CC BY
45
УДК 330.101.541:330.131.5+316.4 Юлiя Володимирiвна Беленцова,
аспiрант Донецький державний ушверситет управлiння
СОЦ1АЛЬН1 СТАНДАРТИ ЯК 1НСТРУМЕНТ ВИР1ШЕННЯ ПРОТИР1Ч М1Ж СОЦ1АЛЬНОЮ I ЕКОНОМ1ЧНОЮ ЕФЕКТИВН1СТЮ
В юнуючш систем1 сощально! стандартизаци в Укра!ш основш норми та нормативи не забезпечують достатнш р1вень { яюсть життя населення. Така проблема е наслщком ор1ентованосп сощального законодавства Укрш'ш на встановлення прожиткового мшмуму, що як базовий сощальний стандарт не тшьки не виконуе функщю забезпечення конституцшного права громадян на достатнш життевий р1вень, але 1 перешкоджае економ1чному розвитку кра1ни.
М1ж тим сощальш стандарти вщграють певну роль у розвитку макроеконом1чно! системи, головною метою якого е задоволення законом1рно зростаючих потреб суспшьства 1 кожного його ¡ндивщуума. Задовольнити потреби суспшьства 1 кожного його 1ндивщуума в умовах обмеженост нащо-нального багатства р1вною м1рою неможли-во. Виршенням ц1е! проблеми займали-ся ще А. Смщ Д. Ркардо, К. Маркс, Дж. С. Мшль, I. Бентам, А. Маршалл, В. Парето, Дж. М. Кларк, А. Оукен та шш. 1снують { сучасш досл1дження науковщв, проте залишаеться невизначеним мюце сощальних стандарт1в у формуванш сощально-економ1чно! ефективносп
макроеконом1чно! системи, де повинен бути певний оптимум у розподш нащонального багатства [4].
Мета статп — визначити мюце сощ-альних стандарт1в у формуванш сощально-економ1чно! ефективносп макроеконом1чно! системи.
Для досягнення поставлено1 мети, насамперед, необидно уточнити змют понять сощально! стандартизации сощальних стандарта, норм та норматив1в. Автори роботи [3] вважають, що в економ1чнш л1тератур1 { працях по сощологп щ поняття ч1тко не розмежоваш.
У широкому розумшш слова стандарт — це зразок, еталон, модель, прийнят за вхщш для зютавлення з ними шших под1бних об'екпв [5]. Щодо сощально! сфери, то юнують стандарти, як завжди е у свщомост людей. Такими, наприклад, е б1блейсью заповщ, загальноприйнят для певно! частини людства. С й шш1 «неписаш» правила (норми) поведшки людей у суспшьств1 !з певним сощальним розвитком. Наприклад, норми поведшки у суспшьних мюцях. У сукупносп вони утворюють певш сощальш норми, як не мають жорстких границь { документально не оформлеш. Таю норми здебшьшого вщображають р1вень духовного розвитку людства на певному часовому штерваль
У процеа розвитку суспшьства загальноприйнят «духовш» норми залишаються незмшними. «Неписаш» норми поведшки людей змшюються та доповнюються. 1з духовним розвитком людства у тюному д1алектичному зв'язку знаходиться матер1альний розвиток суспшьства, що у сукупносп утворюе змют поняття сощально-економ1чного розвитку. У будь-якому випадку сощальш норми не можуть мати кшькюного виразу 1 властив1 суспшьству в конкретному часовому штервал1 !з визначеним ступенем сощально-економ1чного розвитку { е якюним вщображенням певного явища. Тод1 з точки зору сшввщношення фшософських категорш «кшькють» { «якють» норматив — це кшькюний вираз поняття норми, що припускае можливють використання кшькюних ощнок, тобто показниюв, як застосовуються для розв'язання цшого ряду сощальних завдань. У сукупносп сощальш норми та нормативи е конкретною формою виразу сощальних стандарта.
На вщм1ну вщ «неписаних» норм поведшки сощальш стандарти, як
© Ю.В. Беленцова, 2012
регулюють MaTepianbm стосунки людей, встановлюються суспшьством у процесi стандартизаци. Вiдповiдно до визначення, даного Мiжнaродною оргaнiзaцieю 3i стандартизаци (ISO), стaндaртизaцiя - це процес встановлення i застосування правил з метою впорядкування дiяльностi в данш сферi на користь i за участю всiх зaцiкaвлених сторш i, зокрема, для досягнення загально! оптимально! економи, з дотриманням функцюнальних умов i вимог технiки безпеки [7].
Щодо сощально! стандартизации то вдалим е визначення О.М. Пирково!: «... это деятельность, направленная на достижение оптимального уровня упорядочения социальной сферы общественной жизни посредством задания требований (правил, условий, обязательных для выполнения) к объектам стандартизации» [9, с. 24]. Але таке трактування не зовшм вщображае вимогу кшьюсного вираження соцiaльного стандарту, тобто нормативу, а бшьш спрямоване на застосування норми.
Мiж тим зпдно iз визначенням ISO стандарт може бути представлений: документом, що мiстить комплекс вимог, якi слщ неухильно виконувати; основною одиницею або фiзичноl константою; предметом для фiзичного порiвняння [7]. Крiм того, сощальна стaндaртизaцiя е прерогативою держави, де нормування стaндaртiв залежить вщ ступеня соцiaльного та економiчного розвитку сустльства. Тому бiльш коректним е таке визначення: сощальна стандартизащя - це державна дiяльнiсть, спрямована на досягнення оптимального рiвня впорядкування сощально! сфери громадського життя за допомогою завдання до об'ектiв стандартизаци норм та нормaтивiв, обмежених ступенем сощального та економiчного розвитку краши.
Розвиток мaкроекономiчно! системи безпосередньо пов'язаний iз процесом суспiльного вiдтворення. В економiчнiй нaуцi стало класичним розумiння К. Маркса сутност цього процесу. У комплексному соцiaльно-економiчному aнaлiзi суспiльного виробництва воно представлено i як
передумова юнування людства, i як системоутворюючий фактор умов його побуту, що змшюеться залежно вiд конкретних юторичних умов.
У процесi вiдтворення розвиваються i задовольняються потреби суспiльства i кожного його iндивiдуума. Ще Аристотель затверджував, що мета держави - це загальне просування до високо! якостi життя. Засобом задоволення потреб служать матерiальнi i нематерiальнi блага, яю обмеженi розмiром нацiонального багатства, що включае суспiльне, тобто створено працею, речове багатство, природнi ресурси та нематерiальне багатство (освiтнiй, квалiфiкацiйний, науковий, культурний i органiзацiйний потенщал). Задовольнити потреби суспiльства i кожного його шдивщуума в умовах обмеженосп нацiонального багатства як ресурсу рiвною мiрою неможливо, але для ефективного розвитку макроекономiчно! системи повинен бути певний оптимум у його розподiлi [4]. Чим i ким визначаеться такий оптимум?
Як показуе аналiз, економiчний розвиток багато в чому обумовлений процесом економiчного зростання, який визначаеться збшьшенням фактичних значень валового внутршнього продукту (ВВП) у реально-
му вираженш в довгостроковому перiодi [8, с. 12]. Оскшьки економiчний розвиток являе собою головний, найчастше найбшьш значимий фактор соцiального розвитку, а держава розглядаеться як обов'язковий учасник суспiльних вiдносин, виникае цiлком справедливе питання про мiсце й роль державних шститупв в економiцi. Хоча на цей рахунок юнують рiзнi пiдходи, ряд авторiв обгрунтовано думають, що в широкому розумiннi неолiберальна i егалiтарна концепци складають основу участ держави в соцiальному розвитку [2, с. 43].
Порiвняно з неолiбералiзмом та iдеею бiльш активного використання
прогресивного оподатковування у рамках егалгарно! моделi уявлення про справедливють на даному етапi суспшьного розвитку трансформува-
лися в щею розширеного державного ре-гулювання економiки, що дозволяе пере-розподiляти бiльше нацiонального доходу на користь низькодохщних верств населен-ня.
До теперiшнього часу в рамках певно! концепци склалися i ддать рiзнi механiзми, що забезпечують певний рiвень економiчного та соцiального розвитку. Проте обидвi вони характеризуються об'ективними протирiччями, якi, з одного боку, обгрунтовують застосування державного регулювання економши, а з шшого — лiмiтують його. При цьому в рамках i неолiбералiзму, i егалiтаризму головне завдання державного регулювання економши полягае в тому, що воно через економiчний розвиток повинно сприяти розвитку соцiальному.
Однак ефективнють соцiального i економiчного розвитку може бути рiзною, але вони пов'язаш дiалектично. Неможливо одночасно як у статищ, так i в динамщ пiдвищити одну з них без збитку для шшо!, але вони можуть бути збалансоваш. Збалансованiсть сощально! i економiчно! ефективностi як «... оптимiзацiя
вiдповiдностi результатiв економiчно! дiяльностi соцiальним цiлям суспшьства» е загальною метою сощального регулювання [6, с. 427]. Тобто оптимум у макроекономiчнiй системi досягаеться в результатi збалансованост сощально! та економiчноl ефективностi, але така збалансовашсть може бути досягнута тшьки в процесi розвитку макроекономiчно! системи.
Очевидно, що збалансованiсть сощ-ально-економiчноl ефективностi не досягаеться сама собою. Визначальну роль у цьому процесi вщграе вiдповiдне регулювання з боку суспшьства. С.С. Алексеев вважае, що в самому загальному плат сощальне регулювання розумiеться як iманентний суспiльству та визначаючий сощальний порядок процес. Якщо за основу прийняти критерiй стшкого функцiонування суспiльства, то всi регуля-тивнi фактори можуть мати як позитивний, так i негативний вплив. Разом iз тим
функцiональна характеристика стабшзаци, упорядкування суспiльних вiдносин повинна бути вщнесена, насамперед, до сощальних норм [1].
Регулюючи соцiальнi норми з боку держави, можна впливати на сощальну ефективнють суспiльства, яка визначаеться рiвнем задоволення потреб суспiльства i кожного його iндивiдуума. Головними джерелами задоволення 1х потреб е заробiтна плата та сощальш виплати непрацюючо! частини суспшьства, як вiдрiзняються мiж сощальними групами населення. Для певно! частини населення iндикаторами, якi визначають нижню межу соцiального розвитку макроекономiчно! системи, е мiнiмальна заробiтна плата i прожитковий мiнiмум (рiвень бiдностi). Вони визначаються сощальними стандартами, а !х сшввщношення характеризуе мiнiмальну мiру задоволення потреб працюючих члешв суспiльства, тобто мшмальний рiвень соцiально! ефективностi.
Очевидно, що, шдвищуючи !х рiвень, знижуються протирiччя мiж соцiальною та економiчною ефективнiстю. Отже, соцгальш стандарти е ¡нструментами виршення протиргч м!ж соцгальною й економ1чною ефективмстю, щоб забезпечити найбыьш повне задоволення потреб сустльства 7 кожного його члена на даному етат розвитку макроекономiчноí системи.
У процеш сощального розвитку шдвищуеться яюсть життя населення, яка економiчно залежить вщ рiвня !х доходiв. До теперiшнього часу в рамках будь-яко! економiчно! концепцi! склалися i дiють певнi механiзми, що забезпечують вщповщний рiвень економiчного, а отже, i соцiального розвитку. При цьому в рамках i неолiбералiзму i егалiтаризму головне завдання державного регулювання економши полягае в тому, що воно через економiчний розвиток повинно сприяти розвитку сощальному. Тобто мiж соцiальною та економiчною ефектившстю iснуе не тiльки протирiччя як зворотний зв'язок, але i прямий зв'язок, оскiльки основу соцiального забезпечення складае певний ступiнь економiчного розвитку суспшьства ^
навпаки, забезпечити певний стушнь економ1чного розвитку можливо тшьки при певному ступеш економ1чного розвитку.
Очевидно, що низька зароб1тна плата та сощальш витрати на р1вш прожиткового мш1муму не тшьки не сприяють вщтворенню робочо! сили, але й перешкоджають створенню стимул1в до мотиваци продуктивносп пращ, до споживання, що класично вважаеться головним фактором економ1чного зростання. У сучаснш економ1чнш теорп вважаеться, що низью доходи населення створюють «пастку вбогосп», яка перешкоджае розвитку нащонально! економши.
II формування докладно описане у працях нових класиюв. Так, Р. Лукас ствержував, що одержувач низького доходу витрачае менше або не витрачае зовшм на шдвищення осв1ти й змщнення здоров'я, що ютотно знижуе його шанси вирватися з убогосп та перейти в шшу сощальну верству. У свою чергу зниження споживчих витрат, що е катал1заторами економ1чного зростання, перешкоджае цьому [10]. Отже, регулюючи доходи населення через систему сощальних стандарта, можна уникнути «пастки вбогосп» { сприяти розвитку нащонально! економши. Таким чином, сощальш стандарти е не тшьки шструментами виршення протир1ч м1ж сощальною та економ1чною ефективнютю, але 1 певним фактором економ1чного розвитку.
Висновки. Резюмуючи вищевикладене, слщ вщзначити, що:
сощальна стандартизащя е об'ективним процесом стабшзаци сощально-економ1чних вщносин, який потребуе державного регулювання, спрямованого на досягнення оптимального р1вня впорядкування сощально! сфери громадського життя за допомогою завдання до об'екта стандартизаци норм та норматив1в, обмежених ступенем сощального та економ1чного розвитку кра!ни;
сощальш норми е якюним вщображенням сощально-економ1чного розвитку суспшьства на певному часовому штервал1, а нормативи — !х кшькюш вирази,
як застосовуються для розв'язання цшого ряду сощальних завдань. У сукупносп сощальш норми та нормативи е конкретною формою сощальних стандарта;
сощальш стандарти е не тшьки шструментами виршення протир1ч м1ж сощальною 1 економ1чною ефективнютю, при збалансованосп яких досягаеться найбшьш повне задоволення потреб суспшьства та кожного його члена, але 1 певним фактором розвитку
макроеконом1чно! системи на даному еташ.
У процес законом1рного
прогресивного розвитку суспшьства мш1мальш сощальш стандарти починають вщгравати роль техшчних 1ндикатор1в, а нормативами стають прийнятш стандарти життя, забезпечуваш активною д1яльнютю !ндивща. Визначення базового серед них е напрямком подальших дослщжень.
Л^ература
1. Алексеев С. С. Теория государства и права: учебник для юридических вузов и факультетов. - 3-е изд. / С.С. Алексеев. — М.: НОРМА, 2009 — 453 с.
2. Ахинов Г.А. Социальная функция государства в условиях рыночной экономики: вопросы теории и практики / Г.А. Ахинов, Д А. Камилов. — М.: ИНФРА-М, 2006. — 280 с.
3. Бакша Н.В. Аспекты бюджета: императивный, экономический, финансовый, налоговый, социальный / Н.В. Бакша, В.В. Гамукин, А.П. Свинцова. — М.: ИПО Проф-издат, 2001. — 416 с.
4. Беленцов В.Н. Оптимальная структура собственности как основа экономического развития Украины: моногр. / В.Н. Беленцов / Донецкий государственный университет управления. - Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2008. - 267 с.
5. Большая Советская Энциклопедия: в 30 т. / гл. ред. А.М. Прохоров, 3-е изд. — М.: Сов. энцикл., 1977. — Т. 24, книга II. Союз Советских Социалистических Республик. — 576 с.
6. Економ1чна енциклопед1я: у трьох томах / редкол.: С.В. Мочерний (вщп. ред.) та ш. - К.: Академ1я, 2000. - Т.3. - 952 с.
7. Крылова Г.Д. Основы стандартизации, сертификации, метрологии: учебник. - 3-е изд., перераб. и доп. / Г.Д. Крылова. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. -671с.
8. Лисин B.C. Макроэкономическая теория и политика экономического роста: моногр.-учеб. пособие / B.C. Лисин. - М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2004. -320 с.
9. Пыркова О.М. Социальная стандартизация в регулировании качества жизни населения региона (на примере Самарской области): дис. на соискание научной степени канд. экон. наук.: спец. 08.00.05 / О.М. Пыркова. - Самара, 2004. -226 c.
10. Lucas, R. On the Mechanics of Economic Development / R. Lucas // Journal of Monetary Economics. - 1988. - №2. - P. 342.
References
1. Alekseev, S., S. (2009) Teoriya gosudarstva i prava.Moscow: NORMA.
2. Akhinov, G.,A., Kamilov, D.,A. (2006) Sotsial'naya funktsiya gosudarstva v usloviyakh rynochnoy ekonomiki: voprosy teorii i praktiki. Moscow: INFRA-M.
3. Baksha, N., V., Gamukin, V., V., Svintsova, A., P. (2001) Aspekty byudzheta: imperativnyy, ekonomicheskiy, finansovyy, nalogovyy, sotsial'nyy. Moscow: IPO Prof-izdat.
4. Belentsov, V., N. (2008) Optimal'naya struktura sobstvennosti kak osnova ekonomicheskogo razvitiya Ukrainy. Ukraine: Donetsk: OOO «Yugo-Vostok, Ltd».
5. Prokhorov, A.,M., Et. al.(eds.) (1977) Bol'shaya Sovetskaya Entsiklopediya. 3d ed. Moscow: USSR.
6. Mochernyy, S.,V., Et. al. (eds.) (2000) Ekonomichna entsyklopediya. Kyiv: Akademiya.
7. Krylova, G.,D. (2006) Osnovy standartizatsii, sertifikatsii, metrologii. 3d ed. Moscow: YuNITI-DANA.
8. Lisin, B.,C. (2004) Makroekonomicheskaya teoriya i politika ekonomicheskogo rosta. Moscow: ZAO «Izdatel'stvo «Ekonomika».
9. Pyrkova, O.,M. (2004) Sotsial'naya standartizatsiya v regulirovanii kachestva zhizni naseleniya regiona (na primere Samarskoy oblasti) (Dissertation for the degree PhD in economic science in 08.00.05). Russia: Samara.
10. Lucas, R. (1988) 'On the Mechanics of Economic Development'. Journal of Monetary Economics. 2. pp. 3-42.
Надшшла до редакцп 26.01.2012 р.
