CC BY
64
УДК 330.332
УЗГОДЖЕННЯ СТРАТЕГ1ЧНИХ Ц1ЛЕИ П1ДПРИСМСТВА I МОДЕЛЕЙ УПРАВЛ1ННЯ ЙОГО ОРГАН1ЗАЦ1ЙНИМ РОЗВИТКОМ
1.В. Лiганенко, к.е.н., доцент
Одеський нацюнальний полгтехтчний унгверситет, Одеса, Украта
Лгга ненко 1.В. Узгодження стратеггчних цтей тдприемства i моделей управлтня його оргашзацшним розвитком.
Видшено ochobhí цЫ розвитку виробничого тдприемства. Обгрунтовано необхдають узгодження цiлей розвитку пiдприемства з моделлю управлiння його органiзацiйним розвитком. Розглянуто рiзнi модел^ на використант яких базуеться вивчення та оцшювання органiзацiйного розвитку реальних пiдприемств. Вивчено п'ять моделей управлiння органiзацiйним розвитком тдприемства та розглянуто ïx модифжацл.
Ключовi слова: цiлi розвитку тдприемства, оргатзацшний розвиток тдприемства, органiзацiйна структура управлшня, стратегiчнi змши, оргатзацшно-екожмчний меxанiзм розвитку виробничого пiдприемства
Лиганенко И.В. Согласование стратегических целей предприятия и моделей управления его организационным развитием.
Выделены основные цели развития производственного предприятия. Обоснована необходимость согласования целей развития предприятия с моделью управления его организационным развитием. Рассмотрены различные модели, на использовании которых базируется изучение и оценивание организационного развития реальных предприятий. Изучены пять моделей управления организационным развитием предприятия и рассмотрены их модификации.
Ключевые слова: цели развития предприятия, организационное развитие предприятия, организационная структура управления, стратегические изменения, организационно-экономический механизм развития производственного предприятия
Lihanenko I. V. Coordination of strategic business objectives and models of its organizational development.
The main goals of the manufacturing enterprise. The necessity of harmonization objectives of enterprise model management of its organizational development. Different models in use are based study and evaluation of organizational development real companies. Studied five models of management and organizational development company considered their modifications.
Keywords: objectives of the enterprise, organizational development company, organizational structure management, strategic change, organizational and economic mechanism of development of industrial enterprises
Трансформацшна економша сутгево змшила умови функцюнування вичизня-них тдприемств. Це, у свою чергу, примушуе вщмовлятися ввд традицшних форм i методiв управлшня 1х оргашзацшним розвитком на користь тих, що змозi забезпечити тдприемствам довготривалих конкурентних переваг. Особливо актуально постае питання управлшня розвитком тдприемств виробничого сектору, який е в свт визначальним фактором економiчного зростання економiки краши та И конкурентоспроможносп. У його основу завжди покладаеться органiзацiйна складова. На жаль, у вичизнянш практицi реалiзацiя моделей i методiв органiзацiйного розвитку спрямована бiльше на всебiчне iнформацiйне забезпечення дiяльностi пiдприемства або 1х об'еднань задля усунення або зменшення ступеню невизначеностi його функцiо-нування в умовах швидких, непередбачених, стратегiчних та шших змiн навколишнього середовища.
Комплексний розгляд управлiння оргашза-цiйним розвитком та його методично-шстру-ментальне забезпечення як невщ'емна складова i досi залишаються висвiтленими недостатньо. Крiм того, важливосп набувае узгодження стратегiчних цiлей тдприемства i моделей управлiння його оргашзацшним розвитком. Це обумовлюе необ-хщшсть пiдвищення гнучкостi органiзацiйних засад управлшня шдприемством, швидкостi органiзацiйних змiн на основi ефективного використання економiчних можливостей управ-лiння.
Аналiз останнiх дослвджень та публiкацiй
Загальна органiзацiйна наука (тектолопя), побудована на теорп рiвноваги О. Богдановим [1], розвивае думку про те, що все, що вщбуваеться, по сутп, е оргатзацшний процес, а всi методи -оргашзацшш. Свiтовi процеси розглядаються ним як процедури зi змiни матери рiзних форм та типiв рiзних ступенiв органiзацiйностi, сукупнiсть яких складае свiтовий органiзацiйний процес.
В умовах зростання швидкосп змiн середо-вища та внутрiшнiх процесiв пiдприемств вчеш знов звернулися до цих питань. Так, Ю. Осипов [2] розглядае господарський механiзм як систему оргашзаци суспiльного виробництва, визначаючи И основними структурними i функцiональними елементами господарюючих суб'ектiв, що
забезпечують взаемодш продуктивних сил у процесах виробництва i в руху споживчих благ вiд виробника до споживача. С. Мочерний вивчае органiзацiйно-економiчнi вiдносини та визначае 1х як «вщносини людей стосовно оргатзаци виробництва.. .матерiальних благ i послуг» [3].
Можна визнати справедливою позицiю В. Коноплщького та Г. Фшно!, як1 вважають його системою економiчних, органiзацiйних, правових i iнших форм i методiв управлiння господарською дiяльнiстю на рiзних рiвнях управлiння економiкою, починаючи з тдприемства» [4].
Зв'язок структури управлшня з визначенням мети пiдприемства, складу функцш, етапами та змiстом процесу, характеристиками та витрат-нiстю мехатзму функцiонування, персоналом та його повноваженнями, висвiтлений у джерелах, свiдчить про визначальний вплив оргатзашйно! структури на ва сторони не лише управлшня, а й всього процесу розвитку тдприемства, охоплю-ючи виробничу систему.
Аналiз опублiкованих робгг зарубiжних i вiтчизняних вчених i фахiвцiв дозволяе зробити висновок про недостатнш ступiнь систематизацп методологiчних основ узгодження стратегiчних цiлей пiдприемства i моделей управлiння його
органiзацiйним розвитком, 1х адаптацiю до укра1'нських умов, розробленосп практичних методик в рамках основних моделей.
Метою статтi е дослiдження та систе-матизацiя методолопчних основ узгодження стратегiчних цiлей тдприемства i моделей управлiння його оргашзацшним розвитком.
Виклад основного матерiалу дослвдження
Певна динамiка притаманна органiзацiйнiй структурi управлiння пiдприемством об'ективно, а стратепчш змiни е 11 передумовою. Тому органiзацiйно-економiчний механiзм розвитку виробничого тдприемства в умовах стратепчних змiн мае набувати певних вщмшностей. Вiдповiдно, його структура мае формуватися для виршення сукупносп вiдповiдних завдань розвитку (рис. 1).
Технолопчш змiни у виробничш сферi економiки впливають на загальну органiзацiйну структуру виробничих пiдприемств, 11 динамiку [5, 6]. У першу чергу тд вплив пiдпадае оргатзацшна структура управлiння пiдприем-ством, яка визначае напрям та темпи його розвитку, формуе вщповщну систему оргаш-зацiйних механiзмiв.
Рис. 1. Цiлi розвитку виробничих тдприемств та напрями 1х досягнення
Джерело: розробка автора
Тому е вiрною теза, що органiзацiйна структура управлшня виробничим пiдприемством е комплексним оргашзацшним мехашзмом, що мае надавати органiзацiйнiй структурi виробничих пiдприемств риа системи, що розвиваеться.
Органiзацiйну структуру управлшня, що прияе розвитку тдприемства, можна уявити як iерархiчно упорядковану, взаемозалежну сукупнiсть суб'ектiв управлiння та ïx взаемних вiдносин, як1 забезпечують функцюнування i подальший розвиток тдприемства як единого
цшого шляхом виконання певних функцiй для пiдвищення ефективносп виробництва. Саме у структурi протшае управлiнський процес у виглядi руху управлшсько! iнформацil i прийняття вщповщних рiшень, учасники якого виконують завдання i функцil управлiння, закрiпленi правами i розподiлом вiдповiдальностi за 1х виконання. Тому органiзацiйна структура управлшня е формою кооперацп видiв управлшсько! дiяль-ностi. А процес управлшня будуеться розподiлом управлiнських функцiй мiж структурними елемен-
тами системи (пращвниками та iншими ланками управлiння), вщносини мiж якими пiдтримуються завдяки шформаци та горизонтальним i верти-кальним зв'язкам. Першi зв'язки е однорiвневими та носять характер узгоджених дш. Другi е зв'язками пiдпорядкування, яш потрiбнi багато-рiвневiй системi управлшня. 1х доповнюють лiнiйнi зв'язки (що вiдображають рух управлш-ських ршень та шформаци м1ж керiвниками, яш повнiстю вiдповiдають за дiяльнiсть шдприемства або його пiдроздiлiв) та функцюнальш (що визначають напрям цього руху).
Можна частково погодитися з висновками деяких дослiдникiв [7, 8, 9] стосовно рис, по яких оргашзацшна структура управлiння виробничих пiдприемств розрiзняеться:
— складом та спiввiдношенням видiв управлiння (лiнiйного, функцiонального, процесного та цшьового);
— типом структури управлшня, у тому числг к1льк1стю рiвнiв управлiння, чисельнiстю, iерархiею, розмiром та складом управлшських пiдроздiлiв;
— чисельшстю i спiввiдношенням категорiй управлiнського персоналу у цшому та по шдроздшам;
— пропускною спроможнiстю системи управлшня та и пiдроздiлiв щодо обробки шформаци;
— розмiром вщхилення вiд норми керованостi;
— обсягом управлшських ршень, що прийма-ються у пiдроздiлах на рiзних рiвнях оргашзацшно! структури;
— iерархiею шдпорядкування та об'емом зв'язк1в пiдроздiлiв, сшввщношенням мiж важливiстю управлiнських завдань та витрат на 1х прийняття.
До цього перелшу треба лише додати ознаку складу ланок обслуговування та сшввщношення витрат на 1х утримання, доходiв вiд 1х роботи.
Вивчення та ощнювання органiзацiйного роз-витку реальних шдприемств базуеться на вико-ристанш рiзних моделей. Серед вiдомих можна вщзначити так1 моделi як: «рушшш сили росту» А. Дауна (1967 р.), «управлшська участь» Г. Лшштта i У. Шмiдта (1967 р.), «стратеги та структури» Б.Скотта (1971 р.), «ментальшсть членiв оргашзаци» У. Торберта (1974 р.), «функцюнальш проблеми» Ф. Лидена (1975 р.), «шють осередк1в» М. Вайсборда (1978 р.), «Оргашзацшна структура» Д. Каца i Р. Кана (1978 р.), «зовшшнш сощальний контроль, структура роботи та вщносин з середовищем» Дж. Кiмберлi (1979 р.), iнтегративна модель Р.Кушна i К.Камерона (1983 р.), «7С» компани Маккензi або Штерса i Уотермена (1986 р.), Берка-Лiтвина (1992 р.):
— модель А. Дауна розвиток розподме на три етапи: обгрунтування створення, шноваци та розширення дiяльностi, формалiзацiя та контроль. Модель виникла на приклащ урядових комiтетiв, тому не вщображуе
специфiки пiдприемства як суб'екта господаре^' дiяльностi. Для даного дослщження вона не застосовна;
— модель Г. Лшштта та У. Шмщта розглядае три стади розвитку (створення управлшських систем, розвиток стшкосп та репутаци, досяг-нення унiкальностi та адаптащя) та шiсть основних завдань управлшня. Перша з динамiчних моделей, проте занадто звужена;
— модель Б. Скотта розглядае розвиток як юторичний перехщ мiж типами шдприемств: вщ неформально! до бюрократично1 i далi - до конгломератiв. Модель занадто специфiчна, тому пiдходить тшьки для окремих випадк1в або для узагальненого аналiзу розвитку пiд-приемств як явища в цiлому;
— модель У. Торберта розглядае розвиток через формування колективного управлшня Нажаль вона не дозволяе визначити мехашзми роз-витку;
— модель Ф. Лдена мютить чотири стадii розвитку, для яких видме основнi функцюнальш проблеми, що потребують управлiнського впливу: перша стащя - адаптацiя до середовища через iнновацii, друга - залучення ресурсiв та опанування методiв роботи, третя -досягнення цшей та пiдтримка лiнii поведiнки, четверта - шдтримка досягнень та iнституалiзацiя структур;
— модель Вайсборда побудована на положенш про те, що шдприемство е вiдкритою системою, яка складаеться з рiвних та взаемно пов'язаних осередшв. Вивчення кожного з них мае сформувати комплексне уявлення про загальний стан системи. Модель ефективно працюе для малих та простих структур;
— модель Д. Каца i Р. Кана мютить три стадii розвитку - проста система, стшка органiзацiя, розробка ново1 структури. Мотивацшш меха-шзми розвитку шукаються ззовнi органiзацi!. Шдходить для аналiзу мережних структур;
— модель Дж. Кiмберлi е принципово iншою моделлю розвитку, оск1льки визнае попередню стадiю ще до створення оргашзацп: стадiя формування iдеологii та ресурав. Дaлi йдуть стaдiя найму персоналу, стащя формування оргaнiзaцiйноi щентичносп, стaдiя застою або формaлiзaцii;
— штегративна модель Р. Куiннa i К. Камерона узагальнюе попереднi модел^ видiляючи чотири стaдii розвитку та дозволяючи оцiнити ефективнiсть оргaнiзaцiйних змш по стaдiям;
— модель «7С» Пiтерсa та Уотермена призначена для aнaлiзу конкурентних переваг та бшьш спрямована на оцiнку внутрiшнiх мехaнiзмiв, нiж зовнiшнiх;
— модель Берка-Ливина уявляе пiдприемство iерaрхiчно, а зовшшне середовище як його складову. Вищш рiвень iерaрхii складають середовище, мгая, лiдерство та культура. Модель бшьше iнших застосовна для оцiнки оргашзацшних змiн.
Нажаль, перелiченi моделi обмежено придатт для дослiдження динамiки стратегiчних змш, тому сьогоднi органiзацiйний розвиток ощнюеться частiше з застосуванням одте! з двох найбшьш розповсюджених моделей оргашзацшного розвитку пiдприемства: Айзедиса або Грейнера: — застосування моделi Айзедиса (яка порiвнюе реальне пiдприемство iз живим оргатзмом) показуе, до яко! фази розвитку теоретично доживае пiдприемство (розквиу, бюрократ-тизацiя бiзнесу, смерть). Модель визначае
небезпеки, як1 очiкують тдприемство на шляху розвитку, проте, не дозволяе визначити як1сть органiзацiйного стану тдприемство, що дозволить затриматись у фазi розквiту; — застосування моделi Л. Грейнера описуе життевий цикл тдприемства як послiдовнiсть проходження ним кризових точок за п'ятьма стадiями органiзацiйного розвитку (табл. 1), вщокремлених одна вщ одно! моментами органiзацiйних криз.
Таблиця 1. Розвиток пiдприeмства: модель Грейнера
Компонент управлшня Типи управлшського впливу зп фазами розвитку тдприемства
Фаза 1 Фаза 2 Фаза 3 Фаза 4 Фаза 5
Прюритети управлшня Виробництво i продаж Ефективтстъ операций Розширення ринку Консолщащя оргатзалд Взаемодя та шновалд
Оргатзацшна структура Неофщина Функциональна, ценгралiзована Функциональна девiзiональна Лшшна, продукговi групи Матрична, самостшт бiзнес-одинилц
Стиль управлшня кершництва 1ндивщуалю-тичний, тд-приемницький Директивний Заснований на делегуваннi Особиста участь Наглядовий
Системи та об'екти контролю Показники продажу Центри стандартизаци та витрат Центри звгтносп та прибутку Центри планування та швестицй Спльна постановка пjлi
Система мотивацд Володння Заробiгна плата, що залежить вiд результатв пращ Особиста винагорода Участь у прибутку Групова винагорода
Джерело: Кузьмт О. С. Трансформацiя тдприемств : eKOHOMi4Ha о^нка та побудова систем менеджменту : монографiя
Вщ одше! стадп розвитку до наступно! тдприемство переходить, долаючи вщповщну кризу перiоду, як1 розрiзняються змютом, складнiстю та тривалiстю. Незважаючи на динамiчнiсть, що забезпечуе дана модель, вона мае недолiки. По-перше, основним параметром розвитку модель обрано розмiр тдприемства, але
певш етапи та кризи не вщбуваються на малих тдприемствах. По-друге, модель описуе розвиток не тдприемства, а його системи управлшня. Потрете, останнш етап не мае лопчного завершення, осшльки вiдсутня типологiя його кризи.
Узагальнена характеристика моделей подана у табл. 2.
Таблиця 2. Моделi органiзацiйного розвитку тдприемства
Модель Складж та ïx характеристика
Стадiï Етапи Напрям розвитку мiжособистiсниx вiдносин
Модель Айзедиса Зростання Зародження Творчiсть
Дитинство Керiвництво
Давай-давай
Зрiлiсгь Делегування повноважень
Розквiг
Сгабiльнiсгь
Старшня Аристократ Координац1я
Рання бюрократ
Бюрократ
Смерть Сшвробгтництво
Модель Грейнера Молодiсть Криза тдерства Творчють
Криза автономл Керiвництво
Криза контролю Делегування повноважень
Зрiлiсть Криза меж Координац1я
Криза довiри Сшвробгтництво
Джерело: розробка автора
На думку науковшв [10, 11, 12], з якою погоджуеться автор, наведет моделi не застосовш для вiтчизняних пiдприемств, осшльки не дозволяють отримати iнформацiю про ресурсш та грошовi затрати, яш пiдприемство повинно понести для подолання кризових явищ.
Бiльш прийнятною можна вважати модель органiзацiйного розвитку, запропоновану Ю.Д. Мироненком i А.К. Терехановим [13, 14] (рис. 2.), яка вщображае залежшсть рiвня розвитку тдприемства вiд величини понесених витрат на И органiзацiйний розвиток.
А - задум створення тдприемства; В - реалзащя бiзнес-iдей;
С - структуризащя (рацюнальне управлiння функщями); D - рацюнальне управлiння процесами; Е - рацюнальне управлшня потенцiалом пiдприемства; F - рацюнальне управлiння нематерiальними активами тдприемства.
Рис. 2. Модель оргашзацшного розвитку Ю.Д. Мироненка i А.К. Тереханова [13, 14]
Модель лопчно обгрунтована, оск1льки пiдприeмства будь-якого розмiру та оргашзацшно-правово! форми на вах етапах життевого циклу здшснюють витрати на розвиток. Однак, витрати на удосконалення системи управлiння залежать ввд обсягiв дiяльностi пiдприемства. Тому !х склад i структура на малих пiдприемствах будуть суттево вiдрiзнятись вiд великих пiдприемств.
Модель управлшня бiзнесом в iнтересах органiзацiйного розвитку тдприемства, побудо-вана Ю.Д. Мироненком i А.К. Терехановим на базi власно! моделi органiзацiйного розвитку вщо-бражуе змiну у п'ятьох складових управлiння (табл. 3).
Витрати у складових не вказаш, але зрозумiло, що рiвень розвитку системи управлiння залежить вщ того, ск1льки !х здiйснено або потрiбно, тому прийняття рiшення про перехщ пiдприемства на новий рiвень розвитку потребуе оцiнки ефектив-носп проведених заходiв та витрат на них. Можна додати, що бувають випадки, коли пiдприемство взагалi не фшансуе органiзацiйнi змiни (якщо сутт^ зовнiшнi та внутрiшнi передумови до змш вiдсутнi, якщо пiдприемство тсля впровадження певних заходiв не отримае очiкуваного ефекту, якщо у нього немае фшансових ресурсiв для проведення змiн тощо).
Розглянута у табл. 3 модель теоретично дозволяе оптимально здшснювати витрати на
оргашзацшний розвиток, поступово тдвищуючи як1сть управлiння. Проте, Н умови не притаманнi бiльшостi вiтчизняних пiдприемств, як1 прагнуть як долати кризовi точки без втрат, так i заздалегiдь адаптуватися до змш для уникнення появи криз.
Аналiз моделей управлiння органiзацiйним розвитком або моделей структурних змiн здшснено як по розробкам iноземних авторiв, так i по розробкам вичизняних вчених. За основу обрано критерп класифшацп вiтчизняних моделей, запропонований К.А. Кравченком [15], що видшив як фактори оргашзацшного розвитку тдприем-ства: зовшшне та внутрiшне середовище, структуру тдприемства. Узагальнена характеристика моделей подана у табл. 4.
Вивчено п'ять моделей управлшня оргашза-цшним розвитком тдприемства: структурно-ситуацшна, шновацшна, феноменологiчна, кон-флiктна, селекцiйна. Структурно-ситуашйна модель сформувалася у другш половинi 60-х рок1в в рамках ситуацшного пiдходу (Дж. Лорш, П. Лоуренс, Дж. Томпсон). Вона являе собою рацюнально-штучну, екзогенну, балансову, адаптивну модель органiзацiйного розвитку та уявляе тдприемство як складну штучну систему, яку складають рiзнорiднi, вiдносно автономш частини, що прагнуть до балансу зi «сво1'ми» фрагментами середовища (ринок товарiв i послуг, технологiй, робочо! сили тощо).
Таблиця 3. Модель управлшня бiзнесом в iнгересах органiзацiйного розвитку тдприемства
Елемент Етапи оргатзацшного розвитку тдприемства
управл1ння ЕтапА-В Етап В-С Етап C-D Етап D-E Етап E-F
1.Формування Мiсiя не Сформульовано Загальне Мсш постiйно М1с1я стае
м!сИ визначена загальне уявлення уявлення про коригуеться. 1нструментом
тдприемства про мив мив доповнено внутрштм Детальний опис принцишв побудови бiзнесу налагодження сп1вробп,ництва та кооперацИ
2. Визначення Вийти на рiвень Невизначенiсгь, Ц1Л1 Цта Зменшення витрат
цшей самоокупносп декларативний тдприемства вiдображають тдприемства
тдприемства в та зайняти характер, взаемопов'язан1 з напрями шляхом створення
щлому та його вiдповiднии вщсуттстъ зв'язку з таею в едине дяльносп, об'еднань
структурних сегмент ринку мlсiею «дерево» цшей опираються на тдприемств для
тдроздшв рацюнальне використання ресурсiв пiдприемства рационального використання нематер1альних актив1в
3. Планування Не Формалън1 Страгегш пiдприемства визначена на тривалу перспективу
здшснюеться оперативт плани Елементи Рацюнальний перерозподiл ресуров мiж
дальноста «в1д системи його пiдроздiлами
поточних бюджетування Система Стратегш, що
результатв» Гнучкого бюджетування взаемо погоджена зi стратегiею оргатзацшного розвитку
4. Органiзапiя Керiвник Формалiзапiя ОптимiзаЩя
стратепчного та одноособово структур бiзнес-процесiв системи Управлiння
оперативного приймае управлlння оперативно! використання штелектуальною
управлшня управл1нськ1 р1шення бiзнесом дальноста ресурсiв власнiстю пiдприемства
5. Система Кер!вник Кер!вник при Контроль та Сдина система збалансованих
контролю та одноос16но прийнятп рlшенъ регулювання показниюв, як1 дозволяють комплексно
регулювання здlиснюе орiенгуеться на делегуються характеризувати дютьтсть
дяльносп контроль за облжово-звпт дан1 сисгемl тдприемства та дозволяе посилити
дютьтстю планово- менеджменту. участь спiвробiгникlв у п1двищенн1
тдприемства аналiгичних Постшний вартосп тдприемств.
вщдшв мон1ТОРИНГ ф1нансово- Регулярний стратепчний анал1з дяльносп
економlчноi
дальноста
Джерело: Мироненко Ю.Д. Управление изменениями.
Диференцшована адаптацiя частин до стану зовшшнього середовища е джерелом змш форм i структури. Органiзацiйний розвиток тдприемства - це результат св1домого пристосування структури до середовища, проте управлiнський вплив починаеться лише, коли виникае проблема, що породжуеться зовнiшнiм середовищем. Управлш-ськ1 рiшення узгоджуються з потребами персоналу тдприемства, ефектившсть якого визначае короткострокову внутрiшню полiтику тдприемства, але не впливае на формування стратеги органiзацiйного розвитку останнього. Модель розвинута Н. Бусленком [16], В. Крючковським та С. Петровим [17] у напрямку структуризацii И елеменпв.
Iнновацiйна модель органiзацiйного розвитку тдприемства сформувалася до початку 70-х рок1в (М. К1ртон, С. С1гел, I. Ансофф, Ч. Арджирис, Р. Данкан). Будучи рацюнально-штучно!, екзоген-но-ендогенно!, балансово!, адаптуючою, вона
передбачае можлив1сть змiн як внутрiшнього, так i зовнiшнього середовища пiдприемства. П1дприем-ство подано як штучно-рацюнальна, цшеспря-мована шструментальна система, що постiйно удосконалюеться пiд новi завдання шляхом впровадження iнновацiй. Хоча систем е гнучкою, органiзацiйна культура вважаеться пасивним компонентом оргашзацшних змiн, що не сприяе досягненню стратегiчних цiлей пiдприемства. 1нновацшна модель об'еднуе сукупнiсть рацiоналiстичних концепцш, згiдно з якими органiзацiйний розвиток тдприемства - це рацюнально спланований, св1домо викликаний i контрольований процес структурних змiн. Двi iнтерпретацii зазначено! моделi залежно вiд джерела змш на тдприемства
1) ендогеннi, де джерело розвитку -внутршне середовище тдприемства. Автори тдходу М. К1ртон, С. Сiгел, У. Кемеррер пов'язують структурнi змiни з реалiзацiею
проекту, який виникае внаслщок незадоволеностi керiвника станом або результатами дiяльностi тдприемства.
2) екзогеннi, де джерело розвитку - динамжа зовнiшнього середовища. Автори I. Ансофф,
За модифжацш шновацшно! моделi можна визнати екзогенно-iнновацiйну модель, побудо-вану на теорп ресурсно! залежносп та теорi! обмiну (П. Блау, Дж. Хоманс). Цi теорп знайшли широке застосування в практищ управлiння i стали основою концепцп стратегiчного управлiння (Дж. Пфеффер, Г. Саланчш). основна теза моделi -припущення, що умовою функцiонування тдприемства е його обмш ресурсами з певними частинами середовища. Баланс ресурав забезпечуе:
1) механiзм рацiонального, непасивного пристосування пiдприемства до середовища (адапташя);
2) змiни, свiдомо i навмисно вносяться тдприемством у стан середовища (адаптоване середовище).
1ншою модифiкацiею шновацшно! моделi е iнновацiйно-трансформацiйна модель, побудована на теорп випадково! трансформацiй. I! автори (Дж. Мейер, Б. Роуен та ш) заперечують зв'язок мiж вимогами середовища i структурними змша-ми, хоча визнають, що останш можуть викли-катися зовнiшнiми i внутрiшнiми факторами. Конфiгурацiя зовнiшнього середовища - це змша прiоритетiв дiяльностi (функцiональних обов'язк1в персоналу), технологiй, системи найму прашв-
Ч. Арджирис, Р. Данкан, Р. Залтман вважають, що змша середовища припускае розробку ново! стратеги, яка вщобажуе змiну риншв, асортименту продукцi!, системи орiентирiв дiяльностi та контролю за !х здшсненням.
ник1в. Внутрiшне середовище модифiкуеться через системи взаемодп з персоналом i змiну органiзацiйноi структури пiдприемства.
Селекцшна модель авторiв Х. Олдрiх, Дж. Пфеффер, М. Ханнон, Дж. Фрiмен, Г. Керрол орiентуе органiзацiйний розвиток тдприемства на зовшшне середовище, а ефектившсть персоналу розглядае як зааб aдaптaцii пiдприемства до нього. Модель е екзогенно-ендогенно!, рацюналь-но-природною, еволюцшно!, адаптивно!, страте-гiчно-iсторичноi, тому розглядае процеси адепта-цii та селекцп у взаемозв'язку. Адaптaцiйне навчання персоналу передбачае вiдбiр серед певних зразшв i поведiнкових вaрiaцiй, aдaптaцiя ж на рiвнi оргaнiзaцiйноi популяцii передбачае вiдбiр серед членiв популяцii. Селекцшна модель мае двi модифiкaцii.
Перша, тристутнчаста фокусно-селекцiйнa модель, закладена Алчiaном i Кембелл i детально розроблена Олухом i Пфеффер. Оргaнiзaцiйний розвиток представляе як випaдковi-селекцiйний процес, що вщбуваеться на рiвнi одиничного тдприемства у трьох фазах. На першш фaзi усвщомлюеться неможливiсть використовувати рашше виробленi зразки в новiй ситуацп, формуеться «единий фонд змiн тдприемства». На другш стaдii, вiдбувaеться селекшя або
Таблиця 4. Класифiкацiя моделей управлшня органiзацiйним розвитком
Класифжацшна ознака Вид модет Змтстовтсть
1. Логжа програмування змш балансовi Забезпечення ргвноваги та !зоморфносп середовища або ргвноваги всередит
конфлжтш дисбаланс як умовна динамжа системи
змшат обидва мехатзми ргвноправт
2. Механизм, що визначае логжу протжання процесу рационально сплановат навмисно викликат й реалiзованi суб'ектом, е тдсумком реалiзацi! проекту (плану)
спонтант процес змш не обумовлений цiлеспрямованою дяльтстю i не пов'язаний з реалiзацiею плану
змшат Представлен обидва чинники
3. Вплив попереднього розвитку на логжу структурних змш волюнтаристсью заперечують або шнорують вплив попереднього розвитку на ви6!р майбуттх зм1н в оргатзащ!
гсторичт вважають, що попереднш розвиток е фактор, що задае логжу змш
змшат Представлет обидва чинники
4. Спосiб реагування на джерело змши адаптивн1 пасивно реагуе
адаптуюч1 активно впливае
змшат Представлен обидва чинники
5. Шдсумок процесу змши з запрограмованим результатом результат змш розглядаеться як заданий вихвдною програмою активного суб'екта
випадковi тдсумок розвитку не запрограмований i результат змши описуеться як продукт до безлiчi фактор1в
змшат Визнають обидва фактори
6. За сферою протжання фокуст Процес структурних змш описуеться на ргвт одиничних оргатзащй
популяцшт Процес структурних змш описуеться на ргвт оргатзацшно! популяци
Джерело: систематизовано автором на nidcmaei [12, 13, 14, 15]
диференцшований в1дб1р з фонду тих зразк1в, як1 забезпечують оптимальну взаемодш п1дприемства з середовищем. На останнш фаз1 зразки закрiплвються в структур! тдприемства.
Друга, популяцюнно-селекцшна модель (М. Ханнон, Дж. Фр1мен, Г. Керрол) тдкреслюе екзогенне джерело структурних змш, консерватизм внутр1шнього середовища тдприемства стосовно його оргатзацшного розвитку. Об'ектом анал1зу виступае не одиничне тдприемство, а оргашзацшна популяц1я (сукупн1сть тдприемств). 1нновацп поеднуються з механ1змом селекцп, баланс з зовн1шн1м середовищем стае найважли-в1шою умовою 1снування оргашзацшно! попу ля-цп. З часом залежшсть п1дприемства в1д середовища знижуеться, зростае консерватизм. Як видно, модель заперечуе гнучк1сть 1 адаптивн1сть тдприемств, розглядае орган1зац1йний розвиток як д1яльшсть п1дприемства щодо зниження залеж-носп в1д середовища. П1дставою для шновацш-ного процесу вважаеться деф1цит та неможлив1сть використовувати у нов1й ситуацп соц1окультурних зразк1в. Для вир1шення проблеми пропонуються нов1 способи взаемодп, як1 пот1м додаються до стандарт1в тдприемства. На останньому етат в1дбуваеться освоення вс1ма п1дприемствами дано! популяцп цих стандарт1в, що спричиняе оргашза-цшний розвиток, який фактично являе собою розробку нових комбшацш за рахунок викори-стання ран1ше вироблених зразк1в 1 розглядаеться як природний процес як1сних зм1н в структур1 тдприемства, пох1дних в1д його в1ку.
Нажаль, вказаш модел1 дають глибокий опис т1льки приватних параметр1в. На наш погляд, лише селекц1йна модель найбшьш повно 1 ун1версально описуе процес оргатзацшного розвитку тдприемства. Так, звертаючись до популяцшно-селекцшно! версп селекцшно! моде-л1, акцентуючи увагу на культуролог1чних особи-вост1 п1дприемства, представляеться можливим створення штегрально!, практично ор1ентовано! модел1 структурних зм1н п1дприемства. Водночас, розглядаючи популяц1йно-селекц1йну верс1ю у масштаб1 тдприемства, ми приймаемо п1дрозд1ли останнього популяц1ею, в як1й може бути реал1зовано посл1довне впровадження елемент1в ново! стратегИ.
Висновки
Орган1зац1йна структура та оргашзацшш зм1ни е важливими 1нструментами розвитку тдприемств. Вважаемо, що оргашзацшний розвиток - це процес змши оргашзацшних форм 1
механ1зм1в виробництва або управлшня для тдтримання життед1яльност1 та адаптаци тд-приемства до змш у навколишньому середовищ. Така позиц1я, по-перше, враховуе не чинник змш взагал1, а змш саме оргашзацшно! складово!, а подруге, одразу наголошуе на мет1 розвитку -життед1яльшсть та адаптац1я. Якщо орган1зац1йн1 форми зм1нюються на кращ1, тобто п1двищують ефективн1сть д1яльност1 тдприемства, то оргашзацшний розвиток можна вважати позитивним або прогресивним, якщо на г1рш1 - негативним або регресивним. В1дпов1дно, управл1ння оргашза-цшним розвитком п1дприемства - це цшеспря-моване переведения п1дприемства у нову стад1ю орган1зац1йного розвитку або у нову оргашзацшну форму.
В1дтак, анал1з моделей оргатзацшного розвитку тдприемств показав, що:
— досягнення цшей розвитку потребуе системного цшьового управлшня змшами, що дозволить об'еднати перетворення функцю-нально-оргашзацшно! структури, б1знес-процеав д1яльност1 та ресурс1в, враховуючи характеристики реального персоналу. Наяв-шсть п1дсистеми управл1ння орган1зац1йними зм1нами дозволить тдприемству перейти на новий р1вень розвитку з м1н1мумом витрат;
— застосування метод1в удосконалення управл1н-ня, властивих для б1льш високого р1вня розвитку, н1ж досягнутий, у бшьшосп випадк1в не дае суттевого ефекту;
— найбшьш поширеш заруб1жн1 модел1 орган1за-ц1йного розвитку Айзедиса та Грейнера в1дносно в1тчизняних п1дприемств мають обмежене використання, оск1льки не дозво-ляють отримати 1нформац1ю про ресурсш та грошов1 затрати п1дприемства для подолання криз.
Модель Ю. Мироненко та А. Тереханова в1дображае залежн1сть р1вня розвитку тдприемства в1д величини понесених витрат на оргашзацшш змши, дозволяе узгодити управлшня б1знесом з оргашзацшним розвитком, допомагае обгрунтовувати р1шення про витрати на орган1зац1йний розвиток, обирати антикризов1 заходи при переход1 на як1сно новий р1вень розвитку. Але й вона е значно обмеженою стосовно виробничого п1дприемства, тому що не враховуе його особлив1сть - значну науково-досл1дну складову науком1стких та високо-технолог1чних п1дприемств.
Список лiтератури:
1. Богданов А. А. Тектология: Всеобщая организационная наука / А. А. Богданов. - В 2-х кн. -М.: Экономика, 1989. - С. 30 - 31.
2. Осипов Ю. Три круга познания капиталистического хозяйственного механизма / Ю. Осипов // Вопросы экономики. - 1988. - № 11. - С. 10 - 15.
3. Економiчнa енциклопедiя ; [ред. кол. : ... Мочерний С. В. (вщп. ред.) та ш]. - У 3 т. - Т. 2. -К. : Видавничий центр «Акaдемiя», 2001. - 848 с.
4. Коноплщький В. А. Економiчний словник : тлумачно-термшолопчний / В. А. Коноплщький, Г. Г. Фшна. - К. : КНТ, 2007. - 580 с.
5. Чухно А. А. Поспндуст^альна економша: теорiя, практика та 1х значения для Украши / А. А. Чухно. - К.: Логос, 2003. - 616 с.
6. Гринькова В. М. Соцiaльно-економiчнi проблеми шновацшного розвитку тдприемств : моногрaфiя / В. М. Гринькова , О. В. Козирева. - Харшв: 1НЖЕК, 2006. - 192 с.
7. Пономаренко В. С. Стратепя розвитку тдприемства в умовах кризи : моногрaфiя / Пономаренко В. С., Тридщ О. М., Кизим М. О. - Харшв: 1НЖЕК, 2003. - 328 с.
8. Грузнов И. И. Эффективные организационно-экономические механизмы управления (Теория и практика) монография / И. И.Грузнов. - Одесса: Полиграф, 2009. - 528 с.
9. Чумаченко Н. Г. Проектирование организационных структур управления производством / Чумаченко Н. Г., Савченко А. П., Коренев В. Г. - К.: Наукова думка, 1979. - 256 с.
10. Кузьмш О. £. Трансформащя тдприемств : економiчнa ощнка та побудова систем менеджменту : моногрaфiя / [Кузьмш О. £., Мороз А. С., Подольчак Н. Ю., Шуляр Р. В.]. -Нацюнальний ушверситет «Львiвськa полггехшка». - Львiв, 2005. - 335 с.
11. Соколовська З. М. Моделювання дiяльностi промислових тдприемств. Комп'ютерне моделювання складних економiчних систем : моногрaфiя / З. М. Соколовская, О. А. Клеткова. - Одеса: ОНПУ «Астропринт», 2011. - 512 с.
12. Мельник С. Г. Теоретико-методолопчш аспекти оргашзацшного розвитку вiтчизияних пiдприемств / С. Г. Мельник // Вюник Хмельницького нацюнального унiверситету, 2009. -№ 6. - Т. 2. - С. 46 - 51.
13. Мироненко Ю. Д. Организационное развитие компании [Электронный ресурс] / Ю. Д. Мироненко, А.К. Тереханов. - Режим доступа: http://www.cfin.ru/management/strategy.
14. Мироненко Ю. Д. Управление изменениями / Ю. Д. Мироненко, А. К. Тереханов // Корпоративные стратегии. - 2004. - №5. - С. 15 - 18.
15. Кравченко К. А. Методологические основы процессно-структурного подхода к проектированию и развитию высокоэффективных систем управления крупними промышленными фирмами : дис. ... д-ра экон. наук : 08.00.05. Москва, 2006. - 418 с.
16. Бусленко Н. П. Моделирование сложных систем / Н. П. Бусленко. - М. : Наука, 1978. -400 с.
17. Крюковський В. В. Координашя i управлшня функцюнуванням та розвитком оргашзацшно-техшчних систем в умовах невизначеносп та ризику / В. В. Крючковський, Е. Г. Петров // Вюник Вшницького полггехшчного шституту, 2011. - № 4. - С. 62 - 66.
Надано до редакцп 22.08.2014
.Шганенко 1рина Вггаливна / Irina V. Lihanenko
ir-vit-lig@mail. ru
Посилання на статтю /Reference a Journal Article:
Узгодження стратегiчних цтей тдприемства i моделей управлтня його оргатзацшним розвитком [Електронний ресурс] / 1.В. Л^аненко // Економiка: реалН часу. Науковий журнал. — 2014. — № 5 (15). — С. 195-203. — Режим доступу до журн.: http://economics.opu.ua/files/archive/2014/n5.html
