CC BY
33
О.1. Амоша, В.1. Саллц О.В. Трифонова
СТ1ЙК1СТЬ РОЗВИТКУ Й УПРАВЛ1ННЯ ВИТРАТАМИ ВУГЛЕДОБУВНИХ ШДПРИСМСТВ
Для вугшьно! промисловост у сучасних умовах принципово важливе значення мають розробка сучасних концепцш, методологи управлiння стiйкiстю (органiзацiйно-економiчною та фшансовою) як окремих пiдприeмств, так i корпорацiй в умовах ризику й невизначеноси, а також удосконалення випереджального управлiння стiйкiстю.
Стан втизняних шахт потребуе пришвидчення iнтеграцiйних процешв, зокрема корпоратизацп економiчних суб'ектiв для реалiзацi! зазначених завдань. Створення корпоративно! економши супроводжуеться, природно, i формуванням рiзних видiв ризикiв, управлiння якими задля забезпечення стiйкостi корпоративних структур е одним з основних завдань управлшня ними.
Переваги й потенщал корпоративних структур у вугiльнiй промисловосп, якi грунтуються на консолщацп кашталу, коопе-рацiйних зв'язках, що формуються або вже сформувалися, а також штегрованш взаемодп, що розвиваеться, дають можливiсть бiльш ефективно функцiонувати в умовах нестабшьно! економiки, забезпечувати стадий розвиток i на його основi - реадiзацiю стратегiй розширеного вщтворення потужнiсного потенцiаду шахт.
До одше! iз найважливiших i ключових в економщ гiрничого пiдприемства належить проблема оптимального управлшня витратами. У ситуаци, коли на бiльшостi вугiльних шахт собiвартiсть вугiлля (навiть з урахуванням державних дотацiй на покриття витрат) перевищуе ринковi цiни, нарощування обсяпв видобутку призводить тiльки до поглиблення кризового стану пiдприемств
галузi.
KpiM того, стiйкiсть розвитку вугiльних шахт не може розглядатися у B^pmi вщ надiйностi прийняття рiшень в умовах невизначеносп, що е дуже притаманною саме пiдземному способу видобування вугiлля. Для опису дiяльностi ухвалення рiшень iснуе як класична, так i поведiнкова моделi [1]. Вщповщно до кожно! з цих моделей менеджер, що приймае рiшення, не проводить безпосереднього порiвняння альтернатив. Швидше вiн вибирае альтернативи за допомогою таких чинникiв, що враховуються у поведшковш моделi: кiнцевий ефект або бажаний рiвень поведiнки, або на основi функцп виграшу, як у класичному випадку.
Результат, що вщповщае кожнш аль-тернативi, — це результат сплетення всiх змiнних, яю описують зовнiшнi та природнi умови з ушма змiнними, що характеризують альтернативу. Проте чим аморфнiша проблема, тим бшьше в нiй невизначеносп й випадковостi, тим складнiше стае правильний прогноз цих змiнних i, отже, результату. У цих умовах менеджер, що ухвалюе рiшення, звичайно абстрагуе проблему i скорочуе кшьюсть обмежень. Потiм результатом, одержаним з аналiзу моделей, вiн пiдмiняе непередбачуваний результат первинно! проблеми.
На другому етат управлiння витратами ресурсiв виникае необхщшсть вщповщно! дп, що знiмае розбiжнiсть мiж промодельованим результатом i результатом реально! проблеми. Одним iз методiв е "розмивання" обчисленого результату. Образ дп, за допомогою якого "розмиваеться" ситуацiя, залежить вiд таких чинниюв, як
© Амоша Олександр 1ванович - академж НАН Украши, директор. 1нститут економ1ки промисловосп НАН Украши, Донецьк. Салл Володимир 1лл1ч - доктор техшчних наук, професор; Трифонова Олена Васил1вна - кандидат економ1чних наук, доцент. Нацюнальний прничий ушверситет, Дшпропетровськ.
ISSN 1562-109X
спошб моделювання проблеми й упередженiсть людини, що ухвалюе рiшення при недостатнш шформаци. Такий нечiткий результат розглядаеться як оцiнка результату дано! альтернативи.
При моделюванш економiчних параметрiв дiяльностi шахт дослiдник прагне до одержання якогось виграшу. Можна сказати, що виграш — це виражений у цифрах результат, ощнений з урахуванням мети або системи переваг. Тому виграш обов'язково неч^кий, оскiльки, по-перше, залежить вiд нечiткого результату, ^ по-друге, його значення отримують у результат неоднозначно! операцп — процедури оцiнювання. Бажаний рiвень також неч^кий, на його основi вiдбуваеться селекщя альтернатив, шляхом порiвняння !х iз результатом. При цьому немае потреби в абсолютнiй точностi, оскiльки така мета i результат — нечiткi.
Дотепер теорiя прийняття рiшень при моделюванш економiчних параметрiв дiяльностi шахт (економiчно! надiйностi, швестицшно! прiоритетностi та привабливост тощо) була пов'язана або з неч^ким результатом бажаних рiвнiв або з нечггким виграшем [2]. У даному випадку ми розглядаемо теорда прийняття рiшення за допомогою аналiзу витратно! складово! продукцп вугiльного шдприемства, який зазвичай виконуеться на основi фактичних показникiв витрат за певний перюд часу. При цьому значно менше уваги придiляеться аналiзу джерел вщтворення (фiнансування) витрат. Заздалегiдь вважаеться, що це джерело - отриманий вiд реалiзацil продукцп прибуток. I майже зовсiм не аналiзуеться швидюсть, iз якою вiдбуваеться реальне по-криття здiйснених витрат.
Класична модель будуеться на припущеннi, що функщя виграшу дiйсно визначена в певних межах. Поведiнкова модель будуеться на припущенш, що функцiя виграшу мае тшьки два або три значення, тобто передбачаеться спрощена функщя виграшу. У класичнш моделi менеджер, що ухвалюе ршення за допомогою функцп виграшу, призначае кожнiй альтернативi дiйсне число. При цьому не становить труднощiв вибрати альтернативу, коли кожнш iз них поставлений у вщповщшсть тiльки один виграш. Вибираеться альтернатива з
найбiльшим виграшем. Це е ухваленням рiшення в умовах визначеность
Серед зовнiшнiх чинникiв можна вщзначити загальний стан економiки держави, зокрема паливно-енергетичного комплексу. Поеднання цих умов на певному промiжку часу зумовлюе значення i цiннiсть шахти (щодо iнших) у межах галузь Природним е прагнення охарактеризувати вiдносне становище шахти деяким кшьюсним критерiем, що мае додати такш оцiнцi об'ективний характер. Рашше робилися малоуспiшнi спроби такого роду. В основi !х лежало прагнення оцiнити шахту одним показником, що мае дшсно синтетичний характер, як, наприклад, продуктивнiсть пращ або рiвень рентабельностi.
Подвiйний характер шахти як технолопчно! та економiчно! системи дае пiдставу для висновку про те, що показник, який ощнюе шахту в рядi шших мае узагальнювати И двоедину суть. Як ощночний пiдхiд, на нашу думку, може бути запропонований метод оптимального розподшу та використання коштiв державно! пiдтримки на часткове покриття собiвартостi вугiльно! продукцп.
Проте коли вiдсутне повне знання про стан зовнiшнього середовища, тодi кожнiй альтернативi призначаеться декiлька виграшiв. Вибiр за таких умов називаеться ухваленням рiшення або в умовах ризику, або в умовах невизначеность Ршення ухвалюеться в умовах ризику, якщо людина, що його ухвалюе, знае можливi стани зовнiшнього середовища i розподiл !х вiрогiдностi. Рiшення ухвалюеться в умовах невизначеносп, якщо не вiдомi можливi стани зовнiшнього середовища. В обох випадках як при ризику, так i при невизначеносп кожну альтернативу необхiдно характеризувати дшсною одиницею, вiдповiдною виграшу. У разi ризику числове значення, що характеризуе альтернативу, отримуеться зважуванням виграшiв по вiрогiдностi !х отримання, у результатi чого виводиться очшуваний виграш.
На противагу цьому юнуе поведiнкова, або компенсаторна, модель ухвалення рiшення. У нiй не юнуе дшсно! функцп виграшу через "обмежену ращональшсть" рiшення. Функцiя двозначна, якщо стосовно
будь-якого результату видаеться оцшка "добре" або "погано" ("задовшьно" або "незадовiльно") залежно вiд цiлей або систем переваг. Оцшка вщображае бажаний рiвень досягнення мети або рiвень задоволеностi людини, що ухвалюе рiшення.
У класичнш моделi альтернативи упорядковуються щодо нерiвностi (>), вибираеться альтернатива з найбшьшим значенням виграшу. Поведiнкова модель характеризуеться включенням альтернативи, безлiч можливих результатiв яко! мiститься в безлiчi задовiльних результатiв. Коли проблемна ситуащя нестiйка i складна, ш
Вiдомо, що у вугiльнiй промисловост Укра!ни зберiгаеться тенденцiя до ускладнення умов експлуатацi! i, тим самим, попршення економiчних результатiв роботи шахт [3].
Подiбна тенденцiя призводить до того, що для здшснення заходiв iз простого вiдтворення потрiбнi зростаючi капiтальнi вкладення, i це так само знижуе ефективнють роботи шдприемств. Суперечнiсть може бути усунена тшьки одним шляхом: просте вiдтворення мае включати таю заходи, яю дадуть можливють погашати виникаючi негативнi тенденцп. Зокрема, одним iз таких заходiв е пiдвищення концентрацi! виробництва шляхом збшьшення
навантаження на очисний забш. Таким чином, у вугiльнiй промисловост iснуе об'ективно приречена тенденцiя до зростання витрат на просте вщтворення i, як наслiдок, стiйкостi шахт.
Останшми роками з'явилося багато дослщжень, пов'язаних з оцiнкою економiчно! надшносп, управлiнням витратами та забезпеченням швестицшно! привабливосп вугiльних пiдприемств [2, 3]. Ц роботи зводяться до розробки юльюсних методiв оцiнки стану шахти по груш природних i виробничих параметрiв. При цьому пропонуються методи аналiзу рiвня
вiдповiдае нечiткiсть у результат й виграшi кожно! альтернативи. У цьому випадку може бути використана неч^ка модель ухвалення ршення.
Використання поняття роздiлення активiзуе ршення. Обережна оцiнка потребуе високого ступеня роздiлення, менш достовiрна оцiнка задовольняеться низьким ступенем роздiлення. Концепцiя розрiзнення, або роздiлення, також важлива для оцшки й обробки iнформацiï. Поняття невизначеност в iнформацiï роздiляеться на випадковють i нечiткiсть (табл. 1).
економiчних параметрiв шахт, що характеризують здатнiсть пiдприемства до розкриття та використання внутршшх резервiв.
Як правило, основш причини зростання витрат у вугшьнш галузi зводяться до таких, що практично не мають важелiв щодо ïx мiнiмiзацiï з боку самих шдприемств. Але, як показуе аналiз публiчниx джерел iнформацiï про використання коштв Державного бюджету, спрямованих на покриття витрат iз собiвартостi продукцiï [4], значнi втрати вугледобувш пiдприемства несуть за рахунок використання неефективних методiв господарювання.
В умовах, коли цша продукцiï диктуеться зовнiшнiм та внутршшм ринками й
у пiдприемств немае можливост впливати на ïï змши, практично единим меxанiзмом досягнення позитивного економiчного результату дiяльностi вугшьних шахт е ефективне управлiння витратами.
Аналiз впливу розмiру державно!' шдтримки на часткове покриття витрат дозволяе зробити таю висновки. За рахунок застосування оптимальних методiв управлш-ня витратами i зниження ix на 12% (табл. 2) можна досягти такого ж ефекту, що й вщ
Таблиця 1. Невизначешсть в шформаци
Об'ект дослщження Основна теорiя Характеристика Мiра iнформацiï
Випадковють Теорiя ймовiрностей Ентропiя Кiлькiсть
Очiкувана кориснють Цiннiсть
Неч^юсь Теорiя можливостей Ступiнь роздiлення можливих розподiлiв Ефект розрiзнення
збшьшення обсяпв реалiзацil на 60%. Приклад наведений без урахування ефекту масштабу, який у рiзних галузях проявляеться по-рiзному.
Як вiдомо, процесу управлшня витратами властивi всi функци управлшня в цшому: органiзацiя й координащя дiяльностi з управлiння витратами, прогнозування та
планування витрат, регулювання витрат при змiнi умов дiяльностi, мотиващя персоналу та стимулювання економи з одночасним установленням форм вiдповiдальностi за неращонадьне використання ресурсiв, анадiз витрат, виконання планiв i програм зниження витрат, облiк i контроль виконання плашв,
витрат на виробництво
Показники Вихiднi даш, тис. грн. Варiант 1 (збiльшення ви-торгу вщ продажiв на 60%) Варiант 2 (зниження витрат на 12%)
тис. грн темп зростання, % тис. грн темп зростання, %
Виручка вiд реадiзацi! 3000 4800 +60 3000 0
Витрати на виробництво та реалiзацiю 2500 4000 +60 2200 -12
Прибуток 500 800 +60 800 +60
дотримання бюджетiв витрат, визначення шляив усунення виявлених недолiкiв, пiдвищення дiевостi системи управлiння витратами.
У бiльшостi наукових дослщжень iз ще! проблеми розглядаються статичш аспекти управлiння витратами (управлiння кшьюсними показниками), а управлiння динамiчними характеристиками витрат зосереджено в основному на !х облiку в певних часових штервалах (облiковий аспект).
Безумовно, це мае важливе значення для управлiння, оскшьки забезпечуе функцiю контролю. Але це не едина функщя серед багатьох завдань, що виршуються у процес управлiння. Не менш важливими е оцшка ефективностi виробництва, планування перспективного розвитку тдприемства, анадiз швестицшно! привабливосп й ефективностi iнвестицiй, забезпечення режиму економи та збiльшення прибутку за рахунок оптишзацл динамiчних
характеристик витрат (економiчний аспект), а також характерного для тдприемств вугшьно! галузi завдання - оптимального розподiлу й використання кош^в державно! пiдтримки на часткове покриття собiвартостi вугiльно! продукци з метою забезпечення стiйкого функщонування шахт.
Критерiем стiйкостi можна вважати такий стан сукупностi параметрiв або показниюв стiйкостi, який у разi !х вiдхилень забезпечуе досягнення граничних (або
нормативних) значень або ж здатнють виробничо-економiчних систем у разi вiдхилення основних параметрiв стшкост повертатися в межi !х граничних значень. При цьому необидною i достатньою умовою стiйкостi шахти як економiчно! системи е наявнiсть зворотного зв'язку, направленого на зменшення вщхилень дано! системи вiд !! рiвноважного стану.
Розглянемо послiдовнiсть виконання
такого аналiзу. Вiдповiдно до економiчного
закону збереження вартост можна записати
рiвняння балансу витрат вугледобувного
пiдприемства [5]
йС йБ йи йБ -+-+-=-+-, (1)
йт йт йт йт йт
де С — сумарш витрати маси уречевлено! пращ (на рiвнi тдприемства — калькуляцшна (за елементами витрат) вартють видобутого вугшля); Б — витрати уречевлено! пращ, що мютиться в невикористовуваних елементах виробництва та в нереалiзованому вугшлц и — кiлькiсть уречевлено! пращ, втрачено! в економiко-виробничому процесi; W — приплив маси уречевлено! пращ ззовш у виглядi коштiв за реалiзовану продукцiю, державно! допомоги тощо; Б — кшьюсть необхiдно! додатково! працi для покриття витрат.
Лiва частина рiвностi (1) являе собою вартють Q (щну) виробництва товарно! продукци, яка зазвичай складаеться iз двох елеменлв: вартостi безпосередньо
виробництва та вартост реалiзащ!. Специфiка вугшьно! галузi полягае в тому, що iснуе додаткова стадiя отримання товарно! продукци з видобутого вугiлля -збагачення, iгнорувати яку неможливо, адже обсяг реалiзащ! рядового вугiлля по прямих договорах складае незначну частку (за 11 мюящв 2008 р. ця частка була трохи бшьше 15%) [4].
Вартiсть г-го за яюсними характеристиками виду товарно! продукци визначаеться таким чином:
1 '
й = -(£У(с+*+и). (1 + Н (Ь )в )) + Пв к = 1
1 '
+-(£ (у(с+„+„) з (1 + Н(Ь) з ))г + (2)
п3 к=1 1 '
+—(ЕУ( с+*+и)р (1 + Н Ь) р ))г,
пр к=1
де П
йг
швидкiсть видобування
(в), збагачення (з) та реалiзацi! (р) ^-го обсягу видобутого, збагаченого та реалiзованого вугiлля; У,
( с + 5 + и )в, з, р
— швидюсть
перенесення витрат видобування, збагачення та реалiзацi! вугiлля за к-м елементом на товарну продукцiю; Н(Ь) вз, р — норма
додатково! пращ (прибутку) у процесi видобування, збагачення та реалiзацi! вугiлля вiдповiдно.
Швидюсть перенесення витрат залежить вiд житте- та дiездатностi виробничих елементiв - робочо! сили (А1), знарядь пращ (А2) i предмета працi (А3). На практицi визначення цих характеристик досягаеться, як правило, методом спроб та помилок. Для визначення меж можливо! змши вартостi виробничих елементiв, за яких збер^аетъся життездатнiсть та дiездатнiсть виробництва, потрiбно ставити i виршувати спецiальнi економiко-виробничi завдання, що е предметом дослщження нового напряму економiчно! науки — економiчно! патологi! виробництва.
У межах цього напряму виробництво вважаеться економiчно життездатним лише тодi, коли виконуеться умова вартiсного вiдтворення виробничих елементв, що математично визначаеться таким чином:
йВ Д, ,
к = 1
й*„_) > е ^; (3)
й1 к=1 й( й( к=1 й( де к - номер виробничого елементу А.
1з нерiвностi (3) видно, що життездат-нiсть виробництва може забезпечуватися, по-перше, за рахунок додатково! пращ В; подруге, за рахунок додатного припливу вартосп ззовш W; по-трете, за рахунок накопичених виробничих запасiв 5.
Економiчнi втрати и i вщплив вартостi назовнi fW<0) знижують життездатнють пiдприемства.
Висновки. Гнучкий розвиток вугшьного пiдприемства або здатнiсть до такого розвитку виступае одночасно ощнкою ступеня стiйкостi й iнструментом подолання виникаючих внутрiшнiх i зовнiшнiх дестабiлiзаторiв стшкость У той же час гнучкий розвиток — це чинник або умова економiчного зростан-
ня, тобто забезпечення стшкосп протягом певного часу, який дае можливють пiдготувати умови для ефективного управлшня витратами.
У вугiльнiй галузi Укра!ни немае ефективного механiзму защкавленосп пiдприемств в одержаннi збiльшених обсяпв бюджетних коштiв залежно вiд збшьшення доходiв вiд реалiзацi! продукцi! та зниження витрат на !! виробництво.
Необхщне вдосконалення чинних на шдприемствах галузi пiдходiв до управлiння витратами, яю б ефективно iнтегрувалися в загальну систему менеджменту. Основним напрямом дослiджень мае бути зниження впливу наявних розбiжностей у вихiднiй базi для прийняття управлiнських рiшень за даними фшансового, податкового й управлшського облiку витрат на пiдставi урахування положень економiчного та бухгалтерського пiдходiв до визначення витрат пiдприемства.
Л^ература
1. Таха Х. Введение в исследование операций / Х. Таха. - В 2-х кн. — М.: Мир, 1985. — 479 с.
2. Поддержание мощности шахт и инвестиционные процессы в угольной промышленности Украины / Г.Г. Пивняк, А.И. Амо-
ша, Ю.П. Ященко и др. - К.: Наук. думка, 2004. - 312 с.
3. Ященко Ю.П. Управление процессами финансового оздоровления угольных компаний / Ю.П. Ященко // Уголь Украины. - 2003. - № 8. - С. 4-10.
4. 1нформацшно-анал^ичний зв^ про розвиток вугшьно! промисловост Укра!ни за грудень 2007 року та ачень-грудень 2008 року [Електронний ресурс] // Матерiали мшютерства вугшьно! промисловост
Укра!ни, 2008. - Режим доступу: http://www.mvp.gov.
ua/mvp/control/uk/publish/article?art_id=77394& еаО(1=61332.
5. Саллi В.1. Теоретичнi аспекти управлшня витратами тдприемств вугшьно! галузi / В.1. Садлi, Д.О. Петренко, С.П. Олшник // Економiчний вiсник Нацюнального гiрничого унiверситету. -2009. - № 2. - С. 13-20.
