CC BY
30
УДК 347.440
I. М. Паньонко
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка",
канд. юрид. наук, доц., завiдувач кафедри цивильного права та процесу
В. А. Коваль адвокат
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ДОГОВОРУ ЗБЕР1ГАННЯ НА УКРА1НСЬКИХ ЗЕМЛЯХ В1Д X ДО XIX ст.
© Паньонко I. М., Коваль В. А., 2016
Проаналiзовано особливосп становлення договору збер^ання в Кшвськш Русь Визначено особливосп подальшого розвитку договору збер^ання на укра'шських землях тсля розпаду Кшвсько! Русi i до XIX ст.
Ключовi слова: збер^ання, договiр зберпання, зберiгач, поклажодавець.
И. М. Паненко, В. А. Коваль
СТАНОВЛЕНИЕ И РАЗВИТИЕ ДОГОВОРА ХРАНЕНИЯ НА УКРАИНСКИХ ЗЕМЛЯХ С X ПО XIX в.
Проанализированы особенности становления договора хранения в Киевской Руси. Определены особенности дальнейшего развития договора хранения на украинских землях после распада Киевской Руси и до XIX в.
Ключевые слова: хранение, договор хранения, хранитель, поклажедатель.
!.М. Panonko, V. А. Koval'
FORMATION AND DEVELOPMENT OF STORAGE CONTRACTIN IN UKRAINIAN LAND IN X-XIX CENTURIES
The peculiarities of the storage contract formation in Kyiv Rus are analyzed in the article. The features of furtherdevelopment of storage contract in Ukrainian land after the collapse of Kyiv Rus and to the nineteenth century are determined.
Key words: storage, storage agreement, custodian, depositor.
Постановка проблеми. Зберпання - один i3 важливих та поширених видiв сучасних послуг, яку мае на MeTi зберегти pi4 ввд псування i розкрадання. Цей вид послуг noTpi6eH не тальки для задоволення шдиввдуально-побутових потреб (зберпання речей у гардеробу в камерах схову), а i для задоволення шдприемницьких потреб, яю тасно пов'язаних з рухом матeрiальних щнностей у цившьному оборота (зберпання на товарному склад^. Збер^ають рeчi громадян готeлi, санаторй, будинки вiдпочинку, ломбарди та iншi пiдприемства побутового обслуговування. Всiм у результата потрiбно одне i те саме: зберегти належне ш майно.
Договiр збeрiгання е один iз найдавнiших договорiв. Розгляд правового закршлення iнституту збeрiгання в iсторичному аспекта забезпечуе знаходження його ктотних характеристик, необхвдних для адекватного сприйняття в поточнш систeмi цившьних правовiдносин.
Аналiз останшх досл1джень та публiкацiй. Зазначена тематика не була предметом окремого дисертацшного або монографiчного дослiдження. Доволi поверхнево це питання дослiджували науковцк I. Бойко, Е. Грамацький, С. Довбш, В. Заруба, В. Кульчицький, Х. Майкут, Б. Тищик та шш1 Сдиним комплексним дослiдженням договору збертання е дисертацм Е. Грамацького "Договiр зберiгання у цившьному правГ', проте науковець розглядае iсторiю договору збертання на украшських землях лише починаючи з XIX ст., хоче цей договiр був вiдомий украшському праву ще в X ст. Сьогодт також захищенi окремi дисертацшш роботи, якi стосуються окремих рiзновидiв договору зберiгання, проте лише в однш роботi придшено певну увагу iсторичному розвитку договору зберiгання. Це дисертацшна робота А. Демчука "Договiр зберiгання на товарному складi (складського збертання)" (2015 р.). Вищезазначений науковець в окремому пвдроздш проаналiзу-вав генезу регулювання вiдносин зберiгання на товарному склада Отже, питання, пов'язаш з становленням та розвитком договору збертання вiд X до XIX ст., залишаються малодослiдженими.
Виклад основного матерiалу. Договiр зберiгання мае давню iсторiю свого становлення та розвитку. Зокрема цей вид договору був вщомий ще в часи Кигвсько! Русi. У "Руськiй правдГ' згадуеться договiр зберiгання - поклажi, яка розглядалася як дружня послуга i не вимагала зайвих формальностей при укладенш договору [1]. Оскшьки збертання визнавалося безоплатним договором, то для тдтвердження зберiгання наявнiсть свiдкiв не була необхщною. Однак у випадку, якщо поклажодавець вимагав бшьше того, що вiддав на зберiгання, збертач повинен був дати присягу про те, що повернув поклажодавцевi все, що прийняв на збертання.
У текст "Русько1 правди" зустрiчаються i першi вкладнi операцii: "грошi в зростання", "мед в настав", або "хлiб у присип". Подiбнi договори укладалися в присутностi свiдкiв
Джерела права Галицько-Волинсь^' держави також передбачали укладення договору збер1гання чужих речей (поклажГ), який розглядався як особиста послуга [2]. Особливосп правового регулювання цього виду договору в Галицько-Волинсь^' держави були таю сам^ як i в Кшвськш Русi.
У Великому Корол]встш Литовському вiдносини збер1гання регулювалися окремими роздшами Литовських статупв. Наприклад, збер1гання на товарному складi були врегульоват роздтом VII, арт. XXX Литовського статуту 1566 р.: "збер1гач зобов'язаний був збер1гати рiч так, щоб у випадку пожежi або крадшки вона могла загинути або бути викрадена лише з майном збер1гача. У випадку загибелi речi обов'язково потрiбно було заявити про це в письмовому порядку до суду. Також роздш VII, арт. XXX, § 2 передбачав можливгсть так званого закритого збер1гання. Зпдно зi змiстом цiеi' статтi поклажодавцевi головним чином забезпечувався захист вiд надмiрноi цiкавостi збер1гача [3].
Ст. 22 сьомого роздшу Другого Литовського статуту 1566 р. поширювала на заставт речi юридичну дiю давньорусько1 правово1 норми, яка звiльняла збер1гача вщ цивiльно-правовоi вiдповiдальностi, якщо разом iз предметом договору збер1гання або застави були знищет також його власт речi. Для тдтвердження цього факту в судi вимагалась присяга збер1гача чи заставодержателя.
Порiвняно з Руською правдою, в Литовських статутах цившьно-правова вiдповiдальнiсть зберiгача посилювалась. Якщо внаслвдок стихiйного лиха чи iншоi непереборноi сили зазнали шкоди лише реч^ переданi на зберiгання, то збертач повинен вiдшкодовувати поклажедавцевi вартiсть цих речей. Ст. 22 сьомого роздшу Другого Литовського статуту 1566 р. тлумачила пошкодження предмета договору збертання як цившьно-правовий делiкт [4, с. 490; 5, с. 129, 130].
Згодом вже до Литовського статуту 1588 р. внесено певш корективи у правове регулювання договору збертання порiвняно з Другим Литовським статутом 1566 р., адже на й пiдставi встановлювалась необхвдшсть укладання в письмовш формi цього договору та в присутносп свiдкiв. Недотримання письмово!' форми договору зберiгання звшьняло збертача вiд цившьно-правово!'вiдповiдальностi [6, с. 103, 104].
Загалом зпдно з литовськими статутами суб'ектами договору збертання того перюду могли бути будь-яю особи, здатнi здiйснювати операцii, а поклажодавцями за договором складського збертання могли бути лише купцi (торговi люди). Об'ектом договору складського збертання були тшьки речi, призначенi для обмшу або продажу, тобто товари.
На украшсью землi впродовж 1хнього iсторичного розвитку переселялися рiзнi народности Активно переселялися на украшсью землi вiрмени. Вiрмени були активними суб'ектами цившьних
правоввдносин на украшських землях у ХШ-ХУШ ст. Важливим джерелом права був Вiрменський статут 1519 р.
Активна участь вiрмен у здiйсненнi як внутр1шньо1, так i зовнiшньоi торпвл^ зокрема укладання найпоширен1ших цившьно-правових договорш зумовила розвиток вiрменського зобов'язального права. Тому i не дивно, що вiрменському праву був вiдомий договiр збер1гання. Вiдповiдно до ст. 37 "Про вiрне збер1гання та вiрну руку" зазначено, що в тому випадку, коли надат на зберпання речi були викраденi третьою особою, яку спшмали пвд час вчинення злочину, й засуджували до страти через повiшення. У тому випадку, коли злочинця не було впшмано, збер1гач м1г очиститися ввд пвдозри через складання присяги про те, що крадшка сталася не через його недбашсть. Претензii до збер1гача майна розглядали в судовому порядку лише за наявносп документального пвдтвердження передачi майна на збер1гання, в протилежному випадку збер1гач мав право очиститися ввд пiдозри до причетносп щодо злочину через складання присяги. У кожному випадку збер1гач майна пвд час судового розгляду мав керуватися приписами власного права. У тому випадку, коли худоба захворша або загинула, збер1гача звшьняли ввд вiдповiдальностi шляхом складання присяги про те, що це сталося не з його провини. За вкрадену худобу ввдповвдальшсть нiс сторож, крш випадку, коли худоба була вбита диким звiром. У випадку заподкння умисноi' шкоди через пiдпал ввдповвдальшсть несе винний у вчиненнi, який мав компенсувати подв1йну вартiсть заподiяноi' шкоди, у разi виникнення пожежi через недбальство -вартiсть заподiяноi'шкоди [6, с. 135].
У Гетьманщиш було поширене Соборне уложення 1649 р., яке достатньо чгтко визначало права та обов'язки сторш договору зберпання i придшяло особливу увагу вiдповiдальностi зберiгача у разi втрати зданих на зберпання речей. Визначаючи наявнiсть або вiдсутнiсть вини поклажоотримувача, нормативний акт виходив з врахування рiвня дбайливостi зберiгача до своiх власних речей та до речей поклажодавця. Так, у разi, якщо зданi на зберiгання речi були втрачет пiд час пожежi або вкрадеш разом з майном збер^ача, вина останнього у втратi речей поклажодавця була ввдсутня. У разi втрати речей тшьки поклажодавця, виршення питання про вину i ввдповвдальшсть зберiгача мав встановлювати суд [7, с. 17, 18].
У "Правах" зобов'язальне право врегульоване в чотирьох главах: XIV - "Про продаж, куп]влю, викуп, дарування i про диспонування, тобто розпорядження всяким чином маетками та про рiзнi записи"; XV - "Про майно i реч^ якi в найм або ввдкуи ввддаються"; XVI - "Про борги, заставу, поруку, поклажу i про арешт"; XXVIII - "Про ярмарки, торги i купецькi договори" [8, с. 20]. Отже, договору зберпання була присвячена окрема глава, в якш детально був регламентовний цей договiр. У Гетьманщинi багато уваги придшено виконанню договору зберпання. Зокрема, д]яли загальнi правила виконання зобов'язань, i була встановлена сувора вiдповiдальнiсть за порушення вимог виконання. Головним способом припинення договору зберпання було його виконання. За загальним правилом, смерть однiеi' зi сторш не припиняла зобов'язання, осюльки на спадкоемц]в переходили як права, так i обов'язки (борги). Договiр зберпання також припинявся, якщо наставала випадкова неможливгсть його виконання. Вона могла бути фiзичною та юридичною, фiзична наставала тодi, коли предмет зобов'язання випадково гинув, а юридична - коли предмет зобов'язання вилучався з об1гу.
Прийняття Зведення законiв Росшсько!' iмперii стало наступним етапом розвитку договору зберпання. Особливостi цього договору були закршлеш в роздiлi V книги IV Зведення закотв Росшсько!' iмперii "Про здачу i прийом на збереження, або про поклажу". Ввдповвдно до цiеi частини вищезазаначеного нормативно-правового акту особливосл договору зберпання полягали в наступному: 1) передавати на зберпання майно могли тшьки власник або його представник; 2) зберпання завжди було реальним договором; 3) письмова форма договору зберпання не була одтею з умов його дшсносл; 4) зберiгач не мав права користуватися переданими йому на зберпання речами; 5) зберпання передбачалося безвiдплатним, але з правом збер^ача на вiдшкодування необхiдних витрат; 6) детально визначалося коло тих доказiв, що повинш надаватись на пвдтвердження передання речi на зберпання, при цьому допуск свiдкiв виключався; 7) при вирiшеннi питання про ввдповвдальшсть збер^ача основним визнавався такий критерш, як необхiднiсть ставитися до чужо!' речi, як до свое!'; 8) за неповернення на першу вимогу речi збер^ач повинен був ввдшкодувати поклажодавцю збитки i виплатити "узаконен вiдсотки" (6 % рiчних);
9) якщо збертача визнавали банкрутом передане йому на збертання майно не включалося в конкурсну масу i пвдлягало поверненню поклажодавцям [3, с. 7].
Окремим пунктом у цьому роздш було врегульовано питання щодо визначення ввдповщальносп власника готелю за неналежне збертання речей осiб, яю в ньому проживали, у тому числ у випадку, якщо предмет збертання не був вiдомий власнику готелю. Зпдно з правовою нормою, шдставою ввдповвдальносл був факт помщення речi в готель або передача й утримувачу або його службовцем. Розмiр вiдповiдальностi зберiгача визначався виходячи з вартосп втрачених речей в трьох випадках: якщо утримувач готелю ввдмовлявся вiд прийняття речi на збертання; у разi втрати речей з вини пращвниив готелю; у разi втрати передано!' на збертання речi [7, с. 18].
На Правобережжi базою для подальшого удосконалення цившьного законодавства став цившьний кодекс, укладений у серединi 90-х pp. XVIII ст., що набув чинносп на територй Схiдноi Галичини та Буковини (1798 р.). Процес систематизацй цившьно-правових норм в Австрй завершився введенням у д1ю загально-австр1йського цившьного кодексу (1811 р.). Згiдно з австршським цившьним кодексом 1811 р. зобов'язання виникали внаслщок договору чи делжту. Вступати в зобов'язання заборонялось дiтям молодше семи рокв i особам, позбавленим розсудку. У ст. 902 Цившьного кодексу Австрй зазначалось: "договори повинт виконуватись у той час, в тому мгсщ й тим способом, як домовились сторони; за законом день мае 24 години, мгсяць 30 дшв, а рш - 365 дюв". Кодекс передбачав широкий спектр цившьно-правових договор!в серед яких важливе мiсце займав договiр збер1гання. Договiр збер1гання (поклаж^ породжував взаемнi права й обов'язки його стор1н, зокрема вимоги щодо ввдшкодування збиткв зберiгачевi чи поклажодавцю. Подiбнi вимоги повиннi були пределен протягом тридцяти дн]в вiд часу повернення речi [6, с. 282]. Крш того, в цьому кодекш було визначено порядок укладення попереднього та основного договор!в збер1гання. Головним же обов'язком збер1гача, згiдно з нормою § 961, було: "берегти пильно повiренi йому речi, а через визначений час повернути поклажодавцевi в тому самому стан, в якому в1н отримав, з усiм приростом" [3, с. 8]. В Австршському цившьному кодекш досить детально були врегульованi ввдносини збер1гання речi "щд замком чи печаткою". Крiм того, цей правовий акт поширював загальн положення про регулювання вщносин збер1гання на договiр зберiгання на товарному складi.
Висновки. Тобто становлення збер1гальних послуг на територй Украши мало низку особливос-тей як в законодавчому, так i в практичному аспектах. Формування законодавчо'' бази щодо збер1галь-них послуг багато в чому пов'язане з розвитком шституту збер1гання у впчизняному цившьному правi.
З кожним новим столгттям розвиток правового регулювання договору збертання набував ширшо'' регламентацй, зокрема якщо договору зберiгання в часи Ки'всько'' Русi було присвячено лише деяк норми "Русько! правди", то починаючи з XVIII ст. в кодифшованих актах з'являються цш глави (роздши), присвяченi цьому виду договору, крш того, з'являються новi рiзновиди договору зберiгання та пвдсилюються гарантй його виконання.
1. Заруба В. М. Держава i право Кигвськог та Галицько-Волинськог Pyci (ктець VIII ст. -початок XIV ст.): навч. noci6. - К.: 1стина, 2007. - 128 с. 2. Кульчицький В., ТищикБ., Бойко I. Галицько-Волинська держава (1199-1349) / Монографiя. - Львiв, 2005. - 280 с. 3. Демчук А. М. Перюд розвитку вiдносин 3i зберкання на товарному складi в Укралт [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://конференция.com.ua/files/image/konf%2011/doklad_11_6_01.pdf. 4. Статути Великого князiвства Литовського : у 3-х т. Т.2. Статут Великого князiвства Литовського 1566 року / [за ред. С. Ювалова, П. Музиченка, А. Панькова]. - Одеса : Юридична лтература, 2003. -560 с. 5. МайкутХ. В. Цивтьне право на укралнських землях за Литовськими статутами: юторико-правове до^дження : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 /Х. В. Майкут; Львiв. держ. ун-т внутр. справ. - Л., 2009. - 218 с. 6. Бойко I. Й. Правове регулювання цившьних вiдносин в Укралт (IX-XX ст.) : [навч. mti6. для студ. вищ. навч. закладiв] /1. Й. Бойко. - К. : Атта, 2012. - 348 с. 7. Гаряева Е. Ю. Правовое регулирование отношений , возникающих при размещении ценностей в банковскую ячейку: дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 /Гаряева Елена Юрьевна; [Место защиты: Московский государственный юридический университет имени О. Е. Кутафина]. - М., 2014. -190 с. 8. Бойко I. Й. Зобов 'язальне право Гетьманщини за "Правами, за якими судиться малоросшський народ 1743року". -Львiв: Свт, 1998. - 52 с.
