CC BY
8СУТШСТЬ ^^ТТЯ «œЩOKУЛЬTУPHA AДAПTAЦIЯ» TA СПЕЦИФIKA ïï ПPOЯBУ B IHOЗЕМHИХ MAriCTPAHTIB - МAЙБУTHIХ BИKЛAДAЧIB BOKAЛУ
Мен Ян, Астрант
Швденноукрашський нацюнальний педагогiчний утверситет iMern К.Д. Ушинського, Украгна, м. Одеса
DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_ws/12072018/6001
ABSTRACT
The essence of notion «socio-cultural adaptation» and peculiarities of its manifestation for foreign master degree students - prospective voice instructors. The article considers the education issues of the foreign artistic master degree students. The essence of notions «adaptation» and «socio-cultural adaptation» is analyzed; peculiarities of socio-cultural adaptation in the musical education field and the problems that are faced by Chinese students while mastering the specialty of voice instructor are revealed. Socio-cultural adaptation is considered as an active process which is realised in the unity of social and psychological adaptation of individual to its surroundings and through the self-perfection and development of one's potential which in its turn enables the implementation of reversed influence upon the social environment and the state of culture within society.
Socio-cultural adaptation of foreign master degree students to artistic education within the new educational and social environment is realised through the particular organisation of pedagogical and inter-student communication, combination of new artistic interest with national and cultural requirements and tasks of preparation for future professional activity back at home country.
Citation: Meng Yang. (2018) Sutnist Poniattia «Sotsiokulturna Adaptatsiia» ta Spetsyfika yii Proiavu v Inozemnykh Mahistrantiv - Maibutnikh Vykladachiv Vokalu. World Science. 7(35), Vol.1. doi: 10.31435/rsglobal_ws/12072018/6001
Copyright: © 2018 Meng Yang. This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (CC BY). The use, distribution or reproduction in other forums is permitted, provided the original author(s) or licensor are credited and that the original publication in this journal is cited, in accordance with accepted academic practice. No use, distribution or reproduction is permitted which does not comply with these terms.
Введення. Процес глобатзацп, який bcí бшьш вщчутно впливае на стан сучасного суспшьства, зумовлюе розвиток мiжнaродних контакпв, ocbíthíx i культурних зв'язюв, посилюе защкавленють учшвсько! молодi в отримаш професшно! осв^и у зaрубiжних кра1нах. Активно розвиваеться ця тенденщя i в китайському молодiжному середовищь 1нтерес aбiтурiентiв до отримання в Укра!ш саме музично! осв^и пояснюеться визнанням св^овою спшьнотою здобутюв музично -осв^ньо! системи та бажанням бшьш активно залучитися до св^ових музичних щнностей, яю впродовж багатьох столт були практично невiдомi китайському суспшьству.
Популяршсть навчання музики в шших кра!нах пояснюеться i тим, що, на вщмшу вщ багатьох спещальностей, музичне мистецтво оперуе «штернащональною» музичною мовою, що уможливлюе отримання яюсно! професiйноI пiдготовки нaвiть за умов недостатньо вшьного володiння вербальними формами спшкування.
ARTICLE INFO
Received: 15 May 2018 Accepted: 26 June 2018 Published: 12 July 2018
KEYWORDS
foreign students; adaptation;
socio-cultural adaptation; voice instructors.
Натомють, i студенти-музиканти, зокрема - майбутнi викладачi вокалу, стикаються з певними труднощами, зумовленими вiдмiнностями нащонально! музично! мови, системи освгти, пануючими культурними традищями, необхiднiстю пристосовуватися до iншого сощального устрою, ментальностi, етнопсихологiчних властивостей. стилю сшлкування й поводження корiнного населення кра!ни тощо.
Як свiдчать даш соцiологiчних та психологiчних дослiджень, комплекс проблем, яю виникають у шоземних студентiв, нерiдко призводити до шдвищеного стану тривожностi, внутршньо! невпевненостi, що, у свою чергу, негативно позначасться на процесi i результатах фахово! освiти. Тим не менш, проблемам сприяння адаптаци iноземних магiстрантiв-вокалiстiв, що навчаються в укра!нських музично -осв^шх закладах, належна увага не прищляеться.
Результати дослiдження. Аналiз науково! лторатури дозволив встановити, що дослiдження питань шдготовки iноземних магiстрантiв до викладання вокалу здiйснюeться у науковiй лiтературi пiд рiзними кутами зору. Так, аналiзуються проблеми засвоення китайськими студентами европейських традицiй та шкiл вокального виконавства (Ву Гуолшг, Ху Дунье); сутшсть художньо-виконавсько! вокально! пiдготовки розкрита в дослщженш Чжана Яньфена; штерпретацшна культура педагога-вокалiста стала предметом наукових штерешв Пан На; питання виконавського артистизму, вокально-сцешчно! майстерностi спiвакiв та методика !х формування вивчають Ван Чень та Ван Лей.
Дослщжуеться i проблема адаптаци студентiв шоземного походження до освiти в рiзних освiтянських галузях, зокрема - такими науковцями, як А. Андреева, I. Бех, О. Прудська, В.Штифурак, I. Шаповал та ш. Педагогiчнi й сощально-психолопчш аспекти професiйно спрямовано! адаптаци висвiтлено в працях Л. Даренсько!, Т. Довгодько, Т. Петриченка, О. Степаненка, Л. Щепотько. Особливостi адаптаци студенев, якi отримують освiту в мистецькш галузi, дослiджували Н. Ашихмша, Лоу Яньхуа, Гоу Десян та ш. Натомiсть, особливостi методики шдготовки мапстранпв-шоземщв до вокально-викладацько! дiяльностi на засадах сощокультурно! адаптаци на цей час ще на ставали предметом науково! уваги. Все це засвщчуе актуальнють обрано! теми дослiдження.
З метою уточнення сутносп понять «адаптащя» та «соцюкультурна адаптащя» звернемося до довщково! лiтератури, в якiй зазначено, що термш адаптацiя в перекладi з латинсько! «adaptation» означае пристосування, прикладання. Науковцi наголошують, що останне включае в себе сукупшсть реакцш, поведiнкових, психологiчних змiн, спрямованих на збереження особистiсно! iманентно! цiлiсностi в мшливих зовнiшнiх умовах. Як слушно зазначае А. Флiер, «...у цшому, еволюцiя способiв адаптивних реакцiй може бути розглянута як одна з базових характеристик еволюци форм життя на Земль.. належачи до кожно! конкретно! iсторично! доби, процес адаптаци обумовлений змшою форм життедiяльностi та образiв свiдомостi в людини» [11, с. 72].
Важливим атрибутом адаптацшного процесу е дiалектична еднiсть змш, варiювання, розвитку та вiдносно! стшкосп, як чинника забезпечення iдентичностi й цшсносп особистостi, тому одним з найважливших понять, якi розглядаються в ру^ адаптацiйно! теорi!, е уявлення про гомеостаз, тобто — про вщносну стiйкiсть, сталiсть i здатшсть до саморегуляцi! як способу пристосування до мшливих умов дшсносп.
Адаптащя iндивiда, включеного в складну систему взаемовщносин мiж зовнiшнiм середовищем, сощумом, комунiкативним групами, е результатом як загального iсторичного процесу, так i iндивiдуального розвитку. Вживання поняття «соцюкультурна адаптацiя» мае на метi шдкреслити, що процес соцiально! адаптацi! мае розглядатися, вщштовхуючись не тiльки вщ поняття «культура» в широкому сенш, як загальний соцiальний досвiд, набутий людством у процеш багатовiково! спшьно! життедiяльностi, а i у вузькому сенш, який А. Флеер визначав як зашб реалiзацi! функцiй навчання в повсякденнiй сферi неформального сшлкування людей (виховання, соцiальна комунiкацiя), та в OT^^i спецiальних культурних шститупв (освiтнiх, просвiтницьких, iнформацiйних), безпосередньою метою яких е соцiалiзацiя та шкультуращя iндивiда [11, с.76].
За думкою науковця, при цьому людина виступае як самють, що стае фактичним i активним суб'ектом культурних процешв, виступае як активний iнтерпретатор, творець нових культурних форм, здатна до гнучкого поеднання стiйких нормативних установок культурно! традици з !х варiативно-творчим виконанням. Таким чином зрозумiла «культура» визначаеться головною ланкою зв'язку мiж особистютю i !! соцiальним оточенням [12, с. 26].
Вiдтак, соцюкультурна адаптащя розглядаеться як активний процес, який реалiзуеться в едносп двох життевих програм — «зовнiшньо!» i «внутрiшньо!». Мета першо! полягае в
couianbHo-ncuxonorinHoMy npHcrocyBaHm go oco6nHBocreM oToneHHa, соцiуму, a gpyroi — y 3giMcHeHHi caMopeani3auii, caMoBgocKoHaneHHa, po3KpHTTa BnacHoro noTeHuiany i thm caMHM 3giMcHeHHa neBHoro BnnHBy Ha cycninbHe cepegoBH^e i CTaH KynbTypu.
flogaMo, ^o npoaB couioKynbTypHoi' aganTHBHocri b MHcreubKiM rany3i Mae oxonnroBara ncuxonorinm Ta xygo^Hbo-MeHTanbHi acneKTH aganTauii, 3aBgaKH noMy cKnagaroTbca yMoBH gna npucrocyBaHHa ocoöncTocTi go neBHoro KynbTypHoro, xygo^Hboro cepegoBH^a, ii cnpoMo^Hocri ageKBaTHo-3MicToBHo cnpuMMaTH Moro apie^aKTH Ta peam3yBara cboi noieHuiMm Mo^nHBocri 3 MaKCHManbHoro KopHcmciro gna caMo npoaBy b o6paHiM rany3i MHcreubKoi gianbHocri (B. AreeB [1]).
3 uboro nornagy npouec couioKynbTypHoi' aganTauii Mae nonaraTH, 3 ogHoro 6oKy, y nacTKoBiö BigMoBi iHgHBigy Big neBHHx CTepeoTHniB, BKnroneHm rnmux BHgiB MemanbHocTi y CBiM BHyrpimmM CBiT, 3gaTHocTi gonaTH BnacHHM eTHoueHTpH3M; 3 iHmoro 6oKy — npouec aganTyBaHHa y HoBe KynbTypHe cepegoBH^e Mae BpiBHoBa^yBaraca 36epe^eHHaM eTHoKynbTypHHx oco6nHBocTeM, to6to 3a6e3nenyBaTH igemn^iKauiro BHyTpimHboro CBiTy aK nacTKH ymKanbHoi eraoKynbTypu (E. Aca^'eB [2]).
B yTOHHeHHi cneuH^inHoi cyTHocTi couioKynbTypHoi' aganTauii' 6ygeMo BHxogHTH 3 Toro, ^o UHBini3auiMHi npouecH b uinoMy po3rnagaroTbca HayKoBuaMH aK npoaB KynbTypu y mupoKoMy ceHci Uboro noHaTTa. YBara aKueHTyeTbca i Ha ToMy, ^o b ^HTTegianbHocri couiyMy, Moro po3BHTKy M caMopeani3auii BHpimanbHy ponb Bigirpae npucBoeHHa KynbTypu aK cyKynHocri gyxoBHoro i MaTepianbHoro gocBigy nrogcraa y BCboMy 6araTCTBi M pi3HoMamTri ix po3BHTKy, ^o Big6yBaeTbca nepe3 3MiHy KynbTypHHx enox, uHBini3auiM, reononiTHHHHx Ta HauioHanbHo-eTHinHHx yTBopeHb, Bigo6pa^aeTbca y BHgi po3BHTKy a6o perpecy cycninbHHx ^opMauiM. 3po3yMino, ^o ui 3MiHH, HoBauii BHMararoTb nocriMHoi aganTauii' hobhx noKoniHb go Hag6aHb eyeninbeTBa, go aKTHBHoi iHgHBigyanbHo-oHToreHeTHHHoi aganTauii', aKa nonarae y nocTiMHoMy 3acBoeHHi iHgHBigoM hobhx $opM, cnoco6iB i cTHniB KoMyHiKaTHBHoi, nepuenTHBHoi, KormTHBHoi', MHcreubKoi Ta rnmux pi3HoBHgiB rn^opMauii', 3MiHH cTepeoramB, c^opMoBaHHx HopM noBegiHKH Ta xapaKTepy B3aeMHH (r. Eann [3], T. floBoroTbKo [5]).
Y cneuu^inmM c^epi MHcreubKo-negaroriHHoi ocBiTH cTygeHTiB-iHo3eMuiB, npo6neMa couioKynbTypHoi' aganTauii' crocyeTbca ^opMyBaHHa b hhx 3gaTHocTi go nepe^HBaHHa M ycBigoMneHHa noHyrreBoro, xygo^Hboro o6pa3y b pi3HoMaHiTTi cranboBHx, ^aHpoBHx, iHToHauiMHHx, BHKoHaBcbKHx oco6nHBocTeM, y 3gaTHocTi go eMouiMHo-6e3nocepegHboro cnpHMHaTTa iHmoKynbTypHHx TBopiB Ta ix ageKBaraoi Tonepaffraoi ouiHKH, HapemTi — y aganTauii' cboix iHgHBigyanbHHx Mo^nHBocreM go BHpimeHHa HaBnanbHHx 3aBgaHb, He3Ba^aronH Ha ix BigMiHHicTb Big B^e 3bhhhhx 3 MicTy M MeTogiB HaBnanbHoro npouecy.
Cneuu^iKa aganrauiMHHx npoueciB y iHo3eMHHx cTygeHTiB npoaBnaeTbca y pi3HHx acneKTax. HaM6inbm acKpaBo bohh npoaBnaroTbca y rngHBigyanbHo-ncuxonorinHoMy, HauioHanbHo-eTmnHoMy BHpa^eHHi, 3yMoBneHoMy aK reHeTHHHo-6ionorinHHMH, ncuxo^i3ionorinHHMH BnacTHBocTaMH M 3aBgaTKaMH, TaK i oco6nHBocTaMH couioKynbTypHoro cepegoBH^a Ta couianbHHMH o6cTaBHHaMH. BigoMo, ^o npoaBH TeMnepaMeHTy i HaBiTb $i3ionoriHHoi ochobh npoueciB i peaKuiM po3pi3HaroTbca b oKpeMHx pac i HapogiB: aK^o gna HapogiB niBgeHHoi GBponu THnoBoro e mBHgKa, eMouiMHo 3a6apBneHa MoBa, ^ecraKynauia, noTpe6a b aKTHBHHx KoHTaKTax, BHyTpimHa BigKpmicTb, to gna npegcTaBHHKiB niBmHHoi GBponu 6inbm thtobhm e cnoKiMHHM phtm ^urra, TeMn mobh, crpHMaHHM npoaB eMouiM, ^ecriB, nparHeHHa yHHKHyTH oco6ucTicHHx KoHTaKTiB, neBHa 3aKpmicTb BHyTpimHboro ^Hrra Big cTopoHHboro npoHHKHeHHa i t. g. [9].
3a3Hanem BigMiHHocTi noacHroroTb, noMy nrogHHi, ^o MemKae b ny^iM Kparni, b iHmoMy KynbTypHoMy cepegoBH^i, gocHTb cKnagHo opiemyBaraca He TinbKH i3-3a He3HaHHa mobh, a M aK^o BoHa HegocTaTHboi norn^opMoBaHa npo Tpaguuii, 3bhhkh, cneuu^iKy noBegiHKoBHx MaHep Hapogy, tohko^ iHTepnpeTauii ^ecriB, MiMiKH to^o. TaK, 3aBgaKH ToMy, ^o anoHuiB 3 gHTHHcTBa BnaTb He BHcnoBnroBaTH 3oBHi cboi nonyiTa, bohh, BignyBaronu rope, nenanb, Mo^yTb noBigoMnaTH npo Hboro 3 nocMimKoro [9, c. 159-160], a npegcraBHHKH naTHHoaMepuKaHcbKHx HapogiB Bigo6pa^aroTb cboi nonyTTa nig nac noxopoH TaHuaMH i cniBoM, aKi, Ha eBponeMcbKuM cMaK, Mo^yTb cnpuMMaTHca aK My3HKa po3Bar i Beceno^iB. 3 uboro nornagy Mexarn3M aganTauii' npegcTaBHHKa ogHiei KynbTypu go yMoB ^HTTa b iHmoMy KynbTypHoMy cepegoBH^i cTae aBH^eM couioKynbTypHoro nopagKy. Ba^nHBo Big3HanHTH, ^o ue — gBoegHHHM npouec, b xogi aKoro cy6'eKT He TinbKH BignyBae BnnHB 3 6oKy couianbHoro cepegoBH^a i couianbHHx iHcTHTyTiB, a M caM aKTHBHo BnnHBae Ha 3oBHimHe cepegoBH^e, TpaHc^opMyronu Moro BignoBigHo go BnacHHx noTpe6 i HaMipiB. flocnigHHKH Big3HanaroTb, ^o xapaKTepHi gna npegcTaBHHKiB pi3HHx KynbTyp icToTHi BigMiHHocTi b eKcnpecHBHocTi noBegiHKH, MiMiKH, mobhhx imoHauiM Big6uBaroTbca i Ha oco6nHBocTax HauioHanbHoro MHcTeuTBa. Ha gyMKy BneHHx, ix BnnHB Big6yBaeTbca aK cTHxiMHo, TaK i
цшеспрямовано. Цшеспрямоваш процеси впливу на особистiсть реалiзуються передусiм у навчаннi та вихованш, якi здiйснюються в шм'!, школ^ освiтнiх закладах, суспiльних, громадських оргашзащях та засадах самооргашзаци особистiстю свого дозвшля [9].
Варто зазначити, що науковщ видiляють у цьому цшсному явищi два вектори змш: соцiалiзацп та шкультуризаци. Пiд першим рiзновидом розумieться iнтеграцiя iндивiда в людське суспiльство, придбання досвiду, потрiбного для виконання певних соцiальних ролей. А в процес iнкультуризацii шдивщ освоюе властивi свiтовiй культурi св^обачення, в результатi чого формуються когштивш, емоцiйнi й поведiнковi збiги з нолями дано! культури i риси, вщмшш вiд !х прояву в шших культурах. Кiнцевим результатом процесу iнкультурiзацii стае людина, компетентна в рiзних аспектах св^ово! культурi — у мовленневих, мистецьких, духовних цшностях. У межах цих рухiв культурна трансмюя стае тим механiзмом, за допомогою якого етнiчна група «передае себе у спадок» сво!м новим членам, увiчнюе сво! особливостi в наступних поколiннях, як за допомогою основних механiзмiв навчання, так i на основi збереження пам'ятникiв культури, мистецтва. Отже, саме процес шкультуралiзацп, поеднаний iз включенням особистостi в систему культурних. зокрема — мистецьких взаемовщношень i контактiв, становить мехашзм соцюкультурно! адаптаци [4].
Ц положення мають забезпечуватися комплексом оргашзацшних та методичних засобiв серед яких ешзодичне включеннi китайських нацiональних творiв до репертуару (за умов дотримання фонацiйних навичок европейського типу), використання знань щодо нацiональних культурних традицш, музичного мистецтва, iсторичних та сучасних вокальних традицiй, залучення до студентського культурного дозвшля.
Специфша соцюкультурно! адаптаци майбутнього викладача вокалу полягае у тому, що цей процес вщбуваеться через сприйняття явищ музичного, вокального мистецтва, на тлi пiзнання духовного свггу авторiв твору, його художньо! ще!, почуттево-емоцiйний досвiд, якi складають сутнiсть мистецького досвiду. На здатнють особистостi до соцюкультурно! адаптаци впливае сформована система особистюних орiентацiй i накопичених вiдчуттiв та уявлень, як проявляються у формi художньо! ментальносп (Реброва ОС [8]). Нагадаемо, що ментальшсть (mentalite — фр.) включае у собi свiторозумiння, свiтовiдчуття, яке втшюються в системi образiв, уявлень особистосп про суспiльство та свое мюце в ньому. Звiдси тд «художньою ментальнютю» розумiють феномен, який зумовлюе адекватнiсть iнтерпретацi! художнiх образiв творiв, зокрема — i вщдалених за часом, нацiональним, особистiсно-унiкальним стилем митця. (М. Бережна, О. Оганезова-Григоренко, О. Реброва [5; 7; 8]). Як зазначае О. Реброва, важливим е врахування художньо-ментального досвщу музиканта, у всш його багатошаровосп, спрямованост на iндивiдуальне освоення картини свггу в межах культури конкретно! юторично! епохи i знань з галузi мистецтва, орiентацi! в закономiрностях функцюнування художньо! творчостi у суспiльствi, поступового створення у взаемодi! з мистецтвом iндивiдуально! системи взаемозалежних iнтелектуальних, емоцшних i художньо-творчих ресурсiв особистостi, прояву характерних iндивiдуально-творчих якостей особистостi в !! прагненнi зрозумiти та вщтворити художнi образи мистецтва [8].
Ментальшсть яскраво проявляеться i в дiяльностi вокалiстiв як виконавцiв та викладачiв. За визначенням О. Оганезово!-Григоренко, професiйний менталiтет вокалiстiв - це соцюкультурний полiкомпонентний феномен, сукупнiсть системоутворювальних професiйних якостей особистостi (психофiзiологiчнi, когштивш, духовш та морально-етичнi якостi, св^осприйняття, креативне мислення, музичнi здiбностi, музичний слух, художньо-естетичний смак) i поведшки (професiйна культура й етика, професшне сумлiння, самостановлення, самовдосконалення, самовираження, самоефектившсть, професiйна майстернiсть); це сформована досвщчешсть фах1вця у музично-виконавчiй професiйнiй дiяльностi [7, с. 9].
Отже, взаемозалежшсть сформовано! художньо! ментальностi особистостi та процешв соцiокультурно! адаптацi! мають враховуватися в мистецью педагогiцi, особливо, виходячи з парадигми гуманiзацi! освiти - у навчанш iноземних студентiв. Усшшшсть процесу соцiокультурно! адаптацi! iноземних мапстраипв е двостороннiм процесом i важливим чинником !хнього успiху в шдготовщ до майбутньою професiйною дiяльностi.
Висновки. Отже, соцюкультурна адаптащя передбачае входження мапстранпв-iноземцiв у систему культури й мистецтва нового осв^ньо-суспшьного середовища, спецiальним чином органiзованого педагогiчного й мiж-студентського спiлкування, сумiщення нових мистецьких штерешв з нацiонально-культурними запитами та завданнями шдготовки до майбутньо! фахово! дiяльностi на Батькiвщинi.
Соцюкультурна адаптащя мае оплювати вс системи шституцшних, сощальних вщносин i процесiв, дiяльнiсних форм !х прояву, суб'ектно-психологiчнi перетворення, якi вiдбуваються у свiдомостi особистосп та втiлюються в iндивiдуально-психологiчних, тзнавальних, комунiкативно-соцiальних, мистецько-художнiх формах прояву. Соцюкультурна адаптовашсть сприяе формуванню вокально-виконавського та вокально -педагопчного компонентiв у шдготовщ iноземних магiстрантiв до !хньо! майбутньо! професiйно! дiяльностi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Агеев В. С. Влияние факторов культуры на восприятие и оценку человека человеком // Вопр. психол. 1985. № 3. С. 135 —140.
2. Асафьев Б. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании / Б. Асафьев. - М;Л.: Музыка, 1971. - 379 с.
3. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности / Г. А. Балл [Електронний формат]. Режим доступу: http://www.voppsy.ru/issues /1989/891/891092.htm
4. Горбов I. Понятия инкультуризация и а»ккультурулизация / I. Горбов. [Електронний формат]. Режим доступу: http://docplayer.ru/61671993-Ponyatiya-inkulturaciya-i-akkulturaciya.html
5. Бережная М.С.Концепция социокультурной адаптации детей и молодежи средствами искусства в гуманитарном образовании / М.С., Бережная, О. Д. Никитин, И.Н. Фузейникова // Педагогика искусства. — 2011.— № 1. — С. 193-205.
6. Довгодько Т. Адаптащя шоземних студенпв до освггаього середовища Укра!ни / Т. Довоготько // Педагопка 1 психолопя професшно!' освгш № 2 2013 . — С. 114-120.
7. Оганезова-Григоренко О. В. Формування професшного менталиету майбутшх вокал1спв у процеа фахово!' шдготовки : автореф. дис ... канд. пед. наук / О. В. Оганезова-Григоренко. - Одеса, 2009. - 21 с.
8. Реброва О.£. Теор1я 1 методика формування художньо-ментального досвщу майбутшх учител1в музичного мистецтва та хореографп. Дис. доктора пед. наук / О. £ Реброва. — Ки!в, 2013. - 595с.
9. Стефаненко Т. Г. Этнопсихология./ Т.Г. Стефаненко - М.: Институт психологии РАН, «Академический проект», 1999. - 320 с.
10. Флиер А.Я. Очерки теории исторической динамики культуры. Монография. Электронное издание. М.: ООО «Издательство «Согласие», 2015 - 528 с.
11. Флиер А.Я. Культурология для культурологов: учебное пособие для магистрантов и аспирантов, докторантов и соискателей, а также преподавателей культурологии. — М.: Академический Проект, 2000. — 496 с.
