CC BY
14
4. Завгородний В.П. Бухгалтерский учет в Украине.:Учеб. пособие для студентов вузов. - 5-е изд., доп. и перераб. - К.:Издательство А.С.К., 2003. - 847с.
5. Манилiч М.1., Миронюк О.В. Собiвартiсть продукцп: теоретичний аспект: - ПВНЗ «Буковинський уывер-ситет»: Черывц - 2005.-15с.
6. Eкономiка: навч. поабник [для загальноосвiтнiх навч. закладiв] / за ред. С.В. Степаненка. - 2-ге вид. [доп.]. - К. : KHEI, 2001. - 306 с.
7. Бутинець Ф.Ф. Теорiя бухгалтерського облiку: пщ-ручник для студенпв вузiв спецiальностi 7.050106 «Облк i аудит» / Вид. 2-е, доп. I перероб. - Житомир: Ж1Т1, 2000. - 640с.
8. Садовська 1.Б. Бухгалтерський облк [текст]: навч.поаб. / 1.Б. Садовська, Т.В. Божидарнк,
К.£. HaripcbKa, - К.: «Центр учбово''' лiтeрaтyри»l 2013. - 688c.
10. Лишиленко О.В. ФЫансовий облiк: Пiдрyчник. -2-ге вид., перероб. i доп., - Ки'в: Вид-во «Центр на-вчально''' лiтeрaтyри»| 2008. - 556с. - С. 359
11. Положення (стандарт) бухгалтерського облку 16 «Витрати» затверджене наказом Мiнicтeрcтвa фЬ нaнciв Укра'ни вiд 31.12.1999р. №318. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/z0027-00
12. Чернелевський Л.М., Слободян Н.Г., Михайлен-ко О.В. Анaлiз дiяльноcтi пiдприeмcтв та банювських установ: eкономiчний| фiнaнcово-iнвecтицiйний| cтрaтeгiчний: Пщручник. - 2-ге вид-ня, перероб. та доповн. - К.: «Хай-Тек Прес», 2014. - 640с. - С. 137.
01. ПОПРОЗМАН,
к.е.н., доцент Нацональний унверситет ф'зичного виховання i спорту Укра'/ни
Удосконалення системи взасмодм PÍBHÍB vправлiння пiдприcмством
У статт'1 проводиться досл'щження цлеспрямованого впливу i координування роботи bcíx п'щроз-дЫв, засноване на застосуванн досконалих методов менеджменту i нов'тшх досягнень науково-технчного прогресу. Розробляються i оцшюються альтернативн варанти майбутнх дй та засоби для 1х здйснення шляхом пор1вняльноi оц'1нки, обираеться оптимальний.
Ключовi слова: управл1ння п'1дприемством, управл'шська д'яльн'сть, система управлння, п'щ-приемство, об'ект управлння, персонал, планування д1яльност'1 п'щприемства, розпод^л прац\, ор-ганзацйна структура, функцИ' управлння.
А.И. ПОПРОЗМАН,
к.э.н., доцент Национальный университет физического воспитания и спорта Украины
Совершенствование системы взаимодействия уровней управления предприятием
В статье проводится исследование целенаправленного воздействия и координации работы всех подразделений, основанное на применении совершенных методов менеджмента и новейших достижений научно-технического прогресса. Разрабатываются и оцениваются альтернативные варианты будущих действий и средства для их осуществления путем сравнительной оценки, выбирается оптимальный.
Ключевые слова: управление предприятием, управленческая деятельность, система управления, предприятие, объект управления, персонал, планирование деятельности предприятия, разделение труда, организационная структура, функции управления.
O. POPROZMAN,
Candidate of Economic Sciences, Associate Professor
Improvement of the system of interaction between levels of enterprise management
The article deals with the purposeful impact and coordination of the work of all units, based on the application of advanced management methods and the latest advances in scientific and technological progress. The need to make a decision also occurs when there are several possible options from which to choose the optimal one. The choice of the appropriate solution is based on a system of criteria. It
© 01. ПОПРОЗМАН, 2018
Формування ринкових вщносин в УкраУж №2 (201)/2018 83
is this criterion in the planning process of the enterprise is an alternative choice. Alternative options for future actions and means for their implementation are being developed and evaluated through comparative assessment, the best one is chosen. The decision-making process includes a rational choice. At the same time, the criteria for rationality of these or other variants of the plan may be the means for analysis from various branches of knowledge: technical, legal, social, and economic.
Key words: enterprise management, management activity, management system, enterprise, object of management, personnel, planning of enterprise activity, division of labor, organizational structure, management functions.
Постановка проблеми. Соц1альний змют процесу управл1ння вкпючае в себе: формування розвитку копективу на баз1 соцюлопчних дослг джень формально! I неформально! його структу-ри; соц1апьне регупювання I нормування; соц1аль-не стимупювання (копективне й Ыдивщуальне) I пщвищення ефективност1 комун1кац1й; створення оптимального психолопчного ктмату в колекти-в1 оптим1зац1ю взаемовщносин кер1вника I п1дле-глих, сп1вв1дношення формального I неформального лщерства; гуман1зац1ю прац1 профес1йний в1дб1р I комплектування малих груп; визначен-ня послщовност1 людських I людино-машинних операц1й на вс1х етапах процесу управл1ння.
Анал'1з досл'!джень та публiкацiй з проблеми. Проблематиц1 управл1нських процес1в у д1яльност1 п1дприемств ус1х форм власност1 при-свячен1 прац1 таких видатних вчених економют1в, науковц1в Укра!ни, як Ганущак - 6ф1менко Л. М., Ареф'ева О. В., Махсма М. Б, Щербак В. Г. Гера-симчук Н. А., Прокопенко Н. С. Харчук Т. В., Румик О. О., Яценко I. О., Луц1й О. П. та ¡ншк
Метою статл е досл1дження механ1зм1в та методики оптим1зацм системи взаемодм управл1н-ських р1вн1в у процес1 функц1онування пщпри-емств для п1двищення ефективност1 !х роботи.
Виклад основного матерiалу. Процес управ-л1ння у вс1х аспектах зд1йснюеться шляхом при-йняття I реал1зацм в1дпов1дних управл1нських р1шень кер1вниками р1зних р1вн1в управл1ння. Пра-вове регулювання управл1нсько! д1яльност1: регу-лювання компетенцм орган1в управл1ння (п1д ком-петенц1ею розум1еться закр1плена за органом управл1ння сфера д1яльност1 у межах яко! в1н са-мост1йно приймае р1шення); забезпечення дотри-мання компетенцм I неприпустимють обмежен-ня прав низових орган1зац1й; 1нформован1сть про склад конкретних р1шень, як1 зобов'язан1 прийма-ти посадов! особи; встановлення прав I вщповг дальност1 (у тому числ1 адм1н1стративно дисциплг нарно!, матер1ально!, морально!, крим1нально!).
Досл1дження показали, що найбтьш доцть-ною е трьохр1внева система управл1ння з ктькю-тю пщлеглих у одного менеджера (кер1вника) не бтьш 5-6. Водночас, чим вище р1вень 1ерархм, тим б1льше в структур! робочого часу менеджера повинно придтятися стратепчним, перспектив-ним питанням. На нижчому р1вн1 навпаки, менеджер повинний займатися бтьше оперативними завданнями [1, 3].
Управл1ння виробництвом складаеться з мно-жини етап1в, тобто мае визначену технолог1ю. Тех-нолог1я управл1ння - це сукупнють формал1зова-них I неформал1зованих послщовно I паралельно застосованих прийом1в управл1нсько! д1яльност1.
Зм1ст управл1нсько! д1яльност1 складаеться з процес1в управл1ння: працею основного I допо-м1жного персоналу пщприемства; рухом I запасами предмет1в прац1 тобто матер1альними потоками (ресурсами); будинками, спорудами, устаткуван-ням пщприемства, тобто знаряддями I засобами пращ процесами виробництва вироб1в та послуг, обслуговування основного I допом1жного виробництва; економ1чними зв'язками I вщносинами [2, 4].
Сполучною ланкою м1ж зазначеними елемен-тами об'екта управл1ння е праця в рамках визна-чено! виробничо! кооперац1! Отже, процес управ-л1ння п1дприемством - це, насамперед, соц1альна функц1я, а управл1ння виробництвом - це, голо-вним чином, управл1ння людьми.
Д1яльн1сть кер1вника виробництва за своею тех-нолопею д1литься на три основних цикли, в рамках яких виконуються р1зн1 операцм I процедури:
1) Ыформац1йний - (пошук, зб1р, передача, об-робка, збереження науково - техычно!, еконо-м1чно! обл1ково! й Ышо! 1нформац1! Цим займа-ються переважно техн1чн1 виконавц1 I фах1вц1);
2) лопко - 1нтелектуальний - формування I прийняття управл1нських р1шень - (досл1дження, науково-техн1чн1 й 1нш1 розробки, технко-еко-ном1чн1 розрахунки, прогнози, формування рг шень з економ1чних, орган1зац1йних, соц1альних
I 1нших питань. Тут зайнят1 в основному фах1вц1 I кер1вники п1дприемств I орган1зац1й);
3) орган1зац1йний - орган1зац1йний вплив на об'ект управл1ння для реал1зацп р1шення - (до-б1р I розстановка кадр1в, 1нструктаж, доведення завдань до виконавц1в, оперативне планування, орган1зац1я трудових процес1в персоналу, дис-петчеризац1я, координац1я, контроль виконання. Тут зайнят1 переважно л1н1йн1 кер1вники).
На вход1 1нформац1йного циклу приймають-ся три види Ыформацп: зовн1шня; внутр1шня, вщ об'екта управл1ння; вх1дна в ход1 орган1зац1йного впливу на об'ект управл1ння формуеться множина поток1в Ыформацп м1ж окремими ланками управ-ляючо! системи. На виход1 1нформац1йного циклу I на вход1 до лог1ко - Ытелектуального циклу знахо-диться належним способом оброблена Ыформа-ц1я, необхщна кер1внику для п1дготовки I прийнят-тя в1дпов1дного управл1нського р1шення. На виход1 лог1ко-1нтелектуального циклу приймаються усн1 або письмов1 р1шення, розпорядження, накази, вказ1вки й 1нша директивна Ыформац1я.
На виход1 орган1зац1йного циклу зд1йснюють-ся функцм оргаызацм виробництва, як1 виконують кер1вники за допомогою вщповщно! системи ме-тод1в управл1ння.
Технолопя роботи орган1затора виробництва мае однаковий циклнний характер незалежно в1д р1вня управляючо! системи На будь-якому р1вн1 управл1ння виконуються вс1 три цикли процедур. Вони сполучаються один з одним по р1внях, тобто на р1вн1 кер1вництва п1дприемством у числ1 ор-ган1зац1йних операц1й зд1йснюються постановка завдань, передача директивно! Ыформацм I вка-з1вок кер1вникам нижчого р1вня, як1 у свою чергу, прийнявши й обробивши директивну, планову й Ышу 1нформац1ю, приймають р1шення, оргаызу-ють !х виконання I зд1йснюють той же процес сто-совно наступного р1вня [3, 5].
Розходження у виконанн1 операц1й I процедур ви-являеться лише в ступен1 розпод1лу прац1. Напри-клад, кер1вник нижчого р1вня управл1ння сам вико-нуе вс1 три цикли процедур; у начальника великого пщроздту значну частку у витратах робочого часу займають лопко - Ытелектуальы та орган1зац1й-н1 процедури; директор I його заступники для виконання Ыформац1йних процедур також мають спе-ц1альний функц1ональний апарат (вщдти I служби).
Кер1вник витрачае св1й робочий час на вс1 три основы цикли управл1нських роб1т. Сп1ввщно-
шення цих витрат, зрозyмiло, pi3He i залежить в основному вщ посади i посадових Ыструк^й (на-приклад, у начальника вiддiлy в бюджет робочого часу до 60% займае органiзаторська робота, а у директора пщприемства до 60% робочого часу займають процедури прийняття ршень).
Отже, профeсiйний оргаызатор повинний воло-дiти тeхнологieю роботи з усною i документальною Ыформа^ею, пщготовки i прийняття yправлiнських р0ень i оргаызаторсько!' роботи (органiзацiйною технолопею). Нeобхiдно також, щоб кeрiвники пщприемства вмти проектувати органiзацiйнy тех-нологiю, тобто порядок i схему виконання тих або Ыших процедур процесу управлЫня.
Процес yправлiння заснований на таких видах розподту працк
1. Фyнкцiональний розподiл прац передба-чае чiткий розподiл функфй yправлiння мiж пра-цiвниками управлЫського апарату, закрiплeння фyнкцiональних обов'язкiв за допомогою спецг альних органiзацiйно-правових докумен^в, по-ложень про вiддiли, посадових Ыструщй.
2. Профeсiйний i квалiфiкацiйний розподiл -визначення необхщно!' ктькост працiвникiв усе-рeдинi кожно! функцм' за фахом i посадами, за рiвнeм складностi робiт. За посадовими озна-ками працiвники апарата управлЫня виробництвом пiдроздiляються на дектька катeгорiй: ке-рiвники (пiдприeмств, оргаыза^й, пiдроздiлiв), головнi фахiвцi; фахiвцi (з планування, технологи виробництва, проектування, маркетингу.); тех-ычы виконавцi [1, 8].
3. Опера^йно - технолопчний розподiл працi в процeсi управлЫня е визначеною трудовою коо-пера^ею в yправлiнськомy апаратi.
4. Вертикальний розподiл працi. При вертикальному розпод^ структура оргаызацм' скпадаеться з рiвнiв повноважень, розташованих в ieрархiч-ному порядку: ВР - верхый рiвeнь (вищi кeрiвни-ки пщприемства I рiвня yправлiння); СР - серед-нiй рiвeнь (кeрiвники функцюнальних i виробничих пiдроздiлiв II рiвня yправлiння); НР - нижнiй рiвeнь (начальники вiддiлiв - III рiвeнь yправлiння). По-вноваження розподiляються мж кeрiвниками, якi займають визначeнi посади в даый оргаызацм'.
5. Горизонтальний розподт працi. Схема горизонтального розподту прац вiдображаe три функцм' управлЫня: виробництво, тeхнiчнe об-слуговування i матeрiально-тeхнiчнe постачан-ня. У реальних умовах '¿х може бути значно бтьше.
Кожна з фунщй подана вiдповiдним пiдроздiлом iз визначеним числом працiвникiв рiзноí квалiфiкацN.
Щоб вирiшити задачу щодо оргаызацм управ-лiння, необxiдно побудувати систему. Система, мiж елементами яко' встановленi зв'язки, що за-безпечують |'х взаемодш, спрямованi на досяг-нення визначених цтей, е органiзованою.
Структура, що вщображае склад i пщпорядко-ванють рiзниx елементiв, ланок i щаблiв управ-лiння, функцiонуючиx для досягнення визначено' цiлi, називаеться органiзацiйною. В основi фор-мування структури управлЫня лежить видтен-ня функцiй управлЫня, необxiдниx для оргаызацм нормально' дiяльностi пiдпри8мства. Таким чином, суттю оргаызацм системи управлiння е ор-ганiчний зв'язок функцiй i структури управлЫня.
Органiзацiйна структура формуеться, виxодячи iз складу, змiсту i трудомюткосл виконання загальниx i спецiальниx фунщй управлiння. Об'ективний xа-рактер и побудови визначаеться принципом пер-винностi функцiй i вторинностi органу управлЫня, тобто створення i видiлення фунщй передуе фор-муванню органу або ланки управлЫня.
Органiзацiйна структура управлЫня мае тра-мiдальний xарактер, тобто мютить декiлька рiв-нiв управлЫня (i8рарxiчниx рiвнiв), що вiдповiда8 принципам системно''' побудови оргаызацм Система управлЫня кожного рiвня е об'ектом управ-лiння для бiльш високого рiвня [6,7].
l8рарxiчна побудова апарата управлЫня тiсно пов'язана з централiзацieю i децентралiзацi8ю управлiння i проблемою делегування повнова-жень. Централiзацiя управлЫня - це зосеред-ження органiзацiйниx i розпорядницькиx функ-цiй на верxнix рiвняx управлiння i виконавчиx - на нижнix. Централiзацiя дозволяе зменшити кть-кiсть i масштаби помилковиx рiшень, застосо-ваниx менш досвiдченими керiвниками нижнix рiвнiв, бтьш продуктивно i легко використову-вати досвщ i знання персоналу верxнього рiвня управлiння тощо. У той же час, головний недолк централiзацií - зниження гнучкостi i оператив-ностi роботи апарата управлiння.
Децентралiзацiя управлiння зменшуе обсяг Ы-формацм, яка надxодить i перероблюеться на верx-нix рiвняx, що е позитивним чинником. Недолiк -утруднена координа^я, регулювання i контроль проце^в управлiння. Чим вище ступiнь централг зацГ'' управлiння, тим менше делегуеться повнова-жень i вiдповiдальностi на нижый рiвень, i навпаки,
чим нижче централiзацiя, тим бiльше делегуеться повноважень i вiдповiдальностi на нижчий рiвень.
Ступiнь централiзацií функцiй управлЫня i сту-пiнь делегування повноважень i вщповщальнос-тi прямо впливають на ктькють ланок управлiння \, отже, на i8рарxiю структури управлiння. Орга-нiзацiйнi структури управлiння реальниx пщпри-емств рiзноманiтнi однак у сxемаx íx побудови можна простежити визначен закономiрностi, що базуються на основниx принципаx: лiнiйне i функцюнальне управлiння, делегування повноважень i централiзацiя, норми керованостi.
Органiзацiйна структура будь-якого пщпри-емства повинна плануватися ктькюно вимг рюваними (обсяг роботи пщприемства, число й обсяг роб^ його пiдроздiлiв, кiлькiсть i квалiфi-кацiйний склад персоналу в кожному пщроздо) i якiсними (формулювання принцитв оргаыза-ц^но'[ полiтики, обгрунтування сxеми оргаызацм i управлiння, формулювання функ^й кожно' ланки, визначення функцiональниx зв'язкiв, розпо-дiл повноважень i вiдповiдальностi визначення лiнiй пiдпорядкування та iнформацiйниx потокiв.) параметрами [2, 5].
Оргаызацш виробництва i процес управлЫня необxiдно розглядати як два нерозривниx еле-менти системи управлiння. Оргаызац^на структура повинна забезпечити нормальний ефективний процес управлЫня виробництвом, яке скпадаеть-ся з об'екта i суб'екта. Вiдповiдно розрiзняють ор-гаызац^ну структуру об'екта управлiння (кiлькiсть, розмiр, розташування i спецiалiзацiя виробни-чиx пiдроздiлiв) i органiзацiйну структуру суб'екта управлЫня або апарата управлiння пщприемства (ктькють, функцм розташування i пщпорядкова-нiсть управлiнськиx ланок). Жодна з циx пщсис-тем не функцюнуе окремо, разом вони складають сxему оргаызац^но!' структури пiдприeмства.
Структуризацiя системи управлЫня мае на-ступнi можливостк 1. Створення новиx пщроздг лiв управлiння, орieнтованиx на досягнення визначено''' цо або вирiшення конкретно''' проблеми. 2. Проведення порiвняльного аналiзу рiзниx ва-рiантiв оргаызацп управлЫня для комплексниx проблем i вибiр найбiльш адекватного. 3. Упо-рядкування i уявлення у формалiзованому видi функцiональниx i iнформацiйниx взаeмозв'язкiв i взаeмодiй у процесаx прийняття рiшень. 4. Ви-бiр органiзацiйниx форм управлЫня, якi забезпе-чують достатню ефективнють íx функцiонування.
Етапами розробки орган1зац1йно! структури п1дприемства е: 1. Анал1з портфеля замовлень, ринково! стратеги ф1рми. 2. Прогнозування об-сяг1в виробництва, ц1н I прибутку п1дприемства. 3. Розрахунок максимально припустимих витрат на управл1ння. 4. Побудова дерева цтей пщприемства. 5. Формування орган1зац1йно! структури пщприемства I структури и функц1ональних п1дрозд1л1в за проблемно-цтьовим модулем. 6. Дотримання принцип1в рацюнально! оргаыза-цп виробничих процес1в. 7. Розробка (уточнення), узгодження I затвердження положень про функ-ц1ональн1 пщроздти I посадов! Ыструкцп [4, 6].
Основы принципи формування проблемно-цг льово! орган1зац1йно! структури п1дприемства: 1. Цтьовий п1дх1д, тобто формування орган1зац1йно! структури на основ! дерева цтей пщприемства. 2. Визначення головних функцюнальних блок1в управл1ння у в1дпов1дност1 з1 стратег1чними ц1лями п1дприемства (1-й р1вень дерева ц1лей). 3. Ор1ен-тац1я на проблеми, тобто формування вщдт1в для вир1шення конкретно! проблеми або виконання конкретних функц1й у цтому по п1дприемству (2-й р1вень дерева ц1лей). 4. Ор1ентац1я на конкрет-н1 ринки при побудов1 структур в1дд1л1в по окремих ринках (3-й р1вень дерева ц1лей). 5. Забезпечен-ня координацм вир1шення проблем при досягненн конкурентоздатност1 товару (по горизонтали
Висновок
Сформован! орган1зац1йн1 структури управл1ння п1дприемств вимагають обгрунтованого I комплексного пщходу до побудови таких структур, як1 б вщповщали вимогам ринково! економ1ки. Ви-моги, запропонован до орган1зац1йно! структури пщприемства: а) ктькють елемент1в структури (вщдти, служби) повинна бути мУмальною, але достатньою для ефективного функцюнуван-ня системи; б) комункацп м1ж елементами системи, а також системи з навколишым серед-овищем повинн1 бути ч1ткими, яюсть Ыформацп повинна бути високою; в) виробничий процес ви-готовлення продукцм як результат функцюнуван-ня структури управл1ння повинний максимально в1дпов1дати вимогам пропорц1йност1, безперерв-ност1 I ритм1чност1; г) структура повинна бути мо-б1льною, здатною адаптуватися до зм1н I пере-будовуватися на вир1шення нових задач. Таким вимогам в сучасних умовах може задовольняти проблемно-цтьова орган1зац1йна структура.
Список використаних джерел
1. Ареф'ева О.В. Eкономiка пщприемства: навч. по-сiбник [для студ. вищих навч. закл.] / О.В. Ареф'ева, В.Г. Сахаев, О.В. Ареф'ев, М.Б. Махсма, O.I. Попро-зман; £вропейський ун-т. - К.: Видавництво £вро-пейського yнiвeрситeтy, 2005. - 238 с.
2. Ганущак - £фiмeнко Л. М., Щербак В. Г. Розвиток ЫновацмноЧнвестицмно! полiтики стьських рeгiонiв / Л. М. Ганущак - £фiмeнко, В. Г. Щербак // Вiсник Ки'вського нацiонального уыверситету тeхнологiй та дизайну. - 2016. - № 6. - С. 99 - 105
3. Ганyщак-£фiмeнко Л. М. Моделювання органЬ зацп взаемодп yчасникiв процесу yправлiння Ынова-цiйним розвитком пiдприeмства / Актуальн проблеми eкономiки № 1((115)),, 2011 С 90 - 100.
4. Герасимчук Н. А. Ефективнють заходiв ресурсоз-береження у виробничо - господарсьюй дiяльностi пiдприeмства / Н. А. Герасимчук // Таврмський дер-жавний агротeхнологiчний yнiвeрситeт зб. наук. праць. Сeрiя: Eкономiчнi науки. - Мелггополь: Люкс, 2013. -№ 2 (6). - С. 99 - 108.
5. Прокопенко Н. С. Аспекти управлЫня Ынова-цмною дiяльнiстю пiдприeмства / Н. С. Прокопенко, О. I. Попрозман // Формування ринкових вщносин в Укра'У. - 2011. - № 12 (127). - С. 98 - 101.
6. Харчук Т.В. Характеристика eкономiчноï спйкос-^ пщприемства та ïï елемен™ / Харчук Т.В. // ВЬ сник економки транспорту i промисловостi. - 2011-№34. - С.332-335.
7. Харчук Т. В. Складовi yправлiння конкурентоспро-можнiстю у систeмi eкономiчного управлЫня пiдпри-емством / Т. В. Харчук // Вiсник eкономiки транспорту i промисловосп. - 2013. - Вип. 44. - С. 245-251.
8. Щербак В. Г. Розробка модeлi мониторингу попи-ту та пропозицп на ринку Ытелектуально!' працi / Еко-номiка: проблеми теори та практики. Зб. наук. пр. Вип. 252. Днтропетровськ: ДНУ, 2010. С. 825 - 831
References
1. Aref'eva O.V. Business Economics: Teach. manual [for studio. higher educators shut off] / o.v. Aref'eva, VG Sakhayev, O.V. Arefiev, MB Mahmasa, OI Posprozman; European Univ. -K.: Publishing House of European University, 2005. - 238 c.
2. Hanuschak - Yefimenko L. M., Shcherbak V. G. Development of Innovation and Investment Policy of Rural Regions / L. M. Ganuschak - Yefimenko, V. G. Shcherbak // Bulletin of the Kiev National University of Technology and Design. - 2016. - No. 6. - P. 99 - 105
3. Hanuschak-Yefimenko LM Modeling of the organization of interaction of participants in the
process of management of innovative development of the enterprise / Actual problems of the economy № 1 ((115)) ,, 2011 C 90 - 100.
4. Gerasimchuk N.A. Efficiency of resources conservation measures in the production and economic activity of the enterprise / N. A. Gerasimchuk // Tavriysky State Agrotechnological University. sciences works. Series: Economic Sciences. - Melitopol: Suite, 2013. - No. 2 (6). - P. 99 - 108.
5. Prokopenko N. S. Aspects of management of innovative activity of the enterprise / N. S. Prokopenko, O. I. Poproshman // Formation of market relations in Ukraine. - 2011. - No. 12 (127). - P. 98 - 101.
6. Kharchuk T.V. Characteristics of economic stability of the enterprise and its elements / Kharchuk T.V. // Bulletin of the Economy of Transport and Industry. -2011. № 34. - p.332-335.
7. Kharchuk T., Component Management of Competitiveness in the System of Economic Management of the Enterprise / T.V. Kharchuk // Bulletin of the Economy of Transport and Industry. -2013. - Issue 44. - pp. 245-251.
8. Shcherbak V.G. Development of a model for monitoring demand and supply in the market of intellectual labor / Economics: problems of theory and practice. Zb sciences np. Bun. 252. Dnipropetrovsk: DNU, 2010. p. 825 - 831
УДК 338.48-44(1-22):338.487:334.722:339.138-044.247
Л.Ю. ЧОБАЛЬ,
к.е.н., доцент кафедри менеджменту туристичного та готельно-ресторанного б\знесу
Ужгородського торговельно-економ'чного ¡нституту Кивського национального торговельно-економ'нного ун\верситету
Формування штегрованих маркетингових комушкацш пщприемництва в сферi сшьського аграрного туризму
У статт'1 дано визначення сутност поняття «маркетинговi комуыкаци». Видтено ¡нструменти маркетингових комункацй, зокрема так основн'1 елементи, як: реклама; стимулювання збуту, паблк рилейшнз (зв'язки з громадськстю); прямий маркетинг. Сформульовано завдання в сльсько-му аграрному туризмi, що висвтлюють сутн1сть реклами. Наведенi заходи щодо стимулювання споживач'1в послуг суб'ект'1в п'1дприемництва. Визначено, що паблк рилейшнз сприяе створенню позитивного ¡мщжу суб'екта туристичного пдприемництва. Видлено три основн'1 форми прямого маркетингу в сльському аграрному туризмi. Окреслено етапи комплексу ¡нтегрованих маркетингових комункацй суб'ект'1в пщприемництва сфери сльського аграрного туризму.
Ключовi слова: маркетинговi комуыкаци, сльський аграрний туризм, реклама, стимулювання збуту, паблк рилейшнз, прямий маркетинг, стратегя, ефективнсть.
Л.Ю. ЧОБАЛЬ,
к.э.н., доцент кафедры менеджмента туристического и гостинично-ресторанного бизнеса
Ужгородского торгово-экономического института Киевского национального торгово-экономического университета
Формирование интегрированных маркетинговых коммуникаций предпринимательства в сфере сельского
аграрного туризма
В статье дано определение сущности понятия «маркетинговые коммуникации». Выделены инструменты маркетинговых коммуникаций, включая такие основные элементы как: реклама; стимулирование сбыта; паблик рилейшнз (связи с общественностью); прямой маркетинг. Сформулированы задачи в сельском аграрном туризме, освещающие сущность рекламы. Приведены меры по стимулированию потребителей услуг субъектов предпринимательства. Определено, что паблик рилейшнз способствует созданию положительного имиджа субъекта туристического предпринимательства. Выделены три основные формы прямого маркетинга в сельском аграрном туризме. Определены этапы комплекса интегрированных маркетинговых коммуникаций субъектов предпринимательства сферы сельского аграрного туризма.
Ключевые слова: маркетинговые коммуникации, сельский аграрный туризм, реклама, стимулирование сбыта, паблик рилейшнз, прямой маркетинг, стратегия, эффективность.
BB Фopмyвaння pинкoвиx вiднocин в yKpaÏrn №2 (201)/2018
© Л.Ю. ЧОБАЛЬ, 2Ü18
