CC BY
16
20. Guidelines for the diagnosis and treatment of chronic heart falure. Task Force for the Diagnosis and Treatment of Chronic Heart Failure, European Society of Cardiology. // Eur. Heart J. - 2006. - Vol.22. -P. 1527-1562.
21. Keith M., Jeejeebhoy K., Sole M. Increased oxidative stress in patients with with congestive heart failure //J. Am. Coll. Cardiol. -1998. - Vol.31. -№6. - P. 1352-1356.
22. Munger MA, Johnson B, Amber IJ, Callahan KS, Gilbert EM. Circulating concentrations of proinflammatory cytokines in mild or moderate heart failure secondary to ischemic or idiopathic dilated cardiomyopathy. // Am J Cardiol. - 1996. - Vol.77(9). - P. 723-727.
23. Rochette L, Tatou E, Vergely C, Maupoil V, Bouchot O, Mossiat C, Jazayeri S, Benkhadra S, Brenot R, Girard C, David M. Regional heterogeneity of decreased myocardial norepinephrine and increased lipid peroxidation levels in patients with end-stage failing heart secondary to dilated or ischemic cardiomyopathy // J Heart Lung Transplant. 2008.- Vol. 27(7). - P. 767-774.
24. Tziakas DN, Chalikias GK, Papaioakeim M, Hatzinikolaou EI, Stakos DA, Tentes IK, Papanas N, Kortsaris A, Maltezos E, Hatseras DI. Comparison of levels of matrix metalloproteinase-2 and -3 in patients with ischemic cardiomyopathy versus nonischemic cardiomyopathy.//Am J Cardiol. 2005.- Vol. 96(10). - P. 1449-1451.
25. Vredevoe DL, Woo MA, Doering LV, Brecht ML, Hamilton MA Skin test anergy in advanced heart failure secondary to either ischemic or idiopathic dilated cardiomyopathy. //Am. J. Cardiol. 1998.- Vol. 82(3)-P. 323-328.
© Оечароеа О.М., Ткач Н.А., Мхітарян Л.С., Гавриленко Т.І., Пономарьова Т.В., 2009
УДК: 616.12-008.331.1 +616.72-002
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРТОСТАТИЧНИХ РЕАКЦІЙ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ ТА ВАРІАБЕЛЬНОСТІ СЕРЦЕВОГО РИТМУ У ОСІБ З ІЗОЛЬОВАНИМИ І КОМОРБІДНИМИ ОСТЕОАРТРОЗОМ І АРТЕРІАЛЬНОЮ
ГІПЕРТЕНЗІЄЮ
І.В. Солдатенко, Н.В. Лисенко, М.І. Яблучанський Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Україна
Проведена порівняльна характеристика ортостатичних реакцій (ОР) артеріального тиску (АТ) та варіабельності серцевого ритму (ВСР) у 90 пацієнтів з ізольованими і коморбідними остеоартрозом (ОА) та артеріальною гіпертензією (АГ) у віці 58±10 років. ОА, АГ та коморбідні ОА+АГ характеризуються однаковими закономірностями в ОР АТ та показниками ВСР, а також показниками ВСР в пробі з метрономізованим диханням, що свідчить на користь однакових системних нейрогуморальных механізмів розвитку ОА і АГ. Нижчі значення ТР і вищі ЬР/НР в групі пацієнтів ОА+АГ проти груп пацієнтів з ізольованими ОА і АГ і менш активні їх реакції на ортостаз і метрономізоване дихання, свідчать про важчий перебіг коморбідних порівняно з ізольованими ОА і АГ.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: остеоартроз, артеріальний тиск, ортостатичні реакції, артеріальна гіпертензія, варіабельність серцевого ритму
СРАВНИТЕЛЬНАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ОРТОСТАТИЧЕСКИХ РЕАКЦИЙ АРТЕРИАЛЬНОГО ДАВЛЕНИЯ И ВАРИАБЕЛЬНОСТИ СЕРДЕЧНОГО РИТМА У ЛИЦ С ИЗОЛИРОВАННЫМИ И КОМОРБИДНЫМИ ОСТЕОАРТРОЗОМ И АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ
И.В. Солдатенко, Н.В. Лысенко, Н.И. Яблучанский
Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Украина
Проведена сравнительная характеристика ортостатических реакций (ОР) артериального давления (АД) и вариабельности сердечного ритма (ВСР) у 90 пациентов с изолированными и коморбидными остеоартрозом (ОА) и артериальной гипертензией(АГ) в возрасте 58±10 лет. О А, АГ и коморбидные ОА+АГ характеризуются одинаковыми закономерностями в ОР АД и показателей ВСР, а также показателей ВСР в пробе с метрономизированным дыханием, что свидетельствует в пользу одинаковых системных нейрогуморальных механизмов развития ОА и АГ. Более низкие значения ТР и более высокие ЬР/НР в группе пациентов ОА+АГ против групп пациентов с изолированными ОА и АГ и менее активные их реакции на ортостаз и метрономизированное дыхание, свидетельствуют о более тяжелом течении коморбидных в сравнении с изолированными О А и АГ.
КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: остеоартроз, артериальное давление, ортостатические реакции, артериальная гипертензия, вариабельность сердечного ритма
THE RELATIVE CHARACTERISTIC OF ORTHOSTATIC REACTIONS OF ARTERIAL PRESSURE AND HEART RATE VARIABILITY AT PERSONS WITH ISOLATED AND COMBINED AN OSTEOARTHROSIS AND AN ARTERIAL HYPERTENSIA
I. V. Soldatenko, N. V. Lysenko, M.I. Iabluchanskyi
V.N. Karazin Kharkov National University, Ukraine
The relative characteristic of orthostatic reactions (OR) of blood pressure (BP) and heart rate variability (HRV) in 90 patients at the age of 58±10 years with isolated and combined osteoarthritis (OA) and arterial hypertension (AH) is spent. OA, AH and combined OA+AH are characterised by identical patterns in OR a BP and measures of HRV, and also measures HRV in assay with breath modulation that testifies in favour of identical system neurohumoral mechanism of development OA and AH. Lower value TP and higher LF/HF in groups of patients ОА+АГ against groups of patients with isolated OA and AH and their less awake reactions on orthostate and in assay with breath modulation, testify to more serious flow combined OA+AH in comparison with isolated OA and AH.
KEY WORDS: osteoarthritis, blood pressure, orthostatic reactions, arterial hypertension, heart rate variability
Останнім часом увагу фахівців все більше приваблює проблема коморбідности, що обтяжує стан здоров'я пацієнтів погіршує якість їх життя [3, 7, 12]. Особливо актуальною вона виявляється відносно поширених та соціальнозначущих патологій опорно-рухової та серцево-судинної систем, перш за все, остеоартрозу (ОА) та артеріальної гіпертензії (АГ) [1]. Ці два, на перший погляд різні, патологічні стани об'єднує не лише висока поширеність в популяції, що збільшується за віком, та спільні фактори ризику, але і, багато в чому, залучення єдиних нейрогуморальних механізмів та реалізація через ці механізми. Роль нейрогуморальних механізмів при АГ і ОА природньо оцінювати через дослідження регульованих по різним механізмам артеріального тиску, систо-личного (CAT) та діастоличного (ДАТ), а також сукупності показників варіабельности серцевого ритму (ВСР) в ортостатичних реа-
кціях. Якщо закономірності їх змін при АГ на сьогодні вивчені досить детально [6, 9,
11, 13], при ОА та коморбідних ОА і АГ вони практично не досліджувалися.
Робота виконана у межах НДР «Розробка та дослідження системи автоматичного керування варіабельністю серцевого ритму» № держреєстрації 0109U000622.
Метою роботи є порівняння CAT, ДАТ та показників ВСР в ОР у пацієнтів із ізольованими та коморбідними ОА і АГ для подальшої розробки пропозицій по підвищенню якості їх діагностики і лікування.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ
У амбулаторних умовах обстежено 90 пацієнтів, з них 11 із ОА, 49 із АГ та 30 -коморбідними О А і АГ. Дані про пацієнтів трьох порівнюваних груп узагальнені в табл. 1.
Розподіл пацієнтів на групи з врахуванням факторів віку, статі, тривалості захворювання (п %, М±«(1)
Таблиця 1
Показники Групи пацієнтів
ОА АГ ОА+АГ
Кількість пацієнтів 11 (12%) 49 (55%) 30 (33%)
Вік, роки (М, sd) 57,7±10,2 58,1±10,7 58±10,6
Чоловіки — 19 (39%) 6 (20%)
Жінки 11 (100%) 30 (61%) 24 (80%)
Тривалість ОА до 5 років 27% — 23%
5-10 років 39% — 43%
більш 10 років 34% — 34%
Тривалість АГ до 5 років — 42% 40%
5-10 років — 35% 34%
більш 10 років — 23% 26%
Стадія ОА І — — —
II 55% — 60%
III 45% — 40%
Стадія АГ I — 16% 10%
II — 82% 90%
III — 2% —
Ступінь АГ М’яка АГ — 16% 13%
Помірна АГ — 62% 60%
Тяжка АГ — 22% 27%
У дослідження не включалися особи, що перенесли інфаркт міокарду, гостре порушення мозкового кровообігу, із фібриляцією передсердя, страждаючі ХСН IV функціонального класу (ФК), АГ III стадії, ожирінням III-IV ступеня, пацієнти з вторинними ОА та АГ, ураження суглобів 4 стадії ренгенологі-чно по класифікації Kellgren-Lawrence.
Дослідження CAT, ДАТ та показників ВСР проводилося в ранковий час. За 24 години до дослідження пацієнти не приймали кави, алкоголю і лікарських препаратів, за ЗО хвилин - обмежувалося фізичне навантаження. CAT і ДАТ вимірювали по методу Короткова тонометром Microlife BP AG1-20. ВСР вимірювали за допомогою апаратно-програмного комплексу CardioLab 2000. Вимір CAT і ДАТ і ВСР здійснювалося у кліно-стазі після 5 хвилинного відпочинку, через З хвилини після переходу в ортостаз. Проба з метрономізованим диханням проводилася при вимірі ВСР. За результатами дослідження ВСР оцінювали: ТР, мс2 - загальну потужність спектру; VLF, мс2 - потужність дуже низькочастотного домена спектру; LF, мс2 -потужність низьких частот; HF, мс2 - потужність високочастотного домена; LF/HF -співвідношення потужностей низько- і високочастотних спектрів як міру симпатовага-льного балансу.
Пацієнтів за типом OP AT розділяли на З групи: з гіпертензивною, ізотензивною та гіпотензивною реакцією. Критеріями кваліфікованої OP AT було відхилення CAT в ор-тостазі від значення в кліностазі >20 мм рт.ст. та/або ДАТ - >10 мм рт.ст, ізотензив-ної - не більш, ніж на 10 мм рт.ст. CAT і 5 мм рт.ст. ДАТ. Проміжні значення розцінювалися як некваліфікована OP AT. Розраховували частотні співвідношення типів ОР в групах пацієнтів. Відповідно до завдань дослідження використані початкові (до початку терапії) результати визначення AT та показників ВСР.
Дані заносилися в базу Microsoft Excel. Для статистичної оцінки результатів використовувалися параметричні критерії (середнє значення - М і стандартне відхилення - sd), достовірність відмінностей між групами па-
цієнтів визначали за допомогою критерію Пірсона, розрахунок показників проводився за допомогою 8Р88 10.0 для \¥іік1о\¥8.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
Відповідно до даних табл. 1 переважали пацієнти з ізольованою АГ та коморбідними ОА і АГ, тоді як частка пацієнтів з ізольованим ОА склала всього 12%. Крім того, якщо при АГ і ОА+АГ спостерігалися особи обох статей, з ізольованим О А були одні жінки. Значущих вікових відмінностей між групами не виявлено. У групах О А і ОА+АГ найбільша питома вага пацієнтів з ОА (39% і 43%) припала на тривалість захворювання (5-10) років. По ступеню тяжкості ОА в групі ізольованої і коморбідної патології позицію, що лідирує, займала II стадія ОА - 55% і 60%, відповідно. У групах АГ та ОА+АГ найбільша частка пацієнтів мала анамнез АГ до 5 років (42% і 40%), II стадію АГ ((82-90)%) і ступінь 2 АГ ((62-60)%).
У табл. 2. представлені частотні співвідношення ОР АТ в групах пацієнтів з ізольованою і коморбідною патологією. У всіх групах превалюють ізотензивний та гіперте-нзивний типи ОР. При О А переважає неква-ліфікований тип гіпертензивної ОР по САТ і по ДАТ. При ізольованій АГ найбільшою виявляється частка пацієнтів з ізотензивним типом ОР по САТ і кваліфікованим гіпертен-зивним типом - по ДАТ. При ОА+АГ переважають пацієнти з кваліфікованим гіперте-нзивним типом ОР по ДАТ і некваліфікова-ним - по САТ і ДАТ.
У табл. 3. представлені ОР ЧСС в групах пацієнтів з ізольованими та коморбідними О А і АГ. Реакції ЧСС у всіх трьох групах характеризуються близьким приростом при переході з кліностазу в ортостаз.
У табл. 4. представлені показники ВСР в ОР в групах пацієнтів з ізольованими і коморбідними ОА і АГ. У кліностазі при ізольованому ОА ТР, УЬР, ЬР, НБ виявляються найбільшими, при ізольованій АГ - про-між-ними і при коморбідності ОА+АГ найменшими. Відношення ЬР/НР максимально в групі ОА+АГ, мінімально - ОА і проміжне -АГ.
Таблиця 2
Частотні співвідношення ортостатичних реакцій артеріального тиску в групах пацієнтів з ізольованою і коморбідною патологією (%)
Нозологія Типи ортостатичних реакцій
Гіпертензивний Ізотензивний Гіпотензивний
кваліф. некваліф. кваліф. некваліф.
CAT ДАТ CAT ДАТ CAT ДАТ CAT ДАТ CAT ДАТ
ОА 1% 20% 10% 30% 70% 50% — 10%
АГ 5% 37% 5% 27% 80% 27% 5% 3% 5% 5%
ОА+АГ — 17% 26% 30% 52% 35% 4% 13% 17% 4%
Серія «Медицина». Bun. 17 Таблиця З
Показники ортостатичних реакцій ЧСС в групах пацієнтів з ізольованою і коморбідною патологією (М, sd)
ОА АГ ОА+АГ
ЧСС лежачи 69,2+9,2 71,2+10,3 70,8+10
ЧСС стоячи 77,8±12,1 78,8±13,3 78,7±12,9
Таблиця 4
Показники ВСР в ортостатичній пробі в групах пацієнтів з ізольованою і коморбідною патологією (М±8(1)
Етапи дослідження Г рупи пацієнтів
ОА АГ ОА+АГ
М sd М sd М sd
Кліностаз ТР, mcz 2225,6 2091,2 1422,2 1710,8 1177,01 1080,1
VLF, мсґ 930,7 794,2 571,2 690,7 514,8 399,8
LF, mcz 638,7 591,9 377,1 439,4 294,9 247,5
HF, mcz 495,1 837,6 210,2 238 164,8 146,1
LF/HF 2,32 1,6 2,4 1,7 2,52 1,8
Ортостаз ТР, mcz 1669,1 962,7 1265,8 1289 1225,6 858,4
VLF, мсг 688,3 264 626,7 689,8 640,2 509,7
LF, mcz 610,8 550,1 388,6 470 239,2 178
HF, mcz 172 211,2 101,2 100 113,3 147,2
LF/HF 4,95 3,3 4,5 3,4 3,94 2,6
У групі ОА при переході в ортостаз ТР, УЬБ, ЬБ, НБ знижуються, ЬР/НР підвищується. У групі АГ ТР і НБ знижуються при одночасному підвищенні УЬБ, ЬБ і ЬР/НР. При коморбідності ОА+АГ ТР, УЬБ і ЬР/НР підвищуються, ЬЬ знижується, НР практично не змінюється.
при проведенні проби з метрономізований диханням в групах пацієнтів з ізольованими і коморбідними О А і АГ. У всіх трьох групах відбувається приріст ТР, УЬЬ, ЬЬ, ЬЬ/НР, тоді як НР збільшується лише в групі ізольованої АГ і коморбідної патології, зменшуючись в групі ОА.
Таблиця 5
У табл. 5. представлені показники ВСР
Показники ВСР у пробі з метрономізованим диханням в групах пацієнтів з ізольованою і коморбідною патологією (М±8(1)
Етапи дослідження Групи пацієнтів
ОА АГ ОА+АГ
М sd М sd М sd
Вільне дихання ТР, mcz 2225,6 2091,2 1422,2 1710,8 1177,01 1080,1
VLF, mcz 930,7 794,2 571,2 690,7 514,8 399,8
LF, mcz 638,7 591,9 377,1 439,4 294,9 247,5
HF, mcz 495,1 837,6 210,2 238 164,8 146,1
LF/HF 2,32 1,6 2,4 1,7 2,52 1,8
Метрономізоване дихання TP, mcz 3700 3506,9 2291,8 2145,4 2118 1482,3
VLF, mcz 1240,3 797,8 874,5 1071 815 627
LF, mcz 1304,5 1822,5 811,4 765,1 665,3 553,3
HF, мсг 379,6 352,2 254,9 382,2 241,2 257
LF/HF 3,26 2,3 4,8 4 4,16 2,3
Отримана в нашому дослідженні комор-бідність ОА+АГ, що склала 33%, близька до встановленої P. Сарогаїі з соавт. [7], які у 52% пацієнтів з ОА виявили АГ, а також до встановленої P. Wang з соавт. [12], які при обстеженні 13577 хворих О А показали, що 80% з них приймали антигіпертензивні препарати. Збіг тривалості та стадій розвитку ОА і АГ в групах пацієнтів підтверджує уявлення, що склалися, про їх зв'язок як з віком пацієнтів, так і єдиними факторами ризику [5] і свідчать на користь єдиних системних механізмів розвитку ОА і АГ.
Результати дослідження OP AT, ортостатичних і метрономізованих дихальних реак-
цій ВСР в групі пацієнтів з ізольованою АГ відповідають даним [2, 4, 8,10]. Результати по групах пацієнтів з ізольованим ОА та коморбідними ОА+АГ є новими.
Порівнюючи ОР АТ, ортостатичні і мет-рономізованідихальні реакції ВСР в групах пацієнтів ОА, АГ і ОА+АГ, неважко переконатися в їх принциповій схожості, що підтверджує гіпотезу про спільність системних нейрогуморальних механізмів О А і АГ. Нижчі значення ТР і вищі ЬР/НР в групі пацієнтів ОА+АГ проти груп пацієнтів з ізольованими ОА і АГ і менш активні їх реакції на ортостаз і метрономізоване дихання, свідчать про важчий перебіг коморбідних порів-
няно з ізольованими ОА і АГ.
ВИСНОВКИ
1. Коморбідні ОА+АГ складають переважну частку пацієнтів з ОА і не менше половини пацієнтів з АГ.
2. О А, АГ та коморбідні ОА+АГ характеризуються однаковими закономірностями в ОР АТ та показниками ВСР, а також показниками ВСР в пробі з метрономізо-ваним диханням, що свідчить на користь однакових системних нейрогуморальних механізмів розвитку ОА і АГ.
3. Нижчі значення ТР і вищі LF/HF в групі пацієнтів ОА+АГ проти груп пацієнтів з ізольованими ОА і АГ і менш активні їх реакції на ортостаз і метрономізоване дихання, свідчать про важчий перебіг коморбідних порівняно з ізольованими ОА і АГ.
Представляється доцільним дослідження змін нейрогуморальної регуляції при комор-бідності ОА і АГ на етапах терапії для визначення її ролі в перебігу та наслідках даних захворювань та подальшого поліпшення якості їх діагностики і лікування.
ЛІТЕРАТУРА
1. Верткин A.JI. Остеопороз и дегенеративные заболевания позвоночника в общетерапевтической практике/ A.JI. Верткин, Наумов А.В. //РМЖ - 2006.-№25,-С. 30-35.
2. Гапон Л.И. Вариабельность сердечного ритма у пациентов с артериальной гипертензией при проведении ортостатической пробы/ Л.И. Гапон, Середа Т.В., Коржова Н.Н. // Клиническая медицина. - 2008. - №86. - С.35-38.
3. Лазебник Л. Б. Старение и полиморбидность //Consilium medicum- 2005. -№ 12 - С. 993- 996.
4. Динамика вариабельности сердечного ритма в период лечения артериальной гипертензии/ Г.В. Рябикина, И.Е. Чазова, В.Б. Мушка и др.//Кардиология.-2008.-№ 48.-С. 18-24.
5. Солдатенко И.В. Социально-экономическая значимость и факторы риска остеоартроза и артериальной гипертензии: общего гораздо больше чем отличий / И.В.Солдатенко, Яблучанский Н.И.// Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна.-2008.-№ 831.—С. 104—111.
6. Cardiac dysautonomia and arterial distensibility in essential hypertensives./ Acampa M, Franchi M, Guideri F et. al.// Auton Neurosci. -2009.-Vol.146.-P. 102-105.
7. Caporali P. Hypertension // Semin Arthritis Rheum - 2005. - Vol.35. - P. 31-37.
8. The role of the autonomic nervous system in hypertension: a bond graph model study.// Chen S, Zhang S, Gong Y et. al.// Physiol Meas.- 2008,- Vol. 29.-P. 473-495.
9. Ejaz AA. 24-hour blood pressure monitoring in the evaluation of supine hypertension and orthostatic hypotension/ AA Ejaz, Kazoiy A, Heinig ME// J Clin Hypertens.- 2007. - Vol. 9. -P. 952-955
10. Fagard R.H. Sympathetic activity, assessed by power spectral analysis of heart rate variability, in whitecoat, masked and sustained hypertension versus true normotension / R.H. Fagard, Stolarz K, Kuznetsova T // J Hypertens. -2007 - Vol. 25. - P.2280-2285.
11. Takahashi H. Sympathetic hyperactivity in hypertension // Nippon Rinsho. - 2008. - Vol. 66. - P. 14951502.
12. Wang P. Hypertension // J. Hypertension - 2005. - Vol.46. - P.273.
13. Population-based study on the prevalence and correlates of orthostatic hypotension/hypertension and orthostatic dizziness/ Wu JS, Yang YC, Lu FH et. al.// Hypertens Res. -2008-Vol.31-P.897-904.
© Солдатенко I.В., Лисенко H.B., Яблучанський M.I., 2009
УДК: 616.24-002.5:616.36-008.6]-085.244
ВПЛИВ ГЛУТАРГІНУ НА ПОКАЗНИКИ МЕТАБОЛІЧНОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ У ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ
О.І. Чопорова
Харківський національний медичний університет, Україна_________________________________
Представлені дані про стан оксидантоно-антиокисдантної системи, метаболічної інтоксикації, зв’язку їх патологічних зсувів з клінічними проявами туберкульозу легень, біохімічними ознаками порушень функції печінки. Показано, зо рівень МДА крові дозволяє достовірно судити про тяжкість стану хворого, перебіг захворювання, спрогнозувати якість клінічного виліковування туберкульозу і вірогідності розвитку за час полі хіміотерапії біохімічних зсувів показників функції печінки. Встановлено, що використання гепатопротектора глутаргина в комплексному лікуванні хворих на туберкульоз легень дозволяє усунути прояви метаболічної інтоксикації, коригувати баланс оксидантно-антиокси-дантної системи, що може розцінюватися як підтвердження наукової обґрунтованості його клінічного використання.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: туберкульоз легень, оксидантно-антиоксидантна система, середньомолекуля-рні пептиди, печінка, глутаргін
