CC BY
37
УДК 343.8 В. О. Човган,
астрант, Нац'юнальний ушверситет «Юридична академ'!я У крат и ¡меш Ярослава Мудрого», м. Харю в
СТАНДАРТИ ОБМЕЖЕНЬ ПРАВ ЗАСУДЖЕНИХ У ПРАКТИЦ1 еВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ 3 ПРАВ людини
Стаття присвячена дослщженню стандарте обмежень прав оаб, позбавлених волк В контекст1 поставлено'! проблеми аналЬуеться релевантна практика европейського суду з прав людини.
Ключов! слова: обмеження, права засуджених, позбавлення вол1, виконання покарання, пеытенц1арна служба.
Одшею ¡з найменш дослн джених \ найбтьш важпивих, як у теоретичнм, так \ практичнм площиы, е проблема стандартов обмежень прав засуджених. 1Т важпивють обумовлюеться специфкою правового статусу засуджених, потенцмно високим ризиком необфунтованих обмежень Ух прав.
Дослщження проблеми обмежень прав засуджених (правообмежень засуджених) конче необхщне з урахуванням Ясного зв'язку м1ж нею та важ-ливими науковими \ практич-ним завданнями. Адже питания про те, якими мають бути обмеження, е водночас \ питаниям щодо того, насктьки далеко можуть заходити суб'екти право-творчост1 та правозастосування, обмежуючи права людини. Це, очевидно, вимагае вщ науки вироблення стандарт1в-ор1енти-
р1в при здмснены правообмежу-вальноТ д1яльност1 обома цими суб'ектами.
На жаль, в1тчизняш науков1 прац1, в тому числ1 й т\, що опу-блковаы за радянських чаав, як\ характеризувались акту-альними та високояюсними напрацюваннями у сфер1 кри-мЫально-виконавчого права, не сформулювали чпжих висновюв, що могли б стати у нагод1 при створены правових норм, як\ закр1плюють правообмеження засуджених, так само як \ при застосуваны цих норм. Деяю ¡деТ щодо ц1еТ проблеми зустрь чаються у роботах О. е. Ната-шева [1], Й. С. Ноя [2], В. I. Селн верстова [3], М. О. Стручкова [4]. Що ж стосуеться цтеспрямова-ного вивчення проблеми стандарте правообмежень засуджених, то воно не здмснювалося и\ в УкраТы, и\ за кордоном.
ПРОБЛЕМИ 3AKOHHOCTI
Тому метою даноТ статп е висв1тлення такого стандарту обмежень прав засуджених як трискладовий тест, що е уш-версальним ¡инструментом пра-вообмежувальноТ д1яльност1. Для м досягнення необхщно проанал1зувати релевантний досвщ Свропейського суду з прав людини (дал1 - ССПЛ) та сформулювати висновки щодо перспектив його дослщження та застосування в УкраТнп.
Важпиво мати на уваз1, що ршення ССПЛ, як\ мютять стан-дарти обмежень прав засуджених, е обов'язковими для застосування в УкраТы, \ Тх чимало. Тому слщ акцентувати увагу на тих прецедентах, як\ цитуються самим Судом у переважнм бть-шост1 ршень з дослщжуваного питания. Серед них - справи Дксоыв [7], Х1рста [8], Стьвера [11].
Зауважимо, що жодна ¡з цих справ не вплинула на виро-блення якогось спец1ального стандарту обмежень прав засуджених, а лише дещо конкрети-зувала пщхщ, що вже ¡снував як усталений. Це можна пояснити пщтриманням ССПЛ щеТ, що засуджеы користуються вс1ма правами, як\ закр1плеы Свро-пейською конвенц1ею про захист прав та основоположних свобод (дал1 - Конвенц1я), за винятком обфунтованих обмежень, котр1 повинн1 вщповщати виробле-
ному Судом загальному стандарту обмежень прав людини - так званому трискладовому тесту. Це означае, що обмеж-ити будь-яю права засуджених, закр1плених у Конвенцм, можна ттьки на тих самих пщставах, що й права в1льних громадян. Як вказуе сам Суд, «... безсумывно, засуджений не втрачае своТ кон-венц1йн1 права т1льки у зв'язку з його статусом ув'язненоТ внаслн док засудження особи» [8].
Отже, необхщно коротко охарактеризувати цей тест та вказати на приклади його застосування вщносно позбавлених вол1 oci6. Так, тест мютить три складових, вщповщн1сть кожн1й з яких е необхщним для визна-ння будь-якого правообмеження обфунтованим: обмеження мае бути передбачене законом, спрямованим до обфунтова-ноТ цiлi та, найважпивше, бути необхщним у демократичному сусптьствк
Передбаченють законом. Суд мав справу ¡з категор1-ями «передбачений законом» i «у вщпов1дност1 до закону» («prescribed by law» i «in accordance with law») у вели-юй KmbKOCTi справ. BiH вказав, що немае необхщност1 робити акцент на ¡снуваны в англомов-ному BapiaHTi Конвенцм р1зних формулювань вимоги належноТ законодавчоТ бази, тобто фак-тично визнав однаковим зна-
чення цих термУв. Тим бтьше, що французький вар1ант Кон-венцм MiCTHTb формулювання «prévue par la loi», що e аналогом як для «передбачений законом», так i для «у вщповщносгп до закону» [12, с. 766].
Проте ця вимога не означае, що обмеження мае бути визна-чено саме у законодавчому акт1. Це застереження слщ ура-ховувати з огляду на те, що в кримЫально-виконавчому npaei точиться серйозна дискуая щодо того, чи мають бути обмеження прав засуджених перед-бачеш саме законом, а не пщза-конним актом [5, с. 118; 3, с. 60].
Для визнання обмеження, передбаченого законом, необ-хщно встановити вщповщнють таким вимогам: а) можпивють обмеження е закр1пленою у внутршньому законодавствк Те, що розум1еться nifl внутрш-н1м законом, може змЫюватись залежно в1д кра'ши, i тому нацн ональним урядам краще визна-чати, що вважати внутршым законом i чи була нацюнальна законодавча процедура дотри-мана. Суд надае Тм широку дис-крецю у цьому питанн1 [6; 9]; б) нормативы положения мають бути доступними для громадян. У cnpaei Стьвера Суд вказав, що обмеження листування засуджених повинно бути закр1плено у формальному закош (будь то Тюремний акт 1952 чи Тюремы
правила 1964). Однак ц1 обмеження мютились лише в не законодавчих, неопублкованих вказ1вках, як\ не були формаль-ним законом. Це правило е особливо актуальним для УкраТни, де у практик ДержавноТ пен1-тенц1арноТ служби УкраТни юну-ють випадки обмежування прав засуджених на пщстав1 норм, не доступних не ттьки для засуджених, а й для втьних громадян; в) норми повины бути сфор-мульован1 достатньо чпжо для того, щоб зрозум1ти Тхн1 вимоги, тобто ¡снуе також I яюсна вимога до нормативно'! бази; г) закон забезпечуе належний захист вщ свавтьного втручання в основоположы права. У справ1 Мелоуна Суд вказав, що фраза «у вщповщност1 до закону» означае, що в нацюнальному прав1 повинн1 мютитись заходи законного захисту проти свавтьного втручання (обмеження. - В. Ч.) державними органами I що закон повинен визначати об'ем будь-якого розсуду (дис-крецм) наданого компетентним органам влади I способи Тх зд1й-снення ¡з належною чпжютю, маючи на уваз1 законы цт1 цих заход1в, для того, щоб дати ¡нди-в1ду належний захист проти свавтьного втручання [10].
В'1дпов'1дшсть обфунтова-ним ц'тям. Стаття 18 Конвен-ци передбачае, що обмеження прав I свобод, як\ дозволен! в
нм, не повины застосовува-тись для досягнення тих цтей, визначених у самм Конвенци. 1некше кажучи, це означае, що будь-яке обмеження прав чи свобод, передбачених Конвен-ц1ею, може бути обмежено ттьки задля визначних нею цтей.
Вважаеться, що зазвичай цт1, з якими дозволяеться обмеження права, передбачаються у друпй частиы стагп Конвенци, яка закр1плюе обмежуване право. Серед них - запоб1гання заворушенням чи злочинам, захист здоров'я чи морал1, або захист прав \ свобод ¡нших оаб, захист репутаци чи прав ¡нших оаб та ¡н. Разом ¡з тим щодо окремих прав не встановлю-ЮТЬСЯ ЧП"Ю цт1 для можпивих обмежень. Це права, передба-чеы протоколами до Конвенци, як\ були прийнят1 п1сля неТ. Однак як у випадку, коли допустим! цт1 для обмежень прав закр1плеш, так \ коли и\, засто-совуючи обмеження прав засу-джених, мае братись до уваги практика Суду. Це пщкреслюе важпивють врахування практики Суду при здмснены пол1тики у сфер1 виконання покарань як на нормативному, так \ практичному р1внк Особливо це сто-суеться ршень проти УкраТни, адже у них Суд часто вказуе на т\ обмеження, що мають бути перетянув нацюнальною вла-дою, ¡, бтьше того, ¡нод1 навпъ
вказуе в загальному вигляд1 як мають бути змЫеы конкреты обмеження прав засуджених.
Як правило, ц1й частиы тесту придтяеться небагато уваги. Як вказуе Дж. Свш1, выведена Тй частина ршення зазвичай була одыею ¡з найбтьш стислих, адже здебтьшого Суд схильний встановлювати, чи вщповщали вжит1 обмеження встановленм мет1 [16, с. 198], тобто, чи були вони пропорцм-ними (третя складова тесту), а не обфунтованють самоТ мети. Встановлення обфунтованост1 мети звичайно не викликае сер-йозних проблем [8].
1снуе думка, що краТнам легше обфунтувати перед Судом вщповщнють цтям обмежень прав засуджених, ашж прав втьних оаб. Як приклад наводиться мета запоб1гання безла-д1в, що обфунтовуе обмеження права на листування [15, с. 218]. Бона перекликаеться ¡з вислов-леним раыше положениям про те, що, незважаючи на згоду Суду з неможпивютю визна-ння спец1ального статусу засу-дженоТ особи, пщставою для винятку ¡з виробленоТ доктрини е обфунтування обмежень прав людини за Конвенц1ею. Однак особливе положения цих оаб дае пщстави розглядати окрем1 елементи обфунтування дещо почншому, жж у випадку з вть-ними особами.
Кр1м того, цт1 обмеження окремих прав за Конвенц1ею не е чпжо визначеними. Це стосу-еться, наприклад, права на втьы вибори (ст. 3 Протоколу № 1 до Конвенцм). У таких випадках Судом дослщжуеться обфунто-ванють тих цтей, як\ вказуються як цт1 обмеження державою, протягом судового процесу. Наприклад, у справ1 Х1рста уряд вказував, що метою обмеження засуджених в активному вибор-чому прав1 було запоб1гання злочиыв, а також пщвищення Тх громадянськоТ вщповщаль-ност1 й поваги до верховенства права. Однак Суд вщзначив, що пщ час прийняття закону, яким передбачалася заборона засудженим голосувати, уряд посилався на мету додаткового покарання засуджених, тобто позбавлення права голосу роз-глядалось як додаткове до ¡зо-ляцм покарання. У зв'язку з чим в\и висловив негативну оцЫку щодо того, що ¡золяц1я особи внаслщок засудження тягне за собою враження якогось ¡ншого права, и\ж право на свободу [8]. Таким чином, було сформульо-вано важпиву позицю, що окр1м обмеження права на свободу пересування, обмеження прав не повины застосовуватись з метою покарання, адже ¡золяц1я сама по соб1 вже е покаранням. Остання ¡дея про необхщнють розум1ння ¡золяцИ' як покарання
сама по соб1 тепер вже практично не викликае сумыв1в у науковц1в.
ССПЛ також ч1тко висловлю-еться, що «будь-яке обмеження прав повинно бути обфунто-ване, таке обфунтування може зд1йснюватись з урахуванням вимог безпеки, зокрема для запоб1гання злочиыв \ безла-д1в, \ вони (обмеження. - В. Ч.) повины бути т1сно пов'язан1 з умовами ув'язнення» [8]. Тобто метою таких обмежень з точки зору Суду може бути: безпека, запоб1гання злочиыв та безла-д1в (пщхщ, закр1плений у ч. 2 ст. 8 Конвенцм).
Отже, обмеження прав засуджених допускаються лише з визначеними у самм Конвенцм цтями. Це означае, що при застосуваны обмежень нацю-нальною владою повинна бра-тись до уваги окреслена вимога необхщност1 спрямування кожного обмеження права до вщпо-вщноТ мети, з якою воно допус-каеться згщно з приписами КонвенцИ'. Ця вимога стосуеться як правозастосувач1в, так \ пра-вотворц1в.
Як уже зазначалось, Суд дуже рщко встановлюе необ-фунтован1сть обмеження права у зв'язку з його невщповщ-нютю закр1пленим у Конвенцм ц1лям. Проте це не означае, що дотримання вимоги стввщне-сення обмеження ¡з обфунтова-
ними зафпленими у Конвенцм цтями е зайвим. Потр1бно мати на уваз1, що вщповщжсть конкретного обмеження цтям, як правило, доводиться Урядовим уповноваженим у справах ССПЛ п1сля того, як порушення Конвенцм вже вщбулось унаслщок застосування необфунтованого обмеження. Йому не складно довести наявнють зв'язку м1ж обмеженням \ метою з огляду на усталену практику Суду. Однак, як наслщок вщсутност1 сгпвм1р-ност1 правообмеження вказаним цтям, найчастше встановлю-еться порушення третьоТ вимоги до обфунтованих правообме-жень - необхщност1 в демократичному сусптьствк Д1й-сно, обфунтовуючи обмеження права засудженого, неважко вказати на його пов'язанють ¡з т1ею чи ¡ншою обфунтованою цтлю, проте набагато склад-ыше довести його необхщнють у демократичному сусптьств1, тобто пропорцмнють обфунто-вашй мет1, вщповщнють нагаль-нм сусптьнм потреб1 та ¡ншим вимогам, як\ розглядаються нижче.
Необхщнють у демократичному сусп'тьств/'. У згада-нм справ1 Стьвера засуджений скаржився на необфунтованють обмежень його кореспонденци, що полягало у затримц1 тюрем-ною адм1нютрац1ею листов до мЫютра внутршых справ ц1еТ
краТни. Судом було встанов-лено порушення Конвенцм, а також невщповщнють такого обмеження вимоз1 необхщност1 в демократичному сусптьствк Вважаеться, що це ршення було одним ¡з ключових у вста-новлены стандарту необхщност1 в демократичному сусптьствк Суд вказав, що фраза «необ-хщний у демократичному сус-птьствЬ> означае, що для вщ-повщност1 Конвенцм обмеження мае, з пом1ж ¡ншого, вщповщати «нагальшй соц1альнм потреби й бути «пропорцмним переел ¡дуванм метЬ>; т\ параграфи статей Конвенцм, як\ передбача-ють можпивост1 обмежень прав, повины тлумачитись вузько [11].
Вщомий дослщник конвен-цмного права С. Фостер окрес-люе загальний порядок дм Суду при встановленш того, чи було обмеження необхщним у демократичному сусптьствк Суд спочатку розглядае, чи е нагальна соц1альна потреба для обмеження. Якщо така потреба була, то треба встановити, чи вщповщае це обмеження таюй потребк Якщо й ця вимога задо-вольняеться, то мае бути роз-глянуто питания, чи вщповщало б це обмеження таюй потреб1 за ¡нших обставин, чи ¡снують мотиви, на яких фунтуеться влада, вщповщними й належ-ними [14, с. 42]. Таю вимоги безпосередньо пов'язаш ¡з
наиголовшшою складовою стандарту необхщност1 в демократичному cycnmbCTBi - про-порцмнютю.
Пропорцмнють означае ¡снування «обфунтованого вщ-ношення пропорцмностЬ) Mix обмеженням i переслщуваною законною метою [12, с. 94]. Якщо максимально узагальнити, то можна описати змют принципу пропорц1йност1 в ктькох словах. За влучним визначенням окре-мих теоретиюв, пропорцмнють обмеження означае, що «обме-ження не повинно бути бтьшим, шж це необхщно для досягнення обфунтованоТ мети» [17, с. 254]. Пропорцмнють зазвичай стосу-еться питания, чи можна було б досягнути переслщувану мету менш обмежуючими засобами або чи спричинило обмеження користувачу прав шкоду, яка може переважати вигоду, яку можна було б досягти за допомо-гою такого обмеження [13, с. 57]. Це означае, що правообмеження мае вщображати справедливий
баланс м1ж ¡ндивщуальними та публ1чними ¡нтересами. Вста-новлення цього балансу е дуже складним завданням, що вказуе на подалыхм напрямки дослн джень правообмежень.
Усе це надае можпивють сформулювати таю висновки. Кожне обмеження прав засуд-жених, що передбачеш Конвен-ц1ею, повинно бути обфунто-вано за описаним стандартом - трискладовим тестом. Це мае бути враховано при здмсненш нормотворчоТ та правозасто-совноТ д1яльностк Змют даного стандарту е практично тотож-ним стосовно засуджених \ вть-них громадян, хоча мае певш особливост1. Подальш1 дослщ-ження у ц1й сфер1 мають бути спрямованими на вивчення цих особливостей, розв'язання проблеми балансу ¡ндивщу-альних \ сусптьних ¡нтереав при правообмежуванш, анал1з в1тчизняного законодавства на предмет вщповщност1 практиц1
еспл.
Списокnimepamypu: 1. Наташев А. Е. Основы теории исправительно-трудового права / А. Е. Наташев, Н. А. Стручков. - М. : Юрид. лит., 1967. - 191 с. 2. Ной Й. С. Теоретические вопросы лишения свободы / Й. С. Ной. - Саратов : Иэд-во Сарат. ун-та, 1965. - 166 с. 3. Селиверстов В. М. Теоретические проблемы правового положения лиц, отбывающих наказание / В. М. Селиверстов. - М. : Акад. МВД РФ, 1992. - 150 с. 4. Стручков Н. А. Курс исправительно-трудового права. Проблемы общей части / Н. А. Стручков. - М. : Юрид. лит., 1984. - 240 с. 5. Яковець I. С. Первинна класифкацт засуджених до позбавлення Boni та Тх розподт в установи виконання покарання : моногр. / I.e. Яковець. - X., 2006. - 208 с. 6. Case of Chorherr v. Austria (Application no. 13308/87, 25.08.1993) [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-57821. 7. Case of Dickson v. the United Kingdom (Application no. 44362/04, 18. 04. 2006) [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-73360. 8. Case of Hirst v. the United Kingdom (No. 2). (Application no. 74025/01, 06.10. 2005) [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx7N001 -70442. 9. Case of Kokkinakis v.
ПРОБЛЕМИ 3AKOHHOCTI
Greece (Application no. 14307/88, 25.06. 1993) [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http:// hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-57827. 10. Case of Maione v. The United Kingdom (Application no. 8691/79, 02.08. 1985) [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http:// hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-57533.11. Case of Silver and others v. The United Kingdom (Application no. 5947/72; 6205/73; 7052/75; 7061/75; 7107/75; 7113/75, 23.04. 1983) [Електрон. ресурс]. - Режим доступу : http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search. aspx?i=001-57577. 12. DijkP. Theory and Practice of the European Convention on Human Rights. 3-rd ed. / P. Dijk, G. J. H. Hoof, J. G. F. Van Hoof, A. W. Heringa. - The Hague : Kluwer Law International, 1998. - 850 p. 13. Feldman D. Civil liberties and human rights in England and Wales / D. Feldman. - Oxford : Oxford University Press, 2002. - 1184 p. 14. Fosters. Human rights and civil liberties: 2008 and 2009 / S. Foster. - New York : Oxford University Press, 2008. - 299 p.
15. Gomien D. Law and practice of the European Convention on Human Rights and the European Social Charter / D. Gomien, D. J. Harris, L. Zwaak. - Strasbourg: Council of Europe, 1996. - 479 p.
16. Sweeny J. A. Margins of appreciation, cultural relativity and the European Court of Human Rights: a thesis submitted for the Degree of Doctor of Philosophy / J. A. Sweeny. - The University of Hull, 2003. - 415 p. 17. Webley L. Complete public law: text, cases, and materials. - 2nd ed. / L. Webley, H. Samuels. - Oxford : Oxford University Press, 2012. - 720 p.
СТАНДАРТЫ ОГРАНИЧЕНИЙ ПРАВ ОСУЖДЕННЫХ В ПРАКТИКЕ ЕВРОПЕЙСКОГО СУДА ПО ПРАВАМ ЧЕЛОВЕКА Човган В. А.
Статья посвящена исследованию стандартов ограничений прав лиц, лишенных свободы. В контексте поставленной проблемы анализируется соответствующая практика Европейского суда по правам человека.
Ключевые слова: ограничения, правоограничения, права осужденных, лишение свободы, осужденные, исполнение наказания, пенитенциарная служба.
THE STANDARDS OF THE PRISONER'S RIGHTS RESTRICTIONS IN THE PRACTICE OF THE EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS Chovgan V. O.
The article is dedicated to the research of the standards of prisoner's rights restrictions. In this context the question of the relevant practice of European court of human rights is analyzed.
Key words: restrictions, restrictions of the prisoner's rights, rights of prisoners, incarceration, prisoners, execution of the punishment, penitentiary service.
Надшшла до редакцп 21.02.2013 p.
