CC BY
121ми в середньому 58,99% юнаків. У дівчат найбільший показник був 30,95%, в етнічній групі дівчат - 26,19%.
Аналіз мотиваційної установки, спрямованої на необхідність занять з фізичного виховання для майбутньої професії виявив наступний відсоток відповідей юнаків - 32,39%. У дівчат позитивна відповідь відповідно - 19,97%.
Позитивна мотивація виявлена у відповідях «подобається брати участь у змаганнях»: у юнаків хочуть брати участь у змаганнях - 72,25% респондентів, у дівчат це бажання було нижче й склало 45,31%.
Таким чином, отримані результати анкетування свідчать про те, що ставлення студентів-першо-курсників не однаково. Багато хто з них дає високу оцінку соціальному значенню фізичного виховання.
Висновки.
Отримані результати дослідження, що визначають мотиваційні потреби студентів-першокурс-ників, які раніше проживали у різних регіонах, а також етнічної групи, вимагають створення такої моделі фізичного виховання, що повинна забезпечити можливості студентів і відповідати індивідуальним особливостям, особистісним установкам, потребам, бути толерантною й привабливою.
У подальших дослідженнях передбачено провести вивчення інших мотиваційних потреб студентів.
Литература
1. Бальсевич В.К., Лубышева Н.И. Физическая культура: Молодежь и современность //Теория и практика физической культуры. - 1995. №5. - с. 2-7.
2. Виленский М.Я. Студент как объект физической культуры //Теория и практика физической культуры. - 1999. №10. - с.2-5.
3. Лубышева Л.И. Концепция физкультурного воспитания: Методология, развитие и технология реализации //Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. -1996. №1. - с. 11-19.
4. Коник Г.А., Темченко В.А., Усова Т.Е. Учебные занятия по видам спорта как средство формирования мотивации к здоровому образу жизни у студентов высших учебных заведений //Физическое воспитание студентов творческих специальностей. Сборник научных работ ред. Ермакова С.С. - Харьков, 2006. - №4. - с.108-114.
5. Жбанков О.В., Толстой Е.В. Технология контроля психофизического состояния студентов и управления им. //Теория и практика физической культуры. - 1997. №8. - с.40-43.
6. Григорьев В.И. Кризис физической культуры студентов и пути его преодоления. //Теория и практика физической культуры. - 2004. №2. - с.54-61.
7. Язловецкий В.С. и др. Про побудову системи фізичного виховання в навчальних закладах нового типу. //Актуальні проблеми оздоровчої фізичної культури, спорту для інвалідів та валеології. - Кіровоград. 1995. - с.145-149.
8. Дубогай А.Д. Навчання в русі. Здоровь’язберігаючі педагогічні технології в початковій школі. - К.: Вид. дім “Шкільний світ”, 2005. - 112 с.
9. Лотоненко Л.В., Стеблецов Е.А. Физическая культура и ее виды в реальных потребностях студенческой молодежи. //Теория и практика физической культуры. - 1997. №6. - с. 26, 39-41.
10.Коняева Л.В. Психологические аспекты учебной и про-фессиональнрой адаптации студентов медиков. /Актуальные проблемы в области психологии: Сб.тезисов межву-
з.научной конф. -Ярославль: ЯГПУ, 1997. - с.53-54.
Надійшла до редакції 17.11.2007р.
СУПЕРКОМПЕНСАЦЮ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ
В ПРОЦЕСІ ПОБУДУВАННЯ СПОРТИВНОГО ТРЕНУВАННЯ
Данько Г.
Національний університет фізичного виховання і спорту України
Анотація. В даній статті мова піде про явище суперкомпен-сації, яке добре відоме і багаторазово описане в спеціальній літературі ще в 50-ті - 70-ті роки минулого століття та широко використовуване при обґрунтуванні побудови різних структурних утворень тренувального процесу - занять, мікроциклів, етапів і періодів річної підготовки. Орієнтація на схеми, які відображають можливості повторних навантажень у фазі суперкомпенсації відображає продуктивну ідею. Згідно її основні тренувальні навантаження повинні виконуватися в умовах високої готовності до їхнього перенесення. Ключові слова: навантаження, цикл, тренування, спортсмен, структура.
Аннотация. Данько Г. В. Суперкомпенсация и ее использование в процессе построения спортивной тренировки. В данной статье речь пойдет о явлении суперкомпенсации, которое хорошо известное и многократно описано в специальной литературе еще в 50-е - 70-е года прошлого столетия и широко используемое при обосновании построения разных структурных образований тренировочного процесса - занятий, микроциклов, этапов и периодов годовой подготовки. Ориентация на схемы, которые отображают возможности повторных нагрузок в фазе суперкомпенсации отображает продуктивную идею. Согласно нее основные тренировочные нагрузки должны выполняться в условиях высокой готовности к их перенесению.
Ключевые слова: нагрузка, цикл, тренировка, спортсмен, структура.
Annotation. Dan’ko G.V. Supercompensation and its use during construction of sports training. This article is about the well-known phenomenon which was many times described In the special literature in the 50s - 70s of die last century and it was widely utilised for basing of building-up different structural formations of the training process: work-outs, microcycles, mezocycles, stages and periods of all-year-round preparation. Orientation to circuit diagrams which represent opportunities of repeated loadings in a phase of supercompensation represents productive idea. It agrees it the basic training loads should to be carried out in conditions of tall readiness for their transferring. Keywords: load, cycle, training, sportsman, frame.
Вступ.
Останніми роками в спеціальній літературі з’явилася значна кількість публікацій, в яких зроблені не коректні спроби додати явищу суперкомпенсації універсальний характер, розповсюдити його на види тренувальної і змагальної діяльності, в яких воно не виявляється, що дало підставу іншим фахівцям для гострих дискусій, в ході яких була об’єктивно показана відсутність прояву даного явища при виконанні багатьох напружених тренувальних програм, обернено увагу на його міфічний характер і неможливість орієнтації на суперкомпенсацію як на явище значуще для різної побудови структурних утворень тренувального процесу.
Відома, відкрита Г. Вейгертом, біологічна закономірність, згідно якої функція організму, виведена із стану рівноваги повертається до нього, проходячи фазу надмірного відновлення (надвідновлення, суперкомпенсації). Ця закономірність була підтверджена в першій половині ХХ ст. багатьма фізіологами
і біохіміками на матеріалі різних фізіологічних об’єктів тварин, включаючи м’язову тканину.
М.Яковлєв в деяких із своїх робіт періоду 50-х - 70-х років, проведених на матеріалі інтенсивної м’язової діяльності, суворо окреслив межі прояву феномена суперкомпенсації застосовано до задач спорту біохімічними змінами, пов’язаними з енергетичними субстратами [5].
Ці межі практично не були розширені і в подальшому. Наприклад, М. Волков з співавторами в своїй фундаментальній праці «Біохімія м’язової діяльності» [1] фазу суперкомпенсації пов’язує виключно з енергетичними передумовами певної рухової якості спортсмена і рекомендують чергувати режим роботи та відпочинку враховуючи те, що «у фазі суперкомпенсації певного енергетичного джерела, поєднуваного з високою активністю регуляторних механізмів, створюються більш сприятливі умови для виконання роботи з більшою інтенсивністю або в більшому об’ємі».
Ці дослідження були розвинуті і доповненні лише в тих випадках, коли явище суперкомпенсації, виникаюче в процесі післядії після виснажливих навантажень, вивчалось у зв’язку з різними харчовими маніпуляціями і дієтами - безвуглеводними і високо-вуглеводними. В результаті вдавалося вийти на більш високий рівень суперкомпенсації глікогену і працездатності при виконанні тривалої роботи [7, 11].
Дослідження виконано згідно з планами НДР у сфері фізичної культури і спорту за темою 2.1.1. Теорія періодизації спортивного тренування: проблеми, протиріччя, шляхи модернізації.
Формулювання цілей роботи.
Мета досліджень - виявити можливість застосування феномена суперкомпенсації при планування режиму роботи і відпочинку в спортивному тренуванні.
Методи досліджень - аналіз і узагальнення спеціальної літератури та аналіз теоретичних та методичних концепцій вітчизняних та зарубіжних авторів.
Результати досліджень та їх обговорення.
Можливість обмеженого застосування явища суперкомпенсації знайшла відображення і в фундаментальних працях по теорії і методиці спортивної підготовки [2, 4]. Зокрема, можливості використання явища суперкомпенсації для оптимізації режиму роботи і відпочинку з метою формування заданого адаптаційного ефекту обмежуються дією на збільшення витривалості, яка визначається потенціалом аеробної і гліколітичної енергетичних систем організму спортсмена. При цьому наголошується, що система чергування навантажень, що базується на концепції, яка припускає виконання чергового навантаження у фазі суперкомпенсації після попереднього, є схемою, що значно облегшує ситуацію, її застосування можливо лише в окремих випадках і не повинне стримувати можливості оптимізації режиму роботи та відпочинку при вирішенні різноманітних задач, що виникають в спортивному тренуванні, орієнтуючись не тільки на фазу суперкомпенсації, а на різні стани
організму спортсмена протягом всього періоду відновлення [3].
Що ж до різних схем, представлених в спеціальній літературі і орієнтуючих на різні підходи до чергування навантажень при вирішенні тренувальних задач, то вони пропонуються лише для ілюстрації самих загальних поглядів на чергування навантажень (рис.1, 2).
Тоді виникає резонне питання: навколо чого розвернулася полеміка, чому у ряді публікацій [9, 12] представлений матеріал, який свідчить про неможливість використання принципу суперкомпенсації в сучасній спортивній підготовці.
Проблема тут в тому, що деякі спеціалісти в області теорії і методики підготовки, а також практики, схильні до пошуку сенсаційних знахідок, зробили спробу різко розширити можливості феномена су-перкомпенсації і звести його мало не в один з основних принципів, які лежать в основі вдосконалення різних сторін підготовленості спортсмена, не говорячи вже про рухових (фізичних) якостях. Для такого розширення сфери використання схем, рекомендованих в свій час М.Яковлєвим [5, 6] виключно для стимулювання «процесу стійкого підвищення того або іншого біохімічного інгредієнта в м’язах», зокрема маючи на увазі запаси енергетичних фосфатів і глікогену, наукових підстав не було. Саме ці публікації, а не роботи М.Яковлєва, з’явилися приводом для появлення критичних статей, в яких була показана неможливість використання феномена суперком-пенсації при підготовці спортсменів, що спеціалізуються у видах спорту, які не потребують високих вимог до метаболічних чинників, пов’язаних із енергетичним потенціалом, а також при розвитку ряду фізичних якостей (наприклад, гнучкості і координаційних здібностей), вдосконалення таких сторін підготовленості як технічна, тактична, психологічна. Тому поширювати можливості використання феномена су-перкомпенсації як чинника оптимізації режиму роботи і відпочинку на випадки, де цей феномен не виявляється взагалі, або так неістотно, що практичного значення не має, або не коректно, на що справедливо звертають увагу В.Фрідріх і Х.Меллер (15), спираючись на цілком об’єктивний аналіз літератури.
Критики феномена суперкомпенсації як явища, покладеного в основу чергування навантажень в системі тренування за межами дії на підвищення об’ємів енергетичних субстратів, значною мірою мають рацію по суті піднятих питань. Проте вони не справедливі відносно Н.Яковлєва, який ніколи не допускав непродуманого і одностороннього розповсюдження біохімічного знання в сферу спортивного тренування. Не зробив він цього і відносно феномена суперкомпенсації. Навіть по відношенню до тих біохімічних реакцій, де чітко проявляється явище су-перкомпенсації, Н.Яковлєв рекомендував виконувати повторну роботу в окремих заняттях або в їх серіях в найбільш вигідному стані організму для адаптації і тим біохімічним і функціональним зрушенням, які обумовлені вимогами ефективної діяльності змаган-
Мал. 2. Підсумовування наслідку серій тренуваль них занять, які проводяться на фоні не повного відновлення [10].
ня. Це часто вимагає виконання вправ і програм тренувальних занять в умовах різного ступеня не повного відновлення, а повторна робота у фазі суперком-пенсації є лише одним з багатьох випадків, характерних для тренувального процесу [5].
Висновки.
Таким чином можна відзначити, що орієнтація на схеми, що відображають можливості повторних навантажень у фазі суперкомпенсації, у випадках, що виходять за рамки мобілізації енергетичних субстратів відображає продуктивну ідею, згідно якої основні тренувальні навантаження повинні виконуватися в умовах високої готовності до їх перенесення, дозволяти виконувати тренувальну роботу при її високих кількісних та якісних характеристиках. На це звертав в свій час увагу і М.Яковлєв [5], і багато спец-
іалістів у області теорії і методики спортивного тренування, які рекомендують виконувати великий обсяг тренувальної роботи, особливо коли йдеться про заняття з великими навантаженнями, в умовах оптимальних для максимального проявлення відповідних якостей і здібностей [3, 8]. Природно, що це не виключає і великої кількості особистих випадків, характерних для сучасного спортивного тренування, коли вправи направленні, наприклад, на вдосконалення техніки або тактики, прояв швидкісно-силових якостей або координаційних здібностей виконуються в умовах важкого стомлення, негативної дії різного роду зовнішніх чинників [8].
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем процесу побудування спортивного тренування.
Література
1. Волков Н.И. Биохимия мышечной деятельности. - Киев: «Олимпийская литература». - 2000. - 320с.
2. Матвеев Л.П. Основы спортивной тренировки. - М.: Физкультура и спорт, 1977. - 280 с.
3. Платонов В.Н. Адаптация в спорте. - К.: Здоров’я, 1988.
- 216 с.
4. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. - К.: Олимпийская литература, 2004. -808 с.
5. Яковлев Н.Н. Биохимия спорта. - М.: Физкультура и спорт, 1974. - 288 с.
6. Яковлев Н.Н. Значение нарушений гомеостаза для эффективности процесса спортивной тренировки // Теория и практика физической культуры, 1971, №2, с.23.
7. Bergstrom J., Hermansen L., Hu Itman E., Saltrin B. Diet, muscle glycogen and physical performance // Acta physiol. scand. - 1967. N 71. - P. 140-150.
8. Bompa T.O. Periogizacao tloria e metodologia do treinamento.
- Sao Paulo: Phorte Editora Ltd., 2002. - 424 p.
9. Friedrich W., Moeller H. Zum problem der Supercompensation // Leistungssport, 1999, №5, s.52.
10.Hegedus J. La ciencia del entrenamiento deportivo. - Buenos Aires: Stadium, 1992. - 521 p.
11.Hultman E., Greenhaft P.L. Food stores and Energy Reserves // Endurance in Sport / R. Shephard, P. O. Astrand (eds). -Oxford: Blackwell Sci. Publ., 1992. - P. 127 - 135.
12.Mader A.: Aktive Belastungsadaptation und Regulation der Proteinsynthese auf zellularer Ebene/ Deutsche Z.f. Sport-med. 41 (1990), 40-58.
Поступила в редакцию 18.11.2007г.
МОДЕЛЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНОЮ ПІДГОТОВКОЮ СТУДЕНТІВ МУЗИЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
Дьоміна Ж.Г.
Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова
Анотація. У статті зазначається, що професійна діяльність майбутніх вчителів музики обумовлюється особливостями розвитку певних фізичних якостей та психофізіологічних характеристик організму. Рівень фахової підготовки студентської молоді залежить від багатьох факторів, кожен з яких в певній мірі впливає на професіоналізм музиканта. Вирішальне значення має грамотне управління професійною підготовкою студентів, від якого залежать розвиток та виховання тих якостей, формування тих умінь та навичок, котрі найбільше потрібні для оволодіння майбутньою професією. Ключові слова: діяльність, підготовка, готовність, показники. Аннотация. Дёмина Ж.Г. Модель педагогической системы управления профессионально-прикладной подготовкой студентов музыкальных специальностей. В статье говорится про то, что профессиональная деятельность будущих учителей музыки обусловлена особенностями развития некоторых физических качеств и психофизиологических характеристик организма. Уровень специальной подготовки студенческой молодёжи зависит от многих факторов, каждый из которых в некоторой степени влияет на профессионализм музыканта. Решающее значение имеет грамотное управление профессиональной подготовкой студентов, от которого зависят развитие и воспитание качеств, формирование умений и навыков, необходимых для овладения будущей профессией.
Ключевые слова: деятельность, подготовка, готовность, показатели.
Annotation. Djomina J.H. The models of pedagogical system of menegement by professional preparation of musician-students. In this article is indicated that professional action of future teachers of music certain physical qualities and psycho-
physiological organism characters. The level of professional preparation of student’s young people depend from many factors every of them certain degree influence on professionalism of musician. The competent operate by professional preparation of students has decided meaning, from what depend development and bringing these qualities, forming such skills and habits, which mostly necessary for acquirement by future professional. Keywords: activity, preparation, readyness, characters.
Вступ.
Фізичне виховання студентів у ВНЗ є засобом впровадження фізичної культури, процесом формування загальної та професійної культури особистості сучасного спеціаліста [8]. Фізичне виховання як навчальна дисципліна є обов’язковою для всіх спеціальностей, вона сприяє забезпеченню профільованої фізичної готовності, є одним із засобів формування всебічно розвиненої особистості, чинником зміцнення здоров’ я, оптимізації фізичного та психофізіологічного стану студентів у процесі професійної підготовки.
Об’єктивні тенденції загальноосвітнього розвитку кардинально змінили і визначили якісно новий характер вимог до фахівця, тому питання стратегії підготовки спеціалістів в нових соціально-економічних умовах є гострим і невідкладним. Стратегія перебудови вищої освіти України у зв’язку з процесом її інтеграції в європейський освітній простір повинна базуватися на посиленні освітнього аспекту навчального процесу [6]. При цьому назріла необхідність реформування і модернізації освіти України у галузі фізичної культури та фізичного виховання у зв’язку з її великим значенням у професійній підготовці кадрів та інтеграції в європейський освітній простір (Ашанін В.С., 2003, Приходько В. В., 2004). Тому питання визначення специфіки викладання дисципліни «Фізичне виховання» у вищій школі з урахуванням особливостей професійної спрямованості та за умов впровадження кредитно-модульної системи організації навчання є надзвичайно актуальним.
Вирішення проблеми ефективної підготовки сучасного спеціаліста передбачає розробку науково обґрунтованих технологій професійно-прикладної фізичної підготовки студентів різних спеціальностей у вищих закладах освіти [5]. Фахівці відмічають [3, 9], що програми з фізичного виховання майбутніх музикантів передусім повинні враховувати фізіологічні характеристики факторів, які визначають зміст окремих видів праці студентів, робочу позу, рухові можливості, положення рук, ніг, тулуба і голови, а також високе нервово-психічне навантаження, з яким пов’язана дана професійна діяльність.
Особливості навчально-професійної діяльності студентів музичних спеціальностей потребують диференційованого підходу до вирішення педагогічних завдань, що пов’язані зі специфікою професії [9].
Формулювання цілей роботи
Метою нашого дослідження є визначення моделі педагогічної системи управління професійно-прикладною підготовкою студентів музичних спеціальностей особливостей організації занять з фізичного виховання з урахуванням професійної
