CC BY
43
УДК 551.242.1 (477.7)
Л.С. Осьмачко1
СТРУКТУРА ОКРЕМИХ ДІЛЯНОК УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА ЯК РЕЗУЛЬТАТ ПЕРЕСІЧЕННЯ ТЕКТОНІЧНИХ ПОТОКІВ
"... разломам обычно приписывается роль пассивных отдушин... Особая роль динамометаморфизма в широком смысле в ремобилизации рудного вещества и создании высоких его концент рации особенно наглядна, если рассматривать общие закономерности размещения рудных тел в рудных полях по отношению к тектонофациальным схемам последних.
_ изучение мелких структурных форм в зонах динамометаморфизма ввиду их конгруэнтного характера имеет важное значение для выяснения региональной тектонической структуры
Е.И. Паталаха
Морфологія різних ділянок Українського щита (УЩ) сформована однотипними структурними парагенезисами впродовж декількох етапів дислокаційних перетворень порід. З огляду на конгруентний характер структурних форм виведено узагальнену схему будови (образ елементарної комірки ) УЩ як результат поліфазноївзаємодії тектонічних течій різних напрямків. Рудні прояви в цій схемі займають певне місце.
Всім відомі досягнення Євгена Івановича Паталахи в геологічній науці. Це вчення про структурні парагенези, тектонофації, тектонічні потоки та багато іншого. Окрім того Євгеном Івановичем окреслено і генеральну схему розвитку УЩ як продукту лінеаризації за раннього докембрію та субдукції південно-західного форланду Східно-Європейського кратону під орогенічне обрамлення за неогею [9, 10, 12]. З цих позицій внутрішня будова УЩ як передсубдукційного валу є гібридно-поліфазною, Балтійсько-Каспійський пояс краєвих прогинів е результатом відносного занурення передсубдукцій-ної зони. Експериментальні та теоретичні набутки Є.І. Паталахи виявилися досить ефективним, з практичним виходом, інструментом при розшифровці внутрішньоблокової структури УЩ, в чому неодноразово міг впевнитись автор цих рядків. Зокрема, нами детально досліджено окремі ділянки в межах Приазовського, Волинського, Дністровсько-Бузького мегаблоків та Голова-нівської шовної зони УЩ. Безпосередньо в межах Волинського мегаблоку вивчалася Новоград-Волинська структура. В межах Дністровсько-Бузького мегаблоку досліджено дві ділянки. Перша — на південь від м.Райгорода. За геологічною картою [2] переважну площу у цьому районі займають плагіог-раніти біотитові й роговообманково-біотитові та плагіомігматити тіньові і діоритового складу Звенигородського комплексу; також тут мають місце порівняно невеликі виходи метаморфічних порід дністровсько-бузької серії
© Л.С.Осьмачко1:
1 ДНУ Відділення мо{>ської геології та осадочного рудоутворення ННПМ ПАН України, м. Київ.
архею та граніти і мігматити біотитові й біотит-амфіболові кіровоградського комплексу нижнього протерозою. Утворені всіма цими породами тіла мають північно-західне простягання. За металогенічною картою [4] тут розвинені породи формації діяфторит-діоритової (собітів) та лейкогранітової і апліт-пегматоїдних гранітів нижнього протерозою. Друга досліджена нами побузь-ка ділянка розміщена дещо на південь від м.Гайворона та за картою [2] також представлена метаморфічними породами дністровсько-бузької серії й Звенигородського комплексу архею та утвореннями хащувато-завалівської світи бузької серії нижнього протерозою. Всі вони мають субширотне простягання. За картою [4] ця ділянка складена породами мігматит-ендербіто* вої формації нижнього архею та гранітової нижнього протерозою. Межа між ними простягається з ПнСх на ПдЗх. Дослідженнями охоплено й інші невеликі ділянки в басейні р.Південного Бугу.
В межах Голованівської шовної зони досліджено ділянку по р.Ятра-ню між сс.Перегонівка та Покотилово. За картою [2] ця ділянка складена породами дністровсько-бузької серії та ендербітами немирівського комплексу архею, утвореннями хащувато-завалівської світи бузької серії та гранітами агілітоїдними й апліто-пегматоїдними бердичівського комплексу нижнього протерозою. Всі зазначені породи простягаються на північний захід. За картою [4] тут виділені породи мігматит-ендербітової формації нижнього архею, дуніт-иеридотит-габрової формації верхнього архею та граніт-мігматитової й мігматит-нлагіогранітної формацій нижнього протерозою.
В межах Приазовського мегаблоку досліджено три ділянки. Перша представлена досить відомим строкатим набором порід, які виповнюють Сорокинську зону розломів, та гранодіоритами Осипенківського масиву. Друга ділянка на західному крилі Мангуського синклінорію, сформована утвореннями центрально-приазовської серії та илагіогранітами і плагіомі-гматитами верхнього архею — нижнього протерозою. Аналогічні породи у межах третьої приазовської ділянки, розташованої в межиріччі Кальчик-Кальміус (балка Тернова).
За результатами проведених робіт встановлено, що структурна канва зазначених ділянок є подібною: сформована різновіковими, поетапно утвореними структурними парагенезисами. Кожен з останніх має властиві лише йому форми вияву, речовинне наповнення тощо. Дані досліджень для полегшення сприйняття подаються в табличному вигляді для етапів дислокаційних перетворень порід 1-4 відповідно в таблицях 1-4.
Дислокаційні перетворення наступних етапів не розглядаються, оскільки вони не несуть суттєвих динамометаморфічних змін гірських порід.
Як видно з наведеного матеріалу, структура усіх досліджених ділянок УЩ та, скоріше, й інших має добре виражену деформаційну гібридну анізотропію, що певним чином орієнтована в просторі. Анізотропія виражена відповіднихми мікро- та мезоструктурами, які є ознаками високорухо-мого стану [11] (ламінарної течії) речовини раннього докембрію: 1) регіональний розвиток сланцюватості та лінійності; 2) тісно зближені площини сланцюватості — зміщеннями охоплюється великий об’єм речовини; 3)бу-динаж та розлінзування — “результат разрыва жестких слоев, увлекаемых ламинарно текущей средой” [11, с. 119]; 4) структури пересічення смугас-
Таблиця /. Структури етапу-1
Ділянки 11 межах Елементарні та прості егрукіури 16]. потужності, співвідношення ДОВГОЇ ОСІ ДО короткої Азимут проегяіяння структур та орюїпшія довгої осі Породи р-Т умови форму- вання Складні [6] егрукіури, їх розміри, співвідношення довгої осі до короткої Відповідність хроностра гш -рафічшім одиницям та геологічним об'єктам
Приазов-ського мегаблоку (Детально описано в роботі [7| > Сланцюватість, шліровісгь -мм; смугастість см; 1:10 і > Північно-східний (рис. 1) Мігмати- ти: гнсйси та гранодіорити Гранулі тової амфібо-літової «|>ацій метаморфізму ЛІНЗОВНДНІ блоки-релікти — м — перші км; 1 :4 Фрагменти в межах поширення порід західно-: центрально-нрн-азовської серій та Осипенківською масиву
Волинського мегаблоку (Детально описано в роботі [8]) Сланцюватість, иіліровість — мм; 1:10 і > -II-(рис. 2) Мікро- гнейси; кваршпи, гранітоїди -II- Лінзовндні тіла — см — десятки см; 1:4-5 Фрагмент в межах залягання новоірад- ВОЛННСЬКОЇ ТОВ1ПІ
Дністров- сько-Бузь- кого мегаблоку Сланцюватість, шліровість мм; смугастість — см —десятки см; 1:10 і > -//. (фото) Крнста-лосланці, гранітої-ди. чар-нокітоїди •II- Лінзовндні блоки-релікти — м — перші км; 1 :4-5 Породи дністровсько-бузької серії та гайворонського комплексу
Голованів-ської шовної зони Смугастість — мм; 1:10 і > -//-(рис. 3) Кварцігпі. крисга- лосланці -II- Лінзовндні тіла — см — перші м; 1:57 -//-
Таблиця 2. Структури стану-2
ДІЛЯНКИ В межах; Елементарні та прості структури. ноіужносгі. співвідношення довгої осі до короткої Азимут простягання структур та орієнтація довгої осі Поро- ди р-Т умови формування Складні структури, їх розміри, співвідношення ДОВІ ої осі ло корогкої Відповідність хроно-стратнірафічним одиницям та геологічним об'єктам
Прназов-ського мегаблоку (71 Сланцюватість, смугастість -перші см; 1:10 Меридіо- нальний Г рані- тоїди, і-рано- діори- ти Амфіболі- тової фаній метамор- фізму Лінійно- лін завидні зони крис-талізаційнослан-цюватої га гней-суватої течій - м перші км; 1:7 Фраї менти в межах поширення порід центрально-ириазовської серії га Осипенківсько-і о масиву
Волинського мегаблоку [8] Сланцюватість, 1:7 -//-(рис. 2) Грані- гощи -//- -//- Фрагменти по і ранпхУСдам Новоірад-Волин-ської струкі ури
Дніст- ровсько- Бузького мега- блоку Автором не спостережено, але описані в роботах [1,5] див. (1,5]
Голова- нівської шовної зони Сланцюватість, шліровісгь - см; Будинаж см -десятки см; 1:7 •//■ (рис. 3) Грані- тоїди, чарно- кітої- ди Закладена зона га інші подібні їй. остаточно сформована! 14] в палеонротерозої
Таблиця 3. Структури етапу-3
Ділянки в межах: Структурний парагенезис, потужності тіл, співвідношення довгої осі до короткої Азимут простягання структур га орієнтація довгої осі Породи р-Т умови формування Складні структури, їх ро іміри. співвідиоше иня довгої осі до короткої Відповідність хроно-сі раїн-графічннм одиницям га геолотічним обсктам
Прназов-ського мегаблоку (7| Сланцюватість, шліровість — мм; смугастість см; Будннаж, структури пересічення сланцюватістю смугастості 1:10 і > Північно-західний, горизонтальна (рис. І) Мігматити. амфіболіти, глиноземисті сланці, гранодіорити, і рані гоїли Амфіболі-тової, епідот амфібо-літової фацій мст аморфізму В'язкі розломи, зонки та зони тектонічно ї течії; км; 1:10 і > Сорокінська зона розломів, “крила” Мангуського синклінорію, іакож окремі 'ЗОНКИ в його та Оснпен-ківсі.кого грано-діорні свого масиву межах
Волинською мега-блоку [8] Сланцюватість, будннаж — см десятки см; 1:7 і > -II- (рис.2) Гнсйси; Кварцити, грані-тоїди -II- Зони тектонічно ї течії; км; 1:7 і > Майже увесь об'гм НОВО-град-волин-ської товші та породи тетерівської ссріїї
Дніст- ровсько- Бузького мсга- блоку Сланцюватість, шліровість — мм; структури пересічення сланцюватістю смугастості; 1:7 -II- (фото) Кристало сланці, гранітої-ди, чар-НОКІТОЇДИ -И- Зонки та зони тектонічно ї течії км; 1:8 і > Південно-західна часпітта Дністровсько-Бузького мега-блоку, породи бузької серії, бердичівською та побузького комплексів
Голова- нівської шовної зони Шліровість, будинаж см десятки см; 1:7 і > -II-(рис. 3) Кварцити, чар-НОКІТОЇДИ, іранігоїди -II- Зонки та •зони тектонічної течії — в'язкі розломи; м — км; 1:7 і > Породні асоціації неоар-хею палеопро-терозою Голованівської зони. Також див. [5]
тості сланцюватістю до формуіання складок сланцюватої течії. “С точки зрения кинематики они являются результатом ритмичого измепения скорости но фронту потока и возникают в конечном итоге вследствие деформации слоев торцами микролитонов.” [11, с. 51]; тощо. Особливо яскраво анізотропні структури проявлені в таких зонах як Сорокинська, західне й східне “крила” Мангуського синклінорію, міжблокові зони.
Течія гірських порід реалізується завдяки одночасним взаємному нро-сковзуванню окремих частинок (атомів, зерен) гірських порід та направленій перекристалізації. “ ...слоям течения вязкой жидкости отвечают мик-ролитоны тектонитов, плоскостям течения — кливаж, линиям течения — линейность и т.д. Чем интенсивней динамометаморфизм, тем, очевидно, ближе такое представление к истине... эта деформация представляет собой комбинацию сплющивания и сопряженного с ним сдвига микролитонов, плоскости и оси а которых совпадают” [11, с. 41, 42]. Отже, структура дос-
Таблиця 4. Структури етапу-4
ДІЛЯНКИ Н межах Структурний парагенезис, потужності тіл, співвідношення довгої осі до короікої Азимут просипаних структур та орієнтація довгої ОСІ І Іороди Р-Т умови формування Складні структури, їх розміри, співвідношення довгої осі до короткої Відповіднісіь хроно-страти- ірафічиим одиницям га геологічним І об'єктам
ГТриазов- ського мега- блоку Сланцюватість. розлінзування, кліваж; мм-см; 1:7 і > Широтний до північ* но-захід-ного. вертикальна Амфіболі пі, глиноземисті та зелені сланні, гранодіорити, гра-нітоїіш Епідот-амфіболіто-вої, зелено-сланцевої фацій метаморфізму В'язкі розломи, зонки та зони тектонічної текчії; м км; 1:7 і > Зелснослан-цеві товщі в межах Copo- І кннськоїзони розломів та Мангуського синклінорію
Волин- ського мсгабло- ку Смугастість (ішііровісгь), сланцюватість, розлішування, структури вторинної гранітизації та мігмати-заиі: мм-см; 1 ;8 і > Широтний та північно-східний, вертикальна < рис2) Гнейси, Кварцити. іра-нітоїди, мігматити Амфіболіте вої фації метаморфізму Зонки та зони тектонічної течії; м км: 1:8 і > Окремі зони, переважно по периферіи Новоград- Волннської западини
Дністровсько- Бузького мегаблоку Не спостережено див. [І]
Голова- нівської шовної зони Структури вторинної гранітизації, в'язкого розлінзування га будинажу;см; 1:8-9 Широтний, до північно-західного (рис. 3) Граніто- їди Епідогамфі-болітової, зслснослан-цевої фацій метаморфізму Зонки тектонічної течії, вторинної гра-нітгаації, в'язкі кл і важні розломи м — км; Окремі зонки, що накладаються на утворення попередніх етапів
ліджених ділянок має всі ознаки тектонічних потоків [10]: напрямок переміщення речовини, береги, серединні масиви тощо, причому часто декількох потоків, що різняться речовинним наповненням та напрямками.
На ділянках пересічення тектонічних течій виникає складчастість, що перетинається [13], яка відмічена на більшості досліджених ділянок. На відміну від “звичайної” складчастості в даному випадку гірські породи уже пе можуть деформуватися складчасто у звязку із зниженням в’язкості при деформації, а реагують перебудовою структури починаючи з рівня кристалічної гратки мінералів. Звідси маємо лінійність, що пересікається. Особливо яскраво така лінійність проявлена в південній частині Голованівської шовної зони. Це підтверджується до того ж і наявністю тут гібридних (за формою тіл, мінеральним складом, віком тощо) породних асоціацій, що мають ознаки і “Дністровсько-Бузькі, і Росинсько-Тікицькі”.
У світлі викладеного, досліджені ділянки кристалічного фундаменту мають подібну перехресно-складчасту будову як результат пересічення та взаємодії знаконеремінних зсувних в’язких потоків різних напрямків. З цього та спираючись на супідрядне віддзеркалювання, виведено узагальнений вигляд структри кристалічних утворень УЩ (рис. 4), адже центральним питанням “является обоснование критериев выделения локальных деформацион-
Рис. І. Структури перетину утвореннями вторинної гранітизації пікнічно-західного просі ні ання смугастості північно-східного простягання
Речовинно перші відповідають гранітам-граносієяитам (2); другі -- гнейсам (1) га гранодіоритам (І.І) 2.1 лінзовндні релікти гнейсового — граноліоритового складу серед новоутворень. Східне крило Ман-гуськогосннклннорію, балка Тернова, правий приток р. Кальміусу
Рис. 2. Картосхема ділянки детальних досліджень у межах Новоірад-Волинської структури
І — смугастість етапу-1 як внутрішня організація будин етапу-3; 2 — зони роп -нейсування стаиу-2; сланцюватість: 3 по гнейсах, За по гранітоїдах етапу-3; 4 смугастість,сланцюватість, зонки вторинної гранітизації та мігматизації етапу-4; 5 — зонки ультрамілонітизаиії стану-5.
Рис. 3. Структурна картосхема ділянки детальних досліджень у межах Головані-вської зони
І —смугастість північно-східного простягання етану-] як вну трішня організація бу-лнн стапу-2 (речовинно не кварцити, крис-талосланці); 2 — зоика в'язкої течії меридіонального простягання етапу-2 (речовинно — ендербітн); 3 зонка кристалізаційно-сланцюватої течії північно-західного простягання стапу-3 (речовинно — гранітоїд білий середньозернистий з гранатом), 3.1 - лінзо-, ромбоподібні релікти утво-
рень попередніх етапів; 4 зонка вторинної і рані і изації та мігматизації етапу-4,4.1 релікти більш древніх структур берега р. Ятраня, .між сс. Орловим-Покотшювим
Ряс. 4 Узагальнена позамаештабна схема формування структури УЩ раннього докембрію І IV етапи формування та відповідні їм утворення. І — структури етапу-1 еоархею, різною мірою проявлені на різних ділянках УЩ; II - структури етапу-2 палеоархею меридіонального простягання. фрагментарно проявлені в межах майже усіх блоків УЩ. їх напрямок наслідують повторно оновлені в лалеопротерозої Інгуло-Інгулецька та Кіровоградська частина УЩта, вірогідно, і міжбло-кові зони; III структури стапу-3 мезо- неоархею (північно-західногоиростяі ання)з різною інтенсивністю. охоплюють всю територію УЩ. На ділянках слабкої інтенсивності структуризаиії даного егапу проглядають у вигляді “вікон" більш древні утворення — Дністровсько-Бузький, ГІри-азовський мегаблоки. На ділянках високої інтенсивності дислокаційних перетворень більш ранні структури повністю знишені Волинський мегаблок, Сорокннська зона, “крила" Маніуського синклінорію тощо; IV — структури етапу-4 палсопротерозою північно-східного простягання, ними переважно охоплено північну частину Волинського мегаблоку — Осницька, Сущано-Пержанська, Новоград- Волинська зони та ін. Овальні широтно орієнтовані тіла — рудолрояви
Рис. 5 Структурна схема, що пояснює перехресно-складчасту будову ділянки пересічення Дніє іровіько-Бузької та Інгуло-Іигулецької зон лінеаризації. Витоки див. в роботі Е.І. Паталахн “Геолинамнческая ехема Волынекою мегаблока Украинского шита. (Специфика компрессионного развития)” в цьому ж номері журналу:
І — релігій, що відповідають дислокаційним утворенням етапів-1 та-2 — породи дністровсько-бузької серії та гайворон-ського (нсмнрівського) комплексу со- палеоархею; 2 —Днісі-ровсько-Бузька зона лінеаризації мезо- неоархею. сформована на етапі-3, породи бузькоїссрії. бердичівського та побузь-кого комплексів; 3 — Інгуло-Інгулецька зона порівняно слабкої лінеаризації оновлена в лалеопротерозої — породи інгу-ло-інгулецької серії. Звенигородського та житомирського комплексів; 4 - Голованівська шовна зона як зона інтенсивної лінеаризації, підновлена на початку палеопротерозою;
5 Осницька. Сущано-Пержанська зони лінеаризації сформовані наприкінці палеопротерозою і а супутні їм утворення. відповідають етапу-4; 6 Новоград-Волинська структура та інші подібні їй як результат пересічення різновікових зон лінеаризації; 7 Коростенський плутон; 8 — обведено жирною рамочкою — перехресио-складчасга ділянка як ре зультат пересічення тектонічних потоків раннього докембрію
ных структур докембрия, познание закономерностей их строения и способов сочетания в более крупные структуры” [15, с. 4].
В межах кожного з потоків вирізняються ділянки зі слабо вираженою тектоно-метаморфічною трансфомацісю й лінеаризацією порід, де проглядають релікти давніших утворень; ділянки-смуги з інтенсивною лінеаризацією, де давніші утворення повністю знищені та сформовані петрострук-турні новоутворення відповідно до рТ умов деформацій; також ділянки з усіма проміжними ознаками між зазначеними. При цьому утворення відносно нового речовинного нановнсния структур кожного з етапів формувалися за рахунок речовини давніших утворень. Такі перетворення, обі'рунтовано(кожнимсвоєрідно)Є.І. ГІаталахою, О.І. Слензаком, В.М. Ве-недиктовим, О.І. Чередніченком [16], М.Г. Павичем. Остаточна будова ділянок є гібридною, але найяскравіший слід у вигляді орієнтації та ступенів метаморфізму структурних парагенезисів залишає найбільш інтенсивний потік.
Зокрема, Новоград-Волинська “западина” є результатом пересічення тектонічних течій впродовж чотирьох етапів, остаточно її контур сформовано деформаціями північно-східного простягання на четвертому етапі. Породи обрамлення “западини” (речовинно-структурне наповнення Волинського мегаблоку разом з суміжною частиною Дністровсько-Бузького) є результатом подібного пересічення, що відбувалось у три та менше етапів, але тут майже з однаковою інтенсивністю проявлені иарагенезиси кожного.
Захід-південно-західна частина Дністровсько-Бузького мегаблоку — одна із найдавніших зон лінеаризації з домінантою структурної складової північно-західної орієнтації (В.М. Венедиктов тут виділяє сім циклів тек-тоно-метаморфічних трансформацій порід [1]). Також і Сорокинська зона та “крила” Мангуського синклінорію несуть в собі ознаки тектоно-метаморфічних трансформацій чотирьох етапів, але остаточно сформовані як зони інтенсивної лінеаризації! північно-західного простягання на третьому етапі. Інгульський, Росинсько-Тікицький мегаблоки та Голованівська шовна зона — зони лінеаризації з генеральним субмеридіональним структурним планом (у роботі [5] для фрагменту Голованівської шовної зони виділено сім етапів дислокаційних перетворень порід, чотири з них проявились у висо-коиластичних умовах). Південна частина Дністровсько-Бузького мегаблоку (рис. 5) між Немирівскою і Тальновською зонами розломів (на ділянці пересічення “гранулітової дуги” та Голованівської зони )є гібридним тілом як результат перетинання ранньодокембрійських складчастостей.
Фото. Структури перетинання смугастості (1) піннім-но-східного простягання сланцюватістю (2) до утворення складок ламінарної течії північно-західного простяганим. Речовинно— гнейси анісіровсько-бузь-кої серії. Південна околнпн м. Гайворона
Висновки
Будова досліджених ділянок УЩ є реактивним утворенням на багатофазну та різнонанравлену компресію ззовні. Звідси виникають наступні завдання: 1) уяснити (можливо просто визнати), що ж відбувається в деталях, як на мінеральному рівні, з кожним етапом деформацій, відбувається трансформація речовини одних структур у речовину інших (можливо простежити зміну хімізму); 2) підтвердити послідовність формування тектонічних потоків методами абсолютної геохронології; 3) обґрунтувати відмінність речовинного навантаження для однотипних структур різних ділянок УЩ, як припущення, це прояв диференційованих за інтенсивністю тектоно-метаморфіч-них трансформацій); 4) ідентифікувати кінематичні пари до охарактеризованих переважно структур стиснення та зсуву — структури розтягування, або тіні тиску. Така ідентифікація важлива вважаючи на те, що, як визнано уже багатьма дослідниками, деформація провокує ремобілізацію та перерозподіл рудної речовини відповідно до полів напруг. Чим більше етапів деформацій, тим більші концентрації рудних компонентів у певних типах структур — тінях тиску. Ймовірніше, їм відповідають ділянки розвитку інтрузивних (з загальноприйнятих позицій) та ультраметаморфічних порід (так звані плутони) та “западини” широтного простягання, що з ними асоціюють, виповнені гнейсами і кристалосланцями. Адже відомі в досліджених районах рудопрояви та родовища (Сурозьке, Новоград-Волинські, Кіровоградські тощо) приурочені до структур широтних орієнтацій, що опірюють в’язкі зсуви північно-західного та меридіонального простягань.
Спираючись на те, що всі ділянки, які вивчалися, мають подібну морфологію, можна прогнозувати таку подібність і для інших ділянок УЩ, а звідси і приуроченість рудних проявів до структур, близьких вищеозначеним.
Кінематична подвійність структур докембрію, як закономірне співіснування складових зсуву та прокручування обгрунтована О.І. Слензаком, а структури, що нами охарактеризовані — зони інтенсивної лінеаризації та утворення, які їх оперюють, мають багато спільних ознак зі структурами “сдвига, качения и скручивания” та лінзовидними [3, 15]. Окрім цього, послідовність формування та вік макроструктур, що виділені, досить близькі до геохронологічної періодизації “... геологической истории докембрия УЩ на основании надежных датировок вулканитов, гранитоидов и метаосадоч-ных пород...” [17, с. 91 та 14]; зроблені кроки в напрямку ідентифікації виділених структур із загальноприйнятими хроностратиграфічними одиницями. Лише таке поєднання надбань щодо деформаційної та речовинної впорядкованості глибоко метаморфізованих утворень раннього докембрію може наблизити дослідників до розшифровки внутрішньоблокової сутруктури УЩ, а звідси до встановлення закономірностей розміщення корисних копалин.
1. Венидиктов В.М. Поли циклическое развитие гранулитовой фации.— К.: Наукова думка, 1986.— 264 с.
2. Геологическая карта кристаллического основания Украинского щита. Мас-
штаб 1:500 ООО / Гл.редактор Н.П. Щербак, сост. В.М. Клочко, В.Г. Пастухов и др.-Мииистерство геологии УССР, 1983. 9л.
3. Закономерности развития региональной тектоники Украины / Бондарчук В.Г., Чебаненко И.И., Довгаль К).М. и др.— К.: Паукова думка, 1983.— 180 с.
4. Комплексна металогенічна карта України. Масштаб 1:500 ООО / Гол. редактор С.В. Гошовський, автори: Л.С. Войновськнй, Л .В. Бочайтаін. Міністерство еко логії та природних ресурсів України, 2002 — 16л.
5. Кравченко Д.В. Реологічні типи, умови та етапи формування дислокаційної
тектоніки Голованівської шовної зони та її обрамлення на прикладі Середнього Побужжя: автореф. дис. канд. геол. наук. K., 2005. 20 с.
6. Лукіснко О.І. Структурна геологія з основами структурно-парагеиетичного аналізу.— K.: ВПЦ Київський університет, 2002.— 367 с.
7. Осьмачко Л.С. Типи, умови та етапи формування дислокаційної тектоніки Сорокинської зони та її обрамлення (із позицій тектонофаціального аналізу): автореф. дис. канд. геол. наук.— K., 2004.— 25 с.
8. Осьмачко Л.С., Паталаха М.Є. Новоград-Волинська структура продукт відроджених та накладених тектонічних потоків раннього докембрію // Геол. журн. 2006.— № ?.— здана до друку.
9. ГІаталаха Е.И. Геодинамическое моделирование типовых геологических структур.— K.: ЕКМО, 2005.— 144 с.
10. Паталаха Е.И., Лукиенко А.И., Гончар B.ß. Тектонические потоки как основа понимания геологических структур.— Киев, 1995.— 159 с.
/1. Паталаха Е.И. Механизм возникновения структур течения в зонах смятия.— Алма-Ата: Наука, 1970.— 215 с.
12. Паталаха Е.И., Сенченков И.К.. Трофименко Г.Л. Проблемы тектоно-геоди-намической эволюции юго-западногофорланда Восточно-Европейскогократона.— К.: ЕКМО, 2004.— 233 с.
13. Паталаха Е.И., Слепых Ю.Ф. Пересекающаяся складчатость.— М.: Недра, 1974.— 115 с.
14. Пономаренко A.Н. Уран-свинцовая геохронология раннего докембрия Украинского щита: автореф. дисс. док.геол.наук.— К., 2003. 40 с.
15. Слензак О.И. Локальные структуры зон напряжений докембрия.— К.: Наукова думка, 1984.— 102 с.
16. Чередниченко АЛ. Тектоно-физические условия минеральных преобразований.— К.: Наукова думка, 1964.— 183 с.
17. Щербак Н.І1. Эволюция раннедокембрийской коры Украинского щита // Минерал, журн.— 2003.— 25 — № 4. С. 83-91.
Морфология разобщенных участков УІЦ сформирована подобными структурными парагенезисами на протяжении нескольких этапов дислокационных преобразований пород. Ввиду конгруэнтного характера структурных форм выведена обобщенная схема строения (образ элементарной ячейки) УЩ как результат полифазного взаимодействия тектонических потоков разных направлений. Рудные проявления в этой схеме занимают определенное место.
Morphology of isolated sections of the USh is formed by equals structural paragenesis for some stages of dislocation reorganizations of the rocks. In view of congruence of structural forms it is bringed out generalised scheme of texture (image elementary cell) USh as the result of polyphase interaction of heterovectorial tectonic flows. Ore chutes hold a certain place in this scheme.
