CC BY
34
• розробити систему eKOHOMiHHHx шструментш, яка б стимулювала лшокорис-TyBa4iB використовувати i облаштовувати лiсовi територи для туризму i вщ-починку населення;
• створити на природоохоронних теpитоpiях област мережу природо-тзна-вальних стежок для використання !х з навчально-освiтньою метою;
• проводити полгтику заохочення мюцевих оpганiв влади i приватних швесто-piв до розвитку сучасно! туристично! та рекреацшно! бази на лшових терито-piях (туpистичнi бази для тривалого i короткочасного вiдпочинку, наметовi табори, навчально-освiтнi стежки, лижнi курорти тощо);
• посилити сп1впрацю та координацию дiй оpганiв мiсцевого самоврядування i постшних лiсокоpистувачiв в питант освоения, благоустрою та впорядку-вання лiсових теpитоpiй з метою рацюнального використання i охорони при-мшьких рекреацшних лiсiв.
Л1тература
1. Генс1рук С.А., Нижник М.С., Коп1й Л.1. Люи Захщного репону Укра!ни/ Науко-ве товариство 1м. Шевченка, МО Укра!ни, УкрДЛТУ: Вщп. Ред. Генарук С.А. - Льв1в: УкрДЛТУ, 1998. - 407 с.
2. Дейнека А.М., Копач М.В. Проблеми i перспективи рекреацшного використання лшв Льв1всько! обласп// Региональна економка № 2, 2001. - С. 171-175.
3. Карпатский рекреационный комплекс. Долишний М.И., Нудельман Н.С., Ткачен-ко К.К. и др. - К.: Наук. думка. 1984. - 148 с.
4. Кучерявый В. А. Зеленая зона города. - К: Наук. думка, 1981. - 247 с.
5. Рекреацшна пол1тика в Карпатському репот: принципи формування, шляхи ре-ал1заци (Кравщв В.С., Свдокименко В.К., Габрель М.М., Копач М.В.) - Чершвщ, 1995. - 72 с.
6. Синякевич ИМ 1нструменти екополтики: теор1я i практика. - Льв1в: ЗУКЦ, 2003. - 188 с.
7. Фурдичко О.1., Бондаренко В.Д. Люорекреацшш ресурси Льв1вщини та напрям-ки 1х ефективного використання// Проблеми i перспективи розвитку природоохоронних об'екпв на Розточчг - Льв1в: Логос, 2000. - 248 с.
УДК 630*26:630*913 Ст. наук. ствроб. Г.Б. Гладун,
канд. с.-г. наук - УкрНД1ЛГА м. Г.М. Висоцького
СУЧАСНИЙ АГРОЛ1СОЛАНДШАФТ: ФОРМУВАННЯ ТА ОХОРОНА
Пропонуються шляхи вир1шення проблем, що юнують у сучасних ландшафтах завдяки порушенням регламентованих норм у природокористуванш i, насамперед, нерацюнальному використанш сшьськогосподарських земель та 1х надм1рн1й госпо-дарськш освоеносп. Розглядаеться порушене коло питань та формування сучасних агролюоландшафтсв.
Ключов1 слова: агролюоландшафт, люоаграрний ландшафт, охорона, принципи формування
Senior scientific employee G.B. Gladun - URIFFM named after G.M. Vysotskiy Modern agroforest landscape: formation and protection
The ways to solve the problems, which exist in modern landscapes due to infringements of regulated norms in nature using and first of all due to irrational using of agricultural lands and their excessive economical exploitation are proposed. The above-mentioned questions as well as formation of modern agroforest landscapes are discussed.
Keywords: agroforest landscape, forest and agrarian landscape, protection, principles of formation
1дея оптимального ландшафтного планування вперше була обгрунто-вана видатним вченим - агрономом В.В. Докучаевим [1, 2], що ввiйшло стiйкою парадигмою у сучасш науки про природу. Згодом, ця гешальна iдея була розвинута когортою видатних його послщовниюв та учшв: Г.М. Ви-соцьким [3, 4], Л.С. Бергом [5], Д. Л. Армандом [6-8] та багатьма шшими та сформувалась як самостшний науковий напрямок. Розвиток ще! про сучасш ландшафтш системи пов,язанi з iменами ряду вчених-географiв: О. С. 1сачен-ка [9], Ф.Н. Мшькова [10, 11], В.А. Нколаева [12], В.М. Чупахша [13], Г.1. Швебса [14, 15], П.Г. Шищенка [16, 17] та шших.
Вiдповiдно до ДСТУ 17.8.1.01-88 тд ландшафтом розумiють терито-рiальну систему, яка складаеться i3 взаемоддачих природних або природних i антропогенних компонентiв, а також комплексiв нижчого таксономiчного рангу. Компонентами ландшафту виступають його складовi частини, якi представлеш фрагментами окремих сфер географiчноl оболонки. До природних компоненлв вщносять повiтря, поверхневi та пiдземнi води, прсью породи, грунти, рослинний та тваринний свгг, до антропогенних - ус об'екти ви-робничо! та невиробничо! дiяльностi людини [18].
Паралельно розвивались науковi пiдвалини щодо сшьськогосподарсь-кого ландшафтознавства та розробка критерив його ошгашзаци, враховуючи специфшу та iнтенсивнiсть антропогенних перетворень в них. Не поглиблю-ючись в юторичш аспекти розвитку наукових уявлень, необхщно зосередити увагу на розмежуванш та чiткому визначеннi базових ключових питань сiльськогосподарський ландшафт та агроландшафт. Очевидно, що iстотнi вiдмiнностi зазначених визначень випливають iз аналiзу словосполучень, що !х утворюють. Знак тотожностi мiж ними неможливо поставити не тшьки по !х смисловому навантаженню, а й маючи на увазi ту рiзну сукупнiсть госпо-дарсько!, еколопчно! i сощально! ролi, що вони виконують. Необхiдно дотри-муватись думки, що сшьськогосподарський ландшафт е бшьшою таксономiч-ною одиницею щодо вщношення до агроландшафту (вiд грецьк. agpo<; -поле, нiм. ЬапёвсИай - загальний вигляд мiсцевостi - антропогенний вид ландшафту, природна рослиншсть якого на значнiй частинi його плошд замiнена на аг-робюценози), оскiльки останнiй поеднуе у собi лише польовi угiддя та земл^ що пiддаються обробiтку. Територiально щ землi дислокуються не тiльки в межах привододшьного та присiткового земельних фондiв, а й у гiдрографiч-нiй мережi (конуси виносу, заплавна та суходшьна частини рiчкових долин тощо). До сiльськогосподарського ландшафту вщносяться разом з орнопри-датними землями i об'екти господарсько!, комунально! та сощально! шфрас-труктури, що обслуговують зазначену галузь та тi, що дислоковаш в !х прос-торових межах чи трансграничш об'екти.
Подiбна ж багатоварiантнiсть пов'язана також у сучаснш лiтературi iз такими ключовими поняттями як агролiсоландшафт та люоаграрний ландшафт. На сучасний момент вщсутт чiткi класифiкацiйнi та нормативы ви-моги щодо цих понять. Водночас, !х тлумачення важливе не лише з точки зо-ру науки. Воно пов'язано з яюсною ознакою перетворення антропогенних ландшаф^в в бшьш високопродуктивнi та екологiчно, економiчно й соцiально
стабiльнi територи. Вiдповiдно до цього, при застосуванш поняття агролюо-ландшафт необхiдно розумгти такий piBeHb кiлькiсного застосування люових мелiорацiй (суми площ масивних захисних лiсiв та захисних лiсових насад-жень), при якому ix трансформуючий влив iстотно не змшюе властивi для аг-роландшафту процеси обмшу речовиною, енерпею та шформащею, не забез-печуе при застосуваннi виробничих антропогенних впливiв його гомеостаз та притаманш стiйким природним ландшафтам процеси самовщновлення та са-морегуляци.
Вщповщно, лiсоаграрний ландшафт мае усталенi ознаки таких систем-них перетворень, як за умови ïx вiдповiдноï i незворотно! ди у часi та прос-торi призведуть до регенераци втрачених (з певними обмеженнями) у процес експлуатацiï природних ландшафтiв.
Найвищою ж ланкою антропогенно! меволюцiïм люоаграрного ландшафту мае бути оптимiзований лiсоаграрний ландшафт, в територiальниx межах якого шдтримуеться стiйкий екологiчний, економiчний та соцiальний баланс, деструктивнi процеси та явища в ньому зведеш до екологiчно безпеч-ного мшмуму. При цьому означенi оптимальнi люоаграрш ландшафти по-виннi мати чггку зонально - регiональну вiдмiннiсть та вщповщшсть.
При оцiнцi головних ознак, що властивi лiсоаграрним ландшафтам застосовуються i iншi критерiï. В.Ю. Юхновський вважае [19], що такою оз-накою мае бути максимальна бюлопчна продуктивнiсть та пiдтримання еко-лопчно чистого середовища. Вiн же розробив основш цiлi щодо формування оптимiзованого лiсоаграрного ландшафту:
• забезпечення максимально! продуктивност вiдновлювальниx природних ре-суршв, головним чином бiологiчниx;
• ефективне використання вiдновлювальниx, невичерпних, не забруднюючих середовище джерел енерги;
• запоб^ання стиийним процесами як природного, так i техногенного поход-ження (змив грунту, вiтрова ерозiя, заболочення, тдтоплення, обмiлiння рь чок, забруднення води, пов^я, грунту тощо);
• оптимiзацiя санiтарно-гiгiенiчниx умов природного середовища;
• забезпечення найкращих природних умов для виховання i культурного роз-витку людини.
В.Ю. Юхновський визначае люоаграрш ландшафти - як "природно-гос-подарськ територ1альн1 системи сшьськогосподарського призначення, яю яв-ляють собою складш утворення географiчноï оболонки з цшсним поеднанням природних елеменпв (рельефу, грунпв, вод, люово1" рослинност та ш.) i антропогенних умов ïx використання у сшьськогосподарських цiляx та забезпечення природоохоронно1' iнфраструктури. Лiсоаграрний ландшафт як ресурсозбер^а-юча й ресурсовiдновлювальна система е об'ектом рацiонального використання природи, трудових i матерiальниx ресурсiв. У той же час вш виступае як сере-довищеутворювальна система i як така, що збер^ае генофонд" [19].
Одшею iз вдалих спроб розробки моделi регiональниx лiсоаграрниx ландшаф^в для пiвденного та сухого Степу Украши е монографiя Г.О. Мо-жейка [20]. Автором розроблена концепщя та принципи побудови люоаграр-них ландшаф^в на основi розрахункових методiв i врахування кшматолопч-
них особливостей кожного з ландшафтних видшв. Розглянутi також i деякi теоретичш питання, що пов,язанi з водно-сольовим режимом грунпв та рос-лин, вивчено стушнь вразливостi грунлв до дефляци, ландшафтно-типолопч-них ознак люоаграрних ландшафтiв, принциповi положення щодо констру-ювання останнiх.
На основi спшьних дослiджень акад. РАСХН Е.С. Павловського, чл.-кор. К.Н. Кулика, А.С. Рульова i К.1. Зайченка розроблеш методологiчнi ос-нови ландшафтно! агролюомелюрацп. Вони вважають, що одним з головних напрямюв розвитку методологи люомелюративно! облаштованостi ландшаф-тiв е використання в сучасно! агролiсомелiоративнiй науцi досягнень системного анашзу, кiбернетики, ландшафтознавства й екологи [21].
Адаптивна-ландшафтна парадигма грунтуеться на принципах неви-черпного, збалансованого i компенсаторного природокористування. Вона радикально вiдрiзняеться вiд ниш сформовано! парадигми природокористування, що заснована на невичерпност i вщновлюваносл природних ресурсiв 6i-осфери. Адаптивний-ландшафтний принцип припускае систему землекорис-тування, адаптовану до динамiчно рiвноважного ходу процеЫв обмiну речо-вини й енерги в ландшафтi i спрямовану на шдтримку балансу мiж витратою ресуршв i !х вiдновленням.
В основi адаптивно!-ландшафтно! парадигми лежить закон необхщно! розма!тост Уiнера-Шеннона-Ешбi [22], вiдповiдно до якого для стшкого ю-нування юбернетично! системи (у т.ч. агрогеосистеми) необхщно, щоб вона мала внутршню розма!тiсть для блокування рiзноманiтних зовтштх i внут-рiшнiх збурювань. Це означае, що керований об'ект i функцiя керування по-виннi бути рiзноманiтнi. Цей кiбернетичний закон е методолопчною основою адаптивно!-ландшафтно! облаштованостi територш.
Ключовим поняттям ландшафтно! агролiсомелiорацi! е агролюолан-дшафт [23]. У розумшш К.Н. Кулика, А.С. Рульова, агролюоландшафт - мо-дифiкацiя сiльськогосподарського ландшафту, що формуеться i функцiонуе шд впливом систем захисних лiсових насаджень. Останш характеризуються стабiлiзуючим бiогеофiзичним впливом на навколишнш простiр, що сприяють вiдновлення деградуючих компонентiв ландшафту i е основою адаптивно! органiзацi! агровиробництва та землекористування, а також зберь гають бiологiчну розма!тiсть агротериторiй [24].
Необхщно вiдзначити, що у !х визначеннi агролiсоландшафту також не вистачае кшьюсного критерiю (залiсненостi територi!), що дае змогу чггко визначати трансформащю агроландшафту в лiсоаграрний ландшафт. Автори теж ототожнюють поняття лiсоаграрний ландшафт та агролюоландшафт. Але незважаючи на це, розробка нормативiв е першочерговим завданням перед ландшафтною агролюомелюращею.
Коеволющя поглядiв аграрi!в та лiсомелiораторiв на юнування та змiст захисних насаджень в агроландшафтах в останш роки привела до збли-ження позицш в методологи застосування люомелюративних комплекЫв. Щораз бiльше вчених та практиюв звертають увагу на необхiднiсть реального втшення iде! ландшафтного балансу Докучаева-Вшьямса про залiснення
водороздiльниx площ люовими лiнiйними насадженнями в поеднанш з шши-ми категорiями люових об,ектiв, захисний вплив яких охоплював би всю те-риторiю агролан-дшаф^в i утворював единий функцiональний мехашзм ста-бiлiзацiï атмосфери, гiдросфери, педосфери.
Ця теза стае головним теоретичним положенням сучасно1' люово1" ме-люраци, що е синтетичним продуктом узагальнення захисного впливу люо-вих насаджень рiзниx форм i цiльового призначення на певних категорiяx земельного фонду.
Теоретична i методолопчна база грунтуеться на результатах вивчення захисного впливу систем полезахисних люових смуг, грунтоводоохоронних водо-(стоко-)регулювальних контурно-мелiоративниx систем, лощинно-яружно-балкових систем протиерозшних насаджень, лiсовиx насаджень, що захищають водойми, шляхи транспорту, комушкаци й iншi об'екти в межах единого географiчного простору - агролюоландшафту.
Сучаснi науковi уявлення дають змогу розглядати штучно створеш за-хисш насадження як единий комплекс, що повинен разом з масивами природних та рукотворних лiсiв утворювати загальнодержавну систему лiсiв i захисних люових насаджень, що виконуе середовищеутворювальну роль i е засо-бом стабiлiзацiï землекористування.
З урахуванням головно1' iдеï лiсомелiорацiï щодо створення вщповщ-ного до сучасного рiвня порушень екологiчного потенцiалу в межах розгля-нуто1' вище системи лiсiв i захисних лiсовиx насаджень, окремi категори насаджень за функцюнальними ознаками повиннi бути певним чином дислоко-ванi в межах агроландшафту вщ водоподiлу до гiдрографiчноï Ытки.
Це спонукае до часткового перегляду парадигм полезахисного люо-розведення, яке розвивалось пiд впливом i тиском штенсивного землероб-ства, що зумовлювало певнi параметри систем лiсовиx смуг та шших катего-рiй насаджень. Реали сьогодення, що пов'язанi з проведенням земельно:' ре-форми в держав^ змiною акцентiв у землеробств^ зумовлюють необxiднiсть додаткового обгрунтування мiжсмуговиx вiдстаней, структури полезахисних насаджень та розмщення ïx в межах орних земель.
Сумшви щодо доцiльностi розмщення люових смуг на вiдстанi 25-30Н (висот деревосташв) висловили ще класики агролiсомелiорацiï Г.М. Висоць-кий [3], М.1. Сус [25], а також I.A. Гольцберг [26] та М.М. Львович [27], яю також вважали чгтко вираженою вiтрозаxисною вщстанню 15-20 Н. Дещо пiзнi-ше таку ж думку пiдтвердили результати дослщжень О.Р. Константинова [28].
Дискусшним було також питання про форму полiв. Пропонувались прямокутнi (найбiльш зараз поширеш), квадратнi, формою бджiльниковиx сот, неправильноï форми та iншi. Але найбшьш доцiльним в сучасних умовах (при вщсутнос^ жорсткого адмiнiстративного подшу водозборiв) е комбiну-вання рiзниx форм полiв, що вiдповiдають багатоукладному сiльськогоспо-дарському виробництву, коли окремi поля можуть бути вiд кшькох гектарiв (фермерськi, iндивiдуальнi i орендш) до площi 70-100 га (колективш, акцi-онернi та iншi). I все ж площа полiв тюно пов'язана з прибавкою врожаю вщ заxисноï дй лiсовиx смуг. На полi площею 100 га вона складала 40 %, на 50 га -
сягае 50 %, на 10 га - 120 % вщносно врожаю 12 ц/га на незахищеному вщкри-тому полi. При врожа! 20 ц/га прибавка вщповщно становить на полях рiзноï площi 20; 25 i 60 % [28, с. 191].
Зменшення площ полiв доцшьно в посушливих умовах, оскiльки ефект зниження випаровуваност дуже тiсно пов'язаний 3i зменшенням розмь ру кшток полiв, що створюються лiсовими смугами. Зменшення площ полiв у 2-3 рази вщносно до iснуючих дасть змогу зекономити лише на випаровуван-m 40-100 мм вологи, що ютотно покращуе умови водозабезпечення рослин. Необхщно також наголосити, що сшгозатримання на менших полях бiльш ефективне, а надходження вологи вщ сшготанення також пiдвищиться. За таких умов з'являються реальнi передумови розвитку системи сухого незрошу-ваного землеробства, яке можна широко впроваджувати в посушливих шв-денних регюнах. За деякими ощнками в агроландшафтах зараз втрачаеться третина поживних речовин, 16 млрд. м води, який досить для формування 16 млн. т зерна. Забруднюються ресурси прiсноï води. Площа деградованих Груилв збiльшуеться щорiчно на 80 тис. га. Щорiчнi втрати чистого доходу складають майже 3,0 млрд. доларiв США [29].
Тшьки за рахунок докорiнноï змши гiдрологiчних параметрiв, пiд впливом люових смуг та захисних насаджень на значних територiях, ïx загаль-нокшматичш умови покращуються наскiльки, що швденний степ стае схожий з швшчним, а пiвнiчний - з люостепом, але з бiльшим балансом тепла [23].
Мюце сучасних лiсовиx мелюрацш в рацiональнiй структурi природо-користування (як у сферi соцiально-виробничоï дiяльностi, так i в системi ландшафтного формування та адаптивного землекористування) стае чимраз бшьш рельефно окресленим i визначеним не тшьки з-за безпрецедентно прог-ресуючих негативних процешв агроландшаф^в (деградацiï рослинного i Грунтового покривiв, забруднення, спустошення тощо), а в першу чергу через розумшня того, що необхщт рiшучi, безповоротнi та термiновi системнi заходи щодо припинення руйнування агроландшафтiв як одного з основних за-собiв забезпечення продовольчоï безпеки держави, а за великим рахунком - i збереження наци та ïï незалежность
Попередження формування концентрованих водних потокiв вщ грозо-вих та талих вод повинно розпочинатись вже на землях привододшьного земельного фонду з ухилом вщ 0,50 шляхом розпилення та поглинання стоку полезахисними смуговими насадженнями, а на приЫткових схилах - стокоре-гулювальними лiнiйними насадженнями в межах ландшафтних смуг. Останш - це територiальнi формування, як мають однакове положення стосовно ру-бежiв змiни iнтенсивностi горизонтальних потоюв i тому мають загальнi ри-си протiкання фiзико-географiчниx процесiв у ix межах. За ïx межами повин-нi застосовуватись посиленi головш (магiстральнi) заxиснi насадження.
1мперативом сучасних дослщжень щодо гармонiзацiï системи розсь яних лiсiв i захисних люових насаджень е встановлення рацiонального балансу, участ рiзниx форм люових об,ектiв у межах агроландшафтiв, створення плямоподiбноï структури насаджень, яка б вщповщала з одного боку критерь ям оптимальних типiв умов мюцезростання, а вiдповiдно i ïx бюлопчно!"
стiйкостi, а з шшого - оптимальному люомелюруючому впливу на територiю 1х безпосередньо1 дислокацп та за 11 межами. Це чи не единий напрямок максимального наближення агроландшаф™ до природних екосистем за умови збереження раритетних бютошв.
Формування рiзних за формою та призначенням люових насаджень на вщкритих просторах агроландшаф™ Г.М. Висоцький назвав "люопшлям" [3]. I майже через 60 роюв на порядок денний при формуванш оптимальних агроландшафтiв у Gвропi постае новий науковий напрямок - агролiсiвництво, люове землеробство, що поеднуе сумiсне вирощування на польових угiддях дерев та чагарниюв i рiзних сiльськогосподарських культур. За призначенням аграрш угiддя використовуються тут як орнi землi, та як пасовища пiд захис-том розрщжених рядiв дерев чи чагарниюв на вiдстанях, що зручнi для використання сшьськогосподарсько! технiки.
Висновки. Таким чином, узагальнеш основнi сучасш уявлення щодо просторово! геометрп сучасного агролюоландшафту, повиннi компонуватись залежно вщ конкретних природноклiматичних умов. Але незалежно вiд цього, необхiдно формувати шд захисним впливом лiсонасаджень вщповщ-ний до ступеня порушеност довкiлля бюеколопчний потенцiал на рiзних просторових його елементах. Це дасть змогу не лише ютотно вплинути на врожай i загальну фiтопродуктивнiсть, але i створити передумови для частко-вого вщновлення втрачених функцiй самовiдновлення i саморегуляци, а значить i забезпечення його стабiльностi в майбутньому. Тому необхiдною та своечасною вбачаеться штенсифжащя iнтеграцiйних процесiв науково-дос-лщних установ, мiнiстерств та вiдомств щодо розробки та впровадження оптимальних люоаграрних ландшаф^в, збалансування та гармошзащю бюре-сурсоутворюючих й екологiчних 1х нормативiв у межах назршо1 вщповщно! науково-дослщно1 програми пiд координацiею УААН, тим бiльше, що стра-тепчш напрямки розвитку агроекосистем вже детально окреслеш.
Л1тература
1. Докучаев В.В. Избранные сочинения: В 2 т. - М.: Сельхозгиз, 1949, т. 1. - С. 231-289.
2. Докучаев В.В. Наши степи прежде и теперь. - М.: Сельхозгиз, 1936. - 102 с.
3. Высоцкий Г.Н. Учение о влиянии на изменение среды его произрастания и на окружающее пространство (учение о лесной пертиненции). - М.: Гослесбумиздат, 1950. - 102 с.
4. Высоцкий Г.Н. Учение о лесной пертиненции// Г.Н. Высоцкий. Защитное лесоразведение. Избранные труды. - К.: Наук, думка, 1983. - С. 55-139.
5. Берг Л.С. Климат и жизнь. - М.: Сельхозгиз, 1947. - 355 с.
6. Арманд А.Д. Механизмы устойчивости геосистем// Факторы и механизмы устойчивости геосистем. - М.: ИГ АН СССР, 1989. - С. 81-93.
7. Арманд Д. Л. Наука о ландшафте: основы теории и логико-математические методы. - М.: Мысль, 1975. - 287 с.
8. Арманд Д.Л. Физико-географические основы проектирования сети полезащитных лесных полос. - М.: АН СССР, 1961. - 368 с.
9. Исаченко А.Г. Ландшафтознавство и физико-географическое районирование. Учебник. - М.: Высшая школа, 1991. - 336 с.
10. Мильков Ф.Н. Рукотворные ландшафты. - М.: Мысль,1978. - 85 с.
11. Мильков Ф.Н. Сельскохозяйственные ландшафты, их специфика и классификация// Природные комплексы и сельское хозяйство/ Вопросы географии. - М.: Мысль. - 1984, № 124. - С. 24-33.
12. Николаев В. А. Концепция агроландшафта// Вестник МГУ. Серия 5. - География. 1987, № 2. - С. 22-27.
13. Чупахин В.М. Основы ландшафта. - М.: Агропромиздат,1987. - 168 с.
14. Швебс Г.И. Контурное земледелие. - Одесса: Маяк, 1985. - 55 с.
15. Швебс Г.И. Концепция природно-хозяйственных территориальных систем и вопросы рационального природопользования// География и природные ресурсы. - М.: Сельхоз-гиз, 1987, № 4. - С. 30-38.
16. Шищенко П.Г. Геоэкологическое обоснование норм нагрузок на ландшафты в землеустроительном и мелиоративном проектировании// Нормирование антропогенных нагрузок: Тез.докл. Всес. конф. "Устойчивость и изменчивость геосистем как научная основа нормирования антропогенных нагрузок". - М.: Сельхозгиз, 1988. - С. 46-49.
17. Шищенко П.Г. Прикладная физическая география. - К.: Высш. шк., 1982. - 192 с.
18. ГОСТ 17.8.1.02-88 (СТ СЭВ 6005-87). Ландшафты. - М. Госкомстандарт СССР. - 7 с.
19. Юхновський В.Ю. Люоаграрш ландшафти р1внинно'1 Украши: оптим1защя, нор-мативи, еколопчш аспекти. - К.: 1нститут аграрно'1 еконошки, 2003. - 273 с.
20. Можейко Г.А. Лесоаграрные ландшафты южной и сухой степи Украины. - Харьков: ООО "Эней", 2000. - 312 с.
21. Агролесомелиоративная наука в XX веке/ А.Н. Каштанов, Е.С. Павловский, К.Н. Кулик, И.П. Свинцов и др. - Волгоград: изд. ВНИАЛМИ, 2001. - 366 с.
22. Абакумов В.А. Иерархичность организации биосферы// Методологические аспекты биосферы. - М: Наука, 1975. - 159 с.
23. Павловский Е.С. Концепция современной агролесомелиорации. - Вологоград: изд. ВНИАЛМИ, 1992. - 38 с.
24. Агролесомелиоративное адаптивно-ландшафтное обустройство водосборов/ Кочетов И.С., Барабанов А.Т., Гаршинев Е.А. и др. - Волгоград: изд. ВНИАЛМИ, 1999. - 84 с.
25. Агролесомелиорация/ Под ред.проф.Н.И. Суса/. - М.: Сельхозгиз, 1959. - 503 с.
26. Гольцберг И.А. Метеорологическая эффективность продуваемых лесных полос разной конструкции// Труды ГГО. - Л.: ГГО. - 1957, вып. 44. - С. 123-128.
27. Львович М.И. Гидрометеорологическое действие лесных полос и принципы их размещения на полях колхозов и совхозов// Труды ГГО. - Л.: ГГО. - 1950, вып. 23. - С. 44-50.
28. Константинов А.Р. Погода, почва и урожай озимой пшеницы. - Л. : Гидрометео-издат, 1978. - 263 с.
29. Матерiали шжнародно'1 конференцп "Науков1 основи рацюнального використання земель, виведених з обробггку". - Чабани, 11-13 червня 2002 року. - К.: Фггосоцю-центр, 2003. - 212 с.
УДК 630*624:338.24021.8(477) Асист. О.Ю. Галкт - УкрДЛТУ
УПРАВЛ1ННЯ Л1СОВИМ СЕКТОРОМ УКРА1НИ В КОНТЕКСТ
ШСТИТУЦШНИХ ЗМ1Н
Висвгглено юторичний аспект реформування управлшня люовим сектором Украши. Запропоновано основш напрями шституцшного будiвництва люового сектора економши.
Ключов1 слова: шституцшна теорiя; реформування управлшня; люова полггика.
Assyst. O.Y. Halkin - USUFWT Ukraine forest sector governance in institutional changes context
The historical aspect of forest sector of Ukraine governance reforming is described in the paper. Basic directions of institutional construction of forest sector are proposed.
Keywords: institutional theory; governance reforming; forest policy.
Багаточисельш проблеми управлшня люовим господарством Украши зумовлеш трансформащею економ1чно! системи - 11 переходом на ринков1
