CC BY
25
1. ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМ1ЧНО1 ТЕОР11 В ПЕР1ОД ТРАНСФОРМАЦП НАЩОНА.1Ы1О1 ЕКОНОМ1КИ
УДК 330.8 Проф. СД. ДзюбиК, д-р екон. наук - УАДУ
при npeiudeHmoei Украти
СУЧАСН1 П1ДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ЕКОНОМ1ЧНИХ ДИСЦИПЛ1Н
Проаналiзовано стан викладання економiчних дисциплiн у ВНЗ Укра!ни. Об-грунтовано необхiднiсть побудови навчальних програм з економгчно! теори на осно-Bi досягнень сучасно! свгтово! економгчно! теорп.
Ключовi слова: полгтична економгя, економшс, економгчна теорш.
Prof. Dr. S.D. Dziubyk Modern approaches to economic science studies
The author analyses of the teaching of economics in the universities of Ukraine. He substantiates necessity construction of economic theory educational programs on the basis of modern world economics.
Key words: political economy, economics, economic theory.
Актуальнкть проблеми викладання eKOHOMi4Hnx дисциплш викликана тим, що сьогодш ще немае единого пiдходу до ц трактування. Аналiз навча-льно-методично!' i науково!' лиератури, а також навчальних програм, показуе, що ниш щодо змктовно!' частини викладання економiчних дисциплiн у ви-щих навчальних закладах е таю напрями:
• продовження викладання марксистсько-леншсько' полiтичноí економп з намаганням пристосувати ii до ринково'1 економши;
• здiйснення переходу до розкриття 3MicTy "Економшсу", тобто економiчноí теорп, яка розроблена захщними, головним чином, американськими еконо-мiстами;
• комбшування марксистсько' полггично'' економп з захщними економiчними школами. Тут здебiльшого спочатку розкриваеться змiст основних поло-жень марксистсько'1 полиекономп i опiсля даеться короткий виклад теорiй захiдних економюив;
• за основу взятий змют "Економшсу" з намаганням тiею чи шшою мiрою адаптувати його основш положения до сучасних укра'нських економiчних умов.
Яскравим прикладом продовження викладання економiчноl теорп в свiтлi марксистсько-лешнсько!' полггично! економп е науковi працi та навча-льно-методичнi посiбники, пiдготовленi ввдомими економiстами, докторами економiчних наук, професорами С. Мочерним, О. Гошем та ш. Цей пiдхiд знайшов свое ввдображення навiть у першiй украшськш енциклопедп, на прикладi яко! ми й прошюструемо його. В нш чимало економiчних категорiй розкриваеться у свггт тiльки одше!' економiчноl школи, що свiдчить про те,
що ще чимaло yкрaïнськиx економiстiв не поз6улися тяжiння до виклaдy по-нятiйного aпaрaтy тiльки з позицш теорп трудово' вaртостi.
Незвaжaючи та те, що ця теорiя зaймae в iсторичномy плaнi чiльне мь сце серед рiзниx економiчниx шкш, - це aж няк не свщчить про доцiльнiсть подaння ïï в енциклопедп як основно', втдно1', передуючо! тобто спочaткy ряд визтачень економiчниx кaтегорiй виклaдaються в мaрксистськiй штер-претaцiï, a пiсля цього розкриття, прaвдa не зaвжди без критичного огляду - й поглядав предстaвникiв iншиx економiчниx шкiл. Ta^ вaртiсть товaрy визш-чaeться як "уречевлета в товaрi сyспiльно-необxiднa ^au^ товaровиробникiв тa виробничi вiдносини мiж ними... " [l, ст. 165]; величинa вaртостi - як "кь лькiсть витрaченоï прaцi" [l, ст. l67]; грошi - як "особливий товaр, який e зa-гaльним еквiвaлентом (рiвноцiннiстю) при обмЫ товaрiв, 'хньою формою вaртостi" [l, ст. 27] тощо.
Чимaло економiчниx кaтегорiй i понять розкривaються з кгасово-пaртiйниx позицiй, xочa у встyпi до рецензовaноï прaцi нaголошyeться, що вонa " позбaвленa свiтоглядноï зaaнгaжовaностi, aпологетизмy щодо будь-яко' сyспiльно-полiтичноï, економiчноï доктрини". Taк, кaпiтaл подaeться як "су-кyпнiсть виробничих вiдносин кaпiтaлiстичного способу виробництвa, зa яких зaсоби прaцi, певнi мaтерiaльнi блaгa, грошi, об'екти iнтелектyaльноï влaсностi тa рiзнi види цiнниx пaперiв тощо e знaряддям експлyaтaцiï, при-влaснення чaстини чужо' неоплaченоï прaцi" [l, ст. 7l9]. Iсторичнa тенденция кaпiтaлiстичного нaгромaдження - як об'ективно неминучий процес зaгибелi кaпiтaлiстичного способу виробництвa, спричинений перетворенням кaпiтa-лiзмy нa гaльмо розвитку продуктивних сил..." [l, ст. 708]. Додaтковa вaр-тiсть - як "вaртiсть додaткового продукту, створеного нaймaними прaцiвни-кши, якa повнiстю привлaснювaлaся кaпiтaлiстaми. " [l, ст. 357]. Земельнa рента - як "нетрудовий тип привaтноï влaсностi нa зaсоби виробництвa, спе-ршу в стaновленнi нa землю, a шзшше й нa iншi зaсоби виробництвa трудового походження" [l, ст. 595]. Кaпiтaлiзм - як "економiчнa системa, що бaзy-еться нa соцiaльно-економiчнiй вiдчyженостi основно' мaси прaцiвникiв вiд бiльшостi об'ектав влaсностi... " [l, ст. 731]. Iмперiaлiзм - як "економiчнa сис-темa нa вищiй CTa№ кaпiтaлiзмy " [1, ст. 627]. Держaвний кaпiтaл - як "спе-цифiчнa пiдсистемa зaсновaнa нa експлyaтaцiï виробничих ввдносин.. " [1, ст. 322]. Економiчнa роль держaви - як тaкa, що признaченa "для впорядкyвaння мiжклaсовиx вiдносин, подолaння опору пригноблених верств нaселення i експлyaтaцiï 'х R^y... " [1, ст. 440]. Aнaлогiчнi пiдxоди можнa знaчно про-довжити. Немae потреби доводити, що сyчaснa свiтовa економiчнa нayкa вклaдae у весь цей понятiйний aпaрaт зовсiм iнший змiст.
З цих же позицiй розглядaються й окремi економiчнi зaкони. Taк, зa-кон нерiвномiрностi економiчного розвитку визнaчaeться як "специфiчний економiчний зaкон кaпiтaлiстичного способу виробництвa, який вiдобрaжaв внyтрiшньо необх1дш, стaлi й iстотнi зв'язки мiж зaгaльним постyпaльним розвитком пiдприeмств, гaлyзей, сфер економiки, крaïн тa репошв свiтового господaрствa." [1, ст. 556]. Aнaлогiчнi пiдxоди спостерiгaються i при роз-глядi "зaконy aдеквaтностi виробничих вщносин рiвню й xaрaктерy продук-
тивних сил" [1, ст. 534-536]; '^кону кaпiтaлiстичного нaгромaдження" [1, ст. 551]; "^кону монополiзaцiï виробництвa" [1, ст. 554-555]; зaконy "одержaв-лення економiки" [1, ст. 557]; зaконy "середнього прибутку" [1, ст. 565]; зa-кону "спaдноï родючостi грунту" [1, ст. 568] тa iн.
Окремi економiчнi положення не стiльки aнaлiзyються, як критику-ються з мaрксистсько-ленiнськиx позицш. Taк з'ясовуючи склaдовi концепцй' "Нaродного кaпiтaлiзмy" ("розсiювaння влaсностi", "революция yпрaвляючиx" i "революцiя в доxодax"), вкaзyeться, що вони "не вiдповiдaють реaлiям дшс-ностi в перевaжнiй бшьшосп розвинутих крaïн свiтy" [II, ст. 62]. А сaмa кон-цепцк "нaродного кaпiтaлiзмy" щодо yпрaвлiнськоï революцц розглядaeться як тaкa, що "не свдаить про перехвд реaльного контролю до нaймaниx yпрaв-ляючих, позбaвлениx влaсностi, оскiльки вищi менеджери привлaснюють знaчнy чaстинy корпорaтивноï влaсностi i сaмi стaють крупними кaпiтaлiстa-ми нового типу" [II, ст. 62]. Критикуючи теорда "витрaт виробництвa", вта-зyeться, що "хибною e думта про створення кожним чинником виробництвa (в т.ч., зaсобaми прaцi, землею) вaртостi" [1, ст. 538]. Розглядaючи "Еконо-мiкс" як економiчнy туку вкaзyeться, що в Е. зшкть aнaлiзy економiчниx вiдносин мiж людьми з приводу привлaснення певних об^кпв влaсностi, до-слщжуються вiдносини людини i цих об'eктiв, що зтачною мiрою позбaвляe Е. ознaк теорй" [1, ст. 410].
Вaжко погодитися iз aргyментaцieю щодо вiдмiнностi мiж економiч-ною теорieю тa полиичною економieю, якa передyсiм, виводиться iз ролi держaви в економiцi. В енциклопедц нaголошyeться, що "визнaння чи неви-знaння ролi держaви в економщ e першою вiдмiннiстю полиично' економй' вiд економiчноï теорй, предстaвленоï в "Eкономiкс" [1, ст. 213]. Проблемa спiввiдношення мiж функциями, покгаденими нa держaвy, з одного боку, i та ринок - з шшого, сьогоднi дайсно e не тшьки aктyaльною у теоретичному i прaктичномy плaнi, aле й нaдзвичaйно склaдною i дискyсiйною не тшьки серед предстaвникiв рiзниx економiчниx шкiл (нaприклaд, монетaристaми тa кейнсiaнцями), aле й серед yрядiв окремих крaïн тa рiзниx полiтичниx шртш тa рух1в всерединi будь-яко' ^amn Але чи e - це пiдстaвою для того, щоб вщнести тiльки економiчнy школу монетaристiв, ят aкцент роблять нa ринок як сшорегулюючий меxaнiзм, до "Eкономiксa" aбо економiчноï теорй, a еко-номiчнy школу кейнсiaнцiв, якi e зтачно бiльшими приxильникaми aктивноï yчaстi держaви в регyлювaннi соцiaльно-економiчними процесaми, до поль тично' економй'. Ввaжaeмо, що для цього немae жодних пiдстaв.
Прихильники теорй' трудово' вaртостi ввaжaють, що переxiд вiд ви-вчення у вищих нaвчaльниx зaклaдax мaрксистськоï полiтичноï економй' до економiчноï теорй' зaxiдниx економiстiв e кроком вщ нayковостi до кон'юнк-тyрностi. Ця дyмкa знaйшлa своe вiдобрaження у ^arri вiдомого yкрaïнсько-го вченого економiстa, aвторa бaгaтьоx нayковиx прaць i нaвчaльниx посiб-никiв С. Мочерного, про що свдаить i сaмa ïï нaзвa [5, ст. 100]. А для aргy-ментaцiï сво'х поглядiв yкaзyeться нa основш вiдмiнностi економiчноï теорй', втiленоï в "ЕкономжсГ, вiд полiтичноï економй'.
Однак, треба мати на уваз^ що в економiчнiй лiтературi крiм термшш "полiтична економ1я" i "Економiкс" вживаються i "економiчна теория", "аналогична економiка", "економiка". На наш погляд, iстотноí рiзницi мiж ними нема. Якщо вона iснуe, то проявляеться не стiльки у самому змкп, як в акцентах, ят ми робимо, користуючись тiею чи шшою термiнологiею. Скажшо, коли вживаемо термiн "полiтична економiя", то - це зобов'язуе нас повшше пов'язувати економiчнi проблеми з економiчною полиикою, хоча незалежно вiд усiх вказаних назв у кожнiй iз них цей зв'язок ткю чи шшою мiрою iснуе. Американськi автори пов'язують чи iлюструють теоретичнi положения з еко-номiчною полiтикою i практичною дiяльнkтю США, нiмецькi - з нмецькою, англiйськi - з англшською тощо. Знайти сьогоднi науковi пращ або навчальш посiбники вiтчизияних чи зарубiжних авторiв, в яких сферою вивчення була б тшьки чиста теорш, практично неможливо.
Рiзницю мiж полiтичною економiею i економiчною теоркю прихиль-ники " трудово1 теорп" вартостi, перш за все, бачать у ступеш участi держави в управлшш економiчними процесами, посилаючись при цьому на вислови вiдомих економкпв рiзних перiодiв. Проблема спiввiдношения мiж функциями, покладеними на державу, з одного боку, i на ринок - з шшого, сьогодш дiйсно е не тiльки актуальною у теоретичному i практичному плаш, але й надзвичайно складною i дискусiйною не тiльки серед представниюв рiзних економiчних шкiл (наприклад, монетаристами та кейнаанцями), але й серед урядiв окремих краш та рiзних полiтичних парт 1й та рух1в в серединi будь-яко1 краши. Але чи е це шдставою для того, щоб вiднести тшьки економiчну школу монетаристiв, якi акцент роблять на ринок як саморегулюючий меха-нiзм, до " Економшса" або економiчноí теорií, а економiчну школу кейнаан-цiв, якi е значно бшьшими прихильниками активно!' учасп держави в регу-люваннi соцiально-економiчними процесами, до полiтичноí економií. Вважа-емо, що для цього немае жодних пiдстав.
Недоцшьним е також пошук рiзницi мiж економiчною теоркю та по-лiтичною економiею у вiдмiнностi мiж економiчними вiдносинами i вироб-ничими вiдносинами. Цiй проблемi радянськi економiсти свого часу придшя-ли надто велику увагу, як i рiзницi мiж техиiко-економiчними та оргашзацш-но-економiчними вiдносинами, мiж основним i головним в економiчнiй сис-темi соцiалiзму тощо. Але здебшьшого цi положення були надмiрно затеоре-тизованi i часто мали демагопчний характер. Вертатись до них сьогодш навряд чи доцшьно. Хiба намагання знайти рiзницю мiж економiчними та ви-робничими вiдносинами, та ще посилаючись при цьому на внесок в пошуках цiеí рiзницi В. Ленiна, сприяе збагаченню вичизняно1 економiчноí науки або полiпшенню практики управлiння народногосподарськими процесами? Чи не краще вивчити, проаналiзувати сучаснi досягнення свiтовоí економiчноí науки, яка протягом столiть розвивалась разом з ринковою системою господа-рювання, та адаптувати ц до специфiчних умов нашого укра1нського сього-дення? Цим ми змогли б принести бшьшу користь економiчнiй практицi Укра-1ни i внести свiй певний вклад у розвиток вичизняно1 економiчноí науки.
Безпiдставним е i твердження про те, що "вiдмiннiстю мiж полггич-ною економiею та Економiксом е те, що перша до^джуе передусiм, сутшс-ш зв'язки економiчних явищ i процесш, а друга - поверховi, зовшшш" [4, ст. 87]. Свою позицда автор обгрунтовуе за допомогою марксистсько1 теорií вар-тостi. Але хiба спiввiдношення мiж попитом i пропозищею вiдображае тiльки поверховi, зовнiшнi явища i в ньому вiдсутнi ктотш зв'язки? Насправдi, якщо на кривш попиту вiдображена гранична кориснiсть життевих благ, то на кривш пропозицií вiдображенi всi витрати виробництва, в тому числi i затрати суспiльноí працi, тобто за К. Марксом - i 1х варткть. Слушно з цього приводу зауважив видатний украшський економiст Туган-Барановський, що як не можна розрiзати тканину тальки одним лезом ножиць, так i не можна пояснити суть ринково!' щни за допомогою тальки вартоста або гранично!' корисностi.
Важко погодитись з категоричним твердженням, що "важливою вщ-мiннiстю мiж двома науками е те, що полтаична економ1я дослiджуе причин-но-наслiдковi зв'язки в економiчних явищах i процесах, а "Економiкс" тiльки фiксуе певш висновки i узагальнення без з'ясування 1х причин" [4, ст. 86-87]. Насправд^ захiднi економiсти не тальки визнають причинно-наслiдкову проблему, але й справедливо вважають, що "аналiз причини i наслiдку в аналтаи-чнiй економií е нелегкою справою" [2, ст. 16]. Особливу обережшсть, на 'х погляд, треба проявити перш нiж твердити, що коли подiя А передуе подií В, то А е причиною В. Адже це твердження може бути помилковим, оскшьки не завжди "шсля цього, означае внаслщок цього" [6, ст. 17]. Це стосуеться i вза-емозалежностi, коли, наприклад, збшьшуеться X, збiльшуеться також У. Про-те - це не обов'язково означае, що Х е причиною збшьшення У. Зв'язок тут може бути випадковим або зумовленим деяким iншим чинником 2, що не включений в аналiз [2, ст. 17].
Важко погодитися також, що важливою вiдмiннiстю мiж полiтичною економiею та "Економiкс" е те, що перша вивчае виробничi вiдносини мiж людьми з точки зору виробництва i привласнення економiчних благ, а друга - шдив^альне вiдношення до речi [4, ст. 88]. Х1ба в сучаснiй економiчнiй теорií не знаходять вiдображення вiдносини, наприклад, мiж пiдприемцями i найманими робiтниками, або мiж працшниками фiрм, баншв i сшейних гос-подарств? I невже вони не вщображають вiдносин з приводу виробництва i привласнення економiчних благ?
Це стосуеться i положения про те, що "Економшс" проповщуе шдивь дуалiзм, стойъ на принципах атомiзацií суспшьства... вiдкидаючи при цьому колективш цiнностi, якi в сучасних умовах у бiльшостi розвинутих кра1н свi-ту е домiнуючими" [4, ст. 88]. Фактично, в уах наукових працях i пiдручни-ках з економiчноí теорií ("Економiксу") постайно наголошуеться, що при роз-в'язанш будь-яко1 економiчноí проблеми беруть участь не тальки шдивщи, а й окремi колективи i навiть сусшльство в ц1лому. У пiдручнику Макконнелла i Брю, наприклад, прямо наголошуеться, що проблеми аналггично1 економií "звичайно вивчають не з iндивiдуальноí, а з сустльно1 точки зору. Виробниц-тво, обмiн та споживання товарiв i послуг розглядають в нш не з позипдй бан-ювського рахунку окремо1 особи, а з позицш сусп1льства в ц1лому" [4, ст. 9].
Представники трудово1 теорií вартостi також критично ставляться до того, що на вiдмiну вiд полiтичноí економií "Економшс" надмiрно перепов-нений "графiками, схемами, математичними формулами, еклектично супере-чливими положенными, багатьма застаршими догмами i стереотипами. Це значною мiрою позбавляе п ознак теоретичностi, принципов методолопчнос-тi, критерпв педагогiчностi" [6, ст. 88]. Щодо графiкiв i схем, то вони справдi широко використовуються. Однi з них видаються простими, а iншi - склад-ними. Вони часто застосовуються для шюстрацш i кращого розумiния еко-номiчних моделей. Бiльшiсть iз аналiзованих у популярних пiдручниках за-конiв, принципов або моделей пояснюють тальки зв'язок мiж двома групами економiчних чиннитв, яш представляються у виглядi двомiрних графiкiв. Наприклад, закон попиту i закон пропозицц показують зв'язок мiж цiною за одиницю продукцп i обсягом попиту або обсягом пропозицщ крива виробни-чих можливостей показуе взаемозалежшсть мiж обсягом виробництва певних продуктiв в умовах обмеженост ресурав тощо. Щодо еклектично супереч-ливих положень та багатьох застарших догм i стереотипов, то на них можна натрапити скр!зь - i в "ЕкономжсГ1, i в полггичнш економп. Однак, де !х бь льше? На це запитання дае вщповвдь саме життя.
Часто зустрiчаеться критика "Економжсу" за те, що вш на 90 % наси-чений американською дшсшстю. Те ж саме властиве й шшим шоземним шд-ручникам. Кожен автор намагаеться пов'язувати теоретичш положення з дшсшстю своеí краши. I завдання наших украшських вчених полягае в тому, щоб не тальки автоматично запозичити здобутки захвдних авторов, а творчо шдшти до них i використати тальки та, як! вiдповiдають нашим потребам.
При цьому вс аспекти зробленого в УкраЫ у попередш роки треба ощнювати насамперед з позицп досягнутого прогресу у всьому комплекс! питань, що стосуються прилучення Украши до теоретичних ! практичних надбань сучасного цившзованого процесу. "Еталоном при цьому повинна бути модель европейського розвитку, яка е для нас ближчою ! зрозумшою. Вщповвдним мае бути ! наше бачення трансформацшних перетворень в Укра-1ш" [1, ст. 3]. Адже нов! шститути суспльного життя, як! утверджуються в ход! реформ, не можуть формуватися на основ! штучно сконструйованих стандартних стереотипов або бути тальки калькою з чужого досв!ду, навиь найкращого. Тому "теза, яка весь час нав'язуеться нам !з зовш, - щодо ввдсу-тноста права на власну модель трансформацшних перетворень - не е ! не мо-же бути конструктивною" [1, ст. 5].
Одшею !з ктотних в!дшнностей м!ж "Економшс" ! полггичною еко-номкю е, на думку автора, те, що у першому обгрунтована незначна (порш-няно з полггичною економкю) кшьккть економ!чних законв, при чому деят з них е сумшвними за своею суттю [6, ст. 89]. Не торкаючись кiлькiсноí сто-рони, варто звернути увагу, що в марксистсько-леншськш полиичнш економп також е не менш сумн^н за своею суттю економ!чш закони. В!зьмемо для прикладу хоча б теорда про основш економ!чн! закони, шбито притаман-н кожному способов! виробництва - закон додатковоí вартоста, що власти-вий для каштал!зму, чи основний економ!чний закон сощал!зму. Зпдно з ос-
новним економiчним законом капiталiзму - головною метою кашталкпв е привласнення додатково1 вартосп шляхом експлуатацд трудящих. Суть основного закону сощ^зму полягае в неухильному розвитку i вдосконаленнi сусшльного виробництва на базi вищо1 техшки з метою найповнiшого задо-волення постiйно зростаючих матерiальних i духовних потреб суспiльства. Як реалiзувалися на практищ цi закони - засвщчило саме життя.
Щодо оцiнки К. Маркса, то вш окремими економктами визначаеться "найвидатнiшим ученим другого тисячолтя, й тi носií економiчноí думки, ят не враховують цих обставин, показують свою кон'юнктуршсть, поверхо-вкть сво!х знань, вiдсутнiсть науковоí культури" [6, ст. 89]. Те, що К. Маркс поруч з шшими економiстами (Смiтом, Рiкардом, Кейнсом тощо) вщноситься до видатних економiстiв не викликае заперечень, але щодо найвидатшшого вченого другого тисячолiття то - це е, на наш погляд, значним перебшьшен-ням. К. Маркс справда зробив чималий внесок у розвиток теорп трудовоí вар-тосп, довiвши 11 до абсолюту. Що ж стосуеться його теорп про диктатуру пролетарiату, абсолютне зубожiння робггничого класу в умовах капiталiзму, несумкнкть товарного виробництва i вартiсних вщносин iз соцiалiзмом, не-обхiдностi експропрiаторiв експропрдавати, повну несумiснiсть комунiзму з приватною власнктю, тотальне одержавлення економжи, гiперболiзацií ролi великого виробництва, розгляд класу катталктш тiльки як паразитичного класу, то цi положення, як довело саме життя, виявилися помилковими.
Отже, коли сьогоднi вибирати, що взяти за основу при викладанш еко-номiчноí науки студентам вищих навчальних закладiв, на наше переконання, вiдповiдь може бути однозначна - досягнення сучасноí свiтовоí економiчноí науки, яка знайшла свое вiдображения передуам, у фундаментальних працях багатьох лауреапв Нобелiвськоí премií та наукових досладженнях ряду вiтчи-зняних учених. Саме ця наука розвивалася разом з розвитком ринково! еко-номiки ^ разом з тим, служила теоретичною основою для формування соцiа-льно орiентованоí ринковоí економiки. Змiст цiеí теорií мае грунтуватись на так звашй концепцií неокласичного синтезу i неокейнсiанськоí моделi iз за-лученням досягнень "нових класикiв" -монетаристгв, прихильниюв "економi-ки пропозицií" i теорп ращональних сподiвань.
Оск1льки практика завжди е критеркм iстини, то саме вона i остаточ-но довела переваги ринковоí системи господарювання над централiзовано плановою чи адмiнiстративною, командною. Тому не випадково практично ва краши свiту сьогоднi формують, розвивають i вдосконалюють ринкову систему господарювання. Хоча остання не бездоганна, ш притаманно чимало негативних рис, зокрема циктчний характер розвитку економiки, значна ди-ференц1ац1я доходiв рiзних сощальних груп населення, безробiття, iнфляцiя тощо, але для протидп цим негативним насл1дкам ринковоí економ1ки сучас-на економ1чна теор1я 1 практика виробили ц1лу низку заход1в. Останн1 перед-ус1м, вживаються державою.
Саме те, що неспроможний належним чином здшснити ринок, мае бути покладене на економ!чну роль держави. Тому ефективне функцiонувания ринковоí економ!ки передбачае вмше поеднання ринку як саморегулюючого
мехашзму з! сввдомим впливом сусшльства в особ! держави ! мкцевих орга-шв влади на всю сукупнкть сощально-економ!чних ввдносин.
Особливе значення мае усунення надмiрноí р!знищ в доходах р!зних сощальних груп населення. Це передусш, стосуеться краш перехiдноí еко-номши, зокрема Украши, де значно зросла р!зниця в оплат! пращ, в пенс1ях р!зних категорш населення, галузей народного господарства, адмЫстратив-них районв тощо. Тому сучасна економ!чна наука обгрунтувала необхвдшсть формувати не просто ринкову економжу, а социально оркнтовану ринкову економшу, в якш мае поеднуватися ефективне функцiонувания економки !з справедливим розв'язання сощальних проблем. I теоретичною основою для побудови такоí економши може стати не марксистсько-леншська полггична економоя, яка на практищ доказала свою неспроможнкть, а сучасш досяг-нення свiтовоí, в тому числ! й вiтчизияноí економiчноí науки.
Лiтература
1. Укра'на: Пщсумки соцiально-економiчного розвитку та погляд у майбутне// виступ Президента Украши Л.Д. Кучми на науковiй конференци 16 листопада 2000 року. - Урядовий кур'ер, 2000, 18 листопада.
2. Гош О. Об'ективш засади цшоутворення в постсощалютичнш Укра'л'ш. - Еко-номжа Украши, 2001, № 1, ст. 52.
3. Екоиомпчиа енциклопедiя. У трьох томах: Т.1, II (Вщп. ред. С. В. Мочерний. -К.: Видавничий центр "Академiя", 2000-2001 рр.
4. Макконнелл Р. П., Брю С. П. Макроекономша. - Львш: Просвiта, 1997.
5. Маикчв, Грегорi Н. Макроекономжа/Пер. з англ. - К: Основи, 2000.
6. Мочерний С. Крок вщ науковост до кон'юнктурностi. - Львiв: Вiче. - 2000,
№ 10.
7. Павлишенко М. Модифiкацiя вартост товару. - Економiка Украши, 2001, № 7, ст. 48
8. Политическая экономия. - М: Политиздат, 1988.
9. Семюелсон Пол А., Норгауз Вшьям Д. Макроекономша. - К.: Основи, 1995.
10. Рибалкш В. Ринок як економiчний шститут власносп. - Економiка Украши, 2001, № 2, ст. 42.
УДК 330.8 Доц. Л.В. РШун, канд. екон. наук - УкрДЛТУ
ПРО СУЧАСНЕ ТРАКТУВАННЯ ПРЕДМЕТУ ЕКОНОМ1ЧНО1
ТЕОР11
Розглядаеться проблема зростаючого навантаження сучасного виробництва на оточуюче середовище та й вiдображення в економiчнiй науцi i, зокрема, економiчнiй теори. Автор обгрунтовуе необхiднiсть бiльш широкого трактування предмету еко-номiчноl теорп, саме з урахуванням екологiчного аспекту сучасного виробництва, необхщност штеграцп наукових дослщжень з метою вироблення ефективно! ресур-созбер^аючо!, в тому чи^ природозбер^аючо!, концепцп економiчного зростання нацюнально! економiки.
Ключовi слова: ресурсозбереження, еколопзацш, рацiональне природокорис-тування, економiчна теор1я.
