CC BY
56
В.И. Бойко
ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ФОРМИРОВАНИЯ МЕНЕДЖМЕНТА ...
УДК 332.145:338.23:304.44
ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ФОРМИРОВАНИЯ МЕНЕДЖМЕНТА И РЕГИОНАЛЬНОГО УПРАВЛЕНИЯ В СФЕРЕ КУЛЬТУРЫ
© 2015
В.И. Бойко, кандидат экономических наук, доцент кафедры менеджмента, Национальная академия руководящих кадров культуры и искусств, Киев (Украина)
Аннотация: Менеджмент в сфере культуры выполняет важные функции создания организационных и экономических условий для саморазвития, культурной жизнедеятельности. Доступ к общественным благам всех групп населения, независимо от уровня доходов, не позволяет в большинстве случаев производителям устанавливать на общественные блага такие цены, которые обеспечивали бы прибыль. В результате доходы от выпуска общественных благ могут не покрывать всех расходов, связанных с их производством. В таких условиях крайне важным становится применение фандрайзинга - направления менеджмента по привлечению и аккумулирования внешних источников финансирования, таких как благотворительные и спонсорские взносы, гранты, государственные субсидии и тому подобное.
Ключевые слова: некоммерческие организации, менеджмент, общественное благо, социальный маркетинг, фан-драйзинг, неприбыльные организации, субсидии, организационно-экономический механизм.
Постановка проблеми у загальному вигляд1 та и зв'язок 1з важливими науковими чи практичними за-вданнями. Г. Хансманн вважае, що споживачi е бшьш захищеними, якщо вони працюють з некомерцшними оргашзашями. Некомерцшш структури законодавчо обмежеш в можливостях внутршнього розподшу дохо-дiв мiж пращвниками i повинш спрямовувати отримаш кошти на розвиток основно! дiяльностi оргашзацп, що контролюеться з боку сустльства. Г. Хансманн тдкрес-люе, що "перевагою некомерцшних виробнишв е те, що ринковий контроль в них шдкршлюеться додатковим захистом споживача шшим, сильшшим "контрактом" -офщшним зобов'язанням оргашзацп перед суспшьством спрямовувати всi сво! доходи на розвиток некомерцшно! дiяльностi " [1].
Це зобов'язання реалiзуеться на практицi за допо-могою законодавчого обмеження на розподiл доходiв некомерцшних оргашзацш серед засновник1в, управлш-ського корпусу i персоналу. Зпдно з Цившьним кодексом Укра!ни i Закону Укра!ни " Про некомерцшш оргашзацп ", доходи некомерцiйних органiзацiй повиннi спрямовуватися на розвиток !хньо! основно! статутно! дiяльностi. У разi використання доходiв на iншi цiлi, вони пiдлягають обкладенню податком на прибуток, як i доходи комерцшних пiдприемств. Крiм того, в ташй ситуацп некомерцiйна органiзацiя ризикуе втратити свiй юридичний статус i може бути перетворена в комерцш-ну органiзацiю.
Анализ остантх дослгджень I публ1кац1й, в яких запо-чатковано розв'язання даноI проблеми I на як спираеть-ся автор, видтення не вирШених ранше частин загаль-но'1 проблеми, котрим присвячуеться означена стаття. Серед теоретичних концепцш, присвячених особливос-тям менеджменту некомерцшних оргашзацш у цшому, можна видшити теорп "виробництва суспiльних благ", "невиконаного контракту", "контролю стейкхолдерiв". Ввдповщно до теорп " виробництва суспшьних благ " американських вчених Д. Шифа i Б. Вайсброда, специ-фiка менеджменту некомерцiйних органiзацiй випливае з самих причин !х появи - вони виникають внаслвдок не-ефективностi комерцiйних структур у виробнищга сус-пiльних благ [2].
Б. Вайсброд вiдзначае, що стосовно сусшльних благ споживачi часто мають неоднакову iнформацiею - "по-купцi, в силу рiзних уподобань i рiвнiв доходу, надають шформаци рiзне значения, а також бачать рiзну ефектив-нiсть споживання суспiльних благ" [2]. В результата ви-робники ввдчувають складностi в отриманнi достовiрно! шформаци про попит на суспiльнi блага. В умовах не-визначеностi комерцшне виробництво суспiльних благ утруднене i призводить до зниження або вщсутносп пропозицп з боку пiдприемцiв. Таким чином, негативш наслiдки шформацшно! асиметри перешкоджають ве-денню пiдприемництва в цш сферi.
Необх1дною умовою випуску суспiльних благ, зпдно
Б. Вайсброду, е використання соцiального (некомерцш-ного) маркетингу (виду маркетингу, спрямованого на формування суспiльних цiнностей). Застосування не-комерцiйного маркетингу дае можливiсть виробникам стимулювати споживання суспiльних благ у рiзних груп населення. Для некомерцшних оргашзацш культури як рiзновиду некомерцшних оргашзацш цшком справедли-вi положення дано! теорЦ. В силу наявносл iнформацiй-но! асиметрil на ринку культурних послуг некомерцiйнi органiзацil культури активно використовують сошаль-ний маркетинг. Значення останнього, на думку К. М. Гасратян, особливо важливо для сфери культури, де " категорiя шформаци набувае бшьш широкий контекст, що включае не тшьки данi про товари та послуги, а й можливють залучити до мистецтва, розвинути смак до нього, завдяки чому попит на продукцiю сфери культури швидко зростае" [3]. Сошальний маркетинг у сферi культури, таким чином, нацшений не тiльки на стиму-лювання споживання, а й на подготовку самого спожи-вача.
У рядi випадкiв соцiальний маркетинг, фандрайзинг та волонтерство можуть бути використаш виробниками на шкоду споживачам через негативш наслвдки iнфор-мацiйноl асиметри. На це вказують I. 1лма i Г. Хансманн у теорп "невиконаного контракту" [4]. Вщповщно до дано! теорп, в рядi випадшв ринковий механiзм не забезпе-чуе ефективного контролю за д1яльшстю виробникiв, у зв'язку з чим останш можуть навмисно завищувати шну при низьк1й якостi продукцi!, що призводить до попр-шення добробуту клiента. Таким чином, з боку виробни-ка може мати мюце порушення звичайних контрактних зобов'язань, що Г. Хансманн називае "невиконаним контрактом" [1].
Зокрема, це обмеження зростання продуктивностi працi. Американсьш вченi У. Баумоль i У. Боуен ^ пiзнi-ше американсьш дослвдники Джеймс Хелбрун i Чарльз Грей [5]) в якосп специфiчних особливостей менеджменту неприбуткових оргашзацш культури видмють проблеми вимiру i зростання продуктивностi працi занятого в них персоналу. Для обгрунтування даних особливостей У. Баумоль i У. Боуен приводять наступну тезу: " нiхто ще не знайшов можливосп скоротити витрати ви-конання 45-хвилинного квартету Шуберта, рiвнi трьом людино- годинам " [6].
Однак витрати виконання 45-хвилинного квартету Шуберта включають не тiльки час роботи музиканпв, на яке вказують американсьш дослвдники, але i трудо-витрати обслуговуючого, допом1жного персоналу (шже-нерiв, контролерiв, прибиральниць тощо). У вщношен-нi виконавцiв (музикантiв, акторiв, спiвакiв) i творчих працiвникiв (художников, письменник1в, композиторiв) питання вимiру i зростання продуктивностi працi по-збавлеш сенсу. Чи можна оцiнювати продуктившсть працi художника з точки зору шлькосл написаних робiт, а продуктившсть пращ оперного сшвака - за допомогою
В.И. Бойко экономические
ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ФОРМИРОВАНИЯ МЕНЕДЖМЕНТА ... науки
кшькосп даних концерпв. Очевидно, що цiннiсть дiяль-ностi виконавцiв визначаеться не шльшсним результатом, а творчим результатом роботи.
Вимiрювання продуктивностi працi допом1жного персоналу, не представляе проблеми, i зростання про-дуктивностi працi може бути отримане за допомогою автоматизацп виробництва, впровадження нових тех-нологш, вдосконалення робочих процесiв тощо. Таким чином, проблема вимiрювання та росту виробничо! про-дуктивностi працi в органiзацiях культури актуальна тiльки для творчих напрямшв дiяльностi. 1ншою проблемою менеджменту, яку видшяють У. Баумоль i У. Боуен, е проблема матерiального стимулювання працi в неприбуткових органiзацiях культури. Сфера культури, на думку вчених, вiдрiзняеться невисоким рiвнем заробггао! плати порiвняно з пiдприемницькими структурами. За словами У. Баумоля, " заробггаа плата виконавцiв не реагуе на загальш змiни заробггао! плати в економщ в короткому перiодi i навiть у тривалому перiодi зб№-шуеться нижчими темпами, нiж у сферi виробництва " [6] . Даний ефект прийнято називати в економiчнiй лгге-ратурi " хворобою Баумоля ".
Однак дане твердження справедливе лише для до-пом1жних видiв дiяльностi, тому що розмiри оплати творчо! працi можуть бути набагато вище середнього рiвня заробггао! плати в економщ (виступи вщомих ви-конавщв, живопис знаменитих художникiв тощо). Крiм того, поряд з низьким рiвнем оплати допомiжно! працi, в неприбуткових оргашзашях культури вщсутня ясна кар'ерна перспектива, порiвнянна з тiею, яка мае мюце в пщприемницьких структурах. Це, в свою чергу, поро-джуе кадровi проблеми органiзацiй культури, яш прояв-ляються в труднощах найму квалiфiкованого персоналу.
Для допомiжних видiв дiяльностi в сферi культури своерщною компенсацiею низького рiвня заробггао! плати та кар'ерного росту можна вважати бiльш вищий, н1ж в шших галузях, рiвень морального задоволення вiд роботи. У. Баумоль i У. Боуен називають це "психоло-гiчним доходом". Вiн формуеться шд впливом таких чинникiв як свобода творчосп, реалiзацiя особистих iдей, гнучкий графiк роботи, часткова зайнятiсть, висо-кий престиж у суспiльствi. Таким чином, сфера культури компенсуе низький рiвень заробггао! плати допомiж-но! працi високим рiвнем нематерiального доходу.
Формулювання щлей статт1. Окремо виднеться проблема матерiального стимулювання допом1жних ви-дiв дiяльностi, пов'язана з низьким рiвнем заробггао! плати та кар'ерного росту в сферi культури i мистецтва, яка може бути виршена за рахунок рiзних форм немате-рiального стимулювання. Велике значення придметься специфiцi фiнансового менеджменту оргашзацш культури, пов'язано! з обмеженими можливостями економп витрат i необхщшстю залучення державних субсидiй.
Виклад основного матер1алу досл1дження з повним обтрунтуванням отриманих наукових результат1в. У зв'язку з тим, що некомерцшш оргашзаци культури в бшьшосп випадк1в мають високу частку постiйних витрат в !х структурi i обмежеш в можливостях економи на витратах ( через обмеження зростання продуктивносп творчо! працi), головною умовою !хньо! дiяльностi стае наявнiсть постiйно! зовшшньо! пiдтримки. Фандрайзинг у таких випадках не завжди може забезпечити необхщ-ний обсяг фiнансування, тому гарантом дiяльностi не-комерцiйних органiзацiй культури, як правило, виступае держава, що виокремлюе на довгостроковiй основi бю-джетнi субсидi! [7].
Таким чином, неприбутковi органiзацi! культури, поряд iз загальними особливостями менеджменту неприбуткових оргашзацш мають ряд специфiчних характеристик. До специфiчних особливостей менеджменту неприбуткових оргашзацш культури вщносяться проблеми вимiру та шдвищення продуктивностi творчо! працi, яш ускладнюють оцiнку к1нцевих результатiв дiяльнос-тi. Неузгоджетсть в механiзмах управлшня мала вель-158
ми показовi наслiдки для радянсько! сфери культури. Досвщ менеджменту у нiй досить показовий i мае бути врахований. Весь пiсляреволюцiйний перiод пройшов пщ знаком пошуку найбiльш ефективного управлшня у сферi культури, що розумшося як суто адмшютратив-не. Основну установку того часу можна виразити таким чином: всi проблеми культури можна виршити за рахунок удосконалення системи управлiння нею. При цьому саме управлiння фактично зводилося до застосування органiзацiйно-економiчного механiзму та державного регулювання.
Саме в цьому напрямi була орiентована кампанiя централiзацi! - створення централiзованих клубних та бiблiотечних систем, що прокотилася по кра!ш в 1960-1970-тi рр. Характерно, що питання типу "Коли треба, а коли не треба створювати централiзованi системи?", "Який оптимальний склад тако! системи?" навiть не об-говорювалися. Уся бiблiотечна мережа ^ трохи пiзнiше, клубна мережа установ у кра!ш були централiзованi. Для створення централiзовано! системи було достатньо наявносп двох установ, навiть якщо м1ж ними було 200 км (реальний випадок на пiвночi Ком1). Централiзована система працювала за единим планом, але звиувала кожна установа своею формою статистичного звиу, що призвело до колосального "зростання" обсяпв роботи: один i те ж захвд показувався в дек1лькох формах звгт-ностi. Але не тшьки цi приписки стали пщсумком цен-тралiзацi!.
Сфера культури, що склалася в радянський час, була широко втягнута в щеолопчну i полiтичну дiяльнiсть, забезпечивши партшний вплив i керiвництво суспiль-ством. Особливо це стосуеться надзвичайно розгалуже-но! мереж1 клубних установ (будинк1в i палацiв культури, сiльських, мюьких i районних клубiв). Найбiльш потужну матерiально-технiчну базу серед них мали так званi профспiлковi установи культури, основною функщею яких було представництво вщповвдних п1д-приемств, !х партшно!, профспiлково! i комсомольсько! органiзацiй, проведення ввдповщних заходiв. Фактично цим же займалися й державнi установи культури, тшьки з бшьшою орiентацiею на мiсцевi державнi та партiйнi владш структури. Дiяльнiсть всiх цих установ не могла здшснюватися без своерщного "спонсорства" i "благо-дiйностi" з боку промислових пiдприемств, громадських оргашзацш.
Найчастше така п1дтримка здiйснювалася за розна-рядкою, а то i пiд прямим тиском з боку партшних ор-ганiв. Все це позначилося на змюп культурно-освiтньо! дiяльностi, знайшло втiлення в архiтектурi, плануванш, iнтер'ерах установ культури. Зали для масових зiбрань i засiдань з жорстко закршленими сидiннями, обов'язковi дошки пошани, ленiнськi куточки тощо, доа роблять цi установи незатишними, офщюзними, мало пристосова-ними для живо! творчосп, вiдпочинку, проведення по-внощнного дозвiлля. Проте все це було яскравим про-явом i втшення певного типу культури, певного типу суспшьних вiдносин i певно! сошально! технологi! та соцiально-культурного менеджменту.
У 1984 р. ввдбулися багато в чому вирiшальнi подi! для економши та органiзацi! культурно! дiяльностi. По-перше, у зв'язку з розробкою Програми розвитку платних послуг населенню було вперше розраховано, ск1льки сфера культури повертае до держбюджету на рубль бюджет-них асигнувань. Результат виявився досить неочiкуваний
- 78,6 коп. Виявилося, що сфера культури значною мiрою мае самоокупшсть. По-друге, були опублiкованi резуль-тати соцюлопчних досл1джень iнтенсивностi в1дв1дуван-ня населенням культурно-просвiтнiх установ.
Цей результат виявився не менш приголомшливий
- 1год. 20 хв. на мiсяць (разом з платним кшопоказом). Отриманi показники призвели до практичних висновкiв: задача комушстичного виховання трудящих сферою культури не тшьки не виршена i не вирiшуеться за 1 годину з невеликим), Але сфера культури, як виявляеть-
В.И. Бойко
ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ФОРМИРОВАНИЯ МЕНЕДЖМЕНТА ...
ся, бере досить активну участь у формуванш бюджету, тому пращвники культури отримали плановi завдання по наданню платних послуг, що призвело до певно! де-моралiзацil професiйного середовища у сферi культури на калька рок1в.
Працiвникiв культури особливо не турбувало, що населення давно "проголосувало ногами" - 1 год. 20 хв. на мюяць. Правила гри цiлком влаштовували багатьох, готових грати роль пращвнишв iдеологiчного фронту i вiдповiдати за зростання пияцтва, шльшсть розлучень, злочиншсть, за естетичний всеобуч i вшськово-патрь отичне виховання - аби продовжувалася практика ви-дiлення фiнансових кошпв та затвердження на посадi. Пращвник культури знав, як зробити людей щасливими, за умови видiлення йому на це коштiв. Якщо йому не видiляють коштiв, вiн не робить людей щасливими. I тут з пе! шстанцд, з яко! надходили фiнансовi кошти, надiй-шла вимога надавати кошти.
Але пращвнишв культури не вчили працювати i за-робляти грошi. 1х вчили культурно-освiтнiй роботi, вщ-ношенню до клубу як до педагогiчно! установи. Але на кожнiй балансовш комiсi! доводилися показники пла-нових завдань по платних послугах, i працiвники культури стали брати грошi за те, чому були навчеш - за культпросвiтроботу, за дитячу самодiяльнiсть, внутрш-ньо розумшчи, що вщбуваеться щось протиприродне. Результати такого адмшютративного насадження ко-мерцшно! дiяльностi були досить суперечливi: комерщ-алiзацiя принципово некомерцiйно! справи, деморалiза-цiя одше! частини професiйного середовища i ринковий лiкнеп явочним порядком - шшо!.
Якщо не брати до уваги останнш рудиментарний стрибок адмшютративних iнновацiй, що виявився в блискавичному об'еднаннi i черговому подш сфер культури i туризму на початку 1990-х рр., то адшшстра-тивний госпрозрахунок пiдвiв риску адшшстративним пошукам. Бюджетна криза к1нця 1980-х рр. - початку 1990-х рр. прискорила настання моменту iстини у сферi культури. Як кажуть зарубiжнi фахiвцi, в нашiй державi був накопичений колосальний досвщ адмiнiстративних управлшських нововведень у сферi культури. I тдсумок цих нововведень е досить повчальним для усвщомлення справжньо! специфiки менеджменту в сферi культури. Це проявилося в усвiдомленнi певних закономiрностей.
£ сфери дiяльностi, де доречт й ефективнi виключно адмiнiстративно-команднi методи управлiння. Це, напри-клад, армiя - сфера абсолютного невшьного часу, коли людина виконуе не свою волю. Звщси - iерархiя посад, на-казова система. £ сфери, в яких ефективне галузеве управ-лiння, коли необхщна централiзацiя кошт1в, ресурсiв i т. д. - наприклад, важке машинобудування, космiчна техшка. £ сфери, де бшьш доречний територiальний акцент - наприклад, житлово-комунальне господарство. I е сфера, де виключно командш методи або галузевий щдхщ i навiть територiальний принцип виявляються неспроможними.
Це сфера культури, яка е сферою вшьного часу - коли люди в буквальному сена слова що хочуть, те й роблять. Якщо !х не пускають в одну установу, вони йдуть в iншу, якщо !х женуть звщти, вони йдуть на кухш, в пiдвали, на горища, в лю, але продовжуватимуть робити те, що вони хочуть робити. 1м можна тiльки допомагати або заважа-ти. Культурне життя, культурнi процеси розвитку самi по соб^ чутки про те, що пращвники сфери культури здшснюють вплив на !х розвиток, значно перебшьшеш. Так було з авторською тснею, з дискотеками, з оздоров-чим рухом, з вщео. £дине, що вони напевно можуть, - це допомагати або заважати розвитку культурного життя.
У сферi культури некомерцiйнi оргашзацп також обмеженi в можливостях використання доходiв на цiлi, вiдмiннi вщ цiлей !х розвитку. Крiм того, в украшсьшй сферi культури законодавче обмеження на розподiл при-бутку доповнюеться в бiльшостi випадкiв контролем з боку держави. Впчизняш некомерцшш оргашзацп куль-тури дтоть найчастше в органiзацiйно-правовiй формi
державно! установи. Установи культури володшть майном на праи оперативного управлiння та фшансують-ся цiлком або частково з державного бюджету. В силу того, що майно державних установ культури е власшс-тю держави, ва доходи вщ ще! власносп розглядаються як доходи державного бюджету, i розподiл установами культури отриманих доходiв повинен узгоджуватися з органами державно! влади.
В результат^ установи культури волшть юридично розмежовувати некомерцiйну i щдприемницьку дiяль-нiсть. Подiбне роздiлення дiяльностi досягаеться дво-ма способами. Перший - для ведення пiдприемницько! дiяльностi при заклащ культури створюеться окреме тдприемство, контрольний пакет акцiй якого належить установi культури. Другий - установа культури надае сво! площi, торговi марки та iншi права компашям, що займаються комерцiйною дiяльнiстю, а п, в свою чергу, вщраховують вiд отриманого прибутку певний вщсоток.
Як приклад подiлу комерцiйно! i некомерцiйно! дь яльностi в установi культури можна навести досвiд Нацюнального Заповiдника "Киево-Печерська Лавра". В 1990^ рр. на територi! музею було створено комерцшне пiдприемство, об'еднуюче суветрш та книжковi мага-зини, !дальню i кафе для спiвробiтникiв. За договором з Лаврою став працювати банк "Аваль", надшений правом проводити валютно-обмшш операцi! на територi! музею та зобов'язаний перераховувати на рахунок лаври 50,0 % прибутку, отриманого вщ цiе! дiяльностi. Крiм того, музей придбав контрольний пакет акцш транспортно! компанi! "Вояж", що здшснюе монтаж, упаковку i транс Регюнальне управлiння у соцiально-культурнiй сферi передбачае наявшсть громадського контролю.
Соцiальна значущють, або соцiальний ефект, вiдо-бражае результати дiяльностi некомерцiйно! органiзацi!, не пов'язаш з отриманням матерiальних вигод, а спря-мованi на зростання добробуту сустльства.
Менеджмент некомерцiйних оргашзацш культури також спираеться на контроль з боку стейкхолдерiв. В якосп стейкхолдерiв мо^ть виступати благодiйники, фонди, профспiлки тощо. У бiльшостi випадшв контр-олюючi функцi! стейкхолдерiв реалiзуються через пi-клувальнi ради в некомерцшних органiзацiях культури. Серед функцш опiкунсько! ради в закладi культури най-бiльш важливими е управлшсьш, фiнансовi та контроль-нi. Управлшсьш функци включають визначення стратеги розвитку органiзацi! культури, планування осно-вних напрямкiв дiяльностi, аналiз результапв роботи. Фiнансовi функцi! припускають фшансове планування, а також безпосередне залучення рiзних джерел фiнансу-вання вщ населення, комерцiйного сектора i держави.
Контрольш функцi! полягають у здшснент нагляду за використанням основних фондiв, рухом фiнансових засо-бiв тощо. До складу откунсько! ради найчаспше входять представники комерцiйного сектора, оргашв державно! влади та iн., яш проявляють зацiкавленiсть до розвитку дiяльностi того чи iншого закладу культури. Як правило, тклувальна рада формуеться з тих осiб, як1 надали п1д-тримку дiяльностi органiзацi! культури або в момент !! створення, або в процесi !! роботи. Однак склад опiкун-сько! ради може змiнюватися в силу об'ективних причин, а також ршень бшьшосп членiв опiкунсько! ради.
Пiклувальники, на вщмшу в1д персоналу установи культури, виконують сво! функцi! на добровшьнш i без-оплатнiй основi. Таким чином, вщсутшсть прямо! зацi-кавленосл в економiчних результатах дiяльностi установи культури зводить штереси даних осiб не до мак-симiзацi! прибутку установи, а до усшшного виконання нею свое! мiсi!. В якосп мотивiв звернення до тклуван-ня можливо розглядати пiдняття свого престижу в сус-пiльствi, завоювання мiцно! репутацi! на ринку i довiри з боку споживачiв, доступ до закритих джерел iнформацi!, послуг оргашзацш культури та ш.
Необхщною умовою для цього е також створення законодавчо! бази щодо визначення та регулювання
В.И. Бойко
ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ФОРМИРОВАНИЯ МЕНЕДЖМЕНТА .
шклування над юридичними особами, яка в Украш на сьогоднiшнiй день досить недосконала. Вщповвдно до закону Украши " Про неприбутковi оргашзацп ", ош-кунська рада передбачена тiльки для однieï оргашзацш-но-правово1 форми неприбуткових органiзацiй - фонду. Однак порядок його створення та функцюнування вкрай обмежено визначений цим законом. Тим не менш, очевидно, що створення ошкунсько1 ради е актуальним не тiльки для фондiв, а й iнших оргашзацшно-правових форм неприбуткових органiзацiй.
В якосп першого кроку до створення законодавчих документiв про благодiйництво прибуткових оргашзацш можна розглядати Указ Президента "Про додатковi заходи щодо тдгримки загальноосвiтнiх установ в Украïнi" 1998 р. Новий Указ оголосив про необхвдшсть створення при школах ошкунських рад з метою залучення позабю-джетних коштiв. Прийняття подiбного документу щодо установ культури могло б не ильки сприяти залученню додаткових джерел фiнансування, а й розвинути саму вдею опiкунства у впчизнянш сферi культури. Узагальнюючи теоретичнi концепцл заруб1жних вчених, можна видiлити загальш особливосп дiяльностi та управл1ння неприбуткових оргашзацш культури. Це застосування сошально-го маркетингу, фандрейзингу, волонтерства i наявнiсть контролю з боку стейкхолдерiв. Крiм загальних особли-востей менеджменту неприбуткових структур, оргашзацп культури мають свою специфшу.
Висновки з даного до^дження i перспективи подаль-шихрозвiдоку данному напрямi. Загальною ввдмшною осо-бливiстю сусшльних благ е наявнiсть двох властивостей -неконкурентшсть i не виключшсть, тобто вiдсутнiсть су-перництва в споживанш i неможливiсть перешкодити до споживання даного блага. Архггектурш пам'ятники або музичнi твори залишаються надбанням усiх членiв сус-пiльства i наступних покол1нь, i тому можливе 1х спiльне i неодноразове використання. Якщо отримання вигод ввд споживання приватних благ, до яких ввдноситься бшь-шiсть товарiв i послуг, одним покупцем унеможливлюе отримання таких же вигод iншим покупцем, то використання сусшльного блага одним споживачем мiстить в собi можливють отримання ввд подiбного блага таких же вигод уйма шшими споживачами.
Це обмежуе можливостi запровадження ринково! плати за користування громадськими благами. Виробництво суспiльних благ супроводжуеться зовнiшнiми ефектами, як1 полягають у появi витрат або вигод, не врахованих в цшах i випадають на долю третiх осiб. Сфера культури надае населенню рiзнi сусшльш блага, споживання яких призводить до таких позитивних макроекономiчних результата, як пiдвищення культурного, штелектуально-го, морального потеншалу суспiльства; зростання рiвня продукт Оск1льки бiльшiсть послуг некомерцшних оргашзацш культури вщноситься до сусшльних благ, так1 оргашзацп не можуть перебувати на самофшансуванш i вимагають застосування фандрайзингу. Обмеженiсть ресурйв виробникiв суспiльних благ визначае специфь ку трудових ввдносин у цш галузi. Великого значення набувае волонтерство - система трудових ввдносин, по-будована на механiзмi нематерiального стимулювання i мае соцiальнi, благодiйнi та iншi суспiльно-кориснi цiлi. Важливу роль волонтерство вщграе в сферi культури. В установах культури праця волонтерiв зазвичай зводить-ся до роботи з вщввдувачами, допомоги у проведенш за-ходiв, збору зовнiшньо! шформаци тощо.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1.Хансманн Г. Караоке-капитализм. Менеджмент для человечества. СПб: Стокгольмская школа экономики в СПб, 2004.
2.Шифа Д. i Вайсброда Б. Все билеты проданы. Стратегии маркетинга исполнительских искусств. М.: Классика XXI, 2004.
3 .Гасратян К.М. Економша i менеджмент некомерцшних оргашзацш / О.Л.Шекова. - М.:Лань, 2004. - с. 192
4. 1лма i Г. Хансманн Маркетинг культуры и искусства. СПб: Арт-Пресс, Изд. Васин А. И., 2004.
5.Хелбрун Д. i Грей Ч. Организационное поведение. Поведение человека на рабочем месте. СПб и др. 2000.
6.Баумоль У. i Боуен У. Управление командой: как заставить других делать то, что вам нужно. СПб и др.: Питер, 2004.
7.Шафф Т. и Д. Путеводитель по фандрайзингу. Рабочая модель по привлечению спонсоров. М.: Вершина, 2006.
ТЕОРЕТИЧШ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА РЕПОНАЛЬНОГО
УПРАВЛШНЯ У СФЕР! КУЛЬТУРИ
© 2015
В.1. Бойко, кандидат економ1чних наук, доцент кафедри менеджменту Нацюнальна академiя керiвниx кадрiв культури i мистецтв, Кшв (Украгна)
Анотащя: Менеджмент у сферi культури виконуe важливi функци створення оргашзацшних та економiчних умов саморозвитку, культурно!' життeдiяльностi. Доступ до сусшльних благ вйх груп населення, незалежно в1д рiвня доходiв, не дозволяe в бiльшостi випадшв виробникам встановлювати на суспiльнi блага таю цши, якi забезпе-чували б прибуток. У результатi доходи ввд випуску громадських благ можуть не покривати вах витрат, пов'язаних з 1'х виробництвом. У таких умовах вкрай важливим стаe застосування фандрайзингу - напрямки менеджменту щодо залучення та акумулювання зовнiшнiх джерел фшансування, таких як благодiйнi та спонсорсьш внески, гранти, державнi субсиди тощо.
Ключовi слова: некомерцiйнi оргашзацп, менеджмент, сусшльне благо, соцiальний маркетинг, фандрайзинг, неприбутковi органiзацiï, субсидiï, органiзацiйно-економiчний механiзм.
THEORETICAL BASES OF FORMING MANAGEMENT AND REGIONAL GOVERNANCE OPERATION IN CULTURE
© 2015
V.I. Boyko, associate professor of the chair of Management
National Academy of Culture and Arts, Kiev (Ukraine)
Annotation: Management in culture has important creation functions of organizational and economic conditions for self-development and cultural life. Access to social benefits for all people, regardless income level, does not allow most of the producers set for public goods such prices that would ensure a profit. As a result, revenues from the issue of public goods may not cover all costs associated with their production. In such circumstances, it's become extremely important to use fundraising - management areas that will attract and accumulate external funding, such as charitable contributions and sponsorships, grants, government subsidies and so on.
Keywords: non-profit organizations, management, public good, social marketing, fundraising, not for profit organizations, subsidies, organizational and economic mechanism.
