CC BY
249
УДК 343.21
В.О. Радецький,
студент 3-го курсу Київський університет імені Тараса Шевченка
ТАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОПИТУ В СУДІ
Порушено деякі проблеми проведення допиту в кримінальних справах. Розглянуто пов’язані із цим правові неврегульованості, питання удосконалення правових засобів допиту й існуючих правових інститутів задля швидкого й ефективного судового розгляду кримінальних справ.
Ключові слова: кримінальний процес, судове слідство, допит, очна ставка.
Діяльність суду (як і правоохоронних органів), на даний час проходить в умовах зростання рівня злочинності, її професіоналізму й організованості за активної протидії розкриттю, розслідуванню злочинів і розгляду кримінальних справ.
З огляду на особливе місце й роль суду в державі, зазначимо, що в його діяльності існують окремі недоліки, що чинять суттєвий вплив на строки, повноту й ефективність розгляду кримінальних справ, обгрунтованість судових вироків та продуктивність практики з відправлення правосуддя в цілому.
Практична значимість даної статті полягає в тому, що авторські висновки й рекомендації можуть бути використані у правотворчій діяльності при розробці проектів кримінально-процесуальних та інших норм, спрямованих на вдосконалення й результативність судового розгляду кримінальних справ, а також у практичній роботі судових органів.
Незважаючи на актуальність проблеми, пов’язаної з проведенням судового слідства по кримінальних справах, практично бракує глибоких наукових досліджень, хоча окремим її питанням допиту й порядку проведення судового слідства взагалі присвячені публікації Л. О. Богословської, Є. Г. Коваленка, М. М. Михеєнка, В. Т. Нора, П. І. Репешка, М. С. Строговича, В. М. Хотенця, В. П. Шибіка та ін.
Практика показує, що основним процесуальним засобом доказування в судовому слідстві є допит. Саме з допиту різних категорій осіб суд отримує інформацію найважливішу в доказовому сенсі. Від допитів уміло проведених в процесі розгляду справи, найбільшою мірою залежить винесення судом законного й обґрунтованого рішення. Щоб уяснити специфіку тактики їх проведення, розглянемо особливості допиту під час розслідування й у перебігу судового слідства.
Назвемо основні відмітні ознаки судового допиту. На відміну від допиту на досудовому слідстві, допит у суді (а) має публічний характер (б) є короткочасним, (в) суттєво віддалений за часом від події злочину.
Окрім обізнаності щодо вказаних загальних ознак в ході судового слідства слід також ураховувати певні особливості, притаманні допиту різних категорій осіб (підсудного, потерпілого, свідків та ін.). Нагадуємо, що в Кримінально-процесуальному кодексі України регламентовано допит стосовно кожного із суб'єктів окремо. У той же час існують і загальні для різних категорій учасників судового процесу тактичні й процесуальні положення допиту.
Як відомо, допит у суді служить засобом доказування. З метою збирання і надання доказів, особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд по кримінальних справах, що знаходяться в їх провадженні, вправі викликати для допиту будь-яких осіб (ст. 66 КПК України). При розгляді кримінальної справи в суді, як і при провадженні досудового слідства й дізнання, підлягають доказуванню: (1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); (2) винність підсудного у вчинені злочинного діяння та його мотиви; (3) обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності цієї особи; (4) інші обставини, що її характеризують; (5) характер і розмір шкоди, завданої злочином; (6) розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.
Якщо допит виступає засобом доказування, то предмет останнього з повною підставою можна віднести до предмета допиту. Як слушно зауважує Ароцкер Л. Ю., взагалі предмет допиту на попередньому слідстві і в суді однаковий, як однакові обставини, які необхідно доказувати. Неможливо змішувати предмет допиту з його обсягом, який дійсно може бути різним на... слідстві і в суді.
Допит у суді є засобом одержання відомостей щодо фактичних обставин кримінальної справи, яку він розглядає, від осіб, яким вони можуть бути відомі внаслідок особистого спостереження або одержані ними іншим шляхом із зазначенням джерела своєї поінформованості. Такими особами є підсудний, потерпілий і свідок. У суді може бути допитаний також експерт для роз'яснення або доповнення наданого ним висновку.
У допиті крім суддів беруть участь, обвинувачі, захисники, підсудний, потерпілий, цивільний позивач і цивільний відповідач, їх представники. Чинний Кримінально-процесуальний кодекс України містить низку
статей, які докладно регламентують порядок проведення допиту в суді різних категорій осіб (статті 300, 303, 304, 307, 311).
Досягнення очікуваних результатів допиту на досудовому слідстві залежить від правильно обраної тактики його проведення. Цей вибір залежить від багатьох обставин а саме: а) ситуації допиту (первинний, повторний, додатковий, наявність психологічного контакту, конфліктна ситуація тощо); б) процесуального положення допитуваної особи й рівня її заінтересованості в результатах розслідування; в) особливостей допитуваного (вік, характер, правова обізнаність, наявність злочинного досвіду та ін.); г) характеру інформації, існуючих доказів та ін.
Питання щодо тактики допиту на досудовому слідстві доволі детально розглядаються зокрема в підручниках з криміналістики [Див: 7;8]. Що ж до питань тактики судового допиту, тут вбачається суттєва недостатність фундаментальних, наукових і практичних досліджень (монографій, підручників, посібників). Окремих публікації, вважаємо, недостатньо для заповнення існуючої прогалини й вирішення порушеної проблеми.
Кожне запитання, що ставиться допитуваному, повинно випливати з матеріалів кримінальної справи, стосуватися її обставин і становити собою інтерес для судового слідства. Цим певною мірою визначається важливість тих свідчень, які очікується отримати при допиті. Питання особи, яка провадить допит, не пов'язані з поставленими допитуваному попередніми запитаннями та його відповідями. Атому вона може поставити несподіване запитання, на яке допитуваний має дати негайну відповідь. Не маючи можливості швидко зорієнтуватися, він може повідомити свідчення, що намагався приховати від суду. Якщо запитання ставиться в загальній формі, то й відповідь від допитуваного може бути загальною. Ось чому таке запитання повинно бути коротким, зрозумілим і конкретним. Чим воно конкретніше, тим більше підстав розраховувати на конкретну відповідь, а в цілому - на з’ясування всіх обставин, інформацією щодо яких володіє допитуваний. Треба також слідкувати, щоб запитання не містили в собі підказок, бо навідні питання законом забороняються (ч. 4 ст. 167 КПК).
Що стосується класифікації судового допиту, то вона можлива за різними підставами (ознаками). Зокрема, за ознакою процесуального положення допитуваної особи в суді розрізняються допити підсудного, потерпілого, свідка, експерта (статті 300, 303, 308, 311 КПК). У науковій правовій літературі можна знайти й інші різновиди судового допиту: за обсягом інформації - основний і додатковий; за часовою послідовністю, черговістю - початковий і повторний [2, ст. 252]. Специфічними його видами є так звані допити перехресний і “шаховий”.
Шляхом перехресного допиту отримується можливість перевірити правдивість і повноту свідчень із позиції обвинувачення й захисту. Особливість такого допиту полягає в тому, що почергово декілька учасників судового розгляду (прокурор, захисник, потерпілий, цивільний позивач і відповідач, їх представники, громадські обвинувачі й захисник) можуть ставити запитання одній і тій самі особі, яка допитується, з метою уточнення, доповнення й перевірки її показань. Постановка запитань розпочинається зазвичай після того, як допитуваний у вільній розповіді викладе все відоме йому по справі. Після цього учасники судового процесу ставлять запитання, за допомогою яких намагаються зрозуміти ті чи інші деталі цієї інформації, усунути свої сумніви, отримати додаткові відомості й вирішити суперечності між показаннями допитуваного в суді й на досудовому слідстві. Черговість постановки запитань різними учасниками при такому виді допиту визначається загальним судовим порядком допиту, передбаченим КПК. Задля об’єктивності підкреслимо, що чинний КПК України визначає таку черговість лише стосовно допиту підсудного (ч. 1 ст. 300).
Перехресний допит становить собою ефективний засіб з'ясування суперечностей і служить радикальним методом досягнення найбільшої повноти свідчень. Він може служити для виявлення добросовісної помилки або недостатньої поінформованості допитуваної особи, яка за законом має право обстоювати свої інтереси, надавати докази і брати участь у їх дослідженні, оспорювати висновки інших учасників процесу, захищати свою позицію у справі [2, с. 284].
Щодо даного виду допиту доречним вважаємо іронічне зауваження А. Ф. Коні, що в судовому розгляді "відбувається судове мучительство". Але, як він же слушно зазначає, з горнила цього допиту виходять «показання зовсім інші, набувають різних відтінків, про які раніше навіть згадки не було» [1, с. 129], що теж варто віднести до переваг перехресного допиту. До останніх також можна віднести його достатню економічність і раціональність з точки зору витрат сил і часу, тому що один такий допит замінює декілька окремих конкретної особи. Саме з указаних причин він є однією з основних форм судового допиту.
Близьким до перехресного є "шаховий" допит, про який уперше згадується в Методичному листі Прокуратури СРСР з питання щодо участі прокурора в судовому слідстві [3]. Сутність цього виду допиту полягає в тому, що допитуваному ставляться запитання декількома особами з приводу певних обставин, які в даний момент досліджуються в основному допиті. Мета “шахового” допиту - підтвердити або спростувати показання допитуваного стосовно якогось факту за допомогою показань інших осіб, які беруть участь у судовому слідстві. Тут теж належить дотримуватися певних умов: а) цей допит можливий лише щодо осіб, які вже були допитані в суді і знаходяться в судовій залі; б) запитання, що ставляться іншим особам (крім
допитуваного), мають на меті підтвердити або спростувати показання останнього, не відходячи при цьому від лінії основного допиту [5].
“Шаховий” допит не лише зовні, а й за змістом схожий на очну ставку. Різниця поміж ними в тому, що очна ставка провадиться за наявності істотних суперечностей (ст. 172 КПК), а під час цього допиту запитання ставляться особам, у свідченнях яких може й не бути протиріч. Очна ставка, як правило, провадиться за участю 2-х учасників, а при даному допиті - між кількома. “Шаховий” допит немовби заміняє очну ставку (причому не одну, а декілька) і проходить у такій формі: одна сторона (допитуваний у даний момент) присутня постійно, до закінчення допиту, другу сторону представляють інші особи із числа раніше допитаних у суді, які послідовно змінюють один одного.
Найчастіше очна ставка в суді провадиться у випадках, коли під час допиту підсудного, потерпілого чи свідка стають очевидними суперечності між їх показаннями й показаннями осіб, які допитувалися раніше, а тому суд і вимушений її провести.
Очна ставка в суді й на досудовому слідстві відрізняється між собою насамперед колом учасників і їх неоднаковим процесуальним положенням. Учасниками очної ставки в суді є потерпілий, свідок і підсудний, у показання яких помічені істотні суперечності. Якщо коло учасників очної ставки на досудовому слідстві обмежено кримінально-процесуальним законодавством 2-ма особами, то такого обмеження для суду не існує.
У юридичній літературі можна зустріти наукові погляди, згідно з якими специфіка очної ставки в суді впливає на характер цього судового дійства й зумовлює можливість застосування невластивих досудовому слідству тактичних прийомів, пов'язаних з можливістю збільшення чисельності її учасників. Ідеться про проведення так званих "кругової" й "комбінованої" очних ставок. За наявності у суді суперечливих показань декількох осіб щодо однієї й тієї ж обставини, на думку С. Пєшехонової й Л. Соловйова, доцільно провести очну ставку «кругову», коли одне й те ж запитання послідовно ставиться декільком особам. Така ставка йде немов би по колу, яке замикається, коли остання особа, яку допитують, є особою, з якої розпочинається допит [4, с.10, 11].
Як вбачається проведення очних ставок у процесі судового слідства (особливо у світлі розглянутих видів допитів) є недоцільним за таких міркувань. По-перше, вони вже провадилися слідчим під час розслідування і про їх результати можна довідатися з відповідних протоколів, що містяться у матеріалах справи. По-друге, якщо раніше за якихось обставин (див. ст. 172 КПК - “...слідчий має право...”) очної ставки на досудовому слідстві не було, її основна мета - усунення суттєвих суперечностей у показаннях конкретних осіб - вона може бути досягнута в суді за допомогою більш раціонального й економічного “шахового” допиту. Ще одним аргументом проти проведення очних ставок у суді є те, що в чинному КПК ст. 172 знаходиться в розділі, присвяченому дізнанню й досудовому слідству, що, на наше переконання, ставить крапку в цьому переліку.
Список літератури: 1. А. Ф. Кони Избранные труды и речи / (сост.) И. Потапчук - Тула : Афтограф, 2000. - 640 с. 2. Криміналістика: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти; — кол. авт.: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / за ред. В. Ю. Шепітька. — К: Вид. дім «Ін Юре», 2001. - 684 с. 3. Назначение и проведение судебно-психологической экспертизы: (Метод. письмо Прокуратуры СССР). - М., 1980. 4. Психологические особенности допроса подсудимого в суде / С. Пешехонова, А. Соловьев // Сов. юстиция. - 1969. - № 13 5. Питерцев С. К., Степанов А. А. Тактика допроса на предварительном следствии и в суде / С. К. Питерцев,
A. А. Степанов. — СПб.; М. ; Х. ; Минск : Питер, 2001. — 146 с. 6. Радянська криміналістика: Криміналістична техніка і слідча тактика: підруч. [для студ. юрид. вузів і фак.] / Л. Ю. Ароцкер [та ін.] ; за. ред. В. П. Колмакова. - К. : Вища шк., 1973. - 296 с. 7. Салтевський М.
B. Криміналістика: підруч. [для студ. юрид. вищ. закл. освіти] у 2-х ч., ч. 2 Методика і тактика / М. В. Салтевський — Х. : Основа, 2001 — 528 с. 8. Скригонюк М. І. Криміналістика: підруч. / М. І. Скригонюк. — К. : Атіка, 2005. — 496 с.
ТАКТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ДОПРОСА В СУДЕ Радецкий В.
Подняты некоторые проблемы проведения допроса по уголовным делам; правовой неурегулированности ряда вопросов, связанных с этим; совершенствование правовых средств допроса; совершенствование существующих правовых институтов для быстрого и эффективного судебного рассмотрения уголовных дел.
Ключевые слова: уголовный процесс, судебное следствие, допрос, очная ставка.
TACTICAL FEATURES OF INTERROGATION IN COURT Radetsky V.
This article presents resume on interrogation in criminal cases, and certain issues of legal misalignment; improving the legal means of interrogation; the improvement of existing legal institutions for a quick and effective judicial trial in criminal
cases.
Key words: Criminal procedure, judicial investigation, interrogation, confrontation.
Hadiümna do pedaKqü 29.12.2011 p.
