CC BY
65
Ю.Г. Горященко, к.е.н.
СТРАТЕГИЯ ПОДОЛАННЯ РЕГ1ОНАЛЬНО1 ДИФЕРЕНЦ1АЩ1 ДОБРОБУТУ НАСЕЛЕНИЯ УКРА1НИ
Регюни Украши суттево вiдрiзняються за сво1м соцiальним i економiчним розвитком, що обумовлено наявнiстю ресурсiв, еко-номiчним потенцiалом, ефективнiстю регiонального управлiння. Це позначаеться на можливостях забезпечення певного рiвня жит-тя населення кожного регюну. На сучасному етапi рiвень матер> ального добробуту людини суттево вiдрiзняеться залежно вiд те-ритори проживання.
В Укрш'ш склалася ситуащя, коли регiон, у якому проживае людина, стае визначальним чинником не тшьки 11 економiчного становища, але i якiсних характеристик життедiяльностi, зокрема доступност базових послуг сощально1 сфери й еколопчно безпеч-ного середовища, можливостi забезпечувати повноцiнний розви-ток дтей, пiдтримувати свое здоров'я.
У багатьох регюнах вiдбуваеться погiршення умов життедiя-льностi населення, виникають анклави депресивносп. Наслiдком тако! ситуаци е: 1) звуження можливостей вiдтворення людських ресурсiв, духовного розвитку населення тих регюшв, якi шдпада-ють шд деградацiйнi процеси; 2) посилення процешв мiжрегюна-льно! диференщаци добробуту, поглиблення сощально! нерiвностi в самих регюнах; 3) посилення вщчуття невдоволеностi сво!м жит-тям бiльшостi населення.
В Укрш'ш значне коло науковцiв дослщжують регiональнi аспекти добробуту. Так, у монографи I. Гукалово! [1] дослщжуеть-ся регiональна диференцiацiя рiвня та якост життя, обгрунтову-ються напрями !х полiпшення. У колективнiй монографи 1ДСД «Людський розвиток в Украши трансформацiя рiвня життя та ре-гiональнi диспропорций [2] здiйснюеться ощнка регiональних роз-бiжностей добробуту та шляхи !х подолання. Однак гострота та важливють ще1 проблеми потребуе подальших дослiджень i розро-бки стратепчних пiдходiв до подолання регюнально1 диференщаци добробуту в Укра1ш, що i е метою дано1 статтi.
© Ю.Г. Горященко, 2013
Рiвень життя, що розумieться як забезпечешсть населення необхiдними матерiальними благами та послугами, а також досяг-нутий рiвень !х споживання i стутнь задоволення рацiональних потреб, визначаеться, насамперед, грошовими доходами населення.
Протягом останшх 23 рокiв масштабно! сощально-економiчно! трансформаци укра!нського суспiльства найбшьш гострою проблемою була i продовжуе залишатися проблема низьких доходiв i глибоко! майново! диференщацп населення, яка мае чис-леннi прояви: падшня рiвня життя значно! частини населення, поя-ва застшно! бщносп, зниження параметрiв сукупного кiнцевого споживання. Упродовж 90-х роюв вiдбулося неухильне зниження добробуту населення Укра!ни, i лише починаючи з 2000 р. форму-еться тенденцiя до зростання реальних доходiв. Однак поки що за багатьма параметрами рiвень життя бшьшост населення Укра!ни не досяг показниюв 1990 р. При цьому мають мiсце процеси значно! диференщацп.
Вiдбуваеться суттева диференцiацiя регюшв за рiвнем мате-рiального добробуту, що характеризуеться низкою показниюв. Оскшьки основою добробуту е доходи населення, доцшьно про-аналiзувати розбiжнiсть показниюв, що характеризують доходи, у регюнах Укра!ни. На сучасному етапi в Укра!ш склалася така си-туащя, що рiвень життя населення столичного мюта Киева значно перевищуе добробут мешканщв iнших регiонiв. Це обумовлено бшьш активним розвитком бiзнесу, вищим рiвнем зайнятостi, кон-центрацiею в м. Киевi мiжнародних компанiй, яю забезпечують вищий рiвень зайнятостi й шшими чинниками. Однак i за винят-ком м. Киева мiжрегiональна диференцiацiя доходiв населення е значною, про що свiдчать данi табл. 1.
Розбiжнiсть регiонiв за рiвнем середньодушових доходiв i витрат становить бшьше 3 разiв, а без урахування м. Киева - 1,61,7 раза. Значний внесок у диференщащю доходiв робить зароб№ на плата, яка в Донецькш обласп у 1,6 раза бiльша, шж у Терно-пiльськiй. Нижчi коефщенти диференцiацi! в регiонах за показни-ками заробiтно! плати нiж середньодушових доходiв вказують на те, що в регюнах суттево вiдрiзняються умови формування iнших джерел доходiв - вщ пiдприемництва, самозайнятостi, зовнiшнiх
Таблиця 1
Диференцгацгя ргвня доходгв у реггонах Украгни у 2012 р. [3, 4]
Показники Рег1они з найкращими показниками та !х значения Регюни з найпршими показниками та !х значення Коефщь ент дифе-ренщацп
Наявний дох1д на одну особу, грн м. Ки!в - 49 652 Донецька обл. -27 452 Закарпатська обл. -15 825 3,14 1,73
Витрати населення, на одну особу, грн м. Ки!в - 66 970 Харшвська обл. -32 993 Закарпатська обл. -20 336 3,29 1,62
Середньомюячна ном1нальна заро-бгтна плата, грн м. Ки!в - 4 607 Донецька обл. -3 496 Тернопшьська обл. -2 185 2,11 1,6
Середн1й розм1р м1сячних пенс1й, грн м. Ки!в - 1 883,5 Донецька обл. -1 724,4 Тернопшьська обл. -1 198,8 1,57 1,44
надходжень. О^м м. Киева, серед кращих регюшв за показника-ми доходiв е Донецька область, а серед найпрших - Закарпатська i Тернопшьська.
Данi таблицi свiдчать, що лише за рiвнем пенсiй диференщ-ацiя регiонiв е меншою i становить 1,4-1,6 раза. Саме сощальш трансферти мають сприяти вирiвнюванню життевого рiвня насе-лення. Однак пенси в бiльшостi регiонiв Укра!ни е низькими, що обумовлюе бщшсть непрацездатного населення, частка якого зро-стае.
Показник середньодушових сукупних витрат (СДСВ) харак-теризуе можливостi населення щодо задоволення необхщних потреб у системi ринкових вiдносин. Витрачаючи кошти на придбан-ня необхiдних товарiв i послуг, населення задовольняе власнi потреби. Як критерш для цього показника необхщно обрати прожит-ковий мшмум (ПМ), який в Укра!ш е основним соцiальним стандартом. Оскшьки ПМ регулярно розраховуеться, перюдично онов-люеться, офiцiйно затверджуеться на певний перюд, то його вико-ристання як критерiю е цшком виправданим.
У 2012 р. у середньому по Укра1ш середньодушовi сукупш витрати на одну особу (в е^валентному вимiрi домогосподарств) складали 1702,2 грн, або 1,55 ПМ. Однак для задоволення базових потреб рiвень витрат мае бути вищим. У регiонах вш суттево диференцiюeться: м. Ки1в - 1,93, Черкаська область - 1,57, 1вано-Франювська - 1,18, Волинська область - 1,14 (розраховано за [5]).
Низький рiвень доходiв i витрат та значна 1х розбiжнiсть у регiонах обумовлюють нерiвномiрнiсть поширеност бiдностi. Р> вень бiдностi за вщносним критерiем (вiдсоток населення з е^ва-лентними сукупними витратами, що не перевищують 75% 1х мед> анного рiвня) е нацiональним критерiем бiдностi. Слiд вiдзначити, що рiвень бiдностi в Укра1ш, визначений за даним критерiем, зни-жуеться повшьно: у 2000 р. вiн становить 26,4%, у 2005 р. - 27,1, у 2012 р. - 25,5%. Рiвень бщносп значно в^^зняеться в репонах. Так, у репонах iз вищими доходами цей показник е нижчим (у м. Киевi - 7,8, у Запорiзькiй област - 13,0), тодi як в шших областях вiн досягае 35-45% (див. рисунок).
АРКрим
Чернтвська Чертвецька
Полтавська
Одеська
Вшницька
Волинська
Кфовоградська
Луганська Льв|вська
МиколаГвська
Рисунок. Розбгжшсть регготв Украти за вгдносним критер1ем б1дност1 у 2012р., % [6]
Регюнальна HepiBHOMipmcib у доходах населення познача-еться на рiвнi споживання основних товарiв i послуг (продуктiв харчування, товарiв побутового призначення, товарiв тривалого користування тощо) i в остаточному шдсумку - на якостi життя, можливостях людського розвитку.
Так, про розбiжнiсть споживання таких найважливiших про-дуктiв харчування, як м'ясо i м'ясопродукти у 2012 р., свщчать таю даш (кг на одну особу на мюяць): Донецька область - 5,8, м. Кшв -5,5, 1вано-Франювська обл. - 2,7. Отже, розбiжнiсть перевищуе 2 рази [5]. Вона не може пояснюватися лише регюнальними особли-востями формування рацiону харчування. Мае мiсце розбiжнiсть споживання й iнших важливих продукпв харчування - за молоч-ними продуктами вона становить 1,7 раза.
Про регюнальш вщмшност в забезпеченш добробуту свщ-чить також показник забезпечення населення легковими автомоб> лями, як нинi стали не предметами розкош^ а засобами повсяк-денного користування. Якщо у м. Киевi на 1000 населення у 2012 р. нараховувалося 235 автомобiлiв, у Микола1вськш областi -203, то у Сумськш - усього 88 [3]. В^^зняетъся також забезпече-шсть населення регiонiв iншими товарами тривалого користування. I хоч за часткою домогосподарств, яю володiють базовими товарами тривалого користування (холодильник, телевiзор, пральна машина), розбiжнiсть невелика, то за яюстю цих товарiв вона е значною.
На сучасному етат в Украïнi iснуе низка регюшв, де сформовано значно гiршi умови життедiяльностi населення. Це агроп-ромисловi регiони та тi, де переважали галузi переробноï, машино-будiвноï, легкоï промисловостi, якi зазнали найбшьшого падiння виробництва в перiод трансформацiйноï кризи.
Проблеми регiональноï нерiвномiрностi е об'ектом досл> дження 1нституту демографп та соцiальних дослiджень, який сш-льно з Державною службою статистики здшснюе вимiрювання регiонального людського розвитку. Одним iз важливих аспектiв е матерiальний добробут, який оцiнюеться 12 показниками, що характеризуют рiвень доходiв (зарплата, пенсiï та im), ix структуру, рiвень витрат, поширенють бiдностi та майнового розшарування населення. Розрахований шдекс за складовою «матерiальний добробут» дае узагальнену характеристику мiжрегiональноï диферен-цiацiï матерiального становища населення регюшв (табл 2). Наведет даш свщчать, що вона не зменшуеться, а в окремi роки поси-
Тaблиця 2
Узагальтт rndeKCU рeгiонiв за складовою «матeрiальний добробут»рeгiонального людськогорозвитку [9]
Репон 2009 2010 2011
АР Крим 0,520 0,3б2 0,458
Biнницькa 0,3б0 0,293 0,3б8
Волинська 0,384 0,344 0,43б
Дншропетровська 0,519 0,4бб 0,482
Донецька 0,540 0,558 0,583
Житомирська 0,325 0,24б 0,309
Закарпатська 0,445 0,352 0,351
Зaпорiзькa 0,572 0,442 0,592
1вано-Франгавська 0,454 0,3б3 0,432
Кшвська 0,527 0,53 0,572
Юровоградська 0,290 0,30б 0,389
Луганська 0,527 0,4б4 0,533
Львiвськa 0,42б 0,357 0,385
Микола1вська 0,458 0,408 0,4б9
Одеська 0,452 0,399 0,4бб
Полтавська 0,455 0,474 0,459
Piвненськa 0,389 0,33б 0,38б
Сумська 0,388 0,3б2 0,399
Терношльська 0,355 0,259 0,31б
Хaркiвськa 0,54б 0,47 0,554
Херсонська 0,3б1 0,293 0,403
Хмельницька 0,382 0,29б 0,37
Черкаська 0,395 0,314 0,305
Чершвецька 0,458 0,3б4 0,404
Чернiгiвськa 0,412 0,341 0,298
м. Кшв 0,7б4 0,759 0,752
м. Севастополь 0,512 0,489 0,48б
Коефщент мiжрегiонaльноï диференцiaцiï, рaзiв 2,б3 3,08 2,52
люеться. Коефщент мiжрегiонaльноï диференцiaцiï 3a узагальне-ним шдексом стaновив: y 2009 р. - 2,63, y 2010 р. - 3,08, y 2011 р. - 2,52.
Наведеш i^^xœ показують, що в Укрaïнi мae мiсце стшке розмежyвaння регiонiв за показниками рiвня життя. Лiдерськi по-зицiï утримують м. Кшв, Донецька, Зaпорiзькa, Кшвська облaстi Oстaннi мiсця в рейтингу найчастше посiдaють тaкi облaстi, як Юровоградська, Чернiгiвськa, Житомирська, Черкаська, Терно-пiльськa. Можна зробити висновок, що зони бщност в Укрaïнi поширюються не лише на окремi верстви населення, але й на
окремi регюни. Тому надзвичайно актуальним завданням е ство-рення умов для виходу регiонiв iз таких зон бщносп.
Рiвень життя населення в цшому характеризуеться можливо-стями кожного його члена задовольнити наявнi сощально-прийнятнi потреби в повному обсязь Той обсяг та спектр потреб, який потенцшно забезпечуе фiзичний, штелектуальний, культур-ний та соцiальний розвиток людини, визначаеться, у першу чергу, наявними ресурсами i можливостями економiчноï системи краши та окремого регюну. При цьому слiд вiдзначити, що важливо за-безпечити не просто зростання добробуту, а гiдний рiвень життя населення, який мае грунтуватися не стiльки на стiйкому зростанш матерiального або економiчного добробуту, скшьки на забезпе-ченнi розширених можливостей особистостi. Як вiдзначав у сво1'х дослiдженняx А. Сен, суспiльству притаманна «велика свобода вибору, щоб кожен мт вибирати з велико1' кшькосп варiантiв ту мету i той спошб життя, якi вiн вважае кращими» [7].
На сучасному етапi необxiдна регiональна полiтика, спрямо-вана на подолання надмiрноï диференщаци регiонiв Украши у со-цiально-економiчному розвитку. Як вiдзначаеться у Посланш Президента Украши (2013 р.), практична реалiзацiя ново1' регiональноï пол^ики в Украïнi передбачае новий формат вщносин регiонiв iз центром, новi важелi й меxанiзми впливу на регюнальну полiтику, якi грунтуються на зростанш шщативи та посиленнi вщповщаль-ностi регiональноï влади, обумовлюють потребу стимулювання регiонального розвитку на загальнодержавному, регiональному та мiсцевому рiвняx [8]. Головною метою тако1' регюнально1' полiтики е зростання добробуту, тдвищення комфорту й безпеки життедiя-льносп людини по всiй територ^' Украши незалежно вiд мiсця проживання.
Вирiвнювання життевого рiвня населення регiонiв Укра1ни потребуе визначення та реалiзацiï вiдповiдниx стратепчних прiо-ритетiв регiонального розвитку. У листопадi 2013 р. Кабiнетом Мiнiстрiв Укра1ни затверджено Державну стратегiю регюнального розвитку до 2020 р., яка визначае цш та шляхи регюнального розвитку на середньостроковий перюд. Одшею iз цiлей у сферi доб-робуту е забезпечення комфортного i безпечного життевого сере-довища для людини, незалежно вщ мiсця ïï проживання. Однак у цьому документ недостатньо системно викладено шляхи й умови
вирiвнювання добробуту. Зокрема, недостатньо уваги придшено економiчним аспектам добробуту.
У Стратеги було би доцшьно бiльш ч^ко ставити завдання щодо вирiвнювання доxодiв населення як економiчноï основи добробуту. Отже, одним iз стратепчних завдань регiонального розвитку е створення умов для суттевого шдвищення й вирiвнювання доxодiв населення в ушх регiонаx Украши. Це можливо такими шляхами:
1) забезпечення економiчного зростання та ефективноï за-йнятостi в регюнах на основi прiоритетного розвитку найбшьш конкурентоспроможних видiв дiяльностi, ефективного викорис-тання регiональниx переваг i ресуршв;
2) збiльшення iнвестицiй в економшу регiонiв, модернiзацiя та розвиток базових галузей промисловостi, прiоритетний розви-ток тих пiдприемств, якi забезпечують створення високотехноло-гiчниx робочих мюць, iнновацiйний розвиток виробництва;
3) збшьшення валового регiонального продукту, забезпечення бшьш соцiально орiентованого його розподшу й перерозподiлу, збiльшення частки заробiтноï плати у ВРП;
4) забезпечення неухильного зростання заробiтноï плати у приватному та державному секторах економши, наближення ïï р> вня до европейських стандартiв. Забезпечення виведення оплати пращ зi сфери тiньового розподшу доxодiв;
5) пiдвищення економiчноï активносп населення, конкурен-тоспроможностi робочоï сили регюну, що сприятиме зростанню доxодiв населення;
6) стимулювання розвитку пiдприемницькоï активностi, шд-тримка малого шдприемництва, що сприяе збiльшенню прибутку;
7) шдвищення рiвня соцiальноï вiдповiдальностi вшх суб'ек-тiв (держави, регiональниx оргашв влади, бiзнесу, населення, гро-мадських органiзацiй) щодо забезпечення гiдниx доxодiв населення, якi е основою формування умов високого рiвня i якосп життя населення.
Висновки. Надмiрна диференщащя доxодiв населення в регi-онах Украши обумовлюе значний розрив у рiвнi життя населення окремих територш. У бiльшостi регiонiв низькими е можливосп людського розвитку, що перешкоджае нагромадженню людського капiталу, який е основним чинником економiчного зростання. Ни-
зький piBeHb добробуту та його значна HepiBHOMipmcrb породжу-ють мiжрегiональнi сощальш протирiччя, не сприяють досягненню сощально! злагоди i взаeморозумiння. В умовах, коли в Укра!ш icHye проблема репонального розмежування, саме зусилля держа-ви з вирiвнювання добробуту можуть стати шструментом консол> даци суспшьства. Тому серед державних прiоритетiв стратеги репонального розвитку мае бути завдання зменшення диференщаци доходiв населення та його рiвня життя. При цьому наголос мае ставитися на лише на подолання бщносп, що безумовно е важли-вим завданням, а на створення умов для досягнення бшьшост населення параметрiв пдного життя, що е основою формування се-реднього класу.
Л^ература
1. Гукалова 1.В. Якiсть життя населення Укра!ни: суспшьно-географiчна концептyалiзацiя: моногр. / 1.В. Гукалова. - К.: 1н-т географа НАН Укра!ни, 2009. - 346 с.
2. Людський розвиток в Украши трансформацiя рiвня життя та регюнальш диспропорций кол. моногр. / за ред. Е.М. Лiбаново!; 1н-т демографи та соцiальних дослщжень, у 2-х т. - К., 2012. -436 с.
3. Статистичний щорiчник Укра!ни за 2012 р. / Державна служба статистики Укра!ни; за ред. О.Г. Осауленка. - К.: Август Трейд, 2013. - 552 с.
4. Сощальш iндикатори рiвня життя населення у 2012 рощ: стат. зб. / Державна служба статистики Укра!ни. - К., 2012. - 195 с.
5. Витрати i ресурси домогосподарств Укра!ни у 2012 рощ (за даними вибiркового обстеження умов життя домогосподарств Укра!ни): Стат. зб. / Державна служба статистики Укра!ни. - К., 2013. - 362 с.
6. 1нформацшно-анал^ична записка щодо рiвня життя населення у ачш-березш 2013 року [Електронний ресурс]. / Мшютерс-тво сощально! полггики Украши. - К., 2013. - Режим доступу: http://www.fpsu.org.ua/napryamki-diyalnosti/sotsialnij-zakhist/1747-os novni-pokazniki-rivnya-zhittya-naselennya-ta-bidnosti-v-ukrajini.
7. Развитие как свобода / А. Сен. - М.: Новое изд-во, 2004. -
432 с.
8. Про внутршне та зовшшне становище Укра!ни в 2013 роцi:. щорiчне Послання Президента Укра!ни до Верховно! Ради Укра!ни [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1192/.
9. Репональний людський розвиток: стат. бюл. / Державна служба статистики Укра!ни. - К., 2012. - 45 с.
10. Бобков В. Учет региональной дифференциации доходов и уровня жизни при выработке социальной политики / В. Бобков // Федерализм. - 1999. - № 4. - С. 29-52.
НадШшла до редакцгг 12.12.2013 р.
Н.1. Котова, к.е.н.
ВПЛИВ КОРПОРАТИВНО! КУЛЬТУРИ НА МОТИВАЦ1Ю ЕФЕКТИВНО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 ПРАЦ1ВНИК1В ШДПРИеМСТВ
Св^ова економiчна криза негативно позначилася на дiяльно-ст бшьшосп укра!нських тдприемств. На даний момент одним iз завдань менеджерiв е пошук шляхiв виходу з кризи. Його вир> шення мае бути ефективним i не потребувати значних грошових витрат. У цьому аспект все бшьше уваги привертаеться до управ-лшня персоналом. Простежуеться перехiд до нелшшних моделей управлiння, що передбачае використання сукупностi рiзноманiт-них способiв впливу на пращвниюв через мотивування, яю поед-нують як матерiальнi, так i нематерiальнi чинники. До останшх належить феномен корпоративно! культури. Корпоративна культура може стати тим шструментом, який дозволить полiпшити кл> мат у колектив^ посилити прив'язанiсть до рщного пiдприемства та мотивацiю до пращ, а також шдвищити !! продуктивнiсть за вi-дносно невисоких грошових витрат. Орiентацiя дiяльностi ИЯ-менеджерiв на збереження та вщтворення працiвникiв, вiдданих своему пiдприемству, тдтримка оптимiстичного настрою в колек-тив^ незважаючи на затяжну кризу, сприятиме виходу з не! з мш> мальними втратами. Тому вивчення корпоративно! культури як чинника мотивацi! ефективно! дiяльностi персоналу е дуже актуа-льним сьогодш.
© Н.1. Котова, 2013
