CC BY
78
УДК330.115:658
СТАБІЛЬНІСТЬ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ПІДПРИЄМСТВА: ПРОЗОРІСТЬ І ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА
КУРКІН М.В._________________________________
Обґрунтовується значення прозорості підприємств та доступності інформації про їх діяльність; розкривається протиріччя між необхідністю прозорості та забезпеченням економічної безпеки компаній, вирішення якого пропонується здійснювати на основі формування стабільної інформаційної системи.
Актуальність дослідження
Ефективність служби економічної безпеки підприємства визначається фактичним забезпеченням безпечного функціонування його інформаційних, матеріально-технічних, фінансових і кадрових ресурсів. Взагалі ж предметом діяльності всіх цих ресурсів є інформація, тому для успішного здійснення поставлених завдань в першу чергу потрібні інформаційні ресурси -масиви вхідної інформації і програмне забезпечення для її збереження, обробки, аналізу і узагальнення.
В умовах всезростаючого впровадження інформаційних технологій [1] та ускладнення ринкових відносин і конкурентної боротьби інформація істотно дорожчає. Проте науково обґрунтована та практично апробована організація системи економічної безпеки на підприємстві дозволяє окупати витрачені на ці потреби кошти та навіть робити такі витрати ефективними [2].
Обсяги інформації, яка потребує аналітичної обробки, постійно зростають, тому для її систематизації, створення можливості ефективного доступу, спрощення і підвищення ефективності вирішення обліково-довідкових, статистичних та інформаційно-логічних задач є доцільним створення на підприємстві інтегрованого банку даних [3, 4].
Якість інформаційно-аналітичної роботи прямо залежить як від наявності різнопланової та різнобічної інформації стосовно предмету, який аналізується, так і від обґрунтованого моделювання предметної області, що дозволяє зіставити різнопланові дані в єдину комплексну відповідь на поставлені завдання.
Вирішення цих завдань є функцією інформаційної підсистеми, яка в свою чергу має складну технічну інфраструктуру збору, передачі і обробки інформації, здійснює логічні зв’язки між значними її обсягами і інформаційними об’єктами, розв’язує задачі оперативного збору інформації, здійснює інформаційну взаємодію з іншими інформаційними системами через комунікаційні мережі реєстрації різнопланових подій. Таким чином, за умови ефективного функціонування інформаційної підсистеми забезпечується актуальність, повнота і оперативність надходження інформації для аналізу і прийняття рішень.
Прозорість та економічна безпека
Основний метод інформаційно-аналітичної роботи підрозділу економічної розвідки підприємства - інтеграція різнопланових даних, що постійно надходять із різних джерел, їх фіксація, проведення багатофактор-ного аналізу всієї інформації, яка надходить на підприємство, виявлення ознак загроз і кризових ситуацій, встановлення причинно-наслідкового зв’язку між подіями, що відбуваються [6].
Одним із найважливіших завдань інформаційної підсистеми в загальній системі забезпечення економічної безпеки підприємства є необхідність захистити, скрити/завуалювати інформацію, що не підлягає розголошенню, та фільтрувати ту, що має бути оприлюдненою для забезпечення необхідного рівня прозорості інформації для задоволення інтересів як власників, так і індивідуальних та інституціональних інвесторів.
Досягнення оптимального сполучення таких завдань забезпечує захист стратегічних інтересів підприємства та сприяє посиленню його ринкових конкурентних позицій як з точки зору залучення всіх видів ресурсів, так і з точки зору розширення можливостей збуту готової продукції.
Справа в тому, що прозорість є одним з основних принципів корпоративного управління, згідно з яким у коло відомостей, що відносяться до відкритої інформації, входять не тільки визначені фінансові дані, а й питання стосовно загальної стратегії і завдань компанії, її оперативної і конкурентної динаміки, основних стратегічних рішень, форм власності, прав акціонерів компанії, а також її структури управління.
Високий рівень та якість розкриття інформації, що відповідає загальним стандартам управління компанією, яка позиціонує себе на розвинених/прозорих ринках, надає підприємству інвестиційні переваги, сприяє розподілу та перерозподілу капіталу на його користь в процесі ухвалення обгрунтованих інвестиційних рішень, що приймаються портфельними і прямими інвесторами, а також є важливим для оптимізації відносин з кредитор ами [5]. Наслідками ж недостатніх якості і масштабів прозорості компаній можуть стати зниження ринкової ціни акцій по відношенню до їх номінальної вартості, небажані зміни напрямку індивідуального та інституціонального інвестування.
У сучасних закордонних наукових дослідженнях у цій галузі значна увага приділяється виявленню зв’язку прозорості і розкриття інформації з вартістю капіталу, а також впливу кон’юнктури національного та світового ринків на розробку і впровадження глобальних моделей прозорості і відкритості інформації.
Прозорість, розкриття інформації та аудиторський процес є фундаментальними елементами корпор ативного управління компанією. Глобалізаційні процеси, ускладнення конкурентного середовища і безпосередня залежність рівня економічних збитків від розмірів корпоративного капіталу, що зростає, підтверджують необхідність дотримання більш чіткої, міжнародно
92
РИ, 2007, № 1
порівнянної фінансової звітності. Сучасні вимоги до відкритої інформації про діяльність підприємств охоплюють і відомості про нефінансову звітність, партнерів та інвесторів цікавлять питання про особливості менеджменту, соціальні програми, екологічну діяльність і т.ін. Технологія, особливо Інтернет, все більше надає можливостей для того, щоб зробити розкривану інформацію доступною, своєчасною і достовірною. Проте обсяги, зміст і час розкриття інформації не мають значення, якщо інформація не достовірна і не подана незалежними джерелами. Тому зростаюча увага приділяється аудиторському процесу і аудиторському комітету, що наглядає за цим процесом, і це є однією з найважливіших складових реформи корпоративного управління.
Підвищення вимог світового ринку до прозорості, з іншого боку, вимагає істотного та випереджаючого посилення системи захисту економічної безпеки підприємств, оскільки зростає кількість інформації, що підлягає оприлюдненню та тим самим створюється можливість витоку тієї, що є предметом комерційної таємниці. Крім того, підрозділам служби безпеки підприємства необхідно фільтрувати зростаючі обсяги інформації, яка поступає у зовнішнє середовище, яка постійно ускладнюється та не повинна нести в собі комерційних таємниць. Очевидно, що для цього необхідним є виділення службі безпеки додаткових коштів для фінансування цих напрямків та залучення необхідних матеріальних ресурсів і кваліфікованих кадрів.
В сучасних наукових роботах стосовно доцільності та визначення ступеня оприлюднення інформації про функціонування підприємства значна увага приділяється дослідженню зв ’язку прозорості комерційної діяльності фірми з можливостями комерційного успіху. В цьому зв ’язку аналізуються переваги, які надає підприємствам більша відвертість, та висвітлюється зв’язок останньої з вартістю власного капіталу компаній [7].
Висновки з дослідження такого зв’язку підтверджують, що для підприємства на першому місці стоїть задача забезпечення його економічної безпеки і більш того, саме відповідні підрозділи повинні приймати остаточне рішення з приводу обсягів і структури тієї інформації, яка надається у зовнішнє середовище з метою формування іміджу компанії у всій різноманітності аспектів цього поняття [2, 6].
Також представлене твердження, що вищий рівень відвертості є вигіднішим для компаній з низьким рівнем аналітичної роботи, збільшення ж обсягів інформації приводить до нижчої вартості капіталу компанії. Т акі висновки супроводжуються диференціацією впливу різних видів інформації на динаміку вартості капіталу: для компаній з високим рівнем аналітичної роботи, навпаки, більш важливим є надання зведеного опису історії компанії.
Проте певні результати таких досліджень є недостатньо обгрунтованими, насамперед це стосується кореляційних зв ’язків між ступенем прозорості і розміром статутного капіталу; недостатністю емпіричних до-
казів вигод від більших обсягів розкриття інформації та зв’язком між зростанням ступеня розкриття інформації і зниженням вартості капіталу.
У деяких роботах простежується взаємозв’язок між схильністю надання підприємством значних обсягів інформації і масштабами ринку, на якому воно себе позиціонує [8]. Такий аналіз показує, що якісний рівень прозорості компанії, тобто такий, що відповідає світовим стандартам, стає істотним чинником для виходу на міжнародні ринки.
Ознайомлення з результатами інших досліджень [9] дозволяє припустити, що в глобальному масштабі ключовими чинниками, що визначають систему розкриття інформації, є відповідні нормативні вимоги; проте самі компанії можуть значно збільшити власний ступінь розкриття інформації - у багатьох випадках для того, що б дістати доступ до міжнародних фінансових ринків або на них «закріпитися». При цьому, чим вищий ступінь прозорості і розкриття інформації, тим вище цінується компанія на ринку [10]. Таким чином, оцінка діяльності компанії прямо пов’язана з її ступенем прозорості і розкриття інформації - це узгоджується з тим положенням, що для компаній, які відрізняються меншою асиметрією інформації між менеджментом і акціонерами, на ринку складаються сприятливіші умови.
Такі результати дають змогу припустити, що існує взаємозв’язок між ступенем розкриття інформації і курсом акцій компанії, а також дозволяють зробити висновок про те, що загальний рівень розкриття інформації про корпоративне управління компанією залишається відносно низьким [11]. Виходячи з цього, власники капіталів інвестиційні переваги віддають тим компаніям, які оприлюднюють всебічну, достовірну інформацію, до того ж ту, що відповідає світовим стандартам і перевіряється відповідними аудиторськими інститутами. Відкритість і прозорість діяльності підтверджують правильність інвестиційних рішень щодо капіталовкладень у відповідні компанії.
Одним з напрямків вирішення протиріччя між потребами забезпечення прозорості комерційної діяльності підприємства та необхідністю підтримання його безпечного стану шляхом збалансування інформаційних потоків, що оприлюднюються, та тих, що є предметом комерційної таємниці, є формування стабільної інформаційної системи.
Стабільність інформаційних процесів визначається збереженням і забезпеченням властивостей інформації на етапах життєвого циклу інформаційних продуктів . Перший етап - формування - хар актер изується обмеженням доступу до первинної інформації, введенням даних, операціями модифікації, коригуванням, зберіганням; на наступному етапі - становлення -обмежується доступ до процесів обробки, до результатів попередньої обробки; здійснюються експертиза й верифікація оброблених даних, а також внутрішній аудит отриманих інформаційних продуктів; завершальний етап - розвиток, на ньому обмежується доступ до
РИ, 2007, № 1
93
використання аналітичних інструментів і до аналітичної інформації, що має стратегічний характер, здійснюється конфіденційний доступ до стратегічних сховищ даних. Кожному з етапів створення інформаційного продукту відповідають визначені засоби захисту на рівні обмеженого доступу до аналітичної інформації, які є функцією управління о бмеженням доступу до конфіденційної і стратегічної інформації.
З цього виходить, що стабільність інформаційних продуктів на нижчих рівнях управління підприємством повинна зберігатися протягом більш тривалого проміжку часу (мати більш тривалі стадії формування й становлення), а на вищих рівнях - менш тривалого, що відповідає принципам стратегічного управління підприємством. Отже, інформація повинна не тільки постійно обновлятися або модифікуватися, але і забезпечувати стабільність процесів, у яких вона використовується протягом часових циклів, тривалість яких визначається характером задач рівнів управління підприємством.
Висновки
Інформаційні продукти повинні задовольняти вимогам стабільності, що відповідає відносно тривалим стадіям формування і становлення інформаційного продукту для менеджерів нижчої й середньої ланок, і менш тривалим стадіями його розвитку для менеджерів вищої ланки. Таке припущення відповідає принципам побудови структури, системи управління і характеру прийнятих на підприємстві управлінських рішень. На всіх рівнях управлінської ієрархії повинні прийматися рішення щодо структури і обсягів інформації, яка буде надходити у зовнішнє середовище, причому, з одного боку, з урахуванням існуючих стандартів прозорості бажано міжнародного рівня, з іншого - дотримуючись вимог забезпечення економічної безпеки підприємства.
Таким чином, стабільність функціонування інформаційної системи підприємства визначається стабільністю всіх процесів, що відбуваються в інформаційній інфраструктурі підприємства у виробництві інформаційних продуктів і послуг протягом їх життєвих циклів, а також стабільністю функціонування окремих її елементів і зв’язків між ними.
Література: 1.ГОСТ Р ИСО 7498-2-99. Информационная технология. Взаимосвязь открытых систем. Базовая эталонная модель. Часть 2. Архитектура защиты информации. 2. Козаченко Г. Б. Економічна безпека підприємства: сутність та механізм забезпечення: Монографія / Г. Б. Козаченко, В. П. Пономарьов, О. М. Ляшенко. К.: Лібра, 2003. 280 с. 3. Лазарева С. Ф. Економіка та організація інформаційного бізнесу. К.: КНЕУ, 2002. 668 с. 4. Лопатин В. Н. Безопасность экономики информационных технологий в условиях глобализации // Проблемы информатизации. 2001. Вып. 2. С. 31-54. 5. Мунтіян В.І. Глобалізація інвестиційних процесів та економічна безпека України // Фондова панорама. 2005. № 49. С. 1-2. 6.Об-щие критерии оценки безопасности информационных технологий. Стандарт ISO\IEC 15408:1999. Информационная технология - Методы и средства защиты информации. - Критерии оценки безопасности информационных технологий. 7. Botosan C. A. Disclosure Level and the Cost of Equity Capital // The Accounting Review, vol. 72, no. 3, July 1997. Р. 323-349. 8. KhannaT.,PalepuK. and Srinivasan S. Disclosure Practices of Foreign Companies Interacting with U.S. Markets // Harvard Business School, December 2002. 9. Patel S. A., and Dallas G . Transparency and Disclosure: Overview of Methodology and Study Results-United Stales // Standard & Poor’s, New York, October 2002.
10. Patel S. A., Balic A., and Bwakira L. Measuring Transparency and Disclosure at Firm Level in Emerging Markets // Standard & Poor’s, New York, May 2002. 11. Sibson Consulting and Spencer Stuart. A Study of Corporate Governance Disclosure Practices // The Segal Group, 2003.
Надійшла до редколегії 20.03.2007
Рецензент: д-р економ. наук, проф.Українська Л. О.
Куркін Микола Васильович., д-р економ. наук, канд. юрид. наук. Наукові інтереси: економічна безпека підприємств.
94
РИ, 2007, № 1
