CC BY
14
УДК 630*165.3 Ст. наук. ствроб. Р.М. Яцик, канд. с.-г. наук;
В.1. Ступар - УкрНДЫрлк; ст. наук. ствроб. Ю.1. Гайда, канд. с.-г. наук - Терноптьський ДП УкрНДЫрлк;
В. С. Феннич - Карпатська ЛНДС УкрНДЫрлк
СТАН ГЕНЕТИЧНИХ РЕСУРС1В МАЛОПОШИРЕНИХ Л1СОВИХ ВИД1В У КАРПАТСЬКОМУ РЕГ1ОН1 I НА ПРИЛЕГЛИХ
ТЕРИТОР1ЯХ
Розглядаеться сучасний стан, прогноз збереження, вщновлення i використання генетичних ресурав цiнних малопоширених лiсових видiв на територп п'яти адмь нiстративних областей Заходу Украши.
Ключов1 слова: генетичш ресурси, малопоширенi лiсовi види, збереження, вщновлення, рацюнальне використання.
R.M. Yatsyk, V.I. Stupar - UkrNDIgirlis; Yu.I. Hayda - Ternopilskyj research
points UkrNDIgirlis; V.S. Fennych - Carpathian Forest Scientific Research
Station UkrNDIgirlis
Genetic Resources of Little-Disturted Forest Species in Carpathian Region
and on the Adjacent Territories
The paper considers up-to-date status, preservation forecast, reproduction and use of genetic resources of valuable little-disturted forest species on the territory of five administrative regions of Western Ukraine.
Key words: genetic resources, little-disturted forest species, preservation, reproduction, rational use.
Оточуюч1 нас люи, у переважнш бшьшосл, е результатом д1яльност1 людини i 11 традицшного господарювання. Будь-як змши в ньому спричи-няють глибок змши у природь Для Укра1нських Карпат ця проблема е до-сить актуальною. Хоч об'еми рубань головного користування в останш роки значно скоротились, але д1я шших негативних фактор1в на л1сов1 генетичш ресурси дещо шдвищилась. Зм1ни навколишнього середовища через значш коливання кл1матичних умов, забруднення пов1тря, води i грунту, в1дчутне пошкодження л1с1в хворобами i шк1дниками, застосування застарших техно-лог1й рубань i в1дновлення л1с1в призводить до значного виснаження, а поде-куди - деградацп лiсiв.
Вiдсутнiсть заборони на вирубування цшних малопоширених лiсових видiв (ясенiв, кленiв, iльмових, вiльхових, берези, черешш, яблунi, грушi та ш-ших) призводить не тiльки до звуження 1х генетичного потенцiалу, а й уне-можливлюе вiдбiр i виведення в майбутньому нових люових сортiв, особливо для гiрських умов. Окремi цiннi популяцil, екотипи та генотипи можуть зник-нути назавжди. Адже дотепер 1'хш ресурси не були вiдомi i достатньою мiрою не був проведений вiдбiр цшного генофонду. Ймовiрно, що в окремих видiв i, особливо, 1х маргшальних популяцiй, вiн дуже деградований, а можливо й пе-ребувае на меж1 зникнення. Зазначенi вище породи мають лiсогосподарське значення, цiннi своею деревиною, яка мае чудову та неповторну структуру. Крiм цього, вони цiкавi в геоботанiчному i еколопчному вiдношеннях, тому що зустрiчаються лише на обмеженш територil в регюш. Вiдтворення цiнного
лiсового генофонду в наступних поколшнях лiсу методами ex situ можливо та-кож дасть змогу зберегти щнт популяци, екотипи та генотипи для створення майбутшх лiсiв з покращеними бюлого-еколопчними та лiсiвничими власти-востями, шдвищеною продуктивнiстю, якiстю i стiйкiстю. Хоч плодовi види не мають виршального значення для лiсового господарства, поряд з такими породами як клени, ясени, вшьхи, iльмовi тощо, але ïx генетичний потенцiал повинен бути збережений i вщновлений, тому що для них (як i для береки) ю-нуе найбiльша небезпека збщнення, або цiлковитоï втрати генетичних ресур-сiв. Вирiшення цieï проблеми важливе для збереження видiв, шдтримання еко-логiчноï рiвноваги мiж ними, тдвищення рекреацiйного потенцiалу наших ль сiв, створення сприятливих умов для юнування iншиx компонентiв лiсовиx екосистем - звiрiв, птаxiв, комах, а також використання плодiв мiсцевим насе-ленням, як додаткового харчового продукту.
Малопоширеш цiннi лiсовi види (Noble Hardwoods - "благородш" лис-тяш породи у визначеннi европей^^ програми збереження лiсовиx генетичних ресурЫв EUFORGEN) становлять у карпатському регют i на прилеглих територiяx незначний видовий спектр. Виявилось, що у люах регюну найменш розповсюдженi насадження iз перевагою плодових лiсовиx видiв i береки. Трохи бшьше ïx е з перевагою в^в i кленiв (вiд 0,1 до 0,4 вщсотка покршш лiсом плошд в областях) i ще бшьше - з перевагою ясена звичайного (вщ 0,2 до 4,0 %) та вшьхи чорно1' (до 4,8 %). Ясен вузьколистий зростае лише у Закар-паттi, де переважае у насадженнях на площд 340 га, що становить менше 0,1 % покршш лiсом площi держшсфонду областi. Пiд час аналiзу державних вщом-чих матерiалiв виявилось, що поширення цiнниx супутнix лiсовиx видiв у складi насаджень у держлiсфондi областей досить рiзноманiтне. Наприклад, поширення береста у насадженнях 1вано-Франювсько1" i Чершвецько1" областей незначне (до 0,2 % покршш лiсом площi), тодi як у Тернопiльськiй - 1'х уже 4,9 %. Те саме простежуеться i з шшими породами. Чим дальше вщ гiр (Терно-пiльська область i рiвнинна частина Буковини), тим бшьше трапляються насадження з бшьш теплолюбними видами - ясенами, кленами, берестом, черешнею та шшими плодовими породами. I навпаки, на 1вано-Франювщиш, де умови значно суворш^ росте бшьше насаджень з участю в'яза прського, а також вшьхи чорно! (4,0 %) та явора (14,7 %). В областях, де найбшьше розта-шовано лiсiв з перевагою того чи шшого виду, е й найбшьше насаджень з ïx участю. Так, на Тернопiллi бшьше, шж в iншиx областях, не тшьки насаджень з перевагою у складi ясена звичайного, береста та клена гостролистого, але й з ïx участю. Така сама картина i з вшьхою чорною на 1вано-Франювщиш - тут насаджень найбшьше, як з ïï перевагою, так i з участю. Практика показала, що вщбраних генетичних ресурЫв щнних супутшх видiв, ще не зовшм достатньо для успiшного вiдтворення насаджень з ïx участю, або перевагою. На територи згаданих вище областей е лише 16 генетичних резервата цих порщ на площi 454,0 га, 12 плюсових дерев i 1,9 га атестованих люонасшних плантацш. Тому роботу в цьому напрямку необхщно посилено розвивати для того, щоб забез-печити лiсове господарство у майбутньому покращеним та сортовим насшням цiнниx малопоширених видiв.
Необхщно зазначити, що лiсiвники-практики в останш роки також проводять роботи iз розширення площ, де зростають щнш супутнi види. Пiд час ан^зу динамiки вкритих лiсовою рослиннiстю земель за переважаючи-ми породами на територи Iвано-Франкiвщини виявилось, що насаджень з перевагою ясена за десятирiччя (з 1989 по 1998 рр.) збшьшилось у 2,3 раза, вшьхи - 1,5, клешв - у 1,3 раза. Тут з'явились насадження з перевагою береста, хоч поки що i на незначнш площi, всього 5,5 га. Зросла кшьюсть насаджень з перевагою й шших щнних видiв, якi ми не вивчали - акаци бшо! у 5,9 раз, липи дрiбнолисто! - 1,7 раза тощо.
Процес збiднення природних деревосташв на цiнну домiшку розпо-чався в регюш ще задовго до проведення сущльних рубань. Окремi крашд дерева цiнних порiд вибiрково вирубувались ще всерединi Х1Х столггтя. Допуск на !х вирубування (ясена, клена, шьма тощо) надавався будь-кому i в необмеженiй кшькост^ за умови символiчно! плати за дозвш-лщензш. У бiльшостi випадкiв, щнш дерева на мiсцi рубання переробляли на необхщну продукцiю (драницю, клепку, предмети домашнього вжитку). Емiсари мебле-вих фiрм полювали за особливо щнною деревиною явора, ясена, черешш, бе-реки, iльма, вiльхи, липи. У Карпатах перша пилорама для розпилювання твердолистяно! деревини була встановлена у Кобилецькш Полянi (Закарпат-тя) ще у 1856 рощ.
Науковi дослщження iз вiдновлення лiсових генетичних ресурЫв, ефективностi використання !х та створено! селекцшно-насшницько! бази у карпатському регюш та на прилеглих територiях ще недостатш, хоч дана проблема тюно пов'язана iз концепцiями сталого розвитку та збереження бiорiзноманiття. Крiм важливого внеску у загальний еколопчний баланс, лiси з високим рiвнем генетичного рiзноманiття зможуть забезпечити сощальш та економiчнi потреби i дозволять задовольняти зростаючий попит на деревину та побiчну продукцiю лiсу.
Виявилось, що проблема збереження малопоширених видiв i !х по-пуляцiй найактуальшша для тих мiсць регiону, де рослинний покрив зазнав найбшьших антропогенних трансформацiй. Найбiльше це вщчуваеться у рiв-нинних i передгiрних умовах, де була краща доступшсть i шд'!зш шляхи, ш-тенсивнiше розвивались промисловiсть i сiльське господарство [3].
З практично! точки зору, результати наших дослщжень щнш для обгрунтування питань iз розширення лiсових генетичних резерва^в, що, у свою чергу, сприятиме збереженню бiорiзноманiття, вiдновленню коршного рослинного покриву, формуванню високопродуктивних i бiологiчно стiйких лiсових угруповань, стабiлiзацi! екологiчно! ситуацi! в регiонi. Одержат ма-терiали вказують на недопустимють замiни так званих первинних фггоце-нозiв (особливо високогiрних i зростаючих в екстремальних лiсорослинних умовах - на кам'янистих розсипищах, болотах, вапняках тощо) на вторинш, флористично збщнеш. З щею метою ми склали список, що включае понад 380 найбшьш перспективних дiлянок цiнних малопоширених люових видiв, вiдiбраних у п'ятьох областях дослiджуваного регiону (Чернiвецькiй, Терно-пiльськiй, Iвано-Франкiвськiй, Львiвськiй i Закарпатськш), який буде переда-
но пращвникам лiсового господарства разом Ï3 рекомендащями. Пiд час ви-бору цих дшянок, особливу увагу ми звертали на природнi деревостани, якi вiдрiзняються особливiстю географiчного поширення, оригiнальнiстю складу i структури, унiкальнiстю синтаксономiчного статусу. Шсля додаткового вивчення деякi насадження можуть стати об'ектами збереження ïx генофонду in situ, а окремi з них - використовуватимуться у селекцшно-насшницьких програмах ex situ.
Вивчення сучасного стану генетичних ресурЫв щнних малопошире-них люових видiв показало, що в бшьшост з них вш задовiльний. Хоч окремi заходи з ïx збереження i вiдновлення необxiдно приймати заздалегiдь. Варто зазначити, що ^м цiнноï деревини, дослщжуваш види (особливо плодовi) володiють медоносними властивостями, е плодовою базою для збереження лiсовоï фауни, окрасою ландшафта, а також селекцшною базою для виведен-ня мiсцевиx культурних сорта.
Збереження генетичних ресурЫв ясешв, клешв i чорноï вiльxи е найменш проблематичним, враховуючи ïx досить-таки значне поширення в регют, вщсуттсть очевидних трудношдв iз природним вщновленням тощо. Для окремих видiв, особливо шьмових, плодових i берези, iз незначним траплян-ням, недостатньою вщновною здатнiстю i частими пошкодженнями хворобами i шюдниками - збереження генофонду е завданням бiльшоï складность К^м iншого, тут потрiбна регульована охорона, спрямована на застосування превентивних i безпосередшх заxодiв, залежно вщ сучасного стану видiв.
Цiннi малопоширеш види зростають у специфiчниx антропогенно змь нених умовах регiону, тому вони досить вразливi i потребують охорони. Зни-щення окремих популяцш веде до спрощення рослинноï рiзноманiтностi, збiднення генофонду i зниження бiологiчноï стiйкостi видiв. Задля збереження природноï мiнливостi, варто охопити найбшьше популяцш, як розви-ваються незалежно одна вiд одноï в рiзниx екологiчниx умовах мюцезростан-ня. Детальний аналiз особливостей поширення окремих видiв у регiонi дае змогу обгрунтувати iнтегрованi методи охорони малопоширених фiтоценозiв i розробити вiдповiднi рекомендацiï з цього питання.
Для збереження щнних малопоширених люових видiв прiоритетним повинна бути така стратепя, а саме: охорона генофонду, природне люовщ-новлення, заходи iз його сприяння, несуцшьш способи рубань, заборона ру-бання шд час будь-яких видiв користування, залишення насiнникiв (краще 35 бюгруп на 1 га), рихлення грунту шд ними, збереження шдросту на люось ках, оптимальнi методи формування насаджень, тобто залишення щнних су-путшх видiв поряд iз головними пiд час доглядових рубань. Крiм цього, ви-користання мюцевого насiння пiд час штучного люовщновлення, штенси-фiкацiя вирощування посадматерiалу у розсадниках iз застосуванням методiв боротьби iз хворобами i шкiдниками рослин, використання вiдбiрного са-мосiву для школування, або безпосередньо в люокультури (залежно вщ бiолого-екологiчниx особливостей видiв) з подальшим обов'язковим облiком останшх, створення селекцiйно-генетичниx об,ектiв ex situ - клонових арxiвiв i люонасшних плантацiй, родинних плантацiй, штучних ПЛНД (лiсосадiв) i
зберiгаючих культур. Особливу увагу необхiдно придшяти розвитку клоново-го насiнництва щнних малопоширених видiв. Це вщповщае турбот про бiологiчне рiзноманiття, якiсне покращення лiсiв, пiдвищення ïx середо-вищетвiрниx функцiй. Штучнi ПЛНД необxiдно створювати Ï3 кращого на-сiння, одержаного з генетичних резервата, плюсових та еталонних насад-жень, клонових плантацш. Переваги цього методу полягають в тому, що не втрачаеться постшний контроль за об'ектами, чого не можна сказати про зви-чайш лiсокультури. Науковцi УкрНДIгiрлiс [1, 2] розробили технологда ство-рення штучних ПЛНД. Вона полягае у посадщ селекцiйниx 5-6 рiчниx рос-лин, вiдбiр яких проводився спочатку в розсаднику, а по^м у шкшщ, iз роз-мiщенням 4x5 або 5x5 м. Висаджують по 3 рослини у кожне посадкове мюце з тим, щоб через кшька рокiв провести тут наступний селекцшний вiдбiр iз залишенням найбiльш швидкорослих i якiсниx рослин. Площа штучно1' ПЛНД не повинна бути меншою, нiж 5,0 га. У прських умовах такi дiлянки (лiсосади) варто створювати на терасованих схилах. При цьому рослини висаджують в мiжтерасному простор^ а самi тераси використовують натомiсть дорiг пiд час формування ПЛНД, зборi урожаю тощо.
Пщ час вiдтворення генетичних ресуршв (iншими словами - створення копш колишнix деревостанiв) важливим е сприяння ïx природному вщновлен-ню, а також використання насшного i вегетативного потомства максимально1' кiлькостi плюсових дерев та кращих бiотипiв плюсових насаджень i генетичних резервата. Таким чином, будуть розумно поеднуватись методи in situ та ex situ. Для цього варто бшьше залучати до селекцшного процесу цiнний матерiал (як насшний, так i вегетативний) iз заповiдниx територiй, де дiя антропогенного фактору зведена до мшмуму. Такий матерiал може слугувати пiд час створення малих осередкiв насiнноï бази i маточниюв конкретних екотипiв.
Створення штучних лiсiв з участю щнних малопоширених люових ви-дiв потребуе високояюсного насiнного i посадкового матерiалу. Для виршен-ня цiеï проблеми, обласним органам люового господарства необхщно доводи-ти плани заготiвлi насшня цих видiв держлiсгоспам, пiдвищити контроль за його яюстю, збереженням, стратифжащею i висiвом, якiстю посадматерiалу, його викопкою, перевезенням i тимчасовою прикопкою i, власне, виконанням посадки, доглядом за культурами i посиленням селекцшного спрямування тд час подальшого виховання молодняюв. Насшня необхщно збирати з кращих дерев i насаджень, переважно, у насшт роки у кшька прийомiв, для визна-чення його оптимально!" сxожостi. Пiд час перекидання насшня, необхщно ретельно дотримуватись люонасшного районування. Насiння, посадматерiал i люокультури цiнниx малопоширених видiв повиннi рееструватись i знаходи-тись на ретельному облжу. Це дасть змогу навггь пiд час загибелi виxiдного матерiалу (плюсових насаджень i дерев, генетичних резервата, плантацш, ПЛНД тощо) продовжувати селекцшний процес iз представленими породами. Дотримання наведених вище заxодiв сприятиме покращенню ситуаци протягом середньо-i довготривалого перiоду.
Необxiдно також особливо наголосити на потребу у виготовленш те-лескопiчниx пiднiмачiв у крони дерев, зчiсувачiв, секаторiв, а також необхщ-
нiсть охорони розсадниюв, шкiлок та лiсокультур вщ фауни, особливо зайцiв i косуль, як обкусують пагони та копитних, що обдирають кору в молодняках.
У зв'язку iз поширенням щнних листяних видiв у мiсцях набагато дос-тупнiших, нiж шпилькових, необхщно мати на увазi, що, ^м прямого ль согосподарського впливу (у першу чергу рубань), тут ддать й iншi чинники, якi впливають на стан популяцiй. У першу чергу, це неконтрольоване рек-реацшне навантаження та руйнування природних мюцезростань. Тому, лише за суворого дотримання усiх вимог, якi описанi вище, можна зберегти i вщно-вити генетичш ресурси цiнних малопоширених люових видiв, покращити екологiчну ситуацiю в регюш, забезпечити потреби лiсового господарства у високояюснш деревинi, побiчних продуктах люу тощо.
Табл. Термшов^ть iрiвень заходiв для збереження генетичнихресурыв
сучутшх листяних nopid
Л1сов1 деревт види Термшовшть* Р1вень**
Ясен звичайний 2 П
Ясен вузьколистий 1 В
Яв1р 2 П
Клен гостролистий 2 П
Береза звисла 3 П
Граб звичайний 3 П
В'яз прський 1 П
Берест 2 П
Вшьха чорна 2 П
Черешня дика 1 П
Яблуня лшова 1 П
Груша звичайна 1 П
Береза 1 В
Примггка: *ступшь термшовосп: 1 - термшово, 2 - необхiдно, 3 - бажано;
**на р1вш: В - виду, П - популяци
1з метою опрацювання оптимальних п1дход1в i стратегш збереження генетичних ресурсiв даних порщ, ми провели 1х групування, враховуючи цiльове призначення видiв, бюеколопчш особливостi, характер терито-рiального поширення, лiсотипологiчних i гiпсометричних умов розповсюд-ження, генетичну структуру популяцiй, стушнь i джерела загрози збiдненню генофонду i мотиви його охорони. Пропонуеться такий перелiк груп цiнних малопоширених люових деревних видiв:
• Група А. Види з наявтстю великих популяцш - ясен звичайний, яв1р.
• Група В. Види з наявтстто середтх популяций - вшьха чорна, ясен вузько-листий, клен гостролистий.
• Група С. Види з наявтстю малих популяцш - тьм прський, берест, черешня дика.
• Група D. Види, представлет окремими бютипами, або невеликими групами: яблуня лшова, груша звичайна, горобина-береза.
Дослщження показали, що для перших двох категорш бiльш прийнят-ним е напрям збереження in situ, а для двох шших - ex situ. Хоч останнш нап-рям може з устхом застосовуватись i для видiв, якi видшеш у першi категори.
Таким чином, настав час дослщити в генетично-селекцшному планi та впровадити у виробництво дещо забутi лiсiвниками малопоширенi цшт ви-
ди, яю, в основному, присутнi у домшщ насаджень, поряд з шшими люови-ми породами. Це види, як переважно становлять менше 5 % вщ загально1' ль сово1' площi регiону. Незаслужене зменшення уваги до таких видiв може призвести до непоправних втрат ïx генетичного потенщалу.
Враховуючи сучасний стан i характер поширення супутшх лiсовиx по-рiд на заxодi Украши, а також iснуючi загрози для ïx генетичного фонду, про-понуеться така термшовють i рiвень необxiдниx заxодiв для збереження ïx генетичних ресурЫв (табл.).
Отриманi результати використаш для опрацювання i обгрунтування стратегш збереження i вiдновлення генетичних ресуршв цiнниx малопоширених лiсовиx деревних видiв.
Реалiзацiя розроблених рекомендацiй сприятиме збереженню бiорiз-номанiття, вiдновленню коршного рослинного покриву, формуванню ви-сокопродуктивних i бюлопчно стiйкиx лiсовиx угруповань.
Лггература
1. Гаврусевич А.Н., Яцык Р.М., Олексив Т.Н. Создание ПЛСУ в горных условиях Карпат //Лесоводство, лесоразведение, лесные пользования (экспресс-информация). - М., 1987. - С. 11-12.
2. Яцык Р.М., Гаврусевич А.Н., Зелез П.А. и др. Рекомендации по созданию, формированию, стимулированию плодоношения и рациональной эксплуатации лесосеменных участков главных лесообразующих пород Украинских Карпат. - Ивано-Франковск, 1985. - 18 с.
3. Яцик Р.М. Стан люових генетичних ресурав у Карпатському регюш, шляхи ïx збереження i використання //Наук. вюник УкрДЛТУ: Зб. наук.-техн. праць. - Льв1в: УкрДЛТУ, 2002, вип. 12,4. - С. 271-277._
УДК 630*182.21 (471.82) П. Т. Ященко, О.Я. Надорожняк - 1нститут
екологи Карпат НАН Украти, м. nwis
СИЛЬВАТИЗАЦ1Я ЯК ПРОЦЕС I ФАКТОР РЕНАТУРАЛ1ЗАЦП ПРИРОДНИХ ЕКОСИСТЕМ ЗАХ1ДНОГО ПОЛ1ССЯ
Охарактеризовано ренатуралiзацiйнi процеси, що вщбуваються в екосистемах Захщного Полюся внаслщок зменшення штенсивносп ïx сшьськогосподарського використання. Вщображена роль сильватизацп як провiдного фактора вiдновлення природного рослинного покриву у цьому регюш.
Ключов1 слова: рослинний покрив, сильватизащя, осушення, ренатуралiзацiя.
P.T. Jashchenko, O.J. Nadorogniak
A sylvatisation as process and as factor of renaturalisation of the nature
ecosystems on the Western Polyssia
The renaturalisation process, which are result by deminish of the intensive of agriculture use of the ecosystem on Western Polyssia, are characterised. The role of sylvatisation as main factor of restoration the native vegetation cover in this region are reflected. Key words: vegetation cover, sylvatisation, drying, renaturalisation.
Вступ
Збереження специфжи рослинного покриву Украши е на сьогодш провщним напрямком природооxоронноï д1яльносп, що передбачае вщтво-
