CC BY
13Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 26 (65). 2013. № 2-2. С. 300-304.
УДК 343.13(477)
СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ У МЕХАН1ЗМ1 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ П1Д ЧАС ЗАСТОСУВАННЯ ЗАПОБ1ЖНОГО ЗАХОДУ У ВИГЛЯД1 ТРИМАННЯ П1Д ВАРТОЮ
Заболотний 1.1.
Национальна академш прокуратуры УкраТни м. КиТв, УкраТна
Стаття присвячена дослвдженню судового контролю у механiзмi забезпечення прав людини тд час застосування затяжного заходу у виглядi тримання тд вартою. Проаналiзовано минулий та сучасний стан захисту права людини на особисту недоторканшсть у кримшальному провадженнi та роль суду у його забезпечент.
Ключовi слова: судовий контроль, права людини, право на особисту недоторканшсть, тримання тд вартою, практика Свропейського суду з прав людини.
Прийняття Кримшального процесуального кодексу Укра1ни (дал1 - КПК Украши) [1] е наслщком глобального реформування системи кримшально! юстицп в держав^ що докоршно змшило шдходи до розумшня правово! природи кримшального провадження та його основных цшей. Вщправним положенням нового кримшального процесу стала засада верховенства права, вщповщно до якого людина, 11 права та свободи визнаються найвищими цшностями та визначають змют { спрямовашсть д1яльносп держави. Така позищя й не е дивною, адже Укра!на як европейська кра!на визнае людину, 11 життя { здоров'я, честь { пднють, недоторканшсть { безпеку найвищою сощальною цшнютю. Права 1 свободи людини та 1х гарант визначають змют { спрямовашсть д1яльносп держави. Держава вщповщае перед людиною за свою д1яльнють. Утвердження { забезпечення прав { свобод людини е головним обов'язком держави.
Зазначимо, що Верховний Суд Украши тлумачить конституцшний принцип верховенства права наступним чином. Конституцшш права та свободи людини { гро-мадянина е безпосередньо д1ючими. Вони визначають цш 1 змют закошв та шших нормативно-правових акпв, змют { спрямовашсть д1яльност1 оргашв законодавчо1 та виконавчо1 влади, оргашв мюцевого самоврядування { забезпечуються захистом пра-восуддя. Виходячи 1з зазначеного принципу та гарантування Конститущею судового захисту конституцшних прав { свобод, судова д1яльнють мае бути спрямована на за-хист цих прав { свобод вщ будь-яких посягань шляхом забезпечення своечасного та якюного розгляду конкретних справ. Слщ мати на уваз1, що, зпдно з1 ст. 22 Консти-туцп Укра1ни, закршлеш в нш права 1 свободи людини й громадянина не е вичерп-ними [2]. Як бачимо, основна увага при тлумаченш ще1 засади выводиться судовому захисту, а якщо брати площину кримшального провадження - судовому контролю.
Бшьш того, особливого значення набувае ефективне здшснення судового контролю тд час застосування до людини певних обмежень у реалiзацп И прав та свобод, зо-крема: право свободу та особисту недоторканшсть; право на недоторканнiсть житла чи шшого володiння особи; право на таемницю спiлкування; право на невтручання у приватне життя; недоторканшсть права власносп; право на захист та шшь Безпереч-ним е те, що найбiльшi обмеження людина зазнае саме пiд час застосування до не! запобiжного заходу у вшгщщ тримання пiд вартою.
При цьому здшснення ефективного судового контролю в разi взяття особи тд вар-ту вважаеться, вiдповiдно до системи Свропейсько! конвенци, необхiдним не лише для забезпечення права на свободу та особисту недоторканшсть, але також для того, щоб убезпечити вщ можливого ненадежного поводження за обставин, коли особа е особливо вразливою. При цьому вимоги п. 3 ст. 5 Свропейсько! конвенци про захист прав людини i основоположних свобод (далi - Конвенщя) передбачае обов'язкову та невщкладну судову перевiрку пiдстав для позбавлення волi пiсля первинного за-тримання й взяття тд варту пiдозрюваного в злочиш. В п. 4 ст. 5 Конвенци мютить-ся вимога щоб утримувана тд вартою особа мала реальну можливiсть оскаржити законнють позбавлення волi. При цьому мае бути враховано дотримання багатьох специфiчних умов з тим, щоб забезпечити !х ефективнiсть - як в процес здiйснення процедури кримiнального розгляду, так i пiсля И завершення [3, с. 19].
У зв'язку з викладеним розробники КПК Украши вказували, що Кримшально-про-цесуальний кодекс Украши 1960 року не в змозi забезпечити належне дотримання прав людини у кримшальному процесi, повагу до И особистосп. Саме тому юнуюча до 2012 року на практищ модель кримiнадьного процесу нашо! держави мала серед iнших таю ознаки, як: 1) надмiрне та невиправдане застосування на практицi запобiжного заходу у виглядi тримання тд вартою, що обумовлюеться вiдсутнiстю положень, як б зобов'язували обирати альтернативш ув'язненню запобiжнi заходи або ж передба-чали необхiднiсть переглядати запобiжний захвд у виглядi тримання тд вартою на ко-ристь альтернативного шсля спливу певного промiжку часу чи змши обставин, з якими пов'язувалося його обрання; 2) неналежний судовий контроль щодо застосування у процес досудового розслiдування заходiв, як обмежують права людини [4].
Свщченням таких позицiй е негативна практика Свропейського суду з прав людини у справах щодо Украши, яка й стала основним щеологом не тшьки посилення судового контролю, а й вшх положень чинного КПК Украши. Вщправними положеннями сучас-ного судового контролю тд час застосування запобiжного заходу у виглядi тримання тд вартою можна вважати наступш рiшення Свропейського суду з прав людини.
Так, у справi «Невмержицький проти Укра1ни» [5] Свропейський суд, погоджу-ючись iз позицiею заявника, вказав на те, що не було необхщност тримати його тд вартою надмiрно завищений перiод часу, оскшьки не було доказiв того, що вш на-магався зашкодити з'ясуванню правди у справi. Крiм того, вiн мешкав i працював в Киев^ тому не мав можливосп переховуватися. Причини, наданi владою для виправ-дання затримання, були, на думку заявника, недостатшми та необгрунтованими.
У справi «Кучерук проти Украши» [6] Свропейський суд визначив, що п. 1 ст. 5 Конвенци мютить вичерпний перелш тдстав, на яких дозволено позбавлення свобо-ди. Проте застосовшсть однiеl шдстави необов'язково виключае застосовнiсть iншоl;
затримання (тримання тд вартою) може, залежно вщ певних обставин, бути виправ-даним за бшьш шж одним тдпунктом.
У справi «Ткачов проти Украши» [7] Свропейський суд вказуе, що для цшей пункту 3 статтi 5 Конвенци, яка мютить посилання на пункт 1(с) цieï статтi, мае братись до уваги весь перюд, протягом якого заявник залишався тд вартою «з метою допро-вадження його до компетентного судового органу за наявност обrрунтованоï пiдозри у вчиненш правопорушення». Вiн також включае перiод тримання заявника пiд вартою, протягом якого йому було надано доступ до матерiалiв справи в ходi досудового провадження. У свiтлi зазначеного вище Свропейський суд виршив, що пiдстави, на яких грунтувалися рiшення нацiональних органiв щодо взяття заявника тд варту та продовження строку його тримання тд вартою, не були «вiдповiдними та достатш-ми». За цих обставин дослщжувати, чи здiйснювалося провадження з «особливою сумлшнютю», не е необхщним.
У справi «Свершов проти Украши» [8] Свропейський суд встановив, що практика тримання шдсудних тд вартою без конкретного юридичного тдгрунтя або за вiдсутностi чiтких положень, яю регулюють такi питання, несумюна з принципами юридичноï визначеносп та гарантiями захисту вiд свавшля, якi спiльною iдеею об'еднують Конвенщю i принцип верховенства права. Свропейський суд вказав, п. 4 ст. 5 Конвенци забезпечуе заарештованим чи затриманим особам право на судовий контроль стосовно матерiально-правових i процесуальних умов, яю, з погляду Конвенци, е найважлившими умовами забезпечення «законности» позбавлення свободи. Це означае, що компетентний суд мае перевiрити не лише дотримання процесуальних вимог нацюнального законодавства, а й обгрунтованють шдозри, яка послужила шдставою для затримання, i законнють мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання тд вартою.
Ршенням у справi «Дорошн проти Украши» [9] Свропейський суд зауважив, що, хоча й видаеться, що вчинена заявником спроба втекти дала вщповщним органам шдстави для тримання його тд вартою протягом досудового слщства та розгляду справи в сущ, серйознiсть пред'явлених йому обвинувачень, ризик його ухилення та перешкоджання здшсненню правосуддя залишалися единими пiдставами, з огляду на як суд не змшював обраний йому запобiжний захщ.
У справi «Мироненко i Мартиненко проти Украши» [10] Свропейський суд зазна-чив, що п. 4 ст. 5 Конвенци передбачае право затриманих чи ошб, як тримаються тд вартою, затриманих на судовий контроль щодо дотримання процесуальних i ма-терiально-правових умов, яю, з погляду Конвенци, е неодмшними умовами забезпечення «законности» позбавлення свободи. Це означае, що компетентний суд повинен перевiрити не лише дотримання процесуальних вимог нацюнального законодавства, а й обгрунтованють шдозри, на пiдставi якоï здшснено затримання, та законнють мети цього затримання i подальшого тримання тд вартою.
У справi «Харченко проти Украши» [11] Свропейський суд визначив, що п. 4 ст. 5 Конвенци передбачае право заарештованих або затриманих осiб на судовий контроль щодо матерiально-правових i процесуальних шдстав позбавлення ïx вол^ що, з погляду Конвенци, е найважлившими умовами забезпечення «законности». Це означае, що суд вiдповiдноï юрисдикци мае перевiрити не тшьки питання дотримання
процесуальних вимог нацюнального законодавства, але й обгрунтовашсть тдозри, яка послужила пiдставою для затримання, i законнiсть мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання тд вартою.
Аналiзуючи зазначенi ршення, слiд вказати, що Конвенцiя та практика Свропейсько-го суду з прав людини надзвичайно жорстко охороняе право людини на особисту недоторканшсть та визначае одним iз головних iнструментiв у механiзмi забезпечення цього права - судовий контроль. Враховуючи наведенi вимоги Свропейсько1 спшьноти, КПК Украши визначив, що застосування слiдчим суддею запобiжного заходу у вигщщ тримання пiд вартою можливе лише за умови комплексного виконання наступних вимог:
1) дотримання процесуальних вимог нацiонального законодавства. Зазначеш вимоги стосуються всiх без винятку процедурних питань розгляду подання та розгляду клопотань про застосування запобiжного заходу у вигщщ тримання тд вартою. Роз-гляд такого клопотання можливий лише за учасп пiдозрюваного та його захисника. Причому обов'язок доведення необхiдностi застосування запобiжного заходу у ви-глядi тримання тд вартою повнiстю лежить на прокурор^ який повинен довести, що встановлеш пiд час розгляду клопотання про застосування запобiжних заходiв обставини, е достатшми для переконання, що жоден iз iнших запобiжних заходiв не може запобiгти доведеним тд час розгляду ризику або ризикам;
2) перевiрка наявностi пiдстав застосування запобiжного заходу у виглядi тримання тд вартою, визначених КПК Украши: а) наявшсть ризикiв, визначених ст. 177 КПК Украши; б) перевiрити наявшсть обгрунтовано1 пiдозри у вчиненш особою кримiнального правопорушення. Клопотання слщчого, прокурора про застосування запобiжних заходiв повинно мiстити виклад обставин, що дають шдстави тдозрюва-ти, обвинувачувати особу у вчиненнi кримшального правопорушення, i посилання на матерiали, що шдтверджують цi обставини, а до клопотання мають бути додаш копи матерiалiв, якими слiдчий, прокурор обгрунтовуе сво1 доводи;
3) врахування сукупностi обставин пiд час обрання запобiжного заходу у виглядi тримання тд вартою (ст. 178 КПК Украши).
Враховуючи викладене, слiд вщмггити, що сучасний судовий контроль у ме-ханiзмi забезпечення прав людини тд час застосування запобiжного заходу у вшгщщ тримання пiд вартою, як i КПК Украши в цшому, побудований виключно на най-бшьш прогресивних положеннях, визначених мiжнародним спiвтовариством, а тому е надзвичайно потужним iнструментом у забезпеченнi тако1 засади кримiнального провадження як верховенство права.
Список лiтератури:
1. Кримшальний процесуальний кодекс Украши : Закон Украши ввд 13.04.2012 № 4651-VI // В1до-мост1 Верховно1 Ради Украши. - 2013. - № 9-10, № 11-12, № 13. - Ст. 88.
2. Про застосування Конституцп Украши при здшсненш правосуддя : Постанова Пленуму Верховного Суду Украши ввд 01.11.1996 № 9 // Режим доступу. - [Електронний ресурс] : http://zakon4.rada.gov. ua/laws/show/v0009700-96.
3. Макбрайд Дж. Свропейська конвенцiя з прав людини та кримшальний процес / Дж. Макбрайд. -К. : К.1.С., 2010. - 576 с.
4. Пояснювальна записка до проекту Кримшального процесуального кодексу Украгни в1д 12 ачня 2012 року // Режим доступу. - [Електронний ресурс] : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id= &pf3511=42312&pf35401=211920.
5. Невмержицький проти Украши : Ршення Свропейського суду з прав людини (Заява № 54825/00) ввд 05.04.2005 // Режим доступу. - [Електронний ресурс] :
http://hudoc.echr.coe.int/webservices/content/pdf/001-68715?TID=bsiygvnekc.
6. Кучерук проти Украши : Ршення Свропейського суду з прав людини (Заява № 2570/04) вщ 06.12.2007 // Режим доступу. - [Електронний ресурс] : http://hudoc.echr.coe.int/webservices/content/ pdf/001-82200?TID=bsiygvnekc.
7. Ткачов проти Украши : Ршення Свропейського суду з прав людини (Заява № 39458/02) вщ 13.12.2007 // Режим доступу. - [Електронний ресурс] : http://hudoc.echr.coe.int/webservices/content/ pdf/001-83977?TID=bsiygvnekc.
8. Свершов проти Украши : Ршення Свропейського суду з прав людини (Заява № 35231/02) вщ 27.02.2009 // Режим доступу. - [Електронний ресурс] : http://hudoc.echr.coe.int/webservices/content/ pdf/001-89859?TID=bsiygvnekc.
9. Дорошн проти Украши : Ршення Свропейського суду з прав людини (Заява № 16505/02) вщ 19.05.2009 // Режим доступу. - [Електронний ресурс] : http://hudoc.echr.coe.int/webservices/content/ pdf/001-91404?TID=bsiygvnekc.
10. Мироненко i Мартиненко проти Украши : Ршення Свропейського суду з прав людини (Заява № 4785/02) вщ 10.03.2010 // Режим доступу. - [Електронний ресурс] : http://hudoc.echr.coe.int/webservices/ content/pdf/001-96195?TID=bsiygvnekc.
11. Харченко проти Украши : Ршення Свропейського суду з прав людини (Заява № 40107/02) вщ 10.05.2011 // Режим доступу. - [Електронний ресурс] : http://hudoc.echr.coe.int/webservices/content/ pdf/001-103260?TID=bsiygvnekc.
Заболотный И. И. Судебный контроль в механизме обеспечения прав человека при применении меры пресечения в виде содержания под стражей / И. И. Заболотный // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2013. -Т. 26 (65). № 2-2. - С. 300-304.
Статья посвящена исследованию судебного контроля в механизме обеспечения прав человека при применении меры пресечения в виде содержания под стражей. Проанализированы прошедшее и современное состояние защиты права человека на личную неприкосновенность в уголовном производстве и роль суда в его обеспечении.
Ключевые слова: судебный контроль, права человека, право на личную неприкосновенность, содержания под стражей, практика Европейского суда по правам человека.
JUDICIAL CONTROL IN THE MECHANISM OF HUMAN RIGHTS DURING THE PERIOD OF PREVENTIVE MEASURES APPLICATION IN THE FORM OF DETENTION
Zabolotnyi 1.1.
National Academy of Prosecution of Ukraine, Kyiv, Ukraine
The article explores of judicial control in the mechanism of providing of human rights during application of measure of suppression as holding under a guard. Definitely value principles of the rule of law in modern criminal proceedings Ukraine. Identified deficiencies in the functioning of judicial review during a preventive measure in the form of detention, evidence of which can be regarded as the negative of the European Court of Human Rights in cases against Ukraine. It was established that the European Convention on Human Rights and Fundamental Freedoms and the European Court of Human Rights in cases against Ukraine were the main ideologists of not only strengthening judicial control, but with all the provisions of the current Code of Ukraine. Analyzed a number of judgments of the European Court of Human Rights concerning the purpose and significance of judicial control mechanisms to ensure the human right to security of person. Conclusion is done that one of the main tools in the mechanism of this law is to ensure judicial review. Defined totality of procedural requirements that must perform the investigating judge at the time of consideration of the application of the preventive measure of detention, which consist of: 1) compliance with the procedural requirements of national law; 2) verification of the reasons for as a preventive measure of detention specified Code of Ukraine; (presence of specific risks and test reasonable suspicion of having committed a criminal offense by the person); 3) taking into account the totality of circumstances during a preventive measure in the form of detention.
Key words: judicial review, human rights, the right to personal security, detention, law of the European Court of Human Rights.
