CC BY
36
- використання на навчальних заняттях вiдповiдних форм, методiв, засобiв та завдань (виконання дослiдницьких завдань з психолого-педагопчних та бiологiчних дисциплш, набуття умiнь користуватися науковою, довiдковою, методичною лiтературою, самостшна робота студенпв та iн.);
- навчально-польовi i педагогiчнi практики;
- пiдготовка курсових, дипломних та мапстерських робiт;
- виконання шдив^альних навчально-дослiдницьких завдань;
- тдготовка наукових статей та доповвдей на науковi конференцп;
- участь у робот наукових гуртк1в, проблемних груп.
Формування вмiнь та навичок дослвдницько! дiяльностi сприятиме задоволенню потреб студенпв-бюлогш у якiснiй фаховiй освт, розширенню !х компетентностi, створенню умов для здшснення iнновацiйних дослiджень, тднесе рiвень !х конкурентоспроможностi на ринку пращ
Л1ТЕРАТУРА
1. Амелина Н. С. Учебно-исследовательская деятельность студентов педвуза (в процессе изучения дисциплин педагогического цикла): автореф. дисс. ... канд. пед. наук / Н. С. Амелина. - К., 1982. -22 с.
2. Бугрш О. Формування штелектуальних умшь школярiв / О. Бугрш // Рщна школа. - 2001. - № 9. -С. 34-35.
3. Гончаренко С. У. Укра1нський педагопчний словник / С. У. Гончаренко. - К.: Либвдь, 1997. - 376 с.
4. Григоренко Л. Самостшна робота як фактор тдвищення ефективност майбутшх педагопв до професшно! дiяльностi / Л. Григоренко // Рвдна школа. - 2005. - № 8. - С. 22-24.
5. Енциклопедiя освгти / гол. ред. / В. Г. Кремень. - К.: Юршком 1нтел, 2008. - 1040 с.
6. Заболотний О. В. Формування дослщницьких умшь учшв у процеи вивчення синтаксису укра!нсько! мови /О. В. Заболотний [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.narodnaosvita.kiev.ua/.. .//аЬоМпу.М
7. Зимняя И. А. Исследовательская работа как специфический вид человеческой деятельности / И. А. Зимняя, Е. А. Шашенкова - Ижевск: ИЦПКПС, 2001. - 98 с.
8. Леонтьев А. Н. Деятельность, сознание, личность / А. Н. Леонтьев. - М.: Политиздат, 1975. - 304 с.
9. Успенский В. В. Школьные исследовательские задачи / В. В. Успенский // Советская педагогика. -1968. - № 7. - С. 31-39.
УДК 37.034:17:504
О. Л. ТУЛЬСЬКА
СУТШСТЬ ПРОФЕС1ЙНО-МОРАЛЬНО1 КУЛЬТУРИ МАЙБУТШХ ЕКОЛОГ1В
Розкрито суттсть профестно-моральноЧ культури майбуттх екологiв. Подано рiзнi тдходи до класифimцu цтностей, розумтня поняття вiдповiдальностi особистостi та вiдповiдальнiстi майбуттх екологiв. Для остантх розглядаються складники (екологiчна вiдповiдальнiсть, професшна вiдповiдальнiсть), даеться тлумачення поняття «професшний обов'язок» i «професшна честь».
Ключовi слова: профестно-моральна культура, майбутш екологи, вiдповiдальнiсть, професшний обов 'язок, професшна честь.
О. Л. ТУЛЬСКАЯ
СУЩНОСТЬ ПРОФЕССИОНАЛЬНО-НРАВСТВЕННОЙ КУЛЬТУРЫ
БУДУЩИХ ЭКОЛОГОВ
Раскрыто сущность профессионально-нравственной культуры будущих экологов. Предоставлено различные подходы к классификации ценностей, понимания ответственности личности и ответственности будущих экологов. Для последних рассматриваются составные (экологическая ответственность, профессиональная ответственность), предоставлено толкование понятий «профессиональный долг» и «профессиональная честь».
Ключевые слова: профессионально-моральная культура, будущие экологи, ответственность, профессиональный долг, профессиональная честь.
O. L. TULSKA
SUMMARY OF PROFESSIONAL MORAL CULTURE FOR FUTURE ECOLOGISTS
The essence of professional and moral culture of future ecologists has been revealed. Different approaches to the classification of values, understanding the concept of personal responsibility and liability for future ecologists have been suggested. Components for the latter have been analysed, namely environmental liability and professional liability; the interpretation of the concept of «professional duty» and «professional honour» has been provided in the article.
Keywords: professional and moral culture, future ecologists, responsibility, professional responsibility, professional honour.
Одшею з актуальних проблем сучасносп е взаeмодiя людини з природою. CBiTOBi глобалiзацiйнi процеси, сприяючи прогресу в багатьох сферах суспшьного виробництва, спричиняють водночас негативний вплив на навколишне природне середовище, призводять до виснаження природних ресурсiв, деградацп природного i рослинного свiту, надмiрного накопичення промислових вiдходiв, суттево знижують яшсть середовища проживания та е причиною зростання рiвия захворюваност населения. За таких умов еколопчна освiта i вихования справедливо вважаються одними з найпотужшших важелiв повороту людства ввд руйнiвного споживацького способу життедiяльностi до конструктивного, бережливо-вiдновлювального. Сучасна еколопчна освга в Укрш'ш передбачае шдготовку спецiалiстiв, зокрема майбутнiх екологiв, не лише з високим рiвнем професшно! компетентностi, а й високогуманних, моральних людей. Реалп сьогодения потребують глибокого переосмислення поияття професiйно-морально! культури еколога.
Кожна профеая ставить до людей, як li обрали, вiдповiднi моральш вимоги. Саме тому велика кшьшсть до^джень вiтчизияних та зарубiжних науковщв присвячена вирiшенню ще! проблеми (I. Бех, Б. Братусь, А. Гусейнов, I. Зязюн, С. Максименко, М. Мамардашвш, В. Марцинюк, I. Писаренко, В. Плахтш та iн.). Однак питання формувания професшно-морально! культури еколога у науковш лiтературi висвiтлено недостатньо.
Метою стати е визначення сутностi професшно-морально! культури майбутнiх екологiв.
Моральш вдеали, принципи i норми виникли з уявлень людей про справедливють, гуманнiсть, добро, суспiльне благо. Поведшка людей, що вiдповiдала цим уявленням вважалася моральною, протилежна - аморальною. 1ншими словами, морально те, що, на думку людей, ввдповвдае штересам суспiльства й iндивiдiв, що приносить найбшьшу користь. Природно, що щ представления мiиялися вiд столiття до столгття i, крiм того, були рiзними в представник1в рiзних сощальних груп. Звiдси ж виникае специфiчнiсть моралi у представник1в рiзних професш. Усе сказане дае пiдставу говорити, що мораль мае юторичний, сощально-класовий i професiйний характер.
Професiйна мораль - це те, що конкретизуе загальнолюдсьш моральш цшносп (норми, принципи, поняття) в конкретних професiях [19, с. 243]. Отже, професшна мораль грунтуеться на загальнолюдських моральних цшностях.
Цiннiстю вважаеться будь-яке матерiальне або вдеальне явище, що мае значення для людини чи суспiльства, заради якого вона дiе, витрачае сили, заради якого вона живе. Сви цiнностей багатий i рiзноманiтний. Складна природа цшностей зумовлюе рiзнi тдходи до !х класифiкацil. Так, В. Тугаршов створив двохкомпонентну класифiкацiю цшностей: 1) цшносп життя або загальнолюдсьш цшносп, що вироблеш iсторичною практикою суспшьства (добро, свобода, користь, ютина, правда, творчiсть, краса, вiра); 2) цшносп культури, яш е надбанням суб'екта (матерiальнi, соцiальнi, духовнi) [17, с. 66-68].
М. Рокич роздшив цiнностi на основi традицiйного протиставлення цiнностей-цiлей та цiнностей-засобiв. Вiдповiдно, вш видiляе два класи цiнностей: 1) термшальш цiнностi -переконання в тому, що шнцева мета шдив^ального iснувания варта того, щоб прямувати до не!; 2) iнструментальнi цшносп - переконання в тому, що якомусь певному способу дш варто надати перевагу у будь-яшй ситуацп [11, с. 112]. Таким чином, термшальш цшносп (щнносп-цiлi) виступають рушiйною силою поведiнки особистостi.
А. Леонтьев видме рiзнi цiнностi та розводить 1х у блоки, яш е своерiдними полярними цiннiсними системами. Так, серед термшальних цiнностей вш протиставляе: 1. Конкретнi
життeвi цiнностi (здоров'я, робота, друз^ сiмейне життя) - абстрактш цiнностi (пiзнання, розвиток, свобода, творчють). 2. Цiнностi професшно! самореалiзацi! (щкава робота, продуктивне життя, творчiсть, активне дiяльнiсне життя) - цiнностi особистого життя (здоров'я, кохання, наявнiсть друзiв, розваги, сiмейне життя). 3. 1ндив^альш цiнностi (здоров'я, творчiсть, свобода, активне дiяльнiсне життя, розваги, впевненiсть у соб^ матерiально забезпечене життя) - цшносп мiжособистiсних стосунк1в (наявнiсть друзiв, щасливе сiмейне життя, щастя шших). 4. Активнi цiнностi (свобода, активне дiяльнiсне життя, продуктивне життя, щкава робота) - пасивш цiнностi (красота природи та мистецтва, впевненiсть у соб^ пiзнання, життева мудрiсть) [9, с. 36].
Серед шструментальних цшностей А. Леонтьев називае так1 дихотомп:
1. Етичнi цiнностi (чеснiсть, непримиримють до недолiкiв) - цiнностi мiжособистiсного спiлкування (вихованiсть, життерадiснiсть, чуйнiсть) - цшносп професшно! самореалiзацii (вiдповiдальнiсть, ефективтсть у справах, тверда воля). 2. 1ндив^алютичш цiнностi (висок1 запити, незалежшсть, тверда воля) - конформiстськi цшносп (самоконтроль, ввдповвдальшсть) - альтруiстичнi цшносп (терпимють, чуйнiсть, широта поглядiв). 3. Цшносп самоствердження (висок1 запити, незалежшсть, непримиримють, смiливiсть, тверда воля) - цшносп прийняття iнших (терпимiсть, чуйшсть, широта поглядiв). 4. Iнтелектуальнi цшносп (освiченiсть, рацiоналiзм, самоконтроль) - цшносп безпосередньо-емоцшного свiтовiдчуття (життерадiснiсть, чеснiсть, чуйшсть). Вчений зауважуе, що цiнностi е стабшьними, не залежать вiд ситуативних чинник1в та завдають вектори життедiяльностi суб'екта [9, с. 37].
В. Момов протиставляе цiнностi цiльовi (або уявш, бажаннi, можливi) та цшносп юнуюч (або наявнi, актуальнi). Шд час подальшого аналiзу щльових цшностей вш класифiкуе !х: власно цшносп-цш, цшносп iдеали, цшносп-бажання, нормативнi цшносп [12, с. 35].
1ншо! позици дотримуеться А. Маслоу, який зауважуе, що цшносп становлять не дихотомш, а узгоджену iерархiю, тобто пов 'язаш мiж собою та залежать одна ввд одно!. Автор вид^е двi основнi групи цiнностей: 1) Б-щнносп (цiнностi буття) - вищi цiнностi, притаманнi людям, що самоактивiзувалися (iстина, добро, красота, цiлiснiсть, життевють, унiкальнiсть, досконалiсть, повнота, справедливiсть, порядок, простота, легкость без зусиль та ш.); 2) Д-цiнностi (дефщентш цiнностi) - нижчi цiнностi, осшльки вони орiентованi на задоволення яко!сь фрустровано! потреби (мир, спок1й, сон, ввдпочинок, залежнiсть, безпека та ш.). На думку А. Маслоу «Д-щнносп» е необхiдними для виживання людини i виступають пiдгрунтям для функцюнування «Б-цiнностей», або «цiнностей розвитку» [10, с. 210].
На думку Н. Лапша, основою типологп цшностей може служити !х спiввiднесення з вщповвдними потребами iндивiдiв: вiтальними - первинними потребами, що е значимi для збереження й продовження життя (добробут, комфорт, безпека); штеракщошстськими -потребами в спшкуванш, взаемодii з шшими людьми; соцiалiзацiйними - ще складшшими потребами засвоення цiнностей, норм, зразшв поведiнки, схвалюваних даним етносом, суспшьством, культурою; смисложиттевими - потребами наповнення свое! дiяльностi загальним змiстом, значимим для свого життя. На цш основi серед соцiальних, культурних, полиичних, духовних цiнностей учений окремо видшяе екологiчнi цiнностi [8, с. 3].
М. Боришевський зазначае, що головною силою, яка спонукае людину до дп, мотивуе 1! поведiнку, надае осмисленого характеру вчинкам та усш життедiяльностi е духовнi цiнностi [3, с. 61]. У систему духовних цшностей учений включае також еколопчш цшносп, а саме: еколопчну виховашсть, усвiдомлення неоцiненного значения навколишнього природного середовища у житт1, бережливе ставлення до природи, розвинену дiйову потребу захищати И вiд нерозумних i небезпечних вплив1в, естетичне сприймання природних явищ, усвiдомления !х благотворного впливу на почуття, свiтосприймания [4. с. 23].
Ще! ж думки дотримуеться Е. Помиткш, який наголошуе на важливосп розвитку духовних цiнностей особистосп, серед яких також видiляе еколопчш цшносп. Автор стверджуе, що одним iз основних критерiiв духовного розвитку особистосп е рiвень вiдповiдальностi [14, с. 28].
Отже, рiзнi науковщ дають сво! варiанти цiнностей. Однак, як зазначае О. Сухомлинська, у градацп цшностей еколопчш щнносп, цшносп природи, навколишнього середовища, в якому ми живемо, займають мало не останне мюце, хоча вони мають доленосне значення для суспiльства i всiх його членiв [15, с. 106].
Як доводить вчеш, KaTeropÎH цiнностi е необxiдною передумовою розумшня сутносл природи, ïï духовних вимiрiв. Однiею з головних цiнностей для майбутшх еколопв мае стати оточуючий природний свiт. Ми погоджуемося з Т. Юрковою, яка зазначае, що природа як передоснова всього живого i неживого на Землi, як щншсть не мае аналогiв, оскшьки виступае детермiнантною всiх iнших людських щнностей, 1х умовою [18]. Щнтсне ставлення майбутнiх екологiв до природи мае бути бшьш свiдоме, шж у студентiв iнших напрямiв шдготовки, оскiльки професiйна дiяльнiсть еколога спрямована саме на захист довк1лля. Як ведомо, щнтсне ставлення до природи включае три взаемопов'язанi аспекти: гумашстичний, що мае в свош основi розумiння того, що шкода, заподiяна навколишньому середовищу, рiвноцiнна шкодi, заподiянiй майбутнiм поколiнням людей; моральний, що допускае рiвноцiннiсть усього живого; релшйний, що базуеться в своïх рекомендащях про бажаний тип вiдносин людини з природою на принципах тiеï чи iншоï релiгiï. Активна моральна позищя щодо навколишнього середовища у майбутшх еколопв передбачае переконашсть у щнносп природи, почуття професiйноï ввдповвдальносл за збереження довк1лля, розумiння призначення свое1' дiяльностi, ïï соцiальноï' мюп, осмислення своеï особистiсно-професiйноï ролi у процес гармонiзацiï вiдносин людства з навколишшм природним середовищем, адекватнiй ощнщ власних можливостей. Отже, система професiйноï пiдготовки майбутнiх екологiв мае забезпечити формування цiннiсноï свiдомостi студентiв-екологiв як потенцшних носiïв i провiдникiв еколопчно виправданого ставлення до природи.
Варто зазначити важливють думки Г. Кочетова, який ознакою професiйно-моральноï культури вважае «здатшсть прогнозування фахiвцем наслiдкiв своïх дiй i вiдповiдальнiсть за своï' дiï» [7, с. 86].
Майбутнш еколог мае усвiдомлювати цiнностi власноï професiйноï дiяльностi, що Грунтуються насамперед на наявносп почуття професiйного обов'язку, вщповвдальносп за природу та юнування людства, здатностi прогнозувати наслiдки своïх дiй, повазi до закону.
Ми погоджуемося з думкою Г. Бшецько].', яка вважае ввдповвдальшсть однiею з ушкальних iнтелектуально-моральних якостей особистосп, без якоï не може бути справжнього еколога [2, с. 157].
Сьогодш немае однозначного пiдходу до розумшня поняття ввдповвдальносп особистостi. Це можна пояснити, по-перше, тим, що ввдповвдальшсть входить у понятшний апарат багатьох галузей знань (фiлософiï, соцiологiï, етики, права, психологiï, педагогiки); подруге, навпь у рамках однiеï науки категорiя «ввдповвдальшсть» застосовуеться для опису рiзних сторiн дiяльностi суб'екта; по-трете, вона е складовою частиною розвитку суспiльства та його культури i зазнае певних змш в юторичному планi.
Особливо цiнний внесок у розумшня ввдповвдальносп як моральноï категорп зробив В. Сухомлинський. Вiн сприймав вiдповiдальнiсть у тiсному зв'язку з громадянсьшстю, акцентуючи при цьому увагу на ïï моральному аспектi, та iз совiстю, яка, за його висловом, е неспокшним i суворим сторожем розуму. На його думку, ввдповвдальшсть характеризуе здатнiсть особистостi самостшно формувати моральнi обов'язки, вимагати ввд себе ix виконання, здiйснювати самоощнку, самоконтроль [16].
Ю. Жиденький поняття ввдповвдальносп розглядае як загальносоцiологiчну категорш, що вiддзеркалюе свiдоме ставлення особистосп до вимог суспiльноï необxiдностi, громадського обов'язку, соцiальниx завдань, норм, щнностей [6, с. 32].
К. Муздибаев вбачае суть ввдповщальност у звт особистосп перед суспiльством i розглядае це поняття як «дотримання особиспстю у своïи поведiнцi загальноприйнятих норм, виконання рольових обов'язшв та ïï готовшсть дати вiдповiдь за сво].' д^>> [13, с. 151].
Суттеве доповнення у розумiння даного поняття вносить К. Абульханова-Славська, яка розглядае ввдповвдальшсть як «самостшне, добровiльне здшснення необхвдносп в межах i формах, визначених суб'ектом [1, с. 251].
Формування ввдповвдальносп вiдбуваеться одночасно з набуттям особист1стю автономностi та сприяе забезпеченню свободи прийняття рiшень. Свобода i вщповвдальшсть -це два нероздшьних чинники, що забезпечують сталий, збалансований розвиток особистостi в умовах ноосфери. Як вказуе Ю. Жиденький, кожен наступний рiвень розвитку особистосп в системi ступеневоï професiйноï' освии збiльшуе величину i вибiр напрямiв свободи, зростае вплив особистостi на людей i навколишне середовище, ввдповвдно до цього мае зростати
вiдповiдальнiсть [6, с. 32]. Шдготувати вiдповiдальну особистiсть, на думку ученого, не можна лише передачею ш певних знань i умшь. Формування вiдповiдальностi залежить вiд надання людинi свободи прийняття рiшень i ввдповвдиих дiй. Питання величины та спрямування свободи залежить вiд особистих рис людини i конкретних обставин. При формуваннi ввдповщальност повинно враховуватись два чинники: рацiональна i психолопчна основа обов'язку, що спонукае волю до вщповщно1 дiяльностi. Цi два чинники доповнюють один одного i е складовими вiдroвiдальностi. Умовою ввдповщальност людини е ïï самостiйнiсть i активтсть, а готовнiсть вiдповiдати за своï' дiï' грунту еться на загальнолюдських цiнностях [6, с. 35].
Н. Голова характеризуе ввдповвдальшсть як «особиспсну якiсть, суть якоï полягае в усввдомленш моральнiй потребi та практичнш готовностi до виконання соцiальних норм (у тому числ1 особиспсних)» [5, с. 138]. На думку автора, ввдповвдальшсть «мютить у собi розумшия значения своеï дiяльностi, чiтке знания своïх соцiальних функцiй, правильну ощнку сво]_х можливостей, активну життеву позищю, iнiцiативну поведшку i, нарештi, здатшсть передбачати результати сво1'х дш» [5, с. 138].
Ввдповвдальшсть у майбутшх екологiв ми розглядаемо як поеднання двох складових: 1) екологiчна ввдповвдальшсть як вияв духовностi особистостi (усввдомления свiту як цiлiсноï сутностi, принципу всезагально1' причинно-наслiдковоï залежностi, ввдчуття спорiдненостi з природою, потреба у творчому перетвореннi свiту, його вдосконаленш); 2) професiйна вiдповiдальнiсть, основу яко1' становить чiтке розумiния сво1'х професшних обов'язк1в, реально1' залежиостi мiж результатом професшно1' дiяльностi та тими наслвдками, як1 вiн може мати для навколишнього природного середовища i людей.
Професшна ввдповвдальшсть тiсно пов'язана з такими категорiями, як професiйний обов'язок, професшна честь, професшна гордють та професшна етика.
Професiйний обов'язок ввдображае ставлення до свое1' працi. Почуття професiйного обов'язку грунтуеться на переконанш в життевiй необхiдностi узгоджения особистих бажань iз суспiльним обов'язком. З цього погляду професiйний обов'язок майбутшх еколопв можна розглядати як прагнення повною мiрою оволодiти знаниями, вмшиями та навичками з обрано1' спещальносп, дотримуватись професiйноï дисциплiни, берегти професшш традицiï. 1накше кажучи, наявнiсть почуття професшного обов'язку е запорукою i неодшнною умовою високого рiвия професшно1' культури майбутнiх екологiв.
Професiйна честь е моральною категорiею, яка ввдображае гiднiсть i авторитет людини, що займаеться певною даяльшстю, i пов'язаш з цiею дiяльнiстю моральнi заслуги. Професшна честь вимагае в1д майбутнього еколога шдтримувати репутацiю свое1' професп, захищати iнтереси колективу, до якого вш належить. Пiд час навчания у ВНЗ майбутнi екологи повинш навчитися по-справжньому цiнувати обрану професш, усвiдомити ïï суспiльне значения, а також прагнути досягти значних успiхiв в оволодiннi своею спецiальнiстю.
Профеайна гордють пов'язана з переживаниям особистютю сво]х усп1х1в. Завданням ВНЗ е виховання у студеитiв почуття професшжд гордост1 шляхом пiдтримання традицiй, ознайомлення молодих людей з найвищими здобутками видатних ос16, що працювали чи працюють у певнiй сферi сустльжй д1яльност1. Професшиа гордость активiзуе майбутшх еколопв, спрямовуе 1'х на належне вивчення предметов, е потужиим стимулом в опанувант професи.
п1д професшною етикою розум1ють сукупн1сть моральних принципов, норм, що пов'язанi з поведшкою осо6истост1 у сферi ïï професiйноï д1яльност1. Професшна етика грунтуеться на усввдомленш професшного обов'язку та дотриманш етичних норм, пов'язаних з його виконаниям. Важливо, щоб майбутнi екологи знали моральш вимоги щодо здшснения професiйноï д1яльност1, яку вони опановують, i якосп, як1 повини1 виховувати в со61, щоб вiдповiдати цим вимогам. Майбутш екологи мають усввдомлювати, що вони самi вiдповiдають за своï вчинки, що кожен 1'х крок буде морально оцiнено. Професшна етика еколога передбачае беззастережие дотримания iмперативiв обов'язку, сумл1нност1, вiдповiдальностi, дотримания екологiчного законодавства.
Отже, до ознак сформованосп професiйно-моральноï культури майбутнiх еколопв як важливо! складово! ix професшно! культури ввдносимо сформованiсть морально-цiннiсних ор!ентацш i переконань, що грунтуються на цштсному ставлениi майбутнix еколопв до природи, почутп професшного обов'язку, професiйиоï ввдповщальносп, професiйиоï честi, г1дност1, дiловоï репутаци i престижу професп. Здшснене дослiдження не вичерпуе вс1х аспекпв, зокрема,
подальшого наукового вирiшення потребуе проблема вивчення внеску окремих науковщв Укра!ни щодо визначення сутностi професшно-морально! культури майбутнiх еколопв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. - М.: Мысль, 1991. -299 с.
2. Бшецька Г. А. Пiдготовка високо-квалiфiкованого фахiвця-еколога як один iз шляхiв вирiшення екологiчних проблем / Г. А. Бшецька // Шляхи виршення еколопчних проблем урбанiзованих територiй: наука, освгга, практика: Зб. праць за матерiалами всеукр. наук.-практ. конф. (30-31 жовтня, м. Хмельницький). - Хмельницький, 2003. - С. 156-158.
3. Боришевський М. Й. Дорога до себе: ввд основ суб'ектностi до вершин духовности (Монографiя) / М. Й. Боришевський. - К.: Академвидав, 2010. - 416 с.
4. Боришевський М. Й. Духовшсть в особистюних вимiрах / М. Й. Боришевський // Проблеми загально! та педагопчно! психологи. Зб. наук. праць 1нституту психологи iм. Г. С.Костюка АПН Укра!ни / за ред. С. Д. Максименка. Т. Х. Ч. 4. - К., 2008. - С. 61-69.
5. Голова Н. I. Характеристика ввдповщальносл як якост особистосп старшокласника / Н. I. Голова // Науковi записки Вiнницького державного педагогiчного унiверситету iм. М. Коцюбинського. Серiя: Педагогiка i психологiя. Вип. 22 / тд ред. М. I. Сметанського та ш. - Вшниия: ТОВ «Планер», 2008. - С. 133-138.
6. Жиденький Ю. Розвиток ввдповвдальносп особистосп у ступеневiй освiтi / Ю. Жиденький // Вiсник Львiвського ушверситету. Серiя педагогiчна. - Вип. 18. - 2004. - С. 30-36.
7. Кочетов А. И. Организация самовоспитания школьников / А. И. Кочетов. - Минск: Нар. асвета, 1990. - 175 с.
8. Лапин Н. И. Ценности как компоненты социокультурной эволюции современной России / Н. И. Лапин // Социологические исследования. - 1994. - № 5. - С. 3-8.
9. Леонтьев Д. А. От социальных ценностей к личностным: социогенез и феноменология ценностной регуляции деятельности / Д. А. Леонтьев // Вестник Московского ун-та. Сер. 14: Психология. -1996. - № 4. - С. 35-44.
10. Маслоу А. Г. Мотивация и личность / А. Г. Маслоу. - СПб.: Евразия», 1999. - 478 с.
11. Методика «Ценностные ориентации» М. Рокича // Психологические тесты / под ред. А. А. Карелина. - М.: Владос, 2000. - Т. 2. - 312 с.
12. Момов, В. Человек, мораль, воспитание (теоретико-методологические проблемы / В. Момов. - М.: Прогресс, 1975. - 163 с.
13. Муздыбаев К. Психология ответственности / К. Муздыбаев. - Л.: Наука, 1983. - 239 с.
14. Помитюн Е. Психолопя забезпечення духовного розвитку дитини / Е. Помитюн. К.: Шюльний свгг, 2008. - 128 с.
15. Сухомлинська О. В. Щииосп у вихованш дггей та молодо стан розроблення проблеми / О. В. Сухомлинська // Педагопка i психолопя. - 1997. - № 1. - С. 105-111.
16. Сухомлинський В. О. Народження громадянина / В. О. Сухомлинський // Вибраш твори: у 5 т. -К., 1987. - Т. 3. - 582 с.
17. Тугаринов В. П. Избранные философские труды / В. П. Тугаринов. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1988. - 344 с.
18. Юркова Т. Ф. Еколопчш цшносп розвитку особистосп / Т. Ф. Юркова // Гумашзм та осв^а -2006: Матер. VIII наук.-практ. конф. ВНТУ. [Електроний ресурс. - Режим доступу]: htpp://conf.vstu.vinnica.ua/humed/2006
19. Цимбалюк I. Психолопя торпвт: Навч. помбник / I. Цимбалюк. - К.: Професюнал, 2006. - 368 с.
