CC BY
12
ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
УДК 332.14
О.П. ДЯЧЕНКО
Черкаський державний технолопчний ушверситет
ТЕОРЕТИЧН1 ТА МЕТОДОЛОГ1ЧН1 АСПЕКТИ ЕФЕКТИВНО1 РЕАЛ1ЗАЦ11
ПОТЕНЦ1АЛУ РЕГ1ОНУ
В данш cmammi здшснено наукове обтрунтування особливостей регулювання потенцiалу регiонального розвитку, визначено сучаст проблеми щодо формування, вiдтворення та ефективного використання ресурсних можливостей регюну, розроблено стратегiчнi напрями регiональноi полiтики. До^джено неординарнi заходи проведення активно'1' iнновацiйноi полiтики, що включають удосконалення системи державних iнвестицiй, кредитно'1' та податково'1' полiтики, позабюджетного фтансування. Розкрито основнi напрями державного впливу на ринку працi в середньостроковт перспективi та основш напрями iнновацiйноi полтики в регюнах Украши.
Ключовi слова: потенцiал, регюн, продуктивн сили.
О.П. ДЯЧЕНКО
Черкасский государственный технологический университет
ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ И МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ЭФФЕКТИВНОЙ РЕАЛИЗАЦИИ
ПОТЕНЦИАЛА РЕГИОНА
В данной статье осуществлено научное обоснование особенностей регулирования потенциала регионального развития, определены современные проблемы по формированию, воспроизводству и эффективному использованию ресурсных возможностей региона, разработаны стратегические направления региональной политики. Исследована неординарные меры проведения активной инновационной политики, включающие совершенствование системы государственных инвестиций, кредитной и налоговой политики, внебюджетного финансирования. Раскрыты основные направления государственного влияния на рынке труда в среднесрочной перспективе и основные направления инновационной политики в регионах Украины.
Ключевые слова: потенциал, регион, производительные силы.
O.P. DIACHENKO
Cherkasy State Technological University
THEORETICAL AND METHODOLOGICAL ASPECTS EFFECTIVE IMPLEMENTATION OF
REGIONAL POTENTIAL
In this article the scientific justification for potential features of regulation of regional development, identified current problems concerning the formation, reproduction and efficient use of resources available in the region, developed strategic directions of regional policy. Extraordinary measures investigated an active innovation policy, including the improvement of public investment, credit and tax policy, extrabudgetary funding. The basic directions of state influence on the labor market in the medium term and main directions of innovation policy in the regions of Ukraine.
Keywords: potential, region, , productive forces.
Постановка проблеми
Переход нацюнального господарства Украши на модель сталого розвитку значною м1рою залежить вщ наявного потенщалу розширеного ввдтворення ресурсно! бази сощально-економ1чного тднесення на новш шститущональнш i технолопчнш основа Досвщ передових кра!н та наслщки структурно! i системно! перебудови б№шосп сегменпв нацюнального господарства сввдчать, що реальш зрушення в напрямi формування передумов сталого розвитку як держави в цшому, так i окремих регюшв можливi лише за умови нарощення не лише виробничого, а й природно-ресурсного, демографiчного, науково-техшчного, рекреацшного, шформацшного та сощально-культурного потенщалу. Тобто, мова йде про вс складовi соцiально-економiчного потенщалу, а також людський фактор та шститущональш змши в системi економiчних вщносин при виборi
прюритепв переходу нацюнального та регюнальних господарських комплекав на модель сталого розвитку.
Наслвдки глобально! економiчно! кризи 2008 року негативно позначилися на темпах розширеного ввдтворення соцiально-економiчного потенцiалу Укра!ни та li регiонiв, що значною мiрою ускладнило поступове переведения нацiонального господарства на модель сталого розвитку. Далися взнаки також структурнi перекоси в господарському комплексi, спричиненi переважанням галузей сировинно! орiентацi! та з низькою часткою додано! вартосп у виробництвi продукцп; перманентний дефiцит платежного балансу, пов'язаний iз зменшенням попиту на продукцш вiтчизняних експортерiв; недосконалiсть мiжбюджетних ввдносин, що не стимулюе максимально ефективне використання внутрiшнiх резервiв соцiально-економiчного розвитку окремих репошв; вiдсутнiсть системно! политики щодо зниження залежностi нацiонального господарства ввд iмпорту енергоноспв i впровадження ресурсо- та енергозберiгаючих технологiй.
Виходячи з наведених мiркувань, назрiла необхвдшсть формування сучасних пiдходiв до нарощення соцiально-економiчного потенцiалу сталого розвитку Укра!ни та !! регiонiв, що стане надшним пвдгрунтям модернiзацi! бiльшостi галузей нацюнального господарства, реально! децентралiзацii та прискореного впровадження стандартiв £вропейського Союзу [5].
Анaлiз останшх досл1джень i публiкацiй
Проблеми функцiональних особливостей регюнального розвитку слугували науковi положення, викладеш у працях М.Т. Агафонова, А.1. Алексеева, Г.В. Балабанова, В.Ю. Беленького, П.П. Борщевського, М.Х. Валеева, 1.О. Горленко, Т.А. Гринюк, В.В. Долишнього, В.В. Загороднього, Г.1. Заславсько!, Д.Ф. Крюанова, П.С. Коваленка, С.О. Ковальва, В.1. Куценко, В.П. Нагiрно!, В.1. Нудельмана, М.Д. Пiстуна, Ю.1. Штюренка, А.В. Степаненка, О.Г. Топчiева, Л.Г. Чернюк, О.1. Шаблiя, iнших вгтчизняних та зарубiжних вчених. Разом iз тим, ряд аспектiв вивчення дано! проблеми дос залишаються недостатньо проробленими, зокрема щодо регулювання потенцiалу регюну.
Формулювання мети дослiдження
Метою дано! статп е дослiдження особливостей регулювання стратепчного потенцiалу регiону.
Викладення основного мaтерiaлу дослiдження
Суспiльство необх1дно переконати в тому, що змщнення науково-творчих можливостей народу -це не вирахування з економiчних ресурсiв, а обов'язкова умова !х примноження. Пвдвищення параметрiв наукового, освiтнього i культурного потенщалу суспiльства слiд зробити одним з компонента цiльово! функцп, максимiзованоi в ходi економiчних реформ. Нарешп, особливу увагу необх1дно придiлити факторам еколопчно! результативностi всiх трансформацiй в економщ та суспiльствi. Розумiння людьми необхвдносп зниження окремих параметрiв матерiального споживання заради стiйкостi екологiчно! рiвноваги - одна з обов'язкових умов устху реформ.
При цьому необхвдно звернути увагу на два принциповi стратегiчнi елементи. Перший -приведення функцiй регiонiв у вiдповiднiсть до !х ресурсного потенцiалу. Мова йде про те, щоб формувати бажання ввдповвдно до можливостей. Багато суб'екпв намагаються зробити дуже багато чого, маючи в своему розпорядженнi обмежеш ресурси. Це часом приносить бшьше шкоди, нiж користi. Тому, якщо окремi регiони мають у своему розпорядженш мiзернi можливостi, форми i напрями !х втручання в економiчнi процеси слвд особливо ретельно продумувати i обгрунтовувати.
Другий елемент стратеги пов'язаний зi змiцненням потенцiалу репошв шляхом активiзацi! суспiльних iнститутiв. Мова йде про необхвдшсть розробки ефективних норм i обмежень, як1 дозволили б стримувати свавiлля влади, боротися iз засиллям корупцп. Важливою частиною роботи е розвиток рiзноманiтних форм громадського контролю, який повинен поширюватися i на пiдприемницький сектор, i на функцiонування органiв державного i мiсцевого управлiння.
В Укра!ни ввдбуваеться достатньо уповiльнений процес переходу конкуренцл в iнвестицiйну стадш розвитку. Перехвд до змiшано! iнвестицiйно-iнновацiйно! стадп конкуренцп потребуе високого рiвня розвинених факторiв, як1 в Укра!ни ввдносно обмежеш. Для !х створення потрiбнi значш iнвестицi!.
Переход в iнвестицiйно-iнновацiйну стадш конкуренци дозволить ефективно використовувати основш фактори виробництва (перш за все, природш ресурси), пiдвищити !х яшсть. А це потребуе ресурсозберiгаючого типу розвитку економiки, ресурсозбереження на вах стадiях вiдтворювання. Iнновацiйна конкуренцiя, що базуеться на розвинених факторах виробництва i, насамперед, на ресурсозбернаючш технологи, дозволяе знизити в 2-3 i б№ше разiв енергоемнiсть, фондомiсткiсть, трудомютшсть i матерiаломiсткiсть продукцй.
Рацiональний територiальний розподiл працi мiж регiонами i в межах територй е необхвдною умовою територiального розвитку в умовах ринково! економiки [1, с. 52]. На сучасному етапi економiчного розвитку особливо важливе вдосконалення подiлу пращ мiж регiонами шляхом об'еднання i погодження !х трудових зусиль, правильного поеднання iнтересiв держави з штересами кожного регiону, i при цьому особливо значущою е роль ефективно дшчо! системи регулювання територiального
розвитку через заохочення працедавщв, яш збернають i створюють новi ефективнi робочi мюця в перспективних сферах дiяльностi i виробництва (сфера послуг (туризм тощо), житлове будiвництво, страхування, сiльське господарство, легка i харчова промисловiсть, машинобудування тощо). Дощльно ширше використовувати так1 важел^ як податковi й кредитнi шльги, державне замовлення, прискорена амортизацiя активно! частини основних виробничих засобiв [2, с. 4-5].
Одним з головних напрямiв тдтримки зайнятостi i розширення кiлькостi робочих мiсць в умовах економiчних перетворень е конверсiя ВПК. Конверсшну програму необхiдно зробити одним з могутшх „полюав зростання", техшко-технолопчного переозброення вiтчизняно! економiки на основi розвитку цившьного машинобудування, сучасних засобiв зв'язку, комп'ютерно! технiки.
Бiльш пильно! уваги потребуе такий напрям регулювання соцiально-трудових вiдносин, як оптимiзацiя пропорцш розподiлу трудових ресурсiв мiж економiчно активним i неактивним населенням, мiж рiзними видами дiяльностi в сустльному i домашньому господарствi. Особливе значення мае пропорцiя мiж чисельнiстю населення, зайнятого в економiцi, на вшськовш службi, навчаннi, а також тим, що перебувае на пенсп, i к1льк1стю безробiтних. Наближення рiвня мшмальних доходiв непрацюючих громадян (пенсiй, стипендш, допомог) до величини прожиткового мшмуму е важливою умовою зниження напруженосп на ринку працi i забезпечення соцiально! стабiльностi в суспiльствi, балансу штересш рiзних верств населення.
Особливе мюце необхiдно выцвести боротьбi з безробитям. При вирiшеннi цього питання потрiбно використовувати цiльовi програми: регюнальш, галузевi, спецiальнi, для найуразливiших категорш громадян (iнвалiдiв, ж1нок, що мають дiтей, молодi, безробiтних тощо).
Регюнальш програми необхвдш, перш за все, для тих територш, де рiвень безробiття перевищуе певнi допустимi норми. Там доцшьно створити прiоритетнi умови для залучення вiтчизняного й шоземного капiталу, розмiщення державних замовлень та швестицшних проектiв, стимулювання самосвiдомостi населення, а також його територiально! моб№носп.
Основними напрямами державного впливу на ринку пращ в середньостроковш перспективi е [4, с. 3]:
- розвиток, тдвищення якостi та продуктивносп системи професiйного навчання i професшно! орiентацi! безробiтних громадян i незайнятого населення з метою забезпечення конкурентоспроможносп та зростання професiйно! мобiльностi робочо! сили на ринку працi;
- створення едино! шформацшно! системи щодо попиту на робочу силу та !! пропозицi!, розширення доступу населення до шформаци про вакансi! з метою скорочення часу пошуку громадянами роботи;
- надання адресно! тдтримки при працевлаштуванш громадян, як1 особливо потребують соцiального захисту, на основi профiлiзацi! та розвитку ефективних технологш роботи з даною категорiею громадян;
- проведення заходiв щодо впровадження ефективних механiзмiв профiлiзацi! безробiтних i п1двищення адресностi надання допомоги з безробггтя, а також поетапне зближення мiнiмального розмiру допомог з безробптя з величиною прожиткового мiнiмуму;
- шдвищення мобiльностi робочо! сили за допомогою розробки ефективно! системи професшного навчання i перенавчання;
- стимулювання створення сприятливих умов для малого й середнього тдприемництва, розвиток системи мшрокредитування малих пiдприемств;
- координащя i погодження обсягiв i професiйно-квалiфiкацiйно! структури пiдготовки робiтникiв i фахiвцiв в освiтнiх установах професшно! освгга всiх рiвнiв з потребою територiальних ринков працi.
Особливе значення выводиться податковiй системi. Дотепер вона не використовуе методи, що забезпечують приплив капiталу в найбiльш прогресивнi сфери дiяльностi. Позитивним е те, що в бюджетах останшх рок1в збшьшуються асигнування на освiту, хоча !х величина значно нижча, нiж в проввдних кра!нах з розвиненою ринковою економшою. В той же час очевидно, що майбутнш розвиток -це шновацшно-швестицшний процес, який базуеться на формуванш i використаннi сукупного сустльного iнтелекту.
В сучасних умовах серед цшсно! сукупностi факторiв економiчна наука видiляе iнновацiйнi фактори (нова техшка, новi матерiали, новi технологи, нова оргашзащя виробництва i пращ, нова мотивацiя). 1х найбiльш повне i ефективне використання дозволяе господарськш системi досягати максимального сукупного результату. Даш фактори виявляють найбiльшi можливосп, коли використовуються в господарськ1й системi будь-якого рiвня в певному сшввщношенш i !х дiя пiдкрiплюеться шшими факторами: iнвестицiйним, iнтелектуальним, пiдприемницьким, кадровим, iнновацiйним тощо.
Iнновацiйна полiтика - система заходiв органiв держави, метою яко! е створення умов для найкращого розвитку iнновацiйно! дiяльностi суб'екпв господарювання, пiдвищення конкурентоспроможностi нацiонально! наукоемно! продукцi!, розроблення й удосконалення нормативно-правово! бази й розвиток шновацшного середовища.
npaBOBi норми, що регулюють сферу шновацшно1 дiяльностi мютяться у багатьох вiтчизняних нормативних актах pi3Hm галузей права. Частково вони визначен Указом Президента «Про Концепцш державно1 промислово! полггики» (2003р.), мютяться в Посланиях Президента «Про внутршне i зовнiшнe становище Украши у 2001 рощ», «£вропейський вибiр. Концептуальш засади стратегiï економiчного i сощального розвитку Украши на 2002 - 2011 роки», «Про внутршне i зовшшне становище в УкраМ у 2003 рощ».
Основними правовими документами, що визначають правове поле iнновацiйноï дiяльностi та статус науки е Закони Украши «Про наукову i науково-техшчну дiяльнiсть», «Про прiоритетнi напрями розвитку науки i технiки», «Про науково-техшчну шформащю», а також закони «Про шноващйну даяльшсть», «Про спещальний режим iнвестицiйноï та iнновацiйноï дiяльностi техиологiчних парков», «Про державнi цiльовi програми», Закон Украïни «Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоемних технологш».
Крiм того, сьогоднi правовi питання регулювання правоввдносин в шновацшнш сферi вирiшуються Цивiльним кодексом Украши, Господарським кодексом Украïни, законами Украши «Про наукову i науково-техшчну експертизу», «Про прюритетш напрями iнновацiйноï дiяльностi в Украïнi», «Про швестищйну дiяльнiсть», «Про охорону прав на винаходи i корисш моделi», «Про охорону прав на промисловi зразки», «Про охорону прав на топографп штегральних мiкросхем», «Про фiнансовий лiзинг», «Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть» та iншими нормативно-правовими актами.
Загалом, в економiчнiй лiтературi виокремлюють наступнi методи державного регулюваиия шновацшних процесiв, з них прямi методи:
- Державш цiльовi програми забезпечують фiнансувания iнновацiй у прiоритетних галузях економiки, що визначае держава;
- Адмшютративне регулювання передбачае пряме дотащйне фiнансувания, що надаеться вiдповiдно до чинного законодавства;
- Контрактне фшансування - система договорiв мiж замовниками та шдрядниками, де держава виступае замовником та споживачем науково-дослiдних розробок, а виконавцями суб'екти господарюваиия. У договорi чiтко визначаються строки завершення робiт, розподiл завдань та матерiальноï винагороди мiж виконавцями, а також взаемш зобов'язання й економiчнi санкцп. США активно використовують даний метод фшансування забезпечуючи 77% федеральних витрат на НДДКР.
Непрямi методи направлен на стимулювання iнновацiйних процесiв та створення сприятливого середовища ведення новаторсько1' дiяльностi, це насамперед законодавчi норми, що окреслюють правове поле дiяльностi iнновацiйних фiрм та захист 1'х iнтелектуальноï власностi, та iнформацiйна шфраструктура, що забезпечуе формування едино1' шформацшно1' системи в краïнi, адже вшьний доступ до iнформацiï е важливим чинником розвитку конкуренцй' у нащональнш економiцi.
З урахуванням сьогоднiшнього стану економiки iнновацiйна полiтика на сучасному етапi ринкових реформ повинна сприяти розвитку науково-техиiчного потенцiалу, формуванню сучасних технолопчних укладiв у галузях економши, витисненню застарiлих укладiв i шдвищенню конкурентоспроможиостi продукцй'. Визначальною особливiстю передачi результатiв наукових дослiджень для 1'х освоення у виробництвi е створення i розвиток системи комерцшних форм взаемоди науки i виробництва.
До основних напрямiв iнновацiйноï полiтики вщносяться:
- розробка i вдосконалення нормативно-правового забезпечення iнновацiйноï дiяльностi, механiзмiв ïï стимулювання, системи iнституцiональних перетворень, захисту штелектуально! власностi в iнновацiйнiй сферi i введення ïï в господарський общ
- створення системи комплексноï шдтримки iнновацiйноï дiяльностi;
- розвиток виробництва, пвдвищення конкурентоспроможиостi та експорту наукомiсткоï продукцiï'. В процесi активiзацiï iнновацiйноï' дiяльностi необхiдна участь не пльки оргаиiв державного управлiния, комерцшних структур, фшансово-кредитних установ, але й громадських оргаиiзацiй як на державному, так i на репональному рiвнях;
- розвиток малого iнновацiйного шдприемництва шляхом формування сприятливих умов для створення i усшшного функцiонувания малих високотехнолопчних органiзацiй i надання хм державноï и1дтримки на початковому етапi дiяльностi;
- вдосконалення конкурентноï системи вщбору iнновацiйних проектiв i програм. Реалiзацiя в галузях економiки вщносно невеликих i швидкоокупних iнновацiйних проекпв за участю приватних iнвесторiв i при шдтримщ держави дозволить шдтримати найбiльш перспективнi виробництва i оргашзацп, посилити приплив у них приватних швестицш;
- реалiзацiя критичних технологш i прюритетних наирямiв, здатних перетворити вщповвдш галузi економiки краïни та ïï репошв. Ключовою задачею формування i реалiзацiï iнновацiйноï' полiтики е вибiр
вщносно невелико! кшькосп найважливших базових технологш, що здшснюють вирiшальний вплив на п1двищення ефективносп виробництва i конкурентоспроможностi продукцi! в галузях економiки i забезпечують переход до нового технологiчного укладу;
- використання технологiй подвiйного призначення. Таю технологи будуть застосовуватися для виробництва як озброення i вiйськово! техшки, так i продукцi! цивiльного призначення [4, с. 23-29].
Важливу роль у комплекс пропонованих заходiв вщграють iнституцiональнi перетворення (створення фiнансово-промислових груп, демонополiзацiя в iнновацiйнiй сферi, мале п1дприемництво й iн.), як1 спрямоваш на створення ринково! iнфраструктури i сприяють активiзацi! iнновацiйно! дiяльностi, що забезпечуе зростання виробництва конкурентоспроможно! продукци i освоення високих технологiй. Для цього необхвдно вiдповiдно до законодавства передбачати створення в регiонах шновацшних центрiв, як1 забезпечуватимуть координацш взаемоди i пвдтримку учасник1в цiе! даяльносп.
Враховуючи скорочення науково-дослiдних i проектно-конструкторських органiзацiй, необх1дне створення фонду майна шновацш для надання на пшьгових умовах малим органiзацiям, що займаються iнновацiйною дiяльнiстю, виробничих площ i устаткування, що вивiльняеться.
Для розвитку шновацшно! дiяльностi необх1дний також комплекс заходiв щодо створення суто ринкових структур (наприклад, бiрж iнновацiй для виконання iнновацiйних проектiв, оргашзаци ввдкритих торгiв цiнними паперами iнновацiйних фiрм та iнформацiйного забезпечення учасник1в шновацшного ринку).
Реалiзацiя основних етапiв шновацшно! дiяльностi, починаючи з перетворення науково-технiчних розробок на iнновацiйний продукт, привабливий для iнвестора, виробника i покупця, i зак1нчуючи освоенням !х у рамках виробництва, потребуе розширення мереж1 технопарков, бiзнес-iнкубаторiв, шновацшно-техшчних центрiв у тих регiонах Укра!ни, де зосереджена iнфраструктура, що забезпечуе активiзацiю iнновацiйного процесу.
Великого значення при формуванш шновацшно! политики набувають не тiльки вироблення ч1тко! стратеги та !! нацiленiсть на формування прогресивного технологiчного укладу, але й здатшсть використовувати весь арсенал шструменпв прямого й непрямого державного регулювання для iнвестування iнновацiйно! дiяльностi.
Для проведення активно! iнновацiйно! полiтики потрiбне вживання неординарних заходiв, що включають удосконалення системи державних iнвестицiй, кредитно! та податково! полiтики, позабюджетного фшансування.
Полiтику державних iнвестицiй в шноваци необхiдно спрямовувати на формування ефективно! структури державних витрат, рiвень яких не повинен бути меншим певно! частки валового внутрiшнього продукту.
До заходiв пiдвищення ефективностi використання бюджетних кошпв необх1дно вiднести:
- фшансування на безввдплатнш основi тiльки шновацшних проекпв, що мають загальнонацiональний характер i впливають на пiдвищення економiчно! безпеки кра!ни;
- розширення практики конкурентного розмщення бюджетних коштiв для реалiзацi! iнновацiйних проектiв, що подаються органiзацiями будь-яко! форми власностi. В цьому випадку державнi i залучеш приватнi швестици видiляються на паритетних началах;
- вдосконалення механiзму формування i використання позабюджетних джерел для реалiзацi! iнновацiйних проектiв. Перш за все, це стосуеться позабюджетних фондiв пвдтримки науково-дослвдних i дослiдно-конструкторських робгт, частина коштiв яких використовуватиметься на фшансування вичизняного i зарубiжного патентування.
Висновки
В умовах штеграци Укра!ни в европейський простiр виникла необхщшсть перегляду фундаментальних засад полiтики нарощення соцiально-економiчного потенцiалу сталого розвитку кра!ни в цiлому та !! регюшв з метою прискорення документально! i реально! iмплементацi! директив Свропейського Союзу, яш стосуються окремих сфер життед1яльносп та потребують застосування нових метода i форм розширеного в1дтворення нацюнального багатства.
Соцiально-економiчний, технiко-технологiчний та виробничо-господарський стан нацiонально! економiчно! системи в сучасних умовах господарювання при ресурсних обмеженнях та посиленнi зовнiшнiх i внутрiшнiх суспiльно-полiтичних загроз сталому розвитку актуалiзуе завдання оновлення теоретико-методологiчних засад формування потеншалу сталого розвитку.
Виявлено, що соцiальний потенцiал як одна з основних складових соцiально-економiчного потеншалу сталого розвитку е недостатньо дослщженим. Це негативно позначаеться на використанш сошальних важелiв впливу щодо темшв та масштабiв розширеного в1дтворення факторiв життедiяльностi населення.
Активiзацiя iнновацiйно! дiяльностi потребуе, з одного боку, державного управлшня i координацi! дiй всiх Г! суб'екпв, а з другого боку, - штеграци всiх зацiкавлених структур у реалiзацi!
шновацш, залученш швестицш, створенш умов, що сприяють шновацшному процесу i впровадженню досягнень науки i техшки в економiку краши. Реалiзацiя iнновацiйноï полiтики, що враховуе можливосп та iнтереси всiх суб'екпв iнновацiйноï' дiяльностi, економiчнi, соцiальнi й полггичш прiоритети, сприятиме перебудовi та тдйому економiки Украïни.
Список використаиоТ лiтератури
1. Iнституцiйне забезпечения регiональноï полiтики та практика взаемодiï оргашв влади в Украïни // Дацишин М., Керацман В. - К.: В-во „К.1.С", 2007. - 102 с.
2. Тоичiев О.Г. Планування територiй у контекстi сталого розвитку репошв // Репональш проблеми Украши географiчний аиалiз та пошук шляхiв вирiшения. Зб. наук. праць. - Херсон: ПП Вишемирський, 2005. - С.3-11.
3. Ларина Н.И., Кисельников А.А. Региональная политика в странах с рыночной экономики. - М., 1998. - С. 4.
4. Гусев В.О. Державна шновацшна политика як зааб розвитку нацiональноï' економiки: Навч. посiб. - К.: Вид-во НАДУ, 2007. - 60 с.
5. Соцiально-економiчний потенцiал сталого розвитку Украши та ïï репошв: нацюнальна доповщь/ за ред. акад. НАН Украï'ни Е.М. Лiбановоï, акад. НААН Украï'ни М.А. Хвесика. - К. : ДУ 1ЕПСР НАН Украши, 2014. - 776 с
