CC BY
635
сниками недержавного пенсійного фонду. Водночас спостерігається позитивна динаміка у зростанні активів НПФ та збільшення їх учасників протягом останніх років. Фахівці прогнозують популярність НПФ, оскільки вони при здійсненні недержавного пенсійного забезпечення мають істотні переваги перед іншими фінансовими установами, які надають аналогічні послуги.
1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України від 28 червня 1996 року (зі змінами та доповненнями). - К.: Феміна, 1996. - С. 16. 2. Про недержавне пенсійне забезпечення, Закон України
УДК 336.763.3:339.7
від 09.07.2003 року № 1057 - ІУ // Все про бухгалтерський облік. - 2003.
- № 110. - С. 64-93. 3. Положення про порядок визначення чистої вартості активів недержавного пенсійного фонду (відкритого, корпоративного, професійного), затверджено Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 11.08.2004 N 339. [Електронний ресурс].
- Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua. 4. Мельничук В. Реформа, яка забезпечує гідну пенсію // Урядовий кур'єр. - 2009 р. - № 133. - С. 5. 5. Інформація про стан і розвиток недержавного пенсійного забезпечення України 2005-2009 рр. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua. 6. Дюжина пенсійних порад [Електронний ресурс].
- Режим доступу: http://pf.kinto.com/npf/advise.html.
Надійшла до редколегії 14.01.11
О. Чеберяко, канд. екон. наук, доц.
СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ ОБЛІГАЦІЙ
У статті висвітлюються сутність, причини випуску та класифікація міжнародних облігацій, а також види міжнародних облігацій, які випускаються Україною з часів здобуття незалежності.
Ключові слова: міжнародні облігації, єврооблігації, іноземні облігації, глобальні облігації, паралельні облігації, облігації зовнішніх державних позик (ОЗДП), прості облігації, облігації з нульовим купоном, облігації з глибоким дисконтом, облігація з можливою зміною процента, облігації з “плаваючою” відсотковою ставкою, частково оплачені облігації, облігації з індексованим процентом, двовалютні облігації, генеральні облігації, муніципальні облігації.
В статье освещаются сущность, причины выпуска и классификация международных облигаций, а также виды международных облигаций, выпускаемых Украиной со времен обретения независимости.
Ключевые слова: международные облигации, еврооблигации, иностранные облигации, глобальные облигации, параллельные облигации, облигации внешних государственных займов (ОВГЗ), простые облигации, облигации с нулевым купоном, облигации с глубоким дисконтом, облигация с возможным изменением процента, облигации с "плавающей" процентной ставке, частично оплаченные облигации, облигации с индексированным процентом, двухвалютные облигации, генеральные облигации, муниципальные облигации.
Essence, reasons of issue and classification of international bonds, and also types of international bonds, which are produced Ukraine from times of receipt of independence, light up in the article.
Keywords: international bonds, eurobonds, foreign bonds, global bonds, parallel bonds, bonds of external state loans (OZDP), straight bonds, zero coupon bonds, deep discount bonds, with an index percent retractable bonds, floating rate note, partly paid bonds, dual currency bonds, general bonds, municipal bonds.
У другій половині 1990-х років основним способом залучення фінансових ресурсів з-за кордону є емісія облігацій. За своїми масштабами випуск боргових цінних паперів значно перевищує випуск акцій. Державні облігації зовнішньої позики (міжнародні облігації) емітують для фінансування значних бюджетних дефіцитів; фінансування окремих державних програм; забезпечення касового виконання державного бюджету; погашення раніше розміщених позик; згладжування нерівномірності надходження податкових платежів тощо. Органи місцевого самоврядування, залучаючи кошти на міжнародному ринку, забезпечують фінансування цільових програм, підтримку соціально значимих закладів і організацій, фінансування критичних суспільних потреб, таких, як розвиток систем електро-, водопостачання, будівництво житла, розвиток транспортних мереж, і т. ін. Корпорації з високим кредитним рейтингом фінансують за рахунок емісії єврооблігацій великі інвестиційні проекти.
Розвитку ринку облігацій зовнішньої позики сприяє скорочення обмежень на рух капіталів між країнами, інтенсивний розвиток процесів глобалізації між країнами.
За користування залученими завдяки облігаціям зовнішньої позики коштами емітенти, якими призначаються різні урядові органи, виплачують певні фіксовані або плаваючі відсоткові ставки, а рівень відсоткових ставок залежить від низки факторів, основними з яких є такі:
^ Політична стабільність визначає ризик інвестицій, і менш стабільні країни змушені платити більш високі відсотки.
^ Перспективи розвитку економіки впливають на процентні ставки аналогічним чином. Країни зі стабільнішою економікою й ті, що мають перспективи зростання, можуть одержати кредити під більш низький відсоток.
^ Рівень інфляції також визначає процентні ставки. При більш високому рівні інфляції або при прогнозі підвищення темпів інфляції позикові кошти обходяться дорожче.
S При підвищенні строку позики емітентам доводиться платити більш високі відсотки.
S Політика уряду при формуванні економічної стратегії розвитку країни безпосереднім чином впливає на рівень довіри інвесторів і процентних ставок з державних позик.
Поняття "міжнародні облігації" можна трактувати у широкому та вузькому значеннях. У широкому значенні термін "міжнародні облігації" (international bonds) включає як довгострокові боргові інструменти (власне облігації -bonds), так і середньострокові боргові інструменти (ноти -notes). Проте відмінності між цими інструментами мають достатньо умовний характер: іноді вони не відрізняються один від одного навіть за строками. Основна різниця полягає здебільшого у назві та способі виплати доходу:
S ноти (середньострокові боргові інструменти), як правило, мають плаваючу купонну ставку (floating rate);
S облігації (довгострокові боргові інструменти) зазвичай являють собою інструменти з фіксованою процентною ставкою (fixed rate).
У вузькому значенні під міжнародними облігаціями розуміють саме довгострокові інструменти - bonds.
Взагалі, міжнародними облігаціями (international bonds) вважаються облігації, які розміщуються на закордонних ринках. Серед усієї цієї множини облігацій можна виділити дуже багато різновидів та типів інструментів. В даному контексті нас цікавлять три класифікації міжнародних облігацій.
Перша класифікація облігацій зовнішніх державних позик здійснюється в залежності від ринків, на яких вони розміщуються. Міжнародні облігації поділяються на такі види:
S єврооблігації;
S іноземні облігації;
S глобальні облігації;
S паралельні облігації.
© Чеберяко О., 2011
Таблиця 1. Класифікація міжнародних облігацій
1. Залежно від ринків, на яких розміщуються міжнародні облігації:
Єврооблігації (eurobonds) Облігації, обіг яких не обмежено територією будь-якої країни або юрисдикцією того чи іншого уряду
Іноземні або зарубіжні облігації (foreign bonds) Випускаються та розміщуються емітентом в певній іноземній державі у валюті даної держави за допомогою синдикату андеррайтерів з даної держави. Емітент зобов'язаний дотримуватися правил та інструкцій, передбачених органами влади країни, де здійснюється випуск. Сьогодні багато іноземних облігацій залежно від країни емісії мають спеціальні назви: "янкі " (Yankee Bonds) - в США, "самурай, шибосай та суші" (Samourai, Shibosai and Sushi Bonds) - в Японії, "бульдог" (Bulldog Bonds) - у Великобританії, "Рембрандт" (Rembrandt Bonds) - у Нідерландах, "матадор"(Matador Bonds) - в Іспанії, "шоколадні"(Chocolate Bonds)- у Швейцарії., "кенгуру" (Kangaroo Bonds)- в Австралії, "клен" (Maple Bonds)- в Канаді, "дракон" (Dragon Bonds)- в Азії.
Глобальні облігації (global bonds) Є найвищим ступенем розвитку міжнародного ринку облігацій і до них відносять довго- та середньострокові облігації, що розміщуються одночасно на ринку єврооблігацій та на одному або кількох національних ринках.
Паралельні облігації (parallel bonds) Облігації одного випуску, які розміщуються одночасно в кількох країнах у валютах цих країн.
2. За категорією країни емітента або кредитною якістю облігацій:
Облігації емітентів з розвинутих країн Основний обсяг ринку міжнародних облігацій представлений єврооблігаціями, іноземними облігаціями і глобальними облігаціями з США, Канади, ЄС, Японії.
Облігації емітентів з країн, що розвиваються Називається цей ринок "emerging debt market" або ринок боргових інструментів країн з ринками, що розвиваються (або формуються) (ринок EM-боргів). Він охоплює не лише міжнародні облігації емітентів країн, що розвиваються але й боргові інструменти місцевих ринків цих країн (в першу чергу внутрішні державні облігації).
3. Класифікація в термінах торгових блоків:
Доларовий блок США, Канада, Австралія, Нова Зеландія.
Європейський блок 1) блок єврозони, який має спільну валюту євро (Німеччина, Франція, Голландія, Бельгія, Люксембург, Австрія, Італія, Іспанія, Португалія, Фінляндія і Греція); 2) країни, де не прийнято євро(Норвегія, Данія, Швеція); 3) Великобританія.
Японія Японія.
Країни, що розвиваються Всі азіатські країни, крім Японії, Південної Кореї й Ізраїлю, усі країни Африки, крім ПАР, а також країни Латинської Америки.
4. Міжнародні державні облігації в Україні:
Облігації зовнішніх державних позик (ОЗДП) Це державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій. Облігації зовнішніх державних позик України можуть деномінуватися у конвертованій іноземній валюті. Облігації зовнішніх державних позик України випускаються процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред'явника, з вільним або обмеженим колом обігу. Чинне законодавство передбачає, що облігації зовнішніх державних позик України оплачуються виключно в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їх випуску.
Єврооблігації (eurobonds) - це середньо- та довгострокові облігації, які випускаються урядами країн, муніципальними та корпоративними позичальниками та розміщуються за допомогою міжнародного синдикату андеррайтерів за межами як країни-емітента, так і країни, у валюті якої вони деноміновані.
Близько 8G-9G % міжнародних облігацій (облігацій, що розміщуються на зарубіжних ринках) припадає на єврооблігації, оскільки це один із можливих способів залучення капіталу, один із наймолодших інструментів ринку державних цінних паперів. Іншими словами, на ринку єврооблігацій можна знайти гроші під найдорожчий проект, тому не дивно, що 95 % усіх синдикованих кредитів надано саме через євроринок. Випуск і обіг єврооблігацій здійснюється згідно з правилами і стандартами, які установилися на ринку (Директива ЄС 89Л28 (EU Prospectus Directive 89/128)).
Єврооблігація - це борговий цінний папір на пред'явника у формі сертифіката з фіксованою процентною ставкою, за яким дохід сплачується один раз на рік. Погашення єврооблігації відбувається наприкінці терміну одночасним платежем або протягом певного терміну із фонду погашення. Єврооблігації можуть випускатися як в документарній, так і бездокументарній формі. Більша частина єврооблігацій випускається без надання застави і при цьому ніяких обмежень на використання кредитних ресурсів не накладається, хоча в окремих випадках мож-
ливе забезпечення у формі гарантії третіх осіб або майна емітента. Емісія єврооблігацій супроводжується цілою низкою додаткових умов і застережень, які повинні знизити ризики для власників цінних паперів. Найпоширенішими є т.зв. "негативна застава" (умови випуску передбачають зобов'язання емітента не випускати більше цінних паперів, яким притаманне переважне право погашення). У випадку настання технічного дефолту (неплатежу) за будь-яким випуском єврооблігацій, передбачений крос-дефолт. Тобто випуск облігацій, як правило, обумовлений зобов'язаннями емітента по підтримці певного співвідношення між власним і позичковим капіталом, обмеженням випуску інших боргових зобов'язань протягом обумовленого періоду часу.
Маючи всі ознаки (реквізити) облігацій, єврообліга-ціям притаманні наступні характерні особливості:
^ їх розміщують, як правило, на ринках декількох країн;
^ валюта єврооблігаційної позики не обов'язково є національною грошовою одиницею не тільки для емітента, але й для інвесторів, за винятком банків США (наприклад, позика у доларах США розміщується в Японії, Німеччині та ін .);
^ емісія єврооблігацій здійснюється консорціумом (синдикатом) банків, в яких беруть участь від 2 до 3040 кредитних інституцій різних країн і емісія єврооблігацій не підпадає під національні правила проведення операцій
з цінними паперами країни, валюта якої є валютою позики (як з боку держави, грошова одиниця якої використовується у якості валюти позики, так і інших держав);
S розміщення здійснюється через міжнародний синдикат андеррайтерів серед зарубіжних інвесторів;
S випуск цінних паперів та їх обіг здійснюються у відповідності із правилами та стандартами, встановленими ринком;
S єврооблігації, як правило, - це цінні папери на пред'явника (bearer bonds);
S гарантом за позикою виступають переважно емісійні синдикати, які утворюються банками кількох країн і здійснюють розміщення єврооблігацій;
S доходи сплачуються власникам єврооблігацій у повному обсязі, без утримання податку з джерела виплати (withholding tax) в країні емітента (що не є характерним для звичайних інструментів внутрішніх ринків).
Щодо історичних рамок виникнення ринку єврооблігацій, то в економічній літературі, особливо довідковій, досить поширеним є твердження про те, що цей ринок виник на початку 70-их років 20 ст. [3, с. 96].
Поява єврооблігацій пов'язана, насамперед, з інтернаціоналізацією господарського життя і необхідністю забезпечити фінансові потреби транснаціональних корпорацій.
Першим поштовхом до формування та розвитку ринку єврооблігацій у світі були обмеження, введені адміністрацією Д. Кеннеді у 1963 р. на використання іноземними позичальниками ринку капіталів сШа. Річ у тім, що за період з 1946 р. до 1963 р. іноземні позичальники розмістили в США облігації у доларах США (нині - Yankee Bonds) на суму 14 млрд. дол. З метою запобігання втечі капіталу за кордон 18 липня 1963 р. США ввели спеціальний зрівнювальний податок на проценти (Interest Equalization Tax, IET). Купівля резидентами США іноземних облігацій (за винятком облігацій Канади, Мексики та Фінляндії) втратила свої переваги, а іноземні запозичен-
ня таким чином перемістилися на європейські ринки і виник сталий попит на єврооблігації [11, с. 189].
Інші автори стверджують, що ще в 40-50-х роках деякі емітенти випускали облігації в доларах США, розміщуючи їх у Європі. Так, саме в цей час компанія Philips розміщувала такі боргові зобов'язання в Нідерландах. Однак частіше за все вважається, що дебютною була позика, здійснена італійською компанією Concessione в липні 1963 р. на суму 15 млн. доларів США. Всього у 1963 р. було здійснено сім таких випусків, три з яких - у доларах США, а до 1969 р. цей ринок зріс уже в 38 разів [8, с. 20-21].
Потреба у доступі до джерел капіталу за таких умов була задоволена саме за рахунок випуску єврооблігацій. Перші випуски єврооблігацій були виражені в доларах США та зорієнтовані на багатих приватних інвесторів на європейському континенті та швейцарські банки.
Другим поштовхом до розвитку ринку єврооблігацій стали обмеження, що були викликані війною у В'єтнамі. У лютому 1965 р. президент Л. Джонсон оголосив про програму добровільних обмежень на вивіз капіталу (Voluntary Restraint Program). Дочірні компанії американських транснаціональних корпорацій заохочувалися до мобілізації коштів на зарубіжних ринках. У січні 1968 р. кабінет Джонсона увів прямі обмеження на інвестиції за межі США. Саме з цього моменту починається стрімке зростання ринку єврооблігацій.
На середину 1990-х років на єврооблігації припадало близько 2/3 позичкових капіталів, отриманих на міжнародних ринках. Раніше основними позичальниками на ринку єврооблігацій виступали державні емітенти, а на сьогодні - це приватні компанії.
Більшість облігацій на міжнародному ринку боргових цінних паперів випускається з фіксованою процентною ставкою. Проте основними різновидами єврооблігацій є:
Таблиця 2. Різновиди єврооблігацій
1. За виплатою купонного доходу розрізняють такі типи єврооблігацій:
Прості облігації (straight bonds) Облігації з фіксованою процентною ставкою, без права дострокового погашення та конвертації в акції. Прості облігації мають серії щорічних купонів та називаються також "plain vanilla" (простий, без особливих умов та додаткових елементів). Їх власнику виплачується фіксований процент у вигляді річних купонів. На них припадає понад 60 % всіх єврооблігацій.
Облігації з нульовим купоном (zero coupon bonds, ZR) Облігації без виплати процентів, що випускаються та обертаються з дисконтом до номіналу. Вони не мають ніяких платежів до настання строку погашення; продаються за ціною, що нижче номінальної, чим і забезпечують прибуток власникові. Вони з'явились на євроринку у 80-ті роки. Їх власники одержують дохід не щорічно, а лише один раз - викуповуючи облігації. Процент за цими облігаціями встановлюється при визначенні емісійного курсу, який, як правило, нижчий номіналу (інколи досягає лише 30-40 %). Водночас погашення облігації здійснюється за номіналом, у зв'язку з чим дохід власника облігації визначається різницею між емісійним курсом і її номіналом. Крім того, інвестори не сплачують податок на дохід від облігацій.
Облігації з глибоким дисконтом (deep discount bonds) Облігації з купонами, що на вторинному ринку продаються з дисконтом. Щорічний процент за цими облігаціями є нижчим за превалюючий ринковий процент. Наприклад, у січні 1997 року Світовий банк розмістив облігації з нульовим купоном в італійських лірах з погашенням у лютому 2007 року по ціні 51,7 % до номіналу, що дає дохідність у 6,820 % річних.
Облігація з можливою зміною процента (retractable bonds) Облігація з купоном, що може бути змінений у конкретний термін, а утримувач (власник) облігації може прийняти нову ставку або погасити облігацію. Такі облігації мають зазвичай строк погашення 12-15 років, але початковий процент може бути змінено через коротший період (3-5 років).
Облігації з "плаваючою" відсотковою ставкою (floating rate note(FRN's)) Ставка і дохід по них залежить від зміни ринкового процента. Найбільш поширеним інструментом з плаваючою процентною ставкою на міжнародному ринку боргових цінних паперів є нота з плаваючою ставкою (floating rate note, FRN). Вони почали випускатись на євроринку з 70-их років, а "плаваюча" ставка за єврооблігаціями базується переважно на ставці ЛІБОР (LIBoR - London Interbank Offered Rate) та "прайм-рейт" (prime rate), США з надбавкою (спредом) залежно від умов ринку. Це облігації, купонні платежі яких один раз на шість місяців установлюються на рівні певної процентної ставки грошового ринку плюс/мінус певна маржа, що визначається ступенем ризику. Термін таких цінних паперів зазвичай становить п'ять років. Проте відомий випадок розміщення облігацій (нот) на 40 років (облігації з плаваючою відсотковою ставкою уряду Швеції 1984 року з погашенням у 2024 році) і "вічні" облігації англійського банку National Westminster Bank (NatWest's FRN's never mature). Наприклад, у 1996 році Китай здійснив випуск столітньої облігації, що також зараз збираються зробити Малайзія, Тайланд, Південна Корея;
Закінчення табл. 2
Частково оплачені облігації (partly paid bonds) Інвестор спочатку вносить тільки частину вартості облігації (15-30 %), решту оплачує пізніше (через 6 - 9 місяців). Вимога повної оплати облігації - право емітента, тому інвестор, що не оплачує залишок суми, втрачає початковий платіж та, відповідно, облігацію.
Облігації з індексованим процентом Процент за облігацією залежить від зміни індексу цін на товари (наприклад, нафту або золото).
Двовалютні облігації (dual currency bonds) Облігації з номіналом в одній валюті (наприклад, у доларах США), а купоном та/або погашенням основної суми - в іншій валюті (наприклад, в японських єнах) за фіксованим курсом.
2. За способом погашення розрізняють такі види єврооблігацій:
Облігації з опціоном на покупку (bond with Call Option) Емітент має право достроково погасити облігацію в наперед визначений період часу.
Облігації з опціоном на продажу (bond with Put Option) Інвестор може достроково пред'явити облігації до погашення в наперед визначений період час.
Облігації з опціоном на продажу і на покупку (restractable Bond (bond with Put and Call Option) Облігація, яка має риси двох попередніх, тобто з правом дострокового погашення, яке надається як емітенту, так і інвестору.
Облігації без права дострокового відзиву емітентом (bullet bond) Такі облігації погашаються повністю в момент закінчення терміну дії.
Облігації з фондом погашення (sinking fund bond) Емітент регулярно робить відрахування на спеціальний рахунок для погашення свого боргу. На ринку єврооблігацій практикується погашення шляхом купівлі емітентом облігацій на відкритому ринку або погашення згідно із жребієм певних серій.
Конвертовані облігації (convertible bonds) Набули розповсюдження на євроринку цінних паперів у 1980-х роках. Вони хоч і приносять їх власнику менший процент, ніж, наприклад, "прямі" облігації, зате дають йому право по закінченні терміну обміняти їх на акції компанії-позичальника за умови, що дивіденди за акціями виявляться вищими, ніж проценти за облігаціями. Найбільшими емітентами конвертованих облігацій є японські корпорації, які випускають облігації в доларах з конвертацією в акції в єнах.
Облігації з варантом (warrant bonds)
3. За способом забезпечення:
Муніципальні облігаційні запозичення: Один із різновидів єврооблігацій, що найактивніше витісняються з національних ринків цінних паперів і переміщаються на міжнародні ринки, важливий інструмент фінансування критичних суспільних потреб, таких, як розвиток систем електро-, водопостачання і каналізації, будівництво житла, розвиток транспортних мереж, будівництво об'єктів освіти, охорона здоров'я і т. ін. Інвестиційні проекти, які повинні реалізовувати місцеві органи влади, як правило, потребують великих інвестицій і мають тривалий термін окупності. Такі проекти найзручніше фінансувати шляхом випуску муніципальних облігацій, адже кредити рідко видаються на тривалі терміни. Оформлення муніципального боргу в цінних паперах може робити його більш ліквідним, що в результаті знижує вартість запозичення.
Генеральні облігації Забезпечуються всіма доходами та іншими фінансовими джерелами емітента.
Дохідні облігації Обслуговуються за рахунок доходів від спеціально обумовлених проектів. Передбачають, що виплата основної суми і відсотків здійснюються лише у тому випадку, коли був досягнутий достатній рівень прибутковості проекту.
Переважна більшість єврооблігацій, за валютою запозичень, випускається в доларах США (за різними оцінками в середньому біля 50 % усього ринку).
Спочатку ринок єврооблігацій був практично нерегу-льованим і набув слави саме відсутністю управління своєю активністю, хоча все ж певне регулювання здійснювалося центральними банками під час прийняття ними емісій у тих чи інших валютах, а також провідними банками, які управляли емісіями.
Згодом виникає необхідність вироблення більш чітких правил гри, що привело до створення Асоціації міжнародних облігаційних дилерів (АІВБ) і пов'язаною з нею групою Міжнародної асоціації учасників первинних ринків (ІРМА). На початку 1990-х років АІВБ була перейменована на Асоціацію учасників міжнародних фондових ринків (international Securities Market Association - ^МА), яка налічувала 866 членів, у тому числі 166 із Великобританії, 138 - із Швейцарії, 57 - Німеччини, 60 - Люксембургу.
З часу утворення Асоціація розробила і впровадила досить детальну і масштабну систему регулювання, включаючи правила здійснення і регулювання операцій, етики поведінки і процедур врегулювання конфліктів. Асоціація надає всім зацікавленим клієнтам інформацію про ринки європаперів, а також проводить навчальні семінари з видачею спеціальних дипломів для роботи на міжнародних фондових біржах. Її штаб-квартира знаходиться у Швейцарії, але переважна більшість роботи проводиться в Лондоні, де розташований її секретаріат.
Основними операторами ринку єврооблігацій стосовно емісії виступають великі банки і компанії, що мають
досить високий кредитний рейтинг, залежно від якого здійснюється рейтингове оцінювання випущених ними облігацій. Без нього, як правило, жоден професійний учасник не візьметься за розміщення єврооблігацій, а інвестори не будуть їх купувати. Вищий рейтинг дозволяє емітенту встановити нижчу процентну ставку та, відповідно, здешевити позику. До найвідоміших рейтин-гових агентств належать: Standard & Poor's Corporation та Moody's investor Service. [10,с.321.]
Єврооблігації входять до лістингу двох європейських фондових бірж: Лондонської фондової біржі і Люксембурзької фондової біржі.
Основними центрами торгівлі єврооблігаціями є Лондон, Гонконг, Сингапур, деякі країни Карибського регіону, а також меншою мірою Нью-Йорк та Токіо.
Розрахунки по операціях з єврооблігаціями здійснюються через дві депозитарно-клірингові системи: Euroclear і Cedel. Дії систем Euroclear і Cedel базуються на трьох китах: ефективності, низьких витратах і безпечності. Ефективність досягається за рахунок системи взаємозаліків. У цих системах лише б % операцій вимагають реального руху - цінних паперів або грошових коштів. Тому до переваг єврооблігацій відносять: надійність емітентів, зручність обігу, можливість уникнення податків, анонімність власників єврооблігацій.
Одним із різновидів єврооблігацій є муніципальні облігації, які зараз вважаються такими, що найактивніше витісняються з національних ринків цінних паперів і переміщаються на міжнародні ринки. Так, на ринку єврооблігацій Канадська провінція Онтаріо позичає біль-
ше ресурсів, ніж центральний уряд Канади. Також досить активними є німецькі землі, італійські області, Бразильські провінції. Можна сказати, що в кінці 1990-х років спостерігався досить активний зустрічний рух: муніципалітети залишали національні ринки задля міжнародних; фінансові інститути, навпаки, істотно перерозподіляли свої емісії на користь внутрішніх ринків.
Значно менш поширені так звані іноземні або зарубіжні облігацї (foreign bonds) - випускаються та розміщуються емітентом в певній іноземній державі у валюті даної держави за допомогою синдикату андеррайтерів з даної держави. Емітент зобов'язаний дотримуватися правил та інструкцій, передбачених органами влади країни, де здійснюється випуск. Тому іноземні облігації відрізняються від звичайних "внутрішніх", як правило, режимом оподаткування, методом розміщення, обсягом розкриття інформації, обмеженнями на коло потенційних покупців. Найвідомішим та крупним регіональним ринком іноземних облігацій є, безумовно, ринок іноземних облігацій в США. Такі іноземні облігації називають Янкі облігаціями (Yankee bonds). На цьому ринку домінують високоякісні емітенти - лише випуски наднаціональних організацій та канадських провінцій складають більше половини цього ринку.
Найбільші ринки іноземних облігацій розташовані в Цюріху, Нью-Йорку, Токіо, Франкфурті-на-Майні, Лондоні та Амстердамі.
До початку 1960-х років на ринку міжнародних облігацій в обігу були представлені тільки іноземні облігації. Випуск іноземних облігацій є вигідним для їх емітентів завдяки отриманню доступу до національних ринків позичкового капіталу. Теоретично будь-який емітент може випустити облігації на внутрішньому ринку іншої країни, але на практиці доступ на ринок іноземних облігацій мають лише учасники з високим рейтингом кредитоспроможності.
До основних покупців іноземних облігацій належать національні інвестори (переважають інституційні), що зацікавлені у довгостроковому капіталовкладенні. Здебільшого їх приваблює можливість здійснення міжнародної диверсифікації ризиків. Розміщенням іноземних облігацій займаються національні синдикати андеррайтерів.
До найбільших ринків іноземних облігацій відносять:
S ринок Швейцарії (Цюріх), що з'явився у 1960-ті роки і на сьогодні є найбільшим за емісіями ринком іноземних облігацій. Швейцарський ринок приваблює іноземних позичальників стійкістю національної валюти та розвиненістю банківської інфраструктури. "Шоколадні" облігації (Chocolate Bonds) випускаються на пред'явника з мінімальним номіналом у 5 тис. швейцарських франків та з річним купоном;
S ринок Японії (Токіо), що інтенсивно почав розвиватись лише з другої половини 1980-х років. На ринок іноземних облігацій Японії допускаються емітенти з нижчими, ніж на інших ринках, рейтингами кредитоспроможності (тут доступ мають позичальники із країн з перехідною економікою). Облігації "Самурай" (Samourai Bonds) випускаються в єнах на термін від 3 до 20 років з піврічними купонами. Обсяг емісії становить від 10 до 100 млрд. єн. Основні емітенти - національні уряди та банки;
S ринок США (Нью-Йорк), що у 1990-ті роки зарекомендував себе як найліквідніший серед індивідуальних ринків. Американський ринок приваблює іноземних позичальників значними розмірами капіталів інституцій-них інвесторів США та різноманітністю фінансових інструментів. Обсяг емісії максимально становить 500700 млн. дол. США для одного траншу. Емітентами облігацій "Янкі" (Yankee Bonds) зазвичай виступають міжнаціональні інститути, іноземні уряди чи їх агентства, приватні корпорації, банки тощо.
Глобальні облігацї (global bonds) є найвищим ступенем розвитку міжнародного ринку облігацій і до них відносять довго- та середньострокові облігації, що розміщуються одночасно на ринку єврооблігацій та на одному або кількох національних ринках.
За останні 1G років випуск глобальних облігацій набув досить великої популярності, адже можливість торгувати облігаціями і на європейському міжнародному ринку, і на внутрішньому ринку США (найбільшому ринку капіталів у світі) значно покращує потенційну ліквідність випуску та, відповідно, може суттєво знизити вартість запозичення для емітента, а також розширити його базу інвесторів.
Випуск глобальних облігацій було започатковано Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР) у 1989 р. США, як найбільша із 181 країни - члена МБРР, надали широку підтримку фінансовому нововведенню. Глобальні облігації мали стати високоліквідним інструментом на доларовому ринку для того, щоб чергові позики МБРР здійснювалися через облігації, дено-міновані у доларах США. У зв'язку з цим на внутрішньому американському ринку новий фінансовий інструмент було прирівняно до цінних паперів федеральних агентств США, а також йому було надано значні пільги:
S глобальні облігації мають статус привілейованих цінних паперів (exempt securities), на які згідно з американським законодавством не поширюються деякі правила Комісії з цінних паперів та бірж і ФРС США. Зокрема, купівля таких цінних паперів у кредит не вимагає внесення звичайної застави;
S глобальні облігації вважаються "прийнятними" цінними паперами (eligible securities). Це означає, що вони розглядаються банківськими установами США як надійний об'єкт капіталовкладення та можуть використовуватись як застава під кредит;
S глобальні облігації належать до категорії забезпечених облігацій (collateral bonds) та можуть бути додатковим забезпеченням позики на рахунках Мінфіну США у комерційних банках (Treasury Tax and Loan Account, TT&LA).
У період з 1989 р. до 1996 р. ринок глобальних облігацій зріс майже у 8G разів. У 1996 р. розмір ринку було оцінено в 116,26 млрд. дол. Основною валютою глобальних облігацій став долар США. Крім того, глобальні облігації деномінувались і в інших валютах (німецьких марках, японських єнах, канадських доларах тощо). Після введення євро переважна більшість глобальних облігацій почала випускатись у доларах США та євро.
На відміну від традиційних інструментів міжнародного ринку цінних паперів, ринок глобальних облігацій не має власної інфраструктури для торгівлі та розрахунків. Операції, що проводяться з глобальними облігаціями, деномінованими в доларах США, користуються послугами двох європейських клірингових систем (Euroclear, Clearstream) та системи ФРС США (Fedwire). Сектор глобальних облігацій, деномінованих в японських єнах, не має власної інфраструктури та обслуговується трьома міжнародними розрахунково-кліринговими системами: Euroclear, Clearstream та американською
Depository Trust Company (DTC).
Операції з глобальними облігаціями здійснюються на ринках США, Японії, у країнах Європи, Далекого та Близького Сходу. Провідним ринком глобальних облігацій залишається ринок США.
Паралельні облігацї (parallel bonds) - це облігації одного випуску, які розміщуються одночасно в кількох країнах у валютах цих країн.
Друга класифікаційна ознака міжнародних облігацій, яка є важливою для нас в контексті даного огляду, - це категорія країни емітента або кредитна якість обліга-
цій. З цієї точки зору міжнародні облігації можна розділити на дві великі групи: облігації емітентів з розвинутих країн та облігації емітентів з країн, що розвиваються.
Основний обсяг ринку міжнародних облігацій представлений, безумовно, першою групою інструментів. Це є вірним і для чистих єврооблігацій, і для іноземних облігацій, і для глобальних облігацій. Однак нас цікавить ринок міжнародних облігацій країн, що розвиваються, оскільки саме до цієї категорії відноситься Україна.
В міжнародній інвестиційній спільноті вже склалося більш-менш чітке визначення такого ринку, яке щоправда охоплює дещо ширше коло інструментів, ніж міжнародні облігації. Називається цей ринок "emerging debt market" або ринок боргових інструментів країн з ринками, що розвиваються (або формуються) (далі ми будемо скорочено називати цей ринок ринком EM-боргів). Він охоплює не лише міжнародні облігації емітентів країн, що розвиваються але й боргові інструменти місцевих ринків цих країн (в першу чергу внутрішні державні облігації). В Нью-Йорку навіть існує спеціалізована торгова асоціація - EMTA (www.emta.org), яка сприяє розвитку цього ринку, стандартизації торгівлі на ньому, та ін. На сайті цієї організації можна дізнатися про те, що більшість учасників ринку розуміє під країнами з категорії emerging markets. Важливим сегментом ринку EM-боргів є ринок так званих Брейді облігацій. Саме створення ринку Брейді облігацій на початку 1990-х років стало початком бурхливого розвитку більш широкого ринку EM-боргів.
Міжнародні облігації українських емітентів можна віднести як до ринку єврооблігацій, так і до ринку EM-боргів. Однак, з точки зору переважної більшості міжнародних інвесторів українські єврооблігації завжди розглядалися та будуть розглядатися в рамках поняття ринку EM-боргів. Точно так же вони повинні розглядатися і внутрішніми українськими інвесторами, які інвестують свої активи в українські євробонди.
Третьою класифікаційною ознакою секторів світового ринку міжнародних облігацій є класифікаця в термінах торгових блоків. Прихильники такого типу класифікації виділяють такі торгові блоки:
S доларовий блок;
S європейський блок;
S Японія;
S країни, що розвиваються.
В доларовий блок входять такі країни: США, Канада, Австралія, Нова Зеландія.
Європейський блок поділяється на дві групи: 1) блок єврозони, який має спільну валюту євро (Німеччина, Франція, Голландія, Бельгія, Люксембург, Австрія, Італія, Іспанія, Португалія, Фінляндія і Греція); 2) країни, де не прийнято євро (Норвегія, Данія, Швеція). Великобританія інколи виділяється в самостійну торгову одиницю, на економіку якої впливає як єврозона, так і США і безпосередньо внутрішні британські фактори.
В Україні історія розвитку міжнародних кредитних відносин була відзначена надмірним накопиченням зовнішніх боргових зобов'язань держави у період 19931998 рр., борговою кризою та перебуванням у стані перманентного дефолту у 1998-2001 рр., нормалізацією зовнішньоборгової ситуації у 2002-2006 рр. Прийняття тривалий час державних бюджетів із значним дефіцитом, неспроможність Уряду отримувати доходи у визначених законодавством розмірах, що призводило до перевищення планових обсягів дефіциту, наявність значних обсягів прихованого дефіциту вимагало постійного залучення зовнішніх та внутрішніх запозичень, що спричинило нарощування державних боргів.
Серед інструментів українського ринку боргових цінних паперів значне місце займають облігації зовніш-
ньої державної позики, які випускаються для фінансування поточного бюджетного дефіциту, забезпечення касового виконання державного бюджету, регулювання грошової маси в обігу, згладжування нерівномірного надходження податкових платежів, погашення раніше розміщених позик, забезпечення комерційних банків ліквідними резервними активами, фінансування цільових програм, які здійснюють місцеві органи влади, а також скорочення обмежень на рух капіталів між країнами.
Випуск державних цінних паперів бере свій початок в Україні з 1994 р., коли був підписаний Указ Президента України про випуск державних облігацій. Згідно з рекомендаціями Міжнародного валютного фонду в Україні, з 1996 р. 30 % дефіциту державного бюджету має покриватися за рахунок розміщення державних цінних паперів.
До 1996 року основними джерелами фінансування дефіциту державного бюджету були емісія Національного банку України (НБУ), зовнішні запозичення у міжнародних фінансових організацій, в першу чергу, у Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР).
Нове джерело фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок облігацій внутрішньої державної позики було запроваджене у 1995 році і вже у 1998 році почало вичерпуватися.
Кредитні ресурси міжнародних фінансових організацій - МБРР, Європейського Співтовариства (ЄС), що залучалися для фінансування дефіциту бюджету, були у 1997 році обмежені, оскільки основні суми таких позик було отримано у 1995-1996 роках.
Необхідність погашення і обслуговування зовнішніх фінансових зобов'язань, накопичених раніше через залучення іноземних товарних кредитів під гарантії Уряду, від випуску під дуже високу дохідність ОВДП, власниками яких стали переважно нерезиденти (у липні 1997 року вони володіли 52 % ОВДП) призвело у 1997 році до найбільшого за всі роки абсолютного розміру дефіциту. Такий стан справ змушував Уряд шукати нові джерела фінансування державного бюджету та погашення державного боргу.
Питання випуску українських облігацій зовнішньої позики досить чітко врегульоване Статтею 10 "Державні облігації України" Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок".
Отже, офіційною назвою міжнародних державних облігацій в Україні є "облігації зовнішніх державних позик" або скорочено ОЗДП.
Облігації зовнішніх державних позик України (ОЗДП)
- це державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій. Облігації зовнішніх державних позик України можуть деномінуватися у конвертованій іноземній валюті. Облігації зовнішніх державних позик України випускаються процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред'явника, з вільним або обмеженим колом обігу. Чинне законодавство передбачає, що облігації зовнішніх державних позик України оплачуються виключно в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їх випуску.
Емітентом облігацій зовнішніх державних позик України є держава в особі Міністерства фінансів України. Кошти, одержані від розміщення облігацій зовнішніх державних позик України, спрямовуються виключно до Державного бюджету України. Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України в межах передбачених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіци-
ту Державного бюджету України приймає Кабінет Міністрів України щодо кожного випуску.
Облігації зовнішніх державних позик (єврооблігації) (1995, 2000, 2003, 2004, 2007 рр.) в Україні випускаються переважно з метою погашення дефіциту державного бюджету та фінансування окремих програм розвитку.
Українською державою з часів незалежності випущено декілька видів цінних паперів, що розміщуються за кордоном: державні товарні облігації матеріальних ресурсів України, облігації державної зовнішньої позики України 1995 року, фідуціарні облігації, українські євро-облігації, зовнішні облігаційні запозичення українських компаній та муніципалітетів.
Слід наголосити, що від часу здобуття незалежності Україні не вдалося цілком погасити жодної публічної зовнішньої позики. Подеколи позики рефінансувалися фактичним пролонгуванням, іноді кредитори мусили погодитися на реструктуризацію заборгованості, одначе Україні
жодного разу не був оголошений дефолт, а західні інвестори відносно неї не зверталися із судовими позовами.
1. Бюджетний кодекс України №2541-ІІІвід 21.06.2001. 2. Закон Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року N 3480-IV. 3. Банківська енциклопедія / За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза. - К.: Ельтон, 1993. 4. Берзон Н. Рынок еврооблигаций
- ключевые моменты // Рынок ценных бумаг. - 2000. - № 9. - С. 73-75. 5. Бондарь Т. Опыт внешних облигационных заимствований российских регионов // Рынок ценных бумаг. - 2000. - № 9. - С.76-79. 6. Бори-нець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. - К.: Знання, 2006. - 494 с. 7. Вахненко Т.П. Зовнішні боргові зобов'язання у системі світових фінансово-економічних відносин. - К.: Фенікс, 2006. 8. Буклемишев О.В. Рьнок облигаций. - М.: Дело, 1999. 9. Галанов В.А., Басов А.І., Голда З.К. Рьнок ценых бумаг: Учеиик - М: Финансы и статистика, 2004. - 448 с. 10. Заго-родній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. - 3-тє вид., випр. та доп. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. 11. Максимо В. Энч, Фрзнсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер. Мировые финансы: Пер. с англ. - М.: ООО Изд.-консалтинговая компания "ДЕКА", 1998. 12. Рубцов Б.Б. Мировые рынки ценных бумаг. М.: Экзамен, 2002. 13. Суэтин А.А. Международный финансовый рынок. - М: Кнорус, 2007. 14. Фабоцци Ф.Д. Рынок облигаций: анализ и стратегии. - М.: Альпина бизнес букс, 2005.
Надійшла до редколегії 14.01.11
УДК 336.761
Т. Грищенко, канд. екон. наук., доц.,
І. Івахненко, асп.
ЦІЛІ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ СУБ'ЄКТІВ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УМОВАХ КОНКУРЕНТНОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА
В статті визначено основних суб'єктів ринку цінних паперів, проаналізовано їх діяльність та взаємодію між собою, а також розглянуто їх конкурентні переваги у залученні фінансових ресурсів на ринку цінних паперів.
Ключові слова: ринок цінних паперів, суб'єкти ринку цінних паперів, інвестори, емітенти, посередники.
В статье определено основных субъектов рынка ценных бумаг, проанализированы их деятельность и взаимодействие между собой, а также рассмотрены их конкурентные преимущества в привлечении финансовых ресурсов на рынке ценных бумаг.
Ключевые слова: рынок ценных бумаг, субъекты рынка ценных бумаг, инвесторы, эмитенты, посредники.
in the article its own basic agents of the securities market, the analysis it is activity and it is interaction. it is examine a question about competitive struggle agents behind the financial resource securities market.
Keywords: securities market, securities market agents, investors, issuers, brokers.
Сукупність суб'єктів відображає стан ринку цінних паперів. Світова практика свідчить про надзвичайну роль всіх без виключення суб'єктів у забезпеченні ефективного функціонування ринку цінних паперів. Значну роль на ринку цінних паперів відіграють інвестори, емітенти, держава і посередники, серед яких переважна кількість фінансових посередників. На ринку з'являються нові учасники, нові емітенти, нові інструменти і нові можливості, але, поряд із усім цим, виникли і нові вимоги. В Україні як державі, що будує ефективний фондовий ринок, багато уваги приділяється розробці механізму створення та діяльності інфраструктури ринку цінних паперів.
Даній проблемі присвячено праці таких науковців, як О. Барановський, Т. Берднікова, В. Галанов, Е. Жуков, В. Корнеєв, Д. Лук'яненко, І. Лютий, О. Мозговий, А. Пересада, В. Шелудько та інші. Проте окремі аспекти проблеми потребують більш досконалого вивчення, зокрема це стосується місця та ролі в економічній системі кожного із її суб'єктів, а також їх вплив на формування фінансового потенціалу ринку цінних паперів.
Метою статті є визначення особливостей взаємодії суб'єктів ринку цінних паперів та цілей їх діяльності в процесі формування та використання фінансових ресурсів ринку цінних паперів.
Важливою складовою фінансового ринку виступає ринок цінних паперів. Під ринком цінних паперів розуміють такий розділ фінансового ринку, на якому за незначний час створюються необхідні умови та відбуваються швидка мобілізація, ефективний перерозподіл і раціональне розміщення фінансових ресурсів у соціально-економічному просторі держави з врахуванням інтересів та потреб суспільства шляхом здійснення емісій цінних паперів різними емітентами. У вузькому ж
розумінні, ринок цінних паперів, як правило, означає взаємодію, що відбуваються на ринку між його суб'єктами з приводу випущених цінних паперів.
Ринок цінних паперів - частина ринку позикових капіталів, де здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів. Через ринок цінних паперів (банки, фондову біржу, спеціальні кредитні установи) акумулюються грошові нагромадження юридичних осіб і громадян та спрямовуються на виробниче й невиробниче вкладання капіталів [1].
Завдання ринку цінних паперів - забезпечити як найбільш повний та швидкий перелив заощаджень в інвестиції (у фінансові активи) по ціні, котра б влаштовувала обидві сторони. Вирішення цього завдання базується на ефективній діяльності основних структур ринку цінних паперів, що складається з трьох підструктур:
^ цінних паперів, які є предметом торгівлі на ринку цінних паперів (визначається, що саме продається і купується);
^ учасників (суб'єктів) ринку цінних паперів (визначається, хто саме купує і продає цінні папери);
^ процесу (технології) фондової діяльності (визначається, як саме відбувається обіг цінних паперів).
В даній статті ми більш детально зупинимося на питанні діяльності учасників (суб'єктів) ринку цінних паперів та їх ролі у формуванні фінансового потенціалу даного ринку.
До числа суб'єктів ринку цінних паперів можуть бути віднесені практично всі учасники фінансово-економічних відносин, пов'язаних з процесом нагромадження, вкладання капіталу у всіх його формах з метою одержання прибутку. До суб'єктів будь-якого ринку відносяться продавець, покупець, посередник. На ринку цінних паперів продавцем виступають емітенти, покупцем
- інвестори і посередником - фінансові посередники.
© Грищенко Т., Івахненко І., 2011
