CC BY
18
УДК 330.567.2/4 Доц. В.М. Фомшина, канд. екон. наук - Львiвська КА
СПОЖИВАННЯ ТА ЗАОЩАДЖЕННЯ В СТРАТЕГИ I ТАКТИЦ1 ЕКОНОМ1ЧНОГО РОЗВИТКУ
Дослщжуеться одна iз актуальних проблем у сучаснш економiчнiй системi кра-!ни - проблема обсягу та динамiки споживання та заощадження та 1х взаемозв'язок iз проблемами економiчного зростання та соцiально-економiчного розвитку. Останнi своею чергою спiввiдносяться як тактика та стратегия поступального руху економiч-но! системи. Встановлено, що успiшнiсть змiн залежатиме вщ здатностi мобiлiзувати фiнансовi ресурси, джерелом яких е нацiональнi заощадження, що формуються iз доходу. За обмеженосп доходу очевидна дилема: або виршення тактичного завдання економiчного зростання (iз спадною ефективнiстю за умов, що склалися) i поточного споживання, або економiчний розвиток за стабшьних, чи навiть спадних обсяпв ви-робництва.
Ключов1 слова: споживання, заощадження, економiчний розвиток.
Вступ. Наближення до двадцятир1чного вшу незалежносл Укра1ни на-дае шдстави для узагальнено! об'ективно! оцшки сощально-економ1чних до-сягнень, а також проблем 1 перспектив подальшого розвитку краши. В науко-вш л1тератур1 з'являються роботи в1тчизняних вчених-економ1спв, в яких до-слщжуються результати системних трансформацшних змш, узагальнюються здобутки { оцшюються втрати перехщного перюду [5-7].
На жаль, практика змш надае вченим, причому не тшьки в1тчизняним, достатньо шдстав для негативних висновюв щодо результативност трансформацшних процеЫв. Так, В. Геець та А. Гриценко, рецензуючи книгу польського автора Г. Колодко, особливу увагу звертають на видшення остан-шм групи кра!н, у яких спостершаеться не прогресивний, а регресивний еко-ном1чний розвиток: постколошальш кра!ни Африки швденшше вщ Сахари, кра!ни Латинсько! Америки, що долають наслщки локальних конфлжт1в, кра-1ни з монокультурними економжами. В один ряд 1з названими кра!нами поставлен кра!ни, що переживають системну трансформацш, зокрема Укра1на [6, с. 6].
Ще нагальшшою постае проблема результативност перетворень у зь ставленш з 1хньою цшою. О. Гош стосовно цього стверджуе таке: "Що еконо-мжа Укра1ни розвиваеться - факт незаперечний: у 1999 р. вона мала 39,7 % приросту до р1вня 1989 р., а за даними 2008 р.(за мо!ми розрахунками) -70,6 %. Зростае, проте, надто повшьно - в середньому за рж на 6,45 %о. Зга-даймо: за значно складшших вихщних умов економжа СРСР зростала в 19221927 рр. щороку на 19,5 %" [7, 61]. Водночас автор зважуе юторичну { людсь-ку цшу змш - глибоке руйнування економжи { деградащю сусшльства З по-вагою оцшюючи наукову позищю видатного укра!нського вченого-економю-та, все ж зазначимо на дискусшшсть висновку щодо того, що "жодно! конструктивно! перспективи у цього сусшльства немае" [7, с. 60].
Укра1на мае потенщал розвитку, { цей потенщал мае бути реал1зова-ний. Першим кроком до його реал1зацн повинне бути розроблення чггко! стратегй' сощально-економ1чного розвитку, змша загального вектора руху вщ руйнацп { виживання до стратеги стшкого, прогресивного розвитку. На вщмь ну вщ попередшх роюв, коли у зв'язку 1з проведенням ринкових реформ перед вченими стояли завдання вир1шення тактичних проблем практичного
плану, насамперед, подолання глибокого економiчного спаду 90-х роюв i ви-хiд на позитивну траекторда економiчного зростання, ниш настае час визна-чення чгтких концептуальних напрямiв i прiоритетiв довгострокового розвит-ку суспiльства. У цьому контекст одним iз перших питань, яке потребуе теоретичного обгрунтування i практичного втiлення, е питання про сшввщно-шення категорiй "економiчне зростання" i мекономiчний розвиток", а також виявлення чинниюв i обмежень зростання i розвитку.
Аналiз останшх дослiджень i публiкацiй. Питання споживання i за-ощадження та !х значення в економiчному розвитку знаходять розвиток у до-слiдженнях таких в^чизняних i зарубiжних вчених, як О. Ватаманюк, А. Вдо-виченко, В. Геець, М. Далайм^ I. Захарш, Б. Кваснюк, П. Толмачов, В. Томас, Л. Федулова, Л. Шинкарук та iн. Завдяки працям цих та шших вчених протя-гом останнiх рокiв спостерiгаеться швидкий прогрес у розробленнi теоретич-них пiдходiв до визначення сутностi та функщонального спрямування споживання та заощадження та можливостей !х практичного застосування в розбу-довi економши краши. Водночас питання комплексного впливу цих категорш на економiчний розвиток залишаеться значною мiрою невирiшеним.
Виклад основного матерiалу. Якщо ще в кшщ минулого - на початку нишшнього столiття категори "економiчне зростання" i "економiчний розвиток" значною мiрою ототожнювались змiстовно i термiнологiчно, то нинi все бшьше вчених вказують на те, що це рiзнi категори.
Тривалий час у бшьшосп кра1н теорiя та практика господарювання пiдпорядковувалась ще1 зростання. Шдвищення темпових характеристик еко-номiчного зростання сприймалось як свiдоцтво життездатносп, ефективностi та прогресивностi ие1 чи шшо! краши, регiону, системи регулювання еконо-мiки. Видiлення економiчного зростання як головного засобу виршення вшх соцiально-економiчних проблем суспiльства було визначальною характеристикою парадигми розвитку, яка становить шдвалини економiчноl полiтики аж до 90-х роюв минулого столгття.
Проте iсторичний розвиток довiв недоцшьшсть такого пiдходу. Практика господарювання в рiзних крашах показала, що односпрямована орiента-цiя виключно на економiчне зростання в нинiшнiх умовах не виршуе всiх проблем розвитку, а загальш втрати вiд тако! орiентацil можуть бути бiльшi вщ отриманих результатiв.
У парадигмi економiчноl теори XXI ст. економiчний розвиток все час-тiше виводиться за межi теори економiчного зростання, аргументуеться вис-новок про те, що економiчне зростання та економiчний розвиток не збшають-ся. "В останне десяташття XX ст. спостерiгалось досягнення значного прог-ресу частиною людства. I водночас навт краши, для яких були характерш найвищi темпи економiчного зростання, переживали застiй та вщкочування назад. Такi разючi вщмшност та рiзке повернення до попереднього стану не-рiдко повчальнi для розумшня чинникiв розвитку. Головна запорука розвитку - це економiчне зростання, але не тiльки його темпи, а що головне, i його яюсш параметри. Результати розвитку формуються як його джерелами, так i обраними моделями економiчного зростання" [12, с. 18].
Лопчно постае питання про загальне та особливе мiж економiчним зростанням та економiчним розвитком, i вiдповiдно, про ïx рушiйнi сили i джерела. Це теоретичне питання повинно бути перенесене в практичну пло-щину, оскшьки теоретична доктрина суспiльного розвитку становить засади для практичних дш уряду, який проводить цшеспрямовану економiчну поль тику щодо економiчного розвитку та економiчного зростання.
Доцiльнiсть такого розмежування в рамках цього дослщження зумов-люеться потребою визначення кiнцевоï стратегiчноï мети розвитку украшсь-кого суспшьства. Донинi в наукових та практичних колах вiтчизняноï спшь-ноти, що щкавиться проблемами розвитку, прiоритетним продовжуе залиша-тись напрямок не розвитку взагал^ а економiчного зростання: "Пошук еконо-мiстами ново1' економiчноï теори, здатно1' пояснити та забезпечити досягнен-ня безперервного i стабiльного економiчного зростання, вiдрiзняе сучаснi економiчнi дослщження" [11, с. 25].
Нерацiональнiсть традицшного пiдxоду до економiчного зростання полягае в тому, що суспшьство проголошуе за першочергове завдання поточ-не розширення суспiльного виробництва i споживання, тодi як на сучасному його рiвнi зростання не тiльки не вирiшуе iснуючиx проблем загального розвитку, але i ставить новь Можливост подальшого стратегiчного розвитку в таких умовах обмежуються.
Сучасш соцiально-економiчнi явища та процеси в розвитку зумовили модифжацш теоретичних пiдxодiв до визначення зростання та розвитку. Де-далi ширше розповсюдження отримуе теза про те, що рiвень виробництва в промислово розвинених крашах досяг такого рiвня, за якого все бшьше зна-чення отримуе не кшьюсне збiльшення споживчих благ, а зростання якост життя загалом. Водночас ця популярна в теори теза, на наш погляд, потребуе уточнення. Це уточнення полягае в тому, що жодна краша, та й жоден суб'ект ще не вщмовилась вiд кiлькiсного зростання споживчих благ; вимоги до кшь-кост та якостi споживчих благ обгрунтовано зростають як у крашах, що роз-виваються, так i в промислово розвинених крашах. Справа радше у тому, що поряд (але шяк не замють!) iз кiлькiсним зростанням матерiальниx споживчих благ дедалi бажанiшим стають i iншi блага, якi покращують яюсть життя. Це ще бiльше ускладнюе завдання розвитку.
Питання економiчного зростання та розвитку у свгговому сшвтовари-ствi в кiнцi ХХ ст. актуалiзувались насамперед тому, що до останнього часу ощнщ його негативних наслщюв не надавали належно1' уваги. Ниш як школи ранiше жорстко виявилась суперечшсть мiж ростом виробництва економiч-них благ та безконтрольним вичерпуванням природних ресурсiв, що супрово-джувалось погiршенням навколишнього середовища. Проявились та посилю-ються iншi обмежувальш чинники економiчного зростання. Продовжуючи дослщження перспектив та тенденцiй економiчного зростання, зарубiжнi вче-нi переносять центр дослщжень на аналiз якостi економiчного зростання, ставлять проблему можливих негативних наслщюв безмежного економiчного зростання та споживання; тобто кшьюсш аспекти економiчного зростання змiщуються в бiк яюсних аспектiв економiчного розвитку. "Внаслiдок цього економiчне зростання у всix крашах (особливо в високорозвинутих) набувае
характеру, направленого в кшцевому наслщку проти людини - головно! ви-робничо! сили сусшльства та ноЫя штелекту та единого самовщтворюючого виробничого ресурсу. Тому пошук нових пщход1в до розумшня сутност еко-ном1чного зростання виявився значущим як 1з точки зору ф1зичного виживан-ня людства, так { в плат виршення суперечносп м1ж обмеженим виробниц-твом та безмежним споживанням" [12, с. 19].
За основу подальшого анал1зу сутност економ1чного розвитку та еко-ном1чного зростання видаеться доцшьним скористатись визначенням катего-р1й в Економ1чнш Енциклопеди. Економ1чне зростання - це 1) зростання еко-ном1чно! могутност кра!ни, збшьшення обсяпв суспшьного виробництва { розширення можливостей економжи задовольняти зростаюч1 потреби насе-лення в товарах та послугах; 2) критерш економ1чного розвитку [9, с. 454]. Економ1чний розвиток - незворотш, законом1рш змши технолопчного способу виробництва [10, с. 283]. Згщно з цими визначеннями, щ категори мають кшька спшьних та вщмшних ознак.
Спшьш ознаки: а) змютовно в основ! обох категорш лежать яюст { кшьюст змши; б) { економ1чне зростання, { економ1чний розвиток - техшко-економ1чш категори.
Якщо з приводу першо! ознаки сумшв1в не виникае, - дшсно, сутшсть { зростання, { розвитку зумовлюеться кшьюсно-яюсними змшами, то друга ознака, на наш погляд, потребуе уточнення. Якщо вважати, що економ1чний розвиток - категор1я технолопчного способу виробництва, то, як зазначають нижче сам1 автори, вш "охоплюе законом1рш змши лише тих елеменлв сис-теми, як е спшьними для вЫх сощально-економ1чних формацш" [10, с. 283]. Такий висновок бшьше надаеться для визначення економ1чного зростання. Щодо розвитку, то вш е результатом змш { взаемоди кшькох складниюв -технолопчного устрою, оргашзацшно-економ1чного устрою та характеру со-щальних зв'язюв м1ж суб'ектами. Такий пщхщ дае змогу застосовувати категорш "розвиток" не тшьки в теоретичному, але { в практичному плат, насам-перед щодо перехщних економж постсощалютичних кра!н, у котрих вщбу-ваються кардинальш змши передуЫм з погляду оргашзацшно-економ1чних { сощальних вщносин. Таким чином, економ1чне зростання - категор1я технолопчного способу виробництва, а розвиток охоплюе як технолопчш, так { ор-гашзацшно-управлшсью { сощальт аспекти економ1чно! системи.
Пщ час дослщження економ1чного розвитку вводяться так поняття як мета, завдання, мотиващя, цштсш ор1ентири, шститути, що визначають його спрямовашсть. Економ1чне зростання е нейтральним щодо зазначених понять та залежить вщ умов та чинниюв, як стимулюють чи обмежують його. На еташ дослщження зростання важлив1 не так його мета та спрямовашсть ре-сурЫв, як стушнь { результатившсть 1х використання, втшена в нацюнально-му продукт^ а для розвитку, навпаки, визначальними е його мета та характер.
Вщмшшсть економ1чного розвитку вщ зростання пов'язана також 1з визначенням рол1 { мюця людини. Мехашзм економ1чного зростання охоплюе працю людини як один 1з чинниюв зростання, а критер1ем виступае зростання обсяпв ВВП на душу населення. В економ1чному ж розвитку визначе-на двояка роль людини: насамперед, як головний критерш та мета розвитку, з
одного боку, та як фактора виробничого чинника, з шшого. Виходячи з цього, можливе зростання без розвитку. Як зазначае росшська дослщниця Т. Акимова, "Ось уже 8 роюв в економщ Роси спостерiгаеться феномен еко-номiчного зростання (в 1999-6,4 %, 2000-10 %, 2001-5,1 %, 2002-4,7 %, 2003-7,3 %, 2004-7,1 %, 2005-6,4 %, 2006-6,7 %). Проте, отриманi кiлькiснi результати економiчного зростання зовсiм не свiдчать про те, що економша краши знаходиться на шляху до сталого розвитку. Зростання без розвитку, без жорстких обмежень сприяе втрат суспшьних благ, як i лежать в основi суспiльного добробуту" [1].
На основi розмежування довгих та коротких перiодiв можна видiлити ще одну характеристику, що вiдрiзняе розвиток i зростання. На думку бшь-шостi економютв [див., напр. 4, с. 62-63], в економщ значну роль вщграе видiлення рiзниx часових перiодiв; одш i тi ж змiни можуть мати рiзнi наслщ-ки на коротких та тривалих промiжкаx часу. Економiчне зростання може роз-глядатись радше як короткий ефект, завдання тактики, а розвиток - вщдале-ний, завдання стратеги. У тому випадку, коли потрiбно стрiмко тдвищити обсяги ВВП, ставлять завдання економiчного зростання, i воно може бути реально виконане за рахунок всшяко1" мобшзаци наявних ресурЫв. Якщо ж мо-ва йде про шдвищення не тiльки економiчноï, але i сощально1" результатив-ностi у вщдаленш перспективi, то вже потрiбно вирiшувати завдання розвитку взагаль
В останньому випадку спiввiдношення категорш "розвиток" та "зростання" може мати вже суперечливий характер. На наш погляд, можливi ситуаций коли:
а) розвиток е, зростання немае (коли потрiбно поступитись поточними ко-роткотермiновими iнтересами економiчного зростання на користь май-бутнього прогресивного соцiально-економiчного розвитку) - на коротких штервалах;
б) зростання е, розвитку нема (коли, наприклад, сиостер^аеться домiнуван-ня короткотермiновиx iнтересiв, зростання незбалансоване з погляду структури ВВП, або коли його результати поглинае шфлящя) - на коротких штервалах;
в) немае ат розвитку, ат зростання - довготермiновi перюди регресiï та за-непаду. Вщсуттсть розвитку означае консервацiю економiчноï системи чи цивтзаци;
г) е i зростання, i розвиток; зростання мае наслщком розвиток (бажана стратепчна мета, яка стоггь перед суспiльством).
Таким чином, економiчне зростання - не просто складник, а суперечливий складник економiчного розвитку. З одного боку, на довгих промiжкаx часу зростання - невщ'емна риса i передумова розвитку, проте на коротких ця едшсть суперечлива. В процеш реалiзацiï стратеги прогресивного еконо-мiчного розвитку, особливо в переxiдниx (i не тшьки) економiкаx швидкий ефект економiчного зростання може суперечити довготермшовим iнтересам розвитку у вiддаленiй перспективi (вичерпання економiчниx ресурсiв i ни-щiвний вплив на природу в процеЫ зростання, або невчасне стимулювання економiчного зростання за рахунок замороження сощальних витрат та iн.).Тобто зростання може досягатись дуже дорогою цшою зниження майбу-
тнього потенщалу розвитку. Таке зростання здатне спровокувати передбачу-ваний синергетичним пiдходом стан зворотного, спадного, регресивного розвитку, коли розвиток - не обов'язково i не завжди перехщ економiчноï систе-ми в досконалiшу форму.
Пошуку оптимального варiанта розвитку передуе визначення його мети. Поняття "мета економiчного зростання" i "мета економiчного розвитку" схожi, проте не тотожш: якщо мета економiчного зростання пов'язуеться найчастiше iз кiлькiсними показниками, то мета розвитку - поняття ширше, i передбачае використання радше яюсних, нiж кiлькiсних показникiв. Еконо-мiчне зростання проявляеться в тому, що, по-перше, господарча дiяльнiсть не згортаеться, а розширюеться, що вщповщае насамперед певнiй фазi еконо-мiчного циклу; по-друге, науково-технiчний прогрес штенсифшуеться: вщбу-ваеться якiсний стрибок у можливостях впливу людини на природу; по-трете, в абсолютному виразi зростае кшьюсть економiчних благ, якi привласнюють рiзнi соцiальнi групи.
А розвиток охоплюе коршш змiни та перетворення. 1ншими словами, сфера розвитку значно ширша зростання - це багатограншше явище. Як заз-начають автори монографп "Якiсть економiчного зростання", "Кшцевою метою розвитку е полшшення якостi життя людей, розширення ïхньоï можли-востi формувати власне майбутне. Це, звичайно, вимагае збшьшення доходу на душу населення, але мютить i багато шших аспектiв. Сюди належить ство-рення реальноï рiвностi для отримання освiти i працевлаштування, забезпе-чення рiвних можливостей для чоловтв i жiнок, вищий рiвень медичного об-слуговування та краще харчування. До цього перелiку ще треба додати краще забезпечення чистоти i сталост природного довкiлля. 1з зростанням доходу на душу населення деяк з перелiчених аспектiв значною мiрою змiнюються на краще, тодi як iншi - нi" [12, с. 18].
Розвиток - категорiя, використовувана щодо економiчноï системи вза-галi, щодо довготермiнових перспектив ïï динамiки, а економiчне зростання -ïï змiни в короткотермiновому перюда. Розвиток - трансформацiя однiеï системи в шшу, зростання - змши в межах одше1* системи. Розвиток - i яюст, i кшьюсш змiни технологiчного i сощального складникiв, зростання - насамперед кшьюсш, i насамперед технологiчноï складовоь Розвиток - стратегiя, зростання - тактика. Реалiзацiя стратегiчноï мети може зумовлювати потребу тактичних поступок, тобто забезпечення майбутнього поступального розвитку може потребувати певних жертв з боку нитшшх поколшь у виглядi зни-ження темпiв економiчного зростання.
За такого розумшня динамiки економiчних систем змiстовно перегля-даються чинники, що можуть зумовлювати бажаш змши i слугувати засоба-ми досягнення мети. Чинники економiчного зростання в класичнш економiч-нiй теори визначались, виходячи iз заощаджень та швестицш в основний ка-пiтал; кейнЫанська теорiя поряд iз ними поставила споживання, як найваго-мiший складник сукупного попиту. Отже, заощадження як основний швести-цшний ресурс i споживання як рушшна сила виробництва розглядали як го-ловнi чинники економiчного зростання, яке, практично, ототожнювали з роз-витком аж до юнщ ХХ ст.
Практика соцiально-економiчного розвитку наприкшщ минулого столбя спричинила визнання того факту, що економiчне зростання - це лише тактичне завдання, заЫб для реашзаци ново1' концепцiï розвитку суспiльства, а саме - людського розвитку. В концепци людського розвитку поеднуються виробничi характеристики людини як основно1' продуктивно:' сили сучасного суспшьства та ïï характеристики як кiнцевого та единого завдання розвитку; людський потенцiал розглядаеться не як заЫб досягнення добробуту людей, а як обов'язковий компонент 1хнього добробуту [2, с. 9-10].
За такого розумшня сутностi економiчного розвитку дещо iншого зна-чення i змюту набувають традицiйнi чинники економiчного зростання i отри-мують самостшне значення новi чинники, що стосуються саме розвитку:
• заощадження залишаються основним джерелом 1нвестицш в основний кат-тал, без яких неможливе m зростання, m розвиток;
• заощадження стають джерелом зростаючих швестицш i в людський каттал, який стае головною рушшною силою розвитку i головним складником национального багатства;
• споживання продовжуе вщгравати роль в економ1чному зростант як складник сукупного попиту;
• споживання отримуе нову швестищйну роль у зв'язку з його виршальним значениям у формувант людського потенциалу.
Якщо стратепя соцiально-економiчного розвитку краши орiентована на концепщю людського розвитку, то вона опираеться на заощадження як джерело швестицшних ресурЫв, причому не тшьки в фiзичний, але i в людський каттал. Водночас за широкого розумшня змюту швестицш в сучасних умовах виршення цього завдання може бути спрощене за умови сприйняття iнвестицiйноï сутност споживання.
У трансформацшних економiкаx реалiзацiя стратегiчноï мети людського розвитку пов'язана iз додатковими труднощами i обмеженнями, зумов-леними потребою вирiшення специфiчниx завдань поточного розвитку.
1. Загальносвiтовi тенденци розвитку кiнця ХХ ст. вочевидь де-монструють функцiонально-iерарxiчну перебудову в системi виробничих чинникiв. Так, у Концепци стратеги соцiально-економiчного розвитку Украши на 2015-2030 рр., розробленш Всеукра1нською спiлкою вчениx-економiс-тiв, зазначено, що "штелектуальний капiтал та штелектуальна творча праця стали основними факторами виробництва, витюнивши на другий план матерь ально-речовинний капiтал, алгоритмiчний i репродуктивний типи працi. 1нте-лектуальний капiтал стае першоосновою i рушшною силою становлення новоï економiки. Самозростання штелектуального капiталу вiдiграе у становленш новоï економiки ту саму роль, що i самозростання матерiально-речовинного кашталу в iндустрiальнiй. Отже, зростання штелектуального кашталу й ефек-тивнiсть його використання визначають перспективи розвитку економжи тiеï чи iншоï кра1ни" [5]. З огляду на це, невщкладним завданням стратепчного розвитку Укра1ни стае процес формування i примноження адекватного еконо-мщ знань людського кашталу, шдвалини якого становлять як особисте споживання (починаючи iз задоволення елементарних матерiальниx потреб i за-кiнчуючи духовними, котрi формують творчу, штелектуальну особистiсть), так i заощадження, котрi е основою iнвестицiй в освггу i охорону здоров'я.
2. Структурна незбалансовашсть споживчого та iнвестицiйного скла-дникiв сукупного попиту, на яку часто справедливо вказують дослщники, зу-мовлюе iстотнi проблеми формування i вщтворення як людського, так i фь зичного капiталу. Як справедливо зазначають Т. Бурлай та О. Бшоцерювець: "Протягом останнiх рокiв (зокрема, перюду економiчного вiдновлення Укра-1'ни) усталилася чiтка тенденцiя до перевищення темшв зростання кiнцевих споживчих витрат над темпами зростання реального ВВП Украши. Так, у 2008 р. (порiвняно з 2000 р.) у нащональнш економiцi кiнцевi споживчi вит-рати у реальному вимiрi збшьшилися на 269,7 %, тодi як реальний ВВП Ук-раши - лише на 170,9 %" [3, с. 64]. Попри таю диспропорци сукупного попиту, а саме перекоси в бж споживчого складника, параметри споживання укра-шщв залишаються вкрай низькими i незбалансованими, i не дають змоги за-безпечити адекватне вщтворення людського капiталу. Аргументувати це по-ложення можна такими показниками, як низька тривалють життя, висока ди-тяча смертнiсть i скорочення чисельност населення. Водночас така споживча модель сукупного попиту таггь ризики обмеження швестицшного розвитку.
3. Визнання тези, що в основi економжи знань знаходиться людський каттал, який "багато в чому визначае можливост та напрями застосування фшансового i матерiально-речовинного капiталу" [5], жодною мiрою не на-дае шдстав для iгнорування потреби модернiзацiï i техшчного оновлення фь зичного катталу. За умов, коли в економщ краши домiнують застарiлi тех-нолопчт уклади i постiйно спостерiгаеться старшня основних фондiв (у 2006 р. рiвень ix спрацьованостi в середньому по економщ перевищив кри-тичну межу 50 %) [8, с. 43], апрiорi не можна розраховувати на "стрiмке зростання штелектуального капiталу i розвиток iнтелектуальноï пращ як основних факторiв виробництва" [5] та реалiзацiю стратегiчноï мети людського розвитку. Отже, невщкладним завданням, поряд iз формуванням людського катталу, стае утворення яюсно нового фiзичного капiталу, становлення i ма-сове поширення вищих технолопчних укладiв. Щ процеси безпосередньо по-в'язуються iз заощадженнями та iнвестицiями.
4. Зазначеш стратегiчнi завдання розвитку ускладнюються обмежешс-тю заощаджувально-iнвестицiйного ресурсу i пошуком оптимальних пропор-цiй його розподшу мiж фiзичним i людським кашталом. З огляду на невiдпо-вщшсть якiсниx характеристик основного капiталу вимогам постшдус^аль-ного поступу, з одного боку, i проблемами, що актуалiзуються, у формуванш кiлькiсно-якiсниx характеристик людського катталу, з шшого, неможливо чггко i безальтернативно визначити прiоритети розвитку одного iз них. Тран-сформацшш економiки стоять перед надскладним стратепчним завданням одночасного формування фiзичного i людського катталу, тодi як для про-мислово розвинених кра1'н щ процеси були роздiленi в чась
5. Проблема стае ще вагомшою за умови врахування невисоких обсяпв особистих доxодiв, використовуваних на споживання та заощадження, для левово1' частки украшщв.
Висновки
Для соцiально-економiчноï полiтики в Украïнi протягом перюду неза-лежностi характерне зосередження на виршенш тактичних завдань, серед
яких найактуальшше - забезпечення економiчного зростання. Ниш потрiбно прийняти довгострокову програму розвитку, де поточш проблеми повиннi вирiшуватися, виходячи iз глобальних завдань, а тактика питання повинна бути штегрована в ïï стратегiю. Модернiзацiя i диверсифжащя економiки, пiдйом рiвня економiчного розвитку i соцiальноï сфери до рiвня промислово розвинених краш - кардинальш завдання, якi не можна виршити в середньо-строковiй перспектив^
Успiшнiсть змiн залежатиме вiд здатност мобiлiзувати фiнансовi ре-сурси. Джерелом фшансових ресурсiв е нацiональнi заощадження, що форму -ються iз доходу. За обмеженост доходу очевидна дилема: або виршення тактичного завдання економiчного зростання (iз спадною ефектившстю за умов, що склалися) i поточного споживання, або економiчний розвиток за стабшь-них, чи навггь спадних обсягiв виробництва. Концепцiя швестицшного змiсту споживання, що встановлюеться ниш, на наш погляд, дасть змогу значною мiрою нейтралiзувати негативний ефект перерозподшу доходу на користь за-ощаджень та iнвестицiй.
Лiтература
1. Акимова Т.А. Экономический рост без развития - тупик для России. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.ecopolicy.ru/.
2. Безтелесна Л. Людський розвиток: тдходи до трактування суп та умов його забезпечення // Економша Украши. - 2009. - № 7. - С. 4-11.
3. Бурлай Т. Прогнозна економетрична модель для оцшки змш реального ВВП Украши з урахуванням потенщальних шокових вплив1в / Т. Бурлай, О. Бшоцерювець // Економша Украши. - 2009. - № 10. - С. 62-69.
4. Ващишин А.М. Наукова д1яльнють професора Г.1. Башнянша. - Льв1в : Вид-во "Ка-меняр", 2001. - 716 с.: схеми. - С. 62-63.
5. ВсеукраУнська спшка вчених-економют1в. Концепщя стратеги сощально - економь чного розвитку Украши на 2-15-2030 рр. "Нова економша". Проекгш положення. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.vsve.ho.ua/.
6. Геець В. Нав1гатор у блукаючому св1т1 / В. Геець, А. Гриценко // Економша Украши.
- 2009. - № 9. - С. 4-18.
7. Гош О. Функцюнування сощально-економ1чного ладу Украши // Економша Украши.
- 2009. - № 10. - С. 54-62.
8. Захарш С. Заощадження та швестици в корпоративному сектор1 Украши в контексп макроеконом1чного розвитку // Економша Украши. - 2009. - № 5. - С. 36-44.
9. Економ1чна енциклопед1я: У трьох томах / редкол.: С.В. Мочерний (в1дп. ред.) та in.
- К. : Вид-во "Академ1я", 2000. - Т. 1. - 863 с.
10. Економ1чна енциклопед1я: У трьох томах / редкол.: С.В. Мочерний (вщп. ред.) та in. - К. : Вид-во "Академ1я", 2002. - Т. 3. - 952 с.
11. Носова О.В. Институциональные подходы к исследованию переходной экономики // Экономическая теория. - 2006. - № 2. - С. 25-36.
12. Яккть економ1чного зростання: / пер. з англ. В. Томас, М. Далайм1, А. Дарешвар та ш. - К. : Вид-во Соломи Павличко "Основи", 2002. - 350 с.
Фомишина В.М. Потребление и сбережение в стратегии и тактике экономического развития
Исследуется одна из актуальных проблем в современной экономической системе страны - проблема объема и динамики потребления и сбережения и их взаимосвязь с проблемами экономического роста и социально-экономического развития. Последние в свою очередь соотносятся как тактика и стратегия поступательного движения экономической системы. Установлено, что успеваемость изменений будет зависеть от способности мобилизировать финансовые ресурсы, источником которых являются национальные сбережения, которые формируются из дохода. При ограни-
ченности дохода очевидная дилемма: или решение тактического задания экономического роста (с нисходящей эффективностью при условиях, что сложились) и текущего потребления, или экономическое развитие за стабильных, или даже нисходящих объемов производства.
Ключевые слова: потребление, сбережение, экономическое развитие.
Fomishina V.M. Consuming and saving in the tactics and strategy of economic development
One of the urgent problems in the modern economic system of the country is investigated, that is the problem of volume and dynamics of consuming and saving and their mutual connection with the problems of economic growth and social-economic development, which, in their turn, collaborate as tactics and strategy of the forward motion of economic system. It is set that progress of changes will depend on ability to mobilize financial resources, the source of which are national economies which are formed from a profit. At narrow-mindedness of profit obvious dilemma: or decision of tactical task of the economy growing (with descending efficiency on conditions that folded) and current consumption, or economic development for stable, or even descending production volumes.
Keywords: consuming, saving, economic development.
УДК 658.3 Ст. викл. 1.М. Дашко - НУ "RbsiscbKa полшехшка "
АНАЛ1З ВПЛИВУ ЧИННИК1В НА Р1ВЕНЬ РИЗИКУ ВКЛАДЕННЯ 1НВЕСТИЦ1Й У МАШИНОБУД1ВН1
пвдприемстВА
Запропоновано класифшащю чинниюв ризику швестування тдприемств. Наведено результати анкетного опитування кер1вник1в низки машинобуд1вних тдприемств стосовно основних чинниюв, що зумовлюють швестицшний ризик на цих тдприемствах. Розроблено факторний метод анал1зування р1вня швестицшного ризику, який базуеться на розкладанн узагальненого показника ризику у ряд, що е сумою добутюв коефщ1ент1в значущосп змши значень кожного показника-фактора на р1вень непередбачуваносп ïx змши.
Ключов1 слова: швестицп; швестицшний ризик; чинники ризику; факторний анал1з; машинобуд1вш тдприемства.
Вступ. Вкладання швестицш у розвиток тдприемств завжди пов'яза-не з певним рiвнем невизначеносл його результата, а, отже, з певним швес-тицiйним ризиком. Однак рiвень iнвестицiйного ризику у рiзниx галузях еко-номiки е ютотно рiзним. Це, зокрема, пiдтверджують агреговат статистичнi данi, згiдно з якими фiнансовi показники дiяльностi одних галузей та пщгалу-зей економiки е бшьш стабiльними, нiж iншi.
До галузей з досить високим рiвнем швестицшного ризику належить, зокрема, машинобудування, якому е властивi значне коливання попиту на продукщю, доволi част теxнологiчнi та продуктовi змiни та iншi особливос-тi, що е негативними з точки зору ïx впливу на рiвень ризику швестицшно1" дiяльностi пiдприемств. Одним з шдтверджень iстотного ступеня швести-цiйного ризику, який притаманний машинобудiвним пiдприемствам, е те, що саме дана галузь економжи належить до тих галузей, як сьогодш найбiльше потерпають вщ свiтовоï економiчноï кризи.
З огляду на викладене, важливою передумовою розроблення заxодiв щодо управлiння iнвестицiйним ризиком на машинобудiвниx пiдприемстваx
