимало наукових праць відомих вітчизняних фахівців, зокрема: Ю. Петруні, Д. Задихайло, О. Кібенко, Г. Назарової, М. Небави, В. Євтушевського, А. Сірка та інших. Серед іноземних вчених слід виділити: І. Ансоффа, М. Портера, П. Друкера, К. Макконнелла, С. Брю, Д. Маршалла.
Так, у своїх працях І. Ансофф визначає корпорацію, як: "широко поширену в країнах з розвиненою ринковою економікою форму організації підприємницької діяльності, яка передбачає пайову власність, юридичний статус та зосередження функцій управління у руках верхнього ешелону професійних управлінців, які працюють за наймом" [1]. За визначенням К. Макконнелла і С. Брю, корпорація - "юридичний суб'єкт, який отримав чартер властей штату чи федерального уряду та відособлений від індивідів, власністю яких він є" [7, с. 18]. Отже, корпорація за цими авторами - це юридична особа, окрема і відмінна від своїх власників, що має права, обов'язки і привілеї. Д. Маршалл і В. Бансал додають до визначення корпорації те, що вона повністю відокремлена від своїх власників, діє самостійно, а її власники можуть вільно передавати свою участь у капіталі іншим особам без будь-якого безпосереднього впливу на саму корпорацію [7, с. 18]. Проте, основна увага в публікаціях приділяється ролі корпоративного управління та визначенню місця корпорації в економічній системі країни.
Невирішені раніше частини загальної проблеми. Загалом, у вітчизняній та іноземній економічній літературі існує велика різноманітність визначень корпоративного управління. Деякі аспекти розгляду теоретичних засад сутності корпорації та корпоративного управління лишаються недостатньо висвітленими і потребують подальшого дослідження. Актуальним залишається завдання уточнення і розмежування складових категоріального апарату корпоративного управління, визначення нових аспектів у його розумінні.
Метою статті є дослідження теоретичних аспектів корпоративного управління в сучасних умовах. Для досягнення цілі, в роботі були поставленні наступні завдання:
'ґ провести порівняльний аналіз сучасних інтерпретацій категорій корпоративного управління;
'ґ уточнити теоретичний зміст термінів "корпорація" та "корпоративне управління".
Виклад основного матеріалу дослідження. Поняття "корпорація" та "корпоративне управління" широко використовується в західній економічній літературі і досить швидко запроваджуються в Україні. Це пояснюється поширеною формою корпоративного господарювання і власності, стрімким їх розвитком в Україні та необхідністю ефективного управління ними. Варто зазначити, що корпоративне управління як категорія являє собою складну систему економічних відносин, яка включає багато внутрішніх і зовнішніх елементів. Даний
термін досить часто використовується в законодавчо-правовій базі України, хоча на сьогодні не існує єдиного визначення корпоративного управління ні у зарубіжній, ні у вітчизняній науковій літературі. Часто під корпоративним управлінням розуміють загальний менеджмент, що не точно визначає його сутність. Іноді корпоративне управління подають як систему органів управління або сукупність організаційно-правових норм. Розмаїття підходів вказує на складність розгляду проблеми і потребує застосування системного, комплексного підходу.
В сучасній економічній літературі корпоративне управління трактується по-різному, зокрема:
'ґ як система звітності перед акціонерами осіб, яким доручено поточне керівництво компанією;
'ґ як спосіб управління компанією, який забезпечує справедливий і рівноправний розподіл результатів діяльності між всіма акціонерами, а також іншими зацікавленими особами;
'ґ як комплекс заходів і правил, які допомагають акціонерам контролювати керівництво компанії і впливати на менеджмент з метою максимізації прибутку і вартості підприємства;
'ґ як сукупність взаємовідносин між менеджерами компанії і її власниками з питань забезпечення ефективності діяльності компанії і захисті інтересів власників, а також інших зацікавлених осіб.
Варто навести деякі наукові погляди на сутнісне значення цього терміну. Так, К. Мейер вважав, що "система корпоративного управління представляє собою організаційну модель, за допомогою якої компанія представляє і захищає інтереси своїх інвесторів" [4, с. 72]. А. Козаченко та А. Воронкова дають таке визначення: "Корпоративне управління представляє собою діяльність виборних і призначених органів акціонерного товариства, направлену на підтримку балансу інтересів власників товариства і менеджерів, які керують власністю товариства, на отримання максимального прибутку від всіх видів діяльності товариства в рамках діючого законодавства" [4, с. 72].
Серед вітчизняних фахівців з корпоративного управління слід зупинитися на підході В. Євтушевського, який пропонує розглядати корпоративне управління у вузькому та широкому розумінні: як управління корпоративними правами; як корпоративне управління, що являє собою процеси регулювання власником руху його корпоративних прав із метою отримання прибутку, управління корпоративним підприємством, відшкодування витрат через отримання частки майна при його ліквідації, можливих спекулятивних операцій з корпоративними правами [2, с. 10].
У вітчизняній економічній літературі зустрічаються наступні визначення корпоративного управління: його трактують як засіб, за допомогою якого спрямовується та контролюється діяльність компанії, товариства. У рамках корпоративного управління визначається, яким чином інвестори (акціонери) контролюють роботу менеджерів, а також і відповідальність останніх за результати діяльності компанії. Добре організована система корпоративного управління дозволяє інвесторам (акціонерам, власникам) бути впевненими в тому, що менеджмент компанії раціонально використовує їхні кошти для ведення фінансово-господарських справ і збільшення вартості належної їм частки в акціонерному капіталі товариства.
У результаті проведеного дослідження, на наш погляд, корпоративне управління слід розглядати у таких чотирьох взаємопов'язаних системах:
'ґ власники (акціонери, інвестори) - менеджмент компанії;
'ґ менеджмент - працівники компанії;
ЕКОНОМІКА. 99-100/2008
S власники - працівники компанії (хоча найчастіше цей зв'язок опосередкований);
S власники - менеджмент - треті зацікавлені особи (держава, споживачі продукції підприємства, кредитори, громадськість тощо).
Сутність корпоративного управління розкривається через систему відносин між власниками акціонерного товариства, його менеджерами і зацікавленими особами для забезпечення ефективної діяльності товариства, рівноваги впливів та балансу інтересів учасників корпоративних відносин.
Роглядаючи економічну природу корпорацій, слід зазначити, що вона історично виникла в результаті еволюції ринкових відносин як економічний інститут об'єднання капіталу для фінансування великих підприємницьких проектів, що забезпечило їй широку перспективу. Дане поняття не нове. Ще А. Сміт у своїй праці "Дослідження про природу та причини багатства народів" застосовував цю категорію в розумінні акціонерної форми організації підприємництва.
Аналіз існуючих літературних джерел свідчить, що більшість дослідників вважають, що сучасне розуміння цієї категорії походить з США і введене в економічне життя внаслідок його глобалізації. Так, акціонерному товариству відповідає поняття "joint stock bussines corporations". Проте слід мати на увазі, що така назва стосується підприємницького акціонерного товариства. Крім того, корпораціями називають і неприбуткові організації ("non-profit corporations"), а також урядові корпорації ("government corporations") [2. с. 14].
Ряд науковців вважають, що базове поняття "корпорація" з'явилося ще з часів древньоримської цивілізації й дотепер означає існування низки різних об'єднань підприємницького, професійного та іншого типів, що виникли й інституціоналізувалися у ході суспільно-економічної еволюції. В економічній та правовій літературі бракує чіткого визначення цього поняття. Зазначимо, що в англійській інтерпретації термін "корпорація", окрім значення окремої юридичної особи, має й інше значення - "велика група компаній" [8. с. 104]. В американському та німецькому економічному лексиконі під цим змістом розуміється термін "концерн".
Між тим, сучасне використання зазначеного терміну має істотні відмінності в основних правових системах розвинених країн. В англосаксонській системі права (поширеній у США, Великій Британії, Канаді, Австралії, ПАР, Ізраїлі) корпорація (corporation) ототожнюється з акціонерними товариствами. Це означає, що корпоративна форма підприємства жорстко виокремлюється серед товариств, які формуються шляхом об'єднання осіб, а не капіталів (наприклад, повних і командитних товариств, виробничих кооперативів). У цьому є глибокий економічний зміст, адже об'єднання капіталів допускає обмежену відповідальність власників та гранично можливий розподіл їхніх прав власності, зокрема, делегування функцій управління капіталом найманим менеджерам. Ці дві взаємопов'язані риси найадекватніше відображають сутність та економічну природу корпорацій у формі акціонерних товариств. Отже, за англосаксонською системою права корпорація репрезентує один із трьох секторів економіки поряд із одноосібними володіннями та товариствами. Таке розуміння даної категорії є найпоширенішим серед фахівців.
На відміну від англосаксонського підходу, у системі континентального (громадянського) права (поширеній у більшості західноєвропейських країн та Японії) поняття "корпорація" має ширший зміст. Тут прийнято до корпоративного сектору відносити як акціонерні товариства, так і товариства з обмеженою відповідальністю. Так,
наприклад, у ФРН товариства з акціонерним капіталом та товариства з обмеженою відповідальністю вважаються акціонерними компаніями (АкІіепдвзеіізсЬаІІ:, АО). Те ж саме має місце у Франції, де корпорації традиційно називають анонімними товариствами (8осіе:е апопуте) [2. с. 15]. Як бачимо, така правова система віддає певний пріоритет все ж таки принципу обмеженої майнової відповідальності учасників товариства, хоча й такий підхід має свій економічний сенс: частина неакціонованих товариств з обмеженою відповідальністю, яку реально неможливо виокремити, також функціонує із системою управління, відособленою від власності.
Отже, при усіх відмінностях у правових базах розвинутих країн основна розмежувальна лінія між корпоративним і некорпоративним сектором пролягає у відділені функцій розпорядження й обмеженої відповідальності [2. с. 15].
Розглянемо існуючі наукові підходи закордонних вчених щодо визначення сутності поняття "корпорація".
Так, П. Самуельсон і В. Нордхауз визначають корпорацію як "юридичну особу, яка може самостійно продавати і купувати, позичати гроші, виготовляти товари й послуги та вступати у контрактні відносини; має право обмеженої відповідальності, у відповідності з яким інвестиції кожного із власників корпорації обмежені жорстко певним розміром" [7, с. 18]. Американські науковці Р. Тьюлз та Е. Бредлі визначають, що корпорація - підприємницька організація, визнана юридичною особою, яка має обмежену відповідальність і необмежений термін існування та засновується на основі статуту, схваленого комісаром у справах корпорацій штату. Права й обов'язки корпорації регламентуються її статутом та місцевим і федеральним законодавством. Корпорація контролюється акціонерами, що мають право голосу, які обирають директорів, а ті у свою чергу, призначають інших керівних осіб [7, с. 18].
В українській правовій базі поняття корпорації істотно відрізняється від загальноприйнятого у світовій практиці. Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про підприємства в Україні" (1991 р.), корпорації трактуються як "договірні об'єднання, створювані на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників" [2, с. 15]. Закон України "Про господарські товариства" (1991 р.) містить перелік господарських товариств, до яких, зокрема, віднесені й акціонерні товариства, проте корпорація там не згадується. Закон України "Про банки і банківську діяльність", прийнятий у новій редакції та введений в дію з початку 2001 р., регламентує створення банківських корпорацій як одного з типів банківських об'єднань, створюваного у вигляді юридичної особи (банку) на акціонерній основі. Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", котрий набрав чинності у тому ж році, уже прямо трактує інвестиційний фонд як корпоративну структуру акціонерного типу [9]. Отже, варто зауважити, що правове поле України є невизначеним щодо корпорації та ідентифікації цього поняття з акціонерним товариством.
У сучасному економічному середовищі корпорація -найбільш розповсюджена форма організації підприємницької діяльності. Водночас, під корпорацією розуміють підприємство або фірму, що має форму юридичної особи, де відповідальність кожного власника обмежена його внеском у дане підприємство, інші дослідники визначають її просто як товариство, засноване на паях. Доцільно мати на увазі, що серед українських науковців існують також розбіжності у трактуванні поняття "корпорація". Приведемо деякі з них.
Так, наприклад, А. Сірко дає таке визначення: корпорація - це засноване на дольовій участі у капіталі об'єднання, юридичні права та зобов'язання якого відособлені від прав та зобов'язань його учасників [7, с. 17]. С. Румянцев зазначає, що "корпорації є юридичними особами, які мають повну господарську самостійність у питаннях вибору форми управління, реалізації продукції, встановлення цін і оплати праці, використання чистого прибутку й несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями усіма активами" [6, с. 19]. О.Поважний, провівши детальне дослідження поняття корпорації, надав таке формулювання цього терміну: "Корпорація - договірне господарське об'єднання, створене на основі загальних економічних інтересів виробничих працівників і акціонерів для одержання максимального прибутку від виробничої діяльності і вкладених інвестицій" [5, с. 21]. Тоді, як Д. Задихайло розглядає корпорацію як господарське товариство (ГТ) [3, с. 22], а М.Грідчіна та О. Гладунов - як акціонерне товариство (АТ) [7, с. 22].
О. Рудінська при аналізі цілей та функцій корпорацій розкриває це поняття як інтегрований інвестиційний інститут, спрямований на забезпечення розширеного відтворення капіталу за рахунок вкладень у великомасштабне виробництво конкурентоспроможної і, як правило, експортно орієнтованої продукції [7, с. 22]. В. Євтушевський при визначенні об'єкта корпоративного управління зазначив, що до корпорацій відносяться акціонерні товариства та частина ТОВ, в яких управління відділене від власності [2, с. 16].
Отже, розглянувши незалежні погляди вітчизняних фахівців на визначення терміну "корпорація" ми дійшли до такого висновку. У вузькому розумінні "корпорація" - договірне господарське об'єднання підприємців або громадян, створене на основі поєднання загальних економічних інтересів учасників для одержання максимального фінансового результату від його діяльності. У широкому розумінні "корпорація" - договірне господарське об'єднання підприємств, створене на основі поєднання загальних економічних інтересів для одержання максимального прибутку від господарської діяльності та вкладених інвестицій. На нашу думку, таке визначення більш точно відображає сутність
поняття "корпорація" та відповідає його трактовці, що застосовується у світовій практиці.
Висновки і перспективи подальших розробок. На
основі проведеного аналізу можна зробити наступні висновки:
1. Результати порівняльного аналізу розкритих понять "корпорація" і "корпоративне управління" вітчизняними і зарубіжними вченими свідчать про існування певної невизначеності у їх поглядах. На основі проведеного дослідження було визначено, що для зручності вивчення теоретичної сутності корпоративного управління, його слід розглядати в чотирьох взаємопов'язаних системах.
2. Стосовно теоретичного змісту терміну корпоративне управління, зазначаємо, що уточнення його сутності відбулося за рахунок більш ширшого його розуміння як системи відносин між власниками акціонерного товариства.
Розглянувши різні погляди вітчизняних і зарубіжних науковців до визначення терміну "корпорація", варто зазначити, що її доцільно визначати базуючись на двох напрямках. Отже, у вузькому розумінні "корпорація" -базується на досягненні максимального прибутку від діяльності договірного господарського об'єднання підприємств. Широке розуміння корпорації - передбачає поєднання загальних економічних інтересів договірного господарського об'єднання підприємств для одержання максимального прибутку.
Вищевказане свідчить, що існує ще багато аспектів у даній проблематиці, які потребують подальшого наукового дослідження.
1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия: Пер. с англ. - СПб., 1999. 2. Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління : Навч. посіб. - К., 2002. 3. Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., Назарова Г.В. Корпоративне управління. - Харків, 2003. 4. Михайленко І.П. Проблеми реформування корпоративного сектору в Україні // Теоретичні та прикладні питання економіки : Зб. наукових праць. - Вип. B. - К., 2005. б. По-важный А.С. Трансформационные процессы корпоративного управления / НАН Украины. Ин-т экономики пром-ти. - Донецк, 2001. б. Румянцев С.А. Українська модель корпоративного управління: становлення та розвиток. - К., 2003. У. Сірко А.В. Корпоративний сектор: структура, місце та роль в сучасній економіці // Вісник ВПІ. Серія "Економіка, менеджмент та екологія". - 2004. - №4. B. Oxford Dictionary of Business English / Ed. by Tuck A. - Oxford: Oxford University Press, 1993. 9. http://www.zakon.rada.gov.ua
Надійшла до редколегії 26.11.2007
