CC BY
569
Для покращення якості крупи слід ретельніше очищати зерно, що зменшить кількість сміттєвої домішки у відповідність вимогам стандарту.
Список використаних джерел
1. Лихочвор В. В. Рослинництво: навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 816 с.
2. Степанова В.Н. Растениеводство. Изд. 3-е / В.Н. Степанова, В.И. Лукьянюка. — М.: Колос, 1970. — 488 с.
3. Казаков Е.Д. Биохимия зерна и хлебопродуктов (3-е переработаное и дополненное издание) / Е.Д. Казаков, Г.П. Каприленко // Зерновое хозяйство. — СПб.: ГИОРД, 2005. — 512 с.
4. Мерко І. Т. Наукові основи технології зберігання і переробки зерна / І. Т. Мерко,
B. А. Моргун. — Одеса, 2001. — 207 с.
5. Соколова А. Я. Технологическое оборудование предприятий по хранению и переработке зерна / Перераб. и доп. под ред. д.т.н., проф. А. Я. Соколова. — М.: Колос, 1984. — 445 с.
6. Крошко Г. Д. Правила організації і ведення технологічного процесу на круп’яних заводах / Г.Д. Крошко, В.І. Левченко, Л.Д. Щабельська. — К.: ВІПОЛ, 1998. — 164 с.
7. Каминский В.Д. Производство крупы / В.Д. Каминский, Н.В. Остапчук. — К.: Урожай, 1992. — 61 с.
8. Остапчук М.В. Системні методи визначення характеристик зернових мас / М.В. Остапчук, Г.М. Станкевич, Г.А. Гончарук // Хранение и переработка зерна. — 2005. — № 11. —
C. 31-34.
9. Данильчук П.В. Оценка качества зерна в хозяйствах и на хлебоприемных предприятиях: справ. / П.В. Данильчук, Л.Р. Торжинская. — К.: Урожай, 1990. — 174 с.
За результатами исследований геометрических показателей зерна, его качества, технологических свойств, расчета выхода крупы и ее качества установлена технологическая пригодность зерна кукурузы сорта ДКС 4685 X 1390 для производства крупы.
Technological productability of the corn variety DHS 4685 X1390 for groats production is established with regard to the research results on geometrical characteristics of the grains, their quality, technological properties, yield calculation of groats and their quality.
УДК : 614.8:65.051.3
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ОЦІНКИ ПРОФЕСІЙНИХ РИЗИКІВ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ
А. П. БЕРЕЗОВСЬКИЙ, кандидат сільськогосподарських наук Е. В. ПРОКОПЕНКО, кандидат сільськогосподарських наук
Проаналізовано переваги і недоліки, а також шляхи удосконалення емпіричних способів (якісні і кількісні методи) оцінки професійних ризиків на робочому місці.
Поліпшення управління виробництвом на рівні організацій в ринкових умовах передбачає ефективну діяльність відповідних керівних систем, які функціонують у своїх сферах відповідальності. Сучасний підхід до організації роботи у сфері охорони
праці передбачає створення відповідної системи управління (СУОП). Методологічною основою функціонування такої системи повинна бути оцінка управління професійними ризиками. Відповідно до статті 13 Закону України “Про охорону праці” [1], “...роботодавець зобов’язаний: розробляти та впроваджувати заходи, що забезпечують ідентифікацію ризиків, оцінку професійних ризиків, підготовку та впровадження заходів щодо зниження професійних ризиків, аналіз їх ефективності” [2].Для цього роботодавець повинен мати надійні і обґрунтовані способи визначення рівня професійних ризиків на кожному робочому місці, а також мати можливість їх аналізувати і, відповідно, керувати ними.
У країнах Європейського Союзу правовою основою оцінки професійних ризиків є Директива на впровадження заходів щодо підтримки вдосконалень у сфері охорони здоров’я та безпеки праці [3]. Відповідно до цього, оцінка ризиків - це ретельне вивченням чинників, які за певного виду діяльності можуть заподіяти шкоду людям, з тією метою, щоб можна було оцінити ступінь достатності уже прийнятих рішень або запроваджувати додаткові запобіжні заходи виникнення травматизму.
Методика досліджень. Теоретичною та методологічною базою дослідження стали основні методики оцінки професійних ризиків, правова і законодавча бази України з охорони праці, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених. Для вирішення теоретичних питань використано системний аналіз, застосовано синергетичний підхід, метод наукової абстракції. Прикладні аспекти вивчення предмету здійснювали через низку методів теоретичного рівня (спостереження, аналіз та синтез і логічний метод).
Результати досліджень. Досвід функціонування СУОП дозволяє аналізувати методичні і процедурні засоби, які використовуються у її межах з точки зору їх наукової обґрунтованості і достовірності. Використовувані методики оцінки професійних ризиків головним чином є емпіричними способами оцінювання. їх застосування орієнтоване на висококваліфікованих фахівців, які за рахунок свого рівня кваліфікації здатні компенсувати методологічні недоліки. Проте за масового впровадження концепції професійних ризиків у дотриманні безпеки праці цього недостатньо. Законодавчо визначене тлумачення терміну “професійний ризик” - це величина ймовірності порушення (ушкодження) здоров’я з урахуванням тяжкості наслідків залежно від впливу чинників виробничого середовища і трудового процесу [2].
За аналогією з іншими видами діяльності оцінка професійних ризиків може здійснюватися якісними і кількісними методами. При цьому якісні методи оцінки ризику використовуються для виявлення й ідентифікації існуючих причин і видів ризиків, а кількісні - для оцінки частоти або ймовірності визначених істотних наслідків, що виникли в результаті цих ризиків. Звісно, кількісні методи оцінки більш трудомісткі, і їх використання, як правило, пов’язане з використанням фахівців різних галузей. Проте, вони мають і ряд переваг:
- по-перше, тільки кількісно виражені ризики або їх компоненти можна порівняти між собою;
- по-друге, оцінка є відтворювальною, тобто, розрахунки можна продублювати;
- по-третє, результати, отримані шляхом розрахунків є більш об’ єктивними, порівняно з якісним показниками.
Кількісні методи оцінки ризику. Кількісні методи оцінки ризику можуть бути прямими і непрямими.
Прямі методи оцінки ризику передбачають визначення потенційних небезпек, експертні оцінки ймовірностей їх прояву за різних причин і ступеня тяжкості наслідків реалізації кожного варіанта.
Непрямі методи оцінки ризиків не передбачають безпосереднього встановлення й ідентифікації небезпеки на робочому місці та під час виконання виробничих операцій.
Підходи до оцінки ризиків. Виходячи з визначення поняття “професійний ризик” можливі ймовірнісні й евристичні підходи до оцінки ризиків.
Ймовірнісні підходи можна віднести до прямих методів, основою яких є ідентифікація потенційних небезпек, оцінка ймовірності реалізації кожної небезпеки і вірогідної тяжкості наслідків їх реалізації. Такі розрахунки необхідно здійснювати по кожній визначеній небезпеці на кожному робочому місці і вони потребують досить кропіткого і детального аналізу з використанням відповідних математичних засобів і програмного забезпечення. їх використання для цілей СУОП є досить трудомістким, так як розрахунки необхідно здійснювати на основі багатоваріантних диференціальних моделей.
Евристичні підходи до оцінки ризиків реалізуються через якісну оцінку та індексними методами, і їх можна віднести до непрямих методів. Вони, на відміну від попереднього підходу, дозволяють оцінювати ризики з мінімумом розрахунків, досить швидко і просто, проте їх достовірність залежить від правильності суб’єктивної оцінки різних факторів та інтерпретації результатів.
У більшості випадків в основі цих методів лежать так звані “матриці ризику”, де досліджувані параметри встановлюються за системою балів або пунктів.
Нами були вивчені методи оцінки ризиків на прикладі економічних організацій, які використовують СУОП відповідно з наказом Держгірпромнагляду від 22.02.2008 р. (№35) [4], а також іншими організаціями, що її використовують і здійснюють консалтингову та сертифікаційну діяльність із забезпечення впровадження цього стандарту. Для цілей СУОП важливим є аналіз ризиків швидкими темпами, тому складність процедури оцінки також є важливим показником.
Методи оцінки професійних ризиків. Як показує аналіз, залежно від подання сутності інтегрованого показника професійного ризику способи оцінки можна розділити на наступні групи:
1. Інтегрований показник професійного ризику є функцією ймовірнісних значень певних аргументів;
2. Інтегрований показник професійного ризику відображається в якості продукту (або системи);
3. Інтегрований показник професійного ризику є математичною моделлю для підсумовування деяких показників.
Будь-який механізм оцінювання повинен передбачати встановлення загальної номенклатури, структуру і зміст показників, що потребують оцінки. Узагальнюючі показники, що характеризують професійні ризики на робочих місцях, повинні будуватися на основі вихідних, елементарних показників (параметрів), нерозривно об’єднаних в одну множину. Такі показники повинні бути пов’язані з особливостями конкретного виробництва, технології, діючої системи менеджменту, реальних умов праці, суб’єктивними характеристиками працівників.
Фактори ризику. Оскільки природа ризиків досить різноманітна і виникають вони як від засобів праці (знарядь, матеріалів, речовин), так і від характеру виробничих
процесів та інших об’єктивних і суб’єктивних чинників, тому їх ідентифікація може базуватися на основі аналізу:
- виду діяльності;
- характеристики робочого місця;
- виробничих умов (умови праці, безпечність устаткування, організації виробничого процесу тощо);
- процесу праці (відповідність процедур закладеним принципам запобігання виникнення додаткових ризиків);
- соціально-психологічних чинників, що викликають стрес на робочому місці;
- складності та організації праці (режим праці і відпочинку працівників тощо);
- статистичних даних про нещасні випадки, що сталися на виробництві, і зареєстровані професійні захворювання;
- особистих характеристик працівника.
Визначені показники необхідно співставити з базовими (розрахунковими), регламентованими нормативно-правовими актами, функціонуючими в державній СУОП, місцевими НПА, функціонуючими в системах управління якістю або інших обґрунтованих типологіях.
Види показників. Усі показники можуть бути використані в абсолютному і відносному вигляді та, відповідно, вимірюватися в метричних одиницях або балах. Розглянемо способи оцінки і види показників, які застосовуються залежно від характеру інтегрованого показника професійного ризику.
1. Інтегрований показник професійного ризику визначається як функція ймовірнісних значень аргументів.
Оскільки професійний ризик розглядається як імовірнісна величина, його оцінку здійснюють залежно від визначення ймовірності реалізації кожної небезпеки за різних варіантів (Р) і ймовірної тяжкості (С) наслідків реалізації кожного і-го варіанту:
де Я — інтегрований показник професійного ризику (ймовірність його виникнення), який складається з сумарної ймовірності (кожної з подій) двох складових показників, що також є ймовірностями: Р\ - реалізації небезпеки і С - ймовірнісної тяжкості очікуваних наслідків.
Доцільна також подальша деталізація цих показників.
Імовірність реалізації небезпеки може характеризуватися сукупністю наступних показників:
- частота і тривалість дії небезпеки;
- вірогідність виникнення небезпечної ситуації;
- можливість виключення або обмеження впливу небезпеки.
У свою чергу, частота і тривалість дії небезпеки можуть характеризуватися поєднанням наступних показників:
- необхідність доступу до небезпечної зони на різних етапах технологічного процесу виготовлення продукції (під час її виробництва, зберігання, монтажі, введенні в експлуатацію, ремонті, технічному обслуговуванні);
- час, проведений у небезпечній зоні;
N
і=1
ШЕЕЕШ
УМАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ САДІВНИЦТВА
- частота потрапляння в небезпечну зону.
Імовірність виникнення небезпечної ситуації може характеризуватися сукупністю наступних показників:
- вибір суб’єкта управління (людина, машина);
- надійність елементів системи “людина - машина” (надійність обладнання, ймовірність неправильних (помилкових) дій працівника);
- вплив зовнішніх чинників на виробничу соціотехнічну систему;
- співвідношення виникаючих ризиків.
Під час вибору окремих показників вірогідності виникнення небезпечної ситуації дозволяється їхня характеристика лише в межах певних категорій.
Можливість виключення або обмеження впливу небезпеки може характеризуватися сукупністю наступних показників:
- можливість реалізації цієї функції (можливо; можливо лише за певних умов; неможливо);
- характеристики працівників (швидкість сенсорномоторних реакцій,
відповідальність, кваліфікація, протидія травмуванню);
- характеристики передбачених засобів запобігання виникнення небезпеки (конструктивні заходи, навчання);
- швидкість виникнення і розвиток небезпечної ситуації;
- обсяг знань працівника про небезпеку виникнення ризику (загальна інформація, безпосереднє повідомлення даний ризик);
- практичний досвід і знання.
Вірогідна тяжкість наслідків може розглядатися за трьома складовими - шкода завдана працівнику або іншим особам, майну, навколишньому середовищу.
В охороні праці як правило відображено збиток завданий працівникам, який характеризується наступними показниками:
- імовірність настання одного із видів пошкодження здоров’я;
- характер отриманих пошкоджень;
- час втрати працездатності;
- кількість потерпілих (одна особа, декілька осіб).
Імовірність одного з варіантів травмування може характеризується наступними показниками:
- пошкодження частин тіла;
- ймовірність захворювання (професійні хвороби, викликане виробничими умовами загальне захворювання);
- вірогідність отруєння;
- можливість виробничого стресу.
Характер отриманих пошкоджень може характеризуватися наступними показниками:
- легке або виліковне пошкодження здоров’я;
- важке або невиліковне пошкодження здоров’я (групи інвалідності);
- повне або смертельне ушкодження.
Тривалість непрацездатності може характеризуватися наступними показниками:
- без втрати працездатності;
- з переведенням не легшу працю;
- тимчасова втрата працездатності;
- постійна непрацездатність.
Пошкодження майна розглядається як сукупність показників, розподілених за розміром економічних втрат.
Екологічні наслідки характеризується сукупністю показників, розподілених залежно від рівня забруднення навколишнього середовища (повна відсутність забруднення, виявлене під час регулярного моніторингу за результатами окремих вимірювань або візуального огляду) і площі поширення забруднення (в межах санітарно-охоронної зони об’єкту, адміністративного району, держави тощо).
У випадку, коли ризик розглядається як імовірнісна величина, тоді основними показниками встановлення вірогідності збитків є використовувані в СУОП показники:
- загальний коефіцієнт частоти травматизму (Кч), який показує кількість нещасних випадків на тисячу середньостатистичних працівників за рік;
- коефіцієнт частоти травматизму зі смертельним наслідком (Кчсн), який показує кількість смертельних нещасних випадків на тисячу працівників;
- рівень професійних захворювань, який показує кількість випадків з вперше встановленими професійними захворюваннями на тисячу працівників.
У деяких методиках визначення ймовірнісних характеристик, зазвичай обмежуються встановленням частоти нещасних випадків. При цьому, слід зазначити, що такі кількісні показники, за визначенням, мають вірогідну основу, проте їхнє пряме використання в якості показників виробничих ризиків у практиці функціонування СУОП є некоректним, оскільки частота не обов’язково дорівнює ймовірності [5]. Ці показники можуть бути достовірними тільки для великих виробничих соціотехнічних систем, коли використовувані обсяги вибірки для їхнього розрахунку є репрезентативними. Тобто, це можливо в межах всієї України, деяких галузей і регіонів. Тому, використання частоти нещасних випадків і професійних захворювань працівників в якості показників, що характеризують їх вірогідність є необґрунтованим, так як ці показники для систем такого масштабу статистично недостовірні.
2. Інтегрований показник професійного ризику характеризується показниками якості продукту.
Згідно ІБО 9001 (основним документом, що регламентує принципи формування всіх систем управління якістю, у тому числі й СУОП), рівень безпеки (5) розглядається як показник якості об’єкта і може характеризуватися безрозмірною функцією:
де Рі - показник властивості (абсолютний); р.оаз _ базовий показник (абсолютний).
Показники якості розраховуються на основі системи відповідності певним базовим показникам (параметрам). При цьому, види функціональної залежності можуть бути різними. В той же час величиною, протилежною рівню безпеки є професійний ризик:
Ді = і- 5і.
Така характеристика дозволяє розглядати професійний ризик у категоріях системи якості. При цьому базові показники якості, що характеризують професійні ризики на робочих місцях регламентуються нормативними вимогами з охорони праці. Для виробничих чинників це можуть бути максимально допустимі значення на робочих місцях. Тому, професійні ризики виражаються в можливості прояву відхилень
характеристики виробів, системи або виробничого процесу від регламентованих. Апріорі, тобто, чим більша ймовірність і масштаб можливих серйозних відхилень, тим більший ризик. При цьому, основною ідеєю є припущення, що виконання всіх нормативних вимог з охорони праці забезпечує необхідний і достатній для безпеки рівень професійного ризику на робочому місці.
Дана оцінка безпосередньо не пов’язана з наявністю й оцінкою конкретних ризиків на робочому місці і базується на припущенні, що тяжкість наслідків можливих небезпек уже врахована під час формулювання нормативних вимог з охорони праці. В іншому випадку можуть говорити лише про недосконалість самих установлених вимог, що вирішується шляхом їхнього поліпшення.
3. Інтегрований показник професійного ризику характеризується як математична модель для підсумовування деяких складових показників.
Професійний ризик (Я) розглядається як функція необмеженої кількості деяких показників (К):
У межах даного способу можуть використовуватися різні емпіричні методи розроблені авторами-практиками. Номенклатура показників, з одного боку, враховує можливі ризиконебезпечні фактори, проте з іншого - вона нічим теоретично необгрунтована і формується на основі існуючих реальних можливостей і знань конкретних авторів, а також організації робіт з безпеки праці.
Як наслідок, інтегрований показник професійного ризику може характеризуватися різними груповими та узагальненими показниками, наприклад:
- показники пов’язані з імовірнісними характеристиками професійних ризиків -статистичні дані про аварії, відмова обладнання, дані про зареєстровані випадки професійних захворювань, загального виробничого травматизму, нещасних випадків із загибеллю, частоти прояву ризиків, тривалості впливу ризиків під час зміни;
- економічні показники - дані про матеріальну шкоду від нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань, аварій;
- показники організаційного забезпечення з охорони праці - поточний стан безпеки праці (кількість випадків порушень вимог з охорони праці або період без встановлених таких порушень), наявність засобів індивідуального захисту, атестація робочих місць і повнота її проведення на підприємстві;
- показники, що характеризують умови праці - класи умов праці за результатами атестації, показники професійно зумовлених захворювань;
- показники, що характеризують стан виробництва - технічні умови, тривалість експлуатації;
- показники, що характеризують “людський фактор” - кваліфікаційний рівень
роботодавців і працівників (кількість кваліфікованого персоналу), рівень
компетентності.
Висновки. 1. Прийняття управлінських рішень регулювання виробничих процесів з метою поліпшення їх безпеки повинно базуватися на прогнозі. Впровадження поняття управління професійними ризиками дозволить оперативно виявляти і передбачати можливі помилки та недоліки в організації безпеки праці, розробляти необхідні організаційно-технічні заходи, поширювати набутий досвід.
2. Метод оцінки професійних ризиків повинен характеризуватися наступним:
- універсальністю технології розрахунків з урахуванням можливості виникнення
нових потенційних ризиків;
- дозволом формування інтегрованих показників професійних ризиків на окремих робочих місцях;
- наведенням даних оцінки ризиків у кількісному вигляді;
- забезпеченням достовірності розрахунків з мінімізуванням їх залежності від суб’єктивізму і компетентності спеціалістів, які здійснюють оцінку;
- дозволом використання показників у якості об’єктивного зворотнього зв’язку з метою поліпшення умов праці і зниження рівня професійних ризиків на робочих місцях;
- можливістю відтворення оцінювань із зазначеною точністю (наприклад, під час контролювання, в разі виникнення трудових спорів, під час підтвердження відповідності встановленим вимогам, а також під час оцінки ефективності проведених заходів з управління ризиками).
3. Уніфікація методів оцінки професійних ризиків дозволить порівнювати якісні характеристики роботи працівників на різних робочих місцях і в різних виробничих соціотехнічних системах між собою, а також з середніми даними. Єдина методика, за однакового переліку ризикоформуючих чинників, забезпечить отримання співставних оцінок рівня професійного ризику для різних підприємств.
Список використаних джерел
1. Закон України “Про охорону праці” / В. Кузнецов. - Х.: Фактор, 2QQS. - SQ с.
2. Законодавство України про охорону праці / Зб. нормативних документів . у 4-х томах. - К.: Р13Q “Поліграфкнига”, 1995.
3. Директива Совета европейских сообществ о введении мер, содействующих улучшению безопасности и гигиены труда работников, 12 июня 19S9 г., № 89/391/ ЕЭС. - Люксембург, 19S7.
4. Рекомендації щодо побудови, впровадження та удосконалення системи управління охороною праці на виробництві. - Наказ Держгірпромнагляду від 22.Q2.2QQS р. - №35.
5. Кляуззе В. П. Значение оценки профессиональных рисков в профилактике производственного травматизма / В. П. Кляуззе // Обучение, осведомлённость и компетентность работников по вопросам охраны труда - основа повышения культуры производства и профилактики производственного травматизма: материалы VI Междунар. науч. - практ. конф., Гомель, 23-25 сент. 2QQ9 г. - Минск: Респ. центр охраны труда М-ва труда и соц.защиты Республики Беларусь, 2QQ9. - С. 74-SS.
Унификация методов оценки профессиональных рисков позволит сравнивать качественные характеристики работы сотрудников на разных рабочих местах и в различных производственных социотехнических системах между собой, а также со средними данными. Единая методика, при одинаковом составе рискоопределяющих факторах, обеспечит получение сопоставимых оценок уровня профессионального риска для различных предприятий.
The unification of estimation procedure of professional risks allows to compare both qualitative characteristics of staff's work at different workplaces and in various industrial socio-technical systems with each other, and also with mean data.
The single strategy ensures the receipt of comparable estimation of the level of professional risks for different enterprises.
