CC BY
59
2. Бенин В. Л. Теоретико-методологические основы формирования педагогической культуры: Автореф. дис. ... д-ра пед. наук. — Екатеринбург, 1998. — 41 с.
3. Бех I. Д. Виховання особистостг У 2 кн. Кн. 1: Особисткно орiентований шдхвд: теоретико-технолопчш засади. — К.: Либвдь, 2003. — 280 с.
4. Бодалев А. А. Личность и общение. — М.: Педагогика, 1983. — 271 с.
5. Бондаревская Е. В. Гуманистическая парадигма личностно-ориентированного образования // Педагогика. — 1997. — № 4. — С. 11-17.
6. Вербицкий А. А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход. — М.: Высшая школа, 1991. — 207 с.
7. Грехнев B. С Культура педагогического общения: Книга для учителя. — М.: Просвещение, 1990. — 144 с.
8. Елканов С. Б. Профессиональное самовоспитание учителя. — М., 1986.
9. Ефимова Е. Е. Формирование конфликтной компетентности будущего учителя: Автореф. дис... канд.пед. наук. — Волгоград, 2001. — 18 с.
10. Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении. — М., 1987. — 190 с.
11. Колесникова И. А. Как приблизить подготовку учителей к потребностям школы // Педагогика. — 1992. — № 5-6. — С. 71-76.
12. Кузьмина Н. В. Методы исследования педагогической деятельности. Л.: Изд-во ЛГУ, 1970. — 114 с.
13. Маркова А. К. Психология профессионализма. — М.: Просвещение, 1996. — 252 с.
14. Полщук В. А. Теорiя i методика професшно! тдготовки сощальних педагопв в умовах неперервно! осв^и: Монографiя/За ред. Н.Г. Ничкало. — Тернопшь: ТНПУ, 2006. — 424 с.
15. Сисоева С. О. Творчий розвиток особистост в процес неперервно! професшно! освгги // Неперервна професшна освгта: теорш i практика: Збiрник наукових праць/ За ред.. I. А. Зязюна та Н. Г. Ничкало. — К., 2001. — Ч.1. — С. 45-53.
16. Сластенин В. А. Социальный педагог: готовность к профессиональной деятельности// Научные труды. Серия психолого-педагогические науки. — М.: МПГУ, 1995. — С. 2-12.
17. Страхов И. В. Психологические основы педагогического такта. — Саратов: Прогресс, 1972. — 226 с.
Руслан ЧУБУК
СОЦ1АЛЬНИЙ КОУЧ1НГ ЯК ФУНКЦЮНАЛЬНО-ОБУМОВЛЕНА НЕОБХ1ДШСТЬ ПОДГОТОВКИ МАЙБУТН1Х СОЦ1АЛЬНИХ ПЕДАГОГ1В ДО РОБОТИ 13 СТУДЕНТСЬКОЮ МОЛОДДЮ
В статтi теоретично обгрунтована суттсть i специф^а со^ального коучтгу, розглянутi його види та класифжащя. Показано, що соцiальний коучтг е функщонально-обумовленою необхiднiстю тдготовки майбуттх сощальних педагогiв до роботи iз студентською молоддю.
Метою освпи в рамках Болонського процесу е яюсть тдготовки фахiвцiв, змщнення довiри мiж суб'ектами освии, вщповвдтсть тдготовки европейському ринку пращ, мобшьшсть, сумюшсть квалiфiкацil на вузiвському та тсля вузiвському етапах тдготовки; посилення конкурентоспроможносп европейсько! системи освпи. Цi вимоги спiвзвучнi програмi розвитку вищо! освiти i тдготовки фахiвцiв в Укра!ш.
Необхiднiсть тдготовки майбуттх сощальних педагопв до роботи iз студентською молоддю пояснюеться, на нашу думку, наступними причинами: зростанням ролi студентсько! молодi як об'екта навчально-виховного процесу та основного замовника освитх послуг, необхiднiстю полiпшення сощально-педагопчно! роботи з профiлактики негативних явищ в молодiжному середовищi тощо.
Метою дано! статп е теоретичне обгрунтування соцiального коучiнгу як функцiонально-обумовлено! необхiдностi пiдготовки майбутнiх соц1альних педагопв до роботи iз студентською молоддю.
Реалiзацiя вказано! мети передбачае вирiшення наступного завдання: визначити сутнiсть i специфiку сощального коучiнгу та довести, що вш е функцiонально-обумовленою необхiднiстю пiдготовки майбуттх сощальних педагопв до роботи iз студентською молоддю.
Проблема тдготовки майбуттх фахiвцiв до професшно! даяльносп е предметом вивчення у сучасних наукових до^дженнях та в психолого-педагогiчнiй лиератур^ Цiею проблемою займаються, зокрема учет А. Алексюк, I. Богданова, М. Свтух, I. Зимня, Н. Ючук,
З. Курлянд, А. Семенова, В. Сластьонш та iн. Професшну тдготовку майбутнiх педагогiв вони розглядають як цшсний процес засвоення та закршлення загально-педагогiчних та спецiальних знань, умшь i навичок [6].
В останш десятирiччя визначилося коло вчених, роботи яких присвячеш проблемам тдготовки студентiв до соцiально-педагогiчноi дiяльностi: I. Зверева, А. Капська, Г. Лактюнова, Л. Мiщик, А. Мудрик, В. Полiщук, З. Фалинська, С. Харченко та ш.
Пiд професiйною тдготовкою соцiальних педагогiв у ВНЗ, З. Фалинська розумiе процес формування фамвця нового типу, здатного швидко i адекватно реагувати на змiни, що вiдбуваються у суспiльствi, компетентно вирiшувати соцiально-педагогiчнi проблеми в усiх типах та видах навчально-виховних установ i закладах сощально! роботи, на вах рiвнях управлiння [9].
Дисертацiйна робота I. Зверево! була одним iз перших наукових дослiджень у галузi сощально! педагогiки, в як1й розкрита теорiя та практика соцiально-педагогiчноi роботи з диьми та молоддю. Значущою е робота А. Мудрика, в якш визначаються основнi принципи виховання — природовiдповiднiсть i культуродоцiльнiсть. Педагопчний, психологiчний i управлiнський аспекти професшно! пiдготовки сощального педагога розкриваються в роботах Л. Мщик. У сво!й монографп С. Харченко розглядае процес тдготовки майбутшх соцiальних педагогiв як педагопчну систему [10].
Не зважаючи на великий дiапазон напрямк1в дослвджень, соцiальний коучiнг при пiдготовцi сощальних педагогiв до нинiшнього часу не розглядався у вичизнянш науковiй лиератур^ що й зумовлюе доцiльнiсть розгляду цього напрямку в професiйнiй освт.
Сощально-педагопчна дiяльнiсть належить до таких видав професшно1 дiяльностi, в яких не лише знання та вмшня, а й особистiснi якост спещалюта впливають на и результативнiсть. Напрямки та функци його даяльносп е дуже рiзноманiтними, тому п1д час свое1 роботи вiн виконуе рiзнi професiйнi ролi. Розглянемо професiйнi ролi соцального педагога, як1 визначають науковщ.
I. Зимня виокремлюе наступнi професшш ролi соцiального педагога: брокер, посередник, адвокат, захисник, ощнювач, мобiлiзатор, учитель, коректор поведшки, консультант, проектант громад, менеджер шформацп, адмiнiстратор, практик [2]. О. Безпалько визначае дещо шш1 професшш ролi соцiального педагога: посередник, адвокат, помiчник, консультант, психотерапевт, експерт, ашматор, менеджер [1].
Пiдсумовуючи розгляд профеайних ролей сощального педагога, можна сказати, що вiд виконання цих ролей залежить як1сть його професшно1 даяльност± На думку вищезазначених науковщв, виконання рiзноманiтних професiйних ролей у сощальнш робот пов'язане з виконанням рiзних професiйних функцш сощального педагога. Професшна функцiя може бути охарактеризована як певний обов'язок, завдання, вид да, що пов'язанi з професiйною роллю, яка мае власну специфшу. I. Зимня [2] вiдзначае, що сощальний педагог зд1йснюе рiзноманiтнi функци органiзацil, забезпечення, п1дтримки, правового та адмшютративного захисту, корекцЦ тощо.
В рамках нашого дослщження основними функциями соц1ального педагога, котрий працюе iз студентською молоддю, е специфiчнi функцц, як1 ми конкретизували додатково з урахуванням особливостей i потреб сучасно1 студентсько1 молод1. До них ввдносяться: соц1альний супровiд студент1в, що мають потреби у соцiальнiй п1дтримц1 та захистц розкриття професiйних можливостей студенпв та розвиток !х зд1бностей; сприяння соц1альн1й адаптацЦ студент1в та тдвищення !х мотивацЦ до професiйного становлення; надання квалiфiкованоl соц1ально-педагог^чно1 п1дтримки та допомоги у рiзних видах життедаяльносп студент1в; вирiшення проблемних ситуац1й студенпв за допомогою сп1льного знаходження життевого балансу; сприяння саморозвитку, самопiзнанню, самоощнщ, самоствердженню, самоорганiзацil, самореалiзацii.
Названi специфiчнi функцil е функцiонально-обумовленими специфiкою даяльносп соцiального педагога iз студентською молоддю ^ на нашу думку, можуть бути об'еднанi поняттям «функцii сощального коучiнгу», що зумовлюе появу ново! професiйноi ролi соцiального педагога — сощальний коуч.
Декшька рок1в тому мало хто знав про коучiнг. Наведемо деяк1 думки заруб1жних автор1в щодо напрямк1в його розвитку. Так, Дж. Уiтмор одним iз перших визначае коучшг як новий стиль менеджменту й управл1ння персоналом [8]. В робот! Е. Парслоу i М. Рея розглянуто практичнi застосування методик i техн1к коуч1нгу у навчант. Дж. Харiс висвiтлюе питання стосовно особистого зростання i досягнення успiху завдяки застосуванню коуч1нг-методик. В роботах М. Дауш, Дж. Уимора
та М. Лансберга висвилюються тдходи щодо тдвищення ефективносп коучшгу через стилi менеджменту i розвиток особистост1, освiту i тренування коуч1в, розвиток !х штупивних здiбностей [3].
Пращ росшських авторiв представленi у збiрнику «Коучшг: витоки, пiдходи, перспективи» та збiрнику за редакцieю В. Макимова, де розглядаються iсторичнi передумови виникнення коучiнгу, новi пiдходи його розвитку. Технологи досягнення життевих цшей, зокрема, технологи PR-коучiнгу приводить в сво!й робот А. Кiчаев. Одними iз значущих, е доробки I. Рибкша, як1 стосуються коучiнгу сощального успiху i шляхiв його досягнення [4].
Розгляд лиератури дае нам можливють визначити так1 поняття як коучшг, коучер та коуч. Засновник коучiнгу Дж. Уiтмор визначае його як високоефективну технологш, що дозволяе надати профеайну допомогу людин1 у визначенш i досягненн1 нею особистюних цiлей [8].
За визначенням А. Семеново! [7] коучiнг — це управлшня персоналом; вiн мае ввдношення до дiяльностi управлiнця, консультанта; при цьому фахiвець-коуч дiе технологiчно (усввдомлено, цiлеспрямовано i послiдовно, застосовуючи теоретичш принципи методу) i займае партнерську (неекспертну) позицiю. 1снуе основш моделi коучiнгу:
1. Стиль управлшня, за якою керiвник будь-яко! ланки е водночас i наставником, i вчителем сво!х пiдлеглих. Вiн надае право брати на себе ввдповвдальшсть за здшснену роботу пiдлеглим i делегуе деяк1 повноваження, зберiгаючи принцип единоначальносп.
2. Особистiсне консультативне супроводження керiвника; психолого-педагогiчна технологiя, яка переводить фахiвця з площини юнуючо! професшно! проблеми в площину l! ефективного вирiшення; це взаемодiя партнерiв.
Член Мiжнародно! асоцiацi! коучiв А. Мару сов визначае там види коучшгу: персональний коучшг — сприяння розкриттю потенщалу ктента для досягнення поставлено! мети в будь-якш галузi життя; бiзнес-коучiнг — спiльна робота для досягнення особисто! i професiйно! мети ктента в контекстi його бiзнесу; корпоративний коучiнг — досягнення значних успiхiв компанi!, виховання перспективних пращвнишв для вирiшення складних завдань [3]. Технологи роботи вих вид1в коучiнгу базуються за одними принципами.
На пiдставi видiв коучiнгу розглянемо його класифшащю за В. Смирновим [4]. За предметною сутнiстю коучшг подшяеться на: коучiнг у професшнш дiяльностi (бiзнес, спорт, культура та шше); коучiнг у непрофесiйнiй сферi (сенс життя, шлюб, родина тощо). За кшьшстю клiентiв коучiнг може бути: iндивiдуальний (особистий) i груповий (корпоративний).
За рiвнем значущостi проблем, як вирiшуе коучiнг, вiн подметься на: стратегiчний коучiнг, що вирiшуе проблеми стратегiчного характеру, найбiльш значущi для розвитку iндивiдуального або корпоративного клiента, що включають постановку мети, розробку стратегi! i завдань щодо !! досягнення; тактичний коучiнг — виршення локальних завдань або завдань тактичного характеру щодо досягнення стратепчних цшей ктента; оперативний коучiнг — виршення поточних питань i проблем життедiяльностi клiента.
В перекладi з англшсько! мови «coach» означае «тренувати, надихати, заохочувати». Ранiше це слово в прямому сени було пов'язане зi спортивною тренерською дiяльнiстю. Нового значення воно здобуло в кшщ ХХ ст. завдяки американцю Т. Леонарду [3], який ввiв це поняття в об^ i став першим коучем — персональним тренером для людей, що не звикли зупинятись на досягнутому i бажають постiйно досягати бiльшого.
Коуч — це квалiфiкований, спецiально пiдготовлений фахiвець, який не навчае як i що треба робити; його мета — надати можливють клiенту зробити це самостшно, аналiзуючи свiй досввд i свое бачення ситуацi!. Коуч зобов'язаний бути експертом в розкритп потенщалу людини, який е необхiдним для досягнення бажаних цiлей [4].
Коучер — це бiзнес-тренер, який розкривае суть проблеми клiента i пропонуе практичнi методи до !! вирiшення. Спецiалiст з коучiнгу супроводжуе свого клiента, до тих тр, поки вiн не навчиться реалiзувати отриманi навички на практицi [8].
Пвдсумовуючи аналiз вказаних понять, можна зробити висновок, що коучер i коуч мають деяк1 спiльнi риси з профеайною дiяльнiстю соцiального педагога, а професшна роль сощального коуча, в межах нашого дослвдження, е конкретизуючою i доповнюючою, функцiонально-обумовленою необхвдтстю пiдготовки майбутн1х соцiальних педагог1в до роботи iз студентською молоддю.
Зауважимо, що визначення поняття «наставника» як той, хто дае поради, навчае, як особа, що здшснюе шдив^альне чи групове професiйне навчання безпосередньо на робочому мiсцi [5], не е
тотожними поняттю «спещалют з коучшгу», який не буде вчити, давати поради, але буде ставити багато запитань з метою вибору ктентом правильного рiшення свое! проблеми, тому що мета коуча полягае у наданн можливосп клiенту самоспйно знайти вихiд, аналiзуючи власний досввд i свое бачення ситуаци. Коуч не повинен бути спещалютом конкретно! галузi знань, але мае бути експертом в розкритп потенщалу людини, необх1дного для досягнення нею бажаних результапв.
Таким чином, тд сощальним коучiнгом при робот iз студентською молоддю ми розумiемо процес партнерських суб'ект-суб'ектних вщносин, який сприяе розкриттю можливостей, досягненню поставлено! особистюно! i професiйно! мети студенпв через профеайну самореалiзацiю.
Соцiальний коуч — це сощальний педагог, який пройшов спещальну тдготовку i спроможний виконувати специфiчнi функцц щодо сприяння професшшй та особистюнш самореалiзацi! студент1в для досягнення ними позитивних результат1в через самовираження i самоствердження.
Резюмуючи викладене, для наочного переконання наводимо порiвняльну характеристику функцш коучiнгу та специфiчних функцш соцiального педагога (функцiй соцiального коучшгу) в таблицi 1.
Таблиця 1
Порiвняльна характеристика сnецифiчних функцш сощального педагога та функцш коучтгу
Специфiчнi функцп сощального педагога (функцп сощального коучшгу) Функцil коучiнгу
- Сощальний супроввд студенпв, яш мають потребу у сощальному захистц - Сприяння у виршенш проблемних ситуацiй за допомогою ефективних запитань;
- розкриття професшних можливостей студенпв та розвиток !х здiбностей; - уважне слухання та прояв iнту!цi! при робоп з клiентом;
- тдвищення мотиваци студенпв до професшного становления; - навчання i спiльне знаходження життевого балансу;
- сприяння сощальнш адаптацi! студенпв i надання квалiфiковано! соцiально-педагопчно! пiдтримки та допомоги у рiзних видах життедiяльностi студент1в; - повне розкриття можливостей ктента з метою прийняття ним концевого ршення;
- виршення проблемних ситуацiй студентiв за допомогою стльного знаходження життевого балансу; - стимулювання до самонавчання i бажання до самовдосконалення;
- сприяння саморозвитку, самопiзнанню, самооцiнцi, самоствердженню, самоорганiзацi!, самореалiзацii. - тдвищення мотиваци клiента: не зупинятись на досягнутому i добиватись бiльшого.
Таким чином, функци коучшгу дуже влучно доповнюють змiст функцiй соцiального педагога та сприяють бiльш продуктивному !х виконанню.
Узагальнення теоретичних пiдходiв проблеми тдготовки майбутнiх соцiальних педагопв до роботи iз студентською молоддю на принципах сощального коучiнгу довело актуальшсть цього напрямку дослiдження та зумовлюе перспективи подальшого розгляду вказано! проблеми.
Л1ТЕРАТУРА
1. Безпалько О. В. Сощальна педагогiка в схемах i таблицях. Навчальний посiбник. — К.: Центр навчально! лiтератури, 2003. — 134 с.
2. Зимняя И. А. Профессиональные роли и функции социального работника // Росийский журнал социальной работы. — 1995. — № 1. — С. 79-82.
3. Коучинг: истоки, подходы, перспективы. Сборник. — СПб.: Речь, 2003. — 110 с.
4. Максимов В. Е. Коучинг от А до Я. Возможно все. — СПб.: Речь, 2004. — 264 с.
5. Новий тлумачний словник украшсько! мови: В 4-х т. Т. 2. — К.: Акошт, 2001.
6. Педагопка вищо! школи: Навчальний поЫбник / Колектив авторiв: Бартенева I. О., Богданова I. М., Бужина I. В. та ш. — Одеса: ПДПУ iм. К. Д. Ушинського, 2002. — 344 с.
7. Словник-довщник з професшно! педагопки / За ред. А. В. Семеново!. — Одеса: Пашшра, 2006. — 272 с.
8. Уитмор Дж. Коучинг высокой эффективности. Новый стиль менеджмента. Развитие людей. Высокая эффективность. — М.: Издательство Международной академии корпоративного управления и бизнеса, 2005. — 168 с.
9. Фалинська З. З. Практична тдготовка майбутнiх сощальних педагопв у вищих навчальних закладах: Автореферат дис. ... канд.. пед. наук: 13.00.04. — Вшниця, 2006. — 20 с.
10. Харченко С. Я. Дидактические основы подготовки студентов к социально-педагогической деятельности: Монография. — Луганск: Альма-матер, 1999. — 138 с.
1нна ТКАЧ1ВСЬКА
Р1ВЕНЬ ГОТОВНОСТ1 ВИПУСКНИК1В ФАКУЛЬТЕТ1В Ф1ЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ВНЗ ДО ПРОВЕДЕННЯ ТУРИСТИЧНО-КРА6ЗНАВЧИХ ЗАХОД1В У ЗАГАЛЬНООСВ1ТН1Й ШКОЛ1
В cmammi розглянуто питання проблеми готовностi майбуттх учителiв фiзичноï культури до туристсько-краезнавчо1 роботи з учнями. На основi розробленоï автором програми комп'ютерного тестування визначено рiвень готовностi випускниюв факультетiв фiзичного виховання ВНЗ до туристсько-краeзнавчоï дiяльностi зi школярами.
1з здобуттям Украшою незалежносп i вiдродженням нацюнально1 вде! особливо важливим стало питання вдосконалення вищо! освпи. Сучаснi умови суспшьного розвитку нашо! краши вимагають ввд вищо! школи ново! концепци пiдготовки майбутнiх спецiалiстiв, вдосконалення ïï якостi, iнтегрування, пiдвищення рiвня професiоналiзму, компетентностi та iнтелектуального потенцiалу вчителя.
Щ вимоги ставляться i до тдготовки фахiвцiв у галузi фiзичноï культури i спорту. Одним з можливих шляхiв оптимiзацiï i тдвищення ефективносп навчального процесу е рацюнальна його органiзацiя, застосування активних методiв навчання, подолання аритмiï пiзнавальноï дiяльностi студентiв у поеднаннi з оперативною корекщею процесу набуття знань i вмшь, що Грунтуються на об'ективних показниках ïx контролю [8, 69].
Окремо1' уваги потребуе питання тдготовки майбутшх вчителiв фiзичноï культури до туристсько-краезнавчо1' роботи в школi. Ведомо, що серед багатьох засобiв виховання, яю сприяють оптимiзацiï навчально-виховного процесу учшв, чiльне мiсце посiдае туристсько-краезнавча дiяльнiсть. Вона е дiевим засобом патрiотичного, морального, естетичного, правового, еколопчного та фiзичного виховання учшвсько1' молодi, що забезпечуе комплексний вплив на розвиток особистост!
Професiйну тдготовку майбутнix фаxiвцiв фiзичного виховання i спорту вивчали Я. Бельським, Г. Генсерук, М. Данилко, В. Наумчук, Я. Шфака, Л. Сущенко, А. Чорноштан, Б. Шияном [1; 3; 5; 7; 8; 10; 12; 13].
Доцшьшсть використання туристсько-краезнавчо1' роботи у навчально-виховному процесi школи до^джували вiдомi краезнавцi минулого та сучасники. В нинiшнix умовах теxнологiю впровадження в навчально-виховний процес школи туристсько-краезнавчо1' роботи широко дослiдили Т. Вайда, Г. Гуменюк, Т. Мiщенко, О. ^мець, G. Рут [2; 4; 6; 9; 11]. Однак проблема тдготовки майбуттх вчителiв фiзичноï культури до туристсько-краезнавчо1' роботи з учнями ще належно не висвiтлена всебiчно i достатньо у працях науковщв.
Мета cmammi — виявити рiвень пiдготовки випускник1в факультетiв фiзичного виховання ВНЗ до туристсько-краезнавчо1' роботи в школг
У дослiдженнi брали участь випускники денно1' та заочно1' форм навчання факультепв фiзичного виховання i спорту. Кшьшсть тестованих становила 60 студенпв денно1' та 59 студенпв заочно1' форм навчання Прикарпатського нацюнального унiверситету iм. В. Стефаника, 40 студенпв денно1' форми навчання Тернопшьського нацiонального педагогiчного унiверситету iм. В. Гнатюка, 16 студенпв денно1' та 14 студенпв заочно1' форм навчання Львiвського державного унiверситету фiзичноï культури. Отже, загалом тестуванням було охоплено 189 майбуттх учителiв фiзичноï культури.
Завданням тестованих було дати вщповвд на 436 тестових запитань, об'еднаних у 4 блоки. Блок А мав назву «Техтка i тактика спортивно-оздоровчого туризму», блок Б — «Краезнавство i краезнавча робота^), блок В — «Охорона довк1лля» i блок Г — «Надання першо1' медично1' допомоги».
У дослiдженнi нами використат наступнi методи до^дження: аналiз, синтез, тестування, метод математичног' статистики.
