CC BY
12
ФОРМИРОВАНИЕ БИОПЛЕНКИ МИКРООРГАНИЗМАМИ И ИХ ЗНАЧЕНИЕ В МЕДИЦИНЕ
Синетар Э. А.
Резюме. Обзор посвящен актуальной эпидемиологической, клинической и микробиологической проблеме возникновения, развития и распространения возбудителей госпитальных инфекций. Представлены новые материалы об этапах формирования биопленок на различных материалах, в частности мочевой катетер. Показаны методические возможности использования новых знаний об образовании биопленок ведущими возбудителями инфекций мочевыводящих путей для разработки и внедрения антиадгезивных лекарственных препаратов природного и синтетического происхождения.
Ключевые слова: микроорганизмы, биопленка, мочевые катетеры.
FORMATION OF BIOFILM BY MICROORGANISMS AND THEIR IMPORTANCE IN MEDICINE
Synetar E. A.
Abstract. The review is devoted to the study of the stages of the formation of Enterococcus faecalis and Candida albicans biofilms on the surface of medical catheters. The data of adhesive activity of potential pathogens of infectious-inflammatory processes of urinary tract, including enterococci, yeast and gram-negative bacteria are given. According to research results, the author emphasizes that high adhesive ability of the studied cultures can promote both colonization of the mucous membranes of the urogenital tract, and the colonization of the surface of urological catheters, which threatens chronic infectious process and unsatisfactory results of antibiotic therapy.
An experimental study of the biofilm growth of Enterococcus faecalis and Candida albicans on the surface of silicone and latex catheters using scanning electron microscopy allowed to establish the dynamics, attachment phases and subsequent formation of biofilm on the catheter for 24, 48 and 72 hours of incubation. It has been proved that bacterial cells and yeast-like mushroom cells are attached to the surface of catheters by adhesion, then form microcoloniosis, then agglomerates and developed biofilms. According to research results, the advantage of using latex catheters in comparison with silicones, which is substantiated by the lower level of adhesion of E. faecalis and C. albicans cells, as well as the slower dynamics of biofilm formation, is shown.
Key words: microorganisms, biofilm, urinary catheters.
Рецензент - проф. Лобань Г. А.
Стаття надшшла 09.05.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-2-144-63-68 УДК 57.017.642
Тихолаз В. О., Лопаткна О. П., Школьнков В. С.
СУЧАСН1 В1ДОМОСТ1 ПРО МОРФОГЕНЕЗ МОСТА В ПРЕНАТАЛЬНОМУ ПЕР1ОД1 ОНТОГЕНЕЗУ ЛЮДИНИ Вшницький нацюнальний медичний ушверситет ¡м. М.1. Пирогова (м. Вшниця)
jrcb@ukr.net
Зв'язок публшацм з плановими науково-дослщ-ними роботами. Дана стаття виконана в рамках НДР кафедри анатомп людини Вшницького нацюнально-го медичного ушверситету iм. М. I. Пирогова «Вста-новлення закономiрностей органо- та пстогенезу I топографп внутршшх оргашв грудноТ, черевноТ по-рожнин, а також структур центрально! нервовоТ сис-теми плодiв людини (макроскотчне, пстолопчне, iмуногiстохiмiчне та УЗ-дослщження). Порiвняння отриманих даних з аналопчними у плодiв з вродже-ними аномалiями розвитку», № державно!' реестра-ц|| 0113и005070.
Дослщження механiзмiв внутршньоутробного розвитку ЦНС набувае актуальност у зв'язку з ви-сокою розповсюджешстю вроджених вад розвитку нервовоТ системи. За даними науково! лтератури вроджеш вади розвитку ЦНС домшують у загаль-нш струм^ аномалш розвитку. За даними клшти дитячо! психоневрологи ДУ «1нститут педiатрiТ, акушерства i пнекологп» НАМН УкраТни, де знаходять-ся на обстеженш та лтуванш дп"и з рiзних репошв УкраТни, з кожним роком зростае кшьшсть хворих iз вродженими вадами нервовоТ системи, що, з одного боку, може бути пов'язано з удосконаленням мето-дiв постнатальноТ нейровiзуалiзацiТ, а з шшого - сут-тевим збтьшенням впливу несприятливих факторiв на розвиток мозку в пренатальному перiодi онто-
генезу [1]. Вроджеш вади розвитку ЦНС складають близько 25 % Bcix вроджених вад у дп"ей, а Тх частка в apy^ypi перинатальноТ та малюковоТ смертност в даний час становить близько 30 %. В УкраТш натепер нема точних даних щодо поширеност вроджених вад розвитку ЦНС з видтенням певних нозологiчних форм, тому вони не знаходять свого вщображення в офщшних звiтах МОЗ УкраТни та шших статистичних документах (довщники центру медичноТ статистики МОЗ УкраТни, Здоров'я населення та використання ресурав охорони здоров'я в УкраТш) [2].
MiCT е об'еднуючою ланкою мiж бульбарними та мезенцефальними вiддiлами головного мозку, при-ймае участь в регулюванш рухiв, здiйсненнi вегета-тивних функцш, а також реалiзацiТ сенсорних функцш мозку [3]. Не зважаючи на значну роль моста в реа-лiзацiТ глобальних функцiй мозку, його пренатальний розвиток залишаеться недостатньо дослщженим. Розумiння механiзмiв м^раци та диференцшвання нейронiв ядер моста дозволить глибше зрозумiти молекулярну i клп"инну основу формування та функ-цюнування кортико-мозочкового провiдного шляху.
Hatta T., Satow F., Hatta J., Hashimoto R., Udagawa J., Matsumoto A., Otani H. (2007) виконали морфо-метричнi та гiстологiчнi дослiдження моста у 28 ви-падкiв плодiв людини вiд 13 до 28 тижшв (ТКД вiд 90 до 246 мм). Авторами на горизонтальних зрiзах
моста було вивчено сшввщношення загальною передньо-задньою довжиною моста та довжиною його основно''' частини i покриву в залежностi вщ ТКД i гестацшного вшу, а також встановлеш емпiричнi формули. Було виявлено, що основна частина моста збшьшуеться в розмiрi швидше, шж покрив. В клгги-нах ядер моста у плодiв людини з ТКД починаючи вщ 235 мм, з'являлися велим кл^ини з вираженою цитоплазмою, блщими ядрами та ядерцями. На гори-зонтальних зрiзах моста, забарвлених по Вейгерту, першi мieлiновi волокна в рухових коршцях тршчас-того, вiдвiдного та лицевого нервах були розшзнаш у плодiв людини з ТКД починаючи вщ 130-140 мм [4].
Hiroshi Ozawa (2007) вивчав розташування та роз-виток феритинвмiсних клiтин моста у плодiв людини з використанням iмуногiстохiмiчних методiв. Серед усiх типiв клп"ин, помiчених антисивороткою до фе-ритину в мост найбiльший його вмiст виявлено у оли годендроцитах. Феритинвмкш клiтини автором було виявленi у плодiв людини 21 тижня в ретикулярнш формаци, у волокнах моста, а з 25 тижня гестаци -у ядрах моста. Кшьмсть ''х збiльшувалася з вiком вiд 33 тижнiв до народження. Феритинвмкш клiтини у мостi з'являлися рашше нiж у головному мозку. Автор дшшов до висновку, що розвиток феритин-позитивно''' глГ'' може бути пов'язаний з дозрiвaнням олiгодендроцитiв, що е основою мiелiнiзaцií [5].
Hidetsugu Nozaki, Noboru Goto, Takahiro Nara (1992) провели морфометричне дослiдження розвитку ядер моста у плодiв 16-40 тижшв гестаци, у дiтей 2-х мкя-цiв та у дорослих людей 63 рокiв. Пiд час дослщження авторами було встановлено, що розвиток ядер моста прискорювався шсля 32 тижня гестаци та продовжу-вався i пiсля народження. Кшьмсть нейронiв зали-шалася вiдносно постшною пiсля 27 тижня гестаци. Окремi нейрони продовжували розвиватися i шсля 32 тижня гестаци. ^сля 32 тижшв гестаци в ядрах моста з'являлись велим за розмiрами нейрони [6].
Tate MC, Lindquist RA, Nguyen T. (2015) вперше виконали морфометричне дослщження моста у по-стнатальному перiодi (0-18 рокiв) на основi магшт-но-резонансно''' томографи (МРТ). Авторами було встановлено, що об'ем моста збшьшуеться в 6 разiв вщ народження до 5 ромв, пiсля чого продовжувався стрiмкий рiст протягом усього дитинства. Також встановлено, що збшьшення розмiрiв моста зумовлене, перш за все, його розширенням. Аналiз МРТ на осно-вi T2 дозволяе припустити, що цей р^ пов'язаний з пщвищеною мiелiнiзацiею, а гiстологiчний аналiз основного протешу мiелiну в мостi пщтвердив рiзке збiльшення мiелiнацií у дитинствк Аналiз ^тинно'' пролiферацií виявив високий вмiст Ki-67 позитив-них клп"ин в першi 7 мiсяцiв життя, особливо протягом першого мкяця, де пролiферацiя була високою в основi моста по вiдношенню до покриву. Також, було встановлено експреаю бiльшiстю пролiферa-тивних клiтин у постнатальних мостах транскрипцш-ного фактору Olig2, що свiдчить про 'х походження з олiгодендроцитiв. Частка пролiферуючих клiтин, якi були Olig2 позитивними, була однаковою протягом перших 7 мкящв життя в його основнш частит та в покривк Кшьмсть Ki-67 позитивних клiтин рiзко зменшувалась з 7 мiсяцiв, причому невелика кшь-кiсть Ki-67 позитивних клп"ин визначалась протягом усього дитинства. ^м того, було iдентифiковaно
ABÍ популяци клiтин, що експресують BÍMeH^H / не-стин: задня трупа бтя noBepxHi четвертого шлуночка, яка збер^алась протягом усього дитинства i парен-xiMaT03Ha популяцiя, яка зменшувалась до 7 мкя-цiв. Дане дослщження вказуе на постнатальний рiст основноТ частини моста, особливо в дитинства коли клiтини е найбтьш пролiферативними, i збшьшуеть-ся мiелiнацiя [7].
В мосту розташоване рухове i одне i3 сенсорних ядер тршчастого нерва (V пара), рухове ядро вщвщ-ного нерва (VI пара), рухове ядро лицевого нерва (VII пара), а також три вестибулярних ядра (верхне, присередне та бiчне) пристшково-завиткового нерва (VIII пара). На межi з довгастим мозком мниться за-виткове ядро даного нерва. Таким чином, нейрони руховоТ складовоТ трiйчастого нерва iннервують жу-вальнi м'язи, а також м'яз-натягувач барабаноТ пере-тинки i м'яз-натягувач шднебшноТ завiски. Чутлив1 волокна тршчастого нерва отримують сигнали вiд рецепторiв шкiри обличчя, переднiх вiддiлiв волося-ноТ частини голови, слизовоТ оболонки носа та рота, зубiв i кон'юнктиви ока i по трiйчасто-таламiчному шляху несуть iнформацiю до таламуса. Вщвщний нерв iннервуе прямий бiчний м'яз ока. Рухове ядро лицевого нерва забезпечуе регуляцш дiяльностi ми мiчних м'язiв [3]. Отже ядра черепних нервiв, що мк-тяться в мосту в^грають важливу роль в становленш раннiх постнатальних рефлешв, а також в реалiзацп сенсорних функцш мозку.
Раннiй ембрiогенез та процеси м^раци проге-нiторних клпшн i становлення ядер нижнього олив-ного комплексу, бiчного сiтчастого ядра, атчастого ядра покриву моста та ядер основноТ частини моста були описан в дослiдженнях Joseph Altman, Shirley A. Bayer (1987). Наукова праця виконана на щурах. Встановлено, що вищенаведеш ядра формуються шляхом мiграцiТ клiтин iз задньоТ ромбiчноТ губи та крилоподiбноТ пластинки нервовоТ трубки, визначен-нi рiзнi термши диференцiювання нервових клiтин при формуванш даних ядер [8].
У низц наукових дослiджень було описано два шляхи м^раци нервових клiтин при формуванш ядер моста - радiальний та тангенщальний. Тангенщаль-ний шлях м^раци попередникiв нервових клiтин шд час формування ядер моста було описано у працях Hatten, 1999; Sandrina NP, Oscar M., 2009; Di Meglio and Rijli, 2013; Sotelo and Chedotal, 2013; Hatanaka et al., 2016. В дослщження вказаних авторiв встановлено, що тангенщальний шлях м^раци пiд час формування ядер моста е основним, а м^ращя клп"ин з ромбiчноТ губи через переднiй зовшшнш потiк вщ-буваеться на бiльшi вiдстанi порiвняно з процесами мiграцiТ по волокнам радiальноí гли. Також було встановлено, що нейронам ядер моста характерним е ростровентральний шлях мiграцiТ [9,10,11,12,13].
Geisen M.J., Di Meglio T., Pasqualetti M., Ducret S., Brunet J.-F., Chedotal A. (2008) видтили три фази ми граци клiтин пiд час становлення ядер моста. В пер-шш фазi пiсля виходу попереднимв нейронiв з 6 та 8-го ромбомерiв вони мiгрують вентрально. Дал1 перемiщаються вентрально через 5 та 4 ромбомери проходячи ^зь присiнково-завитковi корiнцi та ко-рiнець лицевого нерва (друга фаза). В третш фазi ми грацiйний потiк входить в 3-й ромбомер i досягае ко-ршця трiйчастого нерва та каудального вщдту 2-го
ромбомеру, де вш знову змшюе напрямок на вен-тральний i зупиняеться по обидвi сторони пластинки мiж ростральними вiддiлами 3 та 5-го ромбомерiв. В даному дослщженш було встановлено, що у щурiв час перемiщення одного нейрона з моменту виходу з ромбiчноT губи i до кiнцевого пункту призначення становив двi доби [14].
Заднш мозок подiбно до довгастого мае добре виражеш базальну i крилоподiбну пластинки. Ба-зальнi пластинки заднього мозку м^ять три групи рухових нейрошв: медiальну соматомоторну групу, що формуе ядро вiдвiдного нерва, спещальну вкце-ромоторну групу, що формуе ядро тршчастого та лицевого нервiв, загальну вiсцеромоторну групу.
Крилоподiбнi пластинки заднього мозку утворю-ють групи чутливих ядер: латеральну соматосенорну групу, де мiстяться тта нейронiв трiйчастого нерва i частина присiнково-завиткового комплексу; специ альну вкцеросенсорну групу i загальну вкцеросен-сорну групу.
Ядра рухових черепних нервiв диференцшються протягом п'ятого тижня з еферентнот моторнот колонки. Чутливi ядра черепних нервiв розвиваються в загальному аферентному трактг
Muller F., O'Rahilly R. (2011) вивчали раннш емб-рiональний розвиток черепних нервiв. Дослiдження проводили на 245 людських ембрiонiв термiном гестацп 4-8 тижш (10-23 стадп). Нейронна мiграцiя - характерна риса у розвитку уах черепних нервiв на ста-дiях 13-18, за винятком еферентнот групи. Ядра вах черепних нервiв стовбура мозку (III-XII пара) виявля-ються на 16 стадГт. У первиннiй мiграцiT вiсцеральнi еферентш нейрони перемiщаються медюлатераль-но i формуються дорзолатерально як ядра на 13-14 стадГт. Вторинна мiграцiя характерна для глоткових еферентних нейрошв (для V та IX-XI пари нерв!в), як також продовжуються медiолатерально, а полм формують вентролатеральнi ядра на 17-18 стадп. Mi-грацiя нейрошв рухового ядра лицевого нерва затри-муеться та пов'язана в час з утворенням внутршньо-го колша, тому дане ядро виявляеться тшьки на 23 стади. Послщовшсть появи аферентних складових: черепш нервовi вузли - 12 ст^я, середньомозко-ве ядро тршчастого нерва - 15 ст^дГя, вестибулярш ядра - 18-22 стади, завитковi ядра - 19 а^я [15].
Анaтомiчний розвиток головного ядра тршчастого нерва дослщжували Hamano S., Goto N., Nara T., Okada A., Maekawa K. (1997). Дослщження виконане на 15 мостах вилучених з мозку дорослот людини, а також 12 - плодГв та новонароджених. За допомо-гою мтроскопп та оптичнот електроннот плашметри у поеднaннi з комп'ютерною морфометрiею автори визначили ктьшсть нейрошв, тх площу, периметр нейронiв для статистичного aнaлiзу та оцшки нейро-нальнот щшьносл, iндекс нейропiля. На дослщжува-них препаратах моста ядро тршчастого нерва до 12 тижня гестацп не виявлялося. На основ! проведеного дослщження авторами було зроблено висновки, що головне ядро тршчастого нерва за своею структурою у плодГв з 33 тижня по розташуванню клГтин, вмк-ту речовини Ыссля i морфологи нейронiв вщповщае структур! ядра дорослот людини. Морфометричний аналТз показав, що площа нейрошв та шдекс не-йрошля збшьшуеться з гестaцiйним втом. Щшьшсть розташування нейронiв з гестaцiйним втом зменшу-
еться, бiльш iнтенсивно - з 16 по 32 тижш гестацп. Розвиток нейропшя прискорювався пiсля того, як OKpeMi нейрони головного ядра тршчастого нерва ставали бтьш диференцшованими [16].
Hamano S., Goto N., Nara T. (1988) дослщжували морфометричш особливосгi рухового ядра тршчас-того нерва мозку людини в пренатальному перюд1 онтогенезу. Дослщження було проведено на 13 мостах, у тому чи^ 10 з них - на мостах плодiв людини. Автори даного дослщження роздтили процеси розвитку рухового ядра тршчастого нерва на чотири пе-рюда: перший - первинний етап, що характеризуемся ранньою нейрональною диференщащею, другий - вторинний чи пщготовчий етап, третiй - третинний етап, який пов'язаний з масивним апоптозом нейрошв i четвертий - постнатальний, що характеризуемся дозрiванням нейропшя [17].
Розвиток ядра вщвщного нерва описаний у науко-вш працi Yamaguchi K., Honma K. (2012). Дослщження виконане на мозку 12 недоношених немовлят у вщ1 20-43 тижнiв. Контури ядра дослщниками визнача-лися з 20 тижня гестацп. Нейрони чпжо вiдрiзняли-ся вщ глiальних клiтин за рахунок краплеподiбних ядер, що мiстять ядерця та оточеш базофiльним пе-рикарюном. Авторами було описано нейрони рiзних розмiрiв i форми, якi розташовувалися переважно в центрi ядра. Речовина Ыссля у нейронах ядра вщвщ-ного нерва виявлялася у плодiв 20-21 тижня. З 28-29 тижшв гестацп у всiх бiльших за розмiрами нейронах була виявлена речовини Ыссля у виглядi глибок, а в менших нейронах - вона розташовувалась дисперсно або концентрувалась по периферп цитоплазми. Морфометричне дослщження виявило, що об'ем ядра вщвщного нерва збiльшувався з вiком вщ 20 до 43 тижнiв; гiстограми дiлянок нейронального профи лю показали ненормальний розподт, що змЦуеть-ся з втом вправо; геометричний середнш показник нейрональних профiлiв збiльшувався лшшно з вiком [18].
Цитоархiтектуру ядра вщвщного нерва людини описали Bianchi R., Rodella L., Rezzani R., Gioia M. (1996). Отримаш даш показали полiморфiзм нейрошв даного ядра. Так, тiла нейрошв були малими, се-реднiми та великими за розмiрами i пол^ональними, овальними або круглими за формою. Цитоплазма вах нейрошв була базофтьною та м^ила розсiянi гранули речовини Нксля. На пiдставi характеристик дендритно!' арборизаци були виявленi мульти-полярнi та веретеноподiбнi клiтини. Мультиполярш нейрони мiстили вiд чотирьох до восьми первинних дендрилв, що мали широке вторинне вiдгалуження. Веретеноподiбнi нейрони м^или два дендрити, якi починались з протилежних полюав тiлa витягнуто!' нервовоТ клiтини. Дендрити всiх нейрошв значною мiрою обмежувалися контурами ядра. На думку ав-торiв це свщчило про те, що нейронш зв'язки ядра вiдвiдного нерва мiж аферентними волокнами зна-ходяться в межах ядра [19].
Gasser RF. (1967, 1970, 1986) та Sataloff RT. (1990, 1991) описали розвиток лицьового нерва у ембрюшв рiзноï довжини та гестацшного вту [20,21,22,23,24]. Gerhardt HJ (1981) звернув увагу на каудальне вщхи-лення лицьового нерва пщ час його розвитку по вщ-ношенню до вузла лицевого нерва та порушенням розвитку лицьового нерва [25].
Дослщженням лицевого нерва займались Weglowski M., Wozniak W., Piotrowski A., Bruska M. (2015). Дослщження проводилося на 16 ембрюнах людини на етапах розвитку 13-15 (п'ятий тиждень). Лицьовий нерв простежувався по сершним розр!зам, виконаним у трьох площинах (сагiтальнiй, фронталь-нiй та горизонтально) i забарвлений рутинними пс-тологiчними методами та iмпрегнованих срiблом. У ембрiонiв на 13 стадп розвитку лицевий вузол утво-рював складну структуру з присшково-завитковим вузлом. У ембрюшв на 14 стадп лицевий вузол вщ-окремлювався вщ пристiнкового i завиткового вузлiв, а барабанна струна виявлялася як перша його плка. На 15 стадп основний стовбур лицевого нерва подо-вжувався i визначався великий кам'янистий нерв [26].
Nara T., Goto N., Nozaki H., Maekawa K. (1989) ви-вчали розвиток ядра лицевого нерва людини з ви-користанням повних сершних зрiзiв моста у плодiв 21, 23, 27, 30, 33, 34, 35 та 40 тижшв ваптносп, 2-ми сячного немовляти та 63 рiчноï дорослоУ людини. Морфометричний аналiз показав наступш моменти, що стосуються розвитку людського ядра лицевого нерва: розмiр нейронiв, вмiст речовини Нiссля та нейропiля поступово збiльшуються пiсля 30 тижня внутршньоутробного розвитку. В структурi ядра лицевого нерва з 21 тижня гестаци авторами описаш наступш суб'ядра: дорсальне, медiальне, пром!жне, вентромедiальне, вентролатеральне та латеральне. Середнш розмiр нейрошв медiального суб'ядра був меншим, шж у iнших суб'ядер. На 21 та 33 тижнях гестаци 10 % вщ загальноУ кiлькостi нейрошв шдда-вались апоптозу [27].
Вербицька Л.Б. (1973) детально описала розвиток в онтогенезi чотирьох основних присшкових ядер (верхнього - Бехтерева, бiчного - Дейтерса, присереднього - Швальбе, нижнього - Роллера). Дослщження вона виконувала на фронтальних зри зах мозку ембрiонiв i плодiв людини рiзного вшу, починаючи з 1,5 см до новонародженого та у д^ей 1, 2, 4, 7 ромв i дорослоУ людини. Було встановлено раннш розвиток присшкових ядер, починаючи з ТДК плода 2,5 см (ядро Дейтерса) i максимальш темпи Ух розвитку в першш половин ваптносп (до 5 мгсящв топографiчно та морфологiчно схожi до ядер дорослоУ людини). В останнш мiсяць внутрiшньоутробного розвитку встановлено збтьшення у розмiрах та ак-тивне диференцiювання клiтин присшкових ядер. У науковш роботi ВербицькоУ Л.Б. (1973) детально описано розмiри, форму, будову, топографiю присшкових ядер в рiзнi вiковi перiоди [28,29].
Fujii M., Goto N., Onagi S., Okada A., Kida A. (1997) вивчали розвиток латерального вестибулярного ядра людини на серп пстолопчних зрiзiв моста 8 пло-дiв i новонароджених в 12-40 тижшв гестаци, дити-
ни у вiцi 2 мicяцiв i дорослоУ людини 63 рокiв. Морфометричний аналiз показав, що бiчне приciнкове ядро, нейрони якого вщмежовувались вiд гли пicля 16 тижшв гестаци, подшялося цитоархiтектонiчно на медiальне i латеральне суб'ядро на 21 тижш [30].
Suárez C., Díaz C., Tolivia J., Alvarez JC., González del Rey C., Navarro A. (1997) дослГджували морфометрич-ш параметри нейронiв приciнкових ядер у рiзних видiв ccавцiв. Характеристики основних присшкових ядер у людей вивчалися за допомогою св^ломтрос-кошчних методiв на горизонтальних зрiзах препа-ратГв моста. Свiтлооптичнi зображення приciнкових ядер та Ухшх нейронiв були опрацьоваш за допомогою програми комп'ютерноУ морфометри. Для кожного присшкового ядра отримана iнформацiя про топографш, морфометричнi характеристики (об'ем та довжина), а також кшьмсть та морфометричш параметри Ух нейронiв (площа поперечного перетину, максимальш та мшГмальш дiаметри). Морфометрич-нГ данi про параметри клГтин були статистично про-аналiзованi шляхом порГвняння популяцГй у рГзних частинах кожного ядра та рГзних ядер. Було встановлено, що серед уах присГнкових ядер присередш, як самГ найбГльшГ, мГстять найбГльшу кГлькГсть нейронГв. В основГ бГчних присГнкових ядер розташовуються найбтьшГ за розмГром клГтини, а в нижшх присГнкових ядрах - найменшГ клГтини. Результати дослГ-джень показали, що морфолопчш характеристики нейронГв, виявлеш у тварин, зберГгаються i у людей, тому фГзюлопчш мехашзми, що притаманнГ вестибу-лярнГй системГ тварин, повиннГ застосовуватися i до людей [31].
Розвиток людського завиткового ядра вивчали Nara T., Goto N., Nakae Y., Okada A. (1993). ДослГджен-ня виконане на 12 плодах людини 12-40 тижшв гестаци, немовлят у вщГ 2 мкяцГв i дорослих людей 63 ромв. Авторами було встановлено, що розвиток пе-реднього завиткового ядра прискорюеться шсля 18 тижшв ваптносп, що виявляеться у збшьшенш мль-кост нейронГв та Ух розмГрГв [32].
Висновки. Проблема диференцГювання нейрое-пГтелГальних клГтин мае багато протирГч. Не достат-ньо даних щодо описово-морфолопчних картин диференцГювання нейронГв тд час формування ядер моста людини. БтьшГсть дослГджень, ям стосуються ембрГонального розвитку моста виконанш на екс-периментальних тваринах, що не завжди можна екстраполювати на людину. Також вщсутш роботи комплексного морфометричного, морфолопчного та ГмуногГстохГмГчного дослщження розвитку та становлення ядер моста в пренатальному перюдГ онтогенезу людини. Все вищевикладене надае широк можливосп для подальшого дослГдження даного питання.
flrrepaTypa
1. Kyrylova LH, Lysytsa VV. Vrodzheni vady rozvytku tsentralnoi nervovoi systemy - nahalna medyko-sotsialna problema derzhavnoho znachennia. Ukrainskyi medychnyi chasopys: Aktualni pytannia suchasnoi praktyky. 2010;6(80):35-8. [in Ukrainian].
2. Avramenko TV, Shevchenko OA. Vrodzheni vady rozvytku tsentralnoi systemy u ditei: optymizatsiia prenatalnoi diahnostyky i kliniko-prohnostychnoi otsinky. Zdorove zhenshchyny. 2012;4(70):182-7. [in Ukrainian].
3. Pryshchepa YM, Efremenko YY. Neirofyzyolohyia: ucheb. posobye. Mynsk: Vysh. shk.; 2013. 285 s. [in Russian].
4. Hatta T, Satow F, Hatta J, Hashimoto R, Udagawa J, Matsumoto A, et al. Development of the pons in human fetuses. Congenit Anom (Kyoto). 2007 Jun;47(2):63-7.
5. Ozawa H, Nishida A, Mito T, Takashima S. Development of ferritin-containing cells in the pons and cerebellum of the human brain. Brain Dev. 1994 Mar-Apr;16(2):92-5.
6. Hidetsugu N, Noboru G, Takahiro N. Development of the human pontine nuclei: a morphometric study. Developmental Brain Research. 1992 January;65(1):13-20.
7. Tate MC, Lindquist RA, Nguyen T, Sanai N, Barkovich AJ, Huang EJ, et al. Postnatal Growth of the Human Pons: A Morphometric and Immunohistochemical Analysis. J Comp Neurol. 2015 Feb;523(3):449-62.
8. Joseph A, Shirley A. Development of the precerebellar nuclei in the rat: IV. The anterior precerebellar extramural migratory stream and the nucleus reticularis tegmenti pontis and the basal pontine gray. The Journal of Comparative Neurology. 1987 March;257(4):529-52.
9. Hatten ME. Central nervous system neuronal migration. Annu Rev Neurosci. 1999;22:511-39.
10. Sandrina NP, Oscar M. Transcriptional Control of Neuronal Migration in the Developing Mouse Brain. Cerebral Cortex. 2009 July;19(1):107-13.
11. Di Meglio T, Kratochwil CF, Vilain N, Loche A, Vitobello A, Yonehara K, et al. Ezh2 orchestrates topographic migration and connectivity of mouse precerebellar neurons. Science. 2013 Jan 11;339(6116):204-7.
12. Sotelo C, Chedotal A. Cellular Migration and Formation of Neuronal Connections. Comprehensive Developmental Neuroscience. 2013:345-62.
13. Hatanaka Y, Zhu Y, Torigoe M, Kita Y, Murakami F. From migration to settlement: the pathways, migration modes and dynamics of neurons in the developing brain. Proc Jpn Acad Ser B Phys Biol Sci. 2016;92(1):1-19.
14. Geisen MJ, Di Meglio T, Pasqualetti M, Ducret S, Brunet JF, Chedotal A, et al. Hox paralog group 2 genes control the migration of mouse pontine neurons through slit-robo signaling. PLoS Biology. 2008 June;6(6):1179-94.
15. Muller F, O'Rahilly R. The Initial Appearance of the Cranial Nerves and Related Neuronal Migration in Staged Human Embryos. Cells Tissues Organs. 2011;193(4):215-38.
16. Hamano S, Goto N, Nara T, Okada A, Maekawa K. Development of the human principal sensory trigeminal nucleus: a morphometric analysis. Early Hum Dev. 1997 May;48(3):225-35.
17. Hamano S, Goto N, Nara T. Development of the human motor trigeminal nucleus. Pediatr Neurosci. 1988;14(5):230-5.
18. Yamaguchi K, Honma K. Development of the human abducens nucleus: a morphometric study. Brain Dev. 2012 Oct;34(9):712-8.
19. Bianchi R, Rodella L, Rezzani R, Gioia M. Cytoarchitecture of the abducens nucleus of man: a Nissl and Golgi study. Acta Anat (Basel). 1996;157(3):210-6.
20. Gasser RF. The development of the facial nerve in man. Ann Otol Rhinol Laryngol. 1967;76:37-56.
21. Gasser RF. The early development of the parotid gland around the facial nerve and its branches in man. Anat Rec. 1970;167:63-78.
22. Gasser RF, May M. Embryonic development of the facial nerve. In Facial nervi. Thieme Inc, New York. 1986. р. 3-20.
23. Sataloff RT. Embryology and anomalies of the facial nervi. Raven Press, New York. 1991.
24. Sataloff RT. Embryology of the facial nerve and its clinical applications. Laryngoscope. 1990;100:969-84.
25. Gerhardt HJ. The intratemporal course of the facial nerve and its influences on the development of the ossicular chain. Acta Otolaryngol. 1981;91:567-73.
26. Weglowski M, Wozniak W, Piotrowski A, Bruska M, Weglowska J, Sobanski J, et al. Early development of the facial nerve in human embryos at stages 13-15. Folia Morphol (Warsz). 2015;74(2):252-7.
27. Nara T, Goto N, Nozaki H, Maekawa K. Development of the human facial nucleus: a morphometric study. No To Hattatsu. 1989 Sep;21(5):453-9.
28. Verbytskaia LB. Razvytye yader vestybuliarnoho kompleksa v ontoheneze cheloveka. Arkhyv anatomyy, hystolohyy y embryolohyy. 1973;64(2):5-13. [in Russian].
29. Tykholaz VO. Stan vyvchennia morfo-, histohenezu ta topohrafii struktur stovbura mozku v prenatalnomu periodi ontohenezu liudyny. Visnyk Vinnytskoho natsionalnoho medychnoho universytetu. 2013;1(17):271-4. [in Ukrainian].
30. Fujii M, Goto N, Onagi S, Okada A, Kida A. Development of the human lateral vestibular nucleus: a morphometric evaluation. Early Hum Dev. 1997 Apr 25;48(1-2):23-33.
31. Suárez C, Díaz C, Tolivia J, Alvarez JC, González del Rey C, Navarro A. Morphometric analysis of the human vestibular nuclei. Anat Rec. 1997 Feb;247(2):271-88.
32. Nara T, Goto N, Nakae Y, Okada A. Morphometric development of the human auditory system: ventral cochlear nucleus. Early Hum Dev. 1993 Mar;32(2-3):93-102.
СУЧАСН1 В1ДОМОСТ1 ПРО МОРФОГЕНЕЗ МОСТА В ПРЕНАТАЛЬНОМУ ПЕР1ОД1 ОНТОГЕНЕЗУ ЛЮДИНИ Тихолаз В. О., Лопаткша О. П., Школьшков В. С.
Резюме. Дослщження мехажзмив внутршньоутробного розвитку ЦНС набувае актуальност у зв'язку з ви-сокою розповсюджешстю вроджених вад розвитку нервовоТ системи. Проведено aнaлiз науковоТ лп"ератури, в якш висв^лений стан дослщжень, як стосуються макро-, морфогенезу, пстогенезу та топографп структур моста в пренатальному пeрiодi онтогенезу людини. Виявлено, що в науковш лiтeрaтурi не достатньо даних стосовно хронолопчноТ послщовносл макрометричних та морфолопчних змш пщ час формування ядер моста людини пщ час пренатального перюду онтогенезу. Бiльшiсть дослщжень, ям стосуються ембрюнального розвитку моста виконанш на експериментальних тваринах, що не завжди можна екстраполювати на людину. Також вщсутш роботи комплексного iмуногiстохiмiчного дослщження розвитку та становлення ядер моста в пренатальному пeрiодi онтогенезу людини. Все вищевикладене надае широт можливосл для подальшого дослщження даного питання.
^k>40bí слова: мiст, ядра моста, пренатальний перюд, морфогенез.
СОВРЕМЕННЫЕ СВЕДЕНИЯ О МОРФОГЕНЕЗЕ МОСТА В ПРЕНАТАЛЬНЫЙ ПЕРИОД ОНТОГЕНЕЗА ЧЕЛОВЕКА Тихолаз В. А., Лопаткина О. П., Школьников В. С.
Резюме. Исследование механизмов внутриутробного развития ЦНС приобретает актуальность в связи с высокой распространенностью врожденных пороков развития нервной системы. Проведен анализ научной литературы, в которой освещено состояние исследований, касающихся макро-, морфогенеза, гистогенеза и топографии структур моста в пренатальном периоде онтогенеза человека. Выявлено, что в научной литературе недостаточно данных о хронологической последовательности макрометрических и морфологических изменений при формировании ядер моста человека во время пренатального периода онтогенеза. Большинство исследований, касающихся эмбрионального развития моста выполнены на экспериментальных животных, и их результаты не всегда можно экстраполировать на человека. Также отсутствуют работы комплексного иммуногистохимического исследования развития и становления ядер моста в пренатальном периоде онтогенеза человека. Все вышеизложенное дает широкие возможности для дальнейшего исследования данного вопроса.
Ключевые слова: мост, ядра моста, пренатальный период, морфогенез.
CURRENT INFORMATION ABOUT MORPHOGENESIS OF PONS IN THE PRENATAL PERIOD OF HUMAN ONTOGENESIS
Tykholaz V. O., Lopatkina O. P., Shkolnikov V. S.
Abstract. Investigation of intrauterine development mechanisms of the CNS becomes relevant because of the high prevalence of congenital malformations of the nervous system. Every year the number of patients with congenital defects of the nervous system increases, which, on the one hand, can be attributed to the improvement of postnatal neuroimaging techniques, and on the other hand, a significant increase in the influence of adverse factors on the development of the brain in the prenatal period of ontogenesis. Congenital malformations of the CNS account for about 25% of all children birth defects, and their part in the structure of perinatal and infant mortality is currently about 30%. Nowadays in Ukraine, there is no accurate data on the prevalence of congenital malformations of the CNS with the release of certain nosological forms. The analysis of scientific literature, which highlights the state of studies related to macro-, morphogenesis, histogenesis and topography of bridge structures in the prenatal period of human ontogenesis, was conducted. It is revealed that in the scientific literature there is insufficient data on the chronological sequence of macrometric and morphological changes during the formation of human pons nuclei at the prenatal period of ontogenesis. Despite the significant role of the pons in the implementation of global brain functions, its prenatal development remains insufficiently investigated. Knowledge of the migration mechanisms and differentiation of the pons nuclei neurons will allow to understand better the molecular and cellular basis of the formation and functioning of the cortico-cerebellar leading way. The cranial nerves nuclei which are contained in the pons play an important role in the formation of early postnatal reflexes, as well as in the realization of brain sensory functions. Most researches on the embryonic development of the pons are conducted on experimental animals, which cannot always be extrapolated to humans. Besides there are no works of complex immunohistochemical research on the development and formation of pons nuclei in the prenatal period of human ontogenesis. All the above provides wide opportunities for further study of this issue.
Key words: pons, pons nucleus, prenatal period, morphogenesis.
Рецензент - проф. Блаш С. М.
Стаття надшшла 03.05.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-2-144-68-73 УДК 616.314 - 089.23 - 001.7 Удод О. А., Помпй О. О.
СУЧАСН1 ТЕХНОЛОГИ ТА КОНСТРУКЦ1ЙН1 ОСОБЛИВОСТ1
АДГЕЗИВНИХ МОСТОПОД1БНИХ ПРОТЕЗ1В Донецький нацюнальний медичний ушверситет (м. Краматорськ)
stifler2637@gmail.com
Зв'язок публшацп з плановими науково-дослщ-ними роботами. Дана робота е фрагментом НДР ка-федри стоматологи №1 Донецького нацюнального медичного ушверситету МОЗ Укра'ши «Оптимiзaцiя сучасних пiдходiв до дiaгностики, лтування та реаби лп"аци пащетчв з захворюваннями оргашв порожни-ни рота та щелепно-лицевоТ обласп», № державно' реестраци 0116U004055.
Дефекти зубних рядiв невелико''' довжини у фрон-тальних або бiчних дшянках у пащетчв рiзного вту зустрiчaються достатньо часто. У тепершнш час кнуе декшька методiв замщення таких дефемчв. Насампе-ред, це "класичш" мостоподiбнi конструкци з опорою на штучш коронки, протезування з опорою на iмплaн-тати i чaстковi зшмш протези. Кожен з цих методiв мае сво''' недолги. Незшмне мостоподiбне протезування, особливо естетичне, вимагае значного препа-рування опорних зубiв, в деяких випадках навпъ ''х депульпування, що е, зрозумшо, небажаним. Опера-щя iмплaнтaцi''' з подальшим протезуванням вимагае великих мaтерiaльних витрат, а також часу. ^м того, кнуе ряд протипоказань до проведення iмплaнтaцi''', а саме, несприятлива морфолопя мстково''' тканини, за-гальносоматичш захворювання тощо. Чaстковi зшмш протези е некомфортними для па^ен^в, а також не вщновлюють жувальну функщю в повному обсязк За-значеш методи замЦення дефемчв зубного ряду ви-магають залучення зуботехшчно''' лаборатори, ямсть виготовлених конструкцш залежить вщ професшного
рiвня зубних техшмв, проводяться в декшька вщвщ-увань [1,2,3].
Останшм часом достатньо штенсивно розвива-еться концепщя мЫмальнот швазивносп щодо твер-дих тканин зубiв при лтуванш i протезуванш. Сучасн технологи та матерiали дозволяють моделювати рес-тавраци зубiв з повноцiнним вiдновленням Тх анато-мо-функцiональних та естетичних характеристик, що е переконливою альтернативою бшьш складним i до-рожчим ортопедичним конструкщям, не вимагають значного препарування зубiв або хiрургiчного втру-чання. Саме за таких технологш i стало можливим ви-готовлення адгезивних конструкцш.
Адгезивними мостоподiбними протезами (АМП) називають такi конструкци, якi фтсуються на опорних зубах за допомогою адгезивних систем або компози-цшних цементiв. Як i «класичш» мостоподiбнi протези, адгезивнi конструкци складаються з двох опорних елементiв i промiжноТ частини. Для забезпечення по-трiбнот жорсткостi в конструкцiю включають армуюч1 елементи. Армуючi елементи виготовляють з металiв або волоконних систем [4].
На тепершнш час протокол надання допомоги патентам з малими включеними дефектами зубних рядiв з використанням АМП вiдсутнiй, дизайн оптимально'! конструкци залишаеться невирiшеним питан-ням та потребуе подальших дослщжень.
За прямим методом виготовлення АМП склада-еться з наступних еташв. Пiсля пiдготовки поверхонь опорних зубiв до протезування (механiчне очищення
