CC BY
18
DOI 10.31718/2077-1096.22.1.188 УДК 616 -002. 3 - 08
Немченко I.I., Ляховський В.1., Лисенко Р.Б., Люлька О.М., Краснов О.Г., Рябушко Р.М., Кизименко О.О., Городова - Андреева Т.В., Сидоренко А.В..
СУЧАСН1 ПРИНЦИПИ М1СЦЕВОГО Л1КУВАННЯ ГН1ЙНИХ РАН
Полтавський державний медичний уыверситет
Х'1рург'мна ¡нфекц1я в сучасних умовах е однею ¡з найбльш складних, трудних i актуальних проблем медицини, як набувають соц1ально-еколог1чного значення в масштабах держави. Збльшення числа гн1йно-некротичних уражень, п1сляоперац1йних гн1йних ускладнень, випадк'т генерал'зацИ ¡'нфекцп та р1зноман1тних токсико- алерг1чних реакц1й значно ускладнюе розвиток х1рурги. Вагоме мсце у за-гальн1й структур'1 хворих загально х1рург1чних стацюнар1в складають пац1енти з гншно - запальни-ми процесами м'яких тканин частота яких сягае 35 - 40%. Результати лкування хворих гн1йною х1рург1чною /нфекц/'ею залишаються незадовльними.. На фон зниження загально)' реактивностi ор-ган1зму частота гн1йних ускладнень псля оперативних втручань зростае Гншно - запальн процеси кл1'н1'чно проходять гостро i нер'дко ведуть до генерал'зацИ iнфекц), розвиту сепсису i навть заги-бел'1 хворих. Так в загальнш структур'1 летальностi в хiрургiчних стацонарах к'тьк'ють смертних випадк'т у зв'язку з гострою хiрургiчною /нфекц/'ею становить в'д 40 до 60%.. Останн'ш часом все частше спостергаеться перех'д гострих гнiйних процесс'т в хронiчнi, що суттево подовжуе сроки лкування хворих з даною патолог'ею. Тривале стацонарне лкування, недостатня ефективнсть снуючих метод'т лкування, значн економiчнi збитки на реабiлiтацiю та в'дновлення )х працездат-ност'!, св'дчить про невир'шен'ють проблеми лкування гн'1йно)' ¡'нфекцп в хiрургi'í. Проведений аналiз лтературних джерел показав що безсумнвно нев'д'емною складовою у л!куваннi гн!йних осередк'т залишаеться його розкриття та хiрургiчна обробка. Кр'ш того незважаючи на активне впрова-дження нових метод'т i способ'т лкування хворих з гнiйними ранами, важливим залишаеться л!ку-вання «пд пов'язкою»., тому правильний пiдбiр i впровадження в лкувальний процес сучасних рано-вих пов'язок рiзноманiтних за х!м!чною основою i лiкарськими препаратами з певним механзмом дй е одним iз самих перспективних метод'т мсцевого лкування гнiйних ран що дае змогу суттево пiдвищити ефективнсть лкування хворих з даною патолог'ею. Ключов1 слова : лкування, рана, пов'язка, х1рурпчна обробка, дренування.
За даними в^чизняноТ i закордонноТ л^ера- кових дш, терористичних ак"пв, негаразди со^а-тури, па^енти хiрургiчного профтю з гншно- льного, економiчного та еколопчного стану в запальними процесами складають 35-45 %, Ча- краТнi проблема профтактики i лкування хворих стка рановоТ хiрургiчноТ шфекцп пюля "чистих" з хiрургiчною шфек^ею в наш час набувае особливого значення i е одыею з основних та най-важливших проблем хiрургiТ i самою актуальною для практично!' охорони здоров'я, осктьки вщ ефективносп ТТ виршення залежить працездат-нють па^етчв. Висока частота захворюваност та надзвичайно суттевi трудовi i матерiальнi за-трати переводить проблему лкування хворих з гншно - запальними процесами iз розряду ме-дичноТ в со^ально - економiчну [17, 33].
Як вщомо рани будь-якого генезу загоюють-ся за единим бюлопчним законам, а це зумов-люе i сптьнють принцишв Тхнього лкування [15]. Тому ефективнють лкування визначаеться чп--ким розумшням патогенезу, фазност ранового процесу, завдань, як необхщно виршити в кож-нiй iз фаз ранового процесу етапами якого е: 1) активна хiрургiчна обробка (дебридмент); 2) дренування рани; 3) загальна та мюцева анти-бактерiальна терашя; 3) дезiнтоксикацiйна тера-пiя; 4) iмунотерапiя; 5) створення сприятливих умов для загоення рани [2,15, 17, 38, 40,45].
На сьогодн лкування ран е комплексним i диференцшованим залежно вiд характеру похо-дження рани та шдивщуальних особливостей оргашзму хворого. Арсенал сучасних лкуваль-них методик дозволяе зробити шдивщуальний пщхщ до кожного з пацiентiв, враховуючи ус переваги та недолги вибраного методу лiкування.
оперативних втручань складае 1-6 %, у разi ур-гентних оперативних втручань до 16 % [17]. В бвропейському Союзi рееструеться щорiчно 5 млн. випадш хiрурriчноT шфекцп, що становить 46-93 випадки на 1000 госпiталiзацiй, що при-зводить до 25 млн. додаткових лiжко-днiв. [32].
В окремих випадках гншш захворювання клн нiчно проходять гостро i нерщко ведуть до гене-ралiзацil гншного процесу, сепсису i навiть за-гибелi хворих. Летальнiсть серед хворих з гострою хiрургiчною шфек^ею за даними рiзних ав-торiв становить вiд 19 до 70%. [8,32].
Хоча за останн десятирiччя вiдбулись певнi досягнення в лкуванш гнiйних ран, перш за все завдяки появi нових високотехнологiчних мето-дiв дiагностики, удосконаленню методiв антиба-ктерiальноl терапи шляхом впровадження в ль кувальний процес нових високоефективних ль карських препаратiв, насамперед застосуванню антибiотикiв нових поколiнь, сульфамiдiв, фер-ментiв, гормонiв, також активному вдосконален-ню i впровадженню сучасних ефективних мето-дiв i способiв хiрургiчноl обробки гншно-запального осередку, ктькють пацiентiв з гнш-ною хiрургiчною iнфекцiею залишаеться на висо-кому рiвнi. [38].
Враховуючи зростання останшм часом кть-костi природних i техногенних катастроф, вшсь-
Тому комплексне лiкування ран включае як мю-цевi, так i загально терапевтичн заходи. Тобто лiкування ран проводиться одночасно мюцеви-ми i загальними , або ж мюцевими заходами на фош загальноТ терапп.
Отже сучасн принципи ведення хворих з гншно - запальним процесом, засноваш на реа-лiзацil багатокомпонентноТ програми лкуваль-них заходiв якi включають в собi хiрургiчну сана-цш, мiсцеве лiкування, а також загальне меди-каментозне лiкування. [32,35,40,45].
При цьому слщ зазначити що хiрургiчне лку-вання i медикаментозна терашя гнiйно - запаль-них процеав не е конкуруючими методами, а такими як доповнюють один одного в комплекснш терапп гншних ран.
Як вiдомо в патогенезi ранових iнфекцiй зна-чну роль в^грають високовiрулентнi мiкроорга-нiзми, як викликають додатковi пошкодження тканин що суттево сповтьнюе репарацiю ран. [43].
Тому одшею з важливих ланок консервативно' терапп е антибактерiальна терапiя. Стратегiя останньоТ базуеться на урахуванн полiмiкробно-го характеру мiкрофлори, з наявнiстю у вогнищi асо^ацш грам-позитивних, грам-негативних та анаеробних мiкроорганiзмiв. В комбiнацiях вико-ристовуються антибактерiальнi препарати пеш-цилiнового, цефалоспоринового, метронщазо-лового ряду, фторхiнолони, лiнкозамiди, карба-пiнеми, монолактами та iншi. Вибiр препаратiв та Тх комбшацп визначаеться на основi мiкробiо-логiчного дослщження ранового вмiсту та чутли-вост видтеноТ мiкрофлори до антибiотикiв [21,24,32, 37,39,61].
В той же час застосування загально' антиба-ктерiальноl терапп для пригшчення мiкрофлори в раш обмежено необхiднiстю введення значних доз антибютиш, оскiльки окрiм дм на мiкрофло-ру, вони негативно дшть на весь органiзм хворого - знижають iмунiтет, викликають дисбактерн оз, грибковi ураження. Враховуючи гемодинамн чнi та морфологiчнi змiни в патолопчному осе-редку i в оточуючих його тканинах, навiть внут-рiшньовенне введення не забезпечуе достатньоТ концентрацп антибактерiальних препаратiв в раш [9,19,33,47]. Також доведено що застосування антибактерiальних препара^в безпосере-дньо в гншному осередку в умовах ацидозу та великоТ концентрацп низько i середньо молеку-лярних продук^в розпаду е малоефективним [15,37,50],тому для пщсилення ефекту викорис-товують комбшацш антибiотикiв i iммуномоду-ляторiв [44].
Осктьки в 1 и 2 фазi ранового процесу осно-вш патологiчнi змiни в ранi обумовлен рановою iнфекцiею i некрозами (iнфекцiйноТ, судиннот i змiшаноТ етюлогп), не менш ефективним в мю-цевому лкуванш гнiйних процесiв е застосування антисептиш.
Оптимальними антисептиками на сучасному етапi е: йодоформ (1 % повидон - йод, вокадш,
бетадш), 0,01 % мiрамiстин, 0,02-0,05 % хлорге-ксидин, пол^ексашд i комбинацiя октенiдiна дт-дрохлорида з феноксиетанолом. Володшчи ви-раженою антибактерiальною дiею данi препарати наносять тканинам м^мальну шкоду. [29,30,31, 35, 50,60].
Але враховуючи той факт що саме захисн властивост оргашзму, його реактивнiсть дають змогу створити оптимальн умови для життедiя-льностi тканин в ранi то виршити проблему хь рургiчноТ шфекци лише шляхом застосування нових антибактерiальних чи антисептичних препаратiв не можливо. [17, 47, 57].
Незважаючи на значш досягнення сучасноТ фармакологи головна роль в лкуванш гнiйних осередш належить хiрургiчному методу, який включае хiрургiчну обробку гнiйноТ рани, або гншно - запального осередку з розкриттям за-пливiв i кармашв, яку на сучасному етапi можна провести як за допомогою скальпеля, так i за допомогою удосконалених методiв таких як: уль-тразвуковоТ кавiтацiТ, лазером, пов^ряноплаз-мовим потоком гiдрохiрургiчним методом та iнш. [15, 27,38, 52].
Отже метод активного лкування гншних ран заснований на наступних принципах:
^рурпчна обробка гншного вогнища голо-вним завданням якого е максимально повне ви-далення уах девiталiзованих тканин, як мiстять в собi велику ктькють високо вiрулентних мiкро-органiзмiв (тобто зменшення мiкробного забруд-нення рани i дисемiнацiТ iнфекцiйного агента), забезпечення контролю над переб^ом мiсцевого патолопчного процесу;
- обов'язкове ефективне пасивне або активне дренування рани з послщуючим промиванням антисептичними розчинами, яке спрямоване на створення умов несприятливих для розвитку ш-фекци в раш шляхом шдтримки повноцшного вщтоку ранового ексудату насиченого токсинами та продуктами розпаду тканин, що значно зни-жуе загальну iнтоксикацiю органiзму, створюе умови для зниження ацидозу та пперпдратацп, сприяе нормалiзацiТ метаболiзму тканин що позитивно впливае на переб^ ранового процесу;
- використання додаткових фiзичних методiв активного впливу на рану, покликаних шдвищити ефективнiсть хiрургiчноТ обробки (ультрафюле-тове випромiнювання, УВЧ, ультразвукова кавн тацiя, обробка пульсуючим струменем рщини, променями розфокусованого лазера, СО2-лазера; лазерне опромшювання в поеднаннi з використанням озонованих розчишв NaCl, фо-тодинамiчна терашя;
- мiкрорезонансна терапiя, крiовплив, вакуу-мна обробка й вакуумна терашя, кероване абак-терiальне середовище, ппербарична оксигена-цiя, застосування постiйного струму низькоТ на-пруги (електрофорез, електростимуля^я), магш-тотерапiя, тощо);
- загальна i мiсцева терапiя антибiотиками, або срiбловмiсними препаратами з урахуванням
аеробно-анаеробного шфкування рани;
-застосування iмунних та ферментних препарат згiдно даних лабораторного MiKpo6^ori4-ного контролю та iмунологiчних покaзникiв;
-закриття рани за допомогою первинних, вто-ринних швiв, мюцевими тканинами, або методом аутодермопластики. [2,14,15,17,38, 45,48].
Як вщомо обов'язковою умовою завершення хipуpгiчного втручання е дренування гншного осередку. В зaлежностi вщ характеру рани, кон-ф^урацп ранового каналу, кшькосп ексудату за-стосовують piзнi способи дренування а також pi-зномaнiтнi конструкци' дpенaжiв. Основними видами дренування е: -пасивне;.- активне;- прито-чно- промивне;- вакуумне. [14, 15, 38].
Пасивне дренування застосовуеться при дренуванн пщшкрно!' кл^ковини невеликих за глибиною гнiйних ран. У цих випадках у рану вводяться трубчат полiхлоpвiнiловi ippiгaтоpи, як можуть бути одинарними, подвiйними, мно-жинними.[14]. Пасивне дренування здiйснюеться за рахунок двох основних мехaнiзмiв: перший -вщтк ранового вмiсту iз порожнини рани за рахунок сили земного тяжшня; другий - заснова-ний на кaпiляpних властивостях пгроскошчного перев'язувального мaтеpiaлу, який поглинае ек-судат. Тобто при пасивному дренуванн рани вiдтiк гнiйного вмюту здiйснюеться за принципом сполучених судин, тому дренаж повинен знахо-дитись в нижнш чaстинi рани а шший вiльний його кнець нижче рани, щоб вiдтiк здшснювався зверху до низу, пiд дiею сили тяж1ння. При цьому дiaметp дренажних трубок повинен бути адекватно пропорцшним pозмipу само!' рани. Так для дренування невеликих порожнин достатшм е дн аметр дренажно'1 трубки 4 - 5 мм, при великих порожнинах не менше 10 - 12 мм. [14 ].
Бтьшють хipуpгiв на сучасному етап все бн льше вщдають перевагу активним методам дренування ран, при якому вщбуваеться примусове видалення вмюту з порожнини рани, лквща^я мертвих пpостоpiв, попереджуеться проникнен-ня мiкpофлоpи ззовнi.
Активне дренування показане при великих i глибоких ранах зi складною конфiгуpaцiею ранового каналу та наявнютю замкнутих пpостоpiв. До активних методiв вщносять нaступнi види дренування: aспipaцiйне; проточно - промивне; асшрацшно-програмоване. Ефективнiсть даних методiв досягаеться за рахунок постшно!' еваку-ацп ранового ексудату шляхом приеднання до дренажних трубок вакуумно'Г системи piзномaнi-тно'Г конструкци' [14,15, 38].
Асшрацшне дренування засноване на вве-деннi в рану дренажних трубок i створенн в по-pожнинi рани негативного тиску (вщ 8о до - 125 мм рт.ст). Розташування дренажу повинно за-безпечити надходження ексудату знизу нагору, тобто проти сили тяжшня. Негативний тиск на перифершному кнц дренажно'Г трубки може бути створений за допомогою приеднання спе^а-льноТ стисло'1 пластиково'1 гpушi (гармошки), спе-
цiaльного колектора, гумового балончика, як, розправляючись видаляють вмiст з рани. В яко-стi aспipaцiйного пристрою також може викорис-товуватися водоструменевий асшратор, апарат А. А. Боброва, електровщсмоктувач або iншi спецiaльнi асшратори якi здaтнi створювати вiд'емний тиск [38].
Приточно - промивне_дренування здшсню-еться aспipaцiйно-пpомивним методом При цьому в рану через всю ïï порожнину в зус^чному напрямку вводяться перфорован тpубчaстi дре-нaжi по одному з яких постшно протягом доби вводять антисептичний розчин, а по шшому здiйснюеться вщтк з рани. При нaявностi глибоких порожнин використаеться слте дренування. Введення антисептичного розчину може бути струминним i краплинним, дробовим або постш-ним. Вщтк може здшснюватися пасивним або активним способом. Перфузатом може бути будь-який стерильний розчин, який володiе по-мipною ппертошчнютю й aнтимiкpобною дiею, i в той же час не володiе подразнюючою дiею на тканини. Таким чином приточно - промивне дренування здшснюе мехaнiчне видалення ранового вмюту разом зi струменем промивно!' pi-дини. [62].
Даний спосiб дренування вважаеться ефек-тивним оскiльки обер^ае рану вiд вторинного iнфiкувaння, сприяе бтьш повному видаленню ексудату, суттево зменшуе мiкpобну забрудне-нiсть рани шляхом створення необхщно!' концентрацп aнтибaктеpiaльних пpепapaтiв за рахунок довготривалого Тх введення, стимулюе процеси репарацп та регенерацп i тим самим створюе спpиятливi умови для прискорення процесу за-гоення рани [14,15].
Застосування методу приточно- промивного дренування найбтьш доцтьно при ранах складно!' конф^урацп з великими порожнинами, ви-соким piвнем мiкpобноï забрудненосп, нaявнiстю в paнi анаеробно!' шфекци, при ранах з значними дтянками гншно-некротичних уражень тканин, а також при лкуванш ран на фон тяжко!' супутньо!' патологи'. Кpiм ефективно!' санацп рани, астра-цiйнi методи дренування сприяють бтьш швид-шому зменшенню pозмipiв порожнини рани за рахунок ди вакуума [12,14, 38,40].
Одним iз сучасних перспективних методiв мн сцевого лiкувaння гнiйних ран вважаеться метод асшрацшно - озонованого дренування, основою якого е дозована пеpфузiя порожнини гншного осередку фiзiологiчним розчином насиченого в необхщнш концентрацп озоном [13,62].
В той же час наряду з позитивними сторонами суттевим недолгом уах юнуючих активних методiв дренування е втрата разом з ексудатом пщ час його видалення iз раново!' порожнини велико!' кшькосп електpолiтiв, необхщних фермен-тiв, бiлкових i кл^инних елементiв, а також фак-тоpiв мiсцевого iмунiтету що може призвести до розвитку гншно - септичних ускладнень. Варто також пам'ятати, що активне дренування не мо-
жна застосовувати для евакуацп наростаючих гематом. [14].
Отже повноцшне дренування забезпечуючи достатнш вiдтiк ранового ексудату насиченого токсичними речовинами створюе тим самим умови як прискорюють процес вiдторгнення не-кротичних тканин що сприяе найскоршому переходу ранового процесу в стадш регенерацп. Необхiдно також пам'ятати що для повноцшного дренування мае велике значення на сам перед характер дренажу, споаб дренування, п^^р для промивання рани певних антисептичних розчи-шв (вiдповiдно до чутливост мiкрофлори), а також суворе дотримання правил асептики [14,21].
Способи подальшого мюцевого лiкування ран подтяють на двi групи: 1) вщкритий спосiб: а) лн кування пщ пов'язкою; б) безпов'язковий метод у керованому абактерiальному середовищi; 2) за-критий спосiб - накладання первинного шва в умовах адекватного дренування [10,34].
При цьому мюцеве лкування повинно бути в суворш вщповщносп до фаз ранового процесу враховуючи Тх патогенетичну рiзноспрямова-нiсть. У першiй фазi лiкування спрямоване на очищення рани, лiзис некротичних тканин, дренування ексудату, елiмiнацiю шфекцп. У другiй i третiй фазах ранового процесу лкування спря-мовано, як правило, на попередження решфку-вання, мехаычного та гiперосмотичного пошко-дження рани [2,8,15,32,35,38,45].
Основним на сьогодшшнш день в практицi мн сцевого лiкування гнiйних ран е метод лкування пiд пов'язкою, осктьки даний метод економiчно вигiдний i зручний в практичному застосуваннi [2,6,40].
За свотми властивостями рановi пов'язки бу-вають: 1) захиснi; 2) атравматичш; 3) сорбцiйнi; 4) пов'язки, як мiстять в собi лiкарськi речовини.
Одним з основних сучасних принцитв лку-вання ран е ведення Тх у вологому середовища яке важливо пiдтримувати в ранi осктьки опти-мальне вологе середовище рановоТ поверхнi необхiдне для мiтозу, прискорення росту фiбро-бластiв, синтезу судинного фактора, росту i до-зрiвання грануляцiйноТ тканини. Крiм того, за ра-хунок вологого середовища забезпечуеться ви-сока активнiсть ранових протеаз, зменшуеться запальна реакцiя, попереджуеться висихання нервових закшчень що призводить до зменшен-ня больового синдрому. Також доведено що де-гiдратацiя рани спричиняе втрату важливих бт-ш, цитокiнiв, сповiльнюе мiграцiю клiтин [1,2,6,12,53].
Тому одыею iз вимог до сучасних пе-рев'язочних матерiалiв, особливо при значних ранових дефектах, е Тх здатнють обмежувати випаровування ексудату. Швидкють сублiмацiТ рiдини через пов'язку повинна бути бтьшою нiж через непошкоджену шкiру, але меншою шж швидкiсть сублiмацiТJ, через струп, тобто в межах 1400 г/м2 за добу [1,42]. Досягаеться даний ефект при створенн сучасних перев'язувальних
матерiалiв, якi здатнi завадити процесу сублiма-ц1Т ранового ексудату, шляхом нанесення на зо-внiшню поверхню покриття полiмерноТ плiвки з контрольованим газо i паро проникненням [6, 20, 38, 51].
Отже пов'язки як використовуються для лку-вання гнiйних ран повинн володiти комплексною дiею на рану виконуючи таю основы функци: 1) ефективно видаляти надлишок ранового ексудату i його токсичних компонент поглинаючи рановий вмiст; 2) забезпечити оптимальний i адекватний водо-, газо-, теплообмш мiж раною та зовшшым середовищем; 3) попереджувати повторне шфкування рани iзолювавши рану вiд мiкроорганiзмiв; 4) сприяти створенню оптимального вологого середовища рановоТ поверхнi; 5) волод^и антиадгезивними властивостями; 6) мати достатню мехаычну мiцнiсть i бути атрав-матичними.
^м того при застосовуванн для мiсцевого лiкування ран, необхщно обов'язково врахову-вати ступiнь цитотоксичноТ дiТ (iндекс бюсумю-ностi) матерiалу пов'язок,. [2,11,12,28,40].
Це потребувало розробки нових сучасних перев'язувальних матерiалiв - штерактивних по-криттiв, як будучи перспективними засоби доставки лкарських препаратiв створюють опти-мальне середовище для загоення ран. Вони, добре аеруються, пщтримують в ран вологе середовище, створюють бактерiальний бар'ер, запоб^ають травматизацiТ рани [27,59]. За похо-дженням вони подiляються на природы та син-тетичнi [5,6,7, 20, 41]. За цтьовим призначен-ням на: протизапальнi, антисептичнi, гемостати-чнi, ензимнi, сорбуючi, неадгезивнi [12]. За своТ-ми функцiями подтяються на: атравматичнi, за-хиснi, сорбцшш, активованi лiкарськими засоба-ми [2]. За структурними характеристиками рано-вi покриття можна класифiкувати як: 1) гiдрофiб-ри; 2) гщроколоТ'ды; 3) колагенов^ 4) альгiнати; 5) гщрогелев^ 6) гiдроцелюлярнi; 7) плiвковi; 8) комбшоваш [5,6,7].
До таких сучасних ранових покрить з новими властивостями як розроблен i впровадженi в кл^чну практику останнiм часом можна вщнес-ти:
-багатошаровi мембрани з антибютиками;
-бiоелектричнi пов'язки (Ргосе11ега); [18,49,56]
- бiодеградуючi нанофiбрознi, пов'язки на ос-новi колагену;
- модифiкованi пбриды пов'язки, вкритi нано-дисперсiею магнетиту i фiтоантисептикiв [18,48];
- лкарськ форми збагаченi бактерiофагами, з високоселективною бактерицидною дiею та зда-тнютю руйнувати бiоплiвки [20,22,26].
Захисн пов'язки нзолюють рану вiд прони-кнення мiкроорганiзмiв за рахунок щiльного контакту з раною, а також попереджують втрату во-логи. Структурним матерiалом пов'язок е елас-тична полiмерна плiвка з наскрiзними порами, що дае змогу забезпечити адекватний волого-i газообмiн в ранi, в то й же час, е непроникною
для бактерш забезпечуючи захист рани вiд повторного шфкування, i таким чином створюючи оптимальний мiкpоклiмaт в раш сприяе проце-сам пpолiфеpaцiï [11,12, 54, 55].
Захисш пов'язки умовно подтяються на: - по-криття як застосовуються уже в готовому вигля-дi, якi в свою чергу подтяються на гщрофобш (полiетилен, полiпpопiлен, полiсiлоксaни, полiвi-нiлхлоpiд, полiетилaкpилaт, силiкон, та iнш.) i п-дpофiльнi (спiвполiмеpи акрилакрилата с вшта-цетатом i iншими мономерами, або плiвки iз по-лiвiнiлового спирту i полiвiнiлпipолiдонa) [42]; -покриття як утворюються безпосередньо в раш -в основному це аерозольн композицп при нане-сеннi яких на рану протягом 1 - 2 хвилин утво-рюеться покриття у виглядi плiвки. 1нша не менш важлива влaстивiсть плiвки ïï вiдноснa прозо-piсть що дае можливють спостеpiгaти за станом раново!' поверхш без видалення ранового покриття. [4,20,28,51].
Суттевими недолками пов'язок е Тх власти-вiсть прилипати до рани тому шд час перев'язки травмуеться здорова грануляцшна тканина, а сaмi перев'язки стають болюними, в pезультaтi чого багато позитивних властивостей пе-рев'язочних мaтеpiaлiв значно знижуються. [34].
Тому враховуючи цей недолк було розроб-лено принципово новi - атравматичнi пов'язки - конструйоваш непpилипaючi полимеpнi пов'язки, поверхня яких складаеться з целюлоз-ного, або синтетичного мaтеpiaлу, який не зкле-юеться з раною. За рахунок цього ефекту атра-вматичш пов'язки захищають грануляцп i еште-лiй вiд пошкоджень, що попереджуе утворення рубцевих контрактур. [1,5,7,12,25].
З метою пщсилення лiкувaльного ефекту останшм часом широко використовуються пов'язки з лшарськими препаратами. В ре-зультaтi розроблених сучасних технологiй фiзи-чно!' i хiмiчноï модифкацп перев'язочних матерн aлiв з iммобiлiзaцiею на Тх поверхш лкарських речовин piзного мехашзму дм' та за рахунок по-вiльного !'х вивiльнення забезпечуеться довго-тривала лiкувaльнa дiя остaннiх.
В якост носив для лiкapських речовин вико-ристовують неткaнi мaтеpiaли iз полiвiнiлспиp-тових волокон, активованих дихлоpiзоцiaнуpa-том, або гiдpогелевi мaтеpiaли та шш. [3,5,59]. В склад ранових покрить можуть вводитись лкар-ськ препарати в piзних комбiнaцiях антисептикв з антиоксидантами, сульфaнiлaмiдaми, антибю-тиками, анестетиками, протеол^ичними ферментами. 1ммоб^за^я на полiмеpному покpиттi пpотеолiтичних фермен^в дае можливiсть не тiльки подовжити термш !'хньо!' дм, але i зменши-ти !'х терапевтичну концентрацш, що обмежуе всмоктування препарату в кров'яне русло. [1,4,6,18, 58,60].
Не менш ефективним в лкуваны гншних ран е використання iммобiлiзовaних форм сорбетчв (сорбцшш пов'язки), ефективнiсть яких зале-жить вiд соpбцiйних властивостей (швидкосп
всмоктування ексудату) i сорбцшно!' емностi пе-рев'язувального мaтеpiaлу. Класичним сорбентом який широко використовуеться в медичнш практик е целюлоза та ïï похiднi. За коллощно-хiмичним принципом функцiонувaння сорбента сорбцшш пов'язки подтяють на гiдpофобнi (кремншоргашчш (полiоpгaносилоксaни), угле-pоднi, полiуpетaновi, полiметiлсiлоксaновi та iнш.) i гiдpофiльнi-похiднi полiвiнiлового спирту. В pезультaтi швидкого видалення iз пaтологiчно-го вогнища ранового ексудату, за рахунок погли-нання сорбентом рщини нaсиченоï патогенними мiкpооpгaнiзмaми значно зменшуеться набряк, покращуеться мiкpоциpкуляцiя, попереджуеться всмоктування в оpгaнiзм токсичних продук^в, а за рахунок елiмiнaцiï iонiв K+ та Na+, вщбуваеться ноpмaлiзaцiя осмотичного тиску, внаслщок чого знижуеться piвень дестpукцiï тканин в раш. [16,36,46.].
Також в результат застосування сорбцшного дренажу вщбуваеться зменшення навантажен-ня на лiмфaтичну систему, ноpмaлiзуеться мiс-цевий iмунiтет за рахунок видiлення разом з гранулами сорбенту при перев'язках_некротизо-ваних тканин, антигешв та бiлково- кл^инних конгломеpaтiв. Враховуючи факт безперервного i пролонгованого введення лкарських препара-^в в осередок запалення бiльш доцтьно засто-совувати форми соpбентiв, поеднаних з антисептиками, протеол^ичними ферментами, анестетиками [16,23,28].
Останшм часом з метою вщновлення цтюно-CTi тканин надзвичайно_перспективним i резуль-тативним напрямком мюцевого лiкувaння е впровадження в процес лкування ран генно-iнженеpних пpепapaтiв якi мiстять фактори росту, фiбpоблaсти, кератиноцити людини, синте-тичнi елементи мiжклiтинного матриксу, застосування стовбурових кл^ин. [2,12,46].
Таким чином проведений нами aнaлiз л^е-ратурних джерел показав що безсумшвно не-зважаючи на активне впровадження нових ме-тодiв i способiв лiкувaння проблема лiкувaння гншно - запальних процеав i на сьогодш продо-вжуе залишатися одшею з нaйaктуaльнiших i нaйвaжливiших проблем хipуpгiï.
Невiд'емною складовою у лкуванш гнiйних осеpедкiв залишаеться його розкриття та хipуp-гiчнa обробка в поеднанш з медикаментозною теpaпiею. ^м того наряду з коpекцiею систем-них pозлaдiв у хворих з гншними ранами, важ-ливим залишаеться лкування «пiд пов'язкою». Тому одним iз самих перспективних методiв мюцевого лкування гнiйних ран е впровадження в лкувальний процес сучасних ранових пов'язок, а правильний п^р тих чи шших сучасних ранових пов'язок piзномaнiтних за хiмiчною основою i лiкapськими препаратами з певним мехашзмом дiï дае змогу суттево пщвищити ефективнiсть лi-кування хворих з даною патолопею.
AKTya&BHi npoSAeMH cynacHoi' MeAHUHHH
^iTepaTypa
1. Abaev Yu. Perevyazochnyie materialyi i sredstva v hirurgii [Bandaging materials and facilities are in surgery]. Vest. Surgery. 2004; 3: 83-87. (Russian)
2. Abaev YuK. Spravochnik hirurga. Ranyi i ranevaya infektsiya [Reference book of surgeon. Wounds and roune infection]. Rostov-na-Dony: Phoenix, 2006. 427 p. (Russian)
3. Abaev YuK. Hirurgicheskaya povyazka. [Surgical bandage]. Minsk: Belarus, 2005. 150 p. (Russian)
4. Adamyan AA, Dobyish SV, Kilimchuk LE. Biologicheski aktivnyie perevyazochnyie sredstva v kompleksnom lechenii gnoyno-nekroticheskih ran : metod. rekomendatsii [Bioactive bandaging facilities are in the holiatry of festering-necrotizing wounds : method. recommendations]. M., 2000. 40 p. (Russian)
5. Adamyan AA. Sovremennyie tendentsii v oblasti issledovaniya i razrabotki perevyazochnyih sredstv [Modern tendencies in area of research-and-development bandaging facilities]. Modern technologies and opportunities for reconstructive restoration and aesthetic surgery: II International Conference: Conference materials. M., 2010. P. 240-241. (Russian)
6. Andreev DYu, Paramonov BA, Mukhtarov AM. Sovremennyie ranevyie pokryitiya. Chast I [Modern tendencies in area of research-and-development bandaging facilities]. Bulletin of Surgery. 2009; 3: 98-102. (Russian)
7. Andreev DYu, Paramonov BA, Mukhtarov AM. Sovremennyie ranevyie pokryitiya. Chast II [Modern wound coatings. Part II]. Bulletin of Surgery. 2009; 4: 109-112.
8. Blatun LA. Mestnoe medikamentoznoe lechenie ran. [Local medicinal treatment of wounds.]. Khiryrgiya. 2011; 4: 51-59. (Russian)
9. Bereznyakov IG. Infektsii i antibiotiki [Infections and antibiotics]. Kharkov: Constanta, 2004. 249 p. (Russian)
10. Beschastnov VV. Sovershenstvovanie aktivnoy hirurgicheskoy taktiki lecheniya bolnyih s infitsirovannyimi ranami myagkih tkaney : dis. ... doktora med. nauk : 14.01.17 : zaschischena 24.09.14[Perfection of active surgical tactic of treatment of patients with the infected wounds of soft fabrics : dis. ... doctors are honey. sciences : 14.01.17 : 24.09.14 is protected]. N. Novgorod, 2014. 231 p. (Russian)
11. Fedorova BD, Chizhi IM, eds. Biologicheski aktivnyie perevyazochnyie sredstva v kompleksnom lechenii gnoyno-nekroticheskih ran : metod. rekomendatsii [Bioactive bandaging facilities are in the holiatry of festering-necrotizing wounds : method. Recommendations]. Zheleznogorsk, 2000. 36 p. (Russian)
12. Blednov AV. Perspektivnyie napravleniya v razrabotke novyih perevyazochnyih sredstv[Perspective directions are in development of new bandaging facilities]. News of Surgery. 2006; 1: 9-19. (Russian)
13. Bulyinin VI, Ermakova AI, Gluhov AA i dr. Primenenie metoda gidropressivnogo ozonovogo vozdeystviya pri lechenii gnoynyih ran [The use of the method of hydropressive ozone effects in the treatment of purulent wounds / method. recommendations. Voronezh, 1996. 17 p. (Russian)
14. Vinnik YuS, Miller SV, Karapetyan GE i dr. Drenirovanie v hirurgii. [ Draining is in surgery]. Krasnoyarsk, 2007. 184 p. (Russian)
15. Gostischev VK. Infektsii v hirurgii. Rukovodstvo dlya vrachey. [Infections are in surgery / Guidance for doctors]. M., GEOTAR-Media, 2007. 760 p. (Russian)
16. Gryaznov VN, Cherednyakov EF, Chernyih AV. Ispolzovanie gelevyih sorbentov v eksperimentalnoy i klinicheskoy hirurgii. [The use of gel sorbents is in experimental and clinical surgery]. Voronezh, 1990. 88 p. (Russian)
17. Datsenko BM. Patogeneticheskoe obosnovanie mestnogo lecheniya ochagov gnoynoy infektsii [Nosotropic ground of local treatment of hearths of festering infection]. Clinical surgery. 2007; 11-12: 19-21. (Russian)
18. Devyatov VA. Primenenie v hirurgii elektrohimicheski aktivirovannyih vodnyih rastvorov i lekarstvennyih sredstv na ih osnove [Application in surgery of the electrochemically activated water solutions and medications on their basis]. Doctor. 2000; 5: 30-31. (Russian)
19. Dellindzher EP. Profilakticheskoe primenenie antibiotikov v hirurgii [Prophylactic application of antibiotics is in surgery]. Clinical microbiology and antimicrobial chemotherapy. 2001; 3: 260-265. (Russian)
20. Dobyish SV, Vasilev AV, Shurupova OV. Sovremennyie perevyazochnyie sredstva dlya lecheniya ran vo vtoroy faze ranevogo protsessa[Modern bandaging facilities for treatment of wounds in the second phase of the wound process] . Mater. International Conference. M., 2001. P. 115 (Russian)
21. Efimenko NA, Hrupkin VI, Hveschuk PF. Antibiotikoprofilaktika i antibiotikoterapiya osnovnyih form hirurgicheskih infektsiy. Metod. rekomendatsii. [Antibioticoprophylaxis and antibiotic therapy of basic forms of surgical infections / Method. recommendations]. M.: GMU MO RF, 2002. GVMU MO RF, 2002. 50 p. (Russian).
22. Grigorian AYu, Bezhin AI, Pankrusheva TA et al. Immobilizirovannyie formyi antiseptikov dlya lecheniya gnoynyih
ran v eksperimente [Immunodeficiency forms of antiseptics for treatment of running sore in an experiment]. Kursk scientific and practical messenger "Man and his health". 2011; 4: 24-32. (Russian)
23. Kabisova GS, Kopetskiy IS, Goncharova AV. Primenenie dreniruyuschih sorbentov v mestnom lechenii gnoynyih ran litsa i shei [Application of draining sorbents is in local treatment of running sore of person and neck]. Medical Bulletin Bashkortostan. 2011; 3(6): 49-53 (Russian)
24. Krasnov OH. Antybakterialna terapiia u khvorykh z hniinonekrotychnymy urazhenniamy "diabetychnoi stupni" [Antibacterial therapy in patients with purulent microscopic lesions "diabetic feet"]. Bulletin of the Ukrainian Medical Dental Academy. 2007; 1-2(7): 229-231. (Ukrainian).
25. Kuznetsov NA, Nikitin VG. Schadyaschie hirurgicheskie vmeshatelstva i interaktivnyie povyazki v lechenii infitsirovannyih ran [Sparing surgical interferences and interactive bandages are in treatment of the infected wounds]. Consilium Medicum. Surgery. 2006;2: 36-41. (Russian)
26. Lihonenko OV et al. Vykorystannia bakteriofahiv u kompleksi likuvannia khronichnykh ran [The use of bacteriophages is in the complex of treatment of chronic wounds]. Clinical surgery. 2011; 11: 29-32. (Ukrainian).
27. Vinnik YuS, Markelova NM, Solovyov NS et al. Sovremennyie ranevyie pokryitiya v lechenii gnoynyih ran[Modern wound coatings in the treatment of purulent wounds]. News of surgery. 2015; 5(23): 552-558. (Russian)
28. Nazarenko GI, Sugurova IYu, Glyantsev SP. Rana. Povyazka. Bolnoy. M., 2002. S. 117-118. (Russian)
29. Niemchenko II, Lyachovsky VI, Kovalev OP et al. Zastosuvannia antyseptychnoho preparatu "Povidon - yod" v kompleksnomu likuvanni hniino - zapalnykh protsesiv miakykh tkanyn [Application of antiseptic preparation of "Povidon is an iodine" in a holiatry festering - inflammatory processes of soft fabrics]. The world of medicine and biology. 2012; 3: 110-112. (Ukrainian).
30. Niemchenko II. Efektyveist vykorystannia preparatu "Vokadin" v kompleksnomu likuvanni hniino - zapalnykh protsesiv u khvorykh z syndromom diabetychnoi stopy [Efficiency of the use of preparation of "Vokadin" in a holiatry festering - inflammatory processes for patients with the syndrome of diabetic foot] The world of medicine and biology. 2014; 2(44): 40-43. (Ukrainian).
31. Novozhilov AA. Primenenie biologicheskih pokryitiy dlya stimulyatsii II i III faz ranevogo protsessa pri lechenii obshirnyih ran razlichnoy etiologii [Application of biological coverages for stimulation II and the III phases of wound process at treatment of vast wounds of different etiology]. Infections in Surgery. 2007; 3(5): 29-32. (Russian)
32. Obolenskiy VN. Hronicheskaya rana: obzor sovremennyih metodov lecheniya[Chronic wound: review of modern methods of treatment]. RMG "Surgery". 2013; 5: 282-289. (Russian)
33. Panteleev VS. Antimikrobnaya fotodinamicheskaya terapiya i lazernaya aktivatsiya antibiotikov pri lechenii bolnyih s gnoyno-nekroticheskimi ranami [Antimicrobial photodynamic therapy and laser activating of antibiotics at treatment of patients with festering-necrotizing wounds]. Creative Surgery and Oncology. 2011; 1: 1113. (Russian)
34. Paramonov BA. Sovremennyie aerozoli dlya lecheniya ran i ozhogov [Modern aerosols for treatment of wounds and burns]. Terra Medica. 2004; 1 (33): 23-26. (Russian)
35. Privolnev VV. Mestnoe lechenie ran i ranevoy infektsii [Local treatment of wounds and wound infection]. Wedge. Microbiol. and antimicrobial chemotherapy. 2011; 3(13): 204-213. (Russian)
36. Vinnik YuS et al. Primenenie sorbtsionnogo transmembrannogo dializa v lechenii poverhnostnyih gnoynyih ran [Application of sorbcion transmembrane dialysis is in treatment of the superficial running sore]. Krasnoyarsk: Verso, 2011. 24 p. (Russian)
37. Belyaeva OA, Rybyanets YuV, Pogrebnyak VV. Ratsionalnaya antimikrobnaya terapiya gnoyno-nekroticheskih protsessov u patsientov pri sindrome diabeticheskoy stopyi [Rational antimicrobial therapy of festering-necrotizing processes for patients at the syndrome of diabetic foot]. Clin. surgery. 2012; 11: 5. (Russian)
38. Svetuhin AM, Amiraslanov YuA. Gnoynaya hirurgiya: sovremennoe sostoyanie problemyi. - 50 lektsiy po hirurgii [Festering surgery: modern state of problem. are 50 lectures on surgery]. M.: Media Medica, 2003. P. 335-344. (Russian)
39. Skorobogatyih YuI. Primenenie sochetaniya tsiprofloksatsina s oksitotsinom na gidrofilnoy osnove pri lechenii gnoynyih ran v eksperimente [Application of combination of ciprofloxacin with Oxytocinum on hydrophilic basis at treatment of running sore in an experiment]. Actual surgery issues. Chelyabinsk, 2008. P. 139 -144. (Russian)
40. Lutskevich OE. Sovremennyie vzglyadyi na patofiziologiyu i lechenie gnoynyih ran[Modern looks to the physiopathology and treatment of running sore]. Surgery. Journal them. N. I. Pirogova. 2011; 5: 72-77. (Russian)
41. Dibirov MD, Gadzhimuradov RW, Polyansky MV et al. Sovremennyie perevyazochnyie sredstva v lechenii gnoynyih oslozhneniy sindroma diabeticheskoy stopyi [Modern bandaging
facilities are in treatment of festerings complications of syndrome 50.
of diabetic foot]. Wounds and wound infections: I International Congress: Congre Materials. M., 2012. P. 98-99. (Russian)
42. Efimenko NA. Sovremennyie tendentsii v sozdanii biologicheski aktivnyih materialov dlya lecheniya gnoynyih ran [Modern tendencies in creation of bioactive materials for treatment of 51. running sore]. Military-honey. Journal. 2002; 323: 48-52. (Russian)
43. Fadeev SB, Buharin OV. Mikrobiologicheskie osobennosti hirur 52. gicheskoy infektsii myagkih tkaney[Microbiological features of surgical infection of soft fabrics]. Microbiology, epidemiology and immunology. 1999; 5: 11-14. (Russian) 53.
44. Hmelevskaya IG. Analiz immunotropnoy aktivnosti antibiotikov i proteoliticheskih fermentov na razlichnyih eksperimentalnyih modelyah induktsii immunodefitsitnogo sostoyaniya: [Analysis of 54. immunotropnoy activity of antibiotics and proteolitic enzymes on the different experimental models of induction of the immunodeficient state]. Immunology. 2000; 4: 42-45. (Russian) 55.
45. Shablovskaya TA. Sovremennyie podhodyi k kompleksnomu lecheniyu gnoyno-nekroticheskih zabolevaniy myagkih tkaney [Modern approaches to the complex treatment of purulent-necrotic 5ц diseases of soft tissues]. Bulletin of experimental and clinical surgery. 2013; 4: 498-507. (Russian)
46. Shishatskaya EI. Poligidroksialkanoatyi kak matriks v kletochnyih 57 tehnologiyah[Polyhydroxyalkanoati as a matrice is in cellular 57. technologies]. Cell transplantology and tissue engineering. 2010; 3: 55-56. (Russian) 58.
47. Shtanyuk EA. Etiologiya gnoyno-vospalitelnyih zabolevaniy, vyizvannyih uslovno-patogennyimi mikroorganizmami v 59. neinfektsionnoy bolnitse i chuvstvitelnost osnovnyih vozbuditeley k 59. antibiotikam[Etiology of festering-inflammatory diseases, caused conditional-pathogenic microorganisms in an uninfectious hospital 60. and sensitiveness of basic exciters to the antibiotics]. Pharmacy. 2013; 25 (168): 73-77. (Russian)
48. Anghel I. Modied wound dressing with phyto-nanostructured 61. coating to prevent staphylococcal and pseudomonal biolm development. Nanoscale Research Letters. 2012; 7: 690-5. 62.
49. Hosan K, Makin I, Skiba J. Antibacterial efcacy testing of a bioelectric wound dressing against clinical wound pathogens. The Open Microbiology Journal. 2014; 8: 15-21.
Реферат
СОВРЕМЕННЫЕ ПРИНЦИПЫ МЕСТНОГО ЛЕЧЕНИЯ ГНОЙНЫХ РАН Немченко И.И., Ляховский В.И., Лысенко Р.Б., Люлька А.Н., Краснов О.Г., Рябушко Р.Н., Кизименко А.А., Городова - Андреева Т.В., Сидоренко А.В..
Ключевые слова: лечение, рана, повязка, хирургическая обработка, дренирование.
Хирургическая инфекция в современных условиях является одной из наиболее сложных, трудных и актуальных проблем медицины, которая приобретает социально-экологическое значение в масштабах государства. Увеличение числа гнойно-некротических поражений, послеоперационных гнойных осложнений, случаев генерализации инфекции и разнообразных токсико- аллергических реакций значительно усложняет развитие хирургии.
Весомое место в общей структуре больных в стуркуре общих хирургических стационаров составляют пациенты из гнойно - воспалительными процессами мягких тканей частота которых достигает 35 - 40%.. Результаты лечения больных гнойной хирургической инфекцией остаются неудовлетворительными. На фоне снижения общей реактивности организма частота гнойных осложнений после оперативных вмешательств растет Гнойный - воспалительные процессы клинически проходять остро и нередко ведут к генерализации инфекции, розвитию сепсиса и даже гибели больного. Так в общей структуре летальности в хирургических стационарах количество смертельных случаев в связи с острой хирургической инфекцией составляет от 40 до 60%..
В последнее время все чаще наблюдается переход острых гнойных процессов в хронические, что существенно продлевает сроки лечение больных с данной патологией.
Длительное стационарное лечение, недостаточная эффективность существующих методов лечения, значительные экономические убытки, на реабилитацию и востановление их работоспособности, свидетельствует о нерешенности проблемы лечения гнойной инфекции в хирургии.
Проведенный анализ литературных источников показал, что несомненно неотъемлемой составляющей в лечении гнойных очагов остается его раскрытие и хиругическая обработка. Кроме того несмотря на активное внедрение новых методов и способов лечения больных с гнойными ранами, важным остается лечения «под повязкой». Поэтому правильный подбор и внедрение в лечебный процесс современных раневых повязок различных по химической основе и лекарственными препаратами с определенным механизмом действия является одним из самых перспективных методов местного лечения гнойных ран, что позволяет существенно повысить эффективность лечения больных с данной патологией.
van der Does AM, Bogaards SJ, Ravensbergen B et al. Antimicrobial Peptide hLF1-11 directs granulocyte-macrophage colony-stimulating factor-driven monocyte differentiation toward macrophages with enhanced recognition and clearance of pathogens. Antimicrob. Agents Chemother. 2010; 2(54): 811-816. Carter K. Hydropolymer dressings in the management of wound exudate. Br. J. Com. Nurs. 2003; 9: 10-16.
Carter MJ, Fulling CP, Parnell LK. Use of platelet rich plasma gel on wound healing: a systematic review and meta-analysis. Eplasty. 2011; 11: e38.
Junker JPE, Kamel RA, Caterson EJ. Clinical impact upon wound healing and inammation in moist, wet, and dry environments. Advances In Wound Care. 2013; 2 (7): 348-354. Markowicz MP, Steffens GC, Fuchs PC et al. Enhanced dermal regeneration using modified collagen scaffolds: experimental porcine study. Inf. J. Artif. Organs. 2006; 29: 1167-1173. Ennis WJ, Valdes W, Gainer M et al. Evaluation of clinical effectiveness of MIST ultrasound therapy for the healing of chronic wounds. Adv. Skin. Wound. Care. 2006; 8: 437-446. Han T, Wang H, Zang YQ. Combining platelet-rich plasma and extracellular matrix-derived peptides promote impaired cutaneous wound healing in vivo. J Craniofac Surg. 2012 Mar; 2: 439- 47. Loke WK, Lau SK, Yong LL et al. Wound dressing with sustained anti-microbial capability. J. Biomed. Mater. Res. 2000; 1: 8-17. Martineau L, Shek PN. Evaluation of a bi-layer wound dressing for burn care. II. In vitro and in vivo bactericidal properties. Burns. 2006; 2: 172-179.
Ajay VS et al. Nanomaterials: New generation therapeutics in wound healing and tissue repair. Curt Nanosci. 2010; 6: 577-86. Bugnicourt E et al. Polyhydroxyalkanoate (PHA): Review of synthesis, haracteristics, processing and potential applications in packaging. eXPRESS Polymer Letters. 2014; 11: 791-808. Rao N, Lipsky BA. Optimising antimicrobial therapy in diabetic foot infection. Drugs. 2007; 2: 195-214.
Witte MB, Kiyama T, Barbul A. Nitric oxide enhances experimental wound healing in diabetes. Br. J. Surg. 2002;12: 1594 - 16
AKTya&BHÍ npoSAeMH cynacHoi' MeAHUHHH
Summary
MODERN PRINCIPLES FOR LOCAL MANAGEMENT OF PURULENT WOUNDS Niemtchenko I.I., Liakhovskyi V.I., Lisenko R.B., Liulka O.N., Krasnov O. G., Ryabushko R.M., Kizimenko O.O. Horodova-Andryeyeva T.V., Sydorenko A.V. Key words: treatment, wound, bandage, debridement, drainage.
At present, surgical infection is one of the most thorny, difficult and urgent issues in clinical practice and is a great social and ecological importance globally. Growing number of suppurative and necrotizing lesions, postoperative suppurative complications, cases of generalized infection and various toxic and allergic reactions are among the challenges the surgeons have to encounter in daily practice. Patients with suppurative inflammatory lesions, which occurrence rate is reaching out 35 - 40% of soft tissue inflammatory cases, constitute a considerable share of all surgical patients. And sometimes the treatment outcomes of such conditions are unsatisfactory. Under the body immune response, the number of postoperative suppurative complications is demonstrates a tendency toward the growth. The clinical course of such suppurative processes is usually acute and often causes systemic infection, sepsis, and even lethal outcomes. In the total number of the lethal cases in surgical inpatient departments, the number of acute surgical infection ranges from 40 to 60%. Moreover, there has been an increase in a number of chronic cases resulted from acute ones that require more time and expenses to manage them. Long hospital staying, insufficient treatment efficacy of existing techniques, considerable economic losses for rehabilitation evidence the range of questions unsolved. The literary review has shown that early detection and proper management of purulent foci is among the leading factors of successful management of surgical wounds. Despite the active implementation of new approaches and techniques for the treatment of purulent wounds, so called "under the bandage" wound management is of considerable clinical importance, therefore the right selection of wound dressing materials, different by their chemical nature, dressings techniques, medications is one of the most promising ways on local treatment of suppurative wounds that can significantly increase the effectiveness of the treatment outcomes.
