CC BY
37Засоби відновлення функцій зв’язочно-м’язової системи людини після фізичних навантажень
Сікура А.Й.
Національний педагогічний університет імені Н.П.Драгоманова
Анотації:
Розглядається питання стану здоров'я молоді, їх фізичного розвитку. Вивчаються вихідні показники вільних рухів і вплив навантаження на їх зміни, пропорційність розвитку тіла людини та які при цьому необхідні реабілітаційні засоби, щоби повернутись до вихідних показників. Запропоновано спосіб швидкого відновлення глибоких коротких м'язів людини, які суттєво перешкоджають процесу розслаблення, що в цілому покращує загальний стан здоров'я, гармонізує самопочуття.
Ключові слова:
зв'язочно-м'язовий апарат,
фізичні навантаження, вільні рухи, відновлення, розслаблення, стан здоров’я.
Сикура А.Й. Средства восстановления функций связочно-мышечной системы человека после физических нагрузок.
Рассматривается проблема состояния здоровья молодежи, их физического развития. Исследуются исходные показатели свободных движений и влияние нагрузки на их изменения, пропорциональность развития тела человека и какие при этом необходимы реабилитационные средства для возврата к исходным показателям. Предложен способ быстрого восстановления глубоких коротких мышц человека, которые существенно препятствовали процессу расслабления, что в целом улучшает общее состояние здоровья, гармонизирует самочувствие.
связочно-мышечный аппарат, физические загрузки, свободные движения, восстановление, расслабление, состояние здоровья.
Sikura A.Y. Facilities of renewal of functions to ligamentous muscular systems of man after the physical loadings. The
problem of the state of health of young people and their physical development is examined. The initial indexes of free motions and influence of loading are probed on their changes. The proportion of development of body of man is rotined. Rehabilitation facilities are considered for a return to the initial indexes of proportion of development of body of man. The method of rapid renewal of deep short muscles of man, which substantially hindered the process of weakening is offered. Application of method is improved by the general state of health, harmonizes a feel.
ligamentous muscular apparatus, physical loads, free motions, renewal, weakening, state of health.
Вступ.
Багато молодих людей прагне ефектно виглядати, слідкують за своїм зовнішнім виглядом, хочуть бути стрункими та сильними. Часто саме це є причиною походів у тренажерні зали, спортивні секції. Дехто займається фізкультурою самостійно. Системні фізичні навантаження безперечно сприяють розвитку організму. Втім лікарі констатують численні відхилення у здоров’ї молоді: диспропорції у розвитку тіла, викривлення хребта, стоп ніг, порушення осанки, нерівномірність розвитку зв’язочно-м’язового апарату [6]. Накладає відбиток те, що майже 1/8 свого життя людина проводить сидячи. Диспропорції викликають також певні види професійної діяльності, що викликає порушення збалансованого стану кістково-м’язового апарату. Проводились наукові дослідження адаптації організму до зміни навантаження, його інтенсивності. Але що стосується організації педагогічного процесу, то немає достатнього науково-методично обґрунтування його змісту щодо гармонійного розвитку тіла. Існуючі методики переважно спрямовані на отримання швидкого результату, зовнішнього ефекту, але водночас не ураховують особливості «входження» у навантаження, поступового його збільшення, а також використання реабілітаційних заходів. Людина не розглядається як цілісна система, що має розвиватись за своїми законами [1]. Необхідно дотримуватись пропорційності фізичного навантаження при цілеспрямованих тренуваннях, а також виконанні професійних дій та рухів [3]. Якщо людина правша, природно, що навантаження буде на один бік, через те, що професійні дії виконуються на підсвідомому рівні й відповідає за це певна ділянка головного мозку. Необхідні такі коригуючі реабілітаційно-відновлювальні заходи, які б активізували, синхронізували роботу м’язів «прямої дії» при мінімумі участі м’язів-антагоністів і сприяли б свободі рухів. Необхідно знати, як впливатиме © Сікура А.Й. , 2010
корекція певної групи м’язів на інші м’язи, аби використання реабілітаційно-відновлювальних заходів не впливало негативно на інші функції, тобто не виявило б пригнічуючої дії, а послідовно б розподіляло навантаження. Зміни і диспропорція кістково-зв’язочно-м’язового апарату людини впливає на роботу внутрішніх органів і систем, а в цілому - на стан здоров’я.
Цією проблемою займались О.Фалєєв, К.К.Платонов, М.О. Бернштейн, М.О.Носко, М.Я.Жолондз та ін. Дослідник О.Фалєєв у своїх працях акцентував увагу на використанні правильно побудованих циклів напруження та відновлення для отримання швидкого, високого результату і гармонійного розвитку тіла лише за допомогою фізичних вправ [3]. Відомий вчений М.О.Бернштейн у своїх дослідженнях рухової системи людини показав, що у процесі навчання певним рухам надлишкова м’язова напруга зменшується, підвищується економічність м’язової діяльності, рухи стають повільними, точними й невимушеними. К.К.Платонов, який вивчав психомоторику людини, багато уваги приділив дослідженню вільних рухів, їх природі [1]. Теоретик і практик у галузі біомеханіки рухів людини М.О.Носко вивчав пропорційність розподілу навантаження на ланки тіла людини під час навантажень з урахуванням ваги, дії гравітації, швидкості, витривалості, зусиль [5]. М.Я.Жолондз, спеціаліст з рефлексотерапії, який вивчав природу остеохондрозу, розробив методику зняття блокад міжхребцевих дисків через розслаблення глибоких коротких та довгих м’язів спини [4]. М’язи, що скоротилися, перебувають у режимі самоблоку-вання. Такий стан м’язів не можна назвати контрактурою через відсутність больових змін самих м’язів і нервів, що ними керують, відділів нервової системи. Запропонований М.Я.Жолондзом метод розблокуван-ня з використанням акупунктури не є універсальним і використовується переважно для усунення наслідків
проблеми фізичного виховання і спорту № 5 / 2010
травм, розтягувань тощо. Тому саме підбір спеціальних вправ на розслаблення цих м’язів дещо вирішував би проблему реабілітації.
Усі названі дослідники у подробицях вивчали проблему пропорційного навантаження тіла, вільних рухів, кутових пересувань у суглобах, але недостатньо розглядали сам процес відновлення вільних рухів після систематичних фізичних навантажень, а разом з тим, і питання стану здоров’я. Фізичне виховання спрямоване загалом на гармонійний розвиток і функціональна роль покладена на всі рухові акти однаково. Але при рівноцінній інервації м’язової системи з часом спостерігається зміна об’єму, порушення функціональності. Вирішення проблеми відновлення вільних рухів після фізичних навантажень до своїх природних показників шляхом використання реабілітаційних засобів сприяє покращенню рухової активності, стану здоров’я й особистих результатів у фізичному вихованні та спорті.
Дослідження проводилось згідно Плану впровадження Держстандарту вищої освіти «Підготовка вчителів з основ здоров’я» національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета роботи: розробити й обґрунтувати послідовність впливу відновлювальних заходів на м’язово-зв’язочну систему людини.
Завдання роботи: провести аналіз наукових і методичних розробок провідних спеціалістів у галузі гармонійного розвитку людини; обґрунтувати методику впливу відновлювальних заходів на стан здоров’я.
У роботі використовувались емпіричний метод, порівняльний аналіз, опитування; предметом дослідження був навчальний процес з фізичного виховання.
Результати дослідження.
Вільне підсвідоме виконання рухів за участі м’язів прямої дії та мінімуму м’язів-антагоністів відрізняється легкістю, пластичністю, силою. Вільний рух - це робота м’язів-«двигунів» при загальному стані розслабленості м’язів. Скелетні м’язи є еластомерами з нелінійною залежністю сили, що розвивається, від частоти активації. При цьому розвиток сили автоматично супроводжується змінами пружності й в’язкості м’язів. Крім того, як відомо, напруження м’язу залежить від його довжини (кута у суглобі) і швидкості подовження чи вкорочення [2]. Складність керування рухами у суглобах за допомогою м’язів збільшується ще й через те, що на кожну ступінь свободи, як правило, припадає більше однієї пари м’язів. При цьому велика кількість м’язів э двосуглобними, тобто діють не на один, а на два суглоби. Тому, наприклад, згинання пальців руки неможливе без одночасної активації розгиначів кисті, які перешкоджають дії згиначів пальців.
При свідомому спрямуванні рухів до роботи долучаються малі, а іноді й великі м’язи-антагоністи, які можуть впливати на координацію рухів і змінювати результат загалом. Часто можна бачити, як молоді хлопці, що займаються накачуванням своїх м’язів, до певного моменту могли виконувати вільні рухи, а після визначеної кількості занять із обтяжуванням ті самі рухи виконувались ними через зусилля. Те саме
можна спостерігати у спортсменів різних видів спорту, які налаштовані на досягнення результату. Так у них поступово втрачаються можливості м’язів пасивного незадіяного боку. Доцільно фіксувати вихідні дані при виконанні природних рухів, а згодом контролювати й порівнювати їх з проміжними показниками. Тобто прагнути отримати результат, зберігаючи здатність виконувати вільні рухи. Важливу роль у цьому відіграють відновлювальні засоби. Складність виконання природних рухів відмічається навіть за умов пропорційно розподіленого навантаження, через те, що зв’язочний апарат досить швидко й потужно міцніє при цілеспрямованих фізичних навантаженнях, саме тому при накачуванні тіла помітно втрачається гнучкість.
Для гармонійного розвитку організму то кістково-м’язової системи важливе значення мають методи, що застосовуються на заняттях з фізичного виховання. Ефект від виконання вправ визначається не лише регулюванням навантаження на організм, але й наявністю періодів відпочинку [3]. Спрямованість певного комплексу вправ визначається з урахуванням вихідного стану здоров’я. Доцільно також фіксувати вихідні дані щодо функціональних можливостей кожного організму та показники виконання спеціальних вправ, вільних рухів (наприклад, гнучкості). Об’єм навантаження під час виконання кожної вправи визначається загальним часом, що витрачений на її виконання. Інтенсивність навантаження при цьому характеризується як пропорційністю, так і ступенем впливу вправи на організм. Усі навантаження здійснюються за участі однієї або двох основних груп м’язів, а решта виконує допоміжну функцію.
З метою визначення результативності пропонованих засобів відновлення функцій зв’язочно-м’язової системи людини, були проведені тривалі спостереження за декількома групами студентів першого курсу, які на заняттях виконували завдання під керівництвом викладача фізичного виховання.
Деякі студенти за згодою з викладачами займались ігровими видами спорту - волейболом, тенісом, бадмінтоном; решта - стрибками в довжину та висоту, вправами з обтяженням. Інтенсивність занять - два рази на тиждень під контролем викладача і третє заняття - самостійно, поза розкладом. Перед початком спостережень було знято вихідні заміри при виконанні ними вільних рухів. Для цього необхідно було виконати такі вправи: торкнутись або з’єднати долоні за спиною: одна рука зверху від плеча, інша знизу від поясу. Потім поміняти руки і зробити те саме. Виконати перехресні рухи ногами - праву ногу завести позаду лівої паралельно, але якомога далі одна від одної. Те саме виконати, зробивши опорною праву. Виконувати вправу, намагаючись не згинати коліна.
Як показали спостереження, ті, хто займались ігровими видами спорту, протягом 10 занять використовували переважно праву руку. Ліву руку залучали лише на двох заняттях протягом 10+-3 хв. самостійно, або виконуючи завдання викладача. У тих, хто займався стрибками та вправами з обтяженням на руки й ноги, контрольні заміри, проведені наприкінці занять, показали деякі зміни порівняно з вихідними показниками.
З’єднання рук у середньому збільшилось на 3+-2 см (правою рукою стало складніше діставати за спиною ліву). У тих, хто займався з обтяженням, труднощі виникали з обома руками порівняно з вихідними можливостями. Те саме було перевірено у вправі для ніг (перехресна постава): постава ноги збільшилась на 2+-1 см.
Зняті через декілька годин аналогічні початковим заміри не змінились. Через 48 годин показники наблизились до вихідних, тобто саме стільки триває відновлювальний процес. Причина такого тривалого відновлення у тому, що поверхневі м’язи лишились у більш розслабленому стані, а глибокі короткі малі м’язи - напруженими і натягнутими. При точечному надавлюванні на місця прикріплення м’язів і зв’язок були відмічені больові відчуття, отже підтверджується думка щодо блокування малих глибоких м’язів. Результат покращився, відповідно навичка закріплюється, а виконання вільного руху погіршується. Тобто необхідно залучення реабілітаційних заходів, які спроможні їх розслабити з урахуванням того, що зв’язочно-м’язовий апарат виконує основну функцію з підтримання скелету.
Використовуючи феномен Сеченова щодо чергування навантаження з метою відновлення працездатності рухових функцій, було проведено ще 5 занять з коригуванням методики, тобто з однаковим навантаженням обох кінцівок, змінюючи вправи. Після цього знову було виконано заміри, які показали, що спеціальні тестові вправи виконуються з натугою порівняно з вихідними даними. Однак відновлювальний процес скоротився і вже майже через 24 години показники наблизилися до вихідних.
Дослідження підтвердило необхідність розширеного вивчення проблеми пошуку заходів з розслаблення та відновлення функції глибоких коротких м’язів і забезпечення передачі незміненого нервового імпульсу. Відомо, що хребет є центром рухової активності та, відповідно, справляє на рухову активність рук, ніг і шиї найбільший вплив. При тому, що, наприклад, розслаблення м’язів руки відбувається швидше, дрібні м’язи та зв’язочний апарат вздовж хребцевих дисків тривалий час лишаються напруженими. Спинномозкові нерви безпосередньо обслуговують скелетні м’язи, а контроль рухів забезпечується у лобній частині кори головного мозку. У руховому контролі також важливу роль відіграє проміжний мозок: таламус і гіпоталамус. Стовбур мозку містить спеціальні нейрони, які сприяють координації функцій скелетних м’язів із підтриманням м’язового тонусу. Нервово-м’язове веретено визначає ступінь розтягування м’яза, а нервово-сухожильні веретена визначають ступінь розтягування зв’язок м’язів, забезпечують інформацією про силу м’язових скорочень. Недостатній відновлювальний процес відбувається через слабку передачу нервових імпульсів і недостатній кровообіг [2]. Ураховуючи зв’язок цієї передачі від головних до глибоких коротких м’язів і значну втрату імпульсу, необхідно впливати на цей процес методом двосторонньої ударної дії, аби посилити до них потік нервових імпульсів і кровообігу.
Аналіз робіт спеціалістів і власний досвід дав змогу запропонувати ввести виконання після занять такої вправи у якості відновлювального засобу: лежачи на килимі на спині, з піднімати тулуб із зустрічним підйомом ніг. Під час підйому відбувається розтягування коротких глибоких м’язів, а під час зворотної дії - розслаблення. При цьому ноги, спина й руки - у розслабленому стані мають падати на килим (30 повторів). Після 5 хвилинного відпочинку робити 10 повторів; після 3 хвилинного відпочинку - 10 повторів. Виконані заміри показали суттєве розслаблення рук і ніг, тобто відновлювальний процес проявився одразу після занять. «Персональні» відновлювальні вправи для кожної групи м’язів забезпечує повноцінний перебіг відновлення після фізичних навантажень.
Можливі різні варіанти використання тестових вправ: вузько спрямовані дії, що впливають лише на окремі м’язові групи, або дії, що впливають на систему в цілому.
Висновки.
Дослідження підтвердили, що вплив фізичного навантаження на розвиток організму та стан здоров’я людини, особливо молоді, залежить від синхронізованих пропорційних витрат часу на виконання вправ і реабілітаційних заходів. Контролем показників стану зв’язочно-м’язової системи є тестові вправи з виконання вільних рухів, які не повинні відрізнятись від вихідних після навантажень. Було з’ясовано, що групи м’язів тіла людини, які містять маленькі короткі глибокі м’язи, можуть блокуватися через надмірні цілеспрямовані навантаження. Накопичуючи таке навантаження, вони можуть тривалий час перебувати у напруженому стані. Використання відомих реабілітаційних заходів загального характеру (сауна, масаж) не дає повного ефекту, а виступає у якості допоміжних засобів.
У результаті винаходу та впровадженню відновлю-вальних засобів було визначено ефективність їх цілеспрямованого впливу на групу глибоких м’язів, при яких час повернення до вихідних показників (тестових) значно скоротився.
Подальші дослідження є доцільними стосовно визначення ефекту синхронізації власних внутрішніх резонансних коливань глибоких м’язів у скелетно-м’язовій системі людини із зовнішніми чинниками як відновлювальних заходів.
Література:
1. Платонов К.К. Занимательная психология. / К.К. Платонов. - М.: Молодая гвардия, 1986. - С. 216-217.
2. Сеченов И.М. Очерк рабочих движений человека. / И.М. Сеченов. - М., 1901.- 100 с.
3. Фалеев А. Силовые тренировки. Избавься от заблуждений. / А. Фалеев. - М., 2006. - 1б0с.
4. Жолондз М.Я. Остеохондрозы - заблуждение. Блокады дисков. / М.Я. Жолондз. - Санкт-Петербург, 2002. - 128 с.
5. Носко М.О. Просторове розташування основних ланок тіла людини в соматичній системі координат відносно вектора гравітації / М.О.Носко, В.М. Маслов, ТВ. Павлова, Л.М. Євтушенко // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. - Чернігів, 2004. - Вип.22. - С.90-93.
6. Носко М.О. Узагальнена модель навчальної програми з дисципліни «Фізичне виховання» для студентів 1-4 курсів денної форми навчання: Навч.-метод. посібник / Чернігівський держ. пед.ун-т імені Т.Г.Шевченка. / Носко М.О., Пліско В.І., Сікура А.И. - Чернігів, 2008. - 104 с.
Надійшла до редакції 23.04.2010р.
Сікура Аніта Иосипівна anita-sikura@rambler.ru
