CC BY
39
незалежно вiд доходiв та матерiального стану 1'хтх сiмей. Потрiбно сформу-вати таке середовище, у якому позицп кожно!' людини, 11 суспiльний статус визначалися б передусiм рiвнем освiченостi, набутими знаннями i вмiнням застосовувати 1'х на практицi.
Висновки дослвдження. Таким чином можемо зробити висновок про те, що роль осв^и мае проявлятись не тiльки в шзнавальнш та iнформацiйнiй функци, але й практичнiй адаптаци учшвсько!' та студентсько!' молодi до ре-альних умов ринку для можливостi застосування власного штелектуального капiталу. Тому ми пропонуемо розглядати роль освгги у формуванш та роз-витку штелектуального катталу у створеннi ефективно! системи взаемоди працедавцiв бiзнесу та навчальних закладiв; створення ефективних науково-практичних комплекЫв, якi дають змогу наблизити критери фаховостi випус-кникiв навчальних закладiв до еталонних вимог по цих критерiях, що став-лять працедавщ.
Лiтература
1. Бородина Е. Человеческий капитал как основной источник роста// Экономика Украины 2003, № 7. - С. 25-28.
2. Гр1шнова О.А. Людський каттал: формування в систем1 осв1ти 1 професшно! пщго-товки. - К.: Знання, КОО, 2001. - 254 с.
3. Зинов В., Сафарян К. Интеллектуальный капитал как базовая характеристика стоимости бизнеса// 1нтелектуальна власнють - 2001, № 5-6. - С. 45-49.
4. 1нтелектуальна власнють в Укра'ш: проблеми теорп 1 практики/ 1н-т держави 1 права 1м. В.М. Корецького НАН Укра'ни. НАН Укра'1'ни Ужгородського Д1 шформатики, економп 1 права; За заг. ред. Ю.С. Шемшученка, Ю. Бошицького. - К.: Либщь, 2002. - 424 с.
5. Маркова Н. Дослщження тенденцш формування штелектуальних складових людсь-кого катталу// Науково-економ1чний та суспшьно-полгшчний журн. Укра'на: аспекти пращ. -2005, № 3. - С. 38-41.
6. Право штелектуальнот власносп: Академ1чний курс: Пщручник для студенпв ви-щих навчальних заклад1в/ За ред. О. А. Пщопригори, О.Д. Святоцького. - 2-ге вид., переробле-не та доповнене. - К.: Концерн "Вид-ий Д1м "1н Юре", 2004. - 672 с.
УДК377.001.73 (100) Здобувач О.В. Босак - 1нститут
регюнальних до^джень НАН Украти
СВГГОВИЙ ДОСВ1Д РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПРОФЕС1ЙНО1 ОСВ1ТИ
Закцентовано увагу на св^овому досвщ запровадження окремих квазiринкових MexaHi3MiB фшансування професшно}.' освiти, окреслено можливостi його використання в Укрш'ш. Проаналiзовано св^овий досвiд розвитку освiтнього кредитування, а саме моделi з використанням так званих освiтнiх ваyчерiв, освiтнiх кредитив, освiтнiх депо-зитних вкладiв у комерцшних банках, укладання сyбдоговорiв iз комерцiйними органь зацiями на виконання окремих елементiв пiдготовки за навчальними планами тощо.
Ключов1 слова: професшна освiта, квазiринковий механiзм, монiторинг ринку, освггнш ваучер, освiтнe кредитування.
Competitor O.V. Bosak - Institute of regional researches of NAS of Ukraine World experience of reformation of the system of trade education
he article outlines introduction of world experience of special quasi-market mechanisms for higher education financing and opportunities of their adoption in Ukraine. The
analysed world experience of higher education crediting development, namely models of so-called educational vouchers, educational credits, educational deposits in commercial banks, drawing up subcontracts with commercial organizations on performance of particular elements of preparation under curricula, etc.
Keywords: higher education, quasi-market mechanism, market monitoring, educational voucher, higher education crediting.
Постановка проблеми. Hobí пгдходи до розвитку професшно1 освгти у свгтовш практицг передбачають 11 спгльне фгнансування державою, домогоспо-дарствами, комерцiйними структурами, спонсорськими чи благодiйними орга-нгзацгями шляхом впровадження рiзноманiтних квазiринкових механiзмiв (наприклад, освiтнiх ваучерiв, освiтнього кредитування, освгтнгх депозитних вкладiв у комерцгйних банках, укладання субдоговорiв Í3 комерцгйними орга-нiзацiями на виконання окремих елементiв пiдготовки за навчальними планами тощо). Метою таких змгн е формування цшсно1 моделi ринку послуг про-фесшно1 освiти, в якгй би оптимально поеднувалися ринковi механiзми, квазг-ринковий i прямий державний вплив, ефективно функцгонувала система монг-торингу ринку, включаючи контроль якостг послуг та iнформацiйне забезпе-чення споживачiв у формi розгалужено! мережi консультативних профоргента-цiйних центргв. Водночас актуальними та такими, що потребують детального дослiдження на предмет можливостей i доцiльностi запровадження, е окремi механiзми взаемоди держави та ринку, як використовуються у багатьох кра-1нах iз переважно лiберальними моделями функцiонування професшно1 освiти.
Аналiз останнiх дослiджень та публiкацiй. У вгтчизнянш та зарубгж-нiй лiтературi iснуе чимало фундаментальних праць, присвячених дослгджен-ню свiтового досвiду реформування професшно! освiти, оргашзацшно-еконо-мiчних перетворень у нгй, трансформаци джерел фшансування та гн. Вагомий внесок у вивчення ще1 проблеми зробили М. Фргдман, Ф.А. фон Хайек, Ф. Чаб-ба, Т. Мое, Х.Г. Хоффман.
Отже, метою ще1 статтг е аналiз дослiдження свiтового досвiду реформування професшно1 освiти, можливостей його використання в Укра'ш та оцгнки впливу тих чи гнших заходiв на основнi параметри ринку послуг про-фесшно1 освiти Украши.
Виклад основного матерiалу. Упродовж останнгх двох десятирiч ряд краш свгту намагаеться вирiшити комплекс взаемопов'язаних проблем (виргв-нювання якостi загально1 середньо1 освiти; оптимiзацiя бюджетних видаткiв на освгту; субсидування професiйного навчання обдарованих представникгв соцiально незахищених груп населення та гн.) шляхом запровадження ргзно-манiтних квазiринкових механiзмiв. Як зазначае Х.Г. Хоффман [6], "в останнг 20 рокгв у крашах Захгдно1 Свропи та Америки вiдбулися змгни у сферi сус-пiльного устрою на користь середнього класу. Пгд впливом цих змiн почали-ся дискуси стосовно вiдносин мiж державними та рiзними типами недержав-них форм фшансування освгги для реалгзаци права на отримання рiзних форм i ргвнгв освгти (лозунг "Ргвнг можливостг для усгх, але не ргвнг результати")". Новг моделг та стратеггчнг напрями фгнансування доступно1 для усгх освгти в умовах постгндустргального суспгльства заснованг на теори системи, при якгй положення людини у суспгльствг визначаеться и здгбностями.
Основний вектор формування ново! моделi функщонування освiти в рiзних кра!нах (хоча вс вони визначаються рiзними стратепями) полягае у спiльному фiнансування професшно! освiти з боку держави, приватних орга-нiзацiй, сiмей, осiб, яю навчаються, спонсорiв, донорських i благодшних ор-ганiзацiй за участi некомерцшних структур. Ця модель вiддае перевагу меха-нiзмам фiнансування, якi б шдвищували ефективнiсть гнучко!, динамiчно! та спрямовано! на результат системи вщкритого навчання, оскiльки вона засно-вана на високш степенi вимiрностi результат дiяльностi iндивiдуумiв i нав-чальних закладiв, що е керiвним положенням суспшьства знань. Суть полягае у змш механiзмiв фiнансування через бшьше залучення споживачiв освiтнiх послуг у процес взаемоди мiж державою та освггшм закладом (наприклад, створення рiзних механiзмiв, якi об'еднують освiтнi ваучери та шдивщуальну оплату освiтнiх послуг; створення приватних освггшх банкiв, системи ос-вiтнього кредитування; фiнансування студенев з урахуванням успiшностi !х навчання; укладання субдоговорiв з комерцiйними та некомерцшними орга-нiзацiями на виконання окремих елеменпв пiдготовки за навчальними планами, як, наприклад. система учшвства в Англи та ш.).
В економiчнiй лiтературi запропоновано значну юльюсть квазiринко-вих схем державного фшансування освгги [8, с. 123-126], яю рiзняться за такими характеристиками: широта охоплення державними фшансовими зо-бов'язаннями - усi студенти чи тшьки малозабезпеченi, усi ВНЗ чи тшьки державнi тощо; стушнь покриття державою вартостi навчання; особливост диференщацп вартостi фiнансових зобов'язань держави залежно вiд здiбнос-тей абiтурiента, соцiального статусу, спещалiзацп навчання; специфша вщбо-ру абiтурiентiв за високого конкурс тощо. Треба врахувати, що принцип "грошi слiдують за студентом" не завжди гарантуе шдвищення доступност послуг професшно! освiти. Тому в багатьох моделях додатково передба-чаеться використання фшансово! пiдтримки у формi грантiв чи пiльгових ос-вгтшх кредитiв. Однак i вони не гарантують отримання позитивного ефекту. Таким чином, доцшьно говорити про необхщшсть формування цшсно! моде-лi ринку послуг професшно! освiти, в якш би оптимально поеднувалися рин-ковi механiзми, квазiринковий i прямий державний вплив, ефективно функщ-онували системи мошторингу ринку, включаючи контроль якост послуг, та iнформацiйного забезпечення споживачiв у формi розгалужено! мережi консультативна профорiентацiйних центрiв.
Новiтнi теоретичш розробки механiзмiв фiнансування освiти намага-ються узгодити розмiр ресурсного забезпечення навчального закладу з чи-сельшстю студентiв i характеристиками якостi !хшх знань, прикладом чого е моделi з використанням так званих "осв^шх ваучерiв". В економiчнiй лгтера-турi зазначено декiлька визначень цього поняття [1-3], яю можна звести до двох позицш, а саме: 1) освгтнш ваучер - це синошм згаданого вище принципу "грошi слiдують за учнем", коли вартють ваучера ототожнюеться iз се-редньою цiною навчання; 2) освiтнiй ваучер - це грошовi зобов'язання держави повшстю або частково оплатити певний обсяг осв^шх послуг, матерiалiзо-ванi у формi сертифiката (купона), що передаеться безпосередньо споживачу.
При цьому абпурiент самостiйно здшснюе вибiр навчального закладу, куди держава у подальшому виплачуе вартiсть ваучера. У цьому випадку контракт мiж державним органом i постачальником освiтнiх послуг замiнюеться системою контрактiв, в якш представленi два види зобов'язань: по-перше, утфшова-нi зобов'язання держави перед студентом щодо компенсацн видатюв на освпу в межах обумовлено! суми (ваучера); по-друге, зобов'язання мiж студентом i нав-чальних закладом, зафшсоваш без прямо! участi держави. Цей другий тип зобов'язань аналопчний звичайним ринковим угодам мiж покупцем i продавцем, внаслiдок чого активiзуеться механiзм конкуренцн та пiдвищення якост послуг.
Табл. 1. Теоретичш модел1 запровадження осв'тгшх ваучерiв*
Категор1я ваучера Розподш ос1б, як склали единий екзамен, за категорiями ваучера, % Ствввдношення вартост ваучера р1зно! категори, %
I модель II модель I модель II модель
1 3 5 350 250
2 10 15 200 200
3 40 35 100 100
4 30 25 50 80
5 17 20 0 0
*Примггка: складено за: [4, с. 77-78]
На практищ моделi з освiтнiми ваучерами тшьки проходять апроба-цiю. У формi експерименту формально вони впроваджуються для фшансу-вання вищо! освiти в Австрали, Фшлянди, Нiдерландах, Чилi, окремих регь онах Роси. Основою !х побудови е визначення пiдходiв до розрахунку фшан-сового наповнення (вартосп) ваучера, що у кiнцевому результат впливае на доступнiсть послуг для рiзних соцiальних верств населення. На практищ зас-тосовуеться механiзм розподшу ваучерiв на окремi категори. Вш передбачае ранжування результатiв единого випускного екзамену у загальноосвгтньому навчальному закладi та визначення частки абiтурiентiв, яка вщповщае тiй чи iншiй категори ваучера. Це дае змогу моделювати рiзноманiтнi варiанти роз-витку подш i розраховувати необхiднi обсяги бюджетних видаткiв. Наприк-
лад, у Роси на першому етапi впровадження так званих "державних iменних
*
фшансових зобов'язань" (Г1ФО) було використано 7, а у подальшому 5 кате-горш ваучерiв [4, с. 66-67]), процентне сшввщношення мiж якими, а також !х фiнансове наповнення можуть змiнюватися залежно вiд бюджетних можли-востей i прiоритетiв осв^ньо! пол^ики, що iлюструе табл. 1. Тобто розподш осiб, якi одержують рiзнi категори Г1ФО, визначаеться заздалегiдь як процент вщ загально! чисельносл осiб, що здали единий екзамен. Вщповщним чином задаеться спiввiдношення мiж вартiстю Г1ФО рiзних категорiй. Нап-риклад, у моделi I (див. табл. 1) 1 категорш ваучера одержують 3 % випус-книюв, II категорiю - 10 % i т.д. У цьому випадку перша модель вщображае прагнення зробити бшьш доступною ВО у провщних ВНЗ для найталановить ших (виходячи з результатiв единого екзамену) абiтурiентiв. Використання
Г1ФО - це "сввдоцтво про результати единого екзамену, яке пвдтверджуе категорш фшансового зобов'язання як тдставу для надання ВНЗ бюджетних кошт1в на навчання ще1 особи протягом усього терм1ну нав-чання в1дпов1дно до державного освггнього стандарту" [4]
друго! моделi вiдповiдае принципу вирiвнювання розподшу бюджетних ре-сурсiв, коли в умовах обмежених фшансових можливостей держава нама-гаеться забезпечити мiнiмальний рiвень фшансово! пiдтримки бшьшо! чи-сельност студентiв середньо! категори (переважно вихщщ з середньо- та ма-лозабезпечених домогосподарств, в яких тд час навчання у ЗОШ були обме-женi можливостi доступу до шформацшних ресурсiв i додаткових освiтнiх послуг у формi репетиторства, пiдготовчих курЫв тощо).
Якщо освiтнiй ваучер не покривае цши навчання, то юнують додатковi механiзми пiдгримки студентiв, наприклад, освпш кредити. Вони е основною формою фшансування в Швеци та Японй; ряд кра!н (Австралiя, Великобрита-нiя, Нiдерланди, Нова Зеландiя) !х запроваджують для того, щоб скоротити бюджеты витрати на вищу освiту та поступово перейти до ситуацй, коли навчальнi заклади фшансуються в основному за рахунок прямо! оплати споживачами. У свiтовiй практищ кредити студентам для оплати навчання надаються державою, навчальними закладами або приватними оргашзащями. У двох останшх випад-ках держава, як правило, виступае гарантом повернення кредиту. Такий меха-нiзм мае ряд позитивiв з економiчно! та сощально! точки зору. За винятково бюджетного фшансування, ВО оплачуеться за рахунок ушх платниюв податюв, частина з яких не претендуе на !! отримання. Освiтнi ж кредити переносять вщ-повiдальнiсть безпосередньо на споживача, водночас не дискримiнують осiб iз низькими доходами, оскшьки повернення кошпв вiдбуваеться згодом iз бiльш високих доходiв, при цьому вантаж виплат розподшений у часi.
Присутнiсть держави на ринку осв^шх кредитiв не обов'язково перед-бачае !! безпосередню участь у кредитуванш. Найчастiше кредити надаються банками, кредитними оргашзащями або ВНЗ. Наприклад, у США держава здшснюе тшьки наглядову функщю за кредитним сектором. Уряд може стиму-лювати використання цього механiзму фшансування осв^и, виступаючи гарантом позики, а також: беручи на себе зобов'язання по випла^ суми боргу у разi смертi позичальника чи деяких шших непередбачених обставин; установ-люючи процентнi ставки нижче ринкових (наприклад, в Япони студенти з ма-лозабезпечених сiмей одержують безпроцентш кредити) та субсидiюючи рiз-ницю з бюджету; субсидшючи вiдстрочку повернення кредиту або ж його повне списання, якщо позичальник мае низью доходи. Кредитування стиму-люе посилення вщповщальнос^ студентiв, адже !м потрiбно повертати кредит iз власних доходiв, величина яких залежатиме вiд якосп освоення освiтнiх програм. Деякi економюти пропонують посилити цi стимули, прив'язавши роз-мiр виплат за кредит до академiчно! успiшностi студента [7, с. 229-239].
Св^овий досвiд розвитку осв^нього кредитування не дае змогу ствер-джувати, що кредит повинен цшком замiнити iншi механiзми фшансово! участi держави на ринку послуг професшно! освгти. Так, у Швеци протягом останшх 20 роюв частка освпшх кредитiв скоротилася з 95 до 70 % загально-го обсягу фшансово! допомоги студентам, натомють збшьшилася питома вага граипв [5, с. 20]. Така пол^ика викликана iснуванням трудношiв iз пога-шенням кредиту в умовах високого рiвня податкового навантаження на фь зичних осiб.
Забезпечення повернення освгтнього кредиту - один i3 основних ризикiв такого фiнансового механгзму. Кредит може перетворитися у дорогу форму гранта, внаслгдок чого не вгдбуваеться економи бюджетних витрат, натомгсть у держави з'являються додатковi зобов'язання перед приватними кредитними ус-тановами. Водночас, такий механгзм може виявитися дискримiнацiйним стосов-но осiб гз невисокими доходами та жгнок, яю здобули вищу освiту, однак у подальшому тривалий час не працюють у зв'язку з народженням дггей.
Теоретично проблему може виргшити колективне солiдарне вгдшкоду-вання усгма випускниками вищих навчальних закладiв витрат, яю понесла держава на !'хне навчання. Один 3i способiв реалгзаци даного пiдходу - запрова-дження спецiального податку на доходи осгб i3 ВО (т. зв. "graduate tax"), або ж вищих ставок прибуткового чи единого соцгального податку. Схема державного освгтнього кредитування, виплати за яким здгйснюються через спецгальний прибутковий податок, уперше була запропонована у 60-х роках ХХ ст. М. Фргдменом, а на практищ застосовуеться в Австрали i Новгй Зеланди. Тут ставка податку становить 2-4 % доходу осгб iз вищою освiтою. Пгсля виплати повно!' суми боргу податок не стягуеться. Як засвгдчуе досвгд цих кра'н, мас-штаби ухиляння вiд даного виду оподатковування значно меншг, нiж неповер-нення освгтнгх кредитiв. Податок дае змогу встановити пряму залежнгсть роз-мiру виплат за отриману освiту з рiвнем фактичних доходiв кожного конкретного випускника. На осгб iз бшьш високими доходами частково переноситься тягар виплат за осгб iз невеликими доходами (наприклад, випускникiв ВНЗ, що працюють у сощально значимiй для суспшьства сферi, але одержують при цьому невисокг доходи, або жгнок iз дiтьми), таким чином створення своергд-ного страхового пула знижуе шдивгдуальш ризики кредитування.
Як засвщчуе аналiз, на теперiшнiй час широке впровадження системи освiтнього кредитування в Украшг вбачаеться неможливим. Нинi дiючi кре-дитнi ставки у сегментах, яю у свiтовiй практицi мають низькi вiдсотки (дов-гострокове житлове кредитування тощо) на порядок перевищують таю показ-ники порiвняно з розвинутими крашами. Вiдкриття доступу на вгтчизняний ринок мiжнародних суб,ектiв фшансово! дiяльнiсть (наприклад, унаслiдок вступу до СОТ) гстотно не зможе полгпшити ситуацiю, оскiльки за нингшньо-го рiвня доходiв населення iснуе велика ймовiрнiсть неповернення кредитiв, вiдповiдно держава стикнеться з труднгстю виконання сво'х гарантiйних зобов'язань. Аналогiчна ощнка стосуеться схеми, в якiй роль кредитора викону-ють безпосередньо ВНЗ, осюльки видатки на li запровадження таких переви-щуватимуть отриманi доходи. 3i значними складнощами пов'язане й запровадження додаткового оподаткування осгб iз ВО. Основними причинами цього е: значнг полiтичнi ризики, пов'язанг з необхiднiстю внесення вiдповiдних за-конодавчих iнiцiатив; низький рiвень доходiв переважно!' бiльшостi населення; високий рiвень тiнiзацii заробiтноi плати. Без виргшення цих проблем зас-тосування податку неможливе.
Висновки дослiдження. Отже, на основi аналiзу сучасного стану й особливостей становлення ринку послуг професшно!' освгти, а також свгтово-го досвiду здiйснення освiтнiх реформ, ми розглянули таю два основнг варг-анти розвитку професiйноi освгги, як:
1) збереження дiючих принципiв функцiонування професгйно! освiти з пос-туповим (пропорцшно економгчному зростанню кра!ни) збiльшенням бюджетного фшансування державних навчальних закладiв i еволю-цiйним характером проведення освгтнгх реформ;
2) реформування системи професгйно! освiти на основi поеднання ринку та державного впливу переважно шляхом упровадження рiзноманiтних ква-зiринкових механiзмiв.
Перелiченi варiанти були реалiзованими або ж перебувають у стади практично! реалгзаци в окремих кра!нах. 1снуе необхiднiсть дослiдження цього свiтового досвгду, можливостей його використання в Укра!ш та оцiнки впливу тих чи гнших заходiв на основнi параметри ринку послуг професшно! освiти Укра!ни.
Проаналiзовано свiтовий досвiд запровадження окремих квазгринко-вих механiзмiв фiнансування професшно! освгги, окреслено можливостг його використання в Украшг. На вгдмгну вгд гснуючих вгтчизняних дослгджень дано! проблеми (бгльшгсть гз яких присвячено вивченню механгзмгв прямо! оплати освгтшх послуг, освгтньому кредитуванню та механгзмам пгдтримки сту-дентгв у формг грантгв i стипендгй) у статтг проаналгзовано досвгд використання освгтшх ваучергв у системг вищо! освгти Росгйсько! Федераци, розрахо-вано можливг наслгдки впровадження тако! практики в Укра!нг.
Л1тература
1. Большой экономический словарь/ Под ред. А.Н. Азрилияна. - 5-е изд. доп. и пере-раб. - М.: Ин-т новой экономики, 2002. - 1280 с.
2. Борисов А.Б. Большой экономический словарь. - М.: Книжный мир, 2003. - 895 с.
3. Высшее образование в России: правила и реальность/ Авт. коллектив: А.С. Заборов-ская, Т.Л. Клячко, И.Б. Королев, В.А. Чернец, А.Е. Чирикова, Л.С. Шилова, С.В. Шишкин (отв. ред.) - М.: Независимый ин-т социальной политики, 2004. - 406 с.
4. Окорокова Г.П., Кликунов Н.Д. "За и против" введения "образовательных ваучеров" в систему высшего образования// Российский экономический журн. - 2002, № 3. - С. 71-75.
5. Привлечение финансовых ресурсов в образование: проблемы, модели, механизмы/ Ю.А. Захаров, М.И. Кабенюк, А.М. Лавров, Ю.В. Чеботаревский. - Кемерово: Кемер. гос. ун-т, 2002. - 61 с.
6. Хоффман Х.Г. Новые формы финансирования, гарантирующие равное образование для всех, и развитие системы платного образования// Университетское управление: практика и анализ. - 2000, № 4. - http://umj.ru/index.php/pub.
7. Darvish-Lecker T., Kahana N. Study Grant Schemes and Effort: An Economic Model// Bulletin of Economics Research. - 1990. - Vol. 42. - P. 229-239.
8. Johnes G. The Economics of Education. - L.: The MacMillan Press LTD, 1993. - P. 123-126.
