CC BY
57
УДК616.832-009.54-053.2-07 DOI: https://doi.Org/10.22141/2224-0713.16.7.2020.218246
Свистльник В.О.
Нац1ональна медична академ1я п1слядипломно'( осв!ти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Ки!в, Укра'/на
Сучасн дiагностичнi аспекти сшнальних м'язових атрофм i стратегil лiкування в дiтеи
Резюме. Усmаmmi наведет сучасш дат про особлuвостi дiагностики спшальних м'язових атрофт (СМА) в дитячому вщ. Показано, що мутаци гена виживання мотонейрошв обумовлюють недостат-нш синтез вiдповiдного блка, що виявляеться критичним для виживання мотонейрошв i призводить до ¡х дегенераци з розвитком системних уражень у виглядi прогресуючог м'язовог слабкосmi, м'язовог гтотони, атрофи м^в, проксимальних симетричних млявих nарезiв, втратою патентом моторних функцш,розвитком бульбарного синдрому, парадоксального черевного дихання, ураження серцево-судин-ног, дихальног системи, кктково'(тканини i внутршшх оргашв. Отже, своечасно проведене генетичне обстеження тдтверджуе клтiчний дiагноз СМА i забезпечуе ранню дiагносmику й призначення адек-ватно'1 терапи таким хворим. Быьше того, лкування СМА згiдно з сучасними стандартами, у тому чи^ 1з залученням нових препараmiв хворобомодифшуючо'(терапи, здатне уповльнити прогресування й стабшзувати перебз захворювання.
Ключовi слова: стнальна м'язова атроф1я; прогресуюча м'язова слабксть; хворобомодифкуюча тератя
Inj
М1ЖНАРОДНИЙ НЕВРОЛОГ1ЧНИЙ ЖУРНАЛ
INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL |
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ ПРАКТИКУЮЧОМУ НЕВРОЛОГУ /TO PRACTICING NEUROLOGIST/
Нервово-м'язов1 хвороби — це гетерогенна група захворювань, провтним клшчним симптомом яких е ураження м'яз1в [1, 2, 4]. Прогресукш м'язовi дистрофи в структурi нервово-м'язових хвороб становлять 33 %, i вш форми належать до ртысних хвороб (< 5 : 10 000). Загальна частота нервово-м'язових хвороб становить 16 на 10 000 населення.
Форми прогресуючих м'язових атрофш:
— первиннк генетично обумовлене ураження м'язiв (прогресукш м'язовi атрофи);
— вторинш, або нейрогенш, при яких атрофи м'язiв виникають унаслщок генетично обумовленого ураження периферичного рухового нейрона (амютрофи).
Стнальна м'язова атрофiя — це прогресуюче тяжке захворювання, обумовлене мутащею гена виживання мотонейронiв (survival of motor neurons (SMN)), при яко-му вщбуваеться ураження клггин переднiх рогiв спинного мозку й рухових ядер черепно-мозкових нервiв i по-рушення функцй багатьох оргашв i систем [8, 10].
1снуе дв1 копи гена виживання мотонейрошв: SMN1 i SMN2.
У HopMi два гени SMN кодують синтез бiлка виживання мотонейрошв. У пащенпв i3 СМА ген SMN частково або повшстю втсутнш на 5-й napi хромосом.
У пaтогенезi СМА вiдiгpaе роль мутащя гена SMN1 в екзонi 7, що знаходиться на 5-й mpi хромосом i вщ-повiдaе за синтез протешу виживання мотонейрошв.
Встановлено, що СМА обумовлена зниженням piв-ня бтка SMN (протешу, що забезпечуе виживання мотонейрошв) через мутаци: делецй' або точковi мутацй' в генi виживання мотонейpонiв SMN1 [3, 8, 13].
Ген SMN1 втповщальний за синтез 100 % струк-турно-повнощнного бiлкa. Ген SMN2 виробляе лише до 10 % повнощнного бтка, необхщного для синтезу нормально! структури мотонейрошв. Отже, у здо-рових людей ген SMN1 забезпечуе продукцш всього необхтного оргашзму бiлкa SMN. Однак у хворих зi СМА синтезуеться до 90 % низькофункцюнального нестaбiльного бтка SMN i тiльки незначна ыльысть функцiонaльно повноцiнного бiлкa SMN. Фактично оргашзм хворого на СМА використовуе лише резерв-ний ген SMN2 [3].
© «Ммнародний неврологiчний журнал» / «Международный неврологический журнал» / «International Neurological Journal» («Mezdunarodnyj nevrologiceskij zurnal»), 2020 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2020
Для кореспонденци: Свистiльник Вiкторiя Олександрiвна, доцент кафедри дитячо'"' неврологи та медико-сошально!' реабiлiтацíí, Нацiональна медична академiя тслядипломно'"' освiти iменi П.Л. Шупика, вул. Дорогожицька, 9, м. Ки'"'в, 04112, Укра'на; e-mail: redact@i.ua
For correspondence: V. Svystilnyk, Associate Professor at the Department of pediatric neurology and medical rehabilitation, Shupyk National Medical Academy of Postgaraduate Education, Dorohozhytska st., 9, Kyiv, 04112, Ukraine; e-mail: redact@i.ua
Мутацп даного гена призводять до недостатнього рiвня вiдповiдного бiлка, що е критичним для вижи-вання мотонейрошв i негативно впливае на пери-феричнi органи й тканини. Критичний рiвень бiлка SMN1 призводить до дегенераци альфа-мотонейро-нiв, яш розташованi в переднiх рогах спинного моз-ку, що обумовлюе прогресуючу м'язову денервацiю, слабкiсть i атрофш скелетних м'язiв з наступною втратою пацiентом рухових функцiй [3, 13].
Клшчно захворювання проявляеться поступовим розвитком симетричних млявих парезiв з атрофiею поперечносмугастих та iнших груп м'язiв зi значним порушенням !х функцш [1, 2, 4, 5]. Поширешсть СМА у свiтi становить 1—2 на 100 000 населення. Ношем даного захворювання е кожна 40-ва — 60-та людина. У середньому 1 з 11 000 дггей народжуеться зi СМА.
Важливо вiдмiтити системнiсть ураження мото-нейронiв спинного мозку, рухових ядер черепно-мозкових нервiв, поперечносмугастих i дихальних м'язiв, мiокарда, шстково! i хрящово! системи, кро-воносних судин, внутрiшнiх оргашв [6, 7, 8, 15—22].
Бшок SMN експресуеться у всiх еукарютичних клiтинах i е присутнiм як у !х ядрах, так i в цитоплаз-мi. Бiлок SMN впливае на численнi клiтиннi проце-си, у тому числi:
— шдтримку цитоскелета й гомеостазу кштин;
— утворення рибонуклеопроте!ну, сплайсинг матрично! РНК (мРНК), транскрипцiю i транспорт мРНК;
— виживанш клiтин [7, 15, 21].
Якщо рiвень бшка SMN падае до критичного, спостер^аються розлади в роботi багатьох оргашв; бшьше того, надзвичайно низький рiвень бiлка SMN призводить до загибелi ембрiонiв.
В експериментальних моделях СМА дослшжува-ли вплив низького рiвня бiлка SMN у скелетнiй мус-кулатурi мишей шляхом вибiркового виснаження даного бшка лише в цш тканиш при iнтактних мотонейронах. Визначено, що стшкий низький рiвень бiлка SMN у м'язах призводив до порушень структу-ри i функци м'язових фiбрил [7, 8, 16].
У хворих зi СМА активно вивчалася роль бшка SMN у розвитку серцево-судинних розладiв. Так, у дослшженш Khayrullina е! а1. оцiнювали функцiю кардiомiоцитiв у експериментальних i клiнiчних моделях в умовах дефщиту бiлка SMN. У SMN-дефiцитних мишей вiдмiчались порушення функци серцево-судинно! системи на раннш стади захворювання, значне шдвищення маркерiв серцево! недостатностi (натрiйуретичний пептид тощо), помiтне уповiльнення релаксаци кардюмюципв i засвоення Са2+ [7, 17]. Зниження рiвня бiлка SMN у кардюмюцитах пацiентiв також сповiльнювало зворотне засвоення кальцш, а вiдновлення цього рiвня прискорило процес захвату кальцш. Кшшчш наслiдки таких порушень спостерталися практично в усiх пащенпв зi СМА. Змiни серцево! дiяль-ностi включали: розширений правий шлуночок,
передсердя й дефекти мiжшлуночковоl перегородки, гшоплазш лiвих вiддiлiв серця. Серед хворих з 1 кошею гена SMN2 75 % пащенпв мали серцевi вади, 50 % — певш структурнi порушення серце-вого розвитку. У пацiентiв зi СМА 2-го i 3-го типу часто виявлялися порушення серцевого ритму, ознаки збшьшення передсердь i гшертрофи шлу-ночкiв, ураження мiокарда (у виглядi аномальних q-хвиль, змiни штервалу ST на електрокардiограмi) [7, 18, 21].
Крiм безпосереднього впливу на структуру i функци серцевого м'яза виявленi суттевi розлади судинно! системи в немовлят зi СМА, зокрема низька перфузiя дистального вiддiлу кiнцiвок, у тому чи^ випадки дигiтального некрозу дисталь-них фаланг [7, 12].
Вивчений вплив дефщиту бшка SMN на функци кишечника, шдшлунково! залози, печшки й нирок [11].
У дослшженнях Bowerman е1 а1. визначена важ-лива роль бiлка SMN у розвитку ос^вщв пiдшлун-ково! залози й метаболiзмi глюкози. В експериментальних моделях показано, що дефщит бшка SMN пов'язаний з шдвищеною кiлькiстю й аномальною локалiзацiю глюкагонопродукуючих а-клгган i змен-шенням кшькосп p-клiтин, що виробляють iнсулiн в острiвцях пiдшлунковоl залози та визначають шдви-щену печiнкову чутливiсть до шсулшу й глюкагону. Цi даш пояснюють пiдвищений рiвень глюкагону в кровi при нормальному рiвнi шсулшу й розвиток кетоацидозу в пашенпв зi СМА. У пацiентiв зi СМА 2-го i 3-го типу зареестроваш порушення толерант-ностi до глюкози й випадки дiабету, що потребували медикаментозного лшування [7, 8, 19, 21].
У пащенпв зi СМА виявлялася пiдвищена схильнiсть до дислшщеми, холестеринемil i стеа-тозу печшки. За даними лиератури, дислiпiдемiя зустрiчаеться в 37 % дией зi СМА. Зустрiчаються повiдомлення про те, що порушення печшкових функцш виявляються першими в пашенпв зi СМА
[7, 8, 20].
Вважають, що гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, розлади моторики шлунково-кишкового тракту й травлення у хворих зi СМА пов'язаш з ано-малiею iннервацil гладко! мускулатури кишечника, його хрошчною судинною недостатнiстю i зменшен-ням кiлькостi ворсинок унаслiдок дефщиту бшка SMN [7, 8, 21].
Низький рiвень бiлка SMN призводить до порушення стану нирок у пащенпв зi СМА. У когортному дослшженш зразыв нирок, взятих при автопсп в 13 дгтей зi СМА 1-го типу, виявлеш медулярнi кальци-фiкати й знижений рiвень бiлка SMN [7, 8, 22].
Бшок SMN впливае на стан i щiльнiсть кiстково! i хрящово! тканини, взаемодiючи з факторами сти-муляцГ! остеокластiв. Системнiсть уражень при СМА виявляеться також у формi ускладнень, таких як ско-лiози, деформацГ! грудно! клiтки, пневмонп [9—12, 14]. Дихальна недостатнiсть, що розвиваеться вна-
44
М1жнародний невролопчний журнал, ISSH 2224-0713 (print), ISSH 2307-1419 (online) Том 16, № 7, 2020
Таблиця 1. Класиф'кащя сп1нальних м'язових атрофй за ступенем тяжкост (за Zerres)
Тип Характеристика рухових функцм на момент дебюту Середнiй BiK дебюту хвороби
1 Патент не може сид^и без пщтримки 0-10 мiсяцiв
II Патент може сид^и без пщтримки, однак не може ходити 0-18 мiсяцiв
IIIa Патент може ходити з пщтримкою 3-30 мiсяцiв
1Mb Патент може ходити без пiдтримки 3-24 роки
IV Патент ходить без пiдтримки 3-54 роки
слщок низького респiраторного кшренсу, призводить до рекурентних респiраторних шфекцш. При СМА вiдбуваються не тшьки руховi, але й бульбарнi розла-ди, що обумовлюють порушення ковтання i значною мiрою пiдвищують ризик асшрацп в таких хворих.
1снують такi типи СМА:
— I тип хвороби (Вердшга — Гоффмана) — най-бiльш тяжкий, мае мюце в 60 % пащенпв зi СМА. Характеризуеться раннiм початком у ввд дитини до 6 мюящв, тяжким перебiгом i завершуеться летально до 2 рошв. Швидкий розвиток проксимальних симе-тричних млявих парезiв, бульбарного синдрому, по-ява фiбриляцiй, втрата навикiв моторного розвитку дитини, м'язова гшотошя, слабкiсть мiжреберних м'язiв призводять до пароксизмального черевного дихання;
— II тип (хвороба Дубовща) мае бшьш пiзнiй початок — у вщ 6—18 мiсяцiв, вшзначаеться менш тяжким перебiгом. Симптоми симетричного млявого проксимального парезу, бульбарного синдрому й ди-хально! недостатностi розвиваються бшьш повшьно й призводять до загибелi дитини в бiльш старшому вщц
— III тип (ювеншьна форма Кугельберга — Ве-ландера) дебютуе у ввд пiсля 2 рошв. Перебiг бiльш доброякiсний, нерщко супроводжуеться появою псевдогшертрофп литкових м'язiв;
— IV тип виявляеться в дорослому вщ й характеризуеться повшьно прогресуючим перебиом про-тягом тривалого перiоду часу.
Класифiкацiя СМА за ступенем тяжкост (за Zerres) заснована на вiцi дебюту хвороби й досяг-нутих пацiентом рухових навиках на момент дебюту СМА [4] (табл. 1).
З урахуванням особливостей перебиу СМА I типу тривалють життя дггей iз даним типом захворювання в середньому становить [7]:
— до вшу 8 мюящв — 50—75 %;
— до вшу 13 мюящв — 50 %;
— до вшу 21 мюяць — 25 %.
На сьогодш стандарт надання допомоги дп\ям зi СМА включае мультидисциплшарний пiдхiд iз за-лученням до контролю перебиу захворювання рiз-них фахiвцiв, що е ключовим елементом у лiкуваннi пацiентiв зi СМА [7, 8, 10].
Згшно iз сучасним стандартом, допомога дгтям зi СМА передбачае:
— кшшчне обстеження, що поряд з генетичним тестуванням, а саме призначенням мультиплексно! л^азно! амплiфiкаш! ДНК-зондiв (MLPA), кшьшс-но! полiмеразно! ланцюгово! реакцп (qPCR), секве-нуванням наступного поколшня (NGS), дозволяе шдтвердити дiагноз;
— респiраторну пiдтримку (навчання батьшв щодо використання мiшка Амбу, засоби для стимуля-цп в дитини вшкашлювання, призначення мануально! фiзiотерапi! грудно! клiтки, використання неш-вазивно! вентиляцп легень, за необхшносп в умовах стацiонару — застосування BiPAP);
— контроль за харчуванням дитини;
— контроль за серцево-судинною, кiстковою i хрящовою системами;
— реабiлiтацiю: фiзiотерапевтичнi методи лшу-вання i психолопчну допомогу;
— ортопедичний догляд (профшактика i терапiя контрактур, деформацiй грудно! клики);
— фармакотерапiю;
— екстрену й невшкладну допомогу;
— палiативну допомогу.
Надзвичайно важливими для пашенпв зi СМА також е оргашзашя i проведення профiлактично! iмунiзацi! вш грипу.
Своечасно призначене генетичне обстеження шд-тверджуе клiнiчний дiагноз СМА, забезпечуе ранню дiагностику й можливють адекватно! тераш! таким дiтям.
З огляду на особливост патогенезу СМА сучасш терапевтичнi стратегi! для цього захворювання пе-редбачають [7]:
— замшу гена SMN1 (шляхом застосування она-семногену), модифшацш сплайсингу м-РНК для збшьшення рiвня функцiонального бшка SMN (препарати нусинерсен i рисдиплам) [7, 9, 23—25]. Особливютю препарату рисдиплам е його здатшсть збшьшувати рiвень бiлка SMN як у центральнш не-рвовiй системi, так i в периферичних тканинах, з можливютю прийому даного препарату per os;
— нейропротекцiю (шляхом призначення олесок-симу);
— прогнозоване зростання м'язово! сили й по-кращення функцп м'язiв (шляхом призначення препарату шридостигмш i СК-2127107).
Проведенi експериментальш й клiнiчнi випробу-вання препарапв нусинерсен i рисдиплам, призначе-
них як хворобомодифшуюча терашя, дали позитивш результати: показали 1х ефективнiсть при лшуванш, зокрема, I типу СМА з дебютом хвороби в дгтей в1-ком до 6 мюящв [7, 9, 23—25].
У результат! проведених дослщжень лiкування хворих з1 СМА I типу зазначеними препаратами ви-явлено:
— зростання загально'1 тривалост життя пащен-т1в;
— покращення моторних функц1й i зменшення бульбарних порушень;
— зменшення частоти госпiталiзацil дiтей з1 СМА за ургентними показаннями.
Висновки
Надзвичайно важливою на сьогодн1 е обiзнанiсть лiкарiв про необхiднiсть своечасного направлення дггей з п1дозрою на СМА в спецiалiзованi центри для генетичного сканування.
Рання дiагностика сшнально! м'язово'1 атрофи забезпечить виявлення й шдтвердження дiагно-зу з метою надання своечасно'1 допомоги таким дгтям.
Призначення терапп зг1дно 1з сучасними стандартами лкування суттево збшьшить тривалiсть i покра-щить яысть життя хворих з1 СМА.
Конфлжт iHTepeciB. Не заявлений.
Список лператури
1. Евтушенко С.К., Евтушенко О.С., Сухоносова О.Ю. Неврология раннего детского возраста. Киев: Заславский А.Ю., 2016. 288 с.
2. Евтушенко С.К., Шаймурзин М.Р., Евтушенко О.С, Евтушенко И.С. Нейромышечные заболевания у детей. Донецк: Ноулидж, 2014. 218 с.
3. Забненкова В.В, Дадали Е.Л., Поляков А.В. Проксимальная спинальная мышечная атрофия I—IV: особенности молеку-лярно-генетической диагностики. Нервно-мышечные болезни. 2013. № 3. С. 27-30.
4. Мументалер М, Маттле М. Неврология/Пер. с нем. Под ред. Левина О.С. Москва: МЕДпресс-информ, 2007. 920с.
5. Свистыьник В.О., Коноплянко Т.В. Спадковi нервово-м 'язовi захворювання у дтей. Основи сощально! педiатрu. За ред. Мартинюка В.Ю. Т. 1. К.: ФОПВерес O.I., 2016. 480с.
6. Anari J.B, Spiegel D.A., Baldwin K.D. Neuromuscular scoliosis and pelvic fixation in 2015: where do we stand? World J. Orthop. 2015. 6(8). 564-6.
7. Baranello G, Coratti G. Beyond motor function: A closer look into infants living with type ISMA. The Satellite Symposium Spinal muscular atrophy: how treatment expectations are evolving across the disease spectrum. Proc. The 6th Congress of the European Academy of Neurology — Virtual. 2020.
8. Finkel R.S., Bishop K.M., Nelson R.M. Spinal muscular atrophy type I. J. Child Neurol. 2017. 32(2). 155-60.
9. Finkel R.S., Chiriboga C.A., Vajsar J. et al. Treatment of infantile-onset spinal muscular atrophy with nusinersen: a phase 2, open label, dose-escalation study. Lancet. 2016. 388(10063). 3017-26.
10. Lilien Ch. Transitioning from pediatric to adult care. The Satellite Symposium Spinal muscular atrophy: how treatment expectations are evolving across the disease spectrum. Proc. The 6th Congress of the European Academy of Neurology — Virtual. 2020.
11. Finkel R.S. et al. Diagnosis and management of spinal muscular atrophy: Part 2: Pulmonary and acute care; medications, supplements and immunizations; other organ systems; and ethics. Neuromuscular Disorders. 2017. doi: 10.1016/j.nmd.2017.11.004.
12. Rudnik Schoneborn S., Vogelgesang S. et al. Digital necroses and vascular thrombosis in severe spinal muscular atrophy. Muscle nerve. 2010. 42. 144-147.
13. Tsao C.Y. Spinal muscular atrophy. In the book Pedro Weisleder. Manual of pediatric neurology. New Jersey, London, Singapore: World scientific Publishing Co. Pte. Ltd, 2012. 241.
14. Yoon W.W., Sedra F., Shah S. et al. Improvement of pulmonary function in children with early onset scoliosis using magnetic growth rods. Spine. 2014. 39(15). 1196-202.
15. Chaytow H. et al. The role of survival motor neuron protein (SMN) in protein homeostasis. Cellular and Molecular Life Sciences. 2018. 75. 3877-3894.
16. Kim J.K. et al. Muscle-specific SMN reduction reveals motor neuron-independent disease in spinal muscular atrophy models. Clin. Invest. 2020. 130(3). 1271-1287.
17. Khayrullina et al. SMN-deficiency disrupts SERCA2 expression and intracellular Ca2+ signaling in cardiomyocytesfrom SMA mice and patient-derived iPSCs Skeletal Muscle. 2020. 10. 16.
18. Wijngaarde et al. Cardiac pathology in spinal muscular atrophy: a systematic review. Orphanet Journal ofRare Diseases. 2017. 12. 67.
19. Bowerman et al. Defects in pancreatic development and glucose metabolism in SMN-depleted mice independent of canonical spinal muscular atrophy neuromuscular pathology. Human Molecular Genetics. 2014. Vol. 23. № 13. 3432-3444.
20. Deguise et al. Abnormal fatty acid metabolism is a core component of spinal muscular atrophy. Ann. Clin. Transl. Neurol. 2019 Aug. 6(8). 1519-1532.
21. Simone C. et al. Is spinal muscular atrophy a disease of the motor neurons only:pathogenesis and therapeutic implications? Cell. Mol. Life Sci. 2016. 73. 1003-1020.
22. Flávia et al. Impaired kidney structure and function in spinal muscular atrophy. Neurol. Genet. 2019. 5. e353.
23. Baranello G, Servais L, Day J. et al. FIREFISH Part 1:1-year results on motor function in infants with Type 1 spinal muscular atrophy (SMA) receiving risdiplam (RG7916) | Survival, ventilation and swallowing ability in infants with Type 1 SMA receiving risdiplam (RG7916) (1-year results). Presented at the International SMA Researcher Meeting in Anaheim, CA; June 27—30, 2019. CureSMA Oral Presentation.
24. Baranello G, Bloespflug-Tanguy O., Darras B. et al. FIREFISH Part 1: 24-month safety and exploratory outcomes of risdiplam (RG7916) in infants with Type 1 spinal muscular atrophy (SMA). Presented at the World Muscle Society Virtual Congress; September 28 — October 2, 2020. WMS Poster.
25. Servais L., Baranello G., Masson R. et al. FIREFISH Part 2: Efficacy and safety of risdiplam (RG7916) in infants with Type 1 spinal muscular atrophy (SMA). Presented at the Cure SMA Virtual Annual Conference; June 8—12, 2020. CureSMA Oral Presentation.
OTpuMaHo/Reeeived 10.10.2020 Pe^H30BaH0/Revised 24.10.2020 npuÏÏHZTOgogpyKy/Accepted 02.11.2020 ■
4б
Мiжнaродний невролопчний журнал, ISSN 2224-0713 (print), ISSN 2307-1419 (online) Том 16, № 7, 2020
Свистильник В.А.
Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, г. Киев, Украина
Современные диагностические аспекты спинальных мышечных атрофий
и стратегии терапии у детей
Резюме. В статье представлены современные данные об особенностях диагностики спинальных мышечных атрофий (СМА) у детей. Показано, что мутации гена выживаемости мотонейронов обусловливают недостаточный синтез соответствующего белка, что оказывается критичным для выживания мотонейронов и приводит к их дегенерации с развитием системных поражений в виде прогрессирующей мышечной слабости, мышечной гипотонии, атрофии мышц, проксимальных симметричных вялых парезов, потерей пациентом двигательных функций, развитием бульбарного синдрома, парадоксального брюшного дыхания, поражений сердечно-сосудистой, дыха-
тельной системы, костной ткани и внутренних органов. Таким образом, своевременно проведенное генетическое обследование подтверждает клинический диагноз СМА и обеспечивает раннюю диагностику и назначение адекватной терапии таким больным. Более того, лечение СМА согласно современным стандартам, в том числе с применением новых препаратов бо-лезньмодифицирующей терапии, способно замедлить прогрес-сирование и стабилизировать течение заболевания. Ключевые слова: спинальная мышечная атрофия; прогрессирующая мышечная слабость; болезньмодифицирующая терапия
V.O. Svystilnyk
Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Kyiv, Ukraine
Contemporary aspects of spinal muscular atrophy diagnosis and the treatment strategies in children
Abstract. The article presents up-to-date data on the peculiarities of the diagnosis of spinal muscular atrophy (SMA) in childhood. It has been shown that the progressive motor neurons degeneration in the spinal cord and brainstem resulting in system damage, such as progressive muscle weakness, hypotonia, muscles atrophy, developmental delay, bulbar syndrome, paradoxical breathing, heart, respiratory failure, damage to the bones and internal organs, is caused by survival of motor neuron 1 gene mutation, which codes for a full-length survival motor neuron protein necessary for motor neu-
rons. Consequently, genetic testing is important to confirm SMA diagnosis as early as possible to prescribe treatment for the patients in time. Moreover, prescribed SMA treatment according to contemporary standards using the new disease-modifying medicines have created a turning point in SMA management and it appeared to slow disease progression and prolong motor development and ability to walk compared to the known natural history. Keywords: spinal muscular atrophy; progressive muscular weakness; disease-modifying therapy
