CC BY
21
5. Дубович 1.А. Сучасш проблеми транскордонного ствроб^ництва// Економша Укра-1ни в евроштеграцшних процесах: Науковий зб. Спецвипуск 13/ За ред. проф. С.М. Панчиши-на. - Львiв, 2004. - С. 106-112.
6. Крисаченко В.С. Еколопчта культура. - К.: Наука, 1996. - С. 47-55.
7. Маркович Д. Социальная экология. - М.: Высш. шк., 1991. - С. 154-161.
8. Модершзащя вищо!' осв^и Украши i Болонський процес. - К.: Наука, 2004. - С. 4-24.
9. Паламарчук В.О., Коренюк П.1. Економша природокористування. - Запорiжжя, 2003. - С. 3-17.
10. Салтовський О.1. Основи сощально!' екологп. - К.: Наука, 2004. - С. 148-158.
11. Сощальна еколопя: Навч. посiб./ За ред. Л.П. Царика. - Тернопшь, 2002. - С. 166-172.
УДК338.24:330.342+334.722.8.(477) Асист. Л.1.1щук-Луцький державний
техмчний утверситет
СУТЬ ВИЩО1 ОСВ1ТИ ТА II М1СЦЕ У СУЧАСН1Й ЕКОНОМ1ЧН1Й СИСТЕМ1
Проаналiзовано суть вищо!' освiти, ii еволющю у незалежнiй Украiнi та ii мiсце у су-часнiй економiчнiй системi. Акцентуеться увага на двосторонньому зв'язку мГж розвит-ком вищо'1' освгги, що пiдвищyе яюсть сукино!' робочо!' сили, i суспшьним виробництвом.
Assist. L.I. Ischuk - Lutsk state technical university The essence of high education and it place in the modern economical system
It is analyses the essence of high education, it evolution in independent Ukraine and it place in the modern economical system. It is accents attention into the double relation between development high education that increase quality joint work power and social manufacture.
На пороз1 XXI ст. ми е свщками безпрецедентного попиту на вишу ос-вггу i ii широко'' диверсиф1кованост1 поряд з усе бшьшим усвщомленням ви-ршального значения освгги для сощально-культурного й економ1чного роз-витку й створення такого майбутнього, в якому бшьш молод1 поколшня по-винш будуть володгга новими навичками, знаннями й щеями.
Пщ вищою освгшю розумдаться ус види навчальних курЫв, шдготов-ки чи перешдготовки для наукових дослщжень, наданих ушверситетами чи шшими навчальними закладами, що визнаш як навчальш заклади вищо1' освь ти компетентною державною владою (визначення, затверджене Генеральною конференщею ЮНЕСКО на 27-й сеси (листопад 1993 р.) у Рекомендаци про визнання навчальних курЫв i свщоцтв про вищу освпу). Сьогодш вища освь та зштовхуеться з серйозними проблемами i труднощами в таких областях як: фшансування, створення справедливих умов доступу до навчальних курЫв i самого навчання на цих курсах, сприяння шдвищенню професшно!' ква-л1ф1кац11, ор1ентац1я шдготовки на набуття конкретних навичок, шдвищення i збереження якост викладання, наукових дослщжень i послуг, забезпечення адекватност навчальних програм, можливост працевлаштування випускни-юв. У той же самий час перед вищою освгшю вщкриваються новг обри, пов,язанi з технолопями, що сприяють створенню знань, керуванню ними, 1'хньому поширенню, доступу до них i контролю за ними. Рiвноправний доступ до таких технологш варто забезпечити на вых ргвнях систем освгга [1].
Система освгти - один з найважливших соцiальних iнститутiв, що ор-гашчно пов'язаний з фундаментальними основами суспшьного устрою, його соцiально-економiчною i полггичною оргашзащею, з характером i домшу-ючою спрямованiстю громадського життя.
Незалежна Укра!на успадкувала вiд радянсько! Гм^ри середню за якiстю систему суто державно! вищо! освiти у складi 12 унiверситетiв (з них два аграрних), трьох академiй, трьох консерваторш i аж 138 спецiалiзованих шститу^в. Мало не 2/3 випускникiв ще! системи отримували дипломи з ш-женерно-технiчних чи технологiчних профiлiв, а кшьюсть економiстiв i прав-ниюв була у багато разiв меншою, нiж у демократичних кра!нах з аналопчни-ми показниками розвитку промисловость
Законодавчою базою трансформаци освiти шсля проголошення неза-лежностi став в Укра!ш демократичний Закон про освггу (червень 1991 p.) [2]. Утворене указом Президента у грудш 1991 p. об'еднане Мiнiстерство освiти швидко зробило чимало для лещади державно! монополи на надання освгт-шх послуг, розвитку автономи освiтнiх закладiв, створення умов для розквiту нацюнально! самосвiдомостi i культури всiх нацюнальностей в Укра!нi. Нев-довзi виникли вищi заклади освiти недержавного шдпорядкування. 1стотний негативний вплив на дiяльнiсть i розвиток вищо! освiти мала економiчна криза й надто низьк обсяги фiнансування державних вищих закладiв освiти.
У 1992 p. ус заклади, якi навчають молодь шсля закшчення повно! се-редньо! освгги (11 чи 10 клаЫв), були формально визнаш в Укра!нi вищими. Нова номенклатура вищих закладiв освгти стала вдвгчг ширшою: професiйнi i технiчнi училища, технiкуми, коледжi, шститути, консерватори, академи, унiверситети, включивши заклади, як у бшьшосп розвинених кра!н входять до структури середньо! загально! i професiйно! освгти.
Закон про освиу у новш редакци (вщ 23 березня 1996 p.) [3] вводить чоти-ри ргвнг акредитаци цих закладТв, а також Терархш дипломгв i академiчних звань:
• р1вень I - техткуми й под1бт до них училища й школи, що готують молод-ших спещал1ст1в;
• ршень II - коледж яю готують бакалавр1в, якщо мають в1дпов1дний ршень чо-тирир1чно! програми навчання студенпв, котр1 отримали повну середню освиу;
• р1вт III i IV - утверситети, академи, шститути, як готують бакалавр1в i спе-щал1ст1в (заклади р1вня III), а також мапстр1в (заклади р1вня IV).
Закон Укра!ни "Про освпу" включив у структури вищо! освгти тшьки заклади другого типу - техшкуми i профтехучилища, як надають квалiфiка-цш "молодшого спецiалiста".
У 1995 p. шд епдою МшосвГти й шших мiнiстерств налiчувалося 57 коледжiв i закладiв II рГвня i 167 закладiв III i IV рГвшв акредитаци. Структура утверсшелв i закладiв подГ6ного рГвня залишаеться старою [4].
На початку 1996 p. державний сектор вищо! освгти складали 184 заклади i п'ять !х фшй, пiдпорядкованих 13 мiнiстерствам чи шшим структурам (108 закладами i 3 фшями керувало Мiнiстерство освгти). Класичних i спещ-алiзованих ушверситета стало 64, академiй - 36, шститутГв - 84. У недержав-ний сектор входило 89 лщензованих закладiв рГзного розмГру, переважна бшь-шють яких готували молодь з 2-3 фахiв, як правило, менеджменту i бiзнесу.
Поки що вища освiта в Укршт вщноситься до ел^но! форми, бо и третiй i четвертий рiвнi залучають ледь 20 % вжово! групи 19-23^чних юна-кiв i дiвчат. Тiльки залучення до них студенлв закладiв I i II рiвнiв акредита-ци шдвищуе цей вщсоток до середньоевропейського значення [4]. Хоча у За-конi Украши "Про вищу освiту", стаття 4, сказано, що громадяни Украши ма-ють право безоплатно здобувати вишу освпу у державних i комунальних ви-щих навчальних закладах на конкурент основi в межах стандарт вищо! ос-вiти, якщо певний освiтньо-квалiфiкацiйний рiвень громадянин здобувае вперше. Вони вiльнi у виборi форми здобуття вищо! освiти, вищого навчаль-ного закладу, напряму пiдготовки i спецiальностi [5].
У сучаснш Укра1ш формуеться механiзм керування вищою школою. Створено необхiдну законодавчу базу (насамперед це Цившьний Кодекс, Закон про освггу, Закон про вищу освггу, типове положення про вуз i ш.) [5-7]. Загальш державш нормативнi документи визначають цiльовi функци або ринковi обмеження для вузу, що потребують конкретного наповнення у кожному вузi з урахуванням його специфжи, традицiй i оргашзацшно! культури.
Майбутне Украши, И науковi i виробничi успiхи залежать вiд шщати-ви i вщповщальносп викладачiв, студентiв, спiвробiтникiв i керiвникiв вузiв. Необхiдно вiдзначити, що шщатива прийняття локальних актiв будь-якого рiвня iерархil керування е основою принципу реалiзацil автономностi керування вузом.
Проблеми керiвництва вищо! освiти безпосередньо пов'язаш з принципами його фшансування i виходить за рамки одного Мшютерства. Це комплексна проблема краши. Вища освiта громадян розширюе можливостi дер-жави. Проте вища школа дае можливосл, а !хня реалiзацiя залежить вiд ситу-аци, системи законiв i правил у кра!ш [8].
Бiльш високий рiвень освiти мае iстотне значення для пояснення росту економши краши. Якщо в економщ краши були ресурси поточного перь оду, а рiвень освiти - населення 40-х роюв, то валовий нащональний продукт краши був би менше. Одшею з найважливiших особливостей змюту працi у перехiднiй економiцi (передуЫм на перших И етапах) е И деiндустрiалiзацiя. За даними Д.П. Богиш, Украша за 1992-96 рр. втратила бiля 50 % виробничо-го потенцiалу [9, с.108]. У 1997-98 рр. цей негативний процес продовжувався, про що свщчить спад виробництва ВВП. З 1998 по 2003 ситуащя змшилась у кращу сторону, хоч про усшхи ще рано говорити. 1з сукупностi чинниюв, що впливають на збiльшення продуктивност працi, можна видiлити такi:
Табл. 1. Вiдповiднiсть чиннитв до збтьшення техшчного прогресу
Чинник Значимшть чинника, %
Техтчний прогрес 40
Витрати на каттал 28
Навчання 20
Р1ст концентраци виробництва 13
Полшшення розподшу 12
Стримуюч1 чинники -13
Шдвищення продуктивностi забезпечуе рiст реального нацюнального продукту приблизно на 70 %, а iнше дае збiльшення працезатрат (30 %). Без-посередньо до наслщюв освiти можна вiднести 60 % (техшчний прогрес плюс навчання плюс ршення по полiпшенню розподшу ресурсiв мiнус стри-муючi ршення) росту продуктивностi працi i 42 % росту реального нащ-онального продукту (70 %). Таким чином, рiчний прибуток держави вiд освь ти можна оцiнювати як 42 % вщ суми реального приросту нацюнального продукту. Реальний прирiст виявляеться тшьки у пiдвищеннi суми в черговий перюд порiвняно з попередшм. Варто врахувати порiвнянi умови ресурсного забезпечення. Якщо в умовах попршення заможностi ресурсами вдалося збе-регти суму нацюнального продукту, то це означае, що реально був забезпече-ний прирют.
Низький рiвень писемност^ недо1дання, вiдсутнiсть квалiфiкованоl медично! допомоги, слабка матерiальна база освiти е причинами нешдготов-леностi населення до виршення задач економiчного росту й iндустрiалiзацil кра!ни. Особливе значення мае вщсутшсть прошарку енергiйних шд-приемщв, схильних йти на ризик, накопичувати ресурси, створювати еконо-мiчнi i технiчнi передумови для економiчного росту. Зв'язок рiвня письмен-ностi дорослого населення з показниками економжи кра!ни характеризують такi данi (на 2001 р.):
Табл. 2. Зв'язокрiвня писемност'1 з валовим нацюнальним продуктом [10]
Ивень Валовий нацюнальний Тривалшть життя,
письменности % продукт, дол./люд. рок1в
США 99 17480 75
Япотя 99 12480 78
1нд1я 43 290 57
Ефюшя 5 120 61
У кра!ш з бшьш низьким рiвнем писемност менша тривалють життя, бiльший вiдтiк квалiфiкованих кадрiв, менше споживання калорiй на душу населення, бшьша кiлькiсть аварiй у побут i на виробництвi.
Для Укра!ни найбiльш реальний сценарiй розвитку на найближчi роки припускае розвиток масових не наукомютких виробництв i поступовий роз-виток нових технологш. У цьому випадку необхiдно форсувати розвиток уЫх рiвнiв освiти. Технолопчний прорив повинний бути пiдготовлений насампе-ред у вищiй школi [10].
Вища школа е одним iз стратегiчних ресурсiв кра!ни. Ця теза визначае ключовi моменти впливу освггньо! системи на безпеку кра!ни, функцюнуван-ня котрих необхiдно забезпечити у першу чергу. Можна видшити два нап-рямки впливу освiти: прямий i непрямий.
Прямий - це шдготовка спецiалiстiв в областi техшчних засобiв захис-ту, розвиток област виробництва технiчних засобiв захисту, навчання методам роботи в мiжнародних i нацiональних iнформацiйних мережах. У зв'язку з входженням Укра!ни у свгговий iнформацiйний простiр рiзко збшьшився обмiн iнформацiею, i насамперед - через комп'ютерш мережi. Вiдплив секретно! шформаци веде для окремо! фiрми до збиткiв десяткiв людей, а для
краши в цшому - до падiння рiвня життя громадян, росту нацiональних бор-гiв, стримуванню розвитку наукомiстких виробництв.
Непрямий вплив освгти на безпеку краши у кiнцевому рахунку бшьш ютотний для економiки краши.
По-перше, вища школа забезпечуе квалiфiкованих спещалю^в i е гарантом техшчного розвитку вщповщно! галузi нацюнально! промисловость Якщо краша мае високий рiвень освiти, то 11 експорт складаеться з наукомю-тких технологiй i машин. Якщо ми хочемо досягти бшьш високо! продуктив-ностi пращ, бшьшо! ефективностi експорту, зайняти пдне мiсце у системi мiжнародного подшу працi, то це можна зробити тшьки через рют якостi спе-цiалiстiв, що готуються у вищш школi. Вища школа - це "трамплш" для про-мисловостi. Чим вища яюсть спецiалiстiв, тим бшьше грунту для штелекту-ального прогресу у промисловость При свободi мiжнародноl ринково! конку-ренцн сьогоднi немае бшьш важливих ознак, чим штелектуальна перевага. У сучасних умовах штелектуальний капiтал забезпечуе конкурентоспромож-нiсть як окремим шдприемствам, так i суспшьству в цiлому. Умiння користу-ватися штелектуальним капiталом е важливою умовою iснування бiзнесових структур. Загальносвiтовою тенденщею стае стрiмке скорочення промiжку часу мiж ключовими етапами науково-технiчного прогресу: вщкриттям (ви-находом), доведенням його до стану технологи й впровадженням у виробни-чий процес [11, 89]. Украшська держава повинна у найближчi роки забезпе-чити вЫ необхiднi умови для збереження i примноження iнтелектуального потенцiалу нацil, чому може посприяти створення передумов розвитку ринку штелектуально! працi.
По-друге, система освгги впливае на достатньо велику кшьюсть громадян у ключовий iнтервал вiку (17-25 рокiв). Вщ характеру освiти громадя-нина залежить його суспiльне поводження, його роль у громадському житл кра!ни. На жаль, у даний час недостатньо уваги придшяеться культурнш, еко-номiчнiй, екологiчнiй i правовiй освiтi шженерних кадрiв. Розроблювальнi останнiм часом освггш стандарти частiше усього базуються на пропозищях чинних профiльних кафедр, що не передбачае шдвищення вимог до сумiж-них областей знань (культур^ економщ, екологil, праву).
По-трете, високий рiвень освiти - це утримання у краlнi найбiльш iн-телектуально! частини суспiльства. У випускника вузу сьогодш вiдсутнi зо-бов'язання перед крашою (суспiльством), що вклало грошi в його освiту. Ви-пускник украшського вузу, що працюе в шшш краlнi, з однiеl сторони може сприяти росту престижу украшсько! освгги, але, з iншого боку - це економiч-нi втрати кра!ни. Державна пiдтримка освiти для ошб, що покидають Укра-!ну, може iснувати, але вона повинна бути цiльовою, а не загальною i зне-особленою [10].
Адекватшсть вищо! освiти варто оцiнювати з погляду того, наскшьки дiяльнiсть вищих навчальних закладiв вiдповiдае очiкуванням суспшьства. Для цього необхiднi етичнi норми, пол^ична неупередженiсть, критичний пiдхiд ^ поряд з цим, бiльш високий ступiнь актуальностi стосовно проблем суспшьства i свiту працi, причому довгострокова орiентацiя повинна грунту-
ватися на сощальних цiлях i потребах, включаючи повагу культур i охорону навколишнього середовища. Завдання полягае в ^м, щоб забезпечити доступ як до загально! освiти, так i до фахово! освiти, нацшено! на конкретну профе-сiйну дiяльнiсть, найчастше мiждисциплiнарну за сво!м характером, придь ляючи пильну увагу навичкам i здiбностям.
Керування i фiнансування у сферi вищо! освiти вимагають розвитку вщповщних потенцiалiв i стратегiй планування й аналiзу полiтики, що грун-туються на партнерських зв'язках, що встановлюються мiж вищими навчаль-ними закладами, державними i нацiональними органами планування i координации для того щоб забезпечити належним чином упорядковане керування i використання ресурсiв з урахуванням критерiю "витрати-ефективнiсть" [12].
Фшансування вищо! освiти вимагае залучення як державних, так i приватних засобiв. Державне фiнансування вищо! освгга зберiгае свою важ-ливiсть. Диверсифжовашсть джерела фiнансування е вiдображенням ^е! тд-тримки, що суспiльство робить вищш освiтi, i мае потребу у подальшому роз-ширеннi з метою забезпечення розвитку вищо! освгга, тдвищення И ефектив-ностi i пiдтримки на належному рiвнi И якостi й адекватностi. Державна шд-тримка вищо! освiти як i ранiше мае найважливiше значення для забезпечення збалансованого рiшення освпшх i суспiльних задач [13, 14].
Витрати на вищу освiту спрямоваш на пiдвишення якостi сукупно! робочо! сили. Через даний вид витрат суспшьство впливае насамперед на люди-ну. Сприяючи розвитку людини - головно! продуктивно! сили суспшьства, витрати у сферi пiдготовки спещалю^в безумовно дають економiчний ефект, що досягаеться у кшцевому рахунку завдяки росту продуктивност суспшь-но! пращ. У цьому плат юнуе стшкий двостороннiй зв'язок мiж розвитком вищо! освiти, що пiдвишуе якiсть сукупно! робочо! сили, i суспiльним вироб-ництвом. Витрати на вищу освпу е частиною витрат на розширене вщтворен-ня сукупно! робочо! сили, тому що в умовах сучасного виробництва, створен-ня матерiального продукту неможливо без участi у виробничому процес iн-женерно-технiчних робiтникiв i управлiнських кадрiв. В економiчному змю^ витрати на пiдготовку спецiалiстiв е витратами споживання, витратами на "споживче виробництво", на "виробництво другого роду". Будучи за своею економiчною природою витратами споживання, витрати на тдготовку спещ-алiстiв не е водночас простим вщрахуванням iз нацiонального доходу. Вони являють собою витрати, що надають живш пращ спроможшсть створювати бшьшу кiлькiсть споживчих вартостей або створювати споживчi вартостi бiльш високо! якостi, бiльш високого порядку, виробництво котрих недоступ-не для робггаиюв, що не мають вищо! освгга.
Витрати на освпу вiдрiзняються вщ витрат на життевi засоби. По-пер-ше, для споживання духовних благ, на вiдмiну вiд споживання життевих засо-бiв, характерна динамiчнiсть. По-друге, найбшьш поширеною формою органi-заци задоволення потреб у духовних благах, як правило, е форма спшьного ко-лективного задоволення. По-трете, споживання переважно! частини духовних благ е споживанням тривалого характеру, тому що знання можуть накопичува-тися суспшьством у специфiчнiй формi, у свщомосп людей i в речовинних
формах духовного багатства (книги, науковi кiнофiльми, патенти i т.д.). На по-верхш явищ довгостроковий характер споживання духовних благ надае витра-там на освпу зовнiшнi риси, схожi з каштальними вкладеннями [15].
У сучасних умовах витрати на освпу мютять у собi витрати на всебiч-ний розвиток особистостi. Надалi будуть шдвищуватися витрати на освiту, обумовлеш вимогами всебiчного, гармонiйного розвитку людини. Зараз знач-на частина нацюнального доходу направляеться на спшьне задоволення потреб людей через суспшьш фонди споживання, причому вони е основною формою задоволення штелектуальних, духовних потреб людей, у тому числ1 !хтх потреб в освт.
Засоби на вищу освпу надходять з нацюнального доходу, що ство-рюеться пращвниками матерiального виробництва. За рахунок нацюнального доходу формуються суспшьш фонди споживання, ресурси яких направляють-ся на безкоштовне навчання i шдвищення квалiфiкацil, безоплатну помiч, по-Ыбники, пенси, стипенди учнiвським, оплату чергових вщпусток, безкоштов-нi i по пшьгових цiнах путiвки у санаторй i будинки вiдпочинку, утримання дней у дошкiльних закладах i на ряд шших виплат i пшьг.
Суспiльство в цiлому повинно надавати тдтримку освiтi на всiх р1в-нях, включаючи вищу освiту, через його роль у сприянш стшкому економiч-ному, соцiальному i культурному розвитку.
Мобшзащя сил для ще! мети залежить вiд iнформованостi громадсь-костi й участi державного i приватного секторiв економiки, парламентiв, за-собiв шформаци, урядових i неурядових оргашзацш, учнiв i установ, родин i всiх представникiв суспiльства, причетних до вищо! освiти.
Вищим навчальним закладам повинна бути надана автономiя в !хтх внутрiшнiх справах, однак така автономiя повинна супроводжуватися чпкою пiдзвiтнiстю уряду, учням i суспшьству в цiлому.
Кiнцевою метою управлшня повинно бути змiцнення шституцюналь-но! мiсil вищих навчальних закладiв. Ця мета вимагае такого керiвництва, що сполучить сощальне бачення, включаючи розумшня глобальних питань, з на-вичками ефективного управлшня.
Лггература
1. Всемирная декларация о высшем образовании для XXI века: подходы и практические меры// Дистанционное образование. - 1999, № 4. - С. 4-9; 5. - С. 4-6.
2. Вщомосл Верховно! Ради УРСР. - 1991, № 34. - С. 451.
3. Голос Украши. - 1996. - 25 квгтня - С. 7-11.
4. Корсак К.В. Св1това вища осв1та: Пор1вняння 1 визнання закордонних квал1ф1кацш 1 диплом1в: Монограф!я. - К.: МАУП, 1997. - 208 с.
5. Закон Украши "Про вищу освпу" вщ 17 ачня 2002 року № 2984-111// Голос Украши. - 2002. - 5 березня. - С. 10-14.
6. Цившьмий кодекс Украши: Станом на 16 ачня 2003 р. - К.: Парлам. вид-во, 2003. -
352 с.
7. Врублевський В., Хорошковський В. Украшський шлях. Начерки: геополпичне становище та нацюнальш штереси Украши. - К.: Демократична Украша, 1997. - 426 с.
8. Демьямчук А. Конфликт принципов равенства и справедливости в государственной системе финансирования вузов// Персонал. - 2002, № 2. - С. 62-66.
9. Черевко Г.В., Калитка Г.Б. Реформа фшансово-кредитно! системи перехщно! еко-номки// Фшанси Украши. - 1997, № 9. - С. 107-110.
10. Экономика и организация управления вузом: Учебник/ Ю.С. Васильев, В.В. Глухов, М.П. Федоров; Под ред. В.В. Глухова; С. - Петерб. гос. техн. ун-т - СПб.: Лань, 2001-543 с.
11. Марчук С. П'ять роюв украшсько'1 трагедп. - К.: Християнсько-Народний Союз, 1999. - 192 с.
12. Coombs P.H. Qu'est-ce que la planification de l'eduation? - Paris: UNESCO. IIPE, 1970. - P. 70.
13. Казанова М.1. Модель фшансового забезпечення сощально'1' сфери// Фiнанси Украши. - 1998, № 6. - С. 83-88.
14. Добровольська Л. Деяю аспекти державного фiнансування вищо'1' освiти// Фiнанси Украïни. - 2003, № 8. - С. 50-54.
15. Чупрунов Д.И., Жильцов Е.Н. Экономика, организация и планирование высшего образования: Учеб. пособие для вузов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Высш. шк., 1988. - 175 с.
