CC BY
46
2. Козырев Г.И. Политическая конфликтология: учебное пособие / Г.И.Козырев. - М., ИД «Форум»: ИНФРА. - М., 2008. - 432 с.
3. МасионисДж. Социология / Дж. Масионис. - 9-е изд. - СПб.: Питер, 2004. -752 с.
4. Анцупов А.Я. Конфликтология: учебник для вузов / А.Я.Анцупов, А.И.Шипилов. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 551 с.
5. Философский энциклопедический словарь / [Л.Ф.Ильичёв, П.Н.Федосеев, С.М.Ковалёв, В.Г.Панов]. - М., 1983. - С.636.
6. Ленин В.И. Великий почин / В.И.Ленин. Полн. собр. соч. Т.39.
7. Гегель Г. Наука логики / Г.Гегель. Т. 2. - М.: Мысль, 1971.
8. Энгельс Ф. Анти-Дюринг. Переворот в науке, произведённый господином Евгением Дюрингом / Ф.Энгельс. - М., 1978. - 358 с.
9. Скирбекк Г. История философии: учеб. пособие [для студ. высш. учеб. заведений]: пер. с англ. В.И.Кузнецова; под ред. С.Б.Крымского / Г.Скирбекк, Н.Гилье. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. - 800 с.;
10. Асмус В.Ф. История античной философии / В.Ф.Асмус. - М.: Высшая школа, 1965. - 320 с.
СОЦИАЛЬНАЯ СТРУКТУРА ОБЩЕСТВА: ОБЩЕСТВЕННАЯ ПРИРОДА, ПРОТИВОРЕЧИЯ И КОНФЛИКТЫ
Зимогляд В.Я.
В статье освещаются вопросы социальной структуры общества. Анализируются некоторые проблемы развития социальной структуры в условиях динамичных трансформационных процессов, их разнонаправленность, противоречивость и конфликтность. Выясняется общественная природа социальной структуры, её содержание, специфика, мотивация противоречий и конфликтов. Анализируется содержание и роль потребностей, групповых интересов, целей и социальных условий жизни в деятельности личности и общества.
Ключевые слова: общество, структура, трансформация, противоречие, конфликт, потребность, цели, условия жизни.
SOCIAL STRUCTURE OF SOCIETY AND CONFLICT IN A SOCIAL
ASPECT
Zimoglyad V.Ya.
The questions of social structure of society are lighted in the article. Some problems of development of social structure are analysed in the conditions of dynamic transformations processes, their different directions, contradictions and conflicts. Societal nature of social structure, its maintenance, specific, motivation of contradictions and conflicts, turns out. Maintenance and role of necessities, groups interests, aims and social conditions of life is analysed in activity of personality and society.
Key words: society, structure, transformation, contradiction, conflict, conditions of
life.
юта
УДК 32.019.5; 316.77:32
канд. соц. н. Ю.С.Сгда СОЩАЛЬШ НАСЛ1ДКИ ПОЛ1ТИЧНОГО МАН1ПУЛЮВАННЯ
У статтг виявлено основнг чинники, якг визначають соцгальнг наслгдки
полтичного мантулювання. Автор доводить, що використання полтичного мантулювання призводить до негативних насл1дк1в у сустльств1, а саме: до можливост1 зм1ни полгтичного режиму, до зниження ргвня пол1тично1 культури та правовой св1домост1, до порушення механ1зм1в пол1тично1 соц1ал1заци та до панування в сустльств1 людей, що тдкорюються. З точки зору автора, для усунення под1бних насл1дк1в доцтьним е створення системи незалежного контролю з боку сустльства, а також плюрал1зац1я влади та ЗМ1.
Ключовi слова: полгтичне мангпулювання, полгтичний режим, полгтична культура, правова св1дом1сть, полгтична соц1ал1зац1я, ЗМ1, сощальш насл1дки.
Полггичне мантулювання (далi - ПМ) дуже часто е об'ектом дослщження вчених. Як правило, воно вивчаеться крiзь призму психолопчного впливу на людей. Свого часу Е.Фромм стверджував: "У юбернетичну еру особистють усе бшьше й бшьше тдвладна мантулящям. Робота, споживання, дозвшля людини мантулюються за допомогою реклами та щеологт. Людина втрачае свою активну, вщповщальну роль у сощальному процес i стае повшстю "вщрегульованою" [1].
Так, за Г.Франком, мантулювання - це "психолопчний вплив, який створюеться таемно, а отже, i на шкоду тим особам, на яких вт спрямований". В енциклопедичному словнику з полггологп мантулювання розглядаеться як система психолопчного впливу, що орiентована на впровадження шюзорних уявлень [2]. Цю думку також тдтвердив американський професор^берал Г.Шиллер, який писав: "усшх мантуляцп гарантований, коли манiпулюемий вiрить в те, що все, що вщбуваеться - природно й неминуче" [3].
Апелюючи до перерахованих вище визначень, неважко пом^ити, що манiпулювання мае досить негативний характер. При цьому не можна не погодитися з ростськими вченими В.Пугачовим та А.Соловйовим, що мантулювання, як за^б сощального керування, мае для його суб'екпв ряд переваг у порiвняннi iз силовими та економiчними методами панування. Воно здтснюеться непомiтно для керованих, не спричиняе прямих жертв i кровi й не вимагае великих матерiальних витрат [4].
Визначення сощальних наслiдкiв, що е можливими при застосуванш полiтичного манiпулювання, з'ясування ролi управлiнських стратегiй у використанш ПМ i е метою даног статтЬ.
Пщ полiтичним манiпулюванням ми розумiемо процес прихованого керування полггичною свiдомiстю та поведiнкою людей з метою примусити !х дiяти (або не дiяти) всупереч власним ттересам, створюючи при цьому iлюзiю вшьного, власного вибору. Манiпулювання, як правило, засновано на неправдi та обмаш. Як правило, цiллю полiтичного мантулювання е здобуття, реалiзацiя та збереження влади.
Загальний сенс тих, хто використовуе ПМ - одержати тдтримку населення. А одне iз головних завдань манiпуляторiв полягае не в тому, щоб донести до людей свою полггичну програму з подальшим И схваленням та впровадженням у життя, а в тому, щоб, вивчивши
203
очшування й переваги виборщв, тдлаштуватися та створити потрiбний образ. Маншулятор повинен вгадати сощальш очiкування та запропонувати найбiльш вдалий образ кандидата та його програми. Отже, цт манiпуляторiв зводяться до формування у виборщв певно! думки щодо спонукання пiдтримати саме цих манiпуляторiв на майбутнiх виборах.
Для усшшного рiшення завдань та досягнення цшей iснують рiзнi прийоми та методи ПМ, як часто називають полтичними технологiями.
Функцiонально полiтичнi технологи нерозривно пов'язаш з iнтересами й ролями суб'екпв, якi i задають !м цiлi щодо використання владних ресур^в, стабшзаци або дестабтзаци полггичних вiдносин у тiй чи шшш державi, оргашзаци виборчих компанiй, шформацшного забезпечення ухвалених рiшень, узгодження позицш при виробленнi державних програм тощо. Якщо ж говорити в цшому, то найбiльш загальною причиною формування пол^ичних технологiй е потреба людини у бiльш рацiональному, економiчному й ефективному способi реалiзацil конкретних цшей у пол^ичному просторi.
Однак варто мати на увазi те, що, крiм позитивно! спрямованостi полiтичних технологш, iснуе також i негативна. Часто полггичш технологи поширюються не тшьки на легальнi, але й на нелегальш процеси застосування полгтично! влади i вiдповiдних типiв розподiлу державних ресур^в. У силу цього, технологи припускають i використання прийомiв та процедур, як можуть суперечити полггичним традицiям суспiльства. Тому у просторi влади можуть бути присутнi не тшьки конструктивш з погляду пол^ичних iнтересiв суспiльства способи впливу на владу, але i технiки, що порушують норми полгтично! етики ("чорний РЯ", дезiнформацiя, манiпулювання тощо).
Пов'язаними з у^ма - законними та незаконними - формами поведшки шдивщуальних i групових суб'ектiв, полiтичнi технологи е не просто розрiзненi техшки та прийоми дiй, вони мають досить цiлiсну сукупнiсть використовуваних суб'ектом методiв та процедур, якi мають певний порядок свого застосування та використання. У цьому сенс^ полггичш технологи, що пов'язаш з досягненням конкретних цшей, юнують як певний алгоритм вщповщно! дiяльностi суб'екта, що програмуе його найбшьш ефективш ди. Закрiплюючи ж подiбнi прийоми, алгоритм дiяльностi суб'екта водночас з'являеться як результат рацiоналiзацil рiшення конкретно! проблеми. Тому обчислення i закрiплення в алгоршм оптимальних i ефективних способiв здiйснення тiе! або iншо! акци дають iншим суб'ектам можливiсть надалi використовувати знайдений досвiд.
Розма!ття конкретних прийомiв, методiв i процедур у полгтичних технологiях визначаеться, насамперед, сферами полгтичного простору, а також типами пол^ичних процесiв: електорального, шформацшно-анал^ичного, переговорного та iн., якi i задають людинi !! полiтичнi ролi
й функцй. У той же час, оскшьки технологiчнi прийоми спрямоваш на практичну реалiзацiю тих або шших цiлей, 1хньою основною щншстю е не саме знання про те, як можна щось зробити, а конкретне вмшня, навички здшснення дiй i досягнення цiлей.
Використовуючи пол^ичш технологи, всi засоби ПМ грунтуються на створеннi й впровадженш у масову свiдомiсть соцiальних мiфiв, тобто iдей, що затверджують штереси манiпуляторiв та приймаються бiльшiстю на вiру, без серйозного осмислення. У наш час може здатися, що епоха слшо! вiри в мiфи давно вiдiйшла у минуле, але щоденна полiтична практика демонструе хибшсть тако! думки. Як пише Е.Кассирер, "якщо сучасна людина бiльше не вiрить у натуральну магiю, то вона, без сумшву, сповiдае якийсь сорт "маги сощально!". Новi полггичш мiфи створюються за точним планом, вщповщно до психологи людей та цшей манiпуляторiв. Е.Фромм доводив, що ПМ позбавляе людину здатност скласти цшсну картину свiту, пiдмiнюе 11 абстрактною моза!кою з тенденцiйно пов'язаних мiж собою фактiв. На думку М.Лернера, у людини "виникае повне змшування понять i нiякого взаемозв'язку подш. Сдина система, в яку вш здатний пiдставити окремi факти, - це система стереотитв, що вже склалася у нього в головь Ця система орiентована, головним чином, на змагання й боротьбу, де поняття добра й зла приймаються на вiру" [1].
Т^ хто стверджуе, що вони не шдвладш маншулюванню, все одно е маншулюемими, якщо тшьки повнiстю не йнорують ЗМ1 та соцiальнi шститути, що навряд чи можливо. Вщомо, що навiть у винятково шформацшних передачах наявний прихований коментар, приховане маншулювання (iнодi його роль виконуе навггь сам вибiр шформаци). Отримання шформаци сьогоднi стало настiльки ж необхщною людською потребою, як i споживання lжi. "Поглинаючи" пропоновану ЗМ1 iнформацiю, ми засвоюемо й певну "дозу" маншуляцп. ЗМ1 та iншi соцiальнi iнститути можуть iз будь-яко! подil зробити шоу, що здатне спричинити значушд полiтичнi подil. Потрiбно завжди пам'ятати про те, що практично вся шформащя, яку ми одержуемо, е опосередкованою, тобто такою, що пройшла крiзь призму чийогось погляду.
Для прискорення сощальних мiфiв полггичш технологи припускають використання найбагатшого арсеналу конкретних методiв впливу на свщом^ть людей. До них належать не тшьки пряме шдтасування фак^в, замовчування небажано1 iнформацil, поширення неправди й наклепу, але й таю способи, як "натвправда" (щоб забезпечити довiру аудитора об'ективно й докладно висвгтлюються конкретш малозначущi деталi, проте замовчуються бшьш важливi факти або ж надаеться загальна помилкова штерпретащя подш); "наклеювання ярлишв" (коли для вщторгнення слухачами й компрометацп о^б або iдей !м без доказiв надаеться непорядне визначення, наприклад, "нацист", "фашист", "шовшют" тощо).
1снуе також безлiч прийомiв лшгвютичного мовного маншулювання, що припускають використання евфемiзмiв для позначення тих самих явищ, а також слiв, що мають ощночний вiдтiнок.
Сучаснi манiпулятори вмшо використовують закономiрностi масово! психологiï. Так, один Ï3 поширених манiпуляцiйних прийомiв - "страль умовчання" - полягае у тому, щоб за допомогою посилань на сфабрикованi опитування громадськоï думки або iншi факти переконати громадян у шдтримщ бiльшiстю суспшьства бажаноï для манiпулятора полiтичноï позицп, в ïï перемозi. Це змушуе людей, що дотримуються iнших поглядiв замовчувати свою думку або змшювати ïï через побоювання потрапити у сощально-психолопчну iзоляцiю або пiд дш певних санкцiй.
Манiпулювання широко використовуеться не тшьки у тотал^арних та авторитарних державах, де часто е домшуючим методом дiяльностi ЗМ1, але й у сучасних захщних демокра^ях, особливо у партiйнiй пропагандi та шд час виборчих компанiй. Сьогодш жодна президентська або парламентська виборча компашя не може обiйтися без використання методiв манiпулювання. Так званий "середнш" виборець, зазвичай, судить про кандидата у президенти або у парламент, виходячи з образу, що створюе юно або театральне мистецтво, телебачення та iншi ЗМ1.
Небачеш донинi, широкi можливостi для контролю за свщомютю та поведiнкою шдивадв у суспiльствi, дають право говорити, що у сучасному свт вщбуваються глобальна iнформатизацiя та комп'ютеризацiя суспшьства. Вони роблять техшчно можливими не тшьки систематичну щеолопчну iндоктринацiю, тотальне "промивання мозкiв", але i керування шдивщуальною та груповою, масовою свщом^тю й поведiнкою. Як вiдзначае О.Тоффлер, наприкшщ XX - на початку XXI ст. саме знання й шформащя стають ключовим ресурсом влади. Вони дозволяють "досягти певних цшей, мжмально витрачаючи ресурси влади, переконати людей у ï^rn особистш защкавленост у цих цiлях та перетворити супротивниюв на союзникiв" [5].
Комушкацшна революцiя, що проявилася у створенш супутникового зв'язку, кабельного радiо й телебачення, комп'ютерних текстових комушкащйних систем (вщео-, екранних i кабельних текс^в та iн.), а також у масовому поширенш комп'ютерiв, створила можлив^ть електронного контролю за життям, напрямом думок, планами та настроями як окремих громадян, так i будь-яких громадських оргашзащй. Сучасш комп'ютерш мережi дозволяють накопичувати й використовувати велику шформащю про здоров'я, суспiльну актившсть, полiтичнi установки, особистi зв'язки, фiнансовi справи тощо. Збирати подiбну шформащю з рiзних електронних досье можна порiвняно легко й швидко, i що важливо - досить непомггно для суспшьства.
ЗМ1 та iншi iнститути соцiалiзацiï впливають на свщом^ть i поведiнку людей не тшьки через шформащю про навколишнш свгг, але i
за допомогою змши само1 людини: И менталитету, цiннiсних орiентацiй, потреб й штере^в, а також формування громадсько1 думки i моралi. ЗМ1, а також iншi iнститути сощаизаци створюють цiннiснi магнiтнi полюси, яю формують полiтичну поведiнку громадян.
Описаш вище методики, способи та техшки манiпулювання не можуть не вщбитися на процесi сощаизаци iндивiдiв. I залежно вщ ступеню контролю державою рiзних соцiальних iнститутiв, цей процес може мати неоднозначний характер.
На наш погляд, використання й застосування ПМ може призвести до певних небажаних сощальних наслщюв. Пiд сощальними наслiдками ми розумiемо очiкуванi (плановаш) або неочiкуванi (стихiйно виникаючi) та непередбачеш результати впровадження перетворень у суспшьство, певних нововведень у сощальну систему, якi позначаються на сощальних взаеминах, у групах та стльнотах мiж iндивiдами, що супроводжуеться змшою у матерiальному, економiчному, полiтичному та сощальному станах.
Прагнучи визначити можливi соцiальнi наслiдки використання й застосування ПМ, варто брати до уваги таю з них, що мають значення як для сустльства i для держави в щлому, так i для шдивща. Визначимо, перш за все, наступш:
1) змта полтичного режиму (тд час використання ПМ кнуе небезпека переходу демократа до автократп шляхом узурпацп влади одшею особою або групою о^б, що не допускають полiтичну опозищю);
2) зниження р1вня полтинно! культуры (при збереженш основних, характерних для правлячого режиму й бшьшост шдивадв цiнностей i зразкiв поведiнки використання ПМ не дае можливос^ впроваджувати у сощальне й полiтичне життя нових механiзмiв полiтичноl взаемодil, оновлювати та реконструювати пол^ичш традицil, що вже юнують);
3) ¡мов1рн1стъ зниження р1вня правосв1домост1 (у ситуацп застосування ПМ е iмовiрнiсть того, що населення буде розумгти сво! права i саме право крiзь призму iнформованостi самого суспiльства (тобто реально за шдивща будуть думати маншулятори, що переносять думки одних людей у свщом^ть iнших (iнтроспекцiя), а сам шдивщ реально не буде спроможним скористатися своши правами й свободами, наданими йому Основним Законом));
4) порушення механ1зм1в полiтинноl соц1ал1зацИ. У випадку монополп iнiцiаторiв ПМ на ЗМ1, економiчну й полiтичну владу, ПМ спроможне порушити основш механiзми полiтичноl соцiалiзацil, якi полягають, насамперед, у проце^ поступового засвоення стандартiв сформовано1 пол^ично1 культури суспiльства, що веде до формування у людини властивостей i вмшь, якi дозволяють !й адаптуватися у полгтичнш системi й виконувати там певш функцil. Так, особистють не буде мати право на виборче освоення традицш, норм та щнностей, закрiплюючи !х у тих або шших формах полгтично! поведшки й впливу на
владу. На перший погляд, полгтична соцiалiзацiя - процес, що ютотно гальмуе поширення негативних сощальних наслщюв для iндивiда, адже власний досвщ людей, а також неконтрольоваш владою такi агенти полгтично! соцiалiзацi!, як родина, родичi, друзi - е iстотною перешкодою для ПМ. Але в реальному житт методи маншулювання все ж таки вщшрають дуже важливу, часто негативну роль;
5) шлъшсна перевага у суспiлъсmвi людей, що тдкоряються. Специфша шдпорядкування припускае сукупшсть цшшсних, защкавлених i примусових орiентацiй, що визначають основш напрямки й рамки поведшки громадян у полiтичнiй системь
Висновки. Полiтичне манiпулювання, хоч i мае деякi позитивнi характеристики, все-таки е негативним явищем. Найбiльшу небезпеку для громадян i демократичного державного устрою несе використання рiзних методик ПМ. Негативш соцiальнi наслiдки ПМ можуть бути надшно та ефективно обмежеш найважливiшим принципом плюралiзму влади й плюралiзму ЗМ1 (на наш погляд, плюралiзм влади означае подш у суспiльствi економiчно!, полiтично! й духовно-шформацшно! влади; плюралiзм ЗМ1 може забезпечуватися !хшм рiзноманiттям, наявнiстю у суспiльствi багатьох iнформацiйних агентств, радю- й телестанцiй, а також за допомогою редакцшно! незалежностi теле- i радiопрограм). Також iнформацiйна влада, подiбно до влади полiтично! та економiчно!, мае потребу у контролi з боку суспшьства.
Л1ТЕРАТУРА
1. Доступно на сайт http://psyfactor.org/polman.
2. Политология: Энциклопедический словарь / общ. ред. Ю.А.Аверьянов. - М.: Изд-во Моск. коммерч. ун-та, 1993.
3. Доступно на сайт http://probib.narod.ru/social/karam/kara.
4. Введение в политологию: учебник [для студентов вузов] / В.П.Пугачев, А.И.Соловьев. - 4-е изд. перераб. и доп. - М.: Аспект Пресс, 2007.
5. Тоффлер О. Проблема власти на пороге XXI века / Тоффлер О. // Свободная мысль. - 1992. - №2. - С.16.
СОЦИАЛЬНЫЕ ПОСЛЕДСТВИЯ ПОЛИТИЧЕСКОГО МАНИПУЛИРОВАНИЯ
Седая Ю.С.
В статье представлены основные показатели, которые определяют социальные последствия политического манипулирования. Автор доказывает, что использование политического манипулирования приводит к негативным последствиям в обществе, а именно: к возможности смены политического режима, к снижению уровня политической культуры и правового сознания, к нарушению механизмов политической социализации, а также к доминированию подчиняющихся индивидов в обществе, что, по мнению автора, является недопустимым. С точки зрения автора, для ликвидации названных выше явлений целесообразным является создание системы независимого контроля со стороны общества, а также плюрализация государственной власти и СМИ.
Ключевые слова: политическое манипулирование, политический режим, политическая культура, правовое сознание, политическая социализация, СМИ, социальные последствия.
THE SOCIAL CONSEQUENCES OF THE POLITICAL MANIPULATION
Sedaya Y.S.
This paper presents the results of an analysis of social consequences of political manipulation. Author proves that using of political manipulation leads to negative consequences in society, among them: probability to change the political regime, reduction of level of political culture and lawful consciousness, the changing of mechanisms of political socialization, the domination in society obeying people. For solving such problem author suggests to do system of independent control for power and mass-media.
Key words: a political manipulation, a political mode, political culture, legal consciousness, political socialization, mass-media, social consequences.
юта
УДК 321.01
канд. соц. н., доц. О.М.Сахань
ДЕСТРУКЦ1Я ПОЛIТИЧНОÏ ВЛАДИ ЯК ОБ'еКТ НАУКОВОГО ДОСЛ1ДЖЕННЯ
У cmammi розглядаеться проблема деструкци пол1тично1 влади, з'ясовуються ïï причини та ознаки, ведеться пошук мехaнiзмiв щодо запоб^ання деcтруктивноcтi полтики. Акцентуеться увага на перевaзi особист^ного фактора як причини деструкци полiтичноï влади. Обхрунтовуеться положення про те, що деструкщя, як загальний феномен, е посттною складовою полiтичноï влади, тому необхiдне тривке вживання контролюючих зaходiв щодо ïï проявiв.
Ключовi слова: деструкщя, кумулятивтсть, легтимащя, делегтимащя, стабтьтсть та нестабтьтсть влади, aбcентеïзм.
Серед чимало1 юлькост проблем, яю пов'язаш з владною проблематикою, питання деструкци полггично1 влади активно обговорюються останшм часом в засобах масово1 шформаци, але поки не мають обгрунтованих вщповщей та певного вщбиття в полггичнш теори, бо майже не дослщжеш пол^ичною наукою.
Протягом ютори св^ово1 сощально-фшософсько1 та полггико-
юридично1 думки було накопичено багатовшовий досвщ та здобут знання з питань про феномен влади, ïï генезу та природу, взаемодда з шшими сустльними явищами, методику аналiзу i т. ш., але щлюне, розгорнуте наукове описання та пояснення деструкци полiтичноï влади, визначення причин ïï виникнення, поширення, тривалосп, наслщюв, механiзмiв запоб^ання i т. ш. вщсутш. Асиметрiя безлiчi емпiричних фактiв, нерщко конкуруючi трактування ^eï проблеми, а також
209
