CC BY
35
НАУКОВ1 ПОВ1ДОМЛЕННЯ
М. А. Швайка,
директор Науково-досл1дного ¡нституту економ1чних 7 гуман1тарних наук, заслужений д1яч науки 7 техмки Украгни, доктор економ1чних наук, академгк Академгг економ!чних наук Украгни,
м. Кигв
СВ1ТОВА Ф1НАНСОВА КРИЗА: ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ
Тепершня свГтова фiнансова криза, яка охопила ва краши, у тому числi й Украшу, говорить про те, що у здшснюванш грошовiй полiтидi допущен сер-йознi прорахунки, через що вона не ввдповвдае вимо-гам життя. Вiдсутнe правильне розумiння процеав, якi вiдбуваються в сучасних грошових механiзмах. Це не дозволяе виробити правильн практичн рекомендаций
Сьогодш фшансисти, держави мужi й полiтики всього свГту задумуються над тим, що треба зробити, щоб спекуляцiя грошовими бульбашками не трусила всiм свГтом, не паралiзувала економiчного життя.
НавГть висок! керiвники банков, як ще вчора до-магалися повного невтручання держави в грошову политику, сьогодш в умовах фшансово! кризи докоршно змГнили сво! погляди i виступають за державне регу-лювання грошово-кредитно! политики, домагаються вщ держави захисту й тдтримки.
Пов'язана з недолшами в оргашзацл кредитно! грошово! системи, сучасна економiчна й фшансова криза, яка вибухнула останнiм часом i охопила увесь свГт, розорюе компани, банки, страховi оргашзацл, тдприемства, яю закриваються i звтьняютъ робгтнишв, позбавляючи широк! верстви населення пращ i засобiв до iснування.
СвГтовГ втрати вед фшансово! кризи становлять 5 трильйошв доларiв. Це 160 бюджетов Укра1ни.
Свiтова економiка перебувае в сташ велико1 не-стшкосп, ризикуючи дшти до найбтьшого краху, з часу Велико1 депреси.
Криза розпочалася в 2007 р. у США i поширила-ся на весь свГт. Це пов'язано, в першу чергу, з дола-ром, який став свГтовою резервною валютою i не спра-вився з щею своею новою функцiею, так що незадов-iльне функцiонування побудованого на доларi як ре-зервнш валют свГтового грошово-валютного мехаш-зму мае безпосередне вiдношення до свГтово! кризи.
Побудована на доларi мГжнародна валютна система мае дуже серйозш вади. Перетворення валюти одше! кра1ни в мiжнародну, причому без будь-яких зобов'язань i вiдповiдальностi, надало цш кра!ш вели-
чезнi вигоди й переваги у здiйсненнi кредитное' екс-пансп, створивши значш можливост И бiзнесменам не тальки для зловживань, а й для шахрайства.
Зняття обмежень на недопущення створення зай-во! кшькосп грошей стало провокувати шфлящю у свГтових масштабах.
Тепершня мiжнародна валютна система не мае мехашзму попередження спйкого торгового дисбалансу, так що шщо не завадило США нагромаджувати дефщит поточного рахунку, який з 1980 р. сягнув пган-тсько! суми — 3 трл. доларiв. Цей дефiцит служив економiчною субсидiею решт свгтового сшвтовари-ства, наводнюючи при цьому планету доларами, як стали новим мгжнародним резервним активом замють золота.
Цю кризу не без шдстав називають доларовою, тому що вона викликана нагромадженням зайвих до-ларових резервних активiв, якими спровокувала обвал само! вартост долара.
До 1973 р. свгтову валютну стабшьнють забез-печувала система фiксованих обмГнних курив, сформована в 1944 р. на Бреттон-Вудсьюй конференций Курс американського долара i курси вах Гнших валют були прирГвняш до певно! частини золота за певною щною. Бреттон-Вудська система служила квазiзолотим стандартом, бо вам Гншим кра!нам гарантувалось право конвертувати !хш долари в золото за обмГнним курсом — 35 доларiв за 1 унщю золота.
Коли в 1973 р. обвалилась Бреттон-Вудська система, кра!ни свГту повинш були домовитись щодо оргашзацл ново! свГтово! валютно! системи, яка регу-лювала б мiжнародну торпвлю i валютш ввдносини, створення i запровадження ново! мГжнародно! резервно! валюти. Оскшьки свiтове спiвтовариство цього не зробило, цим скористались США i пустоту запов-нили доларом, перетворивши його у свгтову резерв -ну валюту, добившись за допомогою цього величез-них вигод г переваг. Цього вони домоглись без офь щйних угод Г прийняття на себе будь-яких зобов'язань.
Шд впливом уах цих подш ввдбувся перехвд ва-
лютно! системи, що спиралася на фiзичнi активи (золото), до чогось без усяко! твердо! опори, що тдви-щило вiдповiдальнiсть за усвiдомлене управлiння гро-шово-валютними операцiями.
На змiну золотогрошовш системi, яка мала вла-стивi !й механiзми саморегуляцii' i не допускала ви-пуску зайвих грошей, i виникнення подiбних криз, прийшла кредитна грошова система, яка позбавлена таких механiзмiв i потребуе сввдомого регулювання. Справа в тому, що спйшсть золотогрошово! системи забезпечувалася таким вагомим чинником, як на-явшсть у грошей внутрiшньоi' вартостi, яко! грошi при кредитнiй системi позбавлеш. Оскшьки долар став свiтовою мГжнародною валютою, над виконанням ним ще! ролi повинно здшснювати контроль усе свггове спiвтовариство за усiма правилами i приписами, що представляються до функщонування кредитно! грошо-во! системи (нехай i свiтово!). Тiльки за допомогою чiтких обмежень i суворого контролю можна досягти недопущення створення зайво! юлькосп грошей i свщо-мо запобiгати торговому дисбалансу. Через те, що цього не було, нщо не завадило США нагромадити величезний дефiцит поточного рахунку. Указаний де-фiцит служив економiчною субсидiею решти свпово-го спiвтовариства, «наводнюючи» при цьому планету доларами, як стали новим мiжнародним резервним активом.
Утворилася величезна некерована i не регульо-вана грошова лавина, яка вийшла з-пiд людського контролю i створила для всього людства багато проблем. Випустили Джинна з пляшки — i вiн розповзся по всьому свiту.
У той час, як РосГя намагалась завоювати свгг люмпенською iдеологiею, обiцянкою побудови кому-нютичного раю на землi за допомогою ЧК, НКВД, КДБ, ГУЛАГу, голодоморiв, Америка це устшно зро-била за допомогою долара.
Ставши мiжнародною резервною валютою, долар перетворився у свггову силу.
США сприйняли перетворення долара у свггову резервну валюту як дар Божий Г використали у сво!х его!стичних Гнтересах (для латання дГрок у бюджет^ покриття величезних вшськових затрат, фшансування рГзних сво!х грандюзних, широкомасштабних космь чних та Гнших проекпв Г програм, кутвлГ в усГх кра!-нах величезних мас товарГв) за привласнений !х же емюГйний доход, тобто за шчим не забезпечен патр-чики, сприймаючи це як щось само собою зрозумше, !м належне).
ЗайвГ долари «бродять» по всьому свиу, але вони !х тальки не пускають у США.
До таемниць свое! грошово-валютно! алх1ми США нгкого не допускають. Засекретили цю справу до без-
межносп, зробили 11 великою державною таемницею, що говорить про те, що тут не обходиться без таемних справ, без зловживань планетарного масштабу.
США наживаються не тльки на доларГ як свгговш резервнш валют!, а й на використанш його як скарбу. Мтьйони громадян у свт нагромаджують долари так само, як у минулому це робили з золотими монетами, зберГгаючи !х на чорний день, як надшний резерв (як гробовГ, на лГкування, на подарунки дням та онукам, на !хне навчання, на по!здку за кордон тощо). На дру-кування 100-доларово! купюри витрачають 3 центи, а отримують доходу 99,97 доларГв. I це лише вед дру-кування одше! 100-доларово! купюри. А для ще! мети використовуються сотн мшьярдГв доларГв. Для США це найдохГдшший бГзнес.
Доти, поки не буде запроваджено комерщйного мехашзму створення кредитних грошей, що базуеть-ся на утворенн боргових зобов'язань у час реалГзацл товарГв, не встановлено суворого контролю за недо-пущенням створення !хньо! зайво! юлькосп, не буде свггового порядку.
Треба зжити юнуючу практику створення грошей з борпв. Банири кажуть: нема борпв, не буде грошей.
Банки намагаються створювати грошей стшьки, скшьки ввддали в позику. 95% грошей створюеться тими, хто !х позичив. Виходить, що коли немае кредиту, не буде грошей. ПотрГбна Гнша концепщя грошей, яка не дозволяла б робити грошГ з повпря Г надувати грошовГ бульбашки. Тшьки один володар це повинен робити — обмш, у процес якого створюються справжш, а не надувн грошовГ зобов'язання.
С десятки рГзних способГв прямого й опосеред-кованого державного впливу на функщонування вар-тюного грошово-валютного механГзму, здатних при-боркати стихши сили, як роблять його функщонування руйшвним, неконтрольованим процесом. Це Г сфера рефшансування, щноутворення, митн збори, податки, субсидп. Усе це справляе вплив на товарооборот, а отже, Г на створення грошей, на збшьшення чи зменшення припливу резервно! валюти.
Виник дисбаланс, який дестабшзував свггову економщу. Основна причина дестабшзацп—це пган-тський дефГцит торгового балансу США. Його сучас-не фшансування призвело до величезного порушення рГвноваги у свгговш економщ й утворення в США економГчного пузиря, який, лопаючи, втягуе увесь свп у важку кризу.
Дефщит поточного рахунку США наводнив свп доларовою лГквГдшстю, наслвдком чого стала кредитна експаная, надкредитування Г бурхливе зростання виробництва в кра!нах з великим профГцитом торгового балансу.
МГжнароднГ резервш активи складаються Гз
зовшшшх активГв, що використовуються кра!ною для фшансування дисбалансу в сво!й мГжнароднш торпвлГ, а також тте! частини мГжнародно! резервно! валюти, яка ввдображае рух кашталГв. У минулГ вГки в час золотого стандарту цю функщю виконувало золото Г срГбло, але тепер переважну бшьшють свГтових ре-зервГв становить шоземна валюта Г, в першу чергу, долари США.
Величезний стрибок резервних активГв тепер ввдбуваеться за рахунок емюп шоземних валют, у першу чергу, доларГв США. I щ резерви з'явилися в результат! зростання торгового дисбалансу мгж США та шшим свГтом. Таке величезне збшьшення резервГв свГдчить про неймовГрну кредитну експансто завдяки торговому дисбалансу. Кра!ни з великим профГцитом платежного балансу переживали величезне зростання виробництва й гшершфлящю вартосп активГв у мГру того, як цей профГцит стимулював кредитування через !хш баншвсьш системи. Водночас економша США ставала надзростаючою Г надзаборгованою в мГру того, як торгов! партнери США решвестували торговий при-буток в доларовГ активи.
До 1970 р. мГжнародш резервш активи зростали порГвняно повшьно, а потгм — величезним стрибком.
За чотири роки (1969—1973 рр.) руйнування Бреттон-Вудсько! системи свГтовГ резервш активи ви-росли бшьше, шж за ва попередш столлтя разом узятг За 20 рошв (вГд 1949 до 1969 р.) !хнш обсяг вирю на 55%, а за наступш 20 рошв — на 700%. У загальному (з 1969 р.) вони збшьшилися майже в 20 разГв, на 2000%. Вплив цГе! величезно!, зайво!, непотрГбно! кре-дитно! експанси на свгтову економГку не ми- вГдбутися безслвдно Г безкарно.
До 1970 р. бшьшу частину резервних активГв становило золото Г це було нарГжним каменем Брет-тон-Вудсько! системи. Потгм роль золота рГзко знизи-лася, бо переважну роль у резервних активах кра!н стала ввдгравати шоземна валюта.
До шнця 2000 р. золото становило лише 2% свГто-вих валютних резервГв. Шсля 1970 р. уа нащональш валюти також перестали забезпечуватися золотом. У тдсумку свГтовГ резервш валюти з плином часу не тшьки втратили золото, а й виявилися представлени-ми валютами, як також уже не забезпечувались золотом. Основою мГжнародно! валютно! системи стали кредитш грошГ, абсолютне панування яких не лише довело сво! величезш переваги над золотогрошовим обГгом, а й створило для людства багато складних проблем. Ввдмова вед золотовалютного стандарту в регулюванш мгжнародних торгових Г валютних вщно-син спричинила вибух кредитування, яке дестабшзу-вало свгтову економГку.
Сьогодш багато полгтишв Г економютГв, замис-
люючись над питанням: чи доцшьио i розумно було свгтовому ствтовариству допускати перетворення долара у свгтову резервну валюту i щоб дисбаланс, який утворився виаслвдок пгантського дефГциту торгового балансу США, трусив свгтову економщу, ввдпо-ввдають, що нерозумно це було робити i що це була груба помилка з далеко йдучими иаслвдками.
В останш три десятилгття тенденщею було те, що кредити зростали швидше валового иацюиальиого продукту й у США, й у свт в цшому.
Прямим иаслвдком порушення вимог економГч-них закошв стало те, що величезний рГвень зловжи-вань i прямого фшаисового шахрайства поширився з одн1е! кра!ни на ввесь свгт.
Усе це стало можливим тшьки завдяки функщо-нуванню ввдрваних вед золота кредитних грошей, яш не мають виутрГшиьо! вартосп i позбавлеш об'ектив-ного, автоматичного мехашзму саморегуляцн, що ие допускав би випуску зайвих грошей, а доконче по-трГ6иого сввдомого регулюваиия !хнього фуикцюну-ваиия шхто ие здшснював.
США за куплеиi ними товари стали платити ие золотом, а пашрчиками — випущеиими ними самими доларами, яш практично е векселями уряду США, яш вш ие збираеться нжоли оплачувати.
Екоиомiка США, яку прийнято иазивати свповим двигуном екоиомiчиого зростання, почала давати збо! шд важким тягарем боргу ïï корпоративного i спожив-чого ^ю^Гв. Решта свгту стала залежати ввд експор-ту товарiв у США i отримання за них доларiв, як стали свгтовими борговими зобов'язаинями. За них США купують бшьшу частииу товарiв у кредит.
3i зникнениям Бреттои-Вудськоï системи намгти-лося бурхливе зростання мiжиародних резервiв, який вона до цього стримувала. Вона, як i ïï попередник золотий стандарт, мала властивий ш мехашзм само-регуляци, що ие допускав створення надшрно! кшькосп свгтових резервiв i запобiгав спйкому дисбалансу у мiжиароднiй торивль Головний иедолiк доларового стандарту, сучасиоï мiжнародноï валютно! системи по-лягае у повшй вадсутносп такого мехашзму. НаслТдком цього стало порушения торгового балансу небачених масштабiв i тривалостi.
У результат! величезного, иеймовiриого дисбалансу поточних i фiиаисових розрахунив проф1цитш краïии стали володарями величезних обсяпв борго-вих iиструмеитiв, оцiиених у доларах США.
Водночас самi США з ïхнiм иайбiльшим дефiци-том плапжного балансу перетворилися в найбшьшо-го боржника за всю юторто людства.
Екоиомчш бульбашки виникали ие тшьки в США, а й у профщитних краïиах. Воии зростали в м1ру того, як проф1цитш засоби осiдали в ïхнiх внутршшх баи-
ках, запускаючи процес кредитування, мовляв би, у щ баншвсьш системи влилися грошi тдвищено! ефек-тивност з центральних банив ïxmx краш
Це провокувало стрибок кредитування, який вик-ликав економiчне надзростання i гiперiнфляцiю вар-тост активiв.
США виявились дестабiлiзованi власним вели-чезним дефiцитом поточного рахунку. Приплив шо-земного катталу в США, який фшансував ïxнiй дефь цит — це не що iнше, як поxiдна вiд самого дефщиту Справа в тому, що партнери США нагромадили вели-чезн резерви доларових актишв за рахунок торгового прибутку, не конвертуючи ïx в нащональну валюту (що тдвищило б ïï курс, але зменшило б прибуток i темпи економiчного зростання). Купуючи акци, ощ-нен в доларах, а також корпоративш облiгацiï i бор-говi папери держорганiзацiй США, вони тим самим сприяли розбуханню бульбашок на ринку акцш, дуже неращональному розмiщенню корпоративного катта-лу i тднесенню на ринки власност в США.
Досить було зникнути обмежувачам, закладеним у систему золотого стандарту, i торговий дисбаланс розбухнув, а мiжнародне кредитування тднялося на небачену висоту. У тдсумку — процвГтання з наступ-ною депреаею.
Торговий дисбаланс дестабiлiзував свiтову еко -номiкy наводнив свiт доларовою лiквiднiстю i надув економiчного пузиря не т1льки в США, а й у iншиx крашах
Тепершня помилкова, неправильна i шкiдлива грошово-валютна полiтика не тiльки обгрунтовуеть-ся, а й виправдовуеться застарiлими концепщями й арxаïчними пiдxодами, опрацьованими для шших умов i нижчих фах розвитку сустльства. Зокрема це сто-суеться беззастережного нав'язування лiберального тдходу, що не допускае будь-якого державного втру-чання в господарськi процеси, посилання на iдеï А. Смгта, давно сформульован для iншиx умов. Цим особливо xворiють монетаристи, антикейнианщ, погляди яких тепер домiнують не тiльки в теорiï, а й на практищ.
Ixнix арха1'чних поглядав дотримуються, у першу чергу, американськ фiнансисти й полiтики, як вима-гають невтручання держави в функщонування ринко -вих меxанiзмiв. У крайньому випадку це втручання, на думку деяких з них, мае бути дуже мшмальним.
Найчастше при обгрунтуванш свого тдходу вони апелюють до поглядiв Адама Смгта, який вважав, що в ринковш економщ iснуе невидима рука, яка регу-люе господарсьш процеси. 1м особливо Гмпонуе вдеа-лiзацiя А. СмГтом вшьного, нерегульованого, стихш-ного товарного господарства. Центральним пунктом свгтогляду А. Смгта була вГра у свободу i ворожнеча
до державно! отки. XVIII ст. висунуло грандГозне завдання — звГльнення особи вГд державно! опГки. I це дае товарне виробництво й обмш.
Сдиним засобом забезпечення загального доб-робуту — надання кожнш людин вГльно турбуватися щодо забезпечення сво!х ГнтересГв. Але коли це мало бути досягнуто Г як, неведомо?
У часи А. Смгта устшно функщонувала золото-грошова система, яка базувалася на мехашзмГ само-регуляцл Г державного втручання не потребувала.
Кредитна грошова система, яка ввдрвалась вГд золото! пуповини, втратила мехашзм саморегуляцн, Г тому потребуе сввдомого державного регулювання, суворого контролю за недопущенням випуску зайво! кшькостГ грошей.
РГшуче проти вдеалГзацп поглядГв А. Смгта та !хнього використання при опрацюванш грошово-ва-лютно! полГтики виступають найавторитеттшГ, проведи фГнансисти та полГтики. Одним з них е Дж. Сорос, який стверджуе, що А. СмГт неправий — ринки не е структурами, що саморегулюються. Вш наголошуе, що ринкам властивГ «економГчш пузирГ». ВГдтак вони потребують «настроювання» з боку влади. ВГра в те, що ринки можуть самокоректуватись, зазначае Дж. Сорос, е смертельною помилкою.
Ми, укра!нщ, повинш пишатися, що першГ Где! щодо державного регулювання грошових вГдносин сформульованГ видатним укра!нським економГстом М. I. Туганом-Барановським, який писав, що побу-дова вексельного курсу не повинна покладатися на випадковГ бГржовГ впливи, а взято в руки держави... Проведення активно! валютно! полГтики е прямою фун-кцГею центрального банку. Пропозицл М. I. Тугана-Барановського були провюником розроблено! в 30-тГ рр. теорп Кейнса, в основу яко! також покладеш Где! державного регулювання ввдсоткових ставок, гро-шово! маси Г встановлення взаемних пропорцГй мГж попитом Г пропозищею, заробГтною платою й щнами на ринку товарГв Г послуг.
З торговим дисбалансом свГтове спГвтовариство зГштовхуеться часто, шукаючи шляхи його подолан-ня, для якого в рГзних системах е неоднаковГ умови.
З метою запобГгання стшкому, багаторГчному торговому дисбалансу Кейнс у сво!й доповГдГ, присвя-ченш проведенню Бреттон-Вудсько! конференций, зап-ропонував штрафувати кра!ни Г з дефГцитним, Г з про-фГцитним поточним рахунком, щоб зупинити Г перших, Г других. Ушйшовши в юторГю тд назвою «План Кейнса», вш був представлений на Бреттон-Вудськш кон-ференщ! як пропозицГя Великобританп щодо оргаш-зацл пГслявоенно! валютно! системи.
У цшому пропозицп Кейнса щодо сввдомого регулювання валютних процесГв були вГдкинутГ. Моне-
таристи дом1нували i згодом МВФ i Всесв^нш банк повшстю очистили ввд уах екоиомiстiв-кейисiандiв.
Треба запровадити новий метод забезпечення достатнього росту л1кшдност1 Цю функщю могли б, наприклад, викоиати вже бщомГ свгтовш практищ спе-щальш права запозичення (СПЗ). Свгтове ствтовари-ство домовилось щодо запроваджения СПЗ в 1969 р. з метою забезпечити достатню мiжнародну лшбГдшсть у перiод, коли брак доларовоï маси, як вважали, стри-муе екоиомiчие зростання. Як тшьки США зштовх-нулись з власною политикою торгового дисбалансу, ввдбувся вибух доларовоï лГкбГдиосп, так що потреби в СПЗ бшьше ие було. Не дивлячись на надо багатьох, вони так i ие переросли в головш резервш активи. Нщо ие заважае тепер повернутись до i4eï погли-бити ïï та удоскоиалити. За допомогою СПЗ дефщит поточного рахунку можиа взяти шд контроль.
Для чого були засноваш СПЗ? У 1960-ii рр. Брет-тои-Вудська система фiксоваиого обмшного курсу стала зживати себе, бо ие володша мехашзмом регу-лювання резервного зростання для фiиаисуБаиня зростання свiтовоï торпвлг й фшансового розвитку. Золото й американський долар — ось два основних резервних активи того перюду. Одиак видобуток золота став неадекватним i иеиадiйним джерелом резервиоï пропозицл. Що стосуеться доларових резервiв, то для ïхнього безперервиого иарощуваиня потр1бний був поспйний дефiцит америкаиського платежного балансу. Але вш становив загрозу вартостi долара, тому було виршено створити иовий мiжиародний резерв-ний актив шд патронатом МВФ.
Але буквально через декшька роив шсля запроваджения СПЗ Бреттон-Вудська система розвалилася й основш валюти перейшли на режим плаваючого обмшного курсу. Це нововведения, поруч зГ зростанням иа свпо-вих ринках капiталу (що допомогло кредитонадшним урядам брати в борг), зменшило иеобх1дшсть у СПЗ.
Сьогодш роль СПЗ як резервного активу обме-жена: до шнця квгтня 2002 р. иа СПЗ припадало мен-ше 1,25% незолотих резервiв члешв МВФ. I хоч деяк приватш фiиаисовi шструменти депоиоваш в СПЗ, спро-ба поширити ïх иа приватних ринках мала дуже скром-ний устх. Таким чином, основною функщею СПЗ було служити розрахунковою грошовою одииицею для МВФ та деяких Гнших мiжиародних органiзацiй. У цьому плаиi СПЗ використовуються майже вииятково в угодах мГж МВФ та його членами.
Незаперечним фактом е те, що вже тепер е система, за допомогою якоï МВФ може створювати м1жиа-родш резервш активи у форм1 иових СПЗ. СПЗ можиа перетворити иа важливий iиструмент економiчноï политики i теперiшнього подолання кризи.
МВФ ми- би надавати СПЗ спещальио для тдтрим-
ки екоиомiчиого зростання в усьому свт, а також ви-користовувати як свгтову валюту для розрахунив, що не допускае утворення бульбашок.
СПЗ можна створювати в розмiрах, достатнiх для звiльиення свiтовоï економТки залежио вш америкаиського дефщиту i резервних активiв, як вш породжуе.
СПЗ могли б послужити своерiдним валютним еталоиом, щоб допомогти свгтовому сшвтовариству позбутись вед доларовоï залежиостi.
Може помилково здатися, що кризу, яка виклика-иа розбуханням грошово!' маси, ие можиа здолати по-дальшим гадживленням цього грошового розбухания.
Як тшьки крани боргового дефгциту будуть перекрип, свгтовому сшвтовариству потргбиа буде нова здорова свiтова валюта.
СПЗ повинш створюватись у розмiрах, суворо обмежеиих товариою метаморфозою, обмшом товарiв i утворениям боргових зобов'язань.
С багато способгв, як дозволяють розподшяти гро-шобГ фонди так, щоб досягти гарантоваиого бажаиого результату щодо стимулювання свiтово!' екоиомiки.
Дж. Сорос рекомендуе розподшяти СПЗ з оргеи-тацiею иа сприяния цшям розвитку. Нобелiвський лауреат, що ниш очолюе створену рiшениям 63-ï сесiï Геиеральиоï Асамблеï ООН цшьову групу високого рГбня для аналiзу нинiшньоï глобальио!' фiиаисовоï кризи, Дж. Стлглщ пише: «Одна з вдей з шдтримки свгто-вого розвитку, яка заслуговуе уваги — це нова форма свгтових грошей, подабна до МВФГбських СПЗ. СПЗ — це р1зновид свгтових грошей, яш випускае МВФ, а краши згодш приймати i обм1нювати иа долари чи иа гншу тверду валюту.
Замють форми збер^ання резервгв у доларах краïиам можиа б запропонувати иову свгтову валюту.
Емгаею сбГтобих грошей могли б зайнятися иай-ргзиомаштшшг шституцюиальш структури. Це може бути, зокрема, МВФ (ввдповвдальний за емгсто СПЗ). Можиа також створити иову оргашзащю для розв'я-заиня питаиь, пов'язаних з видшенням сум та ïхнiх розм1р1в. Не виключеио, що нова шститущйна структура вимагатиме створення низки траст-фонд1в...».
Цю ж вдею використания СПЗ в широкому плаш шдтримуе також Дж. Сорос. I паи Стлглщ, i паи Сорос визнають, що СПЗ можиа усшшно використовувати для досягиения поставлених економ1чних цшей.
Певиою мгрою МВФ уже почав перетворюватися в щось подабне до мгжиародного центрального байку (МЦБ), адже, рятуючи краïну, яка потрапила в бщу, вш i рятуе м1жнародш фшаисовг шститути вш втрат, якими загрожуе ï-'м певиа краша. Отже, МВФ перешкоджае скорочению свiтовоï грошовоï пропозици. Адже точно так само центральний банк запобк-ае скорочению на-цiоиальиоï грошовоï пропозицй, коли приходить з ви-
ручкою збанкруплому банку чи банювськш системГ в целому на нацюнальному рГвнг Виручаючи вражен кри-зою кра!ни Г фГнансовГ шститути, МВФ значною мГрою не дозволив н однш Гз численних економГчних криз останшх роив перерости у свГтову кризу.
ТГ самГ чинники, що сприяли формуванню свГто-во! економГки, тепер вимагають Г створення свГтово! валютно! системи, яка не належала б жоднш кра!ш Г не використовувала б !! плодГв у сво!х Гнтересах.
У свГтГ сформувалася свГтова економГка. Цього шхто не заперечуе. Але тепер необхвдно усвГдомити, що склалась Г свГтова грошова база, Г свГтова грошова про-позищя. Людство повинно або методично Г розумно управляти пропозицГею цих грошей, або спостерГгати як вона буде дестабшзувати свГтову економщу.
У першу чергу, потрГбний СвГтовий центральний банк. Для його створення МВФ мае в наявносп необхвд-ну оргамзацшну структуру Але для устху свое! мюи фонд повинен розв'язати таю завдання. По-перше, вГн повинен узяти пГд суворий контроль утворення м1жна-родних резервних активГв. По-друге, вш повинен навчи-тися правильно розподтяти майбутню пропозицгю свГтово! лГквГдносп (тобто уникати як и надлишку, так Г не-стачГ). По-трете, треба мГцно прив 'язати процес створення мГжнародно! резервно! валюти до реального, об'ектив-ного процесу обмГну Г утворення свГтових боргових зо-бов'язань на комерцГйнГй основГ. НарештГ, вГн повинен навчитися розподГляти кредитнГ ресурси так, щоб одно-часно забезпечити свГтову економчну стабтьнГсть Г спри-яти виршенню питань свГтового розвитку.
Звичайно, що щ цГлГ повнГстю реальнГ. НеобхГднГ Гнструменти вже е в наявносп. ПотрГбна лише скеро-вуюча рука й достатня полГтична воля. Вони допомо-жуть створити ефективну й ращональну мГжнародну валютну систему, здатну задовольнити потреби свГтово! економГки й не допускати утворення бульбашок.
МГжнародний центральний банк повинен стати найефектившшим засобом забезпечення грошово! ста-бГльностГ у свГтовому масштабГ.
Сьогодш свГтова грошова пропозицГя вирвалась з-тд контролю. Тому це явище треба повернути в ке-роване русло. Цей процес не може бшьше розвива-тись стихГйно. Цього можна добитися за допомогою створення мГжнародно! резервно! валюти й органГзаци свГтового банку.
Тшьки за допомогою вищезгаданих заходГв можна буде усунути недолГки теперГшньо! валютно! полГтики Г не давати змоги американському торговому дефщиту наводнювати свГт доларовою лГквГднГстю. ЗапропонованГ заходи допоможуть виробити чГткГ ре-комендаци щодо ввдновлення рГвноваги у свГтовГй еко-номщ Г створенню основ для стшкого економГчного росту в майбутньому.
Укладання мГжнародно! угоди мГж таким великим числом кра!н — справа нелегка, хоч Г доконче потрГбна. Можна розпочати з переговорГв на спе-щальнГй сеси ОрганГзаци з мГжнародно! торпвлГ. До-помогу в поширенш пропоновано! Где! Г збиранш вГдгукГв через розгортання дГалогу з урядами всГх кра!н мГг би надати МБРР. При Гстотному реформуваннГ МВФ вГн мГг би стати центром розв'язання цГе! проблеми.
Досввд використання долара як резервно! валю-ти говорить про те, що США практично привласнили собГ цю мГжнародну валюту Г використовують у сво!х цГлях. Не можна нащональних грошей жодно! кра!ни перетворювати у свГтову резервну валюту. Вона повинна належати всГм кра!нам, усГ вони повиннГ здшснювати контроль за !! випуском Г всГ повиннГ от-римувати вигоди вГд !! функцГонування Г розплачува-тися за вади й недолГки функцГонування.
Так що на питання, що повинно повноцГнно за-мГнити золото як свГтову резервну валюту, може бути дана лише одна вГдповГдь — свГдоме, контрольоване державою суспГльне регулювання грошових вГдносин, запровадження свГтово! валюти Г органГзацГ! мГжнарод-ного банку.
Це свГдоме регулювання грошових вГдносин стане тГею системою, якГй свГт надаватиме переваги над золотими кайданами, звГльнивши, врештГ-решт, сво! монетарнГ системи вГд золотих ланцюпв.
Запровадження свГтово! валюти принесе чималий емГсГйний доход, який належатиме всГм кра!нам Г не привласнюватиметься тГльки США, як це тепер вГдбу-ваеться. ЕмюГйний дохГд вГд запровадження евро тепер розподшяеться мГж усГма кра!нами Свросоюзу. А що тепер отримуе Укра!на вГд використання 80 млрд. доларГв? ОднГ збитки, даруючи США бГльше 50 млрд. доларГв емГсГйного доходу.
Серйозною перешкодою в реалГзацГ! запропоно-ваних заходГв тепер е пануючГ дискредитованГ лГбе-ральнГ догми Г неготовнють лГдерГв свГтово! валютно! полГтики вГдмовитися вГд використання застарГлих монетаристських тдходГв.
На думку Прем'ер-мГнГстра Великобританп Г. Брауна, потрГбно радикально змГнити юнуюш мГжна-роднГ Гнститути: «велику вгамку», МВФ, СвГтову органГзацГю торгГвлГ, щоб вони виявилися здатними розв'язувати назрГлГ питання, пов'язанГ з опрацюван-ням ново! свГтово! валютно! полГтики.
Не тГльки на економГчну теорГю, а й на практичне вирГшення назрГлих питань негативний вплив справ-ляе трактування сучасно! грошово! системи не як кре-дитно!, а паперово!.
Щ рГзнГ види грошових систем мають рГзну надГйнГсть, тому до !х регулювання Г до управлГння ними застосовуються рГзнГ методи.
Там, де ринок справляеться, хай активно дГе, де не пГд силу йому вирГшити питань, там держава обо-в'язково повинна дГяти активно й рГшуче.
ВсебГчне дослГдження механГзмГв функцГонуван-ня кредитно! грошово! системи мае важливе значення Г для створення ефективно! мГжнародно! валютно! си-стеми, Г свГдомого, контрольованого управлГння ва-лютними резервами.
Виникла крайня потреба у створеннГ нового глобального фшансового порядку. МГжнародна фГнансо-ва система — !! основоположнГ принципи, способи регулювання й Гнститути — вимагають глибокого ре-формування.
Треба позбутися теперГшнього помилкового тдходу до кредитних грошей, у поняття яких включа-ють як те, що справдГ е гршми, так Г грошове вира-ження майна, яке вГдображае зовсГм ГншГ вГдносини. Часто дають таке визначення кредитних грошей: «ГрошГ кредитнГ — це узагальнююча (збГрна) назва рГзних видГв грошей, що використовуються для замь щення майнових боргових зобов'язань приватних осГб Г держави» (див. ЗагороднГй А.Г., Вознюк Г.Л. Фшан-сово-економГчний словник. — Л. : В-во Нацюнально-го ушверситету «ЛьвГвська полГтехнГка», 2005. — С. 122). Поняття кредитних грошей охоплюе лише ту !х частину, яка пов'язана з утворенням комерцГйних боргових зобов'язань у результат реалГзаци товарГв, !хньою метаморфозою.
Що стосуеться грошових сум, що утворюються в результат! реалГзацГ! акцГй, облГгацГй та шших носив майнових вГдносин, то вони до утворення кредитних грошей не мають прямого вГдношення Г з грошово! маси !х треба виключати. ОскГльки на практищ цього не робить-ся, створюються умови для порушення економГчних законГв Г як наслГдок провокування кризових явищ.
Й. Шумпетер твердив, що доводиться визнати, що теза: «Кредит карбуе грошГ з майна», не ввдобра-жае Гстинного стану речей (Шумпетер Й. Теория экономического развития. — М., 1982. — С. 210).
ДГйсно, людина, яка володГе майном, легше може
оформити кредит пГд його заставу, нГж та, яка майном не володГе. Це майно може втягуватися в кругоо6Гг, але до створення грошей цей процес не мае вГдношення.
На спалаху сучасно!' фшансово!' кризи, вГд яко!' страждають сотнГ мГльйонГв людей в усьому свГтГ, знач -ною мГрою позначилися вади пануючоï тепер в усьому свГтГ кредитноï грошовоï системи, яка потребуе Гншого пГдходу, нГж золотогрошова, яка володГла мехашзма-ми саморегуляци, що базувалися на внутрГшнГй вар-тостГ золотих грошей, якоï кредитнГ грошГ не мають.
У зв'язку з демонетизацГею золота виникла гос-тра потреба у визначеннГ принципГв функцГонування кредитноï грошовоï системи, яка може базуватися лише на сввдомому ïï регулюваннГ. ОскГльки цього не було зроблено, процес ïï функцГонування ввдбувався стихГйно з постГйними збоями i кризовими спалаха-ми. Як би прикро не було про це говорити, але люд-ство досГ не мае задовiльноï концепцп функцГонування кредитноï грошовоï системи.
Через те, що питання про свГдоме державне втручання в економГку не було розв'язано цившзовано, у ХХ ст. здшснювались спроби його розв'язати в спот-ворених, антилюдських формах. У цьому зв'язку варто згадати не тГльки нГмецький фашизм, а й росшський бГльшовизм з його плановою адмГнГстративною системою, концтаборами, ГУЛАГами.
Необхаднють такого активного державного втручання в економГку розушв вГдомий американський учений i полГтичний дГяч Дж. К. Гелбрейт, який брав участь в реалГзаци «Нового курсу» в адмшютраци Фр. Рузвельта i був радником президентГв-демократГв — Трумена, КеннедГ, Джонсона, КлГнтона. ВГн обгрун-тував концепцГю плановоï економГки капГталГзму. ВГн активно проштовхував Гдею замГни ринковоï стихи ГндустрГальним плануванням.
Виходячи з того, що якГсно змГнилися в ХХ ст. об'ективш умови господарського розвитку, учений рГшуче спростовуе застарш початковГ положення нео-класицизму про пГдпорядкування цГлей економiчноï системи Гнтересам окремоï людини.
