CC BY
86
ЕКОНОМІКА ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА
СУЧАНІ ПІДХОДИ ДО ТРАКТУВАННЯ СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ
РИБАЛКО Л. П.
здобувач
Кривий Ріг
Значення і роль ресурсів у процесі виробництва якнайповніше розкривається в рамках ресурсної теорії. Однак дослідження економічної сутності ресурсозбереження повинно розглядатися крізь призму понять «ресурси», «ресурсний потенціал». Тісний зв'язок між якими не скасовує їх принципової відмінності, яка полягає в тому, що ресурси можуть існувати незалежно від суб'єктів господарювання, а потенціал окремого підприємства є невідокремленим від нього, як від суб'єкта діяльності. Тобто «потенціал», окрім різного роду ресурсів, включає також здібності та можливості підприємства, його персоналу, до ефективного використання наявних ресурсів.
Серед багатьох інституцій, що присвятили себе аналізу проблем ресурсозбереження, значне місце займає Римський клуб - неформальна міжнародна організація, що об'єднує вчених різних спеціальностей. У доповіді Римського клубу «Фактор чотири. Подвоєння багатства, двократна економія ресурсів» саме ресурсозбереження визнано методом вирішення соціально-економічних та соціальних проблем».
У монографії О. Оксанича розглядаються теоретичні проблеми ресурсозбереження як форми інтенсифікації виробництва [1]. Деякі науковці обмежено пов'язують ресурсозбереження із забезпеченням опти-мізації лише рівня матеріало- та енергомісткості суспільного виробництва, а ресурсозабезпечення, на їх думку, слід розуміти як процес забезпечення зростання обсягів корисних результатів виробництва за відносної стабільності матеріальних та енергетичних витрат [2]. Українські дослідники Ю. Лебединський, Ю. Склянкін, П. Попов відзначають, що суть ресурсозбереження полягає в зниженні витрат ресурсів на виробництво продукції [3]. Фактично вони ототожнюють ресурсозбереження із заощадженням, зберіганням, невикористанням ресурсів у процесі виробництва.
Існуючі трактування сутності ресурсозбереження [4] мають певну обмеженість тому, що віддають перевагу тому чи іншому його аспекту, не розглядаючи ресурсозбереження як складну, комплексну економічну категорію.
Еволюція трактування терміна «ресурсозбереження» зазнала значних трансформаційних змін з моменту його введення до наукової термінології. Стосовно підприємства дослідження цієї категорії мають фрагментарний характер як в теоретичному, так і в практичному аспектах, що вимагає узагальнення наукових підходів до економічної сутності ресурсозбереження з метою розширення класифікаційних ознак і визначення взаємозв'язку між ресурсами, ресурсним потенціалом підприємства та ресурсозбереженням в контексті досягнення економіко-екологічних ефектів господарської діяльності.
Аналіз наукової літератури свідчить про недостатню вивченість категорії «ресурсний потенціал» стосовно підприємства, як в теоретичному, так і в практичному аспектах, не дивлячись на достатньо масштабні дослідження цієї дефініції на макрорівні. Оскільки ресурсний потенціал, на думку автора, є підґрунтям ресурсозбереження, доцільно більш ґрунтовно зупинитися на його характерних ознаках.
Результати узагальнення теоретичних підходів до трактування категорії «ресурсний потенціал» свідчать про неоднозначність думок щодо її сут-нісних характеристик. Так, ряд дослідників розглядають ресурсний потенціал підприємства з погляду його кількісних показників, як сукупність різних ресурсів, без урахування 'їх якісних характеристик. Відповідно до іншого підходу, ресурсний потенціал служить матеріальною основою виробництва і визначається тими ресурсами, що є у підприємства на даний момент часу, до використовування їх у виробничому процесі.
У роботах більшості авторів ресурсний потенціал представлений всіма ресурсами, що використовуються у виробничому процесі на певній стадії розвитку продуктивних сил. Визначаючи дану специфічну характеристику як основоположну, слід також враховувати і на-
явність якісних економічних характеристик ресурсного потенціалу. Перш за все, це його цільова і стратегічна спрямованість, що визначається можливим синергетичним ефектом від комплексного взаємозв'язаного використання різних видів ресурсів і потенційними можливостями підприємства.
Тобто, можна виділити два основні підходи до трактування категорії «потенціал». Відповідно до першого потенціал детермінується сукупністю ресурсів, коштів, запасів, тобто об'єктивними параметрами господарської діяльності. Другий підхід пов'язує потенціал з існуючими можливостями, здібностями продуктивних сил.
На нашу думку, не варто розрізняти ці підходи, а «ресурсний потенціал» ідентифікувати як сукупність ресурсів та можливостей підприємства щодо їх раціонального використання. Авторську транскрипцію взаємозв'язків між категоріями «ресурси», «ресурсний потенціал» та «ресурсозбереження» представлено на рис. 1.
Передумовою ефективного використання ресурсного потенціалу є певні принципи його формування, до яких, на думку автора, варто віднести оптимізацію складу ресурсів підприємства, їх структурно-компонентну відповідність, комплексність та взаємопов'язаність у використанні, цільову та стратегічну спрямованість. Дотримання вищезазначених принципів є підґрунтям ресурсозберігаючого типу виробництва. Тобто, сукупність всіх видів ресурсів, які має в своєму розпорядженні підприємство, не визначає його можливість і здатність досягнення поставлених цілей і задач функціонування.
Маючи в своєму розпорядженні певні засоби виробництва, трудові ресурси відповідного рівня кваліфікації, фінансові ресурси, необхідну інфраструктуру та інші ресурси, підприємство не здатне забезпечувати свою ефективну діяльність без реалізації стратегії ресурсозбереження.
Узагальнення літературних джерел, дозволило автору виокремити дві найбільш загальні групи чинників раціонального використання ресурсів: техніко-технологічні та організаційно-економічні. Ресурсозбереження, засноване на вищезазначених принципах формування ресурсного потенціалу та чинниках раціонального використання ресурсів дозволяє отримувати не лише економічну ефективність, а й екологічну, поєднання яких створює синергетичний ефект.
Синергія економіко-екологічної ефективності проявляється не лише у зменшенні навантаження на навколишнє середовище та досягненні економічного ефекту за рахунок зниження штрафів за викиди і скиди забруднюючих речовин, а й раціонального використання ресурсів, що дозволить генерувати додаткові грошові потоки за рахунок комплексного використання сировини.
Поняття «ресурсозбереження» було введене до наукової лексики в середині 80-х років. На сьогодні варто відзначити два підходи до трактування терміна «ресурсозбереження» (рис. 2).
Визнаючи право на існування першого підходу до трактування сутності «ресурсозбереження» на основі концепції охорони природних ресурсів, автор наголо-
шує на доцільності використання саме другого підходу, що є більш комплексним та відповідає сучасному етапу розвитку економічних відносин.
Узагальнення наукових підходів свідчить про ба-гатоаспектність проблеми ресурсозбереження. На нашу думку, ресурсозбереження не можна розглядати лише як процес, його слід розглядати також як умову, результат і показник поліпшення використання виробничих ресурсів на всіх стадіях суспільного виробництва, етапах і рівнях виробничо-господарської діяльності. Систематизація поглядів на економічну сутність ресурсозбереження дозволила згрупувати автору найбільш характерні її ознаки (рис. 3).
Визначення сутності форм і видів ресурсозбереження вимагає їх детальної класифікації.
За видами ресурсів, що зберігаються, ресурсозбереження може бути класифіковане на матеріало-, водо-, енерго-, трудо-, фондозбереження, збержен-ня фінансових, інформаційних та інших видів ресурсів. За змістом процесів, що відбуваються, ресурсозбереження можна розглядати в двох напрямках: як економію ресурсів та як 'їх раціональне використання. Раціональне використання ресурсів означає досягнення максимальної ефективності використання ресурсів на підприємстві за існуючого рівня розвитку техніки та технології з одночасним зниженням впливу на навколишнє середовище. Економія ресурсів є кількісним результатом процесу раціоналізації їх використання (споживання) і з урахуванням сфер діяльності підприємства.
Відповідно до можливостей реалізації виділяють потенційне (ресурсозберігаючий потенціал) та фактичне ресурсозбереження. Ресурсозберігаючий потенціал підприємства може бути визначений як кількісна та якісна оцінка результатів, які може забезпечити ресурсозберігаючий проект при оптимальному поєднанні засобів, що його забезпечують. У сучасній науковій літературі зазвичай виділяють три види ресурсозберігаючого потенціалу: теоретичний, технічно можливий та економічно доцільний. Фактичне ресурсозбереження -конкретні управлінські рішення та заходи на їх підставі, що зменшують ресурсоспоживання в даному році та залежать від зусиль і зацікавленості споживачів ресурсів у здійсненні ресурсозберігаючих заходів.
За масштабом ресурсозбереження поділяється на глобальне, народногосподарське, регіональне, галузеве та локальне (рівень підприємства). За стадіями життєвого циклу розрізняють ресурсозбереження на стадіях видобутку і переробки вихідної сировини, виробництва, споживання, транспортування, зберігання та утилізації продукту.
За обсягами фінансування та результатами розрізняють витратне та маловитратне ресурсозбереження. До маловитратного ресурсозбереження належать ресурсозберігаючі заходи, які спрямовані на ліквідацію існуючих непродуктивних втрат ресурсів та енергії, швидко окупаються та не потребують значних фінансових вкладень. Між витратним та маловитратним ресурсозбереженням існує тісний взаємозв'язок: джерелом фінансування заходів витратного ресурсозбереження
ЕКОНОМІКА ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА
ЕКОНОМІКА ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА
СИНЕРГІЯ ЕКОНОМІКО-
екологічної
ЕФЕКТИВНОСТІ
Екологічна ефективність
Економічна ефективність
Чинники та умови, що дозволяють досягати найповнішого і раціонального використання ресурсів
Організаційно-економічні чинники
Рис. 1. Взаємозв'язок між ресурсами, ресурсним потенціалом підприємства та ресурсозбереженням
Рис. 2. Підходи до трактування сутності «ресурсозбереження» у науковій літературі
зазвичай виступають кошти, зекономлені внаслідок впровадження маловитратних ресурсозберігаючих заходів, тобто маловитратне ресурсозбереження формує базу для здійснення витратного ресурсозбереження.
З огляду на існуючі в науковій літературі підходи трактування терміна «ресурсозбереження», до існуючої класифікації нами запропоновано внести класифікаційну ознаку - за формами прояву, до якої варто віднести: ресурсозбереження як діяльність, як результат, як процес, як метод господарювання, як організаційно-
економічна система, як форма інтенсифікації виробництва, як комплексний напрямок наукових досліджень.
Узагальнення підходів до змісту ресурсозбереження дозволяє зробити висновок, що більшість авторів наголошують на раціональному використанні різних видів ресурсів задля отримання економічного ефекту (результату), що полягає у зменшенні витрат виробництва і, як наслідок, підвищення прибутковості діяльності. Лише в окремих випадках наголос робиться на зменшенні навантаження на навколишнє середовище. На нашу
СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ПІДХОДІВ
Рис. 3. Систематизація наукових підходів до форм прояву «ресурсозбереження»
думку, необхідною класифікаційною ознакою є результуюча, за якою ресурсозбереження варто поділити на спрямоване на отримання економічних, екологічних і соціальних ефектів. Оскільки в сучасних умовах господарювання власники підприємств не зацікавлені у проведенні ресурсозберігаючих заходів без економічного ефекту, значне місце відводиться ресурсозбереженню, що має на меті отримання синергетичного економіко-екологічного ефекту. Класифікацію видів ресурсозбереження представлено на рис. 4.
Таким чином, ресурсозбереження виступає умовою забезпечення результативної та ефективної діяль-
ності підприємства з урахуванням екологічних вимог та стандартів виробництва.
ВИСНОВКИ
Поєднання ресурсів підприємства на засадах опти-мізації складу, структурно-компонентної відповідності, комплексності і взаємопов'язаності у використанні, цільової і стратегічної спрямованості формує ресурсний потенціал підприємства, який визначає можливості підприємства щодо раціонального використання ресурсів задля підвищення економіко-екологічної ефективності виробництва. Економіко-екологічна ефективність трак-
ЕКОНОМІКА ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА
ЕКОНОМІКА ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА
£
ш
а
ш
т
м
О
и
а
>
и
<
и
<
за видами ресурсів, що зберігаються
за змістом ресурсозбереження
за можливостями реалізації
за стадіями життєвого циклу ресурсу
за стадіями життєвого циклу продукції
за обсягами фінансування
за формами прояву
матеріало-, фондо-, енерго-, трудозбереження, збереження фінансових ресурсів тощо
раціональне використання ресурсів
економія ресурсів
і*
пряма економія
непряма економія
фактичне
потенційне
теоретичне
технічно можливе
економічно доцільне
ресурсозбереження на стадіях видобутку і переробки вихідної сировини, виробництва, споживання, транспортування, зберігання та утилізації ресурсу
ресурсозбереження на стадії проектування дослідного зразка, виробництва кінцевого продукту, споживання та утилізації продукту
витратне, маловитратне
ресурсозбереження як діяльність, як результат, як процес, як метод господарювання, як організаційно-економічна система, як форма інтенсифікації виробництва, як комплексний напрямок наукових досліджень
за результатами (видами ефектів)
ресурсозбереження, спрямоване на отримання: економічного ефекту; екологічного ефекту; соціального ефекту; економіко-екологічного ефекту
Рис. 4. Класифікація видів ресурсозбереження* 5 Примітка: | | - систематизовано автором; і""": - запропоновано автором.
тується автором як забезпечення результативності діяльності суб'єктів господарювання за рахунок зростання рівня використання природних ресурсів з одночасним зменшенням навантаження на навколишнє середовище.
Вдосконалення існуючих підходів до класифікації ресурсозбереження передбачає 'їх розширення такими ознаками: за формами прояву (ресурсозбереження як діяльність, як результат, як процес, як метод господарювання, як організаційно-економічна система, як форма інтенсифікації виробництва, як комплексний напрямок наукових досліджень) та за результатами або видами ефектів (ресурсозбереження, спрямоване на отримання економічного ефекту, екологічного ефекту, соціального ефекту, економіко-екологічного ефекту). ■
ЛІТЕРАТУРА
1. Оксанич А. Э. Экономические проблемы ресурсосбережения / Оксанич А. Э.- К. : Наук думка, 1990.- 89 с.- (Труд/ Львовское отделение института экономики АН УССР).
2. Ковалко М. П. Енергозбереження - пріоритетний напрямок державної політики України / М. П.Ковалко, С. П. Дени-сюк.- К. : УЕЗ, 1998.- 506 с.
3. Продуктивні сили України: аналіз і короткостроковий прогноз розвитку / Рада з вивчення продуктивних сил України НАН України.- К., 1999.- Т. 1.- 240 с.
4. Іфтемічук В. С. Генеза ринкової економіки (політекономія, мікроекономіка, макроекономіка, економічний аналіз, економіка підприємства, менеджмент, маркетинг, фінанси, банки, інвестиції, біржова діяльність): терміни, понят-
тя, персоналії. Навчальний економічний словник-довідник для студ. вищ. навч. закл. / В. С. Іфтемічук, В. А. Григорьєв, М. І. Маниліч та ін.- Л. : Магнолія плюс, 2004.- 688 с.
5. Комаров М. А. Ресурсный потенциал экономического роста / М. А. Комаров, А. Н. Романов.- М. : Путь России, 2002.- 567 с.
6. Окорокова Л. Г. Ресурсный потенциал предприятий / Л. Г. Окорокова.- СПб. : С.-ПбГТУ, 2001.- 293 с.
ЕКОНОМІКА ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА
