CC BY
49ного удосконалювання дітей і підлітків, недостатньо сприяє їх всебічному і гармонічному розвитку.
Висновки.
Результати дослідження фізичної підготовленості школярів свідчить про необхідність підвищення ефективності фізичного виховання в загальноосвітній школі.
При аналізі результатів дослідження простежується чітко виражений зв’язок показників фізичної підготовленості з організацією фізичного виховання.
Існуюча система фізичного виховання у шкільних установах, як про це свідчать результати нашого дослідження, все ще далека від досконалості і не так ефективна, як того вимагають інтереси нашої держави. Причин при цьому багато: соціальні, психологічні, педагогічні та інші.
Однієї з причин не ефективної сучасної системи фізичного виховання школярів є недостатньо науково-обгрунтовані вікові нормативи фізичної підготовленості дітей і підлітків. Наукова розробка так званих «нормативів» фізичної підготовленості повинна будуватися для дітей і підлітків не на основі календарного, а біологічного віку.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем фізичної підготовленості школярів.
Література
1. Шкребтій Ю.М. Фізичне виховання та дитячий спорт у системі шкільної освіти України. //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту, 2005. - №10. -С. 246-249.
2. Цільова комплексна програма “Фізична виховання - здоров’я нації”. - К., 1998. - 46 с.
3. Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні. Указ президента України №334/94 від 22.06.1994.
4. Волков Л.В. Теория и методика детского и юношеского спорта. К.: Олимпийская литература, 2002. - 294 с.
5. Теория и методика физического воспитания: Уч. для высш уч. завед. Физ. восп. и спорта / Под ред. Т.Ю. Круцевич. -К.: Олимпийская литература, 2003. - 424 с.
6. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Ч 1. Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2001. - 272 с.
7. Фізична культура І-ХІ класи. Комплексна програма середньої загальноосвітньої школи. - К.: Освіта, 1993. - 52 с.
8. Державні тести та нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України. Каб. Міністрів України. Постанова від 15.01.1996 р., №80. Київ, 1996. - 31 с.
9. Сухарев А.Г. Состояние здоровья школьников и факторы его формирования // Гигиена и санитария.-1982.-№5. -С.70-72.
Надійшла до редакції 09.04.2007р.
СУЧАСНЕ УЯВЛЕННЯ ПРО РАЦІОНАЛЬНУ СТРУКТУРУ ЗМІСТУ ПРАЦІ І ОСОБИ КЕРІВНИКА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ СПОРТИВНОГО ПРОФІЛЮ
Третяк А.М.
Донецький державний інститут здоров’я, фізичного виховання і спорту
Анотація. В статті зачіпаються педагогічні, соціальні, політичні і управлінські аспекти функціонування і розвитку фізичної культури і спорту. Зроблено короткий історичний аналіз розвитку управлінської думки. Особ-
ливу увагу надане правильному вибору характеру відносин в системі «керівник - підлеглий» і особи самого керівника в умовах реформування системи управління. Ключові слова: якість управління, управлінське мислення, підлеглий керівник.
Аннотация. Третьяк А.Н. Современное представление о рациональной структуре содержания труда и личности руководителя высшего учебного заведения спортивного профиля. В статье затрагиваются педагогические, социальные, политические и управленческие аспекты функционирования и развития физической культуры и спорта. Дан краткий исторический анализ развития управленческой мысли. Особое внимание уделено правильному выбору характера отношений в системе «руководитель - подчиненный» и личности самого руководителя в условиях реформирования системы управления.
Ключевые слова: качество управления, управленческое мышление, руководитель, подчиненный.
Annotation. Tretyak A.N. Modern picture of rational structure of maintenance of labour and personality of leader of higher educational establishment of sporting type. In the article are affected the pedagogical, social, political and administrative aspects of functioning and development of physical culture and sport. The short history analysis of development of administrative thought is given. The special attention is spared to the correct choice of character of relations in the system «leader - inferior» and personalities of leader in the conditions of reformation of the system of management.
Keywords: quality of management, administrative thought, leader inferior.
Вступ.
Сьогодні у галузі фізичної культури і спорту формується ринкова ситуація. Багато економічних, політичних, соціальних задач у галузі залишаються невирішеними через недосконалість системи управління, яка повинна бути орієнтована на якість. Спортивні вузи потребують стабільного розвитку, який неможливий без стратегічного, наукового, творчого осмислення соціальних, економічних і технологічних перспектив цього розвитку. І цим структурам потрібен керівник нового типу, який здатний задати той напрям, по якому слід йти, який здатний вибрати шляхи, що ведуть до підвищення якості управління. Структуризація системи управління спортивним вузом - актуальна проблема сьогодення.
Робота виконана за планом НДР Донецького державного інституту здоров’я, фізичного виховання і спорту.
Мета дослідження - здійснити науковий аналіз проблеми структуризації управління ВНЗ фізичної культури і спорту у педагогічній теорії і практиці.
Результати дослідження.
Забезпечення високоякісної освіти на всіх її етапах і рівнях, оцінювання її результативності й управління якістю - одне з основних завдань сьогодення, яке має не лише педагогічний чи суто науковий контекст, але й соціальний, політичний та управлінський аспекти. Освіти у сфері фізичної культури перейшла до періоду свого інтенсивного розвитку, який неможливий без використання результатів різноманітних наукових досліджень та організації якісної системи управління.
Фізична культура і спорт по масштабу і складності своєї структури, системи управління, цілям, змісту і результатам діяльності може бути віднесена до категорії окремих галузей соціально-культурної сфери.
Вона володіє широкою сіттю спортивних споруд, матеріальними і фінансовими ресурсами, включає цілу мережу, вищих і середніх учбових закладів, що забезпечують її кваліфікованими кадрами. Фізична культура і спорт в умовах демократичного суспільства все більше стає суспільно керованою системою. Це значить, що держава, широко використовуючи і заохочуючи сучасні форми розвитку фізичної культури і спорту, визначає тільки цілі, задачі і напрями підтримки фізичної дієздатності суспільства.
Разом з тим, спорт стає відчутною політичною категорією як найбільш об’єктивізований і престижний показник реалізації економічних і соціальних можливостей суспільства в справі фізичної підготовки громадян. Престижною є не тільки вища спортивна майстерність, але і масовий спорт, який, поза сумнівом, служить підняттю рівня вищих досягнень [18].
Окрім цього, галузі фізичної культури і спорту властиві наступні риси складних соціальних систем.
1. Наявність складної складової мети, яка включає задачі оздоровлення і активного відпочинку, підготовки до праці і оборони Батьківщини, досягнення високих спортивних результатів на міжнародній спортивній арені.
2. Наявність в системі фізичної культури і спорту територіально-відомчої, державної і суспільної ієрархічної структури.
Ця структура включає загальнодержавний, обласний, міський і районний рівні, а також рівень окремих фізкультурних організацій.
3. Не можливість однозначного опису діяльності у галузі фізичної культури і спорту. Необхідність використовування для повної характеристики її роботи декількох напрямів: правових актів, схем документообігу і звітності, інструкцій, що визначають порядок роботи установ і окремих виконавців, моделей і програм, що представляють етапи багаторічної підготовки спортсменів і сучасної підготовки висококваліфікованих фахівців для галузі.
Різноманіття різних по масштабах і спрямованості задач у галузі фізичної культури і спорту обумовлює її багаторівнева будова. Фізична культура і спорт є об’єктом керівництва і управління. Обов’язковою умовою успішного функціонування і розвитку фізичної культури і спорту є цілеспрямоване керівництво і управління [13].
На 70-80-і роки припадає пік наукових досліджень з проблем організації управління в Україні, започаткованих завідувачем кафедри КДІФК Ю. Теппером. Досить пригадати В. Артишевського, В. Бірюка, Н. Верзиліну, Д. Диновського, Ю. Крюкова, С. Парамонова, В. Приходька, В. Ришковського, В. Халлаля, В. Щербину та інших пошуковців, які
підготували та захистили дисертації саме з проблем організації, керівництва та управління у фізичній культурі і спорті.
Успіх справи на будь-якому рівні управління (від колективу фізкультури до загальнодержавного масштабу) визначається наявністю добре розвинутої системи сумісної цілеспрямованої управлінської праці. Основу досконалого механізму управління повинні складати наявність міцних організаційних зв’язків, що характеризують собою більш злагоджену, повністю скоординовану діяльність по розвитку фізичної культури і спорту в усіх державних і суспільних спортивних організаціях.
Провідне місце в управлінні розвитком фізкультурою і спортом відводиться керівникам різних ієрархічних рівнів. Праця і специфіка вирішуваних задач визначають їх службове положення, а вироблені до них теорією і практикою вимоги характеризують відповідність сучасним уявленням про раціональну структуру змісту праці і особи керівника.
Щоб стати сучасним керівником гнучко і динамічно мислячим і уміло керівним в умовах ринкової економіки, що розвивається, необхідно узагальнити вже наявний досвід з даного питання.
Аналіз історичного розвитку управлінської думки дозволяє стверджувати, що її представлено безліччю різних шкіл, найбільшу популярність з яких одержали:
■ Теорія „наукового менеджменту”(Тей-лор Ф. У. ;Г ант Г. ;Гілберт Л.);
■ Класична школа (Файоль А.);
В нашій державі і країнах близького заруб -іжжя ідеї наукового і адміністративного менеджменту розвивали Богданов А. А., Витько І. А., Гастєв А. К., Єрманський О. А., Керженцев П. М., Розмиро-вич Є. Ф.
■ Кількісний, ситуаційний і системний підходи (Кунц Г., ОґДоннел С., Фідлер Ф., Цеммерс М., Уайт У, Кузьміна Н, В., Якунін В. О.та ін.);
■ Теорія соціальних систем (Барнард Ч., Мейо Є., Фоллет М. П.);
■ Теорія прийняття управлінських рішень (Кантер Р., Мельор Р. Г., Хейне П,, Фоузен Х.)
Аналіз зарубіжних і національних теорій і концепцій менеджменту є дуже актуальним в наш час для осмислення сучасних проблем управління національною системою освіти, оскільки виявлені в них закономірності керування поширюються також і на навчальні заклади, які функціонують в умовах ринку освітніх технологій, товарів та послуг.
Якщо ж ми звернемось до того, як відбувався пошук центром нової системи організації керування в сфері фізичної культури і спорту в Україні після 1991 року, стане зрозумілим, що вихід до нової структури керування відбувся не за рахунок попередньої теоретичної проробки назрілих змін, а шляхом запозичення досвіду устрою сфери фізичної культури і спорту за кордоном та, за традицією, че-
рез залучення можливо більшої кількості державних і громадських організацій. Проте перші роки такої „перебудови” призвели, фактично, до втрати керованості розвитком спорту у державі.
Вихід ми бачимо в тому, щоб побудувати гіпотези і дати рекомендації на основі узагальнення багатоманітного вітчизняного і зарубіжного досвіду діяльності управлінців, в сфері фізичної культури і спорту.
Слід визнати, що творчі початки в роботі керівника - основна рухаюча сила всякої організації. Саме в творчій стороні діяльності сучасного керівника криється причина, через яку модель управлінця ніколи не буде закінченою, постійно доповнюючись якимись новими штрихами і відтінками.
Чітке визначення необхідних якостей до керівника ВНЗ фізичної культури і спорту дуже складно. Людина підбирається не взагалі на керівну посаду, а на конкретну роботу з певними функціональними обов’язками. Претендент на посаду може мати необхідну освіту і бути добрим фахівцем, але це ще не значить, що він буде умілим керівником. Єдино правильним критерієм оцінки керівника є ступінь виконання ним покладених на нього функцій.
Стиль, який зараз потрібен, - це конкретність, діловитість, послідовність, єдність слова і справи, вибір найефективніших засобів, ретельний облік думок людей, уміла координація дій всіх суспільних сил, творчий підхід, гнучкість, динамічність.
Керівник ВНЗ фізкультурно-спортивного напряму повинен бути цілеспрямованим, володіти тактом, врівноваженістю, самовладанням, а також моральними якостями - чесністю, правдивістю, справедливістю, порядністю, готовністю допомагати людям [2,3,6].
В даний час були розроблені методики визначення якостей керівника, які доцільно об’ єднати в декілька груп: компетентність; здібність до передбачення; моральність; діловитість; знання і використовування основ соціальної психології; організаторські здібності; здібність до самонавчання; педагогічні здібності.
Керівнику, як і будь-якій людині, можуть бути властиві і недоліки. Тому, на наш погляд, слід скоротити сукупність вимог до мінімуму, що забезпечує успішну управлінську діяльність.
Спираючись на наукові розробки в цій області, вважаємо за доцільне виділити як необхідні і достатні для ефективної управлінської роботи керівника, ділові, етично - психологічні і педагогічні якості.
Під діловими якостями будемо розуміти здатність і уміння керівника знайти найраціональн-іший підхід, методи і засоби для досягнення поставлених цілей, рішення виникаючих задач і проблем. Ділові якості керівника виявляються в умінні налагоджувати трудовий процес.
У процесі розвитку фізичної культури і спорту поняття «ділові якості» змінюються. Був час, коли високо цінувалася здатність особистим прикла-
дом, енергією, працездатністю, напористістю добиватися успіхів в роботі підлеглої організації [11]. В даний час від керівника потрібне перш за все уміння розумно використовувати можливості підлеглих, ухвалювати обґрунтовані і своєчасні рішення, творчість.
До ділових якостей з повною підставою можна віднести здатність керівника чітко встигати задовольняти потреби фізкультурної організації, вищестоящих організацій, відповідальність [4].
Керівнику фізкультурної організації не менше необхідні соціально - психологічні якості. До цієї групи ми віднесли розсудливість, справедливість, простоту і скромність. Самовладання при стресових ситуаціях. Керівник, що володіє цими якостями, легко входить в контакти з членами будь-якої фізкультурної організації. Він може створити сприятливий соціально - психологічний клімат, оскільки володіє здатністю співчуття, психологічним тактом, умінням розумно поступати в стресових ситуаціях і в стані невизначеності. Керівник, якому властиві названі якості, як правило, стає і неформальним лідером.
Керівник ВНЗ фізичної культури і спорту повинен володіти педагогічними здібностями, умінням накопичувати, передавати і реалізовувати свої знання в процесі навчання і виховання підлеглих. Педагогічні здібності керівник реалізовує в процесі управлінської діяльності [9,15].
Необхідність формування нового управлінського мислення, що базується на єдності слова і справи, невідкладному подоланні сили інерції, старих стереотипів мислення в управлінні всіма сферами суспільства, обумовлюється в першу чергу потребами здійснення глибоких якісних перетворень у галузі фізичної культури і спорту. Це зобов’язало працівників фізичної культури до аналізу всіх проблем і суперечностей не тоді, коли вони вже загрожують непередбачуваними наслідками, а своєчасно. У зв’язку з цим головна задача керівників — побачити і визначити напрями і способи формування нового управлінського мислення [1].
Частиною сучасного мислення керівника є втілення в життя принципу демократії. Його ділові і особисті контакти з підлеглими, прагнення до спілкування з ними — одна з важливих умов успішного управління фізкультурно-спортивним колективом [1].
Найважливішим елементом нового мислення є відповідальність. Відсутність відповідальності не можна компенсувати ні глибокими знаннями, ні оперативністю, ні гострим розумом, ніякими іншими властивостями особи. Відповідальність виявляється тільки в діяльності, тому керівник повинен відповідально відноситися до справи і виховувати це у підлеглих [7].
Важливою задачею у формуванні нового мислення є подолання індивідуалістичної свідомості у себе і у підлеглих. Могутнім засобом тут є закладений в першооснові нашого суспільства принцип різноманітності форм власності. Він створює базу
для високопродуктивної праці, сприяє формуванню якостей господаря. Ефективним засобом для досягнення цього є передача частини приватних управлінських повноважень підлеглим, що дозволяє підняти авторитет керівника і сформувати відчуття причетності підлеглих в рішенні задач колективу [8,9].
Необхідною вимогою нового мислення є потреба вчитися. Якщо керівник не підвищує свій професійний рівень, то через 2—3 роки він відстає від вимог часу. Тому самопідготовка керівників будь-якого рангу повинна бути постійною.
У формуванні нового управлінського мислення фізкультурного керівника особливе місце повинне зайняти сучасне уявлення про стиль роботи.
Демократизація управління передбачає такий характер взаємодії керівника і підлеглих, при якому робота проректорів, деканів, начальників відділів ВНЗ будується на основі свідомого виконання функцій, а не на адмініструванні. Керівникам слід уникати дій, що обмежують демократизацію управління — вимога беззастережного виконання завдання; некоректність поводження з підлеглими; надлишок регламентуючих розпоряджень; постійне коректування і узгодження рішень з вищестоящими організаціями, обмеження прав в ухваленні власних рішень. Слід відмовитися від розуміння управління як вольової дії керівника на підлеглих і розглядати цей процес в рівноправній взаємодії всіх працівників фізичної культури на основі рішення соціально значущих задач [14].
Як би виразно керівник не представляв мету, задачі і діяльність, а також програму їх досягнення, він не зможе добитися виконання цієї програми до тих пір, поки його підлеглі не побачили її в тому ж світлі. Вищестояще керівництво підтримає його тільки тоді, коли будуть представлені необхідні дії, що ведуть до конкретних результатів, а також були вказані необхідні ресурси для їх досягнення. Підлеглі стануть союзниками тільки тоді, коли зможуть зрозуміти вигоди пропонованої програми. Керівник повинен висловлювати свої думки чітко і ясно, уміти переконати інших прийняти свої ідеї як їх власні.
В представленні нововведень необхідно уникати сумнівів.
Для цього необхідно:
■ детально пояснити цілі і задачі, обмеження з боку вищестоящих організацій, трансформувати ці цілі відповідно до можливостей і умов роботи організації;
■ скласти програму дій або реальний план досягнення поставлених задач, де визначено конкретне завдання кожному підлеглому і забезпечення його засобами для виконання завдання. Кожний працівник повинен знати, за що відповідає він і його колеги;
■ координувати роботу всіх членів вашого колективу для досягнення головної мети діяльності;
■ розробити і упровадити систему оцінки роботи кожного співробітника, відзначати кра-
щих працівників і виправляти помилки інших фахівців;
■ дотримуватися принципу гласності, тримати в курсі справ кожного з своїх підлеглих і групи в цілому, своєчасно і об’єктивно представляти керівництву результати виконаної роботи [15].
Одним з сильнодіючих мотиваційних засобів успішної роботи є надання свободи вибору дій підлеглим. Якщо підлеглий діяв по власному методу і добився певного успіху, то він завойовує довір’я керівника і додатково придбаває упевненість в собі. При невдачі підлеглий більше проникає довір’ям до керівника і з великою повагою відноситиметься до того методу роботи, який він йому запропонував.
Більшість підлеглих прагне добитися визнання і певного соціального положення в своїй організації. Бажано постаратися їм це забезпечити. Прагнення до самовираження і визнання властиво практично будь-якій людині. Керівнику слід з’ясувати життєві устремління кожного з працівників і визнати їх законність. Пропонуючи ту або іншу програму розвитку фізкультурної організації, необхідно «зіграти» на мотивах і устремліннях підлеглих, і вони зрозуміють, що досягнення особистих цілей можливо тільки через рішення задач організації.
Перш ніж висловити свої думки і пропозиції, керівник повинен врахувати всі дрібниці, бути готовим до відповідей на будь-які питання. Ухилення від відповідей несе сумнів в правильності пропозицій, що вносяться.
Керівник не може бути високо кваліфікованим фахівцем з усіх питань. Так це від нього і не потрібне. Йому слід знайти фахівців серед своїх співробітників і довірити їм виконання відповідальних робіт. Коли вони відчують добру підготовленість керівника з висловлюваних питань, то вважатимуть його людиною, яку необхідно уважно вислухати. Для переконання підлеглих можна використовувати і приватні розмови. Невелика персональна розмова - добрий інструмент, щоб переконати підлеглого в корисності і необхідності виконання тієї або іншої роботи. Керівник, що уникає приватних розмов, не знаючий житейських турбот своїх підлеглих, настроює їх вороже проти себе, вбиває всяке бажання виконувати його вимоги і завдання. Разом з тим, часті або тривалі розмови, розмови з будь-якого приводу скоро призводять до того, що підлеглі не «чують» вказівок і розпоряджень керівника і не виконують їх.
Для того, щоб сформувати позитивну мотивацію на перспективу в роботі, слід дати загальну характеристику стану справ, а не з погляду недоліків в роботі кожного підлеглого. Не слід скупитися на позитивну оцінку зусиль більшості підлеглих. У багатьох випадках необхідно визнати і власні недоліки в роботі, але при цьому слід показати, що вже знайдений шлях до ліквідації положення, що створилося. Необхідно конкретно вказати, що є основною проблемою теперішнього стану і показати шляхи подолання ситуації, що створилася.
Раціонально це зробити таким чином. По-
казати послідовність роботи, передбачаючи можливі заперечення, приготувати відповіді на них. Відповіді слід готувати наперед, знаючи слабі місця пропонованої програми і особливості реакції підлеглих. Слід переконатися в тому, що підлеглий зрозумів завдання, ідею. Це можна визначити із заданих питань. Як тільки є підстава вважати, що підлеглий готовий до дії, слід негайно попросити його приступити до справи.
Ефективне творче зростання професійної майстерності в управлінні ВНЗ можливе лише в тому випадку, якщо разом з вивченням досягнень в області управління фізичною культурою і спортом і передового досвіду керівник розширюватиме і поглиблюватиме свої загальнотеоретичні знання. Методи управління можуть бути освоєні тільки в тому випадку, якщо аналізує управлінську діяльність у своєї організації колективно або самостійно. Такий підхід активізує діяльність керівника, сприяє закріпленню і поглибленню знань, розвитку творчого мислення [10].
Висновки:
1. Проблеми розвитку ВНЗ фізичної культури - це, перш за все проблеми якості управління.
2. Аналіз літератури по темі дослідження, дозволяє виділити два основні аспекти наукової і практичної проблеми управління в сфері фізичної культури і спорті. По-перше, прямолінійне запозичення зарубіжного досвіду, без урахування особливостей ситуації в Україні, не є результативним. По-друге, вкрай важливо повернутись до чітко і системно спланованих досліджень за напрямками організації якісного управління, які б надавали практичним працівникам центру і регіонів відповідні знання на кожному наступному етапі розвитку фізичної культури і спорту.
3. Ефективність управління значною мірою залежить від теоретичних знань, педагогічної і соціально-психологічної орієнтації керівників фізкультурно-спортивної організації, від правильного вибору характеру відносин в системі «керівник - підлеглі».
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем раціональної структури змісту праці і особи керівника вищого навчального закладу спортивного профілю.
Література
1. Березняк Є.С. Реалізація принципу демократизації в управлінській діяльності директора школи. - К., 1996. -280 с.
2. Бондарь В.И. Управленческая деятельность директора школы: дидактический аспект. - М., 1987. - 300 с.
3. Варига К.Я., Петров Ю.Н., Бемеловский В.Д. Педагогический менеджмент. - М., 1991. - 300 с.
4. Вескин В.Р Основы менеджмента. - М., 1996. - 320 с.
5. Вища освіта в Україні: Навч.посіб. / В.Г.Кремень, С.М.Ніколаєнко, М.Ф.Степко та інш. - К.: Знання, 2005. -327 с.
6. Волков И.Р.Личность руководителя и стиль управления. -М., 1992. - 320 с.
7. Каневец Т.М. Пути повышения эффективности труда руководителей физкультурных организаций // Совершенствование подготовки и повышение квалификации кадров:
Матер. конфер. - Таллин: 1982. - С.93-94.
8. Кирьянова Е.Н. Менеджмент в государственных структурах: принятие решений в ситуациях риска и неопределенности // Управление персоналом. - 1999. - №4. - С.34.
9. Кричевський Р. Л. Если вы - руководитель. - М.: Дело, 1996. - 320 с.
10. Купец Г., О’Доннелл С. Управление. Системный и ситуационный анализ управленческих функций. - М.: Прогресс, 1981. - - 320 с.
11. Мальков В.С. Профессиональные качества современного руководителя. - М.: Знание, 1987. - 68 с.
12. Мойсенюк Н.Є. Педагогіка. Навч. посібник, 2001. - 608 с.
13. Отаров А.М. Руководитель. - М.: Политиздат, 1984. - 254с.
14. Планнетт Л., Дейл Г. Выработка и принятие управленческих решений. - М.: Экономика, 1984. - 220 с.
15. Управление развитием школы /Под ред. Потальника М.М., Лазарева В.С. - М., 1995. - 164 с.
Надійшла до редакції 09.04.2007р.
ВПЛИВ ЗАНЯТЬ БОКСОМ НА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТІСНИХ ЯКОСТЕЙ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОЇ ОПІКИ
Хлєбцевич К.В., Єфіменко П. Б. Харківська державна академія фізичної культури
Анотація. В статті розглянуто питання щодо впливу занять боксом на корекцію процесу соціалізації дітей-сиріт 12-16 років. Вплив спорту на розвиток особистості дітей-сиріт багато в чому пов’язаний з організацією всього процесу навчання, виховання і тренування, та особливо з визначенням і реалізацією перспективних і етапних цілей, з оцінкою діяльності спортсмена на кожному відрізку його шляху.
Ключові слова: діти-сироти, бокс, соціальна адаптація. Аннотация. Хлебцевич Е.В., Ефименко П.Б. Влияние занятий боксом на формирование личности детей-си-рот и детей, лишенных родительской опеки. В статье рассмотрен вопрос, касающийся влияния занятий боксом на коррекцию процесса социализации детей-сирот 12-16 лет. Влияние спорта на развитие личности детей-сирот во многом связанно с организацией всего процесса обучения, воспитания, тренировки, с определением и реализацией перспективных и этапных целей, с оценкой деятельности спортсмена на каждом отрезку его пути.
Ключевые слова: дети-сироты, бокс, социальная адаптация.
Annotation. Khlebcevich K.V., Efimenko P.B. Influence of boxing on forming the personality of children-orphans. The question of the influence of boxing on correction of process of socialization of children-orphans of 12-16 years is considered in the article. Influence of sports on development of the person of children - orphans in many respects is connected with the organization of all process of training, education, training, with definition and realization perspective and этапных the purposes, with an estimation of activity of the sportsman on everyone to a piece of his way.
Keywords: children-orphans, boxing, social adaptation.
Вступ.
Над проблемою соціалізації дітей-сиріт працюють спеціалісти різних напрямків. В процесі розвитку і становлення особистості підлітка-сироти наряду з інтенсивною морфофункціональною перебудовою організму відбуваються зміни в психоемоційній сфері, що частіше всього відображається в неадекватності поведінкових реакцій на події, що
