CC BY
206
УДК 334.722.24. (477) Доц. ГА. Лех, канд. екон. наук -
НЛТУ Украши, м. Львiв
СВ1ТОВИЙ ДОСВ1Д РОЗВИТКУ С1МЕЙНОГО Б1ЗНЕСУ
Розглянуто досвiд кра1н Центрально!, Схщно1 Свропи, Африки та Америки з питань спрямування розвитку с1мейно1 зайнятост та шдприемницько!' дiяльностi. Проаналiзовано та висвiтлено сутнiсть, проблеми, перспективи та правовi засади функцюнування сiмейного бiзнесу, також визначено групи чиннигав, якi впливають на процес формування, розвитку та стабшзаци роботи амейного бiзнесу.
Ключовг слова: шмейш господарства, сiмейний бiзнес, сiмейнi компани, само-зайнятiсть, надомний бiзнес.
Для Грунтовного теоретичного анал1зу проблем шмейного 61знесу не-обхадно узагальнити юнукт концепци, що стосуються питань малого 61знесу та способу функцюнування шмейного господарства. У нашш краш практична господарська д1яльшсть великою м1рою обмежена i тому е недостатньою для теоретичних узагальнень. Концептуальнi розробки проблем шмейних госпо-дарств протягом останшх рокiв так само практично не проводились. Тому з метою серйозного опрацювання проблем шмейних господарств на сучасному етат розвитку нашо! держави вважаемо за необхщне звернутися до госпо-дарського досвiду розвинених крат, а також до свггово1 економiчноl думки.
Для економiки на сучасному етат шмейний бiзнес став пею сферою трудово1 д!яльносп, яка поглинае шдивщуальну працю i водночас е антиподом стандартизованого великого виробництва. Проте не у кожнш краш ш-дустрiальний розвиток е великомасштабним i реалiзуеться за зразком захвд-ного типу. Так, Iндiя проводила i досi проводить полiтику захисту нацюналь-ного дрiбного виробництва та кустарно1 промисловостi (частка домашнiх господарств тут найбшьша) [1, с. 98]. В Африщ та Латинськш Америцi велико-масштабна iндустрiалiзацiя також не реалiзована повною мiрою. Тому зако-номiрностi розвитку дрiбного бiзнесу залишаються актуальними i на rai гло-балiзацil економiки. Тому вважаемо за необхщне детальнiше проаналiзувати особливосп малого бiзнесу в контекстi шмейних господарств у свiтовому масштабi. У багатьох крашах, що розвиваються, цей бiзнес обмежуеться предметами першо1 необхщносп i насамперед орiентуеться на попит бщних прошаркав населення. Безумовно, орiентацiя на бiдних людей перетворюе дрiбний бiзнес у консервативний елемент економ^. Але оскiльки бiднiсть та безробтя iснуе i, мабуть, iснуватиме у свт ще протягом тривалого часу, то попит на продукщю, яку виробляе дрiбний бiзнес, збережеться ще надовго.
Багато хто вважае, що робота i родина - речi несумюш, iншi ж впевне-ш, що сiмейнi зв'язки якнайкраще збшьшують ефективнiсть бiзнесу. Спшь-ний бiзнес здатен як змiцнити сiм'ю, так i розвалити. Владислав Бурда, президент концерну "Свропродукт", переконаний, що шмейний бiзнес - найефек-тившший бiзнес, який потребуе шмейно1 оргатзаци та коттко1 працi.
Сiмейнi компани з'явились досить давно. Найстаршою компатею е Hoshi Hotel, яка була заснована ще 1717 р. i яка належить союзовi Henokines. Союз Henokines налiчуе 40 членiв - компанш, кожнiй з яких понад 200 роюв. До союзу Henokines належать так! компани, як: Coussergues Wines, Beretta Fi-
rearms, Confetti Pelino, Gekkeikan Sake, Hugel & Fils Wines, Van Eeghen Merchant та тшг Bci менеджери цих компанш е нащадками родин [2].
Омейний бiзнес, як соцiальний шститут, спрямований на збереження цiнностей та репутащю сiм'i-власника. Крiм цього, шмейний бiзнес сфокусо-ваний на його передачi майбутньому поколiнню, а тому спадковють - провщ-на мета для имейних компанiй. Сiмейний 6i3^c передбачае чимало парадок-ив, оскшьки сiм'я - категорiя емоцiйна, а 6i3^c - рацiональна. Тому процес тдготовки сiмейного бiзнесу вимагае серйозноi сiмейноi платформи. Реаль-ний фiзичний контроль над бiзнесом - це контроль в родит. Перш тж буду-вати бiзнес потрiбно розiбратися у сiмейних стосунках.
Перед оргатзащею сiмейноi справи варто чiтко визначитись з основ-ними положеннями, як допоможуть захистити бiзнес вiд можливих небезпек. До них належать: основт цт сiмейного бiзнесу; мiсiя шмейного бiзнесу; що сiм'я може дати бiзнесу; що бiзнес може дати шм'ц принципи здобуття освiти наступними поколтнями; полiтика наймання членiв шм'ц сiмейна рада та сь мейт зустрiчi тощо
Для Украiни шмейний бiзнес - явище нове. Незалежнт Украiнi вже 20 рокiв. Перший приватний бiзнес украiнцi започаткували одразу тсля про-голошення незалежностi держави - в 1991-1993 рр. Середнт термт правлт-ня власника як менеджера становить близько 25 роюв. А це означае, що орiентовно за 5-7 рокiв у компант, що були створенi в 90-х роках постане питання, що робити з цим бiзнесом. Бiзнес як шмейна компанiя може тран-сформуватись в iншi форми - активний каттал або нову компанiю. Але, зрештою, перед власниками будь-якоi форми шмейного бiзнесу постане питання: яким чином передати цей бiзнес наступному поколiнню.
Передачу бiзнесу можна здшснювати за двома схемами. Перша схема передбачае передачу за принципом "the power of one" (влада одного) - коли бiзнес передаеться однт людит з поколшня в поколшня. Така традицiя походить вщ японськоi фiлософii сiмейного бiзнесу. Земля вважаеться найцшт-шим ресурсом в Японп i японцi швидко пiдрахували, що якщо постiйно дши-ти землю мiж дiтьми, то до п'ятого поколшня практично шчого не залишить-ся. Принцип "the power of one" передбачае передачу бiзнесу однш дитинi i, зазвичай, старшт. Друга схема передбачае подш компанii мiж усiма дiтьми. Етапи розвитку такого сiмейного бiзнесу складаються з трьох стадiй:
1. Домшнуючий власник - менеджер.
2. Партнерство братав та сестер - командне шмейне управлiння.
3. Корпоращя кузешв. Цей етап передбачае свободу, право голосу, лояль-нiсть i право виходу. Але основним недолiком е поступове подрiбнення компанii.
Як свщчить досвiд свiтовоi економiчноi кризи - имейний бiзнес е бiльш адаптованим до стресових умов. Власник мае абсолютш повноважен-ня, тому здатен миттево реагувати на проблему i може швидко ii вирiшити без зайвих узгоджень. Тут на перший план виходить критерш забезпечення самозайнятосп власника свого бiзнесу, зайнятостi члетв його родини та знайомих-партнерiв. У США, наприклад, при реестрацii свого бiзнесу треба
спочатку визначитися, чи буде вш рееструватися як прибутковий, або ж як неприбутковий.
Власники сiмейного бiзнесу лояльнi до своеï власноï справи, а це - реальна перевага на ринку. Бшьшють власниюв сiмейного бiзнесу, надае перевагу спiвпрацi з имейними компанiями. Серед ïx постачальниюв та партнерiв переважно всi е шмейними компанiями. Партнерства з такими компашями -надiйнi та ефективш. Лояльними до сiмейного бiзнесу е не лише постачаль-ники та партнери, а й кшенти.
Омейний бiзнес - це справжня наука, а виховання шмейного лiдера е основною функщею науки сiмейного бiзнесу. Загальновiдомо, що сiмейний бiзнес - ефективний бiзнес. У США навпъ iснуе спецiалiзована програма MBA (Магютр з бiзнес-адмiнiстрування) з сiмейного бiзнесу. Вiдомi чисельнi спро-би сформулювати поняття сiмейного бiзнесу, зокрема в Австрп. Так, Муглер [3; с. 31) виокремлюе певнi невизначеностi та проблеми при його веденш:
•проблеми визначення им'1 (хто належить до им'1? Яку роль ввдграе свщоцгво про одруження? Яку роль ввдграютъ позашлюбш дпи, дпи вщ р1зних жшок?); •проблеми визначення вщношення члетв ам'1 до б1знесу. Вони може бути р1з-ними: не лише за формальними критершми, як от управлшня, участь, але i за неформальними - рiзниця по лши влади (сiмейна iерарxiя), досвiду i культури. Незалежно вiд проблем уточнення дефшщш, можемо цiлковито ствер-джувати, що сiмейнi пiдприемства Австрiï створюють, з одного боку, особли-вий стимул для дiяльностi i стшкосп i цим самим готовностi протистояти криз^ а з iншого боку - економiчнi рiшення можуть бути складними внасль док виникнення шмейних конфлiктiв.
Бiльшiсть розвинених капiталiстичниx краш мае розробленi спещаль-нi програми розвитку та пiдтримки сiмейного бiзнесу як на державному, так i на регюнальному рiвняx. Причому мають мiсце як державнi, так i недержавш форми пiдтримки малого тдприемництва. Проте, до прикладу, в Йорданп (як i в Украïнi) ще вiдсутнi реальнi форми надання допомоги розвитку шмейного бiзнесу на вшх рiвняx. Ця краïна протягом майже 50 роюв залишалася бщ-ною, оскiльки вiд початку не мала достатшх матерiальниx ресурсiв для свого розвитку. З економiчниx ресурсiв Йордашя мае в достатнiй кiлькостi лише людсью ресурси, потенцiал яких може бути задiяний та реалiзований у сферi розвитку малого бiзнесу, оскшьки можливосп пiдвищення рiвня господарю-вання коштом зовнiшньоï допомоги та шоземних iнвестицiй е занадто проб-лематичними. Таким чином особливоï актуальностi набувають питання добору та реалiзацiï внутрiшнix джерел економiчного росту, передуим шляхом розвитку малоï економiки як провщного конкурентного сектору переxiдноï та ринковоï економiки [4; с. 100].
Треба також брати до уваги, що фактично сьогодш в Йорданп малий бiзнес е специфiчним сектором економ^, який мае безлiч ютотних вщмш-ностей вiд iншиx суб'екпв пiдприемницькоï дiяльностi. По-перше, метою створення шмейного бiзнесу е забезпечення його засновниюв достатнiми для iснування грошовими коштами, а не довготермiнова експания на ринок або ж отримання надприбутюв. По-друге, це динамiка розвитку бiзнесу, який по-
чинае свою дiяльшсть, розраховуючи лише на власш сили та використання всiх можливих ресурив, надалi може досить швидко вирости та перейти до шшо! категорп суб'ектiв ринково! економiки. Цей процес вщбуваеться у малому бiзнесi набагато швидше, нiж у великому. По-трете, це великий ризик тд час ведення справ власниками шмейних господарств, який обумовлений як !х невеликими розмiрами, так i вiдсутнiстю необхiдних фiнансових ресур-ив. Пiд впливом цього чинника вони набувають велико! мобiльностi.
Мексика - найбшьш розвинена кра!на Латинсько! Америки. I хоч ВВП Мексики зрю протягом останшх десяти роюв бшьш нiж в 1,5 раза, вона все ще помiтно вiдстае за показником прибутюв на душу населення вщ розвине-них капiталiстичних кра!н. Держава проводить полiтику стимулювання се-реднього i дрiбного бiзнесу, для чого i створено гарантiйний фонд його стимулювання. Стосовно цих суб'екпв здшснюеться преференцiйна податкова полиика.
Однiею з характерних особливостей розвитку дрiбного бiзнесу на су-часному етапi е те, що вш сприяе вiдродженню традицiйних ремесел, народ-них промислiв, кустарництва. Це зумовлено пожвавленням штересу до нащ-ональних традицiй, культури, народно! творчостi, ручно! роботи. Такий ште-рес тдсилюеться високими темпами зростання мiжнародного туризму.
Защкавлення держави розвитком ремесел спостер^аеться, зокрема, в Росп, де розробляеться концепщя i програма "Вiдродження ремюничо! спра-ви в Рои!". На думку авторiв концепцп, ремiснича праця позитивно впливае на людей, приносячи задоволення не лише людиш, яка нею займаеться, але й людям, що !! оточують. Звщси випливае необхщнють вiдновлення народних ремесел, а цього можна досягти, лише тднюши престиж роботи ремiсника, що в умовах ринково! економжи е одшею iз найскладнiших проблем.
У багатьох кра!нах сiмейнi господарства займаються ремюничою, тор-говою та iншою дiяльнiстю. Так, у В'етнамi вiдновлюються i розвиваються традицiйнi ремесла та промисли. Утворюються ремiсничi села, якi спещатзу-ються на виробництвi текстильних виробiв, паперу, гончарних виробiв, штуч-них перлин i виробiв з перламутру, вишивки та мережок. Декiлька имей об'едналися i мають сво! машини для молотiння рису, спiльний каттал, який приблизно становить 3 млрд донпв i використовують свою власну силу для обмолоту 800-900 т неочищеного рису на день. В окремих селах шм'! спещ-алiзуються на переробцi лiкарських рослин. Кожна шм'я тут подiбна на мшь пiдприемство, де працюе 3-4 людини, в якому i дiти, i старшi люди фахово володiють своею роботою [5]. В Кита! шдивщуальний сектор економ^ ба-зуеться на приватнш власностi на засоби виробництва i переважно на особис-тш працi i працi членiв шм'!. У Нiмеччинi в 1988 р. з ушх зайнятих - 1,8 % були кооперативнi ремюники, 1,6 % - iндивiдуальнi ремюники i шм'!, якi займа-лись промислом. У Польщi iндивiдуальнi тдприемщ надають 65,7 % побуто-вих послуг населенню, а ремiсники забезпечують бiльше 5 % вартостi поставок тдприемцям державного сектору [6]. В Угорщиш малi форми бiзнесу от-римали широкого розвитку як у сшьському господарствi, так i в iнших галу-зях. Деяю рiзновиди цього бiзнесу, наприклад ремесло i приватна торгiвля,
були започатковат ще з 60-х рокiв. В 1ндп також розвиваються кустарнi про-мисли, якi пов'язанi переважно з сшьським господарством.
Сьогоднi одним iз способiв вирiшення проблеми зайнятостi е збшь-шення масштабiв дрiбного бiзнесу, а також розвиток нових видiв послуг. У Росп, за даними джерел, у сферi послуг працюе близько 15 % трудового насе-лення, тодi як в США ця частка становить 85 % вшх зайнятих. У Республщ Комi нинi зареестровано понад 28 тис. шдив^альних тдприемств, зокрема в тдивщуальному пiдприемництвi 1999 р. працювало 57,2 тис. ошб. 1х частка в загальнш кiлькостi всiх зайнятих в економщ Республiки становила 11,5 %, а в таких галузях, як торпвля i громадське харчування - 59 %, загальна ко-мерцшна дiяльmсть iз забезпечення функцiонування ринку - 94 %. Вони ви-робили бiльше 5 % загального обсягу робiт та послуг у Республщ [6, с. 14]. У той час як в Укра!т з кожним роком кшьюсть малих пiдприемств зростае, а людей, що на них працюе, - зменшуеться. Середньорiчна кiлькiсть найма-них пращвниюв у малому бiзнесi Укра1ни в 2006 р. рiзко скоротилася i ледве перевищуе 1,7 млн ошб, хоча ще в 2003 р. цей показник досягав 2 млн. Ця статистика особливо загрозлива на тлi того, що кшьюсть малих тдприемств при цьому збiльшуеться, але усi вони набувають статусу шмейного бiзнесу. За iншими даними на 10 тисяч ошб населення Укра1ни припадае всього 77 малих тдприемств. У той час як у кра1нах Свропи цей показник - у п'ять-десять разiв бшьший. Наприклад, у Францп частка малого та середнього бiз-несу у ВВП становить 50 %, в Укра!ш ж реальний внесок таких тдприемств в економжу не перевищуе 11 % [7].
Загалом, малому бiзнесу вiдводиться чiльне мiсце в американсьюй економiцi: на нього припадае близько 40 % ВВП, бшьше половини вшх швес-тицiй, в ньому зайнято бiльше 2/3 сукупно! робочо1 сили. Уряд надае усебiч-ну пiдтримку розвитковi сектору, опираючись на структури двох рiвнiв - фе-деральну та мунщипальну[8; с. 87]. Ефективнють малих пiдприемств у Нь меччинi трохи вища, шж у США i в Японп. Тут на частку 12,3 % великих тдприемств i 34 % зайнятих на них пращвниюв припадае лише 52,6 % нащ-онального продукту. Крiм цього, 2/3 робочих мюць створюються коштом дрiбного пiдприемництва. Тому число малих тдприемств зростае. Найбшь-ший вплив на розвиток дрiбного пiдприемництва мають так! чинники:
• у розвитку шфраструктури [ коштш зв'язку стався стрибок;
• тдвищився загальноосвпшй р1вень людей з одночасним накопиченням дос-в1ду у великих компашях;
• зменшення габарипв, вартост [ спрощення використання шформацшних систем;
• сприяння малими ф1рмами виршенню питань безробггтя;
• у створенш малих тдприемств додатковим стимулом виявилося скорочення робочо! змши;
• велика конкурентноспроможтсть коштом менших витрат, зумовлених ввд-сутшстю зайвого бюрократичного апарату, зниженням накладних витрат [ меншими коливаннями заробгтно! плати;
• розширення сфери послуг, що базуеться на малих тдприемствах [9, с. 12].
М!рою розвитку др!бного пiдприемництва утворяться р!зт форми ор-гашзацп приватних ф!рм. На поточний момент вщом! три основш правовi форми: однооибт, партнерства i корпорацп. Фiрма, що знаходиться в одно-ошбному володтт найбiльш е простою формою для др!бного б!знесу. Зазви-чай для вщкриття такого тдприемства достатньо лише отримати лщензш вщ органiв мю^во! влади i зарееструвати торгове !м'я. Дшов! партнерства - це оргашзацп з двох i бiльше ошб, м!ж якими укладаеться контракт на спiльне володшня пiдприемством. Партнерства можуть бути повними й обмеженими. Третш тип - корпорацп. Ця органiзацiйна форма найбшьш характерна для великого i середнього бiзнесу, хоч !з загального числа вшх корпорацiй, наприк-лад у США, 98 % - невелик имейш ф!рми. I хоч формально управлтня кор-порацiею мае бути вщдшеним вщ володтня нею, нерщко трапляються ви-падки, коли корпоращею володiе i керуе один власник за допомоги тдстав-них ошб, як! реально не вкладають в не1 засобiв i не беруть учасп в управлт-m нею. Але, звичайно, мал! тдприемства як виникають, так i розпадаються з багатьох причин.
У США з розвитком комп'ютерно1 техшки та використання ll в до-машшх умовах сформувалася нова назва "надомного б!знесу" - telecommuting, electronic cottage (термт, що його вв!в А. Тоффлер). Ствробиника, який працюе вдома i пов'язаний з основною ф!рмою комп'ютерними лшями, нази-вають "телеком'ютер" - "дистанцшний пращвник" (англ. "telecommuter"). Цей вид д!яльносп широко використовуеться вже протягом декшькох деся-тилпъ у великих компатях, як! дшшли висновку, що продуктивтсть пращв-ниюв "telecommuter" набагато вища, тж у штатного персоналу. Про перспек-тивтсть даного виду шмейного б!знесу свщчать темпи його зростання (20 % р!чних). Кр!м цього, поява нового, бшьш продуктивного обладнання лише сприятиме розвитку та^ системи надання послуг [10, с. 81].
Використання досв!ду багатьох крат свггу в розвитку амейного б!знесу може значно покращити проблему зайнятосл населення в Украш. Така оргаш-защя пращ е випдною не лише для безробггаих, але й для держави загалом.
Л1тература
1. Братина Е. Индия: государственная поддержка мелкой промышленности // МЭМО. -2000. - № 2. - С. 97-103.
2. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.innovations. com. ua/uk / articles/4/22/1088 Владислав Бурда Омейний 61знес - ефективний 61знес.
3. Mugler, J. (2008) Grundlagen der BWL der Klein- und Mittelunternehmen, 2. AuHage. Wien.
4. Особенности становления сектора малого бизнеса в условиях переходной экономики Иордании // Придншровський науковий вюник : зб. наук.-техн. праць. - Сер.: Економжа. 1998. - № 94. - С. 100.
5. Ханой Г. История сельского хозяйства Вьетнама / Г. Ханой. - М. : Изд-во "Сельское хозяйство" 1994.
6. Индивидуальная трудовая деятельность в социалистических странах / под ред. Г.И. Шмелева. - М. : Изд-во "Экономика", 1990. - 205 с.
7. Малий 61знес в Укра1ш др16ше. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www. in-novations.com.ua/uk/ articles/4/22/1088.
8. Юсупова Н. Поддержка малого предпринимательства в США / Н. Юсупова // Мировая экономика и международные отношения. - 2001. - № 5. - С. 87-89.
9. Мал1 тдприемництва: Досвщ i проблеми. - М. : Изд-во "Русь", 1991. - С. 224.
10. Макарова М.В. Дистанцшна зайнятють в умовах розвитку мережно!' економжи / М.В. Макарова // Економжа i держава. - 2006. - № 1. - С. 81-84.
Лех ГА. Международный опыт развития семейного бизнеса
Рассмотрен опыт стран Центральной, Восточной Европы, Африки и Америки по вопросам, касающимся развития семейной занятости и предпринимательской деятельности. Проведен анализ и разъяснения сущности, проблемы, перспективы и правовая основа для функционирования семейного бизнеса, четко определены группы факторов, влияющих на процесс формирования, развития и стабилизации семейного бизнеса.
Ключевые слова: семейное хозяйство, семейный бизнес, семейная компания, самозанятость, надомный бизнес.
Lech G.A. World experience for family business
The experience of Central and Eastern Europe, Africa and America on the direction of family employment and entrepreneurship is considered. The nature, problems, prospects and legal framework for the functioning of family businesses are analyzed and elucidated as well as groups of factors that affect the formation, development and stabilization of the family business are defined.
Keywords: family farms, family businesses, family companies, self-employment, ho-meworkers business.
УДК 339.31. Викл. С.М. Макух - Дрогобицький ДПУ М. 1вана Франка
СУЧАСН1 АСПЕКТИ РОЗВИТКУ СВ1ТОВОГО ГОСПОДАРСТВА ТА IX РОЛЬ У ФОРМУВАНН1 М1ЖНАРОДНИХ ПОТОК1В КАП1ТАЛУ
Дослщжено особливосп акумуляцп та розпод^ св^ових потогав ¡шжнародних швестицшних ресуршв у розрiзi регюшв та кра!н свпу на сучасному еташ розвитку глобально! фшансово-еконо]шчно! кризи.
Ключовг слова: прямш шоземш швестици, фшансово-економшчна криза, свпюве господарство, ринок швестицшних ресуршв, регюн, нацюнальна економжа.
Постановка проблеми. Грошi завжди вдагравали головну роль у розвитку будь-яко! економiчноl системи. Меркантилiст Бекон характеризував !х як "життя комерщ!", "насущний дух торпвлГ' i вважав, що вони "як гнш - по-гаш лише поки лежать без дша" [1, с. 41]. Столггтями каттал використовува-ли як одну з найбшьш досконалих форм мiжнародноl експлуатацн й понево-лення шших кра!н i народiв, розглядали як додаток до зовшшньо! торгiвлi.
Зумовлеш швидкими темпами росту обсягiв залученого капiталу, значнi якiснi змiни в нацюнальних економiках кра!н свiту призвели до зрос-тання вагомостi його ролi та розгляду iноземного катталу як могутнього фактора впливу на поглиблення штеграцшних процесiв. Постiйний пошук бiльш високих прибуткiв сприяе мiжнароднiй м^ацп капiталу. Це викликае потребу дослщження сучасних тенденцiй розвитку свиоцивЫзацшних про-цесiв, !х впливу на формування центрiв акумуляцп iнвестицiйних ресуршв та векторiв розподiлу в розрiзi регiонiв та кра!н свiту.
Анал1з останн1х досл1джень, у яких започатковано вир1шення проблеми. Свiтове господарство завжди мало статус прюритету в наукових дослщженнях як зарубiжних, так i вiтчизняних учених [2-4]. Проте сучасний
