CC BY
142
УДК 629.331
СТРАТЕГІЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛЕГКОВОГО АВТОМОБІЛЕБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ
О.Г. Кривоконь, доцент, к.ф.н.,
А.І. Бондаренко, доцент, ¡.т.н., НТУ ИКПІП
Анотація. Виконано дослідження стратегії та перспектив розвитку легкового автомобілебудування в Україні: визначено заходи державної політики, які повинні бути реалізовані для розвитку національного легкового автомобілебудування; визначено обсяг виробництва автомобілів на довгостроковий період, очікувану кількість робочих місць в автомобілебудуванні за умови державної підтримки автомобілебудівної галузі.
Ключові слова: автомобілебудування, легковий автомобіль, розвиток легкового автомобілебудування в Україні.
СТРАТЕГИЯ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ ЛЕГКОВОГО АВТОМОБИЛЕСТРОЕНИЯ В УКРАИНЕ
А.Г. Кривоконь, доцент, к.ф.н.,
А.И. Бондаренко, доцент, к.т.н., НТУ «КПИП
Аннотация. Выполнено исследование стратегии и перспектив развития легкового автомобилестроения в Украине: определены мероприятия государственной политики, которые должны быть реализованы для развития национального легкового автомобилестроения; определен объем производства автомобилей на долгосрочный период, ожидаемое количество рабочих мест в автомобилестроении при условии государственной поддержки автомобилестроительной отрасли.
Ключевые слова: автомобилестроение, легковой автомобиль, развитие легкового автомобилестроения в Украине.
STRATEGY AND PROSPECTS OF UKRAINIAN AUTOMOBILE MOTOR
INDUSTRY DEVELOPMENT
A. Kryvokon, Associate Professor, Candidate of Philosophical Science,
A. Bondarenko, Associate Professor, Candidate of Technical Science, NTU «KhPID
Abstract. Research of strategy and prospects of Ukrainian automobile motor industry development has been done: the measures ofpublic policy, which must be realized for the development of national automobile industry, a car production volume and expected working place in motor industry under state support have been described.
Key words: motor industry, car, development of Ukrainian automobile motor industry.
Вступ
На сьогодні вітчизняне автомобілебудування не спроможне виготовляти продукцію, яка може конкурувати із західними виробниками. Конкурентоспроможність вітчизняних автомобілів визначається їх низькою ціною і недорогим обслуговуванням. Частка автомо-
білів вітчизняного виробництва зменшується з року в рік, кошти від реалізації автомобілів в Україні інвестуються в закордонні виробництва, а вітчизняна галузь автомобілебудування не отримує необхідних інвестицій у розвиток у звИзку з відсутністю захисту державою вітчизняного виробника. Без розробки та реалізації стратегії розвитку легко-
вого автомобілебудування на довгостроковий період в Україні автомобілебудування перестане існувати як галузь.
Аналіз публікацій
Дослідженню стратегії та перспектив розвитку легкового автомобілебудування в Україні, впливу автомобілебудівної галузі на економіку України, визначенню основних напрямів розвитку автомобільної галузі, оптиміза-ції виробництва автомобілебудівних підприємств із застосуванням сучасних технологій, аналізу особливостей правового регулювання конкурентоспроможності автомобілебудівних підприємств в Україні, оцінці рівня конкурентоспроможності вітчизняних виробників присвячено роботи [1-11].
Слід відмітити, що при підготовці матеріалів для даної публікації ми скористались деякими доробками, любИзно наданими науковцями і практиками, які разом з авторами брали активну участь у формуванні та впровадженні «Концепції програми розвитку легкового автомобілебудування України»]
Ємність українського автомобільного ринку неодноразово оцінювалася вітчизняними і зарубіжними спеціалістами. Так, ще у 1992 році фахівці обйднання АвтоЗАЗ разом із відповідними службами Мінмашпрому України вивчали кон№нктуру внутрішнього і зовнішнього ринків. Результати цих досліджень знайшли відображення у державній програмі розвитку автомобілебудування України, яку Кабінет Міністрів затвердив постановою №723 від 15 вересня 1993 року. За програмою щорічна потреба країни у легкових автомобілях до кінця століття оцінювалася у 1,25 млн одиниць і більше. Одночасно, зі зростанням власного виробництва, передбачався імпорт автомобілів, а на довгострокову перспективу планувалося виготовляти 1,2 млн автомобілів у 2005 році та 1,5 млн автомобілів □ у 2010 році [1].
Автором [2] відмічається, що виробництво автомобілів на основі передових технологій і оновлення основних фондів за рахунок іноземних інвестицій може стати могутнім важелем інноваційного розвитку галузі. Основна умова отримання інвестицій і технологій □ стабільність державного підходу до розвИ-зання проблем галузі. Україні доцільно перейняти досвід Росії, де виробництво автомобілів здійснюють автоконцерни БоМ,
Renault, Fiat, General Motors, Toyota, Volkswagen, Nissan, які будують у Росії власні підприємства. Слідом за ними в Росії розміщують виробництво автомобільних комплектуючих компанії Michelin, Nokia, VDO, Magna та ін.
В роботі [4] зазначено, що в Україні не реалізується належним чином потенціал міжнародної науково-технічної співпраці, в тому числі шляхом створення альянсів з автомобільними гігантами світу. Досвід підтверджує, що сучасна автомобільна індустрія характеризується створенням масштабних авто-альянсів з метою реалізації загальних висо-котехнологічних проектів, вдосконалення системи постачання, прискореного випуску нових моделей. За прогнозами експертів, до 2020 року у світі може залишитися близько 10 корпорацій, які володітимуть всіма автомобільними брендами. Розвиток автомобілебудування потребує обйднання науково-технічних потенціалів різних компаній. Прикладом є укладення в 2009 році автомобільною групою Hyundai-Kia довгострокової угоди з корпорацією Microsoft на розробку навігаційних і мультимедійних систем, вбудованих мобільних комп №терів.
Україна не проявляє достатньої активності у придбанні іноземних автокомпаній і будівництві своїх автозаводів за кордоном.
Вітчизняна автомобільна промисловість не зосереджує фінансових та інтелектуальних ресурсів на провідних напрямах науково-технічного прогресу, зокрема на інноваціях останніх років: створенні гібридних авто- і електромобілів, розробці інтегрованих стар-тер-генераторів, автоматичних коробок передач, активних підвісок, приладів нічного бачення, електронних систем керування,
пристроїв для автоматичної підтримки швидкості руху, полімерних композитних матеріалів, впровадженні комп№терного моделювання автомобілів та ін. Співпраця із провідними компаніями за цими напрямами, патентування успішних результатів таких робіт за кордоном значно підсилило б позиції вітчизняного автомобілебудування.
Мета і постановка задачі
Метою даної роботи є дослідження стратегії та перспектив розвитку легкового автомобілебудування в Україні. Для досягнення поставленої мети необхідно визначити: заходи
державної політики, які повинні бути реалізовані для розвитку національного легкового автомобілебудування; обсяг виробництва автомобілів на довгостроковий період, очікуваний обсяг локалізації виробництва, очікувану кількість робочих місць в автомобілебудуванні за умови державної підтримки автомобілебудівної галузі.
Стратегія та перспективи розвитку легкового автомобілебудування в Україні
Поєднання вигідного географічного положення, розвиненої транспортної інфраструктури, підготовлених трудових ресурсів (вартість яких є нижчою, ніж в європейських країнах), зростаючого внутрішнього ринку, ресурсного потенціалу при правильній державній політиці створює вирішальну мотивацію для організації виробництва легкових автомобілів та автокомплектуючих провідними компаніями, а саме: доступ до ринку та зниження собівартості.
Створення конкурентоспроможної вітчизняної автомобільної промисловості (автопрому) не можливе без впровадження таких заходів державної політики:
□ захист внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції та введення ввізного мита в розмірі > 30 %;
□ звільнення від сплати ввізного мита і податку на додану вартість терміном на пйть років обладнання, яке ввозиться для створення нового або модернізації існуючого виробництва легкових автомобілів та автокомплектуючих (2012И020 рр.);
□ повне відшкодування автовиробникам від-
соткової ставки за кредитами, залученими на організацію виробництва легкових автомобілів і автокомплектуючих (за розрахунками прийнята кредитна ставка 10 %) (2012 □
2020 рр.);
□ звільнення терміном на 5 років від сплати податку на прибуток тієї частини прибутку підприємств, що реінвестується ними у розвиток власного виробництва, включаючи створення нових потужностей та модернізацію існуючих (2012И020 рр.);
□ звільнення підприємств з виробництва легкових автомобілів та комплектуючих від участі у створенні інфраструктури та розбу-
дови територій регіонів, де вони розташовані (2020^012 рр.);
□ надання державної фінансової підтримки в обсязі 15 тис. грн за кожне створене робоче місце у виробництві легкових автомобілів і автокомплектуючих (2012И020 рр.);
□ надання інвестору території з необхідною базовою інфраструктурою (енерго- і водопостачанням, підНзними дорогами тощо);
□ запровадження механізму часткової компенсації кредитної ставки за споживчим авто-кредитуванням фізичних осіб при купівлі ними нових легкових автомобілів вітчизняного виробництва з обймом двигуна не більше 2000 см3 та вартістю до 170 тис. грн (2012^020 рр.);
□ створення дієвого механізму утилізації старих автомобілів (2012И016 рр.);
□ виплата компенсації (до 10 тис. грн) за кожен зданий старий автомобіль на покупку нового автомобіля вітчизняного виробництва (2017^020 рр.).
Плани з виробництва автомобілів
Умови, створені державою, повинні забезпечити збільшення завантаженості існуючих та створення нових потужностей з виробництва легкових автомобілів за рахунок залучення провідних світових автоконцернів.
До 2020 року мають бути введені додатково нові потужності в обсязі 850 тис. автомобілів/рік (відповідно з 340 до 1190 тис. одиниць/рік), обсяги виробництва повинні зрости до 1042 тис. одиниць/рік, а завантаження потужностей □ до 88 % (табл. 1).
Таблиця 1 Очікувані обсяги виробництва легкових автомобілів в Україні на період до 2020 року, тис. од.
Показ- ник 2012 2014 2016 2018 2020
Потуж- ності 340 390 590 890 1190
Обсяги вироб- ництва 124,2 280,7 517,8 768,8 1042
Заван- таження потуж- ностей, % 37 72 88 86 88
Підвищення локалізації виробництва
Світові автоконцерни мають глобальних постачальників автокомплектуючих, які забезпечують потреби їх автоскладальних виробництв в усіх країнах світу. Організація виробництва автокомплектуючих залежить від обсягу випуску автомобілів на локальному ринку. Збільшення випуску автомобілів в Україні з 75,3 тис. одиниць в 2010 році до 1042 тис. одиниць в 2020 році створить умови для організації в Україні виробництва комплектуючих національними та глобальними світовими постачальниками. Частина вироблених автокомплектуючих буде експортуватися на ринки країн Європи та Росії з огляду на логістичні переваги України. В табл. 2 наведено орієнтовний перелік проектів з виробництва автокомплектуючих на період до 2020 року.
Таблиця 2 Проекти з організації виробництва автокомплектуючих в Україні на період до 2020 року
Окремо відзначимо проект з виробництва автомобільного листа. Україна входить до числа найбільших світових виробників сталі і має технологічні можливості для організації виробництва прокату на існуючих потужностях ВАТ «Запоріжсталь □ та ВАТ СММК імені Ілліча □
На сьогодні відсутність виробництва автолиста в Україні зумовлена недостатнім обсягом його споживання на внутрішньому ринку (~40 тис. тонн/рік).
В середньому на один легковий автомобіль витрачається близько 750 кг автолиста. Збільшення випуску автомобілів до 1042 тис. одиниць/рік створить ринок в 780 тис. тонн/рік, достатній для організації нового виробництва.
Таблиця 3 Збільшення рівня локалізації виробництва легкових автомобілів в Україні на період до 2020 року, %
Показник 2012 2014 2016 2018 2020
Рівень локалізації, % 30 40 46 50 55
Трудові ресурси та робочі місця
В разі державної підтримки національного автомобілебудування, до 2020 року планується додатково створити 166,5 тис. нових робочих місць, в тому числі 37,3 тис. на ав-тозбиральних підприємствах, 112,6 тис. □ У виробництві автокомплектуючих та 16,6 тис.
□ у виробництві сировини та матеріалів (табл. 4).
Таблиця 4 Очікувана кількість робочих місць в автомобілебудуванні на період до 2020 року, тис. чол.
Вид автокомплектуючих Кількість промислових об йктів
всього за роками
1. Інженерні пластики 7 2014/3 2016/2 2018/2
2. Литі диски 2 2014/1 2018/1
3. Автомобільні сидіння 4 2014/2 2017/2
4. Пластикові паливні баки 2 2015/1 2018/1
5. Автомобільне скло 4 2015/2 2017/2
6. Гальмівні системи 2 2014/1 2017/1
7. Електронні блоки керування 1 2014/1
8. Автомобільні фари 2 2014/1 2017/1
9. Системи рульового керування 1 2015/1
10. Стартери і генератори 1 2014/1
11. Деталі інтер йру 3 2014/1 2016/2
12. Системи випуску газів 2 2014/1 2018/1
13. Системи кондиціювання 1 2015/1
14. Моторний завод 2 2018/1 2020/1
15. Штамповані вироби 1 2016/1
16. Автомобільний лист 1 2016/1
Рік Автозбирання Виробництво автокомплектуючих Виробництво сировини та матеріалів Всього
2012 7,7 3,4 4,6 15,7
2014 16,9 15,6 7,5 40
2016 20,8 41,6 11,8 74,2
2018 30,8 71,8 15,4 118
2020 41,7 114,6 20,6 176,9
Автомобілебудівні компанії сприятимуть максимальній адаптації існуючої в Україні системи підготовки кадрів (на сьогодні державна система підготовки спеціалістів для автомобілебудування включає 40 професійних технічних училищ, 10 технікумів і технічних ліцеїв, 5 вищих навчальних закладів) під сучасні потреби промисловості, зокрема шляхом реалізації спільних навчальних програм, тренінгів тощо.
Технології
Технологічний розвиток легкового автомобілебудування в Україні здійснюватиметься, головним чином, за рахунок залучення сучасних технологій провідних світових авто-мобілевиробників, які розміщуватимуть в Україні власні виробництва автомобілів та автокомплектуючих.
Запровадження в Україні високих екологічних стандартів дасть можливість уникнути виробництва та споживання застарілих моделей автомобілів.
В той же час Україні слід тісніше інтегруватися в технологічний розподіл світового автопрому, використовуючи наукові розробки в таких секторах як матеріалознавство (композитні та конструкційні матеріали), двигу-нобудування, електротехніка, світлотехніка, акумуляторобудування, електрозварювання тощо.
Сприяти впровадженню новітніх розробок та технологічних рішень буде Інноваційний науково-технічний центр з розвитку автомобілебудування, який тісно співпрацюватиме з провідними національними науково-дослідними установами та автомобільними виробниками.
Основною функцією центру буде акумулювання та впровадження наукових розробок в автомобілебудування вітчизняних вчених.
Фінансування Інноваційного науково-технічного центру слід здійснювати з державного бюджету. З огляду на те, що він не виконуватиме безпосередньо науково-дослідної діяльності, потреба в фінансах на його утримання не буде значною.
На першому етапі діяльність центру буде сконцентровано на акумулюванні та ство-
ренні бази даних (реєстра) наукових розробок.
На другому етапі наукові розробки будуть пропонуватися автомобілебудівним компаніям, що сприятиме інтеграції українських науковців у глобальну мережу автомобільних розробок.
Іншими словами, йдеться про здійснення промислової політики, що базується на сильних сторонах України як виробничого майданчика, а саме □ зручній логістиці, наявності трудових ресурсів та внутрішнього ринку збуту.
Інструментом такої політики має стати формат двосторонніх зобов Нзань держави та ав-товиробника.
За цими зобов Эзаннями держава впроваджує режим сприяння та преференцій для компаній, що розвивають виробництво в Україні, чим створює інвестиційне середовище, не менш сприятливе, ніж у країнах, де організовані подібні виробництва, в першу чергу в Росії, Туреччині та Румунії.
Автовиробники беруть на себе виробничі та інвестиційні зобов Эзання, виконання яких є необхідною умовою доступу до державних преференцій та пільг.
Висновки
Державна підтримка автомобілебудівної галузі дає можливість створення конкурентоспроможного національного автопрому та дозволяє:
□ збільшити обсяг виробництва автомобілів з 75,2 тис. одиниць в 2010 році до 1042 тис. одиниць в 2020 році;
□ підвищити ступінь локалізації виробництва автомобілів в Україні з 24 % в 2011 році до 55 % в 2020 році;
□ створити 166,5 тис. нових робочих місць, в тому числі 37,3 тис. на автозбиральних підприємствах, 112,6 тис. □ у виробництві автокомплектуючих та 16,6 тис. □ у виробництві сировини та матеріалів.
Література
1. Кищун В.А. Виробництво легкових автомобілів: світові та вітчизняні тенденції /
В.А. Кищун // Луцький національний
технічний університет: зб. наук. праць. Електронне наукове видання. D2003. □ № 13. □ C. 137Q45.
2. Олейников A.A. Потенциал международ-
ной кооперации Украины в сфере автомобилестроения. Инвестиционно-кон-
салтинговый портал QnVentureD Режим доступа к сайту: http://inventure.com.ua
3. Рябчин О.М. Аналіз пріоритетних напря-
мів економічного розвитку українсько-японських відносин / О.М. Рябчин, К.О. Бієнко, К.І. Лісковець // Науковий вісник НГУ. Економіка. □ 2010. □ № 3. □ С. 80-84.
4. Омельченко A.B. Визначення основних
напрямків розвитку автомобільного транспорту на довгострокову перспективу /
A.B. Омельченко // Вісник Національного транспортного університету. □ 2008. □ № 17, Ч. 1. □ С. 71-73.
5. Малых C.B. Изменения в выпуске важ-
нейшей продукции машиностроения и перспективы ее спроса / С.В. Малых // Труды Одесского политехнического университета. □2004. □№ 1 (21). □ C. 13Q5.
6. Холодный Ю.Ф. Оптимизация производ-
ства автомобилестроительных предприятий с применением современных технологий / Ю.Ф. Холодный, А.И. Богдан,
B.Ю. Холодный // Вісник КДПУ імені Михайла Остроградського. Транспорт. Дорожні та будівельні машини. □2008. □ № 6 (53), Ч. 1. □ С. 98Q01.
7. Стернюк О.Б. Особливості асортиментної
політики автомобілебудівного підприємства в умовах кризи / О.Б. Стернюк // Вісник Національного університету -Львівська політехніка-] Проблеми еко-
номіки та управління. □ 2009. □ № 640. □ С. 400-406.
8. Пирожкова Ю.В. Особливості правового
регулювання конкурентоспроможності автомобілебудівних підприємств в Україні: сучасний правовий аналіз / Ю.В. Пирожкова // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. □2009. □№ 1. □ С. 106Q10.
9. Чобиток В.И. Оценка уровня конкуренто-
способности отечественных машиностроительных предприятий / В.И. Чобиток // Вестник национального технического университета СХПИ-] сб. науч. трудов. Тематический выпуск Технический прогресс и эффективность производства-] □ 2010. □ № 64. □ С. 10Q6.
10. Гаценко С.В. Шляхи підвищення ефекти-
вності промислового виробництва в умовах світової фінансової кризи /
С.В. Гаценко // Труды Одесского политехнического университета. Научный и производственно-практический сборник по техническим и естественным наукам. □2009. □ № 2. □ С. 268П272.
11. Пасов Г.В. Історія становлення запорізь-
кого автомобільного заводу та його перспективи / Г.В. Пасов, В.М. Чуприна, М.В. Міщенко // Вісник Чернігівського державного технологічного університету «Технічні науки-. □ 2010. □ № 42. □
С. 238Œ42.
Рецензент: В.І. Клименко, професор, к.т.н., ХНАДУ.
Стаття надійшла до редакції 15 березня 2012 р.
