CC BY
82
ЯЕДВИВМИ
УДК 331.445 001:10.5281/1впоёо.3336053
ГУЖВА 1.Ю.
Соцiалiзацiя працi та трудових вiдносин
Предмет домдження - законом1рност1 еволюцИ \нститут\в соц'1ально-трудових вдносин в Укран та св'т.
Мета до^дження полягае у визначенн основних фактор1в та особливостей соц1ал1зацн трудових вдносин на сучасному етап'1, а також в узагальненн пр'юритет'1в державного регулювання трудових вдносин за нов'тн'х умов !хньо! соц1ал1заци.
Методи досл'1дження. Методолопчы принципи, на як спираеться досл'1дження, охоплюють комплекс загальних методов наукового п'знання, включаючи метод анал'зу, синтезу, узагальнен-ня, ¡ндукцИ' та дедукцИ' тощо.
Результат роботи. Проанал'зовано фактори, що визначають особливост'1 формування та розвитку соцально-трудових в'щносин. Дослджено вплив уявлень про суб'екта прац / технолог'ч-них укладов на предметно-змстовну область соц'ально-трудових вдносин. Виявлено засаднич'1 причини становлення \нститут\в социального партнерства та соц1ально-в1дпов1дального б\знесу. Проанал'зовано свтовий досвд виникнення / розвитку \нститут\в соцально-трудових вдносин. Здйснено наукове обгрунтування пр'юритет'/в / напрям1в державного регулювання соц\ально-тру-дових вдносин. Аргументовано необх^днють вдродження системи монторингу соц\ально-трудо-во! сфери.
Висновки. Соц\альне партнерство е одним з тих ¡нституц'1йних механ'зм'в, який сприяе форму-ванню I розвитку соцально-трудових вдносин в УкраЫ. Держава в систем'1 социального партнерства виконуе функцИ' гаранта основних прав та свобод, арб'пра в раз1 виникнення конфл1кт1в на виробництв'1, орган1затора / координатора переговорних процес'в. Реал\зац\я ¡нтереав прац\вник\в у систем '1 трудових вдносин за допомогою социального партнерства мае здйснюватися через по-силення рол '1 профсплок у социальному д1алоз1.
Ключов-! слова: трудов'1 вдносини, профсплка, соц\ал'1зац\я, зайнятсть, ротация, персонал, три-партизм, державне регулювання.
ГУЖВА И.Ю.
Социализация труда и трудовых отношений
Предмет исследования - закономерности эволюции институтов социально-трудовых отношений в Украине и мире.
Цель исследования заключается в определении основных факторов и особенностей социализации трудовых отношений на современном этапе, а также в обобщении приоритетов государственного регулирования трудовых отношений в новейших условиях их социализации.
Методы исследования. Методологические принципы, на которые опирается исследование, охватывают комплекс общих методов научного познания, включая метод анализа, синтеза, обобщения, индукции и дедукции и др.
Результаты работы. Проанализированы факторы, определяющие особенности формирования и развития социально-трудовых отношений. Исследовано влияние представлений о субъекте труда и технологических укладов на предметно-содержательную область социально-трудовых отношений. Выявлено основные причины становления институтов социального партнерства и социально-ответственного бизнеса. Проанализирован мировой опыт возникновения и развития институтов социально-трудовых отношений. Осуществлено научное обоснование приоритетов и направлений государственного регулирования социально-трудовых отношений. Аргументировано необходимость возрождения системы мониторинга социально-трудовой сферы.
Выводы. Социальное партнерство является одним из тех институциональных механизмов, который способствует формированию и развитию социально-трудовых отношений в Украине. Государство в системе социального партнерства выполняет функции гаранта основных прав и свобод, арбитра в случае возникновения конфликтов на производстве, организатора и координатора переговорных процессов. Реализация интересов работников в системе трудовых отношений с помощью социального партнерства должно осуществляться через усиление роли профсоюзов в социальном диалоге.
Ключевые слова: трудовые отношения, профсоюз, социализация, занятость, ротация, персонал, трипартизм, государственное регулирование.
GUZHVA I.Y.
Socialization of labor and labor relations
Subject of study is evolution regularities of of social and labor relations institutes in Ukraine and in the world.
The purpose of the study is to define main factors and peculiarities of labor relations socialization at the present stage, and to generalize priorities of labor relations regulation under new conditions of their socialization.
Research methods. The methodological principles the research relies on include a set of general methods of scientific cognition, including the method of analysis, synthesis, synthesis, induction and deduction, and others.
Results. Factors determining peculiarities of social and labor relations formation and development are analyzed. The impact of ideas on the subject of labor and technological structures on the subject-area content of industrial relations is investigated. The underlying causes forming social partnership institutions and socially responsible business are revealed. World experience of the emergence and developmentof social and labor relations institutes is analyzed. Scientific substantiation of priorities and directions of social and labor relations regulation is carried out. The urgency to revive the monitoring system in social and labor sphere is argued.
Conclusions. Social partnership is one of institutional mechanisms that contribute to formation and development of social and labor relations in Ukraine. Government serves as the guarantor of fundamental rights and freedoms, the arbitrator in workplace conflicts, the organizer and coordinator of negotiation processes in the system of social partnership. The interests of workers in the system of labor relations should be respected through social partnership by means of trade unions strengthening in social dialogue.
Key words: labor relations, trade union, socialization, employment, rotation, personnel, tripartism, state regulation.
Постановка проблеми. Економнна наука сто'гть перед необх1дн1стю пошуку i вироблення ново! парадигми прац - цтюно! системи погля-дiв i уявлень, адекватно вiдобрaжaють суспiльнi трансформацм взaгaлi i соцiaльно-трудовi вщ-носини зокрема. Науковий aнaлiз сучасних соцг aльно-економiчних процесiв показуе, що основы чинники, що визначили якюы змЫи у трудовiй дiяльностi, пов'язаы, з одного боку, зi змЫою ро-лi людини на виробництвi i трaнсформaцieю системи сусптьних вiдносин в цiлому. 3 Ышого боку, причини сучасних кризових явищ в економiцi багато в чому пов'язан з недоучетом, а iнодi i по-вним ^норуванням соцiaльних фaкторiв.
Гострi проблеми практики реформування соцг ально-трудових вiдносин на макро- i мiкрорiвнi, особливостi процеав трансформаций а також за-гaльносвiтовi тенденцм aктуaлiзують методолопч-нi та концептуально-теоретичн дослiдження в цiй обласп. 1нтерес до теоретико-методологiчним до-слщженням процесiв формування ринково! моделi та Ыститулв прaцi, дослiдження природи та коно-мерностей соцiaлiзaцм трудових вщносин, визна-чення концептуальних засад розвитку со^аль-но-трудових вiдносин, формування прюрителв i нaпрямкiв з со^ально! полiтики та полiтики управ-лiння працею випливають i з внутрiшнiх потреб розвитку економiчноí' науки. Ц та ^rni фактори за-кономiрно визначають одне з центральних мюць наукового aнaлiзу соцiaльно-трудових вiдносин.
Анал'1з останшх досл'!джень та публiка-цш. В теорп перехщно! економiки aнaлiз трудово! сфери i соцiaльно-трудових вiдносин був в основному зосереджений на проблемах формування та стаб^зацм ринку прац i вiдносин, що склада-ються на цьому ринку. У вщповщному напрямку працювали низка в^чизняних вчених, зокрема: А.М. Колота [1; 2], В.1. Шульги [3], О.М. Руден-ко [4; 5], Л.О. Згалат-Лозинсько! [6], О.В. Жада-на [7]. При цьому дослщження дос будуються на фокусувaннi проблем та !х вирiшення на макро-i мезорiвнях; рiвень пiдприeмств i змют вiдносин «прaцiвник-роботодaвець» не отримали належ-ного висвiтлення, що визначаж необхщнють по-дальших дослiджень у даному напрямку.
Мета стаrri полягае у визначенн основних фaкторiв i особливостей соцiaлiзaцií' трудових вiдносин на сучасному етат, а також в узагаль-неннi прiоритетiв державного регулювання трудових вщносин за нов^ых умов !хньо! соцiaлiзaцií'.
Виклад основного материалу. Соц1ально-трудов1 в1дносини - це складне багатоаспектне поняття, генезис якого дозволяе зрозум1ти, яким чином формувався I трансформувався понят1й-ний апарат, чому в даний час в науков1й л1тера-тур1 використовують терм1н «соц1ально - трудов! вщносини»; чому предметно-зм1стовна область соц1ально-трудових вщносин включае широкий спектр питань, починаючи з профес1йного на-вчання прац1вник1в, розвитку систем соц1ально-го захисту; питань, пов'язаних з оплатою прац1, умовами та орган1зац1ею прац1 I заюнчуючи пи-таннями соц1ального розвитку людини, мотив1в, ц1нностей, ц1лей д1яльност1.
Для вироблення напрямк1в досл1дження со-ц1ально-трудових в1дносин, анал1зу законом1р-ностей I фактор1в, що визначають Тх формування I розвиток повинн1 бути систематизован сум1ж-н1 поняття, що використовуються для характеристики вщносин людей, як1 складаються в про-цес1 прац1. Основоположниками 1нформац1йного I цив1л1зац1йного п1дход1в було покладено початок науковим розробкам у сфер1 соц1ально-тру-дових в1дносин, як1 дом1нували до певного часу в дослщжены сусп1льних систем [8, с. 115]. При цьому методолопя 1нформац1йного пщходу роз-кривае суть категорм «трудов! в1дносини» (ви-робнич1 та 1ндустр1альн1), акцентуючи увагу на досл1дженн1 економ1чних I правових в1дносин, що виникають у процес1 трудовоТ д1яльност1, вклю-чаючи конфл1кти I питання влади. Цив1л1зац1йний п1дх1д дозволяе ввести категорш «соц1альн1 вщ-носини» (спочатку «людсью в1дносини») та допо-внити предметно-змютовну сферу досл1дження питаннями взаеморозум1ння, дов1ри, сп1вроб1т-ництва й аргументацм Ыституц1йних в1дм1нностей I культурного р1зноман1ття моделей соц1ально-трудових в1дносин у р1зних краТнах.
Повинн1 бути вироблен1 п1дходи до структуриза-цм соц1ально-трудових вщносин. Одним з таких п1дход1в може бути видтення р1вн1в, що дозволяе не ттьки ч1тко визначити вщповщы Тм вщноси-ни (м1ж державою I прац1вниками, м1ж державою I роботодавцями, м1ж окремими прац1вниками), але I доповнити визначення соц1ально-трудо-вих вщносин д1яльн1стю 1нститут1в, як1 регулюють I пщтримують дан1 в1дносини. Так, наприклад, у Зах1дн1й 6вроп1 пщ соц1ально-трудовими вщно-синами розум1ють д1яльн1сть 1нститут1в I блюде-ние процедур, призначених для визначення умов
зайнятоси оплати прaцi та со^ально! захище-ноcтi найманих пра^вниюв з метою приведення цих умов у вщповщнють з мiнливими обставина-ми, а також для представлення ЫтереЫв соцг альних пaртнерiв: профспток i роботодaвцiв.
Генезис прaцi та дослщження зaкономiрностей соцiaлiзaцN трудових вщносин були проaнaлiзо-вaнi в контекст технологiчних пaрaметрiв ево-люцм сусптьного розвитку, якiсних змiн системи цЫностей i iнтересiв людини, культурних засад функцюнування суспiльних систем. Був зробле-ний основоположний висновок про те, що осно-внi якiснi змiни у трудов^ дiяльностi та в системi соцально-трудових вiдносин вiдбулися пiд впли-вом двох фундаментальних зрушень: со^ально-го розвитку людини i технологiчних пaрaметрiв еволюцп виробничого середовища пщприем-ства. Дослщження природи проце^в соцiaлiзa-цм трудових вiдносин та введення в об^ категорм «соцiaльно-трудовi вiдносини» було проведено в контекст вiдповiдi на центральне питання те-орГ! соцiaлiзaцií' трудових вiдносин - розглядати и як суб'ект-об'ектний процес, коли суспiльство i його iнститути розумiються як суб'ект, а людина i вщносини в процесi прaцi як об'екти со^ализацп. Або !х потрiбно розглядати як суб'ектно-суб'екты двостороннi процеси взаемодм, в ходi яких людина не просто засвоюе сформовaнi форми со^а-лiзaцií, трудовi цiнностi i стереотипи трудово! по-ведiнки, а й змЫюе !х, реaлiзуючи, таким чином, в трудов^ дiяльностi власну суб'ективнють.
Eволюцiя ролi людини на виробництвi та ево-люцiя со^ально-трудових вiдносин знайшли вг дображення у вщповщних теорiях упрaвлiння. Вг домi теорм передбачають iснувaння економiчного (використання трудових ресур^в), оргaнiчного (упрaвлiння персоналом, управлЫня людськими ресурсами) i гуманютичного (упрaвлiння люди-ною) пiдходiв. Що дав нам для подальшого дослг дження aнaлiз соцiaльного розвитку людини? По-перше, дозволив простежити взаемозв'язок мiж змiнaми ролi людини в суспiльствi i в трудовому процес i системою соцiaльно-трудових вiдносин. Зокрема, простежити, яким чином трансформу-вався понятйний аппарат i уявлення про суб'екта прaцi. По-друге, усвiдомити зростання П, головне, причини) значущост у виробництвi особис-тiсних якостей людини-пра^вника, перш за все, таких як УЦативнють, сумлiннiсть, вщповщаль-нють, вмiння i навички. Зрозумiти, чому вщноси-
ни, заснован на суперниф^ i конкуренцм, посту-паються мюцем вiдносинaм солiдaрностi, довiри i взаемодопомоги. У свою чергу, це сприяе пошу-ку бiльш ефективних мехaнiзмiв aктивiзaцií люд-ського i трудового потен^алу. По-трете, оцЫи-ти ефективнють форм сптьно'( дiяльностi, в тому чи^ i вiдповiсти на питання, за яких умов домЫуе той чи Ыший тип взаемин людей у процес прaцi. По-четверте, aнaлiз впливу соцiaльного розвитку людини на систему со^ально-трудових вiдносин дозволяе обгрунтувати i прiоритетнi заходи, якi сприяють соцiaлiзaцií трудових вiдносин на рiзних рiвнях, насамперед на макро- i мiкрорiвнi.
Таким чином, нaйбiльш точно роль людини в системi соЦально-трудових вiдносин вщобра-жае понятiйний апарат, що використовуеться для визначення пра^вника в трудовому процесi. При цьому спостер^аеться прямий взаемозв'язок мiж етапами промислових револю^й, уявленнями про суб'екта пращ формами сптьноТ дiяльностi, вщ-повщно'( концепцм упрaвлiння трудовими вщноси-нами i типом культури в оргаызацм [9, с. 25].
Не менш важливе значення в еволюцп соцг ально-трудових вiдносин мае i технiчний фактор - промисловi революцп та змiнa технологiчних уклaдiв. Анaлiз впливу уявлень про суб'екта прац i технологiчних уклaдiв на предметно-змютовну область соцiaльно-трудових вiдносин дозволяе зробити наступи основнi висновки.
Уявлення про пра^вника, як про робочiй си-лi, i людину, як но^я певних якостей i здiбностей, передбачае вплив керуючоТ системи на процеси формування i розподiлу прaцiвникiв. Бiльш того, масове конвеерне виробництво i вузька спе^а-лiзaцiя не вимагають вщ прaцiвникiв унiкaльних якостей i унiкaльних здiбностей, прояву Ыща-тиви i творчостi. Необхiднiсть упрaвлiння робо-чою силою з боку власниюв i професiйного менеджменту веде до решти соцiaльних конфлiктiв i конфронтацп, безправ'я прaцiвникiв i неможли-во 1'х впливу на трудовi процеси i прийняття рг шень. Об'ективне iснувaння конфлiкту мiж пра-цею i кaпiтaлом сприяло формуванню Ыститутв в системi соцiaльно-трудових вщносин i розвитку трудового законодавства. Становлення систем со^ального захисту i софального страхування е основою узгодження i координацп iнтересiв сто-рiн соЦально-трудових вiдносин при регулюючiй ролi держави. Соцiaльно-трудовi вiдносини ха-рактеризуються жорсткою центрaлiзaцieю i сис-
темою регулювання, що зач1пае вс1 основн1 ас-пекти цих вщносин (питання найму, оплати прац1, мотивацм, профес1йного навчання).
Уявлення про прац1вника як стратег1чний ресурс I руш1йну силу (людський фактор) у пщвищен-н1 ефективност1 виробництва, ускладнення ц1лей сусп1льного прогресу, розвиток цифрових систем управл1ння виробництвом, використання верста-т1в з числовим програмним керуванням, промис-лових робот1в сприяло розвитку творчих навичок прац1вник1в, 1н1ц1ативност1, ор1ентацм систем мотивацм на Ыдивщуальы досягнення I результат. У свою чергу, ц1 зм1ни призвели до процес1в роз-робки гнучких систем оплати прац1 I стимулюван-ня, програм пщвищення якост1 трудового життя та залучення прац1вник1в до управл1ння. Усвщом-лення спроможност1 прац1вник1в у трудовому про-цес1 зм1нюе позицш б1знесу та держави в систем! соц1ально-трудових в1дносин. Це знаходить вг дображення у становленн1 1нститут1в соц1ального партнерства та соц1ально в1дпов1дального б1зне-су. Соц1ально-трудов1 в1дносини характеризують-ся гнучкютю, сол1дарн1стю, партнерством I пщви-щенням в1дпов1дальност1 вс1х стор1н за прийнят1 в соц1ально-трудов1й сфер1 р1шення. Необх1дно до-дати, що на р1вн1 систем соц1ального страхування вщбуваеться зм1щення акцент1в з жорстких цен-трал1зованих розпод1льних систем на гнучк1 та стимулювання роботодавц1в I самих прац1вник1в у п1двищенн1 в1дпов1дальност1 за прийнят1 в ц1й об-ласт1 р1шення.
Уявлення про прац1вника, як нос1я ун1кальних знань, досв1ду, який волод1е певною квал1фка-ц1ею, системою ц1нностей I мотивац1й пред'являе I зовс1м 1нш1 вимоги до формування соц1ально-трудових в1дносин. Доступн1сть сучасних технолог^, зростання значущост1 знань (насамперед ринку) в к1нцев1й цУ товару, розвиток мережевих орган1зац1йних структур I пщключення вс1х учас-ник1в до «ланцюжку створення ц1нност1» вимагае в1д вс1еТ системи в1дносин дов1ри, сп1вроб1тництва, взаемодопомоги, командно! роботи, вщповщаль-ност1, самост1йност1 у прийнятт1 р1шень I колегг альност1 одночасно. Соц1ально-трудов1 в1дносини ха-рактер1зуются р1зноман1ттям 1нститут1в, де-централ1зац1ею, гнучк1стю; р1зноман1ттям форм сп1впрац1 I напрямк1в (1нструмент1в) розвитку.
Повинн бути досл1джен1 сутн1сть I зм1ст транс-формац1й, що в1дбуваються в ряд1 краТн, перш за все в 6вроп1 I США, що дозволило, по-перше,
дати характеристику сучасый фаз1 сусп1льного розвитку; по-друге, оц1нити масштабность зм1н, що в1дбуваються I Тх вплив на працю та соц1аль-но-трудов1 в1дносини; по-трете, проанал1зувати можливост1 «пост1ндустр1ального ривка» з метою обгрунтування напрям1в подальшого дослщжен-ня проблеми. Для цтей анал1зу суп трансформа-ц1й, що в1дбуваються були систематизован кон-цепцп сусп1льного розвитку, теорм модерызацм I наздоганяючого розвитку, оц1нено сьогодн1шня ситуац1я в краТн I зроблен1 наступн1 висновки.
Величезну роль у формуванн1 I розвитку соцг ально-трудових в1дносин з1грали I продовжують грати р1зн1 1нститути. Власне соц1ально-трудов1 в1дносин розглядаються через сукупнють регу-люючих правил I взаемозв'язюв м1ж основними суб'ектами з приводу питань гарант1й зайнятост1, найму, звтьнення, виходу на пенс1ю, умов пра-ц1, розпод1лу доход1в. Отже, сама сутнюна характеристика соц1ально-трудових вщносин вже припускае Тх 1нституц1онал1зац1ю, тобто формування ст1йких норм, правил, процедур, л1н1й по-вед1нки I взаемодм основних суб'ект1в: найманих прац1вник1в, роботодавц1в I держави. Загальна ефективнють 1нститут1в, що в1дображають, в тому числ1, процеси соц1ал1зацп I формують нор-ми I л1нп повед1нки суб'ект1в трудових в1дносин повинна оц1нюватися не т1льки I не сттьки тому, наск1льки вони усп1шно забезпечують розвиток I задоволення потреб людини, сктьки з того, насктьки сприяють його залученню у про-цес самост1йноТ трудовоТ д1яльност1. Зв1дси-по-становка нових питань теорм соц1ал1зацм трудових вщносин. Зокрема, яким чином прац1вник, усп1шно д1ючий в одн1й технолог1чн1й систем! (в епоху масового виробництва) I соцюкультурно-го середовища, здатний ефективно працювати в нових умовах. Чи усвщомлюють суб'екти соц1-ально-трудових вщносин масштабнють соц1аль-них зм1н, I в якому напрямку повины розвивати-ся 1нститути в соц1ально-трудов1й сфер1? Готов1 суб'екти соц1ально-трудових в1дносин до засво-ення нових соц1альних ролей I зразюв повед1нки, дають змогу претендувати на певн1 соц1альн1 по-зиц1Т I придбання в1дпов1дних соц1альних статус1в. Найб1льш актуальними вищечисельн1 питання стають для сучасноТ ситуац1Т.
Дослщження св1тового досв1ду становлення та розвитку Ыституив соц1ально-трудових в1дносин дозволило:
по-перше, систематизувати iнститути та стй-кi форми iнституцюнaлiзaцм в системi со^аль-но-трудових вiдносин на рiвнi самого пра^вни-ка, оргаызацп та держави (свтово! спiльноти). При цьому видтяють iнститути-суб'8кти (держава, асо^ацп, рiзнi фонди, фiрми та И та Ыститу-ти-мехaнiзми (со^альне партнерство, соцiaльнa вiдповiдaльнiсть, колективнi угоди, Ыдивщуальний трудовий договiр, трудова етика, трудовi практики, довiрa та Ы). У свою чергу, ц iнститути подтя-ються на формальн (конституций хартм, деклараций закони i укази, зi угоди i колективнi договори) i неформaльнi (традицм, стереотипи поведiнки, мо-рaльнi норми, трудова етика, трудовi практики);
по-друге, показати рiзномaнiтнiсть iнститутiв у со^ально-трудов^ сферi на рiвнi держави, ор-гaнiзaцiй, суспiльствa в цiлому. Piзнa структура iнститутiв та Ыститу^йних мехaнiзмiв у рiзних кра!нах та !х взаемозв'язок визначае i специ-фiчнiсть спiввiдношення ролi держави, бiзнесу та самого прaцiвникa у розвитку та регулюванн соцiaльно-трудових вiдносин у рiзних кра!нах. Як нaслiдок, довести параметри специфiчностi самих Ыститупв та iнституцiйних мехaнiзмiв для те! чи Ышо! кра!ни на основi того, як вони оргаызо-ван i як спiввiднесенi !х ролi в розвитку со^аль-но-трудових вщносин;
по-трете, використовувати отримaнi результа-ти для aнaлiзу iнституцiйних перетворень на рiз-них етапах розвитку сусптьства та аргументаци наступних висновкiв.
lнституцiонaлiзaцiя соцiaльно-трудових вщно-син проявляеться в наступних стйких формах со^ально! взаемодм:
1. Захист з боку трудового законодавства та державне регулювання трудових вщносин. Осно-вним Ыститутом в даному випадку виступае держава, а основними Ыститутами-мехаызмами е трудове законодавство i системи со^ального захисту - соцiaльне страхування, со^альна до-помога, соцiaльнi гаранти.
2. Pеaлiзaцiя вiдносин соцiaльного партнерства i договiрних вiдносин, захист iнтересiв найманих прaцiвникiв у системi соцiaльно-трудових вщносин. Основы нститути-суб'екти - держава, фiрми, асо-Цацм (наприклад, асо^ацм найманих пра^вниюв або роботодaвцiв), iнститути-мехaнiзми - колективн договори i угоди, трудовi договори, контракти.
3. Ставлення людини до пращ культура в сфе-рi прaцi, трудова поведiнкa. 1нститути-суб'екти
- суспiльство в цiлому, держава, фiрми i робо-тодaвцi, найман робiтники; Ыститути-мехаызми-трудова етика, трудовi практики, трудовi традицм.
Анaлiз американсько!, японсько! та европей-сько! моделей со^ально-трудових вiдносин дозволив видтити загальне i особливе в процесах становлення i розвитку iнститутiв. Загальними в процесах iнституцiонaлiзaцi! соцiaльно-трудових вщносин у дослщжуваних кра!нах (США, Япо-нiя та ряд европейських кра!н) е: нaявнiсть жор-сткого трудового законодавства та сильна пра-вова держава; формування стйких мехaнiзмiв со^ального захисту (при цьому роль со^ально-го страхування в нaцiонaльних системах е клю-човою); iснувaння в тих чи Ыших формах пред-стaвленостi iнтересiв прaцiвникiв в управляй пiдприeмством. Загальним для всiх кра!н е i усвг домлення об'ективних перетворень у со^аль-но-трудових вщносинах - необхiднiсть змiн у дг яльностi профспiлкового руху, трaнсформaцiя в стратепях зaйнятостi, системах оплати пращ
Мiж тим, у кожнiй з aнaлiзовaних кра!н спостерг гаються особливост функцiонувaння тих чи iнших Ыститулв. Так, наприклад, у США на рiвнi держави зaкрiпленi мiнiмaльнi со^альы стандарти, i стиму-люеться участь самого пра^вника в додаткових системах со^ального страхування. Профспт-ки зiгрaли велику роль у процесах формування цивозованих форм соцiaльно-трудових вщно-син в перюд становлення великого виробництва. У США в регулюванн трудових вщносин протягом усього попереднього столбя велику роль грав каттал. Це виразилися у формуванн систем ке-рування людськими ресурсами на рiвнi фiрм, зао-хоченнi iнiцiaтиви i стимулювання розвитку Ыдивг дуальних якостей, iнституцiонaлiзaцií' економiчних форм демократ! на виробництвк
У Япони ж, навпаки, переважае пaтернaлiзм у вiдносинaх «пра^вник-роботодавець»; велика роль неформальних норм, правил, що регулюють трудовi вiдносини; розвинут рiзнi форми залу-чення пра^вниюв до упрaвлiння пiдприeмством, зaсновaнi на реaлiзaцií' трудових прав остaннiх. Дiяльнiсть профспiлок в окремих секторах еко-номiки або неможливе взaгaлi, або утруднена, у зв'язку з чим велика роль капралу в регулюванн со^ально-трудових вiдносин.
6вропейськi кра!ни демонструють розвиток рiзних iнститутiв, перш за все формальних, в сис-темi соцiaльно-трудових вiдносин, що пронизу-
ють вс1 р1вн1 управл1ння. Б1льш1сть норм, правил, л1н1й повед1нки регулюеться розвиненими меха-н1змами соц1ального захисту, соц1ального партнерства та колективно-догов1рного регулювання соц1ально-трудових в1дносин. Найбтьш розви-нен1 практично у вс1х европейських краТнах (ви-няток складае Великобритан1я) р1зн1 форми де-мократм на виробництв1. Процеси европейськоТ Ытеграцм накладають також своТ особливост1 на процеси трансформацм соц1ально-трудових вщ-носин I мехаызми Тх регулювання. Виражаеться це у формуванн1 загальноевропейськоТ систе-ми колективно-догов1рних в1дносин, створенн1 рад трудящих «европщприемств», 1ндивщуал1за-цм трудових контракт1в.
В якост1 основоположного становища був зро-блений висновок про те, що у вс1х модах спостерг гаеться в1дпов1дн1сть I лопчний взаемозв'язок м1ж р1зними елементами системи соц1ально-трудо-вих в1дносин, з одного боку, I 1нституц1йними меха-ызмами на р1зних р1внях, з Ышого. Якщо, напри-клад, в Японм л1дируюча роль держави полягае, насамперед, у пщтримц неформальних Ыститу-т1в, то I вся система соц1ально-трудових в1дносин «конгруентна» японським трудовим традиц1ям I трудовоТ етики. Якщо в США провщна роль у систем! соц1ально-трудових в1дносин належить ро-ботодавцям, то I на макро-, I м1крор1вн1 викорис-товуються т1 1нституц1йн1 механ1зми, як1 сприяють розвитку приватноТ пщприемницькоТ 1н1ц1ативи та пщвищенню конкуренцм американських ф1рм на глобальних ринках через стимулювання особис-тих якостей. Япон1я ж змогла вийти на св1товий рг вень завдяки використання вкових традиц1й гро-мади, груповоТ роботи та колективного прийняття р1шень. Тут якраз I проявляеться в1дпов1дн1сть м1ж сп1вв1дношенням рол1 та 1нтерес1в суб'ект1в у систем! соц1ально-трудових в1дносин, тип1в, предметною областю I використанням тих чи Ыших ¡н-ститут1в-механ1зм1в на р1зних р1внях.
Разом з тим, якщо говорити про суб'ект1в соцг ально-трудових в1дносин, то можна констатува-ти повну вщсутнють яскраво виражених Ытерес1в держави, роботодавц1в I роб1тник1в. М1ж тим на р1вн1 держави (сусптьства в ц1лому) проголошу-ються ц1л1 розвитку ЫдивщуальноТ приватноТ 1н!ц1— ативи, курс на Ыновац1йний розвиток, пщвищення рол1 осв1ти та охорони здоров'я. Те ж можна сказати I про стимулювання формування тих чи Ыших Ыституц1йних механ1зм1в. Так, наприклад,
яким чином буде розвиватися 1н1ц1атива, якщо в даний час на пщприемствах прац1вники не впли-вають на прийнят1 р1шення нав1ть на тактичному р1вн1. Суперечност1 бачаться I в реформуванн систем соц1ального захисту, в першу чергу, соцг ального страхування. Без пщвищення зароб1тноТ плати I залучення у ц1 процеси держави, робото-давц1в I прац1вник1в (в особ1 профсп1лок) немож-ливо проводити соц1альне реформування.
РозмаТття форм взаемодм 1нститут1в-суб'ект1в та 1нституц1ональних засоб1в у систем! соц1аль-но-трудових в1дносин багато в чому зумовлено значними цив1л1зац1йними вщм1нностями ана-л1зованих краТн. При запозиченн зах1дних ме-хан1зм1в, а також при використаны заруб1жно-го досвщу актуал1зуються б1олог1чн1 досл1дження, зокрема анал1з економ1чноТ ментальност1 як базового неформального Ыституту. Сл1д в1дразу зазначити, що в даний час недостатньо етноме-тричних даних, що дозволяють оц1нити прихиль-н1сть ц1нностям 1ндивщуал1зму (американська модель) або ц1нностям 1ерархм, колектив1зму, па-тернал1зму (японська модель).
Цтьова функц1я I спрямован1сть процес1в соц1-ал1зац1Т трудових в1дносин повины забезпечува-ти гуман1зац1ю та пщвищення престижносл прац1, п1дтримку високоТ квал1ф1кацм I ор1ентац1ю на лю-дину-прац1вника, стимулювання соц1ально в1дпо-в1дального роботодавця. При цьому дуже важливо розум1ти, що 1нституц1онал1зац1я соц1ально-тру-дових вщносин - це не ттьки процес формування слйких зразк1в соц1альноТ взаемод1Т суб'ект1в на основ! формал1зованих правил, закон1в, звичаТв, традиц1й, але й процес засвоення нових соц1альних ролей I зразк1в повед1нки, дозволяючих претенду-вати на певн1 соц1альн1 позиц1Т I придбання в1дпо-вщних соц1альних статус1в. Зокрема, досл1дження показало, що сучасний ринок I компанм розвива-ються дуже динам1чно, у зв'язку з чим абсолютно послйних вид1в роб1т I робочих мюць немае. Це, в свою чергу, вимагае профес1йноТ моб1льност1, ро-тацм персоналу I освоення навичок I ум1нь, що ви-ходять за «вузьш меж1 профес1йноТ п1дготовки, ак-тивност1 впливу прац1вник1в на трудовий процес (сучасний прац1вник, будь то робочий або фах1вець, повинен розвивати, в тому числ1, I комункативы I повед1нков1 навички). Отже, основна профес1йна вимога до прац1вника в сучасних умовах - це 1ма-нентна здатнють освоення нових вид1в роб1т, що породжуються техн1ко-технолог1чними I соц1аль-
но-економiчними змiнaми [10, с. 560]. Роботода-вець також повинен усвщомлювати мaсштaбнiсть змiн, що вщбуваються, i бути не тiльки економiчно, а й соцiaльно вiдповiдaльним. З одного боку, влас-ники i роботодaвцi (в тому числi i держава) повиннi формувати сприятливий, з соцiaльно-економiч-но! точки зору, середовище функцiонувaння фiр-ми, з Ышого, проводити ефективну кадрову i соцг альну полiтику в цiлому, спрямовану на пра^вниюв пiдпри8мствa i сптьно з зaцiкaвленими структурами (наприклад, профсптками) прогнозувати подГ! у сферi соцiaльно - трудових вiдносин, визначати прюритети i соцiaльнi цiлi розвитку.
1нституЦйы мехaнiзми, таким чином, повинн за-безпечувати i пiдтримувaти, з одного боку, спря-мовaнiсть розвитку системи со^ально-трудових вiдносин, а, з Ышого боку, сприяти формуванню яскраво виражених Ытере^в сторiн со^ально-трудових вщносин на принципах гумаызму, рiв-нопрaвностi, партнерства, спiвучaстi, соцiaльного дiaлогу та пошуку компромiсiв. Анaлiз европей-сько! моделi соцiaльно-трудових вiдносин дозволяе аргументувати адаптацю таких Ыститу^йних мехaнiзмiв, як розвиток соцiaльного партнерства, со^ально вiдповiдaльного бiзнесу; використан-ня мaкроекономiчних мехaнiзмiв, спрямованих на регулювання доходiв, сприяння зaйнятостi, про-фес^но! пiдготовки та пере - пщготовки.
Необхiдно враховувати значну регiонaльну спе-цифiку та диференцiaцiю при використанн тих чи iнших мехaнiзмiв. Зокрема, в системi со^ально-го партнерства в рамках регюнальних угод пови-ннi враховуватися регiонaльнi особливостi i предметна область угод коригуватися, виходячи з рiвня розвитку того чи Ышого регiону. Бiльш того, при розробц основних нaпрямiв соЦально! i кадрово! полiтики компанм повинн враховувати загальну ситуaцiю в кран (рiвень i якiсть життя), рiвень регг онального соцiaльно-економiчного розвитку, тен-денцм i проблеми розвитку галуз^ мотивaцiйнi очг кування персоналу та його задоволенють працею.
Необхiднiсть формування Ытере^в найманих прaцiвникiв, aктивiзaцií' !х людського i трудового потен^алу визначае розвиток таких Ыститу-Цйних мехaнiзмiв, як соцiaльнa полiтикa пщпри-емств i якiсть трудового життя з персоыфка^ею програмних зaходiв, розвиваючих особисту Уцг ативу i вщповщальнють прaцiвникiв i роботодав-цiв, i спрямованих на облiк та розвиток Ыдивщу-альних професiйних якостей.
Для обгрунтування прiоритетiв i нaпрямiв державного регулювання со^ально-трудових вщно-син була визначена наступна лопка дослщження. По-перше, були розглянутi рiзнi точки зору на трактування ринку прац та пiдходiв до його аналг зу, на основi чого був вироблений авторський пщ-хщ до дослiдження ринку прaцi. Це дозволило аргументувати роль держави на ринку працк
СоЦальна полiтикa мае бути спрямована на всебiчну пiдтримку прaцi, стимулювання тру-дово! aктивностi прaцiвникa, розвиваючи соцг альн функцп та iнтереси всiх суб'ектв системи соцiaльно-трудових вiдносин, мае сприяти пщ-вищенню со^ально! вiдповiдaльностi держави та пщприемства / роботодавця.
Таким чином, окреслена концеп^я розвитку со-цiaльно-трудових вiдносин дозволили сформу-лювати напрями державного регулювання. При цьому повинн бути aргументовaнi тaкi напрями регулювання со^ально-трудових вiдносин, якi, по-перше, вщповщають положенням висунутi гг потези дослщження - вс елементи системи со-цiaльно-трудових вiдносин знаходяться в залеж-ностi та вiдповiдностi один одному i розвиваються в напрямку соцiaлiзaцií' трудових вiдносин. Подруге, забезпечують соцiaльно-економiчний про-грес та досягнення стратепчних орieнтирiв у напрямку гумаызацп i соцiaлiзaцií', досягнення яких неможливе без опори на працю, високу квaлiфi-кацю пра^вника i соцiaльно вiдповiдaльного роботодавця. При цьому мaкроекономiчнa полiтикa держави повинна враховувати особливост та ре-алГ! ринку прaцi, що формуеться в кран
Вироблення прiоритетiв i нaпрямiв регулювання соцiaльно-трудових вщносин на ринку прац спиралася також на концепцш гщно! прaцi, за-пропоновану Мiжнaродною оргaнiзaцieю прaцi i вкпючае нaступнi основнi положення: 1) тiльки праця вiдкривae реaльнi можливост людинi для сaмореaлiзaцi! особистостi i служiння суспть-ству; 2) процес прац повинен проходити в без-печно! i здорово! виробничому середовищ^ 3) умови прaцi повиннi бути сумюними з добробу-том i людською гiднiстю.
Таким чином, прiоритети та iнструменти державного регулювання со^ально-трудових вiдносин на сучасному етап розвитку повиннi включати регулювання доходiв, полiтику в облaстi зайнятосл, програми створення i збереження робочих мюць, регулювання сaнiтaрно-гiгieнiчних умов пра-
ц Державне регулювання доходiв населення мае здiйснювaтися за ктькома ключовими напряма-ми - встановлення мУмуму заробпто! плати (при цьому встановлювати не як абсолютну величину для в^е! кра!ни, а вiдносну, прив'язану до розмiру споживчого мiнiмуму на територм); iндексaцiя заробпто! плати (на законодавчому рiвнi закртлен-ня перiодiв для розрахунку Ыдексацм цЫ, зниження порогових значень цiн для проведення обов'язково! Ыдексацм, здiйснення регресивно! Ыдексацм заробпто! плати); розробка державних зaходiв для сти-мулювання роботодав^в до пiдвищення заробп— но! плати; змiнa принципу соцiaльного страхування в ринков^ економiцi (надання йому страхового, а не податкового характеру); пщвищення зацкавле-ностi та вщповщальност як роботодaвцiв, так i пра-цiвникiв у пiдвищеннi власних доходiв.
Як прiоритети полiтики зaйнятостi та стимулю-вання створення робочих мюць мають стати: по-дaтковi заходи, розробка цтьових державних про-грам та розвиток державних превентивних зaходiв у со^ально-трудов^ сферi, стимулювання само-зaйнятостi. В якостi перспективних нaпрямiв регулювання ринку прaцi мають стати активы державы програми, як вже довели свою ефективысть. Активы програми зайнятосл на ринку прац можуть включати: 1) сприяння та надання прямо! допомо-ги у працевлаштуваны; 2) Освiтa та пщготовку; 3) молодiжнi програми; 4) розвиток субсидовано! за-йнятостi; 5) програми працевлаштування iнвaлiдiв. Перспективним напрямом регулювання зайнятос-тi вважаемо i таку форму, як зaкрiплення на законодавчому рiвнi прiоритетiв вщбору тих Ывести^й-них проектiв, в яких створюються новi робочi мюця з гiдним рiвнем заробпто! плати.
Необхщно вiдродити систему монiторингу со-Цально-трудово! сфери. Причому, об'ектами моыторингу повиннi стати, перш за все, мaлi та середнi пiдпри8мствa, де iнституцiонaлiзaцiя трудових вiдносин слабо виражена i нaйчaстiше спостерiгa8ться порушення трудового законодавства. Необхiдно надати велию повноваження Ыспекцп прaцi в питаннях контролю дотримання трудового законодавства, полтшення умов пра-цi, зниження виробничого травматизму.
Висновки
Соцiaльне партнерство е одним з тих Ыститу-цiйних мехaнiзмiв, який сприяе формуванню i розвитку соцiaльно-трудових вiдносин в Укра-
!hî. При цьому софальне партнерство нaйбiльш повно вiдповiдa8 концепцм' соцiaльно-трудовиx вiдносин як за структурою, так i за змiстом, ви-користовуваним меxaнiзмом i критерiями оцЫ-ки. По-перше, бaгaторiвневий характер i висока структурованють угод забезпечують, в свою черту, розвиток системи со^ально-трудових вщносин на рiвнi держави (окремих репоыв), на рiвнi галузей i на рiвнi пщприемств. По-друге, соцг альне партнерство у його класичый моделi три-партизму сприяе формуванню цивозованих iнтересiв Ыститутв - суб'eктiв в системi со^аль-но-трудових вiдносин - держави, роботодав^в i найманих прaцiвникiв на принципах солщарност, соцiaльного дiaлогу, спiвучaстi. По-трете, предметна область та ЫституЦйы меxaнiзми со^аль-ного партнерства найбтьш повно вiдповiдaють предметнiй гaлузi та мехаызмам сформовано! моделi соцiaльно-трудовиx вщносин.
Держава в системi соцiaльного партнерства мае виконувати функцп' гаранта основних прав i свобод, арбпра в рaзi виникнення конфлклв на вироб-ництвi, оргaнiзaторa i координатора переговор-них процесiв. lнформaцiйнa функцiя держави мае сприяти формуванню громадсько! думки з метою руху основних щей со^ального партнерства. Держава також покликана створювати умови для цивг лiзовaноí' системи соцiaльного партнерства, фор-муючи законодавчо-правову та нормативну бази.
Удосконалення соцiaльного партнерства за участю роботодав^в мае йти за такими осно-вними напрямками. По-перше, пщвищення со-Цально! вiдповiдaльностi бiзнесу i розвиток со-цiaльного дiaлогу з державою i пра^вниками (профспiлкaми, як представляють '!х iнтереси), i, по-друге, проведення ефективно! со^ально! по-лiтики, спрямовано! на прaцiвникiв пiдприeмств i сптьно з профспiлкaми прогнозування под^ у сферi трудових вiдносин, визначення прюритетв i соцiaльно-економiчниx цiлей розвитку. Одыею з головних завдань, як стоять перед об'еднаннями роботодaвцiв у процес регулювання со^ально-трудових вщносин, мае стати змщення aкцентiв i прюритетв вiд представництва iнтересiв пщпри-eмцiв у бiк вироблення корпоративних принцитв поведiнки, норм, правил, що забезпечують со-лiдaрнiсть всix сторЫ соцiaльного партнерства; формування тако! полiтики, коли порушення до-сягнутих домовленостей i угод, прояв без - вщ-повщально! поведiнки в питаннях оплати пращ
зайнятосп, умов прац можуть бути прирiвнянi до недобросовюно'' конкуренцм'. Заходи, рeaлiзовa-н бiзнeсом в рамках софально' полiтики, мають бути спрямован i на формування Ытере^в робо-тодaвцiв в систeмi со^ально-трудових вiдносин через рeaлiзaцiю eкономiчноí' вщповщальност (зростання прибутку i доходiв пщприемства) i со-^ально'' вiдповiдaльностi (зростання заробто'' плати прaцiвникiв та формування сприятливих умов для зд^снення трудово'' дiяльностi).
Формування iнтeрeсiв прaцiвникiв у систе-мi трудових вiдносин за допомогою соцiaльного партнерства мае зд^снюватися через посилен-ня ролi профспток у соцiaльному дiaлозi за на-ступними основними напрямками. По-перше, розширення прав профспiлок у зaконотворчiй дiяльностi з делегуванням повноважень контролю рeaлiзaцiï i дотримання прийнятих р0ень (на дво- та тристороннiй основу. По-друге, розвиток нового напряму для профспткового руху (корпо-ративних профспток), як мають розглядатися не через тенденцш до утворення «кишенькових профспток», а через зацкавленють роботодав-^в та пiдвищeння 'х влaсностi у процесах взаемодм з пра^вниками. По-трете, подальший розвиток елеменпв iнфрaструктури соцiaльного партнерства, зокрема, що сприяють координа-цм' та Ытеграцм профспiлкових об'еднань усiх рГв-ыв. Це, перш за все, створення координа^йних цeнтрiв. Для рeaлiзaцií' цих функфй можуть бути використан сучaснi Ыформа^йно-комунка-цГйы технологм' (наприклад, 1нтернет), що, в свою чергу, сприятиме зниженню витрат на утримання под^них структур. По-четверте, розширення кола не ттьки прав, але й обов'язюв профспток (i профспткових лiдeрiв у тому числ^, яю вони бе-руть на себе добровтьно перед прaцiвникaми та роботодавцями. Йдеться про укладення догово-рщ, що регулюють соцiaльно-трудовi вщносини. Ттьки укладення особистих договорГв з кожним прaцiвником може дати пiдстaву профспткам вважатися досними ''х представниками. По-п'яте, встановлення мaтeрiaльноí' вщповщаль-ност профспток за невиконання взятих на себе зобов'язань. Як показуе практика функцюнуван-ня профспток, остaннi дос не звикли будувати свою дтльнють на засадах юридично'' та мате-рiaльноí' вiдповiдaльностi як перед пра^вниками, так i перед прaцiвникaми. В даному випадку мо-ва йде про встановлення д!йсно1' рiвнопрaвностi
CTopiH cоцiaльного партнерства в частин дотримання прав, обов'язюв i вщповщальностк
Список використаних джерел
1. Колот А.М. Соцiaльно-трyдовi вiдноcини: тео-рiя i практика регулювання: моногрaфiя / А.М. Колот; ДВНЗ «КиТ'вський нацюнальний економiчний ун-т iM.
B. Гетьмана». - К.: КНЕУ, 2008. - 230 с.
2. Колот А.М. Со^ально-трудова сфера: стан вщносин, новi виклики, тенденци розвитку: моногрaфiя / А.М. Колот ; ДВНЗ «КиТ'в. нац. екон. ун-т iм. В. Гетьмана». - К.: КНЕУ, 2010. - 252 с.
3. Шульга В.1. Оцiнкa стану со^ально-трудових вщ-носин на стьськогосподарських пiдприeмcтвaх: мо-ногрaфiя / В.1. Шульга; Схiдноeвропейcький ун-т економiки i менеджменту. - Черкаси: Вид-во ПП Ча-баненко Ю.А., 2009. - 172 с.
4. Руденко О.М. Мехаызм трансформацп со^ально-трудових вщносин в умовах Ыновацмно'Т економiки / О.М. Руденко // Вюник Одеського нацюнального унЬ верситету. Серiя: Економка. - 2017. - Т. 22, Вип. 1. -
C. 117-121.
5. Руденко О.М. Трансформа^я со^ально-трудових вщносин в контекст cycпiльного розвитку: теоретико-методологiчний аспект / О.М. Руденко // 1нновацмна економiкa. - 2015. - № 2. - С. 160-164.
6. Згалат-Лозинська Л.О. Напрями подолання кри-зи системи со^ально-трудових вщносин в УкраТн / Л.О. Згалат-Лозинська // Економка та право. -2017. - № 1. - С. 87-91.
7. Жадан О.В. Соцiaльно-трyдовi вщносини як об'ект державного регулювання / О.В. Жадан // Економка та держава. - 2014. - № 5. - С. 112-115.
8. Прохоровська С. А. Модерыза^я со^ально-тру-дових вщносин у контекст розвитку трудового по-тен^алу / С.А. Прохоровська // Регюнальн аспек-ти розвитку продуктивних сил УкраТ'ни. - 2011. - Вип. 16. - С. 114-118.
9. ФомЫа О.О. Соцiaльно-трyдовi вщносини в рин-ковiй cиcтемi / О.О. ФомЫа, Л.В. Проданова // Тор-гiвля i ринок УкраТ'ни. - 2015. - Вип. 38. - С. 21-30.
10. Стрехова С.В. Взаемозв'язок та взаемозалежысть елементв cоцiaльно-трyдових вiдноcин в cиcтемi управляя персоналом / С.В. Стрехова // Вicник Кам'янець-Подiльcького нацюнального уыверситету iменi 1вана Опенка. Економiчнi науки. - 2010. - Вип. 3. - С. 559-562.
References
1. Kolot A.M. Sotsialno-tnudovi vidnosyny: teoniia i pnaktyka rehuliuvannia: monohnafiia / A.M. Kolot;
DVNZ «Kyivskyi natsionalnyi ekonomichnyi un-t im. V. Hetmana». - K.: KNEU, 2008. - 230 s.
2. Kolot A.M. Sotsialno-trudova sfera: stan vidnosyn, novi vyklyky, tendentsii rozvytku: monohrafiia / A.M. Kolot; DVNZ «Kyiv. nats. ekon. un-t im. V. Hetmana». - K.: KNEU, 2010. - 252 s.
3. Shulha V.I. Otsinka stanu sotsialno-trudovykh vidnosyn na silskohospodarskykh pidpryiemstvakh: monohrafiia / V.I. Shulha; Skhidnoievropeiskyi un-t ekonomiky i menedzhmentu. - Cherkasy: Vyd-vo PP Chabanenko Yu.A., 2009. - 172 s.
4. Rudenko O.M. Mekhanizm transformatsii sotsialno-trudovykh vidnosyn v umovakh innovatsiinoi ekonomiky / O.M. Rudenko // Visnyk Odeskoho natsionalnoho universytetu. Seriia: Ekonomika. - 2017. - T. 22, Vyp. 1. - S. 117-121.
5. Rudenko O.M. Transformatsiia sotsialno-trudovykh vidnosyn v konteksti suspilnoho rozvytku: teoretyko-metodolohichnyi aspekt / O.M. Rudenko // Innovatsiina ekonomika. - 2015. - # 2. - S. 160-164.
6. Zghalat-Lozynska L.O. Napriamy podolannia kryzy systemy sotsialno-trudovykh vidnosyn v Ukraini / L.O. Zghalat-Lozynska // Ekonomika ta pravo. - 2017. - # 1. - S. 87-91.
7. Zhadan O.V. Sotsialno-trudovi vidnosyny yak obiekt derzhavnoho rehuliuvannia / O.V. Zhadan // Ekonomika ta derzhava. - 2014. - # 5. - S. 112-115.
8. Prokhorovska S.A. Modernizatsiia sotsialno-trudovykh vidnosyn u konteksti rozvytku trudovoho potentsialu / S.A. Prokhorovska // Rehionalni aspekty
rozvytku produktyvnykh syl Ukrainy. - 2011. - Vyp. 16. - S. 114-118.
9. Fomina O.O. Sotsialno-trudovi vidnosyny v rynkovii systemi / O.O. Fomina, L.V. Prodanova // Torhivlia i rynok Ukrainy. - 2015. - Vyp. 38. - S. 21-30.
10. Strekhova S.V. Vzaiemozviazok ta vzaiemozalezhnist elementiv sotsialno-trudovykh vidnosyn v systemi upravlinnia personalom / S.V. Strekhova // Visnyk Kamianets-Podilskoho natsionalnoho universytetu imeni Ivana Ohiienka. Ekonomichni nauky. - 2010. - Vyp. 3. - S. 559-562.
Даш про автора Гужва 1гор Юр1йович,
д.е.н., заступник директора Державного науково-дослщного Ыституту Ыформатизацп та моделювання економки e-mail: mfertua@gmail.com
Данные об авторе Г ужва Игорь Юрьевич,
д.э.н., заместитель директора Государственного научно-исследовательского института информатизации и моделирования экономики e-mail: mfertua@gmail.com
Data about the author Igor Guzhva,
Deputy Director of State Research Institute of Informatization and Economic Modeling Doctor of Sciences e-mail: mfertua@gmail.com
УДК 331.101 DOI: 10.5281/zenodo.3336055
ШЕДЯКОВ BE.
Д1апазон можливостей i обмеження ефективного стратепчного втручання в соцiально-економiчнi процеси
Предмет до^дження - механзми стратепчного втручання багатор'вневого суб'ективного фактора в сощально-економ'нш процеси.
Метою написання CTairi е розгляд можливостей та обмежень суб'ективних вплив'1в на со^аль-но-економiчнi процеси.
Методология проведення роботи базуеться на поеднаннлопчного та сторичного п'1дход1в в анал-з сощально-економ'чних процеав як основи регулятивних вплив'в. Наростання значення суб'ектно-суб'ектних в'щносин вимагае доповнення об'ективно-ор'ентованого анал'зу для розширення i уточ-нення нструментарю р'знор'вневого со^ально в'1дпов'1дального регулятивного впливу. Зокрема, при зд1йсненн'1 стратепчного втручання в соц/ально-економ/чнi процеси необх/дно розр'зняти процеси хвилепод/бнi i поступально-незворотнi, загальнi та специф'мнi. Умови, завдання, потенц/ал можливостей i загроз роблять неминучою подальшу трансформацю методолопй i '¡нструментарИв суспль-ствознавства як ресурсу не тльки вивчення, але i конструктивного впливу на те, що вдбуваеться. При цьому взаеморезонують со^альна iнженерiя та суспльне середовище змн. Аттрактивнсть як ор'ен-
