CC BY
67
11. Ukraina. Spilna otsinka potreb 2017 [Ukraine. Joint Assessment of Needs 2017]. Retrieved from http://unhcr.org.ua/attachments/article/1527/UKRAINE%202017%20PARTICIPATORY%20ASSESSME NT_UKR_WWW.pdf.
12. Stepiko M.T., Chernenko T.V. (2017). Ukrainska identychnist yak vyznachalna zasada protydii rosiiskii ahresii [Ukrainian Identity as Defining the Basis of Resistance to Russian Aggression]. Stratehichni priorytety [Strategic Priorities]. no. 3 (44). pp. 178-183.
ДАНI ПРО АВТОРА
Шимченко Людмила Анатолпвна, кандидат фтософських наук, доцент, доцент кафедри економки
Переяслав-Хмельницький ДПУ iMe^ Григорiя Сковороди
вул. Сухомлинського, 30, м. Переяслав-Хмельницький, 08400, Укра'на
ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Шимченко Людмила Анатольевна, кандидат философских наук, доцент, доцент кафедры экономики
Переяслав-Хмельницкий ГПУ имени Григория Сковороды
ул. Сухомлинского, 30, г. Переяслав-Хмельницкий, 08400, Украина
DATA АВОиТ THE AUTHOR
Shymchenko Liudmyla Anatoliivna, Ph.D in Philosophy, Assistant Professor, Assistant Professor of the Department of Economics
Hryhorii Skovoroda Pereiaslav-Khmelnytskyi State Pedagogic University, State Higher Education Institution
Sukhomlynskoho, 30, Pereiaslav-Khmelnytskyi, Kyiv Region, Ukraine, 08401
УДК 338.43.02
СПЕЦИФ1КА I ЗАКОНОМ1РНОСТ1 ТРАНСФОРМАЦП АГРАРНИХ В1ДНОСИН В КРАНАХ ЦЕНТРАЛЬНО-СХЩНО'1 СВРОПИ
Шульга О.А.
Аграрн трансформацп в кранах Центрально-Сх/'дно/' Свропи мають як сп'тьш риси, так i на^ональн особливост'1. Вивчення досвiду ринкових реформ в аграрному сектор'1 цих кран мае важливе значення для виявлення тенден^й та законом'!рностей трансформа^й аграрних вiдносин, адже дозволить розробити виважену стратегю та тактику подальших ринкових реформ в аграрному сектор'1 Украни та повшше врахувати при цьому негативш чинники, як мали мсце в умовах трансформа^йних процесв у сльському господарств! кран з перех'дною економкою.
Предмет досл'дження - законом'рност'! та суперечност'1 формування ново/ системи економ'чних вiдносин в аграрному сектор'1 кра/н з перех'дною економкою в результат'! його ринково/ трансформацц Для з'ясування i розкриття даного питання були застосован д'алектичний та системний пдходи, сторичний метод, методи анал'зу i синтезу, узагальнення та нш'1. Мета статт'1 - з'ясувати специф'!ку та законом'рност'! трансформацп'аграрних вiдносин в кранах Центрально-Сх/'дно/' Свропи, визначити суперечностi проведених трансформаций.
Проведення аграрних реформ у кранах з перех'дною економкою Центрально-Сх'дно/' Свропи можна умовно подлити на три пер'юди: на першому етап - стратег'чним завданням була структурна реформа аграрного сектора, в основ! яко/'лежала приватиза^я земл'г, на другому етап в'дбулася радикальна зм'!на напрямку внутрiшньо/' аграрно/' пол'1тики в напрямку пол'1тики пiдтримки ц^н i ринюв, експортних i '¡мпортних обмежень; на третьому етап в'дбувалася (а в деяких кра/нах вже в'дбулася) пдготовка до вступу в СС. Цллю аграрних реформ в кра/нах Центрально-Сх'дно/' Свропи було перетворення аграрного сектору /х нацюнальних економ'ж на ринково орiентований сектор економiки. Для досягнення ц1е/' цл були поставлен! так завдання: приватиза^я земл'1 i реорган'за^я колишнiх сльськогосподарських пдприемств, структурна перебудова аграрного сектору; л'берал'зац'я ринюв, проведення
© Шульга О.А., 2018
Економ1чний вюник ушверситету | Випуск № 36/1
175
приватизац/ у сум'жних галузях агропромислового комплексу, формування ринково/' /нфраструктури; формування ново/ державно/ агропродовольчо/ пол/тики.
Змст та результати проведених реформ великою м'рою, особливо на першому етапi, визначалися стартовими умовами, як рiзнилися в окремих кра/нах Центрально-Сх'дно/' Свропи. Спльними результатами аграрних трансформаций майже в ус\х кра/нах стали: утвердження багатоукладност'1 форм власност'1 i форм господарювання на сел'г, запровадження ринку земл'1, контрольованого державою; зменшення частки сльського господарства у виробництвi валового внутршнього продукту в нацюнальних економ'жах та зменшення частки зайнятих у виробництвi сльськогосподарсько/ продукцП тощо.
Анал'з змсту i результат/в проведених аграрних реформ в кра/н Центрально-Сх'дно/ Свропи дозволяе зробити наступн висновки щодо законом'рностей трансформацп аграрних в'дносин: у тих кра/нах, де в/'дбувалася реституц'я, спостергалося затягування земельно/' реформи та уповльнення структурно/' реформи; бльш вигiднi стартовi позици для проведення приватизац/' земл'1 i структурно/' реформи аграрного сектора мали кра/ни, де приватиза^я в iнших галузях в'дбулася до проведення аграрно/' реформи, а аграрнi перетворення почалися вже за умови макроеконом'чно/' стаб'т'зацн; загальною закономiрнiстю для кра/н для вс/'х кра/н було бльш повльне реформування державних п/'дприемств порiвняно з колективними; усп'х реформування значною м'рою визначався ступенем визнання необх/'дност/' \ сут'1 реформ сльським населенням; п'юля проведення структурно/' реформи у аграрних секторах цих кра/н склалася б'шодельна структура господарювання з рiзною часткою дрiбних та крупних господарств; у результат '! аграрних трансформа^й у бiльшостi кра/н зменшилась як частка сльського господарства у валовому внутршньому продукт '! кра/н, так I частка зайнятих у галуз'1; ефективнсть процесв реформування значною м'!рою залежить вд /нституц'/йних трансформа^й в економц i сусп'тьств'г, усп'х аграрно/' реформи залежить в'д посл'довност'!, комплексност'1 та системност'1 реформа^йних заход'в та загально/' макроеконом'чно/' ситуац'и в кра/н тощо.
Ключов\ слова: аграрний сектор, приватиза^я, л'берал'за^я, структурна перебудова економки, вiдносини власност'1 на землю, суперечност'1.
СПЕЦИФИКА И ЗАКОНОМЕРНОСТИ ТРАНСФОРМАЦИИ АГРАРНЫХ ОТНОШЕНИЙ В СТРАНАХ ЦЕНТРАЛЬНО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ
Шульга О.А.
Аграрные трансформации в странах Центрально-Восточной Европы имеют как общие черты, так и национальные особенности. Изучение опыта рыночных реформ в аграрном секторе этих стран имеет важное значение для выявления тенденций и закономерностей трансформации аграрных отношений, ведь позволит разработать взвешенную стратегию и тактику дальнейших рыночных реформ в аграрном секторе Украины и полнее учесть при этом негативные факторы, которые имели место в условиях трансформационных процессов в сельском хозяйстве стран с переходной экономикой.
Предмет исследования - закономерности и противоречия формирования новой системы экономических отношений в аграрном секторе стран с переходной экономикой в результате его рыночной трансформации. Для выяснения и раскрытия данного вопроса были применены диалектический и системный подходы, исторический метод, методы анализа и синтеза, обобщения и др. Цель статьи - выяснить специфику и закономерности трансформации аграрных отношений в странах Центрально-Восточной Европы, определить противоречия проведенных трансформаций.
Проведение аграрных реформ в странах с переходной экономикой Центральной и Восточной Европы можно условно разделить на три периода: на первом этапе - стратегической задачей была структурная реформа аграрного сектора, в основе которой лежала приватизация земли; на втором этапе произошла радикальная смена направления внутренней аграрной политики в направлении политики поддержки цен и рынков, экспортных и импортных ограничений; на третьем этапе происходила (а в некоторых странах уже состоялась) подготовка к вступлению в ЕС. Целью аграрных реформ в странах Центральной и Восточной Европы было превращение аграрного сектора их национальных экономик на рыночно ориентированный сектор экономики. Для достижения этой цели были поставлены следующие задачи: приватизация земли и реорганизация бывших сельскохозяйственных предприятий, структурная перестройка
аграрного сектора; либерализация рынков, проведения приватизации в смежных отраслях агропромышленного комплекса, формирование рыночной инфраструктуры; формирования новой государственной агропродовольственной политики.
Содержание и результаты проведенных реформ во многом, особенно на первом этапе, определялись стартовыми условиями, которые отличались в отдельных странах Центрально-Восточной Европы. Общими результатами аграрных трансформаций почти во всех странах стали: утверждение многоукладности форм собственности и форм хозяйствования на селе; введение рынка земли, контролируемого государством; уменьшение доли сельского хозяйства в производстве валового внутреннего продукта в национальных экономиках и сокращение доли занятых в производстве сельскохозяйственной продукции и тому подобное.
Анализ содержания и результатов проведенных аграрных реформ в стран Центрально-Восточной Европы позволяет сделать следующие выводы относительно закономерностей трансформации аграрных отношений: в тех странах, где происходила реституция, наблюдалось затягивание земельной реформы и замедление структурной реформы; более выгодные стартовые позиции для проведения приватизации земли и структурной реформы аграрного сектора имели страны, где приватизация в других отраслях состоялась к проведению аграрной реформы, а аграрные преобразования начались уже при макроэкономической стабилизации; общей закономерностью для всех стран было более медленное реформирование государственных предприятий по сравнению с коллективными; успех реформирования в значительной мере определялся степенью признания необходимости и сути реформ сельским населением; после проведения структурной реформы в аграрных секторах этих стран сложилась бимодельна структура хозяйства с разной долей мелких и крупных хозяйств; в результате аграрных трансформаций в большинстве стран уменьшилась как доля сельского хозяйства в валовом внутреннем продукте страны, так и доля занятых в отрасли; эффективность процессов реформирования в значительной степени зависит от институциональных трансформаций в экономике и обществе; успех аграрной реформы зависит от последовательности, комплексности и системности реформирования мероприятий и общей макроэкономической ситуации в стране и т. д.
Ключевые слова: аграрный сектор, приватизация, либерализация, структурная перестройка экономики, отношения собственности на землю, противоречия.
JEL Classification: Q100, Р270, Р270, Р270, Q150:O130, J100.
SPECIFICITY AND TRANSPARENCY OF TRANSFORMATION OF AGRICULTURAL RELATIONS IN CENTRAL AND EASTERN EUROPE
Shulga O^.
Agrarian transformations in the countries of Central and Eastern Europe have both common features and national peculiarities. Studying the experience of market reforms in the agrarian sector of these countries is important for revealing the tendencies and patterns of transformation of agrarian relations, as it will allow to develop a well-balanced strategy and tactics of further market reforms in the agrarian sector of Ukraine and more fully take into account the negative factors that took place in the conditions of transformation processes in agriculture in countries with economies in transition.
The subject of the study is the patterns and contradictions in the formation of a new system of economic relations in the agrarian sector of transition economies as a result of its market transformation. To clarify and disclose these questions, dialectical and systematic approaches, historical method, methods of analysis and synthesis, generalizations, and others were used. The purpose of the article is to find out the specifics and regularities of the transformation of agrarian relations in the countries of Central and Eastern Europe, to determine the contradictions of the transformations carried out.
Conducting agrarian reforms in the transition economies of Central and Eastern Europe can be divided into three periods: at the first stage - the strategic task was the structural reform of the agricultural sector, which was based on the privatization of land; at the second stage there was a radical change in the direction of internal agricultural policy in the direction of policy of maintaining prices and markets, export and import restrictions; At the third stage (and in some countries it has already taken place), preparations for accession to the EU took place. The purpose of agrarian reforms in the countries of Central and Eastern Europe was to transform the agrarian sector of their national economies into a market-oriented sector of the economy. To achieve this goal, the following tasks were set: privatization of land and reorganization of former agricultural enterprises, structural adjustment of
the agrarian sector; liberalization of markets, privatization in related branches of the agro-industrial complex, formation of market infrastructure; formation of a new state agro-food policy.
The content and results of the reforms carried out to a large extent, especially at the first stage, were determined by the starting conditions that differed in certain countries of Central and Eastern Europe. The common results of agrarian transformations in almost all countries were: the establishment of multi-layered forms of ownership and forms of management in the countryside; the introduction of a land market controlled by the state; reducing the share of agriculture in the production of gross domestic product in national economies and reducing the share of employed in the production of agricultural products, etc.
The analysis of the content and results of the agrarian reforms carried out in the countries of Central and Eastern Europe allows us to draw the following conclusions regarding the patterns of transformation of agrarian relations: in countries where the restitution took place, there was a delay in the land reform and slowing down of structural reform; more favorable starting positions for privatization of land and structural reform of the agrarian sector were the country where privatization in other sectors took place before the agrarian reform, and agrarian transformations began already under the condition of macroeconomic stabilization; general regularity for these countries was a slower reform of state-owned enterprises compared to collective ones; the success of the reform was largely determined by the degree of recognition of the need and nature of the reforms of the rural population; after the structural reform in the agrarian sectors of these countries there has developed a bimodal structure of management with a different share of small and large farms; as a result of agrarian transformations in most countries, both the share of agriculture in the gross domestic product of countries and the share of employed in the industry decreased; the effectiveness of the reform processes depends to a large extent on institutional transformations in the economy and society; the success of agrarian reform depends on the consistency, complexity and systematic nature of the reform measures and the overall macroeconomic situation in the country, and so on.
Key words: agrarian sector, privatization, liberalization, structural adjustment of the economy, relations of ownership of land, contradictions.
Постановка проблеми. Аграрн трансформацп в краТнах Центрально-СхщноТ Свропи мають як сптьы риси, так i нацюнальы особливосп. Вивчення досвщу ринкових реформ в аграрному секторi цих краТн мае важливе значення для виявлення тенденцм та закономiрностей Т'х аграрних трансформацп, що дозволить розробити виважену стратепю та тактику подальших ринкових реформ в аграрному секторi УкраТни та повыше врахувати при цьому негативы чинники, як мали мюце в умовах трансформацмних процеав у альському господарствi краТн з перехщною економкою.
Аналiз останых до^джень i публ^ацш. Значний внесок у дослщження зм^у i результат ринкових трансформацп аграрного сектору краТ'н з перехщною економкою зробили таю вчеы, як I. Луюнов, П. Гайдуцький, В. Гусаков, М. Зубець, В. ЗглЫський, П. Саблук, О. Онищенко, Т. Осташко, К. Маркус, В. Месель-Веселяк, I. Ковач, Г. Черевко, В. Юрчишин та Ышл. Однак залишаються малодослщженими питання пов'язан iз виявленням та аналiзом соцiально-економiчних суперечностей в перехщних економках, та Тх вщображенням в економiчнiй теори та економiчнiй пол^ицк
Постановка завдання. Мета роботи - з'ясувати специфку та закономiрностi трансформацп аграрних вщносин в краТнах Центрально-СхщноТ Свропи, визначити суперечносп проведених трансформацй Для з'ясування i розкриття даних питань були застосован дiалектичний та системний пщходи, ^оричний метод, методи аналiзу i синтезу, узагальнення та Ышл. На основi аналiзу зм^у та результат аграрних трансформацм в краТнах з перехщною економкою з'ясовано специфку, суперечносп та закономiрностi трансформацiТ аграрних вщносин в краТнах Центрально-СхщноТ Свропи.
Виклад основного матерiалу дослщження. На старт реформ для перехщних економк постсо^алютичних краТн характерними були такi риси: повна або часткова втрата державою керованост макроекономiчними процесами; не сформованють iнституцiйноТ структури; нестабiльнiсть умов господарювання; деформованiсть економiчноТ структури; дефiцит матерiальних та фiнансових ресурсiв, соцiальнi обмеження; деформованють системи цiн; монополiзацiя I та III сфер агропромислового комплексу, Ыфля^я; одночасна наявнють економiчних i органiзацiйних форм, притаманних як адмшютративно-командшй економiчнiй системi, так i ринковм економiчнiй системi тощо. У таких умовах головна функ^я економiчноТ пол^ики держави полягала у створеннi умов для переходу до ринку та його становлення. 1Т виконання у ходi проведення аграрних реформ у краТнах Центрально-СхщноТ Свропи породило ряд суперечностей економiчноТ пол^ики держави, основна з яких полягала у тому, що, з одного боку, необхщно було забезпечити поступове зменшення втручання держави у переб^ економiчних процеав, з Ышого -
актив1зувати д1Т держави щодо формування умов для переходу до ринкових вщносин (зокрема, сформувати вщповщну законодавчу базу, забезпечити появу нових ¡нституцм та пщвищити ефективн1сть функцюнування д1ючих 1нституц1й, провести роздержавлення I приватизацю в аграрному сектор! економ1ки тощо).
Необх1дн1сть аграрних трансформац1й у постсо^алютичних краТнах була викликана двома обставинами: по-перше, неадекватн1стю 1снуючоТ структури агропромислового комплексу вимогам новоТ макроеконом1чноТ ситуац1Т, високим р1внем державноТ пщтримки аграрного сектору економ1ки та його низькою економ1чною ефективн1стю; по-друге, втратою продовольчих ринк1в всередин1 Ради Економ1чноТ Взаемодопомоги - замкнутого ринку со^алютичних краТн. У зв'язку з цим, ц1ллю реформ в аграрному сектор! постсоц1ал1стичних краТн було його перетворення на ринково ор1ентований сектор економ1ки. Для досягнення ц1еТ ц1л1 були поставлен! таю завдання: приватизац1я земл1 I реорган1зац1я колишн1х с1льськогосподарських пщприемств, структурна перебудова аграрного сектору; л1берал1зац1я ринк1в, проведення приватизац1Т у сум1жних галузях АПК, формування ринковоТ ¡нфраструктури; формування новоТ державноТ агропродовольчоТ пол1тики.
Аграрн1 перетворення в краТнах Центрально-СхщноТ Свропи, незважаючи на загальн1 ц1л1 та завдання, в1др1зняються м1ж собою за змютом, порядком проведення та наслщками. Залежно в1д ц1лей I характеру трансформацм реал1зац1ю аграрноТ реформи в цих краТнах можна умовно подтити на три перюди, кожному з яких вщповщають своТ особливост1 внутр1шньоТ аграрноТ та зовн1шньоторговельноТ пол1тики, а також структурноТ реформи. Видтяють так1 пер1оди аграрних трансформац1й у краТнах Центрально-СхщноТ Свропи:
I етап: 1989 р1к - середина 90-х роюв. На першому етап1 проводилася земельна реформа у стьському господарсгв1, демонопол1зац1я I приватизац1я в ресурсних галузях, формування ринкових структур в агропродовольчому комплекс!, вщбулися л1берал1зац1я ц1н I торг1вл1 с1льськогосподарською продукц1ею, ¡нституцмна реформа. Стратег1чним завданням першого етапу трансформацм була структурна реформа аграрного сектора, в основ! якоТ лежала приватизац1я земл1.
II етап: середина 90-х - юнець 90-х роюв. Характерною ознакою реформування аграрноТ сфери на цьому етап1 стала радикальна зм1на напрямку внутр1шньоТ аграрноТ пол1тики в1д л1берал1зац1Т торг1вл1, ц1н I обмеженого втручання у функцюнування ринюв до пол1тики п1дтримки ц1н I ринюв, експортних I 1мпортних обмежень. Продовжувалася 1нституц1йна реформа, зростала ефективысть виробництва, а подальш1 структурн1 зм1ни в1дбувалися у напрямку консол1дац1Т земельних дтянок.
III етап: к1нець 90-х роюв - 2004 р1к - подальший пер1од. Стратег1чним завданням третього етапу стала пщготовка краТн Центрально-СхщноТ Свропи до вступу в Свропейський Союз. Це передбачало гармон1зац1ю внутр1шньоТ аграрноТ пол1тики цих краТн з вимогами сптьноТ аграрноТ пол1тики краТн СС. Тому зусилля уряд1в спрямовувалися на поглиблення структурноТ реформи, пщвищення ефективност1 аграрного сектора тощо [7, с. 36-37].
На стратег1ю, темпи I глибину здмснення реформ, особливо на Тх першому етап1, визначальний вплив мали стартов! умови р1зних краТн. Стартов! умови аграрних трансформацм в окремих краТнах р1знилися за: р1внем централ1зац1Т системи управл1ння аграрним сектором; необхщыстю проведення реституц1Т земельноТ власност1; макроеконом1чними умовами; сп1вв1дношенням р1зних тип1в господарських структур; нац1ональними традиц1ями I зм1нами у психолог1Т за роки сптьного господарювання. Так, наприклад, в УкраТн система управл1ння стьським господарством була б1льш централ1зованою, що ускладнювало початковий етап реформ. А в Польщ1 I Словен1Т система управл1ння була найменш централ1зованою I вщповщно найб1льш ринково ор1ентованою.
Залежно вщ початкових умов трансформац1й, нацюнальних традиц1й I пол1тичних ц1лей кожна постсоц1алютична краТна обрала свою власну модель приватизацп земл1 I майна, а також структурноТ та орган1зац1йноТ перебудови стьського господарства. Так, зокрема, Карен Маркус та Джон Св1ннен, анал1зуючи переб1г аграрних перетворень в краТнах з перехщною економ1кою протягом перших п'яти роюв реформ, видтяють три модел1 реформування аграрноТ сфери -«роайську», «центральноевропейську» та «китайську». Зазначен1 досл1дники виявили суттев1 вщмЫносл серед краТн у сп1вв1дношенн1 темп1в зм1ни валових обсяг1в виробництва та продуктивност1 прац1. «Рос1йська модель», яка на Тхню думку, ч1тко проявилась в Росп, Б1лорус1Т, УкраТн1, Азербайджан!, Казахстан!, Киргизстан Молдов! та Таджикистан!, характеризуеться значним скороченням обсяпв виробництва ! зниженням продуктивност! прац!. «Центральноевропейська модель», класичними представниками якоТ можуть бути Чех!я, Угорщина та Словаччина, характеризуеться пор!вняно меншим спадом обсяпв виробництва та значним зростанням продуктивност! прац!. «Китайська модель», типовими представниками якоТ е Китай, В'етнам та
Албанiя, вiдзначаeться значним зростанням обсяпв сiльськогосподарського виробництва та повтьним зростанням продуктивностi працi [6, с. 61].
Почншому класифiкуe моделi реформування стьського господарства у краТнах ЦСС В. Зглiнский, беручи за основу глибину перетворень у вщносинах власностк Вiн також видiляe три модели однак дае Тм iншi назви i змiстовну характеристику:
• «балканська модель» полягае у реституцiТ, загальшй приватизацiТ, що супроводжуються роздрiбненням виробничих структур i Тх незначною адапта^ею до ринку;
• «центральноевропейська модель» полягае у приватизации вибiрковiй (в окремих краТнах) реституцп, що супроводжуеться пристосуванням колишнiх виробникiв до роботи в нових умовах, з врегулюванням вщносин власност на основi приватноТ власностi;
• «схiдноевропейська модель» полягае не у масовм приватизацiТ та реституцп, а ТТ замiнi формальним розподiлом землi та майна мiж працiвниками. Ця модель фактично не вносить суттевих змiн у дiяльнiсть постсоцiалiстичних пiдприемств, однак надае Тм Ыше правове оформлення [2, с. 61].
Розглянемо бтьш детально заходи аграрноТ реформи в рiзних краТнах Центрально-СхщноТ Свропи. Досить цкавим е досвщ аграрноТ трансформацiТ в Угорщинк На початок реформ в краТн нараховувалось близько 136 державних господарств та 1250 колективних господарств. Поряд з ними дiяли iндивiдуальнi господарства, адже в Угорщинi приватна власнють на землю визнавалась офiцiйно. ^м того, iснували доволi потужнi регюнальы пiдприемства кооперативного типу, якi мали досить хороший менеджмент, маркетингову орiентацiю та нав^ь деякi навички роботи в умовах ринку.
При здмснены земельноТ реформи в Угорщинi перевагу було надано не масовiй приватизации а пошуку ефективних власникiв. Зам^ь реституцiТ було проведено приватизацiю землi за допомогою контрибуцiйних сертифiкатiв за принципом: «земля повинна належати тим, хто на нм працюе». Контрибуции сертифiкати номiнальною вартiстю 10 тисяч форинтв вважалися цiнними паперами, за як можна було викупити землю. Приватиза^я землi здiйснювалась лише через спе^альы земельнi аукцiони. Надане законодавством право вiдчуження сертифiкатiв призвело до скуповування землi фiзичними i юридичними особам, якi мали кошти. Нав^ь iноземнi юридичнi та фiзичнi особи, в обхщ закону через пщставних осiб, змогли скупили досить значн масиви землi в захiдному регюнк
Приватизацiя державних господарств в Угорщин також мала своТ особливостi. Позитивним кроком приватизацп державних господарств було попередне здмснення у них реструктуризацп. Певна частина господарств були перетворен у державнi холдинговi компанiТ, iншi стали свое-рiдними «пiлотними фермами» у державый власностi. Бiля 20% державних господарств стали власнютю зарубiжних iнвесторiв. Приватизацiя решти таких господарств здмснювалась за конкурсами, в яких, як правило, приймали участь керiвники пщприемств та Тх працiвники. У результат конкурсного вщбору було створено бтьш життездатш сiльськогосподарськi пiдприемства з середньою площею до 1800 га. Переможц конкурсу заключали контракт на оренду з Аген^ею державного майна строком на 10-30 роюв та отримували переважне право купiвлi майна i землi державного господарства.
Трансформа^я псевдо кооперативiв в Угорщинi вщбувалась на основi Закону про трансформацп кооперативiв, який передбачав такi можливi способи поведiнки для членiв кооперативiв: вихiд з кооперативу з паюванням належного майна i землi мiж всiма бажаючими вийти; трансформацiю кооперативiв в iншi види пiдприемств; акцюнування (корпоратизацiю) кооперативiв; трансформацiю кооперативу в Ыший кооператив на основi новоТ нормативноТ бази. Проте в багатьох випадках трансформа^я кооперативiв носила формальний характер. Керiвництво кооперативiв часто не забезпечувало Тх адаптацп до роботи в умовах ринку, що створювало ситуацю iз значними конфлiктами Ытереав. Певною специфiкою трансформацiТ кооперативiв в Угорщин е право вiльного ринкового об^у кооперативних часток (паТв). Державою стимулювалася концентра^я цих паТв з допомогою спе^альних податкових пiльг та кредитв [5, с. 62-65].
Значно повтьнше та з набагато пршими результатами проходила аграрна реформа у Болгарп. До початку реформи болгарський аграрний сектор був майже повнютю кооперативним. Частка кооперативiв в загальному землеволодшы становила 92%. Незважаючи на те, що приватиза^я землi в Болгарп призвела до утвердження там приватноТ власност, рiвень розукрупнення земельних угщь залишався все одно досить незначним. Отриман земельнi дiлянки селяни могли використати або для створення власного пщприемства, або для передачi в оренду чи у рентне використання в кооперативу або в якост паю при вступ у кооператив, або здати за винагороду (фактично продати) надт в общинний або державний фонд. Тобто, як бачимо, створення i розвиток кооперативiв в БолгарiТ активно пiдтримувалося державою.
Досить складним у Болгарп е порядок ринкового об1гу землк Будь-яка д1лянка спочатку мае бути викуплена сусщом, п1зн1ше - мюцевим приватним господарством, дал1 - мюцевою общиною або закуплена у державний фонд. I лише у випадку проходження цих етап1в, дтянка може надмти у в1льний продаж.
Пщ час проведення аграрноТ реформи в Болгарп досить довго, в прихованм форм1, 1снували державне замовлення та директивне цшоутворення. Лише 40% продукцп виробники могли продавати за втьними ц1нами. 1снували м1н1мальн1 (захисн1) ц1ни на основн1 види експортноТ продукцп та граничн (ф1ксован1) ц1ни на найважлив1ш1 продукти внутр1шнього споживання. Однак державне втручання у процеси ц1ноутворення швидко виснажило державний бюджет та розбалансувало аграрний ринок. Тому уряд Болгарп, зрештою, пров1в л1берал1зац1ю ц1н на стьськогосподарську продукц1ю [5, с. 65-67].
Пром1жну позиц1ю за комплексною, системн1стю та ефективн1стю займае аграрна реформа в Румунп. Як вщзначае М1н1стерство с1льського господарства Румун1Т, перюд 1990-1996 рок1в в1дзначався низькими темпами проведення реформ, що обумовило значш збитки стьського господарства у 1997 роцк Одним 1з перших кроюв аграрноТ реформи було надання бтьшоТ господарськоТ самост1йност1 с1льськогосподарським п1дприемствам. Однак матер1ально-техн1чне постачання та частково збут продукцп при цьому продовжували контролювалися державою. У липш 1991 року у Румунп примусово були л1кв1дован1 ус1 виробнич1 кооперативи, а Тх землю було роздано серед колишых власник1в I тод1шн1х член1в господарств. Документом, що п1дтверджував право власност1, були сертиф1кати власност1. Таким способом пом1ж 4,7 м1льйон1в ос1б було розподтено майже 9 м1льйон1в гектар1в. Однак, лише 30-40% нових власниюв у Румун1Т створили власн1 господарства родинного типу.
Наступш кроки аграрних перетворень полягали в приватизацп пщприемств 1з одночасним збереженням великих технолопчних комплекс1в у межах цих пщприемств на основ! кооперац1Т та корпоратизацп. Напевно тому багатьом новоствореним кооперативам та колишым державним господарствам, як1 були трансформован1 в акц1онерн1 товариства, вдалося залишитися учасниками аграрного ринку [3; 5].
У найбтьш сприятливих умовах щодо ф1нансового, орган1зац1йного I законодавчого забезпечення реформ опинилась колишня НмецькоТ демократично!' республ1ки. Насамперед це стосуеться в1льного вибору форми пщприемництва. Через це чимало колишн1х великих пщприемств продовжували функцюнувати, однак на практик вони не зд1йснювали жодноТ д1яльност1. Найб1льшого поширення отримали так зван1 «зареестрован1 товариства», як1 були своерщною формою кооператив1в, однак вони були лише перехщною формою на шляху подальшоТ трансформац1Т.
Досв1д ымецькоТ аграрноТ реформи показав, що майнова оц1нка реформованих п1дприемств повинна базуватись виключно на реальшй ринков1й вартост1 I зд1йснюватись незалежними експертами. Майнове регулювання повинно бути жорстко регламентованим I контрольованим, аби уникнути потенцмних зловживань. Адже оц1нка майна за залишковою або балансовою вартютю може створити економ1чну деформац1ю, а завищена оц1нка майна, навпаки, може створити тюз1ю значних ресурс1в, яких насправд1 немае в розпорядженн1 трансформованих пщприемств. Особливютю н1мецькоТ аграрноТ реформи е збереження у б1льшост1 випадк1в крупного виробництва у форм1 р1зноман1тних корпоративних пщприемств з використанням оренди I суборенди.
Ц1кавим з геопол1тичноТ точки зору е досвщ аграрного реформування краТн Балт1Т. Аграрн1 реформи у краТнах Прибалтики полягали у вщмов1 в1д колгоспно-радгоспноТ системи та збереження великих виробничих комплешв; проведенн1 повноТ л1берал1зац1Т аграрного ринку I ц1ноутворення; в1дмов1 в1д державного патернал1зму та прихованого монопол1зму; п1дтримц1 п1дприемництва у сфер1 агроб1знесу та приватних амейних господарств; ор1ентац1Т на европейську Ытеграцю.
Досв1д аграрних перетворень в Польщ1 теж е своер1дним. У Польщ1 протягом п1слявоенних рок1в с1льське господарство продовжувало розвиватися переважно на основ! приватноТ власност1 на землю та шш1 засоби виробництва. У 1989 роц1 приватний сектор Польщ1 складався з 2 мтьйошв селянських господарств ^з середньою площею 6,3 га), як1 волод1ли 76% с1льськогосподарських угщь. Частка державного сектора складала 18,6% стьськогосподарських уг1дь, а середн1й розм1р державного с1льськогосподарського п1дприемства становив 3500 га. Стьськогосподарсью виробнич1 кооперативи використовували 3,6% стьськогосподарських угщь (середнм розм1р 356 гектар1в). Таким чином, кооперативи у Польщ1 базувалися на приватнм власност1 Тх член1в на землю, що вщкидало потребу в Тх структурой реформ! I створювало для них вигщш стартов! умови при переход! на ринкову економ1ку [7, с. 38-39].
ekohomî4hî перетворення у стьському господарствi Польщi вiдбувалися в двох напрямках. Перший напрямок стосувався органiзацiйно-економiчних змж у CTpyKTypi самого стьського господарства i принцитв його функцюнування, а другий - iнституцiйних змЫ, що мали на метi забезпечити реалiзацiю ново1 аграрно1 полiтики. Основы органiзацiйно-економiчнi змiни в середовищi аграрних виробниюв полягали в приватизацГ| державних господарств та 3Mrni засад дiяльностi кооперативiв i кооперативних пiдприeмств.
Державний сектор у стьському господарствi займав приблизно 20% вае'|' територп. Осктьки загальнодержавна програма приватизацГ| державного майна виявилась малопридатною для приватизацГ| у стьському господарств^ у 1992 роц було створено спецiальну Агенцiю державно!' власност у сiльському господарствi. Дiяльнiсть Агенцп щодо приватизацп державних господарств полягала у здмснены таких кроюв: прийняття у власнiсть державних господарств i ix формальна лiквiдацiя; реструктуриза^я пiдприeмств i пiдготовка ix до нових форм господарювання; передача землi та майна у новi форми господарювання.
Основними способами передачi майна колишых державних господарств у новi форми господарювання могли бути: продаж всього майна i землi або |'х частини зацiкавленим приватним особам; передача в оренду на визначений термЫ; внесення ix у формi внеску в господарське товариство; передача в тимчасове адмУстрування; передача землi i засобiв державним iнституцiям або оргаыза^ям. Однак на практицi переважали оренда землi та майна. Створення спе^ально!' Агенцп дозволило адаптувати систему управлЫня сiльським господарством до вимог ринку. Адже галузеве мжютерство було позбавлене права «власност» та «управлЫня» пiдприeмствами.
Значно повiльнiшими були перетворення в кооперативному аграрному секторi Польщк Сдиним примусовим кроком держави щодо стьськогосподарських кооперативiв була лiквiдацiя ieрархiчноï драбини - центральних та репональних об'еднань та органiв управлiння. Слщ зауважити, що змiни, якi вщбувалися в аграрному секторi Польщi (приватиза^я державних господарств, самолiквiдацiя кооперативiв) не спричинили до переходу землi i майна в селянськ господарства. Лише 4% землу що вивiльнилася, перейшла у власнiсть селянських господарств.
Для координацп робiт з розвитку стьського господарства i сумiжних ланок агропромислового комплексу було створено Аген^ю з реструктуризацп та модернiзацiï сiльського господарства. Основними завданнями ^eï Агенцiï е фiнансова пiдтримка: розвитку сiльського господарства через Ывестицп, освiтнi, дорадчi i консультации програми; сучасних методiв переробки i збер^ання продукцiï; надання послуг та Ыформацп. Пiдтримка може здмснюватись у формi дотацiй, преференцiйних кредитв, надання гарантiй по кредитах або фЫансування спецiальних проектiв.
Слiд вщзначити, що Агенцiя з реструктуризацiï та модерызацп сiльського господарства сприяе розвитковi сiльських населених пунктiв, особливо в частин фiнансування пiдприeмницьких iнiцiатив та розбудови стьсько!' iнфраструктури. Оскiльки це вщбуваеться на тлi успiшноï адмЫютративно!' реформи, яка розширила права i посилила вщповщальнють мiсцевих громад i оргаыв самоуправлiння - соцiальний розвиток села отримав значний поштовх. Позитивний вплив на дiяльнiсть сiльського господарства Польщi здiйснюe також Агенцiя стьськогосподарського ринку, метою якоï е стаб^за^я ринку через стабiлiзацiю цiн i забезпечення певного рiвня дохiдностi аграрного виробництва [5, с. 73-77].
Як бачимо, майже вс кражи при проведены земельно1 реформи дотримувалися концепцГ| передачi (на платнiй або безкоштовнм основi) землi працiвникам сiльськогосподарських пщприемств та пенсюнерам з ïх числа. У багатьох кражах цей розподт був умовним, без персожфкацп над^в. Саме у зв'язку з цим, у переважнм бiльшостi краïн результатом реституцп стало те, що земля залишилася у користуваннi тих, хто ïï обробляв (в основному за рахунок поширення оренди землi). Найрацюнальшшою була процедура реституцп, що була застосована в Угорщиы, де для повернення землi i фондiв колишшм власникам використовувалися ваучери, за як особи, що мали право на повернення власност, могли придбати землю або Ышл фонди - без зобов'язання з боку держави повернути ïm саме те, що належало ïm рашше. У результатi в цм краïнi вдалося уникнути подрiбнення земельних дiлянок.
Досить гнучкою була модель реституцп земель у Литвi за рахунок паралельного використання трьох методiв: повернення саме тieï земельно1 дiлянки, що була нацiоналiзована пюля вiйни; надання iншоï, еквiвалентноï дтянки; або виплати компенсацп. З огляду на значну на той час суму компенсацп, що складала 150-425 доларiв США за га, бтьшють колишшх власникiв вiддали перевагу останньому методу, за рахунок чого вдалося уникнути подрiбнення земельних дтянок.
Найб1льш радикально п1д1йшла до проблеми реституцп земель Албан1я, де вщбувся розпод1л земл1 серед прац1вник1в колективних I державних п1дприемств без урахування Ытереав ТТ колишн1х власниюв, що отримали альтернативну компенсац1ю приватизацмними ваучерами або урядовими обл1гац1ями. Однак найрадикальышу приватизац1ю було проведено у В1рменп та Груз1Т, де вс1, без винятку, земл1 с1льськогосподарського призначення було розподтено на амейы дтянки.
Специф1чним насл1дком дотримання принцип1в соц1альноТ та 1сторичноТ справедливост1 при проведены приватизацп земл1 I реституц1Т у багатьох краТнах стала не ттьки фрагментац1я земельних д1лянок, але й значна частка земл1 с1льськогосподарського призначення у володшы м1ських жител1в. У краТнах Балтп, Болгар1Т, Чеськ1й Республ1ц1 та Словаччин1 сформувався досить численний прошарок таких землевласниюв, що дозволило запровадити у цих краТнах ринок землк
Тобто у багатьох краТнах Центрально-СхщноТ Свропи розподт земель поеднувався з реституц1ею, у ход1 якоТ поверталися не права власност1, а права користування. Виняток становлять лише краТни Прибалтики, в яких реституц1я проводилася вщповщно до документ1в, як1 п1дтверджували права власност1 на земельы д1лянки до 1940-х рок1в.
Взагал1 у постсоц1ал1стичних краТнах було використано три основы пщходи до трансформацп в1дносин власност1 [4, с. 78-83]. Перший був використаний у КНР, другий - в краТнах ЦентральноТ Свропи I Прибалтики, а третм - на територп СНД. Зосередимо свою увагу на останых двох, осктьки саме вони перебувають у центр! нашого досл1дження.
КраТни ЦентральноТ Свропи I Прибалтики при проведены реформи ор1ентувалися на пристосування до умов входження до СС. Тому для них характерним було поеднання державного регулювання системних перетворень в економ1ц1 з поетапним нарощуванням рол1 саморозвитку ринкових елемент1в; вщмова вщ збереження провщноТ рол1 державноТ власност1 та поступове доведення ТТ частки до р1вня розвинутих краТн; нарощування питомоТ ваги 1ноземноТ власност1; формування прошарку др1бного I середнього б1знесу тощо.
Трет1й п1дх1д, як було зазначено вище, знайшов застосування у краТнах Сп1вдружност1 незалежних держав. Яскравим прикладом ц1еТ модель перетворень е роайська модель. Як вщомо, приватизац1я в Рос1Т зд1йснювалася в три етапи - ваучерний (1992-1994), грошовий (1995-1997) та реструктуризац1я I перерозподт власност1 на користь потужн1ших господарських структур на основ! стих1йноТ конкурентноТ боротьби або шляхом використання адмшютративного ресурсу (з 1998 року). Ваучерна приватизац1я не послугувала для основноТ частини рос1ян джерелом перв1сного нагромадження кап1талу через невисоку ц1ну майнових сертиф1кат1в. Натом1сть, вона надавала необмежену можливють переходу до рук Ыших власник1в ваучер1в та акц1й, масовий продаж яких стимулювався низьким р1внем прибутковост1 б1льшост1 п1дприемств. Водночас кер1вники п1дприемств отримали можлив1сть поступового оволод1ння контрольними пакетами акц1й шляхом Тх поетапного викупу у своТх прац1вник1в. Характерними рисами рос1йськоТ модел1 були: пряме втручання державних оргаыв у ршення питань приватизац1Т в Ытересах ол1гарх1в та наближених до них ос1б; поширення власних моделей приватизацп в Ытересах рег1ональних ел1т; високий р1вень крим1нал1зац1Т приватизац1йного процесу.
Тобто державы структури в частиы постсоц1алютичних краТн своТми д1ями часто на практик п1дтримували формування монопольних структур. Як наслщок, в1дбувалося формування кваз1ринкових економ1чних форм. Мало м1сце не розумшня того, що приватна власысть сама по соб1, без створення вщповщного 1нституц1йного середовища, не забезпечуе конкурентних умов господарювання. Вщповщно до цього у цих краТнах спостер1галася формал1зац1я приватноТ власност1. Формально власниками земл1 стали селяни, а реально Тхыми землями волод1ють I отримують вщ цього доходи новостворен1 стьськогосподарсью п1дприемства або суто б1знесов1 структури, так зваы агрохолдинги. Тобто досвщ реформ в краТнах Центрально-Сх1дноТ Свропи свщчить, що перех1д до ринку в умовах самоусунення держави вщ створення вщповщного Ыституцмного середовища обумовлюе становлення державно-монополютичноТ форми ринку та поширення нелегальноТ приватногосподарськоТ д1яльност1 (кримшальноТ, т1ньовоТ).
Зауважимо, що при проведены аграрноТ реформи у краТнах Центрально-СхщноТ Свропи побутувала думка, що для досягнення цтей реформи достатньо в принцип! проведення лише земельноТ реформи, яка повинна була забезпечити трансформац1ю земельних вщносин шляхом запровадження приватноТ форми власност1 на землю та формування фермерських господарств. Як показав досвщ реформ, така думка виявилася слушною лише для тих краТн, в яких аграрний сектор був основним сектором економ1ки, а частка стьського населення I частка зайнятих в стьськогосподарському виробництв1 були високими. Серед таких краТн Албаыя, Румуыя, Китай.
Щодо краïн з iндустрiально-аграрною економiкою, серед яких Чехiя, Угорщина, Роая та iншi, то в економках цих краïнах аграрний сектор не займав провщного мiсця, частка зайнятих в стьськогосподарському виробництвi була невисокою, у структурi населення переважало мюьке населення, а у стьськогосподарському виробництвi застосовувалися бiльш розвинутi технолог^ та бiльш розвинутою була ринкова жфраструктура тощо. У зв'язку з цим, зростання мотивац^ серед селян не завжди дозволяло компенсовувати т технологiчнi втрати, якi мали мюце при переходi до менш iндустрiальних технологiй ведення сiльськогосподарського виробництва у селянських (фермерських) господарствах. А осктьки в структурi населення цих кражи переважало мюьке населення, то зростання виробництва стьськогосподарсько1 продукц^ i споживання продуктв харчування у стьськм мюцевост не призвели до суттевого зростання середньодушового продовольчого споживання у кражк Тобто в iндустрiально-аграрних краïнах проведення земельно1 реформи не завжди супроводжувалося зростанням обсяпв сiльськогосподарського виробництва та рiвня середньодушового продовольчого споживання.
У результат проведення земельно1 реформи вщбулася реорганiзацiя колишньоï системи ведення стьськогосподарського виробництва та формування новоï системи господарювання. В уах краïнах сформувався сектор фермерських господарств. Однак в одних кражах фермерськ господарства стали основними виробниками стьськогосподарсько1 продукцп, як наприклад в Латвп, Румунп та деяких жших, а в жших краïнах - нi. Тобто, якшо в аграрних краïнах проведення господарсько1 реформи призвело до домiнування в структурi ïх аграрного сектору господарств населення та фермерських господарств, то в iндустрiально-аграрних кражах набули поширення, перш за все, стьськогосподарсью пщприемства ринкового типу, зокрема, виробничi кооперативи. Сптьним для всiх краïн було те, що у процес реоргаызацп розмiри бiльшостi колишнiх сiльськогосподарських пщприемств були зменшенш. Вiдтак вiдбулося зниження товарност виробництва iз одночасним збтьшенням на селi чисельностi безробiтних [8, с. 345-346].
Поряд iз трансформа^ею аграрних вiдносин, у краïнах Центрально-Схщно1 Свропи набували поширення процеси розшарування стьського населення. Так, польський вчений I. Ковач видтяе чотири основы напрями становлення нових цжностей стьського населення. Це: 1) «обуржуазнювання», тобто формування групи власниюв i пщприем^в; 2) «оселянювання», тобто бiльшiсть новостворених господарств населення орieнтованi переважно на самозабезпечення; 3) пролетариза^я, що охоплюе ту частину стьського населення, яка в умовах аграрних трансформацм втратила роботу в аграрый сферi i поза нею; 4) виникнення неколективних власниюв i пра^вниюв-пайовиюв, не спроможних самостйно органiзувати економiчну дiяльнiсть [1, с. 80].
Важливими складовими аграрних реформ в постсо^алютичних краïнах були демонополiзацiя i приватизацiя I та III сфер агропромислового комплексу, як до реформ знаходилися в руках дектькох державних монополм. При приватизацп цих сфер в постсоцiалiстичних кражах було використано два пщходи: 1) продаж пщприемств на загальних умовах у вщповщност iз законодавством про приватизацю в цих краïнах; та 2) спе^альна схема приватизацп вищезгаданих об'ектв, яка забезпечувала привiлеï стьськогосподарським виробникам в ïх придбаннi.
Щодо агропродовольчо1 полiтики, то лiбералiзацiя цж i вiдмiна продовольчих субсидiй призвели у постсо^алютичних краïнах до зростання цжового диспаритету мiж II та I i III сферами агропромислового комплексу. Така ситуа^я виникла в результат того, що цжи на ресурси для стьського господарства почали зростати швидше рiвня жфляцп, в той час, як зростання продовольчих цж програвало у перегонах iз жфля^ею через паджня платоспроможного попиту населення. Така ситуа^я призвела до зниження доходiв сiльськогосподарських товаровиробникiв, вимивання 1х оборотних засобiв та масово1 ïх збитковостi. Ситуацiя ускладнювалася ще й вщсутнютю сформованоï ринковоï жфраструктури, що обумовило зростання трансакцiйних витрат стьськогосподарських пiдприeмств.
Не на користь стьськогосподарських виробниюв вiдбувалися змiни i у кредитуй сферi. Iнфляцiя обумовила зростання процентно1 ставки по кредитам та скорочення строюв ïх надання позичальникам. У таких умовах постсо^алютичы кражи вдалися до наступних заходiв: субсидування процентно1 ставки; забезпечення банювських позик державними гарантiями; списання або реструктуриза^я боргiв; створення спецiалiзованих кредитних жститутв для аграрного сектору економки.
Взагалi можна видiлити три етапи еволюцп агропродовольчоï полiтики постсоцiалiстичних краж. Перший етап пов'язаний iз проведенням лiбералiзацiï цiн, вiдмови вiд планування обсяпв стьськогосподарського виробництва, зменшення обсяпв держзамовлення (або вщмови вщ нього),
скасування привiлеïв для стьського господарства, введення квот на експорт певних продук^в, субсидування iмпорту тощо. На другому етап почали проводити пол^ику аграрного протекцiонiзму. У цей час створюються нацiональнi агентства по регулюванню ринкiв, вводяться мiнiмальнi гарантоваы цiни, iмпортнi тарифи, квоти, експорты субсидiï тощо. I третiй етап пов'язаний i3 коригуванням агропродовольчоï пол^ики краж-претенден^в у члени GC у вщповщност до принципiв Cпiльноï аграрно!' полiтики краж GC.
Таким чином, аналiз змiсту i результатiв проведених реформ в аграрних секторах краж Центрально-Схщно!' Gвропи дозволяе зробити наступы висновки щодо тенденцiй i закономiрностей трансформацiй аграрних вiдносин:
1. кражи, де не проводилася реституцiя власносп, опинилися у бiльш вигiдних початкових умовах. У тих же краТнах, де постало питання про повернення землi та майна колишым власникам або Т'х спадкоемцям, вщбулося затягування земельноï реформи та уповiльнення структурно!' реформи.
2. Бтьш вигiднi стартовi позицiï для проведення приватизацiï землi i структурноï реформи аграрного сектора мали кражи, де приватизацiя в жших галузях вiдбулася до аграрноТ' реформи, а аграры перетворення почалися вже за умови макроекономiчноï стаб^зацп.
3. Краïни iз значною часткою державного сектора в сiльському господарствi мали несприятливi стартовi умови для реформування, осктьки загальною закономiрнiстю у зазначених кражах було бiльш повтьне реформування державних пiдприемств порiвняно з колективними.
4. Устх реформування значною мiрою визначався ступенем визнання необхщност i сутi реформ сiльським населенням.
5. Пюля проведення структурноТ реформи у краТнах Центрально-СхщноТ' Gвропи склалася бiмодельна структура господарських одиниць з рiзною часткою крупних пiдприемств, дрiбних та середнiх фермерських господарств. Фермерськ господарства переважають в Албанiï, Словенп, Латвiï, Польщi, Румунiï. У Литв^ Болгарiï та Естонiï фермерськi i особист пiдсобнi господарства володiють понад половиною стьськогосподарських угщь. У Чехи, Словаччиы, Угорщиы, краïнах Cпiвдружностi незалежних держав i на територп колишньоï Нiмецькоï Демократичноï Республiки переважають крупы господарства.
6. По завершены першого етапу перетворень частка стьського господарства у валовому внутршньому продукт краш Центрально-Cхiдноï Gвропи суттево зменшилась. Така тенден^я пояснюеться не тiльки структурними змжами в економiцi, але й суттевим зменшенням виробництва сiльськогосподарськоï продукцп через порушення цiнового паритету, паджня купiвельноï спроможностi виробникiв, низькою куывельною спроможнiстю населення, незахищенiстю внутрiшнiх продовольчих ринюв.
На останньому ж етап аграрних трансформацiй у цих кражах зменшилась не лише частка стьського господарства у валовому внутршньому продукту але i частка зайнятих у галузк Причому у кражах, де в результат структурноï реформи утворилася значна юльюсть фермерських господарств, зайнятють у сiльському господарствi, навпаки, зросла (наприклад, у Румунiï). У кражах, де було збережено крупы стьськогосподарсью пщприемства (Угорщинi, Чеськiй Республiцi i Словаччиы) зменшення частки сiльського господарства у валовому внутршньому продуктi супроводжувалося зменшенням зайнятостi. Тiльки у Болгарп частка стьського господарства у валовому внутршньому продукт зросла при зменшены частки зайнятих. Крiм того, для краж з порiвняно високим рiвнем валового внутрiшнього продукту на душу населення характерна незначна частка стьського господарства у валовому внутршньому продукт i незначна частка у загальый зайнятост, що не перевищуе 10%. Для групи краж з вщносно низьким рiвнем валового внутрiшнього продукту на душу населення характерною е значна частка зайнятих у стьському господарствi [7, с. 50-51].
7. Стьськогосподарсью пщприемства бтьшосл краж Центрально-Cхiдноï Gвропи зiткнулися з проблемою фжансування виробництва. Вiдсутнiсть доступу до кредитв або високi вiдсотковi ставки кредитв стали загальною проблемою. Тому бтьшють краïн Центрально-Cхiдноï Gвропи перейшли до пол^ики аграрного протекцiонiзму i ввели системи преференцмних кредитiв i кредитних гаранта для забезпечення сiльського господарства об^овими коштами.
8. Загальною закономiрнiстю краïн iз перехiдною економiкою е низький рiвень прямих iноземних жвестици в агропродовольчий сектор, причому рiвень iнвестицiй у сiльське господарство е суттево ни-жчим вiд рiвня iнвестицiй в галузi, що знаходяться вище i нижче за технолопчним ланцюжком.
9. Досвщ краж iз перехщною економiкою показуе, що ефективысть процесiв реформування значною мiрою залежить вщ iнституцiйних трансформацiй в економщ i суспiльствi. Земельна реформа не е достатньою умовою економiчних перетворень на селк Значно важливiшим
елементом аграрноï реформи е жституцмна, яка мае бути спрямована на реформи в уах сферах агропромислового комплексу та створення сприятливого пщприемницького середовища.
10. Устх аграрно1 реформи залежить вiд послiдовностi, комплексност та системностi реформацiйних заходiв та загально1 макроекономiчноï ситуацп в кражк Мова йде про те, що, по-перше, не можливо досягнути високо1 результативностi реформованих сiльськогосподарських пщприемств в дестимулюючих макроекономiчних умовах. Натомють пiдвищення стабiльностi проведення реформ покращуе доступ до ринюв капiталiв, технолопй, стимулюе пiдприeмницьку iнiцiативу. По-друге, паралельно з реформуванням аграрних структур мають проводитися реформи систем господарського i адмУстративного управлжня. Адже вщсутнють нового жституцмного середовища, збереження традицiйних методiв i принципiв господарювання ведуть до функцюнування сiльськогосподарських пiдприeмств в звичному для них режиму консервують стару поведжку, осктьки ринковi стимули не працюють.
Висновки та перспективи подальших дослiджень. Таким чином, проведення аграрних реформ у кражах з перехщною економкою Центрально-Схщно1 Свропи можна умовно подтити на три перiоди: на першому етап - стратегiчним завданням була структурна реформа аграрного сектора, в основi яко1 лежала приватиза^я землi; на другому етапi вщбулася радикальна змжа напрямку внутрiшньоï аграрно1 полiтики в напрямку полiтики пщтримки цiн i ринкiв, експортних i iмпортних обмежень; на третьому етап вiдбувалася (а в деяких кражах вже вщбулася) пщготовка до вступу в СС. Цтлю аграрних реформ в кражах Центрально-Схщно1 Свропи було перетворення аграрного сектору 1х нацюнальних економiк на ринково орieнтований сектор економки. Для досягнення цieï ц^ були поставленi такi завдання: приватиза^я землi i реорганiзацiя колишнiх стьськогосподарських пщприемств, структурна перебудова аграрного сектору; лiбералiзацiя ринюв, проведення приватизац^ у сумiжних галузях агропромислового комплексу, формування ринково1 iнфраструктури; формування новоï державно1 агропродовольчоï полiтики.
Змiст та результати проведених реформ великою мiрою, особливо на першому етапу визначалися стартовими умовами, як рiзнилися в окремих кражах Центрально-Схщно1 Свропи. Спiльними результатами аграрних трансформацм майже усiх краж стали: утвердження багатоукладност форм власност i форм господарювання на селу запровадження ринку землу контрольованого державою; зменшення частки стьського господарства у виробництвi валового внутршнього продукту в 1хых нацiональних економiках та зменшення частки зайнятих у виробництвi стьськогосподарсько1 продукцп тощо. Крiм того, вщбулося формування нових аграрних вiдносин, як iз позицiй забезпечення економiчного i со^ального розвитку е бiльш ефективними порiвняно з попереднiми. Однак, хоч проведен реформи i посприяли розв'язанню наявних на той час суперечностей в системi вщносин власносту форм господарювання та господарського мехаызму в аграрному секторi економiки, проте водночас породили, iз запровадженням приватноï власност на землю, ряд нових суперечностей, як наразi розв'язуються у кражах Центрально-Схщно1 Свропи шляхом встановлення контролю з боку сусптьства за використанням землi та дотриманням умов ïï купiвлi-продажу.
Аналiз змiсту i результатв проведених аграрних реформ в краж Центрально-Схщно1 Свропи дозволяе зробити наступы висновки щодо закономiрностей трансформацп аграрних вщносин: у тих кражах, де вщбувалася реститу^я, вiдбулося затягування земельно1 реформи та уповiльнення структурноï реформи; бтьш вигщы стартовi позиц^ для проведення приватизацп землi i структурно1 реформи аграрного сектора мали кражи, де приватиза^я в iнших галузях вщбулася до проведення аграрно1 реформи, а аграры перетворення почалися вже за умови макроекономiчноï стабiлiзацiï; загальною закономiрнiстю для всiх краïн було бтьш повтьне реформування державних пщприемств порiвняно з колективними; успiх реформування значною мiрою визначався ступенем визнання необхщност i сутi реформ стьським населенням; пiсля проведення структурноï реформи у аграрних секторах краж Центрально-Схщно1 Свропи склалася бiмодельна структура господарювання з рiзною часткою дрiбних та крупних господарств; у результат аграрних трансформацм у бтьшост краïн зменшилась як частка сiльського господарства у валовому внутршньому продуктi краïн, так i частка зайнятих у галузу ефективнють процесiв реформування значною мiрою залежить вiд iнституцiйних трансформацiй в економ^ i суспiльствi; успiх аграрно1 реформи залежить вiд послiдовностi, комплексност та системностi реформацiйних заходiв та загально1 макроекономiчноï ситуац^ в краМ тощо. Перспективи подальших дослiджень у цьому напрямi будуть стосуватися розробки теоретично1 концепц^ та моделi розв'язання суперечностей в системi аграрних вщносин.
References
1. Kovach I. Jakosc zycia na wsi w 6 wybranych krajach postsocjalistycznych /I. Kovach // Wies i Rolnictwa. - 1997. - №3.
2. Zglinski W. Procesy dekolektiwizacji rolnictwa I ich skutki w postkomunistycznych krajach Europy Srodkowej i Wschdniej / Problematyka geopolityczna Europy Srodkowej i Wschdniej / W. Zglinski. -Rzeszow: WE UMSK, 1999. - S. 141-142.
3. Agrarnaya reforma v stranakh Tsentral'no-Vostochnoy Yevropy i Rossii (1990-2000) [Agrarian reform in the countries of Central-East Europe and Russia (1990-2000)]. - M.: Nauka, 2003. - 255 s.
4. Budkin V. Peredumovy i rezul'taty transformatsiyi vlasnosti u postsotsialistychnykh derzhavakh [Prerequisites and results of the transformation of property in post-socialist states] / V. Budkin // Ekonomika Ukrayiny. - 2002. - №5. - S. 76-83.
5. Hubeni YU. E. Ahrarna reforma u Ches'kiy Respublitsi: vid «oksamytovoyi» revolyutsiyi do yevropeys'koyi intehratsiyi. Pryklad hidnyy nasliduvannya [Agrarian reform in the Czech Republic: from the «velvet» revolution to European integration. An example worthy of imitation] / YU. E. Hubeni. - L'viv: Ukrayins'ki tekhnolohiyi, 2001. - 368 s.
6. Markus K. Kaka prokhodila agrarnaya reforma v Kitaye? [How was the agrarian reform in China?] / Karen Markus, Dzhon Svinen // Transformatsiya. - 1999. - №6. - S. 11-13.
7. Ostashko T. O. Rynkova transformatsiya ahrarnoho sektora [Market transformation of the agrarian sector] / T.O. Ostashko. - K.: Feniks, 2004. - 280 s.
8. Serova Ye.V. Agrarnaya ekonomika [Agrarian economy] / Ye.V. Serova. - M.: GU VSHE, 1999. - 480 s.
ДАН1 ПРО АВТОРА
Шульга Ольга Антошвна, докторант кафедри пол^ичноТ економп, кандидат еконо1^чних наук, доцент,
ДВНЗ «КиТвський нацюнальний економiчний уыверситет iMeO Вадима Гетьмана», 03680, м. КиТв, проспект Перемоги, 54/1,
e-mail: shulga olga a@ukr.net
ДАННЫЕ ОБ АВТОРЕ
Шульга Ольга Антоновна, докторант кафедры политической экономии, кандидат экономических наук, доцент,
ГВУЗ «Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана», 03680, г. Киев, проспект Победы, 54/1, e-mail: shulga olga a@ukr.net
DATA ON AUTHOR
Shulga Olga Аntonovna, doctoral сandidate department political economy, Associate of Proffesor, PhD in Economics,
SHEE «Kiev national economic university named after Vadym Hetman», 03680, Kyiv, Prospekt Pobedy, 54/1, e-mail: shulga olga a@ukr.net
