CC BY
14
Оригинальные исследования
Original Researches
МЕДИЦИНА
НЕОТЛОЖНЫХ состояний
®
УДК 57.083.3 ЯВОРСЬКИЙ в.в.
Харювська медична академ'т п'слядипломног осв'пи, кафедра анестез'юлог'И, ¡нтенсивно! терап'И, трансфуз'юлогИ та гематологи
ПОР1ВНЯЛЬНИЙ АНАЛ13 ¡МУНОЛОПЧНОТ РЕАКТИВНОСП У ПЕРВИННИХ ТА КАДРОВИХ ДОНОР1В 3АЛЕЖНО В!д ДОНОРСЬКОГО СТАЖУ
Резюме. Метою даного досл1дження було провести пор1вняльний анал1з ¡мунолог1чно1 реактивност1 в пер-винних та кадровых доноргв залежно вгд донорського стажу. У результат1 проведеного досл1дження було встановлено, що при визначентр1вшв ¡мунокомпетентних клтин у кров1 первинних доноргв на початко-вому етат ¡стотних в1дмшностей доЫджуваних параметр1в вгд контрольних показнишв не зафшсовано. В1дбувалося нев1рог1дне щодо вих1дного р1вня зниження абсолютной тлькост1 теофшн-резистентних Т-л1мфоцит1в в кров1 (на 12,2 %; р = 0,0000362) за рахунок обох ¡мунорегуляторних субпопуляцШ. На в1дмшу вгд первинних, у кадрових доноргв не спостеркалося ¡стотного зменшення процентного вмкту в кров1 теофшн-резистентних Т-л1мфоцит1в ; гндекс ¡мунорегулящ залишався на контрольному р1вт, будучи при цьому в1рог1дно нижчим за аналог1чний показник в первинних доноргв (на 22,1 %;р = 0,000385). Ключовi слова: донори, плазмаферез, ¡мунолог1чнареактивтсть.
Актуальнгсть
За даними лггератури, при донацп плазми ютот-но змшюеться специфiчна реактившсть оргашзму, зокрема активнють факторiв клгганного iмуште-гу. Спостерпаеться зниження загально! кшькосп Т^мфоципв (СБ3+) до 44,0 ± 1,7 % порiвняно з 65,2 ± 2,1 % у груш тварин-донорiв, ймовiрно, за рахунок зменшення кшькосп Т^мфоципв iз хел-перною функщею (СБ4+) i збшьшення кшькосп Т^мфоципв iз супресорною функщею (СБ8+), а також NK-клiтин (СБ16+ i СБ56+) — клiтин iз ци-тотоксичною активнiстю [3]. Було виявлено дисбаланс в iмунорегуляторних субпопуляц1ях (СБ4+/ СБ8+), що вщгравав роль штучного iмунодефщи-ту, — вторинний Т-клгганний iмунодефiцит [1].
За даними Н. ВиИг^ [5], на перший та сьомий день тсля донацп плазми шляхом мануального плазмаферезу може виникнути зниження показни-юв Т-клгганно! ланки iмунно! системи: зменшення як загально! кшькосп Т-лiмфоцитiв (СБ3+), так i кiлькостi субпопуляцiй Т^мфоципв iз хелперною (СБ4+) i супресорною (СБ8+) функц1ями, що, ймо-вiрно, в основному пояснюеться високим рiвнем норадреналiну й адреналiну, якi спричинюють iму-нодепресивну дiю.
На 21-й день у таких донорiв вщзначена тен-денцiя до збiльшення кшькосп СБ8+, тодi як кiлькiсть Т^мфоципв iз хелперною активнiстю (СБ4+) залишалася зниженою [8]. Стiйке зменшення кшькосп Т-хелперiв i збiльшення кшькосп Т-супресорiв зумовили зниження iмунорегулятор-ного шдексу порiвняно з нормою. Бшьше за все мануальний плазмаферез впливае на NK-клiтини (СБ16+, СБ56+), про що свщчить негативна дина-мжа 1х кiлькостi [2].
На 3-й мюяць загальна кшьюсть Т-лiмфоцитiв залишалася зменшеною (за рахунок невелико! кшькосп Т-лiмфоцитiв iз хелперною функщею), тодi як вiдзначене ранiше зниження вмюту клiтин iз цито-токсичною активнiстю (CD8+, CD16+, CD56+) у цей же перюд змiнилося збшьшенням, що перевищуе показники донорiв. До кшця 1-го року рiвнi CD3+ i CD4+, як i рашше, були значно нижчими за норму, тодi як рiвень CD16+ перевищував !"!, а CD4+ — по-внiстю !й вiдповiдав [7].
З огляду на те, що iмунна система, як система «швидкого реагування», тiсно пов'язана зi стрес-системами, ймовiрно, при сильному стресовому Bnnmi (мануальний плазмаферез, некадровi донори) активац1я осi «гшоталамус — гiпофiз — наднир-ковi залози» викликае гiперпродукцiю глюкокорти-кощв, що призводить до iмунодепресi! [6]. Метою даного дослщження було провести порiвняльний аналiз iмунологiчно! реактивностi в первинних та кадрових донорiв залежно вiд донорського стажу.
Матер1али та методи досл1дження
Для вирiшення поставлених задач на базi Хар-кiвського обласного центру служби кровi було проведено клшчне дослiдження. У дослiдження були включен 36 донорiв плазми уах груп кровi за системою AB0 вжом 40,7 ± 1,1 року, донорський стаж становив 5,8 ± 2,4 року, серед них були 12 (33,3 %) жшок та 24 (66,7 %) чоловжи.
Автоматичний плазмаферез проводився на апа-рат «Autopheresis-C» фiрми Baxter (США) методом
© Яворський В.В., 2013 © «Медицина невщкладних сташв», 2013 © Заславський О.Ю., 2013
мембранно! фшьтраци. Об'ем заготовлено! плазми становив 750,0 ± 55,0 мл за один сеанс. 1нтервали мж донацiями становили 14, 21, 28 та 45 дiб, м1ж циклами — 30, 60, 90 дiб, кшькють циклiв — 1, 2, 3, 4, кглькють донацiй — 4, 5, 6. Дослщження проводили в ам етапiв: пщ час першо! плазмодачi, через три, шють, дев'ять, дванадцять, п'ятнадцять та вгамна-дцять мiсяцiв.
Залежно вщ донорського стажу було видiлено двi групи: I група — первинш донори (15 осiб) та II група — кадровi донори (21 особа). Кожну групу дослщження було роздiлено на три пщгрупи: I4 та II4 — чотири донаци, I5 та II5 — п'ять донацш та I6 та II6 — шють донацiй вщповщно.
За допомогою двоколiрноi проточно! лазерно! цитометри з використанням моноклональних анти-тш (Caltag laboratories, США) проводили фенотипу-вання популяцiй Т-лiмфоцитiв iз визначенням вщ-носного та абсолютного вмюту в кровi Т-лiмфоцитiв (CD3+19), субпопуляци Т-хелперiв/iндукторiв — CD4+8- i Т-супресорiв/кiлерiв — CD48+. Для ощнки !х активностi використовували показник штенсивносп флуоресценци (1Ф). Фагоцитарну ак-тивнють нейтрофiльних гранулоцитiв та моноцитiв перифершно! кровi й нейтрофiлiв визначали за !х здатнiстю до поглинання часток латексу (тдрахову-вали показник фагоцитозу (кшькють фагоцитуючих клiтин) i фагоцитарне число (показник активност кожно! окремо! клiтини)) та рiвнем кисеньзалежно-го метаболiзму, що оцiнювали в НСТ-тесп.
Для обробки отриманих результатiв було вико-ристано нестацiонарний нейромежевий аналiз го-ловних компонент, в основi якого лежить алгоритм навчання нейронно! мереж1 Т. Сенгера, що забезпе-чуе компромiс м1ж фiльтруючими та слщкуючими властивостями процедур обчислення головних компонент нестащонарних масивiв даних. Використан-ня iнших традицiйних методiв статистично! обробки не дае змогу визначити закономiрностi впливу донаци плазми.
Обговорення отриманих результалв
При порiвняльному aнaлiзi iмунологiчноi реак-тивност диференцiйовaних Т-лiмфоцтiв кадрових
та первинних донорiв було виявлено, що первинна донацш плазми не впливала на стан CD3 (рис. 1). Надалi впродовж трьох мiсяцiв було констатовано зниження (р = 0,000375) цього показника на 25,0 %, через шють мюящв — на 28,5 % (р = 0,000805) та через дев'ять — на 31,6 % (р = 0,000247) вщносно вихщного рiвня в I груш дослщження. Отримаш даш визначали те, що показник CD3 в II груш мав тенденщю до зростання на 18,1 % (р = 0,00476) через три мюящ вщ початку донаци щодо вихщного рiвня, а на наступних етапах знижувався на 7,6 % (р = 0,00354) порiвняно з попередшм етапом.
Первинна реакцiя Т-лiмфоцитiв була проти-лежно спрямованою залежно вщ стажу донорства: у первинних донорiв визначалось пригнiчення лiм-фоцитiв периферично! кровi, а у кадрових, навпаки, !х активац1я iз виходом до периферичного кровотоку. Через рж пiсля початку дослiдження в обох гру-пах було зафiксовано однакову тенденщю до зростання CD3 — на 4,5 % в I груш (р = 0,000461) та на 10,1 % у II груш (р = 0,000284). Така тенденц1я зберь галась до кшця дослщження, i зазначений показник мав мшмальш коливання. Слщ зауважити, що хоча подана динамiка CD3 в обох групах дослiдження й мала розбiжностi, все ж таки абсолютш значення залишалися в межах фiзiологiчно'i норми. Поряд iз цим протилежно спрямована змiна Т-лiмфоцитiв свщчила про реакцiю первинних донорiв пщ час перших донацiй плазми кровi на проведену процедуру як запальну вiдповiдь. Динамiчна стiйкiсть до сеанав плазмаферезу вироблялась повшьно, впродовж дев'яти мюящв поспiль. Як свщчили отриманi данi, у кадрових донорiв тако! запально! вiдповiдi не вщбувалось, а виявленi коливання вщповщали фiзi-ологiчному стану донорiв.
Аналопчну динамiку було виявлено при аналiзi динамiки Т-хелперiв (рис. 2). У I груш дослщження вже через три мюящ було виявлено зниження (р = 0,000371) CD4 на 37,2 % порiвняно з вихщ-ним рiвнем. Така тенденцiя збериалась впродовж наступних мюящв iз зниженням (р = 0,0000218) на 46,6 % вщносно вихщного рiвня. Вщновлен-ня пулу Т-хелперiв вщбувалось в означенш гру-
1,3 ■ 1,251,2-^ 1,15° 1,1-х 1,051-
о
0,950,90,850,8-
Початок Через Через Через Через Через Через 3 мю. 6 мю. 9 мiс. 12 мю. 15 мiс. 18 мiс.
-9— I група (n = 15)
■II група (n = 21)
Рисунок 1. Пор1вняльний анатз piBHiB CD3 у групах дослщження
1,6
1,4
1,2
а ° 0,8
0,6
0,4
Початок Через Через Через Через Через Через 3 мю. 6 мю. 9 мю. 12 мю. 15 мю. 18 мiс.
-в— I група (n = 15)
■II група (n = 21)
Рисунок 2. Поpiвняльний аналiз piBHiB CD4 у групах досл '1дження
1
Оригинальные исследования / Original Researches ^w
ni через дев'ять мюящв i3 зростанням на 85,9 % (р = 0,000419) пор1вняно з мшмальним значенням. Цей процес не зупинявся, i кiлькiсть Т-хелпеpiв вщновлювалась в I rpyni впродовж Bcix заключних етапiв дoслiдження.
На противагу цьому в II rpyni дослщження Bipo-гiдних (р = 0,5) коливань CD4 виявлено не було. Тоб-то в гpyпi первинних дoнopiв pеакцieю Т-хелпеpiв на вилучення певно! частки плазми з кровотоку була вщносна недoстатнiсть клiтиннoгo iмyнiтетy. Заува-жуеться, що виявленi коливання вiдбyвалися в межах ф1зюлопчно! норми i не могли свщчити про по-рушення iмyнiтетy, а визначали коливання окремих плок гуморального iмyнiтетy, якi були oбyмoвленi вщносною гiпoпpoтеiнемiею.
У кадрових дoнopiв внаслщок регулярно! стиму-ляцп кiсткoвoгo мозку, зменшення пулу бiлка в пе-риферичному кровотоц1 не призводило до ефектив-ного зниження гуморального !муштету. Водночас хвилепoдiбнi коливання т-л1мфоцит1в у II груш дослщження визначали реакщю на фiзичне зменшення об'ему циркулюючо! плазми. Пщтвердженням цього була динамжа Т-сyпpесopiв.
Через три мюящ п1сля початку донацп плазми в I груш дослщження було зафжсовано зниження CD8 на 18,5 % (р = 0,000461), через шють мюящв — на 14,4 % (р = 0,0000404) та через дев'ять мюящв — на 28,1 % (р = 0,000221) пор!вняно з вихщним р!в-нем (рис. 3).
Зростання р1вня Т-супресор!в (р = 0,000172) вщ-бувалось в ц1й груп1 через рж п1сля початку досль дження на 24,0 % пор!вняно з вихщним р!внем. При цьому зазначений процес не припинявся впродовж вск кшцевих етапiв дoслiдження, максимальне зна-чення було досягнуте через 18 мюящв вщ початку донацп плазми — 0,760 ± 0,023 х 109/л. Неважко по-бачити, що в II груш дослщження початков! етапи супроводжувались тенденщею до зростання CD8 на 9,5 % (р = 0,00462) через три мюящ та на 21,4 % (р = 0,000182) — через шють мюящв вщносно вихщ-ного р1вня. Через дев'ять мюящв було зафжсовано зниження (р = 0,0207) зазначеного показника на 23,5 % вщносно попереднього етапу дослщження. кш^в! етапи характеризувались невipoгiдними ко-
у групах дослщження
ливаннями CD8 (р = 0,00283). Слщ зауважити, що така динамжа зазначеного показника вiдбyвались в межах ф1зюлопчно! норми i в жодному випадку не виходила за ii межi, а отже, вираженого iмyнoсyпpе-сивного ефекту дoнацiя плазми не спричиняла.
Пpигнiчення Т-сyпpесopiв у первинних донор1в, скopiше за все, свщчило про неспpoмoжнiсть вщ-творення адекватного гуморального iмyнiтетy, який був викликаний плазмoекстpакцiею. У кадрових до-нор1в регулярна дoнацiя плазми, навпаки, сприяла активацп гуморально! ланки iмyнiтетy, що в межах функщонально! активнoстi пщтримувала баp'еpнi функцп. Тобто плазмoекстpакцiя у первинних доно-р1в призводила до тимчасового пригнчення 1муно-лопчно! реактивност тpивалiстю дев'ять м1сяц1в, а у кадрових, навпаки, до ii активацп протягом шести мюящв.
Вщсутнють критичное перебудови 1мунолопч-но! pеактивнoстi пщтверджувалось стабiльнiстю теoфiлiн-чyтливих л1мфоцит1в i !х вiднoшенням до резистентних л1мфоцит1в. Упродовж всього термшу дослгдження у донор1в обох груп це спiввiднoшен-ня становило 1 : 3. Коливання р1вшв Т-сyпpесopiв у первинних донор1в в ц1лому не впливали на супре-сивну активнiсть, i тому реактивнють 1мунно! систе-ми залишалась в ц1лому стабгльною.
Певне зниження юлькосп т-л1мфоцит1в пери-ферично^ кров1 супроводжувалося 1стотним з61ль-шенням вщсоткового та абсолютного вм1сту в кров1 активних розеткоутворюючих кл1тин у кадрових до-нор1в на 46,4 % (р =0,00000745), у первинних — на 27,7 % (р = 0,0000819). При дослщженш в первинних донор1в т-л1мфоципв було встановлено в1ро-гщне зниження вгдносного й абсолютного вмюту в кров1 теофшн-чутливих розеток пор1вняно з показ-никами кадрових донор1в (на 24,6 %, р = 0,00000261, i 34,6 %, р = 0,000629, вщповщно). Вщносний вм1ст теoфiлiн-pезистентних т-л1мфоцит1в не змшюва-лося, що призводило до збшьшення iндексy 1му-норегуляцй до 4,53 ± 0,29 пор1вняно з 3,26 ± 0,31 у груш кадрових донор1в (р = 0,0000928). Разом з тим абсолютний вмют у кров1 теoф1лiн-pезистентних т-л1мфоцит1в у кадрових донор1в було нижчим за вихщний piвень — на 10,3 % (р = 0,000817).
При дослщженш р1вшв iмyнoкoмпетентних кл1-тин в кров1 у первинних донор1в на початковому етапi захворювання ютотних вiдмiннoстей досл1-джуваних паpаметpiв вщ контрольних пoказникiв не зафiксoванo. Можна вiдзначити тгльки тенденцii в змт деяких пoказникiв. Вiдбyвалoся невipoгiдне щодо вих1дного р1вня зниження абсoлютнoi к1ль-кост1 теoфiлiн-pезистентних т-л1мфоцит1в в кров1 (на 12,2 %; р = 0,0000362) за рахунок обох iмyнopегy-ляторних субпопуляцш. На в1дм1ну вщ первинних, у кадрових донор1в не спостерпалося 1стотного падiн-ня процентного вмюту в кров1 теoфiлiнpезистент-них т-л1мфоцит1в i iндекс iмyнopегyляцii залишався на контрольному р1вн1, будучи при цьому в1рогщно нижчим за аналопчний показник у первинних до-нор1в (на 22,1 %; р = 0,000385). Вмют активних л1м-фоципв т1льки на 14,5 % (р = 0,000495) перевищував
контрольний piBeHb i було Bipor^HO нижчим за ана-лoгiчний показник у первинних дoнopiв (на 21,9 %; р = 0,0000838).
Список л1тератури
1. Джукаев A.A. Влияние прерывистого тромбоцитофереза на организм донора: Автореф. дисс... канд. мед. наук. — 2007.
2. Диковенко Е.А. Реакция крови обезьян на кровопускание в отдаленные сроки после облучения / Диковенко Е.А., Петрова A.C. // Вопросы радиобиологии и механизма действия противолучевых средств. — 2007. — № 4. — С. 35-39.
3. Жеребцов A.A. Современные методы инфузионно-транс-фузионной терапии при заболеваниях внутренних органов / Жеребцов A.A. //Вестник Службы крови России. —2008. — № 1. — С. 9-15.
4. Зав'ялов В.П. Структурно-функцюнальна класифжащя та еволющя цитоктв / Зав'ялов В.П. // Вкник РАМН. — 2010. — № 2. — С. 8-10.
5. Buhring H. Expression of novel surface antigen of early hematopoetic cell / Buhring H., Seifferd M. // Annual Academy Science. — 2009. — Vol. 30. — P. 25-39.
6. Cable R.G Hb screening of blood donors: how close is close enough?/ Cable R.G.//Transfusion. — 2003. — Vol. 43. — P. 306-308.
7. Cook J.D. The quantitative assessment ofbody iron/Cook J.D., Flowers C.H. //Blood. — 2003. — Vol. 101. — P. 3359-3364.
8. Escolar G. Experimental basic for the use of red cell transfusion in the management ofanaemic thrombocytopenic patients / Escolar G., Garribo M., Mazzaro R. // Transfusion. — 2008. — Vol. 28. — P. 406-411.
Отримано 06.03.13 □
Яворский В.В.
Харьковская медицинская академия последипломного образования, кафедра анестезиологии, интенсивной терапии, трансфузиологии и гематологии
СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ ИММУНОЛОГИЧЕСКОЙ РЕАКТИВНОСТИ У ПЕРВИЧНЫХ И КАДРОВЫХ ДОНОРОВ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ДОНОРСКОГО СТАЖА
Резюме. Целью данного исследования было провести сравнительный анализ иммунологической реактивности у первичных и кадровых доноров в зависимости от донорского стажа. В результате проведенного исследования было установлено, что при определении уровней имму-нокомпетентных клеток в крови у первичных доноров на начальном этапе заболевания существенных различий исследуемых параметров от контрольных показателей не зафиксировано. Происходило недостоверное по отношению к исходному уровню снижение абсолютного количества теофиллин-резистентных Т-лимфоцитов в крови (на 12,2 %, р = 0,0000362) за счет обеих иммунорегулятор-ных субпопуляций. В отличие от первичных, у кадровых доноров не наблюдалось существенного снижения процентного содержания в крови теофиллин-резистентных Т-лимфоцитов и индекс иммунорегуляции оставался на контрольном уровне, будучи при этом достоверно ниже аналогичного показателя у первичных доноров (на 22,1 %, р = 0, 000385).
Ключевые слова: доноры, плазмаферез, иммунологическая реактивность.
Jaworski V.V.
Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education, Department of Anesthesiology, Intensive Care, Transfusion and Hematology, Kharkiv, Ukraine
COMPARATIVE ANALYSIS OF IMMUNOLOGICAL REACTIVITY IN PRIMARY AND REGULAR DONORS DEPENDING ON THE DONOR EXPERIENCE
Summary. The aim of this study was to carry out a comparative analysis of immunological reactivity in primary and regular donors depending on donor experience. As a result of this research, it was determined that the study of the levels of immune cells in the blood of the primary donor in the initial stage of the disease hadn't revealed significant differences of investigated parameters of control indices. There was a nonsignificant, relative to baseline, reduction of the absolute number in theophylline-resistant T-lymphocytes in the blood (12.2 %, p = 0.0000362) by means of both immunoregula-tory subpopulations. Unlike regular donors, in primary donors was not observed a significant reduction in the percentage of theophylline-resistant T-lymphocytes in the blood and immunoregulation index remained at the control level, while being significantly lower than the same indicator in primary donors (22.1 %, p = 0.000385).
Key words: donors, plasmapheresis, immunological reactivity.
