CC BY
85
УДК 930.24.(477)
Костенко В.Г., Юристовський О.1., Децик О.П. ©
Лье1еський нацюнальний утверситет ветеринарног медицины та бютехнологт 1м. С.З. Гжицького
СУСП1ЛЬНО-ПОЛ1ТИЧНА ДУМКА КИ1ВСЬКО1 РУС1
Характерною особливктю сустльно-полтичног думки Кигвськог Русг е гдея добра, праеди, справедливост1, патрютизму, сеободи г справедливост1. Тут знаходимо постановку найважливших полтичних проблем сустльства та шляхи гх виршення: походження украгнськог держаеи та гг сустльно-полтичного устрою, мистецтео державного управл1ння, взаемовгдносини м1ж державною г церкоеною еладою, закртлення норм права та християнськог морал1, забезпечення едностг та незалежност1 Русг, гг мгжнародний статус та гн.
Ключо^^ слова:ранньофеодальнг вгдносини, свтська г церковна влада, православ 'я, великокняз1вський централ1зм, влада I закон.
Суспшьно-пол^ична думка Ки!всько! Рус вщображена в чисельних письмових пам'ятках - л^описах, збiрках закошв, пол^ико-релтйних трактатах. Найвщомшими з них е "Слово про закон i благодать" митрополита Ьларюна, "Руська Правда" Ярослава Мудрого, "Повкть минулих л^" л^описця Нестора, "Повчання" Володимира Мономаха, "1зборник Святослава", "Слово о полку Iгоревiм" та ш. Тут знаходимо постановку найважливших полiтичних проблем суспiльства та шляхи 1х вирiшення.
Цiнним здобутком пол^ично! думки Ки!всько! Русi е вщображення проблеми держави i права. Автор "Слова о полку Iгоревiм" першим на Рус висловив думку про виникнення держави на грунт суспшьного договору мiж князем i народом. Правовi аспекти функцiонування держави найбшьш чiтко сконцентрованi у складеному за Ярослава Мудрого (XI ст.) збiрнику норм давньоруського права - "Руська правда"[7' с309-310]. Вiдомо три основш редакци документа - Коротка, Розширена та Скорочена, кожна з яких вiдбивае певнi етапи розвитку феод^зму на Русi. Перша частина Коротко! редакци "Русько! правди" - "Правда Ярослава" (перша пол. XI ст.) розкривае суспшьш вщносини ранньофеодального перюду. В 11 основу покладене давньоруське звичаеве право: збер^аеться, хоч i з значним обмеженням, iнститут кровно! помсти, предметом правового захисту е, передуам, дружинна знать (гарантiя чест i тiлесно! недоторканостi) з 11 вшськовим спорядженням i челяддю, вщсутш норми захисту феодального землеволодiння. У наступнш частинi Коротко! редакцi! - "Правдi Ярославичiв" (50-70-тi роки XI ст.), на вщм^ вiд попередньо!, досить яскраво вiдбито феодальну сутшсть регульованих нею суспiльних вiдносин. Основна увага спрямована на захист земельно! власност
© Костенко В.Г., Юристовський О.1., Децик О.П., 2011
223
князя та його феодального маетку. Тут ч^ко виражена специфжа феодального права як права - прившею. Так, за вбивство селянина чи холопа сплачувався штраф 5 гривень, за князiвського дружинника - 80 гривень. Пщготовлена на поч. XII ст. розширена редакщя "Русько! Правди" ("Суд Ярослава Володими-ровича" та "Статут Володимира Мономаха") як пам'ятка розвиненого феодалiзму всебiчно забезпечувала iнтереси феодалiв, закршлювала безправ'я холопiв, якi перетворювалися на кршаюв, визначала обмеження майнових та особистих прав рiзних категорiй феодальнозалежного населення (закупiв, рядовичiв), поступове закабалення смердiв.
"Руська Правда" в сучасному розумiннi е головним чином збiркою норм цивiльного, карного i процесуального права. Основнi И положення базувалися на практицi судових рiшень. Кари встановлювалися за всякi порушення права i вчиненi злочини. Це переважно були рiзнi штрафи; визнавалися родова помста за вбивство, а також у рщюсних випадках - тшесш покарання (побиття холопом вшьно! людини). Дуже високi кари призначалися за образу чеси, що свiдчило про високо розвинуте на Русi почуття людсько! гiдностi. У роздiлах, як стосуються цивiльного права, говориться про позику, купiвлю й продаж, право власноси, спадщину; багато уваги придшено торговельним вiдносинам.
Оригiнальною для тогочасно! укра!нсько! пол^ично! думки е проблема сшввщношення влади i закону, яка найч^кше розкрита митрополитом Iларiоном у його "Словi про закон i благодать". Автор, опираючись на категори "iстина", "закон", "благодать", з'ясовуе !х взаемозв'язок i взаемозалежнiсть. На приклащ iудейських законiв, якi, вивищуючи одш народи, тим самим принижують шш^ а, отже, роз'еднують !х (твердження про богообранiсть еврейського народу), Ьларюн доводив, що такий закон засвщчуе рабський стан людей, порушуе природну рiвнiсть i свободу громадян. Закон, на думку Ьларюна, не може осягнути уявлення про найвище благо, волю; вш цiлком охоплений буденними, побутовими справами, занурений у суету земних пристрастей, тому не здатний очищати, облагороджувати, вш "лише породжуе пiдозру та ганьбу, гшв i злочин. Вiн веселить явним, не вщаючи таемного, дае мале, не знаючи вiчного". Зовам шшою, за Iларiоном, е ютина, яка "вища за цю хвилинну користь, вища за саме людство; вона змщнюе "животрепетне" буття, породжуе спасшня"[б' с' 53]. 1стину Ьларюн представляв як абсолют, iдеал людсько! досконалоси, единий для усiх чаав i народiB' Вона унiверсальна, всеохоплююча й тому тотожна благодатi, яка усувае однобiчнiсть закону й, подiбно до сонця, однаково свiтить уам людям. Такою iстиною, безумовно, було вчення Христа: лише сприйняття i пiзнання його допоможе осягнути ютиншсть буття. Лiтописець наголошував, що закон е лише зовшшшм обмежувачем поведшки людини в суспiльному буттi, а ютина сприяе розкованостi, розкриттю 11 в моральному планi' Отже, тут ми знаходимо дуже важливий для пол^ико-правових iдей нерозривний зв'язок закону та моральних цiнностей, прiоритет моральних критерив у поведiнцi людей. Розвиток моральних якостей людини, переконував Ьларюн, дае !й змогу пiднестися над законом i досягти благодатi' Тому вш закликав пiдпорядковуватися не закону, а
благодаи, тобто евангельським штинам, що скасовують рабство, славлять свободу людини, роблять церкву вiрною служницею держави i князя.
У пол^ичнш думщ "Ки!всько! РусГ спостерiгаеться докорiнна змiна поглядiв на проблему вiйни та 11 роль у суспшьному життi, звеличуеться щея миру i мирних вiдносиH' Ярослав Мудрий у передсмертному зверненнi до сво!х синiв промовив: "Якщо будете жити в любовi мiж собою, i Бог буде з вами, пщгорне пiд вас ворогiв ваших, i будете мирно жити. Та коли будете в ненависи жити, в сварках i мiжусобицях, то й самi загинете, й землю батьюв та дiдiв сво!х погубите... Але слухайте брат брата, живт мирно"[б' с 55].Антивоенш мотиви яскраво вщображеш i в "Словi о полку Iгоревiм"' Поди у творi розгортаються на тлi нещасливого походу 1горя Святославовича, який без погодження сво!х дiй з iншими князями, не стримавши юнацького пориву ("не сдержавюности"), виступив проти половцiв i ганебно програв[8' с7]. Поразку 1горевого вiйська автор показав як ^зну пересторогу винуватцям нещасть -руським князям, як заради фальшиво! лицарсько1 слави, потонули у мiжусоб-них вшнах i перетворили Батькiвщину на арену постшних набiгiв кочiвникiв, завдавши народовi незмiрних страждань i горя.
"Слово о полку Iгоревiм" нас^зь пронизане iдеею об'еднання удiльних князiвств навколо ки!вського престолу, змiцнення держави, забезпечення 11 незалежностi' Автор глибоко уболiвав за долю свого вшська, рщно! землi' Руська земля для л^описця - це, звичайно, не лише "земля" у прямому розумшш цього слова (природа, мкта i т.д.) - це, насамперед, Батьювщина як единий, великий, живий оргашзм, це - народ, що 11 населяе. Промова 1горя перед битвою пройнята турботою про простих людей: "Якщо загинемо, чи втечемо сам^ а чорних людей залишимо, то вщ Бога нам буде ^х... Тож пiдем: або помремо, або живими будемо вс разом"[8, с.б]. Автор закликав руських князiв до об'еднання i спiльного вiдпору зовшшшм ворогам. 1дея величi й незалежност держави знайшла свое вiдображення i в рядi iнших творiB' Так, митрополит Ьларюн у "Словi про закон i благодать", дипломатично применшуючи роль Вiзантil у наверненнi слов'ян до ново! вiри, приписав основну заслугу в цьому князю Володимиру, звеличив Ки!в як центр вщомо! европейсько! держави. Автор лiтопису з гордютю заявляв, що живе не в якшсь невiдомiй кра!нi, а в Руськш, яка "знана й чувана е в усiх чотирьох кшцях землi"[3, с.17]. Лiтописець Нестор ("Повють минулих лiт"), доводячи "хто первеепочал княжити" на Русi, стверджуе, що слов'яни е тут прадавшми господарями, закликав князiв до консолщаци сил у боротьбi за незалежшсть. Разом з тим, показавши суперечноси в iдеологi! рiзних соцiальних верств суспшьства, полiтичнi тенденцi! окремих феодальних центрiв, автор з жалем констатуе, що його Батькiвщина "...велика й багата, тшьки ладу в нш нема"[5' с. 233]. В уах нещастях i лихолiттях, яких зазнала Русь, л^описець звинувачував удiльних князiв, якi нещирiстю i лукавством у вщносинах мiж собою ослабили державу, поставили 11 на грань катастрофи. Автор "ПовютГ' пропонував заходи щодо припинення княжих мiжусобиць i руйнування держави; основною консолiдуючою силою вважав православну церкву. Гордiсть за свою державу,
Bipy в И майбутне виражае "Галицько-волинський л^опис". Його автори продемонстрували неабияку обiзнанiсть у внyтpiполiтичнiй ситуаци в крш'ш (полiтичнi настро! боярства), життi передових европейських держав, показали участь Рус у тогочасних мiжнаpодних процесах. М.Грушевський вiдзначив, що лiтопис "майже не робить piзницi мiж християнами грецького й римського обpядiв". I, разом з тим, вш не втрачае "твердого православного грунту"; звеличуючи багатство наших мют, красу i велич вшська, славу князiв, лiтописцi виразно виявляють високу укра1нську нацiональнy свщомють[1' с99].
Л1тература
1. Дорошенко Д.1. Нарис ктори Укра1ни. - Львiв, 1991.
2. Iстоpiя релш! в Украши. У 10 томах. Т. 1. - К.: 1996.
3. Iстоpiя фшософи Укра1ни. Хpестоматiя. Упорядники: М.Ф.
Тарасенко та ш. - К., 1993.
4. Л^опис Руський. - К., 1990.
5. Основи пол^ично! науки /За ред. Б.Кухти. Львiв, 1997.
6. Основи пол^ологи. Кеpiвник авт.кол. Ф.М.Кирилюк - К.: 1995.
7. Пол^олопчний енциклопедичний словник. - К., 1997.
8. Слово о полку Игореве. Под ред. Д.С.Лихачева. - Ленинград, 1958.
9. Субтельний О. Украша. Iстоpiя. - К., 1991.
Summary Kostenko V.G., Fedyshyn Y.I.
Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named
after S.Z. Gzhytskyj SOCIAL AND POLITICAL THOUGHT OF KYJIVRUS
The article deals with the analysis of political though of KyjivRus, where we found the decision of the most important political problems of the society and the ways of their decision.
Стаття надшшла до редакцИ 18.04.2011
