CC BY
24
УДК 616.832-004.2:612.112.94:57.082.13 DOI: 10.22141/2224-0713.3.89.2017.104241
Негрич Н.О.1, Мироновський С.Л.2, Негрич Т.1.1, КтЮ.Я.2, Стойка Р.С.2 1Льв1вський нац1ональний медичний ун1верситет ¡мен1 Данила Галицького, м. Льв1в, Укра'на 21нститут б1ологИ' кл1тини, Нац1ональна академ!я наук Укра'ни, м. Льв1в, Укра'на
Сучасне уявлення про роль В-^мфоципв у патогенезi розаяного склерозу: використання
ВШ ■ ■ ■ ■ ■ W ■
-клггинних бiомаркерiв у клiнiчнiи практиц
Резюме. Актуальтсть. Метоюроботи було доЫдити взаемозв'язок мiжpieHeM 48кДа форми некон-венцтного мозину 1с (48 кДа Муо1с) (маркер апоптозу В-клтин) у сироватщ кpовi хворих на розаяний склероз (РС) та особливостями дебюту захворювання в контeкстi сучасного уявлення про ключову роль В-лiмфоцитiв уже на початковш стади патологiчного процесу при РС. Mamepimu та методи. Удо-aaiдженн взяли участь 61 хворий на РС та 20 практично здоровых оаб втом вiд 19 до 57 ротв. Методи доЫдження: клтчш — аналЬз скарг, анамнезу захворювання та життя, загальний та нeвpологiчний огляди; лабораторт — шляхом по^довного осадження сироваткових битв, електрофорезу та цифрового анал1зу одержаних електрофореграм сироватки кpовiхворих нарозаяний склероз визначали вмкт 48кДа Myo1c, при цьому наявшсть Myo1c тдтверджували за допомогою вестерн-блоту з анти-Муо1с антитиами. Результати. У груш хворих на РС з високим piвнeм 48 кДа Муо1с середнш вш обстежених на момент початку захворювання був найнижчим, однак вipогiдних статистичних залежностей мЬж концентращею 48 кДа Муо1с у сироватщ кpовi хворих та вжом дебюту РС не було виявлено. При дeбютi РС у виглядi по-рушення гостроти зору в сироватц кpовiхворих вipогiдно частше виявляли середтйpiвeнь 48кДа Муо1с, а при дeбютi з окоруховихpозладiв — низькийpiвeнь, що вказуе на менш сприятливий перебк захворювання внаслiдок зниженого апоптозу автореактивних В-лiмфоцитiв. Рiвeнь 48кДа Муо1су сироватщ кpовi обстежених оаб статистично вipогiдно не залежав вiд активностi захворювання у хворих на РС на момент огляду та забору кpовi, а отже, використання даного бюмаркера е можливим не лише при загостренн хвороби, а й времШй Висновки. Сучасн до^дження доводять, що при РС В^мфоцити беруть участь не лише в синтeзi ол^оклональних автоантитл, а також в антитлонезалежних мехатзмах, насамперед у презентацПантигетв Т^мфоцитам, синтeзi прозапальних цитоютв, утворент ектотчнихлiмфоiдних фолiкулоподiбних скупчень у центральнт нервовш систeмi. Саме тому е обТрунтованим використання В-клтинних маpкepiв, у тому чыслЬ 48 кДа Муо1с, у клЬшчнш практищ, зокрема для прогнозування агре-сивностi перебку РС та ощнки eфeктивностi хворобомодифтуючог терапи. Ключовi слова: розаяний склероз; В^мфоцити; бомаркери; неконвенщйний мозин
М1ЖНАРОДНИЙ НЕВРОЛОГ1ЧНИЙ ЖУРНАЛ
INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL |
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ ОРИГШАЛЬШ ДОСЛЩЖЕННЯ /ORIGINAL RESEARCHES/
Вступ
Розшяний склероз (РС) е автоiмунним запальним захворюванням центрально! нервово! системи (ЦНС), що характеризуеться ушкодженням мiелшовоl оболон-ки та дегенеращею аксошв [1]. РС е одшею з основних причин швалщизаци молодих людей у цшому свт [2, 3].
У глобальному плаш РС призводить до значних матерь альних витрат i належить до сощальних захворювань [4].
Традицшно в розвитку РС ключову роль выводили Т^мфоцитам, а хвороба вважалась Т-клггинно-опосередкованою [5]. Було доведено, що шд дiею невщомих достеменно чиннишв у периферичних
© <^жнародний невролопчний журнал», 2017 © «International Neurological Journal», 2017
© Видавець Заславський О.Ю., 2017 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2017
Для кореспонденцп: Негрич Назар Олегович, мапстр медицини, кафедра неврологи, Львiвський нацюнальний медичний уыверситет iMeHi Данила Галицького, вул. Пекарська, 69, м. Львiв, 79010, УкраТна; факс: (032) 276-79-73; e-mail: [email protected]; контактний тел.: +38 (097) 44-16-953
For correspondence: Nazar Negrych, Master of Medicine, PhD, Department of Neurology, Danylo Halytskyi Lviv National Medical University, Pekar-ska st., 69, Lviv, 79010, Ukraine; fax: (032) 276-79-73; e-mail: [email protected]; phone: +38 (097) 44-16-953
лiмфатичних вузлах вiдбуваeться активацiя на'1вних Т^мфоцитав автоантиген-презентуючими клiтинами або ж реактиващя Т-кпiтин пам'ятi. У подальшому на-стае адгезiя активованих лiмфоцитiв до гематоенцефа-лiчного бар'ера та трансм^ращя через нього в ЦНС. Потрапивши туди, активованi Т-клiтини залучаються до локальних внутрiшньомозкових автоiммунних ре-акцш [5].
Ключовi положення
— В^мфоцити вiдiграють важливу роль у патс^зь ологи розсiяного склерозу (рис. 1):
— В-клггини представляють нейроантигени Т-клгги-нам i активують 1х;
— В-кштини секретують прозапальнi цитокiни, що посилюе iмунну вiдповiдь iнших iмунних клiтин;
— В-клiтини продукують автоантитла, що виклика-ють пошкодження нервово'1 тканини;
— В-лiмфоцити беруть участь у формуванш ектотч-них лiмфоlдних фолiкулоподiбних структур.
— Використання при РС моноклональних антитiл проти компоненпв B-клiтин мае патогенетичне пд-Грунтя й доведенi позитивнi результати кшшчних до-слiджень.
— При РС важливе визначення клiнiчних бюмар-керiв.
— Муо1с — бiлок, що експресуеться в плазматичнш мембранi активованих В^мфоцитав, особливо в пери-феричних вщростках, таких як мiкроворсинки.
— Рiвень 48 кДа Муо1с у сироватщ кровi може вико-ристовуватись як бiомаркер прогнозу хвороби та ощнки ефективностi терапи.
— Шдвищення рiвня 48 кДа Муо1с у сироватщ кровi свiдчить про шдсилення апоптозу автореактив-них В-лiмфоцитiв i може говорити про бiльш сприят-ливий перебiг хвороби.
— Зниження рiвня 48 кДа Муо1с вказуе на менш сприятливий перебiг захворювання внаслiдок зниже-ного апоптозу автореактивних В^мфоципв.
З урахуванням вищезгаданих механiзмiв було розро-блено ряд засобiв хворобомодифшуючо! терапи (ХМТ), дiя яких направлена на блокування певно1 патогене-тично'1 стади РС. Однак навпъ при 1х використаннi у 25 % пащенпв з рецидивуючо-ремiтуючим (РР) РС розвиток хвороби не припинявся. На додаток даш пре-парати ХМТ, що, як правило, дають на Т-клгганний iмунiтет, виявились абсолютно неспроможними впли-вати на прогресукш форми РС [6]. А тому з метою пошуку нових ефективних засобiв патогенетичного лiкування було переглянуто патогенез РС, а саме пе-реощнено роль усiх iмунних клгган у розвитку авто-iмунного процесу, що й привело до вщкриття важливих патологiчних функцiй В-лiмфоцитiв у патогенезi цього захворювання.
Ранiше при РС В-клгганам вiдводили лише едину функцш — утворення олiгоклональних автоантитiл шсля 1х активацп Т-лiмфоцитами [7]. Потенцшними мiшенями антитiл е автоантигени мieлiну (основний бiлок мieлiну, мieлiн-олiгодендроцитарний глшо-
протеш, протеолiпiднi бiлки), олiгодендроцитiв (ци-клiчний нуклеотид фосфодiестерази, транскетолази, трансальдолази), нейронiв та аксошв (нейрофтамен-ти, тубулш, нейрофасцин), астроцитiв (калieвi кана-ли KIR4.1), рiзноманiтних клiтинних юнних каналiв (аноктамiн 2), неспецифiчнi автоантигени (ядерш бiлки, бiлки теплового шоку) i мiкробнi (наприклад, вiруснi антигени) [8, 9].
Стшке iнтратекальне (всередиш ЦНС) запален-ня, про що свщчить наявнiсть олiгоклональних анти-тш (ОКА) в цереброспiнальнiй рiдинi та шдвищений iндекс iмуноглобулiнiв класу G (сшввщношення IgG в лiкворi/ IgG в сироватщ кров^ [10], e однieю з осно-вних ознак РС приблизно у 87,7 % хворих на цю недугу та тдтверджуе роль В-клггин у патогенезi РС [11, 12]. Для виявлення ОКА застосовують методику електро-форезу в гелi — формуються типовi олiгоклональнi смуги IgG (ОКС IgG). У свою чергу, визначення ОКС IgG та шдексу IgG е единими обов'язковими лабора-торними аналiзами при постановщ дiагнозу РС зпдно з критерiями McDonald перегляду 2010 року, а саме для тдтвердження первинно-прогресуючого (ПП) РС [13]. Крiм того, визначення ОКС IgG мае й прогностичне значення: юнуе прямий кореляцшний зв'язок мiж числом ол^оклональних смуг у лiкворi та темпами прогресування хвороби [14]. Саме тому проведення люмбально! пункци з дослщженням лiквору повинно бути стандартною процедурою для первинних хворих iз пдозрою на РС [15].
Сучаснi дослщження доводять участь В-лiмфоцитiв в антиттонезалежних механiзмах, насамперед у пре-зентаци антигенiв Т-лiмфоцитам, синтезi прозапальних цитоюшв, утвореннi ектопiчних лiмфоlдних фолкуло-подiбних скупчень у ЦНС [16].
Якщо ранiше вважали, що при РС Т-кштини активують В-клiтини, то тепер доведено, що й В^мфоцити презентують автонейроантигени Т^мфоцитам, ви-кликаючи !х активацiю та пролiферацiю. Окрiм того, при РС В-клiтини секретують прозапальш цитокiни у вiдносно бшьших пропорцiях, нiж захиснi, а саме: лiмфотоксин а, фактор некрозу пухлини, iнтерлейкiни (IL-1, IL-4, IL-6, IL-10, IL-12, IL-16 та IL-23). У свою чергу, це призводить до посилено! iмунноl вщповщ ш-ших iмунних клiтин та !х знижено! здатностi адекватно регулювати iмуннi реакци [17].
Зовсiм нещодавно було встановлено, що в ЦНС хворих на РС присутш В-кштинш агрегати — ектотч-нi лiмфоlднi фолiкулоподiбнi структури (ЕЛФПС) або третиннi лiмфоlднi органи, що нагадують периферичнi лiмфатичнi вузли та можуть забезпечувати велику кшь-кiсть реакцiй В- i Т-кштин, в тому числi: диференцiацiю та дозрiвання В-лiмфоцитiв, соматичну гiпермутацiю та переключення класу В-клiтин, iндукцiю ефекторних функцш, розмноження олиоклональних лiмфоцитiв, як локально (iнтратекально) продукують ол^окло-нальш антитiла [18]. ЕЛФПС найчастiше виявляли в мозкових оболонках та бшй речовиш мозку, особливо в мюцях активно! демieлiнiзацil. Детекцiя ЕЛФПС асо-цiювалась iз бiльш вираженим ураженням як бто1, так
3) утворення автоантитiл
i cipoi речовини головного мозку порГвняно i3 хвори-ми, у яких таких утворень не було знайдено. OKpiM того, виявлення ЕЛ ФПС було пов'язане з початком захворювання в бГльш молодому вщ, прискоренням часу до прогресування (переходом у вторинно-про-гресуючий РС), швидкою iнвалiдизацieю та ранньою смертю [19].
З огляду на новi дат про участь В-клггин в патогене-3i РС останнi стали активно дослщжуватись з позицГ! кишчних бiомаркерiв. Ра-нiше нами було показано дiагностичнi можливостi 48 кДа форми неконвен-цiйного (позам'язового) мюзину 1с (48 кДа Муо1с) як бюмаркера апоптозу ак-тивованих В-клггин [20]. Myolc у великiй кшькосп експресуеться в активова-них В-лГмфоцитах, а саме в плазматичнiй мембраш, особливо в периферич-
них вiдростках, таких як мжроворсинки (рис. 2) [21]. Шсля активацП В-лГмфоцитГв останнiм в1дводиться об-межений час на виконання 1х основно'! функцГ! — по-шуку антигешв. Якщо ж активацiя вiдбуваeться надто довго або активований лГмфоцит не знаходить трива-лий час свое!" мiшенi, вш елiмiнуeться шляхом актива-цшно-шдуковано'! загибелГ клГтин (activation-induced cell death) [22]. У свою чергу, у кров потрапляють у значнш кшькост продукти деградацГ! активованих В-лГмфоцитГв, зокрема 48 кДа Муо1с [20].
Метою цього дослщження було дослгдити взаемозв'язок м1ж рГвнем 48 кДа Муо1с у сироватцГ кровГ хворих на РС та особливостями дебюту захво-
1) презентащя автоантигенiв ¿к^с^. ^тинам
2) синтез прозапальних * цитоюшв
4) формування ектопiчних лiмфоTдних фолiкулоподiбних структур
Рисунок 2. Myolc у велиюй клькост експресуеться в активованих В-лмфоцитах, а саме в плазматич-шй мембранi, особливо в периферичних в'щрост-ках, таких як мiкроворсинки (мiкрофотографiя В-л'мфоцит'в, ¡х мкроворсинок, «зафксованого» м'юзину)
Рисунок 1. В-л'мфоцити в'щ'/грають важливу роль у патофiзiологi¡ розс'шного склерозу
Примаки: 1) В-клтини представляють нейроантигени Т-клтинам i активують ¡х; 2) В-клтини секретують прозапальн цитоюни в патолопчнш юлькосп, що посилюе '¡мунну вщповщь Т-л'мфоцит'в та iнших iмунних кл'иин; 3) В-клтини (плазмоцити) продукують автоантит'ша, що викликають пошкодження нервовоУ тканини; 4) В-лiмфоцити беруть участь у формуванн ектоniчних л'шфо'щних фолiкулоподiбних структур, що пщтримують запалення в ЦНС.
рювання в контекстг сучасного уявлення про роль В-лГмфоцитГв вже на початковш стадП патолоичного процесу при РС.
Матерiали та методи
Подана робота була виконана на кафедрГ невроло-гГ! ЛьвГвського нащонального медичного ушверситету Гмеш Данила Галицького та у ЛьвГвському обласно-му науковому центрГ з вивчення проблем розсГяного склерозу та шших демГелшГзуючих захворювань, що знаходиться на базГ ЛьвГвсько! обласно"! клшГчно'! ль карнГ.
ДослГдження фунтувалось на положеннях Гельсш-сько'! декларацП. КомЫею з питань бюмедично'! етики ЛьвГвського нащонального медичного ушверситету Гмеш Данила Галицького (протокол № 2 вщ 15 лютого 2016 р.) встановлено, що ця наукова робота вщпо-вщае етичним та морально-правовим вимогам згщно з наказом МОЗ Укра!ни № 281 вщ 01.11.2000. Вщ усГх учасникiв дослщження було отримано письмову шфор-мовану згоду на участь у ньому.
КритерГями включення пацiентiв були: вГк вщ 18 до 60 рокГв, вГрогщний РС згщно з критерiями McDonald (2010) [13], вщсутшсть застосування препаратГв ХМТ чи цитостатикiв за останш 6 мГсяцГв, згода хворого на участь у дослщженш КритерП виключення: вГк до 18 рокГв та понад 60 роив, наявнiсть супутнГх захворювань, прийом препаратГв ХМТ/цитостатиюв в останнГ 6 мГсяцГв, ваптшсть.
У дослiдженнi взяв участь 61 хворий на РС вшом вщ 19 до 57 рокiв, середнш вiк становив 36,6 ± 1,4 року. Сшввщношення жшок i чоловтв — 2,4 : 1. Жь нок — 43 особи (70,5 %) вшом 19—57 рокiв (середнш вш 37,0 ± 1,6 року). Чоловтв у дослiднiй групi було 18 (29,5 %) втэм вщ 20 до 52 рокiв, середнш вш становив 35,8 ± 2,6 року.
Усiх пацieнтiв iз РС умовно подiлили на 3 групи за-лежно вiд рiвня 48 кДа форми неконвенцiйного мюзи-ну 1с у сироватцi кровь У першш групi показник був меншим за 0,01 мкг/мл (низький рiвень), у другiй — 0,01—8,00 мкг/мл (середнш рiвень), а в третш — понад 8,00 мкг/мл (високий рiвень).
У дослiдженнi використали такi методи: кпiнiчнi — аналiз скарг, анамнезу захворювання та життя, деталь-ний соматичний та невролопчний огляди з оцiнкою ступеня швалщизаци за шкалою EDSS Куртцке [23]; лабораторш — шляхом послiдовного осадження си-роваткових бiлкiв, електрофорезу та цифрового ана-лiзу одержаних електрофореграм у сироватщ кровi хворих на розшяний склероз визначали вмiст 48 кДа Муо1с, при цьому наявшсть Муо1с пiдтверджували за допомогою вестерн-блоту з анти-Муо1с антитiлами [20]; шструментальш — магнiтно-резонансна томо-графiя головного та/або спинного мозку (лише для дiагностики РС).
Статистична обробка отриманих результапв була проведена за допомогою комп'ютерно! програми Statistica 6.0 (StatSoft, Inc.). Характер розподту отриманих варiацiйних рядiв було перевiрено за допомогою критерш Шапiро — Франсiа, що засвiдчив правильний характер розподiлу даних.
При виконанш статистично! обробки отриманих даних було застосовано так методи: розрахунок се-реднього арифметичного та його середньо! похиб-ки (М ± m); проведення оцiнки вiрогiдностi рiзницi отриманих результатiв у порiвнюваних групах (крите-рiй Стьюдента). Вщмшносп визнавалися вiрогiдними при р < 0,05.
Результати та обговорення
Першочергово було оцiнено зaлежнiсть рiвня 48 кДа Муо1с у сировaтцi кровi хворих на РС вiд вку дебюту цього захворювання (табл. 1).
Хоча у груш ошб з високим рiвнем 48 кДа Myolc се-реднiй вiк хворих на момент початку захворювання був найнижчим, вiрогiдних статистичних залежностей мiж концентращею 48 кДа Myolc в сироватщ кровi хворих та вiком дебюту РС не було виявлено.
Проaнaлiзувaли структуру невролопчних проявiв при дебюта захворювання в групах пащентав, подтених за рiвнем 48 кДа Myolc у сироватщ кровi (табл. 2).
Таблиця 1. Зм1ни р1вня 48 кДа Myolc у сироватщ кров1 хворих на РС залежно вд в1ку дебюту захворювання (середн значення дослщжуваного показника та його середня похибка (M ± m), роки)
Дослщжуваний показник Групи пащенлв залежно вщ рiвня 48 кДа Myolc у сироватщ KpoBi
1-ша група, < 0,01 мкг/мл (n = 42) 2-га група, 0,01-8,00 мкг/мл (n = 13) 3-тя група, > 8,00 мкг/мл (n = 6)
BiK дебюту РС 30,42 ± 1,50 26,54 ± 2,10 24,25 ± 3,78
Дослщжуваний показник Групи пацieнтiв залежно вщ рiвня 48 кДа Myo1c у сироватщ кровi
1-ша група, < 0,01 мкг/мл (n = 42) 2-га група, 0,01-8,00 мкг/мл (n = 13) 3-тя група, > 8,00 мкг/мл (n = 6)
Атакая 26,19 ± 6,78 7,69 ± 7,40 33,33 ± 19,25
Порушення чутливост 23,81 ± 6,57 30,77 ± 12,80 33,33 ± 19,25
^рамщна симптоматика 33,33 ± 7,27 23,08 ± 11,70 16,67 ± 15,21
Порушення гостроти зору 23,81 ± 6,57 61,54 ± 13,50* 16,67 ± 15,21**
СфЫктеры розлади 4,76 ± 3,29 0 ± 0 0 ± 0
Окоруховi розлади 11,90 ± 5,00 0 ± 0* 0 ± 0#
Ураження лицевого нерва 2,38 ± 2,35 0 ± 0 0 ± 0
Дизартрiя 2,38 ± 2,35 0 ± 0 0 ± 0
Порушення слуху 2,38 ± 2,35 0 ± 0 0 ± 0
Загальна слабкють 2,38 ± 2,35 0 ± 0 0 ± 0
Примтки: * — в1рогдна вдм1нн1сть показниюв мж 1-ю i 2-ю групами при р < 0,05; ** — в1рогдна вдм1нн1сть показниюв мж 2-ю i 3-ю групами при р < 0,05; # —Bipor^a вiдмiннiсть показниюв м'ж 1-ю i 3-ю групами при р < 0,05.
Таблиця 2. Структура невролопчних симптомiв дебюту захворювання у хворих на РС залежно в'щ р1вня 48 кДа Myolc у сироватщ кров! (середш значення дослщжуваного показника
та його середня похибка (M ± m), %)
Таблиця3. Зм1нир1вня 48кДа Myolcу сироватц кров1 хворихна РСзалежно вД активност захворювання (загострення/рем'с'я) на момент огляду (середн значення дослджуваного показника та його середня похибка (M ± m), %)
Перюд хвороби Групи пащенлв залежно вщ рiвня 48 кДа Myolc у сироватц kpobí
1-ша група, < 0,01 мкг/мл (n = 42) 2-га група, 0,01-8,00 мкг/мл (n = 13) 3-тя група, > 8,00 мкг/мл (n = 6)
Загострення 66,67 ± 7,27 53,85 ± 13,80 50,00 ± 20,41
Реммая 33,33 ± 7,27 46,15 ± 13,80 50,00 ± 20,41
Встановили, що дебют хвороби вiрогiдно частше тра-плявся у виглядi порушення гостроти зору в груш iз се-редшм рiвнем 48 кДа Муо1с (61,54 ± 13,50 %) порiвняно з двома iншими групами (23,81 ± 6,57 % для 1-1 групи та 16,67 ± 15,21 % — для 3-1). У той же час дебют з окорухо-вих розладiв значущо превалював у груш з низьким рш-нем 48 кДа Муо1с (11,90 ± 5,00 % проти 0 ± 0 % у двох шших групах, р < 0,05). Початок захворювання iз появи окорухових розладiв вважаеться прогностично несприят-ливим [24], а низький рiвень 48 кДа Муо1с i, вiдповiдно, знижений апоптоз активованих В-клiтин, очевидно, й по-яснюють бтьш тяжку клiнiчну картину захворювання.
Велика кшьысть бiомаркерiв при РС е маркерами загального запалення, тож 1х використання обмежене стадieю активностi хвороби [25]. З метою перевiрки можливостi використання 48 кДа Муо1с як бюмарке-ра при будь-якш активностi захворювання дослiдили залежшсть мiж рiвнем 48 кДа Муо1с у сироватцi кровi хворих на РС та актившстю захворювання на момент огляду та забору кровi в пащенпв (табл. 3).
Рiвень 48 кДа Муо1с у сироватщ кровi обстежених осiб статистично вiрогiдно не залежав вiд активнос-п захворювання у хворих на РС на момент огляду та забору кровь Це передбачае можливють проведення ощнки активностi процесу апоптозу автореактивних В^мфоципв за допомогою пропонованого бюмаркера не лише при загостреннi РС, а й у ремю11", що узгоджу-еться з даними про наявшсть перманентного автоiмун-ного процесу при РС [26].
Вщкриття нових, центральних механiзмiв участi В-клiтин у патогенезi РС призвело до формування ново! концепци: В-лiмфоцити як терапевтична мшень при РС [27]. Це в подальшому вiдобразилось появою препаратав ХМТ класу моноклональних антитл проти компонентiв В-клiтин. Станом на сьогодш цi препара-ти проходять 1—111 фази клМчних випробувань, а один iз них — Окрелiзумаб (гуманiзоване анти-CD20 моно-клональне антитшо) — вже затверджений американ-ською асощащею FDA як перший та единий препарат для лшування як РР, так i ПП РС [28]. У свою чергу, 48 кДа Муо1с мае хорошi шанси стати бiомаркером терапевтично! ефективностi при використанш засобiв ХМТ, що впливають на В-лiмфоцити.
Висновки
Дослiдження В^мфоцитав та !х ролi в iмуннiй вщ-повiдi ранiше традицiйно були зосереджеш на !х по-тенцiалi диференцiюватися в клiтини, що продукують
антитiла. Проте останнiми роками було доведено важ-ливу роль В-клггин у антитiло-незалежних функцiях iмунноi системи.
При дебют РС у виглядi порушення гостроти зору в сироватщ кровi хворих вiрогiдно частiше виявляли се-реднiй рiвень 48 кДа Myolc. При дебютi з окорухових розладiв — низький рiвень, що вказуе на менш спри-ятливий перебк захворювання внаслiдок зниженого апоптозу автореактивних В^мфоципв.
Використання при РС моноклональних антитш проти компонентiв Б-кштин мае як патогенетичне тд-Грунтя, так i доведенi добрi результати кшшчних досль джень, зокрема вперше при первинно-прогресуючому РС. Це шдтверджуе можливiсть застосування 48 кДа Myolc як бюмаркера ощнки ефективностi даного виду терапи за будь-якоi активност патологiчного процесу.
Конфлiкт ÍHTepecÍB. Не заявлений.
Список лператури
1. Lassmann H., Brück W., Lucchinetti C.F. The immunopa-thology of multiple sclerosis: an overview // BrainPathol. — 2007. — Vol. 17. — P. 210-8. doi:10.1111/j.1750-3639.2007.00064.x.
2. Соколова Л.И. К вопросу о современных методах диагностики и лечения рассеянного склероза // Мед. вестник. — 2008. — № 1. — С. 28-32.
3. Евтушенко С.К., Москаленко М.А. Рассеянный склероз у детей. — К., 2009. — 385с.
4. Волошина Н.П., Левченко 1.Л. Фармакоекономiчне обГрунтування патогенетичного лжування розсыного склерозу // Мiжнародний неврологiчний журнал. — 2006. — № 4. — С. 91-98.
5. Weiner H.L. Multiple sclerosisis an inflammatory T-cell-mediated autoimmune disease // Archives of Neurology. — 2004. — Vol. 61(10). — P. 1613-1615. doi:10.1001/archneur.61.10.1613.
6. O'Brien K., Gran B., Rostami A. T-cell based immunotherapy in experimental autoimmune encephalomyelitis and multiples clero-sis//Immunotherapy. — 2010. — Vol. 2(1). — P. 99-115.
7. Disanto G, Morahan J.M., Barnett M.H., Giovannoni G, Ra-magopalan S.V. The evidence for a role of B cells in multiple sclerosis //Neurology. — 2012. — Vol. 78(11). — P. 823-832. doi:10.1212/ WNL.0b013e318249f6f0.
8. Miljkovic D., Spasojevic I. Multiple Sclerosis: Molecular Mechanisms and Therapeutic Opportunities//Antioxid Redox Signal. — 2013. — Vol. 19(18). — P. 2286-334. doi:10.1089/ars.2012.5068.
9. Шоробура М.С., Негрич Т.1., Стойка Р.С. Здаттсть 1му-ноглобултв сироватки кровi хворих на розаяний склероз рiзного вжу (дти й дорот особи) впливати на iмунокомпетентнi ж-тини//Мiжнародний неврологiчний журнал. — 2008. — Т. 2(18).
10. Villar L.M., Masterman T., Casanova B., Gómez-Rial J., Espiño M., Sádaba M.C. et al. CSF oligoclonal band patterns reveal disease heterogeneity in multiple sclerosis // J. Neuroimmunol. — 2009. — Vol. 211. — P. 101-4. doi:10.1016/j.jneuroim.2009.03.003.
11. Dobson R., Ramagopalan S., Davis A., Giovannoni G. Cerebrospinal fluid oligoclonal bands in multiple sclerosis and clinically isolated syndromes: a meta-analysis of prevalence, prognosis and effect of latitude// J. Neurol. Neurosurg. Psychiatry. — 2013. — Vol. 84. — P. 909-14. doi:10.1136/jnnp-2012-304695.
12. Meinl E., Krumbholz M., Hohlfeld R. B lineage cells in the inflammatory central nervous system environment: migration, maintenance, local antibody production, and therapeutic modulation //Ann. Neurol. — 2006. — Vol. 59. — P. 880-92. doi:10.1002/ ana.20890.
13. Polman C.H., ReingoldS.C., BanwellB. et al. Diagnostic criteria for multiple sclerosis: 2010 revisions to the McDonald criteria // Ann. Neurol. — 2011. — Vol. 69(2). — P. 292-302. doi:10.1002/ ana.22366.
14. Franciotta D., Salvetti M., Lolli F., Serafini B., Aloisi F. B cells and multiple sclerosis // The Lancet Neurology. — 2008. — Vol. 7(9). — P. 852-858. doi:10.1016/S1474-4422(08)70192-3.
15. Link H., Huang Y.M. Oligoclonal bands in multiples clero-sis cerebrospinal fluid: an update on methodology and clinical usefulness // Journal of neuroimmunology. — 2006. — Vol. 180(1). — P. 17-28. doi:10.1016/j.jneuroim.2006.07.006.
16. Ireland S.J., Blaz,ek M., Harp C.T., Greenberg B., Froh-man E.M., Davis L.S., Monson N.L. Antibody-independent B cell effector functions in relapsing remitting multiple sclerosis: clues to increased inflammatory and reduced regulatory B cell capacity //Autoimmunity. — 2012. — Vol. 45(5). — P. 400-414. doi:10.3109/08916 934.2012.665529.
17. Lisak R.P., Benjamins J.A., Nedelkoska L., Barger J.L., Ragheb S., Fan B., Bar-Or A. Secretory products of multiple sclerosis B cells are cytotoxic to oligodendroglia in vitro// Journal of neuroimmunology. — 2012. — Vol. 246(1). — P. 85-95. doi:10.1016/j.jneu-roim.2012.02.015.
18. Magliozzi R., Howell O.W., Reeves C., Roncaroli F, Nicholas R., Serafini B. et al. A Gradient of neuronal loss and meningeal inflammation in multiples clerosis // Annals of neurology. — 2010. — Vol. 68(4). — P. 477-493. doi:10.1002/ana.22230.
19. Howell OW, Reeves CA., Nicholas R., CarassitiD., Radotra B, Gentleman S.M. et al. Meningeal inflammation is wide spread and linked to cortical pathology inmultiple sclerosis // Brain. — 2011. — Vol. 134(9). — P. 2755-2771. doi:10.1093/brain/awr182.
20. Myronovkij S., Negrych N., Nehrych T. et al. Identification of a 48 kDa form of unconventional myosin 1c in blood serum ofpatients with autoimmune diseases//Biochemistry and Biophysics Reports. — 2016. — Vol. 5. — P. 175-179. doi:10.1016/j.bbrep.2015.12.001.
21. Maravillas-Montero J., Gillespie P., Patiño-López G. at al. Myosin 1c participates in B cell cytoskeleton rearrangements, isre-cruited to the immunologic synapse, and contributes to antigen presentation // J. Immunol. — 2011. — Vol. 187(6). — P. 3053-3063. doi:10.4049/jimmunol.1004018.
22. CencioniM.T., Santini S., Ruocco G. et al. FAS-ligandregulates differential activation-induced cell death of human T-helper 1 and 17 cells in healthy donors and multiple sclerosis patients // Cell Death and Disease. — 2015. — Vol. 6. — P. e1741. doi:10.1038/cd-dis.2015.100.
23. Kurtzke J.F. Rating neurologic impairment in multiple sclerosis: an expanded disability status scale (EDSS) // Neurology. — 1983. — Vol. 33 (11). — P. 1444-52. doi:10.1212/WNL.33.11.1444.
24. Confavreux C., Vukusic S. The clinical course of multiple sclerosis // Handbook of Clinical Neurology. — 2014. — Vol. 122. — P. 343-369. doi:10.1016/B978-0-444-52001-2.00014-5.
25. Housley W.J., Pitt D., Hafler D.A. Biomarkers in multiples clerosis// Clinical Immunology. — 2015. — Vol. 161(1). — P. 51-58. doi:10.1016/j.clim.2015.06.015.
26. Frischer J.M., Bramow S., Dal-Bianco A. et al. The relation between inflammation and neurodegeneration in multiple sclerosis brains // Brain. — 2009. — Vol. 132(5). — P. 1175-1189. doi:10.1093/brain/awp070.
27. Dalakas MC. B cells as therapeutic targets in autoimmune neurological disorders // Nature Clinical Practice Neurology. — 2008. — Vol. 4(10). — P. 557-567. doi:10.1038/ncpneuro0901.
28. Montalban X., Hauser S.L., Kappos L., Lapierre Y., O'Connor P., Devonshire V. et al. Ocrelizumab in Primary Progressive and Relapsing Multiple Sclerosis // N. Engl. J. Med. — 2017. — Vol. 376. — P. 1692-1694. doi:10.1056/NEJMc1702076.
OTpuMaHO 07.02.2017 ■
Негрич Н.О.1, Мироновский С.Л.2, Негрич Т.1.1, КитЮ.Я.2, СтойкаР.С.2
1Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, г. Львов, Украина 2Институт биологии клетки, Национальная академия наук Украины, г. Львов, Украина
Современное представление о роли В-лимфоцитов в патогенезе рассеянного склероза: использование В-клеточных биомаркеров в клинической практике
Резюме. Актуальность. Целью работы было исследовать взаимосвязь между уровнем 48 кДа формы неконвенционного миозина 1с (48 кДа Муо1с) (маркер апоптоза В-клеток) в сыворотке крови больных рассеянным склерозом (РС) и особенностями дебюта заболевания в контексте современного представление о ключевой роли В-лимфоцитов на начальной стадии патологического процесса при РС. Материалы и методы. В исследовании приняли участие 61 больной с РС и 20 практически здоровых доноров в возрасте от 19 до 57 лет. Методы исследования: клинические — анализ жалоб, анамнеза заболевания и жизни, общий и неврологический осмотр; лабораторные — путем последовательного осажде-
ния сывороточных белков, электрофореза и цифрового анализа полученных электрофореграмм сыворотки крови больных РС определяют содержание 48 кДа Муо1с, при этом присутствие Муо1с подтверждают с помощью вестерн-блоттинга с анти-Муо1с антителами. Результаты. В группе больных РС с высоким уровнем 48 кДа Муо1с средний возраст обследованных на момент начала заболевания был самым низким, однако достоверных статистических зависимостей между концентрацией 48 кДа Муо1с в сыворотке крови больных и возрастом пациентов при дебюте РС не было обнаружено. При начале болезни в виде нарушения остроты зрения в сыворотке крови больных достоверно чаще обнаруживали
средний уровень 48 кДа Муо1с, а при дебюте с глазодвигательных расстройств — низкий уровень, что указывает на менее благоприятное течение заболевания вследствие сниженного апоптоза аутореактивных В-лимфоцитов. Уровень 48 кДа Муо1с в сыворотке крови обследованных лиц статистически достоверно не зависел от активности заболевания у больных РС на момент осмотра и забора крови, а следовательно, использование данного биомаркера возможно не только при обострении болезни, но и в ремиссии. Выводы. Современные исследования доказывают, что при РС В-лимфоциты участвуют не только в синтезе олигоклональ-
ных аутоантител, а также в антителонезависимых механизмах, прежде всего в презентации антигенов Т-лимфоцитам, синтезе провоспалительных цитокинов, образовании эктопических лимфоидных фолликулоподобных скоплений в центральной нервной системе. Именно поэтому является обоснованным использование В-клеточных маркеров, в том числе 48 кДа Муо1с, в клинической практике, в частности для прогнозирования агрессивности течения РС и оценки эффективности болезнь-модифицирующей терапии. Ключевые слова: рассеянный склероз; В-лимфоциты; биомаркеры; неконвенционный миозин
N.O. Negrych1, S.L. Myronovskij2, T.I. Nehrych1, Yu.Ya. Kit2, R.S. Stoika2
1Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Lviv, Ukraine
2Institute of Cell Biology, National Academy of Sciences of Ukraine, Lviv, Ukraine
Modern aspects of B lymphocytes in the pathogenesis of multiple sclerosis: the use of B-cell biomarkers in clinical practice
Abstract. Background. The purpose was to investigate the correlation between the level of 48 kDa form of unconventional myosin 1c (48 kDa Myolc) (marker of apoptosis in cells) in the blood serum of patients with multiple sclerosis (MS), and features of the disease debut in the context of the modern understanding of the key role of B lymphocytes even at the early stage of pathological process in MS. Materials and methods. 61 patients with multiple sclerosis and 20 healthy donors aged 19—57 years participated in the research. Methods of investigation: clinical (complaints, life and disease history, general and neurological examination), laboratory (identification of 48 kDa Myolc in the blood serum by consequent serum protein sedimentation, electrophoresis and digital analysis of electrophoregrams; presence of Myolc was confirmed by Western blot with anti-Myolc antibodies). Results. In the group of MS patients with high level of 48 kDa Myolc, the average age of the patients at the time of disease onset was the lowest, but significant statistical relationships between concentrations of 48 kDa Myolc in the serum of patients and age of MS debut were not found. At the onset of MS as a reduction of visual acuity, the average level
of 48 kDa Myolc in the blood serum of patients was revealed significantly more often, and at the onset of oculomotor disorders — a low level, indicating a less favorable course of the disease due to the low apoptosis of autoreactive lymphocytes. Levels of serum 48 kDa Myolc were not significantly dependent on the disease activity in MS patients at the time of examination and blood sampling, and therefore the use of this biomarker is possible not only during the exacerbation of the disease, but also during remission. Conclusions. Modern researches show that in MS B lymphocytes are involved not only in the synthesis of oligoclonal autoantibodies, but also in the antibody-independent mechanisms, especially in the presentation of antigens to T cells, synthesis of pro-inflammatory cytokines, the formation of ectopic lymphoid follicle-like clusters in the central nervous system. Therefore, it is a reasonable to use B cell markers, including 48 kDa Myolc, in clinical practice, particularly, to predict the course of MS aggressiveness and effectiveness of disease-modifying therapies.
Keywords: multiple sclerosis; B cells; biomarkers; unconventional myosin
