CC BY
67ТЕОРЕТИЧНІ І ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ СПОРТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ ІНВАЛІДІВ З ПОРУШЕННЯМ ФУНКЦІЙ СПИННОГО МОЗКУ В СИСТЕМІ ФІЗИЧНОЇ І
СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Г ригоренкоВ.Г., Штереб В. А.
Слов’янський державний педагогічний університет
Анотація. В статті досліджуються теоретичні і організаційно-педагогічні основи організації спортивної підготовки інвалідів з порушенням функцій спинного мозку в системі фізичної і соціальної їх реабілітації. Спортивна підготовка змагання інвалідів базуються на комплексній методиці фізичного виховання Вони забезпечують поглиблений розвиток їх індивідуальних можливостей. Учбово-тренувальна і змагання діяльність інвалідів є сферою задоволення їх рухових, інтелектуальних етичних і естетичних потреб. Спорт інвалідів з порушеннями функцій спинного мозку є найважливішою педагогічною формою досягнення ними рівних можливостей із здоровими людьми у сфері суспільно соціальних відносин держави.
Ключові слова: реабілітація, корекція, принципи, установка, умови, система, діяльність, методи, мікроцикли, мезоцикли, макроцикли, нозологія
Аннотация. Григоренко В.Г., Штереб В.А. Теоретические и организационно-педагогические основы спортивной подготовки инвалидов с нарушением функций спинного мозга в системе физической и социальной реабилитации. В статье исследуются теоретические и организационно-педагогические основы организации спортивной подготовки инвалидов с нарушением функций спинного мозга в системе физической и социальной их реабилитации. Спортивная подготовка и соревнования инвалидов базируются на комплексной методике физического воспитания. Они обеспечивают углубленное развитие их индивидуальных возможностей. Учебно-тренировочная и соревновательная деятельность инвалидов является сферой удовлетворения их двигательных, интеллектуальных этических и эстетичных нужд Спорт инвалидов с нарушениями функций спинного мозга является важнейшей педагогической формой достижения ими равных возможностей со здоровыми людьми в сфере общественно социальных отношений государства Ключевые слова: реабилитация, коррекция, принципы, установка, условия, система, деятельность, методы, микроциклы, мезоциклы, макроциклы, нозология
Annotation. Grigorenko V. G., Shtereb V. A. Theoretical and organizational-pedagogical bases of sport training of invalids with affected functions of spinal in the system of physical and social rehabilitation. In the article are explored the theoretical and organizational-pedagogical bases of organization sporting preparation of invalids with violation of functions of spinal cord in the system of physical and social rehabilitation. Sports preparation and competitions of invalids are founded on complex procedure of physical training. They ensure the profound development of their individual opportunities. teaching-training and competitive activity of invalids is sphere of satisfaction of their motorial, intellectual, ethical and aesthetic needs. Sports of invalids with violations of functions of a spinal cord are the major pedagogical form of reaching by them of equal opportunities with able-bodied people in sphere of socially social attitudes of the state.
Key words: rehabilitation, correction, principles, instruction, terms, system, activity, methods, microcycles, mezocycles, macrocycles, nosology.
Вступ.
Реабілітаційний спорт в сучасній педагогічній науці розглядається як частина загальної культурі, підсистема фізичної культурі, один з актуальних чинників соціальної діяльності, направленої на задоволення потреби інвалідів з порушенням функцій спинного мозку в руховій активності, відновленні, корекції, зміцненні і підтримці здоров'я, особового розвитку, самореалізації фізичних і духовних сил в цілях поліпшення якості життя, соціалізації і інтеграцій в суспільство [1,2,3,4,5,6,10]. Багато дослідників (В.Г.Григоренко 1;
І.А.Зайцева; В.С. Кукушкіна Г.Г. Ларік, 4), затверджують, що ефективне використовуванняреабілітаційного спорту в коректувально-реабілітаційній роботі з інвалідами цієї нозології ускладнено тим, що існує ряд об'єктивних науково-практичних суперечностейміж:
• реально існуючим запитом суспільства на широке використання реабілітаційного спорту в соціальній інтеграції осіб з особливими психофізичними потребами і рівнем науково-методичного забезпечення цього процесу [1,2,4,5,8];
• сучасними тенденціями організації системи реабілітаційних центрів і рівнем професійної підготовленості педагогів-реабілітологів [3,6,7,9,10];
• складністю лікувально-педагогічної системи спортивної підготовки інвалідів і порушенням функцій спинного мозку і рівнем теоретичного обґрунтовування]! організаційних і управлінських основ в системі фізичної і соціальної реабілітації осіб з особливими психофізичними потребами [1,3,8,9,10,11].
Таким чином, спортивна підготовка інвалідів цієї нозології як лікувально-педагогічна реабілітаційний орієнтована система вимагає поглибленоготеоретичного і практичного обґрунтовування[1,2,3,5,7,8,10,11].
Тема дослідження входить до складу плану науково-дослідної роботи Слов'янського державного педагогічного університету під назвою «Педагогічні основи фізичної і соціальної реабілітації осіб з особливими психофізичними потребами» (номер державної реєстрації 0229U119480).
Формулювання цілей роботи.
Метою даної роботи з'явилося теоретичне і методичне обґрунтовування структурно-функціональних компонентів спортивної підготовки інвалідів з порушенням функцій спинного мозку в системі їх фізичної і соціальної реабілітації.
Задачі дослідження:
1. Досліджувати рівень теоретичного і методологічного обґрунтовування спортивної підготовки інвалідів з порушенням функцій спинного мозку в системі їх фізичної і соціальної реабілітації.
2. Систематизувати концептуальні положення розробки спеціальних принципів і організаційно-педагогічних умов спортивної підготовки інвалідів даної нозології
3. Обґрунтувати структурукоректувально-реабілітаційних учбово-тренувальних занять в системі спортивної підготовки інвалідів з порушенням функцій спинного мозку.
Методи дослідження.
Для вирішення поставлених задач роботи нами були використані наступні методи дослідження: теоретичні - аналіз, синтез, узагальнення, класифікації, систематизації; емпіричні - педагогічні спостереження, анкетування тестування
Організація дослідження. Дослідження проводилися на базі реабілітаційного центру «Рубікон) (м. Слов’янськ) для осіб з особливими психофізичними потребами і кафедри теоретичних, методичних основ фізичного виховання і реабілітації Слов'янського державного педагогічного університету.
Методологічною основою вирішення задач дослідження була концепція В.Г.Григоренко [1,2,3] мотивованого диференціально-інтегрального оптимуму дії педагогічних чинників у фізичній і соціальній реабілітації осіб з складними психомоторнимидефектами.
Результати дослідження.
Спорт інвалідів - форма змагання психофізичної діяльності інвалідів в рамках багаторічної фізичної реабілітації, яка забезпечує прояву індивідуальної обдарованості, задоволення інтелектуальних і естетичних потреб у сфері міжособистісних відносин, розвиток високого рівня життєздатності їх організму, на основі якого досягається високий спортивний результат; що дозволяє спорту бути ефективним засобом інтенсивної соціальної і фізичної реабілітації.
Спортивна підготовка інвалідів з порушенням функцій мозку - педагогічний процес, направлений на визначення спортивної придатності, корекцію і компенсацію розвитку основних і спеціальних рухових здібностей, вдосконалення функції життєво важливих рухових навиків і умінь, на основі яких формується техніка вправи змагання, розвиток морально-вольової сфери з урахуванням характеру практики змагання, на тактичну і інтелектуальну підготовленість як найважливіша умова ефективності учбово-тренувального процесу На основі педагогічних закономірностей спортивної підготовки інвалідів в учбово-тренувальному процесі реалізується наступна система мети:
а) корекція і компенсація психомоторнихфункцій;
б) загальна фізична підготовка,
б) спеціальна рухова підготовка,
в) технічна підготовка,
г) морально-вольова підготовка,
д) інтелектуальна і тактична підготовка
Принципове питання організації спортивної підготовки інвалідів з порушенням функцій спинного мозку -визначення їх спортивної придатності, при якій би були реалізовані наступні можливості:
а) інтерес до систематичних занять, адекватному виду спорту і його використання в збільшенні якості і об'єму результатів фізичної реабілітації як багаторічного явища;
б) можливість значно удосконалитифункцію життєво важливих навиків і умінь, сформувати компенсаторні механізми на основі обліку характеру побутової професійної і реабілітаційної практики;
в) значно підвищити рівень функціональних можливостей організму, сформувати високий рівень його резистентності;
г) задовольнити в достатньо повній мірі інтелектуальні етичні і естетичні потреби, на основі яких відбудеться стійке залучення інвалідів до фізичної культуриі спорту, до здорового способу життя;
д) використовувати спортивну підготовку як найважливіший чинник професійної і трудової адаптації інвалідів з порушенням функцій спинного мозку.
Учбово-тренувальний процес і діяльність змагання повинен бути організований на основі спортивно-медичної класифікації спортсменів-інвалідів з наслідками травм хребта і спинного мозку:
Клас 1А - верхній шийний відділ (С4-С7 - сегмент); трицепс не функціонує не чинить опору (не більше 3 балів по мануально-м'язовому тестуванню ММТ) (показані спортивні ігри, плавання, штовхання ядра, гонки на велосипедах);
Клас 1В - середній шийний відділ (С8 - сегмент і вище); нормальна сила трицепса (4-5 балів ММТ), функції сгинання зап'ястка не порушені, але м'язи передпліччя слабкі (0-3 бали ММТ) (показана стрільба, плавання, штовхання ядра, гонки на велосипедах);
Клас 1С - весь шийний відділ і Д1 сегменту грудного відділу; нормальна сила трицепса і сгинання передпліччя (4- 5 балів ММТ), ослаблені м'яза тулуба і ніг (показано плавання, штовхання ядра, гонки на велосипедах, спортивні ігри, метання, кегельбан);
Клас II - грудний відділ (Д2-Д5 грудногосегменту включно); міжреберні м'язи і тулубине функціонують рівновага не підтримується, повністю паралізовані нижні кінцівки (нижній спастичний парапарез, параплегія) (показані важка атлетика (жим штанги лежачи) плавання, гонки на велосипедах, метання, стрільба);
Клас Ш - грудний відділ (Д6-Д10 грудногосегменту включно); м'язи тулуба і грудні ослаблені (1-3 бали ММТ), рівновага тулуба можливо в сидячому положенні (наголошуються слабкість м'язів живота, нижній спастичний парапарез, параплегія) (показані плавання, гонки на велосипедах, спортивні ігри, метання, стрільба);
Клас IV - від Д11 грудного до ЛЗ поперекового сегменту включно; м'язи тулуба ослаблені (більше 3 балів ММТ) слабі розгиначі та приводящі м'язи стегна (1-2 бали ММТ). Тестування нижніх кінцівок - 1-20 балів; з наслідками поліомієліту - тестування нижніх кінцівок від 1 до 15 балів (показані плавання, гонки на велосипедах, спортивні ігри, метання, стрільба);
Клас V - від Л4 поперекового до I крижового сегменту включно; чотириглавий м'яз функціонує (3-5 балів ММТ), млявий парапарез - тестування нижніх кінцівок від 21 до 40 балів, інваліди з наслідками поліомієліту -від 16 до 35 балів (показані плавання, гонки на велосипедах, спортивні ігри, метання).
Аналіз літературних джерел, практика фізичної реабілітації і результати наших власних досліджень свідчать про те, що спортивна підготовка інвалідів підлегла загальним закономірностям навчання, виховання і розвитку. Тому в ній знаходять віддзеркалення повна система методичних принципів фізичного виховання -свідомості, активності, індивідуального підходу, наочності, систематичності, варіативності і динамічності, а також спеціального принципу мотивованих диференціально-інтегральних оптимумів. В основу змісту учбово-тренувального процесу інвалідів встановлені також спеціальні принципи спортивної підготовки, які адаптовані до специфіки психофізіологічногостану інвалідів з порушенням функцій спинного мозку в шийному, грудному і поперековому відділах:
1) спрямованість до максимуму досягнень;
2) поглиблена спеціалізація і індивідуалізація;
3) єдність загальної і спеціальної підготовки;
4) безперервність учбово-тренувального процесу;
5) взаємозв'язок поступовості і тенденції до граничних, але адекватних психофізичних навантажень;
6) хвилеподібність динаміки фізичних навантажень;
7) циклічність учбово-тренувального процесу
Висловлені теоретичні положення ведучі закономірності фізичного вдосконалення людини, що відображають, були створені вітчизняною теорією і практикою спортивної підготовки В умовах педагогічних досліджень провідних параметрів спортивної підготовки інвалідів з порушенням функцій спинного мозку були отримані результати, що свідчать, що при певній їх адаптації вони ефективно працюють у фізичній реабілітації на основі принципу диференціально-інтегрального оптимуму. Разом з тим, принципи спортивної підготовки стосовно інвалідів придбавають істотні специфічні ознаки, які обумовлені особливостями якісного стану рухової сфери і психофізіологічними можливостями інвалідів. Необхідно уточнити, що в спорті інвалідів провідною метою, яка досягається на основі загальних і спеціальних принципів спортивної підготовки, є фізична і соціальна реабілітація, що дозволяє інвалідам зруйнувати феномен відчуження, комплекс неповноцінності
Вивчення досвіду сучасної практики спортивної підготовки інвалідів, накопиченого експериментального матеріалу, результатів автоексперименту а також досягнень вітчизняної і зарубіжної спортивної науки дозволило нам сформулювати ряд принципових організаційно-педагогічних умов у формі цільових установок, якими необхідно керуватися при реалізації багаторічної спортивної підготовки інвалідів, як лікарсько-педагогічної системи:
1) цільова спрямованість системи педагогічних чинників спортивної підготовки інвалідів з порушенням функцій спинного мозку на розвиток максимальних резервних можливостей, що становлять основу високого спортивного результату дозволяє забезпечити високий рівень адекватності вживаних фізичних навантажень, методів, форм і умов спортивної підготовки на основі об'єктивного обліку не тільки вікових, статевих, рухових особливостей у момент початку систематичних занять спортом, по і реалізувати одну з провідних вимог, яке повинне відповідати його підготовленості па різних етапах багаторічної учбово-тренувальної діяльності. Підготовленість може забезпечити позитивний ефект тільки за умови безперервності (правило компенсації і закон кумулятивного ефекту). Дана установка обумовлює необхідність вдосконалення у інвалідів функції життєво важливих рухових навиків, умінь, формування компенсаторних механізмів, на основі яких представляється можливим становлення і вдосконалення техніки вправи змагання, створення міцного фундаменту загальної і спеціальної підготовки, яка на перших етапах систематичного заняття спортом формує у інвалідів усвідомлене відношення до напружених фізичних навантажень, без яких не представляється можливим досягнення адекватного тренувального ефекту У зв'язку з висловленим, при організації спортивної підготовки необхідно враховувати не тільки індивідуальні вікові і статеві особливості інвалідів, але і ті запити, які формуються у сфері спорту інвалідів, що розвивається. Такий підхід дозволить визначити систему найістотніших педагогічних чинників, яким необхідно відводити домінуючі положення в процесі багаторічної спортивної підготовки інвалідів по адекватних їх можливостях, видам спорту
Орієнтація на установку цільової спрямованості на розвиток максимального, але адекватного рівня резервних можливостей організму інвалідів дозволить фахівцю оперативно вносити необхідні корективи в зміст
учбово-тренувального процесу, нормативні і програмні вимоги, що пред'являються спортсменам-інвалідам. При названому підході в практиці спортивної підготовки інвалідів стає можливим забезпечити більш тісну спадкоємність тренувальних і змагань навантажень, засобів і методів учбово-тренувальної дії при переході від одного рівня спортивного результату до більш високому Необхідно також відзначити ще один важливий практичний аспект цільової спрямованості системи педагогічних чинників спортивної підготовки інвалідів на розвиток максимальних резервних можливостей, оскільки на основі цієї установки фахівець обирає систему показників, характерних для певного етапу спортивного вдосконалення як систему модельних характеристик, за допомогою яких представляється можливим оцінити динаміку розвитку специфічних параметрів учбово-тренувального процесу;
2) ефект утилізації якостей залежно від вікових, статевих особливостей інвалідів і стану їх рухової сфери при різних рівнях уражень функцій спинного мозку.
Висловлена установка безпосередньо пов'язана з практичними основами індивідуалізації учбово-тренувального процесу інвалідів по адекватних їх можливостях, видам спорту У вага тренера повинна бути направлена на визначення того, як інвалід реалізує свої рухові можливості на рівні утилізації комплексу рухових здібностей, що становлять функціональний потенціал техніки вправи змагання. Процес її розвитку і утилізації рухових здібностей в практиці спортивної підготовки при виконанні вправи змагання реалізується як два взаємозв'язані методичні процеси, оскільки через оптимальність методичних умов досягається якість формування рухової функціональної системи, режим функціонування якої визначає ступінь вірогідності в досягненні запланованого спортивного результату або підготовленості до нього. Такий підхід надзвичайно важливий, оскільки фахівець адресує дію педагогічних чинників спортивної підготовки до організму інвалідів, нервово-м'язова система яких знаходиться в збитковому стані (залежно від рівня поразок функцій спинного мозку). У зв'язку з висловленим, розвиток рухових здібностей і їх утилізація повинен здійснюватися на основі спеціального принципу фізичної реабілітації - принципу диференціально-інтегрального оптимуму. Таким чином, формування техніки вправи змагання у інвалідів здійснюється на основі механізмів, що збереглися, наповнення їх оптимальним функціональним потенціалом різного характеру (силового, швидкісно-силового, аеробного характеру, гнучкість і спритність) і через становлення і вдосконалення рухової функціональної системи в практичних умовах діяльності змагання реалізується як оптимальний результат. Педагогічна проблема - найточніше використовування індивідуальних можливостей інвалідів-спортсменів в діапазоні показників, характерних для тієї або іншої класифікаційної групи У зв'язку з цим, учбово-тренувальний процес повинен бути реалізований так, щоб стати гарантом виходу спортсменів-інвалідів на ті рубежі спортивної майстерності, які адекватні його морфологічним і психофізіологічним можливостям в багаторічному циклі спортивної підготовки
Дана цільова установка припускає, що спортивна підготовка в рамках фізичної реабілітації не терпить форсованого підходу, тому установку на ефект утилізації якостей залежно від вікових, статевих особливостей інвалідів і стану їх рухової сфери фахівцям слід розуміти як вимога достатньо продуктивної реалізації наявного рівня розвитку рухових здібностей або інтегральної підготовленості інвалідів до діяльності змагання, що забезпечує високий рівень резистентності їх організму на шляху фізичного вдосконалення
3) відповідність розвитку основних рухових здібностей в структурі рухової функціональної системи інвалідів з порушенням функцій спинного мозку - на основі даної установки фахівець визначає оптимальне співвідношення рівнів розвитку сили, швидкості, швидкісно-силових здібностей, гнучкості, спритності і витривалості в структурі рухової функціональної системи, складовою основу інтегральної підготовленості спортсменів-інвалідів на кожному етапі багаторічної спортивної підготовки Відповідність розвитку основних рухових здібностей визначається індивідуальними, віковими, статевими, психофізіологічними особливостями інвалідів з урахуванням рівня ураження спинного мозку, рівня їх функціональної і технічної підготовленості по основній вправі змагання, досвідом систематичних занять спортом і спортивною кваліфікацією. Дана установка в системі спортивної підготовки інвалідів має принципове значення, оскільки на її основі фахівець повинен співвідносити ступінь розвитку різних рухових здібностей в тій мірі, яка об'єктивно корисна для спортивного вдосконалення конкретного займається спортом, тобто ми в цій установці знаходимо реальні предпосилання оптимізації учбово-тренувального процесу Оптимальне співвідношення рівнів розвитку рухових здібностей забезпечує можливість застосування широкого діапазону продуктивної м'язової працездатності в різних зонах потужності (рівень потужності повинен бути об'єктивно адекватним), служить базою, на основі якої удосконалюється рухова функціональна система, потенціал якої забезпечує спортивний результат або підготовленістьдо нього.
Концепція рухової функціональної системи (В. В. Жваво, 1989; В.Г.Григоренко 1991) дозволяє зрозуміти логіку і практичну значущість даної установки З позицій системного підходу рухові здібності людини є сукупністю морфологічних і психофізіологічних параметрів його організму, які в рамках рухової функціональної системи на практиці (фізкультурнаабо змагання діяльність) реалізуються як фізичні здібності долати опір, виконувати великий об'єм м'язової роботи в мінімальний проміжок часу, ефективно вирішувати рухові ситуації в непередбачених умовах, зберігати високий рівень фізичної працездатності тривалий час і протистояти стомленню. У зв'язку з висловленим, в спортивній підготовці інвалідів як багаторічному педагогічному явищі необхідно уникати ранньої вузької спеціалізації і формованого її досягнення Тільки за умови достатньо високого рівня розвитку повної системи основних рухових здібностей, що забезпечують підвищення функціональних можливостей організму на всіх рівнях його організації (клітинному, тканинному,
органному, системному, організаційному) можливо ефективне формування рухової функціональної системи через технічну і спеціальну підготовку інвалідів до діяльності змагання.
При організації багаторічної спортивної підготовки інвалідів як педагогічної системи, що забезпечує досягнення як реабілітаційного результату, так і спортивного вдосконалення необхідно, перш за все, вирішувати найважливішу проблему - на основі глибокого вивчення вікових, статевих, морфологічних, психічних і фізіологічних особливостей, якісного стану рухової сфери інвалідів (функція життєво важливих рухових навиків, умінь і рівень компенсаторного забезпечення рухової діяльності) визначити групу видів спорту, які їм показані для занять.
Потім на основі співбесіди і анкетного опиту уточнюють - яким видом спорту хотіли б займатися інваліди? Необхідно також врахувати досвід їх систематичних занять базовою фізичною культуроюі спортом в дотравматичному періоді. Надалі більш точну відповідь на це питання повинен дати фахівець, спираючись на сучасні теоретичні і практичні досягнення в області спортивного прогнозування У зв'язку з цим надзвичайно актуально організаційно-педагогічне положення що прогнозування спортивних потенційних здібностей необхідно здійснювати тільки стосовно окремого вигляду або групи видів спорту, виходячи при цьому із загальних положені, характерних для системи визначення спортивної придатності.
Ведучі теоретичні положення концепції мотивованого диференціально-інтегрального оптимуму педагогічних чинників в реабілітації людини (В.Г.Григоренкс) - методологічна основа розробки теоретичних і практичних основ визначення спортивної придатності інвалідів з порушеннями функцій спинного мозку, для яких визначення адекватного виду спорту має першорядне значення, оскільки через систематичні заняття ним він може добитися високого рівня фізичної і соціальної реабілітації. У зв'язку з цим, при визначенні спортивної придатності інвалідів необхідно керуватися наступними правилами:
1) необхідно враховувати, що спортивні здібності у інвалідів з порушенням функцій спинного мозку, по-перше, залежать від спадковості ознак, які сформовані в дотравматичний період; по-друге, від якісного стану рухової сфери і рівня компенсаторногозабезпечення діяльності; по-третє, в процесі фізичної реабілітації хворих з поразкою функцій спинного мозку, починаючи з гострим періодом, необхідно готувати їх до вибору адекватного виду спорту як засоби інтенсивної реабілітації;
2) фахівець повинен знати і реалізувати на практиці положення про те, що роль спадково обумовлених ознак, стан рухової сфери і функціональний потенціал рухової сфери організму інвалідів розгортаються повною мірою в умовах пред'явлення до тих, що займаються високих рухових вимог;
3) питання спортивного прогнозування уточнюються в процесі учбово-тренувальних занять інвалідів. При цьому консервативні спадкові ознаки, які можуть істотно змінюватися під впливом систематичних учбово-тренувальних занять, необхідно контролювати як по темпу їх зростання, так і по характеру прояву в умовах діяльності змагання;
4) спортивна діяльність інвалідів з порушенням функцій спинного мозку - надзвичайно складний педагогічний процес, який, через їх особливості (збитковий стан рухової сфери і супутні йому функціональні порушення), вимагає комплексного підходу у визначенні спортивної придатності як найважливішої умови перспективи ефективності багаторічної спортивної підготовки інвалідів. У зв'язку з цим визначення спортивної придатності повинне здійснюватися за комплексною програмою, що включає педагогічні, медико-біологічні, імунологічні, психологічні і соціологічні методи дослідження
Педагогічні методи дослідження дозволяють оцінити рівень розвитку фізичних якостей, координаційних здібностей і спортивно-технічної майстерності.
На основі застосування медико-біологічних методів дослідження виявляють морфофункціональні особливості, рівень фізичного розвитку, стан систем аналізаторів організму спортсмена і стан його здоров'я.
За допомогою психологічних методів дослідження визначаються особливості психіки спортсмена, що роблять вплив на рішення індивідуальних і колективних задач в ході спортивної боротьби, а також оцінюється психологічна сумісність спортсменів при рішенні задач, поставлених перед командою.
Соціологічні методи дослідження дозволяють отримати дані про спортивні інтереси, розкривають причинно-наслідкові зв'язки формування мотивацій до тривалих занять спортом і високим спортивним досягненням. Дане загальнотеоретичне положення довело високий рівень його значення в практиці організації спортивної підготовки інвалідів.
Базовою формою організації коректувально-реабілітаційних і учбово-тренувальних занять фізичними вправами з інвалідами був визначений урок фізичної культурі, який має свою специфічну структуру - ввідна, підготовча основна і заключні частини (послідовний розподіл в часі основних елементів змісту занять) і що містять (багатогранна діяльність педагога, повний діапазон діяльності що займаються, система педагогічних чинників, сукупність психофізіологічних змін в організмі що займаються в результаті дії педагогічних чинників).
Урок фізичної культури ми розглядаємо як педагогічну форму, що історично склалася, в практиці фізичної культури яка дозволяє з високим ступенем ефективності вирішувати наступні задачі в області фізичної реабілітації інвалідів з порушенням функцій спинного мозку:
1) освітньо-коректувальні - формування функції життєво важливих рухових умінь і навичок через вивчення нових рухових дій і формування компенсаторних механізмів на основі обліку характеру побутової професійної, реабілітаційної і спортивної практики. Формування системи спеціальних знань з питань теорії і практики фізичної реабілітації, включаючи спортивну підготовку,
2) виховно-коректувальні - формування етичної структури особи, розвиток морально-вольових якостей, необхідних у сфері побутової професійної, реабілітаційної і спортивної практики. Розвиток мотивів і інтересу до систематичних реабілітаційних і учбово-тренувальних занять;
3) коректувально-функціональна - корекція рухової сфери, розвиток повної системи основних рухових здібностей, підвищення функціонального потенціалу життєво важливих систем організму, на основі яких підвищується резистентність організму.
Учбово-тренувальні заняття, організовані у формі уроку фізичної культурі, проводяться з інвалідами в групі (групове заняття) або індивідуально. Зміст уроку (задачі, загальна спрямованість, вживані методи і засоби, характер учбово-тренувальних навантажень) визначається тижневим планом спортивної підготовки і знаходить своє віддзеркалення в плані-конспекті Тривалість занять з інвалідами залежить від рівня поразки функцій спинного мозку, якісного стану рухової сфери, статевих, вікових особливостей, від досвіду систематичних занять фізичними вправами, від виду спорту і задач учбово-тренувального процесу
Істотна характеристика учбово-тренувальних занять - не тільки його тривалість, але і рівень загальної педагогічної і моторної густини занять, які свідчать про силу сумарної дії вживаних педагогічних засобів на організм інвалідів.
В практиці спортивної підготовки інвалідів можна виділити два типи уроків спортивної підготовки:
а)урок, який забезпечує загальну фізичну підготовку інвалідів;
б) спеціальний урок, направлений переважно на вдосконалення у вправі змагання, що спеціалізується (з рішенням задач спеціальної фізичної, технічної і тактичної підготовки).
Обидва типи уроків спортивної підготовки інвалідів з порушенням функцій спинного мозку в структурномувідношенні реалізуються по одній схемі і складаються з чотирьох більш менш чітко виражених логічно взаємозв'язаних його частин:
Ввідна частина уроку - тривалість приблизно 3-4 мін. Призначена для вирішення організаційних питань, постановки основних задач, створення позитивного емоційного фону, наладки довірчих творчих відносин з тими, що займаються.
Підготовча частина уроку - тривалість 10-15 мін. (тривалість може змінюватися залежно від умов і педагогічних ситуацій).
Ця частина занять направлена на подолання інертності психофізіологічних процесів і функціональне «спрацювання організму» спортсменів-інвалідів, що дозволяє їм швидко включитися в роботу, морфологічно і функціонально підготувати м'язову систему, попередити травматичні поразки.
В практиці спортивної підготовки необхідно розрізняти предзмагальну розминку і розминку перед учбово-тренувальним заняттям спеціалізованого характеру Остання виконує функцію цілеспрямованої підготовки організму до тих вправ, які належить виконувати і основній частині занять. Зміст спеціальної частини розминки звичайно складають фізичні вправ, виконувані в малоінтенсивному режимі. Проте по структурі і змісту вони повинні бути близький до вправи змагання. Практика спортивної підготовки свідчить, що значення розминки не обмежується тільки фізіологічною настройкою організму на характер і інтенсивність діяльності змагання або учбово-тренувального Не меншу роль вона грає в рішенні задач психологічної підготовки У окремих спортсменів-інвалідів розминка знімає надмірне збудження у інших - дуже спокійних або пасивних - викликає необхідне збудження Ознака оптимальної реалізації задач розминки - гарний настрій (відчуття упевненості), бажання скоріше почати виконання основної вправи, приступити до діяльності змагання. Достатньо широке розповсюдження на змаганнях інвалідів отримала розминка, що проводиться у формі додаткових вправ між змаганнями. Вона практикується в тих випадках, коли:
а) паузи між вправами (наприклад, в легкій атлетиці, стрільбі з лука, спортивних іграх, фехтуванні важкій атлетиці) продовжуютьсябільше 15-30 мін.;
б) спортсмен через різні причини, частіше за весь психічний характер, виконує вправу змагання нераціонально, допускає погрішності в техніці вправи;
в) існує необхідність зняти спастичні реакції, що виникають в результаті значної напруги нервово-м'язової системи;
основна частина уроку - тривалість від 40 до 60 мін і більш (залежно від рівня підготовленості). В ній можуть розв'язуватися освітні задачі (технічна підготовка - навчання, закріплення, вдосконалення техніки вправи змагання, формування системи спеціальних знань, пов'язаних з процесом навчання), задачі спеціальної підготовки (розвиток комплексу рухових якостей, що становлять зміст вправи змагання), а також задачі тактичної і психологічної підготовки Зміст задач основної частини занять визначається рівнем спортивної підготовленості спортсменів-інвалідів, етапом спортивної підготовки в річному циклі.
При побудові основної частини занять необхідно керуватися наступними закономірностями:
• задачі технічної підготовки завжди повинні розв'язуватися в першій третині основної частини, коли організм знаходиться в стані оптимальної готовності до сприйняття нових і оцінки сформованих координаційних співвідношень;
• при рішенні декількох взаємозв'язаних задач рекомендується така послідовність: техніка, тактика, швидкість, спритність, сила, силова, а також інші види витривалості, морально-вольові якості;
• в учбово-тренувальному занятті з переважним формуванням витривалості доцільно на початку основної частини застосовувати методи інтенсивної дії фізичного навантаження на організм (інтервальний), а в кінці основної частини - методи безперервної дії;
• пік дії фізичного навантаження в учбово-тренувальному занятті повинен доводитися приблизно на другу третину основної частини з поступовим зниженням в останній третині.
Заключна частина уроку - тривалість 5-7 мін. Основна задача - нормалізація психофізіологічних процесів і приведення їх в близьке до початкового стану шляхом поступового зниження рухової активності. Найефективніший засіб рішення цієї задачі - виконання рухів з достатньо великою амплітудою наприклад, дихальних вправ. В цій частині підводять підсумки учбово-тренувального процесу, оцінюють діяльність займаються, дають завдання для самостійних занять.
При аналізі основних розділів змісту спортивного тренування необхідно підкреслити, що в практиці вони логічно, взаємозв'язані. Без розуміння того, як вони організовуються в єдине ціле, неможливо зрозуміти єство учбово-тренувального процесу і оволодіти способами його практичної побудови
З позицій сучасної теорії спортивної підготовки учбово-тренувальний процес інвалідів необхідно розуміти як педагогічну систему, конкретну структуру (стійкий порядок функціональної єдності його основних компонентів), яка і забезпечує досягнення поставленої мети (як системоутворюючогочинника) в наступних аспектах реабілітаційно-тренувального процесу, що має:
Фізична підготовка базовому, предзмагальному і в періоді змагання повинна бути направлена на досягнення максимальної тренованості спортсменів-інвалідів, а також підтримка досягнутого рівня їх спеціальних кондицій змагань. Загальна питома вага фізичної, технічної і тактичної підготовки всього періоду зберігається на рівні предзмагального етапу.
Технічна підготовка повинна забезпечувати подальше вдосконалення просторових, тимчасових, просторово-часових і динамічних характеристик вправи змагання, а також подальше вдосконалення компенсаторних механізмів, необхідних в умовах діяльності змагання інвалідів.
Тактична підготовка направлена на уточнення форм ведення діяльності змагання по конкретному виду спорту, враховуючи його характер. Формується поведінка спортсмена-інваліда залежно від кваліфікаційного рівня змагань, які припускають певний рівень психічної і фізичної напруги
Психологічна підготовка спортсменів-інвалідів направлена на розвиток і утилізацію максимального рівня психічної стійкості залежно від кваліфікаційного рівня діяльності змагання, а також залежно від запланованого спортивного результату У зв'язку з цим в морально-вольовій підготовці необхідно акцентувати увагу на розвиток вольових якостей, необхідних при подоланні негативних емоцій під час діяльності змагання (невпевненість при веденні спортивної боротьби, боязнь супротивника страх перед різними субєктивними негативними відчуттями, пригніченість, образа в результаті поразки або недосягнення запланованого спортивного резу льтату).
Теоретична підготовка направлена на глибоке вивчення особливостей тренувального процесу в періоді змагання, а також на розширення знань і умінь, сприяючих успішному виступу в змаганнях. Спортсмени-інваліди повинні навчитися аналізувати результати діяльності змагання, щоденники, бути здатні разом з педагогом визначити резерви подальшого підвищення своєї спортивної майстерності.
Висновки
Таким чином, системний аналіз теоретичних і організаційно-педагогічних основ спортивної підготовки інвалідів з порушеннями функцій спинного мозку дозволили сформулювати наступні висновки:
1. Учбово-тренувальна і змагання діяльність інвалідів з порушеннями функцій спинного мозку є надзвичайно ефективними формами інтенсивної коректувально-виховної роботи, фізичної і соціальної реабілітації, спортивна підготовка інвалідів дозволяє індивідуально удосконалюватибазові, професійні і побутові дії, удосконалитипсихомоторні можливості, розширити функцію життєво-важливих навиків і умінь, оформити здібність до міжособистісного спілкування, до постановки мети фізичної, соціальної реабілітації і мобілізації на шляху її досягнення.
2. Необхідно відзначити, що виявлені педагогічні закономірності організації спортивної підготовки до діяльності змагання інвалідів можуть бути використаний для створення продуктивних теоретичних і методичних технологій, форм і засобів учбово-виховної, коректувальної! в цілому, реабілітаційної роботи з лицями, у яких характер первинного дефекту і вторинних відхилень визначається рівнем поразки функцій спинного мозку.
3. В процесі дослідження також встановлено, що спортивна підготовка і діяльність змагання інвалідів, базуючись на комплексній методиці фізичного виховання, забезпечує поглиблений розвиток їх індивідуальних можливостей. Учбово-тренувальна і змагання діяльність інвалідів є сферою задоволення їх рухових, інтелектуальних, етичних і естетичних потреб, які органічно пов'язані із специфікою реабілітаційної практики. Таким чином, спорт інвалідів з порушеннями функцій спинного мозку є найважливішою педагогічною формою досягнення ними рівних можливостей із здоровими людьми у сфері суспільно соціальних відносин держави.
Перспективу подальших досліджень ми пов'язуємо з розробкою педагогічних технологій спортивної підготовки інвалідів з порушеннями функцій спинного мозку в окремих видах спорту, з обґрунтовуванням ефективної системи професійної підготовки педагогів-реабілітологів.
Література
1. Григоренко В.Г. Педагогические основы физической реабилитации инвалидов с нарушением функций
спинного мозга. - M.: Советский спорт, 1991. - 410 с.
2. Григоренко В.Г. Mетодика исследования физического развития и двигательных функций в целях организации физической реабилитации инвалидов с нарушениями функций спинного мозга: Mетод рекомендации - Одесса, 1991. - 24 с.
3. Григоренко В.Г. Педагогические основы физической реабилитации инвалидов с нарушением функций спинного мозга: Автореферет. Дис.доктора пед.наук 13.00.03. Росийской академии образования. - M., 1992. - 33 с.
4. Зайцева И.А., КукушкинВ.С., Ларик Г.Г., Румега Н.А., Шатохина В.И. Коррекционная педагогика /Под ред. В.С.Кукушкина - M.:ИКЦ «M^», 2004. - 352 с.
5. Лянной Ю.О. Реабілітація школярів із травмами хребта засобами фізичної культури та спорту //Дефектологія 1997. - № 4. - С.9-12.
6. Лянной Ю.О. Засоби підвищення рухової активності дітей з порушенням функцій спинного мозку //Дефектологія 1998. - № 1. - С.38-40.
7. Про стан і перспективу розвитку державної підтримки дітей з психофізичними вадами //Дефектологія. 2000. - № 3. - С.46-47.
8. Физическая реабилитация /Под ред. С.Н.Попова - Ростов/Д:Феникс, 2006. - 608 с.
9. Чудна Р.В.Обгрунтування структури та змісту навчальної дисципліни «Адаптивне фізичне виховання» в системі вищої фізкультурної освіти: Автореферат дисертації канд. наук з фізичного виховання і спорту: 24.00.02. - К., 2003 . - 21 с.
10. Wellnitz J.”Theor.und Prax.der Korperkult.” 1986, №4. - Р. 248-253.
Надійшла до редакції 03.04.2008р.
