CC BY
10
ABOUT THE POSSIBILITIES OF NATIVE MENTALITY'S INFLUENCE DURING FUNDATION THE MODERN MODEL OF ECOLEGAL EDUCATION IN UKRAINE
Zakharova V. O.
In the article the possibilities of Ukrainian mentality influence have been analyzed in context of the modern model of ecolegal education's forming.
Key words: ecolegal education, legal mentality, sense of justice, ecofility.
УДК 340.12:94 (470+571)
О. В.Зтченко, доктор iсторичних наук, доцент
СТОЛИП1НСЬКА КОНЦЕПЦ1Я ПРАВОВО1 ДЕРЖАВИ В РОС1ЙСЬКОМУ ПАРЛАМЕНТ (АКТУАЛЬН1 1СТОРИЧН1 ПАРАЛЕЛГ)
Висв1тлено найважлив1ш1 особливост1 стратег1чних завдань реформаторськог полтики П. Столитна, як вт втс на затвердження законодавчими установами у 1907р., а також встановлено Iсторичш паралел11з стратег1чними завданнямире-формування незалежноИ Украши.
Ключовi слова: Росшська 1мпер1я, правова держава, Державна дума, Державна рада.
Актуальтсть проблеми. Минае столггтя вщ закшчення державно-полгтично! дiяльностi видатного росшського реформатора початку ХХ ст. Петра Столитна (1862-1911), який з 8 липня 1906 р. до 1 вересня 1911 р. очолював уряд кра!ни. Одночасно спостер^аються дивовижш i надзвичайно актуальш юторичш паралелi мiж стратепчними завданнями столишнсько! полiтики i життево важливими завданнями, що постають перед сьогоденною Украшою. У 1906-1907 рр. голова Ради мiнiстрiв Росшсько! iмперп неодноразово заявляв у Державнш думi i Державнiй рад^ що найважливiшими, стратегiчними завданнями його внутршньо! полiтики е, по-перше, побудова правово! держави, забезпечення законностi дш урядово! системи, панування закону, створення умов свщомого додержання громадянами законносп i порядку, а по-друге, рiзке пiднесення добробуту селянства та робгтниюв. Не викликае жодного сумшву, що абсолютно тi ж самi завдання виявляються життедайними, стратегiчними i найбiльш актуальними сьогоднi i в Укршт. У висвiтленнi iсторичних уроков минулого i полягае актуальнiсть теми. © Зшченко О. В., 2010 97
АналЬз наукових дослджень. Про П. Столитна написано занадто багато дослщжень рiзних жанрiв, обсяпв i тематичних спрямувань, в яких його особа та дiяльнiсть оцiнювалися з найрiзноманiтнiших позиций. У той же час до спроб реформатора сформулювати концепцию перетворення Роси на правову державу дослщники спецiально не вдавалися. Навггь представник урядових кш i вщ-даний монархiст С. Вiтте звинувачував П. Столипiна у застосуваннi надзвичай-ного законодавства i розпуску законодавчих палат для проведения сво1х ршень та постанов [3, т. 2, с. 232-233, 312]. В антиконституцшному характерi столи-шнсько! полiтики звинувачував голову уряду i лiберал П. Мiлюков [9, т. 1, с. 419-420]. Дорадянський iсторик-монархiст С. Ольденбург, навпаки, конста-тував, що П. Столитн прагнув оновлення «старого ладу» шляхом перетворення абсолютизму на конституцшну монархию [10, с. 334-335].
Представники революцiйного табору вважали П. Столитна безумовним i найбiлъшим реакцюнером, а перiод його прем'ерства — перюдом реакци. До таких визначенъ доклав основоположних зусилъ В. Ленш, у зв'язку з чим радянсък! iсторики аж до розпаду СРСР абсолютно i непорушно додержува-лися такого трафарету. Росшський iсторик А. Бородш навiтъ у 1999 р. заявляв, що i пiсля смерт П. Столипiна в Роси продовжувало iснувати абсолютистсъке самодержавство [1, с. 8, 10]. Правознавецъ С. Юртаева у 2001 р. також вбача-ла в державному устро! Росшськш iмперil 1906-1917 рр. збереження основних характеристик абсолютизму [14, с. 8].
Однак ще у 1999 р. росшський правознавецъ I. 1саев почав руйнувати таку тенденцiю. Вiн писав, що у своему програмному вистуш у Державнiй дум1 6 березня 1907 р. П. Столипiн «декларував тi правовi принципи, як! пропону-валося покласти в пiдвалину урядово! полтики. Перетворення Роси на правову державу визначалось як головне завдання. Таку державу пропонувалося буду-вати на сформульованих у Манiфестi 17 жовтня 1905 р. принципах» [8, с. 202]. I. 1саев констатував, що П. Столитн розглядав право як мехатзм врегулюван-ня i розв'язання конкретних сощальних, економiчних та шших проблем [7, с.13]. Разом з тим вш додавав, що на практищ П. Столипiн часто вщходив вщ декла-рованих ним принцитв [8, с. 202-203]. Очевидно, це дало йому привщ засто-сувати традицiйний для радянсько1 iсторiографil штамп, згiдно з яким правлш-ня П. Столипiна було «перюдом поттично1 реакци» [7, с.13].
З певними застереженнями до думки I. 1саева приеднувався у 2010 р. \ А. Смiрнов. У дослщженш юторп Державно1 думи 1906-1917 рр. вш зазначав, що «сприйнявши конституцию, П. Столипiн хотiв стати i проводником «правового порядку». При цьому автор додавав, що реформатор «вказуе на "права людини" у протиставленш до прав держави... 1де1 громадянських прав, сво-боди особи, рiвностi, без яких увесь правовий порядок може виявитися "великою брехнею", були для Столитна другорядними» [13, с. 269-270].
Отже, щлковита недослiдженiсть порушено1 проблеми видаеться очевидною, оскшьки деяк автори зачшали И лише побiжио, непослiдовно i з засте-
реженнями. Виходячи з цього, ми вбачаемо мету статп у висвиленш най-важливiших особливостей стратепчних завдань реформаторсько! полiтики П. Столитна крiзь призму запропоновано! ним законодавчим установам про-грами перетворення Росп на правову державу, а також и зрiвняння iз завдан-нями перетворення на правову державу незалежно! Украши.
Виклад основного матер1алу. 6 березня 1907 р. та 16 листопада 1907 р. П. Столишн виступив в обох палатах народного представництва з викладом його урядово! програми дiй, яка переслiдувала мету досягнення поставлених ним стратепчних завдань — «Про законодавчi пропозици уряду» [5, ст. 27-42; 6, ст. 85-90]. Голова уряду розпочав свш виступ перед депутатами друго! Думи та членами верхньо! палати констатащею того факту, що законодавчi установи Росп було запроваджено «волею Монарха» [5, ст. 27]. 1сторична паралель стосовно обставин реформування обох кра!н виявляеться, по-перше, у тому, що перехщ в обох випадках вiдбувся вiд авторитаризму (тоталiтаризму) до представницького ладу з подшом гшок влади, а по-друге, саме в отстоюванш у 1906 р. конституци монархом, який не змiг шакше впоратися з революцiею, i «даруванш» незалежностi Укра1ш комунiстичним керiвництвом СРСР, яке не попередило розвалу останнього.
Прем'ер продовжив свою програмну промову визначенням умов, за яких очолюваний ним уряд звертався до законодавчих установ зi сво!ми законопроектами стосовно реформування кра!ни. Вш констатував, що в кра!нах сталого державного устрою процес дозрiвання закотв е наспльки засвоеним громад-ською самосвiдомiстю, що завдання !х урядового захисту сильно спрощуеться. На вщмшу вщ них у крашах, що перебувають у процесi перебудови, а через це й у заворушеннях, не тшьки кожен законопроект, а й кожна його риса чи осо-бливiсть здатна вщчутно позначатися на добробут кра!ни i характерi майбут-нього законодавства. Постае необхщшсть пов'язувати безлiч новизни, що вноситься у життя народу, з умма окремими урядовими пропозиц1ями однiею загальною думкою i вирiшувати, чи сумюна вона з благом держави.
П. Столишн наголошував, що уряд покладае в шдвалину всiх сво!х законопроектов «одну керiвну думку», яку вш втiлюватиме в життя вмею своею наступною дiяльнiстю, а саме: створити матерiальнi умови запровадження нових правових стосунюв, за допомогою яких Рос1я повинна перетворитися на правову державу. На його переконання, правовi норми повиннi Грунтува-тися на точному i ясно висловленому писаному закош, який визначае права 1 обов'язки громадян i не дозволяе окремим особам тлумачити !х на свш лад. «Саме тому, — шдкреслював прем'ер — уряд вважае сво!м найголовшшим обов'язком внести на розгляд Державною думою i Державною радою щлу низку законопроектiв, що встановлюють твердi п^двалини складання нового державного життя Росп» [5, ст. 28-29].
Перетворення Росп на правову державу передбачало також забезпечення полгшчних ! громадянських прав i свобод умх прошаркав населения, запровадження мюцевого самоврядування, реформування судово! системи на пщ-
ставi судових уставiв Олександра II, а також з метою забезпечення i змщнен-ня у свщомосп населения святостi i непорушностi закону, внесення законопроекту про цив^ну i кримiналъну вiдповiдалънiсть службовцiв за порушен-ня закону [5, ст. 31-35]. Урядова програма передбачала «звичайне для всiх правових держав» забезпечення недоторканност особи, за яко! особисте за-тримания, обшук, розкриття кореспонденци зумовлюються постановою вщ-повщно1 шсганци, на яку покладаеться i перевiрка протягом доби обгрунту-вания законност арешту, який був здiйснений полщею.
Голова Ради мiнiстрiв шдкреслював, що уряд усвщомлюе «необхiднiстъ докладания величезних зусиль для шднесения економiчного добробуту населения» [5, ст. 45]. На перше мюце у виршент цього питания виносилося селянство. На погляд прем'ера, пекуча необхвдшсть застосувания у цьому на-прямi найбiлъш енергiйних заходiв постае наспльки очевидною, що не може тдлягати жодному сумнiву [5, ст. 29]. П. Столитн констатував, що ум озна-ченi заходи «перебувають у тюному зв'язку зi справою землеустрою» сшьсько-го населения, складаючи для уряду «завдання велетенського значення», яке «покликане... сприяти економiчному вщродженню селянства... економiчно слабкого i нездатного шляхом заняття свош одвiчним землеробським промислом забезпечити собi заможие iснувания» [5, ст. 36]. Реформатор передбачав зб^-шення площ селянського землеволодiння i його впорядкування. Особлива увага придiлялася забезпеченню землею тих категорiй селян, яю одержали дарчi надiли i не мали можливостi забезпечити себе землею шляхом кутвт. Спосiб усунення гострого малоземелля уряд вбачав i в пiльговому продажу земель землеробам, який вщповщав плапжиим можливостям покупця.
Для вирiшения цього завдання уряд мав у своему розпорядженш вщпо-в1дно до указiв вiд 12 та 27 серпня 1906 р. 9 млн десятин та куплет з 3 листопада 1905 р. Земельним банком понад 2 млн десятин земл^ З метою ж забезпечення справи збшьшення селянського землеволодшня передбачалося поеднання форм землекористування iз заохоченням селянства шляхом надан-ня земельного, мелiоративного та переселенського кредиту. Що ж стосувало-ся землеустрою, то урядом передбачалось усунення незручностей, що були пов'язаш з внутршшм розмщенням дiлянок певних поселень i володарiв, видiления !м вiдрубiв тощо. Нагальне здiйснения аграрних заходiв уряд ставив у зв'язок з дiяльнiстю мiсцевих комiсiй землеустрою. Для цього спещальний проект передбачав тюшше зв'язати цi комiсil з мюцевим населениям шляхом пiдсиления в них виборних принцитв i забезпечення !х робочою силою для втшення в життя планiв землеустрою. «Саме тому, - пiдбивав пiдсумок П. Столитн, - докоршною думкою нитшнього уряду, його керiвною iдеею завжди було питания про землеустрiй» [6, ст. 87]. Вш доходив висновку про те, що всi велию удосконаления в системi мiсцевого управлшня та самовря-дувания, в судовш системi та адмiнiстрацil залишаться поверховими, не проникнуть у глибину, доки не буде досягнуто поднесения добробуту основного
землеробського класу держави. «Поставивши на ноги, надавши можливост досягти господарсько! самостiйностi багатомiльйонному сiльському населен-ню, — наголошував прем'eр-мiнiстр, — законодавча установа закладе ту пщ-валину, на якiй буде мщно споруджена перетворена росiйська державна бу-д!вля... Такими постають завдання, здiйснення яких уряд вважав i вважае питаннями юнування росiйськоï держави»» [6, ст. 87—88].
Реформатор говорив дал!, що хоча в кра!ш переважало сшьське населения, уряд вважав нагально необхщним ухвалити в законодавчому порядку низку заходiв стосовно робггаиюв. У шдвалину передбачувано! реформи у цш галуз1 уряд клав визнання безумовно! необхщносп позитивного i широкого сприяння державно! влади добробуту робггаиюв i прагнення виправити недолжи у 1хньо-му становищi. Голова Ради мшютр!в пщкреслював, що уряд розглядае роби'-ничий рух як природне прагнення покращити свое становище, а нове законо-давство мае надати цьому руху природнш вихщ, з усуненням будь-яких спря-мованих на його штучне заохочення заходiв, а також утискання цього руху, осюльки вш не загрожуе громадському порядку i громадськш безпецi.
Саме тому реформа робггничого законодавства повинна здiйснюватись у подвшному напрямi: у бж надання робгтникам позитивно! допомоги i у на-прям! обмеження адмiнiстративного втручання у стосунки промисловщв та робгтниюв, забезпечуючи як тим, так i шшим необхщну свободу дш за допо-могою професiйних органiзацiй та непокарання економiчних страйкiв. Най-головтшим завданням щодо надання робiтникам позитивно! допомоги прем'ер вважав державне тклування про нездатних до працi робгтниюв у вигляд! !х страхування у випадках захворювання, калiцтва, iнвалiдностi та старости У зв'язку з цим передбачалась оргашзащя лiкарськоï допомоги робiтникам.
З метою охорони життя та здоров'я пщростаючого робггаичого поколш-ня чинш норми пращ неповнолишх робгтниюв i пщлгтюв пiдлягали перегляду з забороною 1м, як i жшкам, працювати в шчш змши та тд землею. Передбачалися також перегляд i скорочення встановлено! законом вщ 2 черв-ня 1897 р. тривалосп працi дорослих робгтниюв. Голова уряду також додавав, що незалежно вщ низки важливих перетворень у сферi робггаичого законодавства передбачаеться внесення на розгляд Державно! думи питання про захист штеремв росшсько! торовл! та промисловосп на Далекому Сход1 шляхом закриття там порто-франко, що був встановлений указом вщ 1 травня 1904 р. [5, ст. 38—39].
П. Столишн заявляв, що, «усвщомлюючи необхщшсть докладання вели-чезних зусиль для пiднесення економ!чного добробуту населення», уряд пере-конаний у безплщносп таких зусиль, доки просвгта народних мас не буде пщнесена на необхщний рiвень i не усунуться ri явища, якими постшно по-рушуеться правильне протжання школьного життя за останш роки, явища, яю свщчать про те, що без докоршно! реформи навчальш заклади можуть дшти становища повного розкладу. Передбачувана урядом школьна реформа на вмх
ступенях освоти Грунтувалася на принципах нерозривного зв'язку нижчо1, середньо! та вищо1 школи, але з законченим колом знань на кожному з школь-них ступенiв. Особливi турботи спрямовувалися на подготовку викладачiв для Bcix ступенiв школи та на полопшення 1хнього матерiального становища.
Найближчим сво1м завданням уряд вважав досягнення разом з громад-ськiстю загальнодоступносто i обов'язковостi початково! освiти для всього населення краши. Стосовно ж середньо! школи уряд передбачав створення рiзноманiтних типiв навчальних закладiв з широким розвитком професойних знань, але з обов'язковим для всох типов мiнiмумом передбачено! державою загально! освоти. У реформi вищо1 школи уряд передбачав змоцнення тих принципiв, що були закладено указом вод 27 серпня 1905 р., який водновив скасовану 23 серпня 1884 р. уноверситетську автономию, а також 1х узгоджен-ня з загальнодержавними онтересами [5, ст. 40-41].
П. Столитн шдкреслював, що, незважаючи на найкращо стосунки з усома державами, особливо зусилля уряду спрямовуватимуться на подне-сення збройних сил на висоту, яка водповодае често о годносто Роси [5, ст. 89]. Дало голова Ради моностров наголошував, що втолення в життя усох означених законодавчих пропозицой залежить вод забезпечення 1х фонансовими мож-ливостями. У зв'язку з цим Державной думо о Державной радо доведеться вирошувати завдання першорядно! важливосто, а саме: ухвалити бюджет, який зачопае найбольш життево потреби держави. П. Столипон наголошував на необходносто нижной палато термоново розпочати його розгляд, оскольки бюджетно питання е надзвичайно важливими, нагальними о вимагають ве-личезно! уваги. Прем'ер додавав, що при цьому становище Роси викликае необходшсть суворо! ощадливосто, в той час як пропоновано реформи вимагають нових витрат. До того ж вони збоглися з досить великим скорочен-ням прибутково! частини бюджету у зв'язку оз скасуванням манофестом 3 листопада 1905 р. викупних платежов селян о збольшенням витрат на спла-ту водсотков та погашення позик, яко здойснювалися з метою покриття воен-них витрат. Росойсько-японська война викликала необходность великих витрат на водродження армп та флоту.
Нарешто, прем'ер подкреслив, що вирошення всох означених завдань ви-явиться неможливим без здойснення податково! реформи. Вон доводив, що вод наявносто коштов залежить успох реформ у всох сферах суспольного о державного життя та вирошення питання щодо послодовносто 1х здойснення. Вон закликав законодавчо установи под час обговорення запропонованого урядом державного кошторису рахуватися з неминучостю «зберегти бюджетну ровно-вагу як основу водновлення росойського кредиту» [6, ст. 90].
Урядово пропозицп передбачали внесення на розгляд Державно! думи законопроектов щодо встановлення нових податков о перетворення оснуючих видов оподаткування. Визначальною рисою урядових пропозицой було досягнення можливо! ровноваги оподаткування о можливе звольнення широких
мас незаможного населення вщ додаткових податкових тягар!в. У виршенш такого завдання головна роль вщводилася прибутковому податку. Додаткове оподаткування багатих омб викликалося прагненням уникнути переванта-ження незаможних прошарюв населення. Передбачалися i перегляд системи реального оподаткування, змши окремих вид!в митних та спадкових збор!в.
Закшчуючи сво! виступи в палатах народного представництва, П. Столишн наголосив, що тшьки обдумане i р!шуче втшення в життя вищими зако-нодавчими установами нових принцитв державного устрою приведе до за-спокоення народу i вщродженню велико! кра!ни. Прем'ер констатував, що уряд виявляе готовшсть докласти величезних зусиль у цьому напрям!. Його праця, добра воля, накопичений досвщ вщдаються у розпорядження Державно! думи [5, ст. 42]. Вш запевняв депутапв нижньо! палати у тому, що уряд у вмх сво!х д!ях та заявах додержуватиметься «виключно суворо! законности», прагнув знайти фундамент спшьно! пращ i зрозумшу вмм мову. «Я усвщом-люю, — пщкреслював П. Столишн, — такою мовою не може бути мова нена-вист i злоби» [4, ст. 167—169].
У ворожост! стосунюв перших двох Дум та уряду, розбрап та гострих спорах м!ж ними, необгрунтованш обструкци д!ям Ради мшютр!в з боку нижньо! палати, непорозумшнях м!ж останньою та Державною радою П. Столишн вбачав нездоланш перешкоди на шляху виршення стратепчних, спрямованих на докоршне оновлення кра!ни завдань. ïх втшення в життя передбачало наведення в Росп порядку, для встановлення якого уряд повинен був володти такою «владною зброею», як «пов'язаш почуттями обов'язку i державно! вщповщальносп посадов! особи» [6, ст. 85—86].
П. Столишн вважав за необхщне мати ясно i чгтко визначену програму подальшого розвитку держави та сусшльства i сшльними д!ями уряду та за-конодавчих установ боротися проти порушень закошв представниками р!зних ланок адмшютрацп [6, ст. 85, 87]. Вш пщкреслював, що тшьки така едшсть безперечно не тшьки забезпечить вщновлення порядку, а й «змщнить трива-лий правовий побут» [6, ст. 90].
Як вщомо, далеко не вс починання реформатора виршеш через низку причин, серед яких був ошр навколоурядових та придворних сил, л!берально! опозици в законодавчих установах, руйшвна д!яльшсть революцшних фор-мувань i, нарешт!, передчасно об!рване життя видатного державного д!яча. Однак i не завершен! П. Столишним реформи, говорячи словами мжстра внутршшх справ С. Сазонова, створили сприятлив! умови для того, аби Рос!я стала на правильний шлях мирного розвитку духовних сил народу i ращо-нального використання сво!х природних багатств. У той же час вш з великим жалем констатував, що напередодш свггово! вшни досягнутому завдяки сто-лишнським перетворенням добробуту Росп перешкоджала центральна уря-дова влада, яка знаходилася в руках купки людей, що слугували вщжитим щеалам [12, с. 349]. За свщченням же голови четверто! Думи М. Родзянка, цей
уряд своею неспроможшстю i викликав революцию 1917 р. [11, с.156]. «Не-дбалий i нездатний уряд вщ самого початку припустився низки помилок, -констатував англiйський посол Дж. Б'юкенен. — Сильний i енергiйний мiнiстр на зразок Столитна м^ би з тактом i твердiстю стримати рух у вуздЬ» [2, с. 206-207].
Висновки I перспективи подальших досл1джень. Таким чином, П. Столитн, викладаючи перед палатами народного представництва стратепчш завдання реформаторсько1 полтики очолюваного ним уряду Росшсько1 Омпе-рп, сформулював свою концепцию правово1 держави, яка в основному вОдпо-вОдала вимогам тогочасно1 юридично1 теори i мОжиародно1 практики. Анал1з законодавчих пропозицш уряду П. Столитна демонструе юторичну перекличку однакових юторичних обставин, стратепчних завдань, яко поставали перед росшським урядом столгття тому о постають сьогодт перед урядом Украши.
Обом урядам властивО перехвдна доба вщ авторитаризму чи тоталитаризму до политичного самоврядувания, побудова правово1 держави, вщсуттсть порозумшня м1ж урядом та народним представництвом, необхщтсть нагаль-ного виршення найбОльш важливих завдань стратепчного характеру — поднесения добробуту населения та забезпечення законност дш урядово1 систе-ми, яко викликали О необхщшсть реформувания арми та флоту, судово1 систе-ми, системи освгти умх рОвтв, податково1 системи та наповнення бюджету. Яскрава юторична паралель проглядаеться О у вбивстга у рОзт часи П. Столитна та В. Чорновола, яко велшням долО виявилися навгть похованими на одному кладовищо Обидва акти спрямовувалися на припинення реформувания кра1н та оздоровления держав О сустльств.
При цьому надзвичайно актуально Осторичт паралел обертаються сумним Осторичним уроком: гальмування О незавершетсть запропонованих П. Столи-тним заходОв виявились одним з виршальних чинниюв падшия росшсько! державносп у 1917 р. Саме це зумовлюе нагальну необхщшсть сформулюва-ти узгоджет вмма полтичними силами сустльства стратепчт завдания щодо перетворення суверенное' Укра1ни не тшьки на задекларовану, а й справжию правову державу, яка вщповщала б сучасним захщним взОрцям, а також яко-мога скоршого звшьнення вщ тиску тоталОтаристського минулого. Адже прагнения консервативних сил Роси загальмувати започатковат П. Столит-ним реформи, зберегти прившейоване становище егоlстичноl правлячоl верхОвки, повернутися до минулого, полттичш чвари та суперечност м1ж дь ями рОзних гшок влади стали на перешкодО втшення в життя столишнсько! концепцп правово1 держави, виявилися визначальною причиною падшня росшсько1 державносп. Полгтичт реалп сьогоденно1 Укра1ни, очевидна не-достаттсть 20-рОчного строку для оздоровления сустльства О побудови «здо-104
рово!» держави наводять на сумну думку про можлив1сть небажаних перспектив нашого подальшого буття. I цю думку необхiдно усвщомлювати урядо-вими колами, iнтелектуальною елгтою, корпусом пiдприемцiв, полпичними формуваннями, а також умм сустльством, яке виявляеться одним з найбiльш освiчених у свт i одночасно найбiльш байдужим до свое! сучасностi та май-буття.
Слщ також наголосити на необхщносп бшьш глибокого дослiдження порушено! в статп проблеми i особливо надання характеристики стратепчних завдань щодо вдосконалення правового порядку в Укра!ш та виршення комп -лексу пов'язаних з тднесенням добробуту укра!нського народу питань. До-речно також сказати, що означенi паралелi шдтверджують тезу ф1лософ1в про спiралеподiбний спомб 1сторичного розвитку суспiльства.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бородин, А. П. Государственный Совет России (1906—1917) [Текст] / А. П. Бородин. — Киров : Вятка, 1999. — 368 с.
2. Бьюкенен, Дж. Мемуары дипломата [Текст] / Дж. Бьюкенен. — М. : Междунар. отношения, 1991. — 344 с.
3. Витте, С. Ю. Воспоминания. Царствование Николая II [Текст] : в 3 т. / С. Ю. Витте. — М. —Петроград : Госиздат, 1923. — Т. 2. — 518 с.
4. Государственная Дума. Второй созыв. Стенографические отчеты. 1907 г. Сессия вторая. — Т. 1. — Заседания 1—30 (с 20 февраля по 30 апреля) [Текст]. — Спб. : Гос. Тип., 1907. — 2344 ст.
5. Государственный Совет. Стенографические отчеты. 1907. Сессия вторая. Заседания 1—16 (20 февраля — 5 июня) [Текст]. — Спб. : Гос. Тип., 1907.
6. Государственный Совет. Стенографические отчеты. 1907—1908. Сессия третья. Заседания 1—44 (1 ноября 1907—5 июля 1908) [Текст]. — Спб. : Гос. Тип., 1908.
7. Исаев, И. А. У-й том. Россия. Конец Х1Х—ХХ в. Предисловие [Текст] / И. А. Исаев // Антология мировой правовой мысли : в 5 т. — М. : Мысль, 1999. — Т. 5. — С. 5—22.
8. Исаев, И. А. Столыпин П. А. [Текст] / И. А. Исаев // Там само. — С. 202—203.
9. Милюков, П.Н. Воспоминания [Текст] : в 2 т. / П. Н. Милюков. — М. : Современник, 1990. — Т. 1. — 446 с.
10. Ольденбург, С. С. Царствование императора Николая II [Текст] / С. С. Ольден-бург. — М.: Терра, — 1992. — 640 с.
11. Родзянко, М. В. Крушение империи [Текст] / М. В. Родзянко. — Харьков : Интербрук, 1990. — 263 с.
12. Сазонов, С. Д. Воспоминания [Текст] / С. Д. Сазонов. — М. : Междунар. отношения, 1991. — 399 с.
13. Смирнов, А. Ф. Государственная дума Российской империи 1906—1917 гг.: Историко-правовой очерк [Текст] / А. Ф. Смирнов. — Челябинск : Социум, 2010. — 624 с.
14. Юртаева, Е. А. Государственный Совет России (1906—1917 гг.) [Текст] / Е. А. Юр-таева. — М. : Эдиториал УРСС, 2001. — 200 с.
СТОЛЫПИНСКАЯ КОНЦЕПЦИЯ ПРАВОВОГО ГОСУДАРСТВА В РОССИЙСКОМ ПАРЛАМЕНТЕ (АКТУАЛЬНЫЕ ИСТОРИЧЕСКИЕ ПАРАЛЛЕЛИ)
Зинченко Е. В.
Освещены важнейшие особенности стратегических задач реформаторской политики П. Столыпина, которые он внес на утверждение законодательными учреждениями в 1907 г., а также установлены исторические параллели со стратегическими задачами реформирования независимой Украины.
Ключевые слова: Российская империя, правовое государство, Государственная дума, Государственный совет.
STOLYPINS CONCEPT OF THE LAWFUL STATE IN THE RUSSIAN PARLIAMENT (ACTUAL PARALLELS IN HISTORY)
Zinchenko O. V.
In clause the major features of strategic problems of reformatory politics P.A.Stolypin which he has brought on the statement legislative institutions per 1907 are shined, and also parallels in history with strategic problems of reforming of independent Ukraine areinstalled.
Key words: Russian empire, a lawful state, the State Duma, the State council.
УДК 340.12:342.7
Д. О. Селютт, здобувач
ПРАВА ЛЮДИНИ У В1ТЧИЗНЯНОМУ СОЦЮКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОР1: Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВА РЕФЛЕКС1Я РЕАЛ1ЗАЦП
Проаналiзовано особливостi соцюкультурного простору сучасноГ УкраГни. Ви-явлено шляхиреалiзацií прав i свобод людини i громадянина та чинники, що впливають на цей процес. Розглянуто недолжи у законодавствi та вади у сустльному життi щодо прав i свобод людини, а також причини масового нiгiлiзму украшав стосовно захисту Гхтх прав. Розкрито со^ально-юридичний мехатзм захисту прав людини, сформульовано висновки щодо його вдосконалення.
Ключов1 слова: сощокультурний простiр, права i свободи людини i громадянина, нiгiлiзм, юридичний мехатзм захисту прав i свобод.
106 © Селютш Д. О., 2010
