CC BY
29
Т.В. Понедельчук
СТРАТЕГИЯ УПРАВЛЕНИЯ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫМ КАПИТАЛОМ...
УДК 330.1
СТРАТЕГИЯ УПРАВЛЕНИЯ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫМ КАПИТАЛОМ ПРЕДПРИЯТИЯ
© 2015
Т.В. Понедельчук, доцент кафедры экономики предприятия, финансов и финансово-экономической безопасности
Уманский государственный педагогический университет имени Павла Тычины, Умань (Украина)
Аннотация. В статье сформулирована экономическая сущность интеллектуального капитала; рассмотрены подходы к формированию стратегии управления интеллектуальным капиталом.
Ключевые слова: интеллектуальный капитал, управление, стратегия, предприятие, человеческий капитал, потребительский капитал, структурный капитал.
Постановка проблеми. Управлшня штелектуальним капталом пвдприемства е досить актуальним питаниям сьогодення, адже дозволяе суб'ектам господарювання тдвищити свою конкурентоспроможисть, досягти кращих економiчних результата, посилити стшшсть тд час кризових явищ на ринку. Головною проблемою в управлшп штелектуальним капталом й доа залишаеться практична сторона, що пов'язано iз неоднозначним розумшням сутносп та структури 1К, методiв його вимiрюваиня, особливостей залежно ввд галузево! приналежиостi пвдприемств, а також трансформацп iнтелектуального капiталу у варпсп результати дiяльностi пдприемства. Одним iз можливих варiантiв вирiшения зазначено! проблеми е застосування економiко-математичного моделювання, результати якого дадуть можливiсть приймати обгрунтоваи управлiнськi рiшения.
Остаинi два десятилггтя концепцiя iнтелектуального капiталу викликае пдвищену увагу у науковому середовищi. Велика кшьшсть науковцiв, як практиков так i теоретиков, обговорюють важливiсть даного поияття у заснованiй на знаниях економщ. У зв'язку з цим досить актуальним постае питания сутносп штелектуального капiталу, а також аналiзу його структури, адже саме ефективне використання такого капталу дозволяе значно тдвищити яшсть продукцп, шформацп, нових управлшських технологiй та виробничих шновацш, що е обов'язковою складовою економiчноl полiтики сучасного пдприемства.
Аналiз останпх наукових дослiджень. Вивчениям проблематики формування теоретичних основ iнтелектуального капталу займалися такi вченi як: Т. Стюарт, Л. Едвшсон i М. Мелоун, А. Брукшг, К. Свейб^ Дж. Фгтз-енз, Д. Форей, Дж. Рус, Н. Бонтiс, I. 1ванюк, та iн. Разом з тим, питания сутносп iнтелектуального капiталу, його структури а також стратеги управлшня залишаються актуальними i надалi, що потребуе подальших дослвджень.
Метою статп е визначения сутпсно1 характеристики та стратеги управлшня штелектуальним капталом пдприемства.
Основнi результати дослiджения. 1нтелектуальний капггал е ввдносно новим поияттям, яке ще немае чггкого визначення. Не дивлячись на це, на думку багатьох вчених, дана категорiя е вирiшальною у прибутковосп пiдприемства. Так, згiдно з ствердженням М. Козака [1] так1 традиции ресурси як земля, праця, каптал не зникли, але стали другорядними. На пiдтримку цього Д. Форей, у сво!х дослiдженнях, ввдзначае, що в еконо-мiцi заснованiй на знаниях вклад нематерiальних активiв б№ш вагомiший н1ж матерiальних i е найважлившим активом оргапзацп [2]. Стае зрозумшим, що в умовах ринково! економiки iнтелектуальний капiтал стае основою для збшьшення продуктивностi пращ та успiшного розвитку пiдприемства загалом. Крiм того, глобальна конкуренцiя та боротьба з бiзнес-загрозами як на мюце-вому так i глобальному рiвнях, потребують поглиблено-го вивчення сутносп поняття «штелектуальний каптал» та вмшого впровадження знань про нього.
Так, М. Есшндаров вважае, що штелектуальний капiтал - це система характеристик, що визначають здатнiсть людини, тобто як1сть робочо! сили, тобто
прапвника пвдприемства, фiрми або корпораци, що створюе товар чи послуги, в цiлях !х вiдтворення на основi персонiфiкованого економiчного iнтересу кожного суб>екта i !х сукупностi [3].
Дж. Фгтз-енз стверджуе, що штелектуальний каптал е «штелектуальною власпстю» компани i складае ланцюг процесiв пов>язаних з мережею рiзних видiв ввдносин i людського капiталу [4, с. 23]. З шшого боку, вш називае здатнiсть фiрми отримувати прибуток вiд власного iнтелектуального капiталу. Це пояснения також визначае штелектуальний каптал як ввдносини мiж працiвником, 1хпм оточенням i структурою в якш вони працюють.
Тако! ж думки дотримуеться i Б. Леонтьев, розумiючи пiд штелектуальним капталом варпсть сукупностi наявних у пвдприемства iнтелектуальних активiв, включаючи штелектуальну власнiсть, його природнi й придбап iнтелектуальнi здiбностi й навички, а також накопичеп ним бази знань i кориснi в1дносини з шшими суб'ектами [5].
А. Брук1нг [6] пропонуе ще бiльш точнiший подш, зг1дно якого iнтелектуальний капiтал включае чотири компоненти:
• ринковi активи;
• активи пов'язап з людським фактором;
• активи шфраструктури;
• штелектуальп цiнностi.
На думку I. 1ванюка [7, с. 5], iнтелектуальний каптал являе собою сукуппсть таких складових: iнтелектуальний потенцiал (людський капiтал), штелектуальна власнiсть або iнтелектуальна активнiсть (структурний капiтал), ринковi та iнфраструктурнi активи (ктентський капiтал). Вiн визначае, що «сутпсть iнтелектуального капiталу як економiчноl категорil можна визначити як систему економiчних в1дносин, що виникають на рiвнi iндивiдуального в1дтворення капiталу мiж суб'ектами господарювання з приводу виробництва, обмiну, розподiлу i споживання штелектуального продукту» [7, с. 12].
К. Свейбi [8] мае також пкавий пiдхiд, вiн визначае штелектуальний каптал як нематерiальнi ресурси на основi моделi вiдомоl як мониторинг нематерiальних активiв створеною ним же. Вш розрiзняе три концепцil штелектуального капталу: шдиввдуальп навички; вну-тршп та зовнiшнi структурнi одиницi компани.
Не дивлячись на таку рiзноманiтнiсть поглядiв на сутнiсть поняття «штелектуальний каптал» бшьшють в1домих вчених-економiстiв, ще на ранпх стадiях, включаючи Т. Стюарта, К. Свейб^ А. Брукшга, Л. Едвiнссона, Дж. Руса i Н. Бонтiса, погоджуються, що штелектуальний каптал складаеться iз таких трьох ком-понентiв як людський, споживчий i структурний капi-тали. Вони стверджують, що iнтелектуальний капiтал оснований на рiзних нематерiальних ресурсах, а саме: компетентпсть спiвробiтникiв, знания, освгта, вмiння, iнтелектуальна власнiсть, торгова марка, взаемовщноси-ни з клiентами.
У сво1х дослiдженнях В.-1. Ву i Х.-Д. Тсей [9] розширюють вже юнуючу концепцiю iнтелектуального капiталу додаючи до не1 ще два компоненти - сопальний i технологiчний каптали.
Отже, вище викладене дае можливют зробити певне
Т. В. Понедельчук
СТРАТЕГИЯ УПРАВЛЕНИЯ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫМ КАПИТАЛОМ..
узагальнення структури штелектуального компоненти яко! вказанi на рис. 1.
кашталу
Рисунок 1 - 1нтегрована модель iнтелектуального капiталу
Тому, можна зробити висновок, що термш ште-лектуальний капiтал в загалом можна ввднести до всiх нематерiальних ресурсiв, що визначають цiннiсть та конкурентоспроможпсть оргашзаци (пвдприемства). 1нтелектуальний каптал, з точки зору людських ресур-сiв тяжко перевести у фшансовий еквiвалент, тодi як для вах iнших активiв оргаизаци iснують стандартп кри-тери для визначення вартосп. Тому, на нашу думку, цю економiчну категорiю було б правильним ввднести до нефiнансових активiв.
1снуе ряд концепцiй управлiння нематерiальними ресурсами оргаизаци, серед яких слад видшити роботи К. Свейбi, Роберта С. Каплана i Девiда П. Нортона, Г. Хемела i К. Прахалада, П. Сенге та iн. Тим не менш, на наш погляд, у сучаснiй лiтературi недостатньо глибоко дослщжеп питання руху iнтелектуального кашталу, перетворення знань спiвробiтникiв оргаизаци в фiнансовi результати. Нами запропонована концепцiя механiзму стратегiчного управлiння пдприемством, що забезпечуе сталий розвиток оргаизаци в умовах економiки знань (рис. 2). Основи 1де! концепци поляга-ють у наступному:
Ьштимхиоши^ Стюргян! такихТЯ ЦЯЯГзгамил! ¡ЕШЬ ^га ¡50?! ;нгцб уцдщюгеюд кгскэдю
1/
Б елкрс]жия рвштак ьОипашн у виф^иу ЕН^ЬГКН суоол?л ж^ееи ■рПЕракшгат }о1:ыеиш п>ртае]хш)га натиу1
стршаят
Рисунок 2 - Механiзм стратегiчного управлiння iнтелектуальним капiталом оргашзаци
Так, зпдно з запропонованою концеппею механiзму стратегiчного управлiння iнтелектуальним капталом для забезпечення безперервного процесу вдосконалення дiяльностi пiдприемства необхiднi, по-перше, високий рiвень розвитку людського капiталу (професiоналiзм, iнтелектуальнi здiбностi i благонадiйнiсть пращвнишв, !х здатнiсть до змiн, довiра до керiвництва) [10-13]; по-друге, внутршня iнфраструктура, що забезпечуе перетворення знань сшвробггнишв в органiзацiйнi компе-тенци (корпоративна культура, органiзацiйнi процеси i системи) [14-17]. При цьому необхвдно врахувати, що iерархiчне управлшня розвитком iнтелектуального кат-талу вкрай утруднено в силу високо1 швидкосп перетво-рень, невизначеностi результатiв шновацшних процесiв, складностi контролю над дiяльнiстю висококвалiфiкова-них працiвникiв. Тому внутршня iнфраструктура оргаизаци повинна бути вибудувана таким чином, щоб сти-мулювати i пдтримувати процеси самооргаизаци.
В даний час на практищ застосовуються рiзнi типи стратегiй управлшня штелектуальним капiталом [1821]. В основi цих стратегiй лежить модель, що описуе
взаемозв язки мiж людським, споживчим i структурним капталом. При цьому ряд стратегiй формуеться з вико-ристанням знань, отриманих на базi одше1 зi складових iнтелектуального капiталу. Iншi стратеги розробляються на основi взаемоди рiзних видiв iнтелектуального кат-талу. Також юнуе стратегiя, яка характерна для тдпри-емств з високим рiвнем керованосп, оскiльки вона реа-л1зуеться з урахуванням одночасно1 взаемоди i р1вном1р-ного розвитку всiх складових штелектуального кашталу. Дану стратегш, як правило, використовують оргашзаци, що розвиваються i як1 здатнi одночасно ефективно управляти уама складовими iнтелектуального капiталу.
1снуе ряд пiдходiв до формування стратеги управлшня штелектуальним катталом. Реалiзацiя цих пiдходiв iстотно розширюе можливостi менеджменту в сферi пiдвищення якостi штелектуального кашталу. диверсифшуючи структуру цiеl складово1 капiталу. Використання подiбних пiдходiв ефективно в ситуаци, коли розробка та реалiзацiя стратегiй управлiння iнтелектуальним капталом спираеться на високий креативний рiвень персоналу. Цим самим видiляеться значимють людського капiталу в розробцi конкурентноl стратеги пiдприемства. Вибiр пiдходу до формування стратеги управлшня штелектуальним катталом визначаеться ступенем зршосп пвдприемства, тобто залежить в1д етапу життевого циклу пiдприемства. Це пов>язано з тим, що роль складових i окремих елеменпв iнтелектуального капiталу змшюеться в залежностi вщ стади життевого циклу тдприемства. Ця роль також залежить в1д спрямованостi i ступеня новизни iнновацiйноl дiяльностi високотехнолопчного пiдприемства.
Сьогоднiшнi умови, в яких вiдбуваеться формування iнтелектуального капiталу е досить складними. Трансформацiйна криза в Украш зумовила руйнацш науково-технолопчно1 галузi та пiдiрвала духовно-моральну складову нацiонального iнтелектуального капiталу. За роки незалежносп по всiй територи Украши поширилися процеси депопуляци населення, зменшення народжуваностi й зростання смертностi, у тому числ1 й серед населення працездатного вiку; величезних втрат продовжуе завдавати iнтелектуальному капiталу та науково-техтчному потенцiалу Украши мiграцiя висококвалiфiкованих кадрiв; витрати на освiту в Укра1п неухильно зростають, водночас за величиною фшансових втрат на душу населення вона поступаеться бiльшостi краíн свпу, займаючи, зокрема, в Gвропi одне з останшх мiсць, до того ж штелектуальний потенцiал Укра1ни практично не трансформуються у виробництво; низький рiвень фiнансування сфери охорони здоров>я та сфери культури.
Важливо вадштити, що нинiшня ситуацiя в Укрш'ш щодо витрат на науково-досл1дницьк1 та дослвдницько-конструкторсьш розробки е вкрай незадовшьною. Офiцiйнi данi сввдчать, що частка загального обсягу фiнансування в Укрш'ш наукових та науково-техичних робп у ВВП наближаеться до 1 %, тодi як у Швеци цей показник складае 3 %, Япони - 2,97 %, Швейцарп -2,86 %, США - 2,62 %, Нiмеччинi - 2,53 %. За даними Свiтового банку, 85% сукупних свiтових iнвестицiй у науку здшснюють краíни-члени ОЕСР, 11% - Iндiя, Китай, Бразил1я, новi технологiчно розвинутi краíни Сх1дно! Ази i лише 4% - решта краш свiту, в тому числ1 Укра1на.
Отже, виходячи з вище сказаного, при формуванш стратеги розвитку штелектуального капталу необхвдно дотримуватись таких етапiв, як1 можна подати у вигляд1 певно1 алгоритмiчноí структури, що складаеться з таких елеменпв :
• аналiз ринку (сегмента^, оцiнка мiсткостi ринку 1 його сегменпв, динамша ринку, аналiз конкуренци 1 т.д.);
• аналiз внутр1шнього середовища пвдприемства (в т.ч. аудит штелектуального кашталу);
• формування альтернативних стратегш розвитку штелектуального капталу пiдприемства та ви61р
Т.В. Понедельчук
СТРАТЕГИЯ УПРАВЛЕНИЯ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫМ КАПИТАЛОМ...
найприйнятпшо! альтернативи;
• оцшка вартосп iнтелектуального капталу;
• pеaлiзaцiя обрано! стратегй' та оцшка конкурентоспроможносп пвдприемства. Висновок. Для ефективного управлшня
штелектуальним капталом в компани необхщний комплексний пiдхiд. Тшьки побудова повномасштабно! системи оцiнки та управлшня штелектуальним капталом призведе до мaксимiзaцil цiнностi компани Звичайно, так як вс компани мають бiзнес-моделi, що iстотно вiдpiзняються один вщ одного, не iснуе едино! системи управлшня штелектуальним катталом, яка була б максимально устшною в кожнш компани.
1нтелектуальний кaпiтaл оргаизацп потребуе розвинено! системi упpaвлiння, яка виступае у виглядi реально юнуючо! структури, за допомогою яко! упpaвлiння набувае конкретного змюту i конкретний прояв, а функцiя упpaвлiння iнтелектуaльним капталом - практичну pеaлiзaцiю.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Kozak Mercin. Strategic Approach to Intellectual Capital Development in Regions / Mercin Kozak// Int. J. Learning and Intellectual Capital. - Vol. 8 (1). - 2011. - pp. 76-93
2. Foray D. Economics of Knowledge/ D. Foray //The MIT Press, Cambridge. - 2004.- pp. 287
3. Эскиндаров М. А. Развитие корпоративных отношений в современной российской экономике /М. А. Эскиндаров. - М.: Республика. - 1999. -188 с.
4. Fitz-enz J. Rentownosc inwestycji w kapital ludzki / J. Fitz-enz. - Krakow: Oficyna Ekonomiczna. - 2001. -117 с.
5. Леонтьев Б.Б. Цена капитала. Интеллектуальный капитал в российском бизнесе / Б.Б. Леонтьев. —М.: Акционер. - 2002. - 200 с.
6. Brooking A. Intellectual capital. Core Asset for the Third Millennium Enterprise. / A. Brooking //Cengage Learning EMEA. - 1996. - pp. 224
7. Иванюк И. А. Воспроизводство интеллектуального капитала в современных маркетинг-системах/ И. А. Иванюк // Журнал депонированных рукописей. 2002.
- № 6 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.cis2000.ru/publish/books/book_44/index.shtml.
8. Sveiby K.E. The New Organizational Wealth: Managing and Measuring Knowledge-Based Assets / K.E. Sveiby // San Francisco: Berrett-Koehler Publishers, CA. - 1997.
- pp. 220
9. Wu Wann-Yin Impact of Social Capital and Business Operation Mode on Intellectual Capital and Knowledge Management. / Wann-Yin Wu, Hsin-Ju Tsai// Int. J. Technology Management, Vol. 30(1/2). - 2005. - pp. 147-171.
10. Великая Е.Г., Чурко В.В. Личностное измерение че-
ловеческого капитала // Вектор науки Тольяттинского государственного университета. Серия: Педагогика, психология. 2013. № 4 (15). С. 43-46.
11. Шестакова И.Г. Человеческий капитал как ресурс // XXI век: итоги прошлого и проблемы настоящего плюс. 2014. Т. 2. № 2 (18). С. 37-42.
12. Маркова О.В., Смирнова М.Ю. Инновационный подход к управлению человеческим капиталом в антикризисном менеджменте // Вестник Поволжского государственного университета сервиса. Серия: Экономика. 2013. № 1 (27). С. 161-166.
13. Великая Е.Г., Чурко В.В. Возможности приращения человеческого капитала // Вектор науки Тольяттинского государственного университета. Серия: Экономика и управление. 2013. № 4 (15). С. 79-81.
14. Матвеева Е.В. Корпоративное гражданство как философия социально ответственного бизнеса: новый уровень развития // Актуальные проблемы экономики и права. 2014. № 2 (30). С. 49-54.
15. Климова Т.В. Теоретические аспекты влияния корпоративной культуры вуза на формирование профессиональной направленности личности будущего специалиста // Вектор науки Тольяттинского государственного университета. Серия: Педагогика, психология. 2014. № 3. С. 102104.
16. Беляк Т.А. Корпоративная культура в условиях трансформаций социально-трудовых отношений в Украине // Азимут научных исследований: экономика и управление. 2014. № 3. С. 10-12.
17. Гнездилова К.Н. Корпоративная культура преподавателя высшей школы и его лояльность к вузу // Вектор науки Тольяттинского государственного университета. Серия: Педагогика, психология. 2013. № 1 (12). С. 65-68.
18. Иксанова Л.Р. Стратегия развития интеллектуального капитала холдинга // Актуальные проблемы экономики и права. 2014. № 1 (29). С. 110-115.
19. Никишина А.Л. Влияние основных элементов интеллектуального капитала на конкурентные преимущества организации // Вектор науки Тольяттинского государственного университета. Серия: Экономика и управление. 2014. № 3 (18). С. 40-43.
20. Чувашов Н.А. Инвестирование как процесс повышения интеллектуального капитала организации // Вестник Поволжского государственного университета сервиса. Серия: Экономика. 2014. № 1 (33). С. 123-125.
21. Прихач А.Ю., Кыркалов В.Д., Попова Н.В. Выделение задач и принципов управления интеллектуальным капиталом в региональном аспекте // XXI век: итоги прошлого и проблемы настоящего плюс. 2014. Т. 1. № 2 (18). С. 191-197.
СТРАТЕГШ УПРАВЛШНЯ ШТЕЛЕКТУАЛЬНИМ КАШТАЛОМ ПВДПРИеМСТВА
©2015
Т.В. Понедыьчук, доцент кафедри економши пiдприeмства, фшанс1в та фшансово-економ1чно1 безпеки Уманський державний nедагогiчний утверситет iменi Павла Тичини, Умань (Украгна)
Анотащя. У статп сформульовано eKOHOMi4Hy суттсть штелектуального капталу; розглянуп пвдходи до фор-мування стратеги управлшня штелектуальним капталом
Ключовi слова: штелектуальний каттал, управлшня, стратепя, тдприемство, людський каттал, споживчий каттал, структурний каптал.
INTELLECTUAL CAPITAL MANAGMENT STRATEGY OF ENTERPRISE
© 2015
T.V. Ponedilchuk, associate professor of «Enterprise economy, financing and financial-economic security chair»
Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman (Ukraine)
Abstract. The paper formulates an economic essence of intellectual capital; the approaches to the formation of intellectual capital management strategy were examined.
Keywords: intellectual capital, management, strategy, business, human capital, consumer capital, structural capital.
