CC BY
52
УДК 616.831.-053.2.7:612.018.2 DOI: 10.22141/2224-0721.14.8.2018.154849
Большова О.В., Малновська Т.М.
ДУ «1нститутендокринолоп!та обмнуречовин ¡мен1 В.П. Комсаренка НАМН Укра!ни», м. Ки!в, Укра!на
Вмгст грелшу та лептину в плазмi KpoBi в д^ей та n^irniB i3 дисфункцieю ппоталамуса
For cite: Miznarodnij endokrinologicnij zumal. 2018;14(8):719-724. doi: 10.22141/2224-0721.14.8.2018.154849
Резюме. Мета дослдження — проведения порвняльного анал'зу р'вн'в лептину та грелну в плазмi кров'1 дтей i тдл'тюв залежно вд форми та ступеня ожирння на ш дисфункцп ппоталамуса. Матер'али та методи. Обстежено 39 дтей вком вд 10 до 18 роюв ¡з дисфункщею ппоталамуса. Серед них 16 па-ц'1ент'1в (41,03 %) — iз вiсцероабдомiнальним ожирiнням, 23 па^енти (58,97 %) — iз глютеофеморальним ожирнням та 14 здорових дтей в'щпов'щного вку та стал. У вс'х. па^енлв проводили вивчення анамнезу життя, оцмку антропометричних параметрiв (маса тла, iндекс маси тла, окружн'ють тали та стегон, fx ствв'дношення). Рiвень лептину у кров'1 визначали iмуноферментним методом ¡з використанням наборiв фiрми Roche Diagnostics GmbH Mannheim (Нiмеччина). Рiвень грелну визначали радЫмунолопчним методом iз використанням наборiв фiрми DLAsource ImmunoAssays S.A. (Бельпя). Результати. Надлишкова маса тла встановлена у 15 ¡з 39 па^енлв (38,5 %), ожирння I ступеня — у 8 дтей (20,5 %), II ступеня — у 10 дтей (25,6 %), III ступеня — у 6 дтей (15,4 %). Середнй рвень лептину в дтей ¡з вiсцероабдомiналь-ним ожирнням становив 47,20 ± 5,54 нг/мл (¡ндекс маси тла — 35,20 ± 5,07 кг/м2) i виявився в'ропдно вищим, нж у дтей у груп з глютеофеморальним ожирнням (26,50 ± 7,13 нг/мл, p < 0,05) у поеднаннi з аналопчними метабол'чними порушеннями. Рiвень грелну в дтей з ожирiнням був вропдно нижчим, нiж у контрольна грут, i залежав вд ступеня ожирння. При ожирiннi III ступеня рвень грелну був най-нижчим — 582,58 ± 59,37 нг/мл. Висновки. Ожирння на ш дисфункцп ппоталамуса в дтей та тдл'тюв супроводжуеться низьким рiвнем грелну та високим рiвнем лептину в плазмi кровi. Незалежно вд стат в дтей i пдлШв пперлептинем'т та ппогрел'нем'т значною мiрою пов'язан зi ступенем та формою ожирiння. При вiсцероабдомiнальнiй формi ожирння (порвняно з глютеофеморальною формою) зафiксовано ¡стотно нижчий рвень грелну та вищий рвень лептину.
Ключовi слова: дти; пдлтки; дисфункця ппоталамуса; ожирiння; лептин; грелн
Вступ
Протягом багатьох роюв ожиршня серед дггей та пщлггюв Укра!ни стабшьно посдае друге мюце за поширешстю та рiвнем захворюваносп в струк-турi дитячо! ендокринно! патологи i залишаеться значною медико-сощальною проблемою. Щорiчно в Украш вперше рееструють до 20 тис. нових ви-падюв ожиршня в оаб вжом 0—17 роюв. Серед пщлггюв поширешсть ожиршня зросла майже в 2,5—3 рази за останш 15 роюв i викликае особливу три-вогу. Так, якщо у 2001 р. поширешсть ожиршня в пщлггюв (15—17 роюв) становила 8,9 на 1 тис., то у
2015 рощ цей показник зрю до 28,3 на 1 тис. [1, 2]. Захворюванють на 01.01.2016 р. становила 2,72 на 1 тис., поширешсть — 13,50 на 1 тис. серед оаб вь ком 0—17 роюв (рис. 1).
Пщлггкове ожиршня, пов'язане в багатьох випад-ках i3 дисфункщею ппоталамуса (ДГ), асоцгоеться з високим ризиком розвитку артерiальноl гшертензи, атеросклерозу, цукрового дiабету, порушенням ста-тево! функци тощо [1, 3]. Захворювання трапляеться в 4 % пщлггюв i юнаюв вжом 11—18 роюв [3].
За сучасними уявленнями, ДГ — це нейроендо-кринний синдром, обумовлений дисфункщею ri-
© «Ммнародний ендокринолопчний журнал» / «Международный эндокринологический журнал» / «International Journal of Endocrinology» («Miznarodnij endokrinologicnij zurnal»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденцн: Большова Олена Ваашвна, доктор медичних наук, професор, ^вник вщдшу дитячоТ ендокринно!" патологи, ДУ «1нститут ендокринолоп!' та обмшу речовин iM. В.П. Комкаренка НАМН УкраТни», вул. Вишгородська, 69, м. Ки!в, 04114, УкраТна; e-mail: [email protected]
For correspondence: Olena Bolshova, MD, PhD, Professor, Head of the Department of pediatric endocrine pathology, State Institution"V.P. Komisarenko Institute of Endocrinology and Metabolism of the NAMS of Ukraine', Vyshgorodska st., 69, Kyiv, 04114, Ukraine; e-mail: [email protected]
поталамо-гшофiзарноI системи, що проявляеться головним чином гормонально-обмшними пору-шеннями i вегетативно-судинними розладами [1, 3].
Збшьшення маси тша (МТ) може бути обумов-лене порушенням синтезу або продукцп гормонiв, що беруть участь у регуляцп харчово! поведiнки. 1снуе двi основнi групи гормонiв, що регулюють харчову поведiнку: орексигеннi (збiльшують спо-живання 1ж1) й анорексигеннi (зменшують спожи-вання !ж1) [4] (табл. 1).
До гормошв з анорексигенним ефектом нале-жить лептин — один iз найбшьш вивчених до сьо-годнi адипокiнiв, гормон пептидно! природи, осно-вним мiсцем синтезу якого е бша жирова тканина [5, 6]. Пдвищення МТ супроводжуеться збшьшен-ням секреци лептину, рiвень якого прямо корелюе з масою жирово! тканини [7]. На сьогодш доведена пряма залежнiсть концентрацп лептину вщ iндексу маси тiла (1МТ), товщини пщшюрно! жирово! клгг-ковини в рiзних дiлянках тша [8].
За даними наукових дослщжень вщомо, що фiзiо-логiчними ефектами лептину е також зниження апе-
титу, пдвищення тонусу симпатично! та зниження тонусу парасимпатично! нервово! системи, пщви-щення витрати енергп, активацiя метаболiзму жирiв та глюкози [7, 11]. Крiм того, лептин безпосередньо або опосередковано впливае на гемопоез, iмунiтет, термогенез, рiст та статевий розвиток [9, 10]. До-веденим е факт, що при шдвищенш рiвня лептину стимулюеться вироблення соматотропного та стате-вих гормонiв, а також гормошв щитоподiбноi зало-зи [9]. Фактором, що визначае рiвень лептину в рiзнi вiковi перiоди (включаючи внутрiшньоутробний), е жирова тканина [6]. Самостшна продукцiя лептину плодом розпочинаеться з 18-го тижня внутршньо-утробного розвитку та суттево збшьшуеться тсля 34-го тижня гестаци. Данi лггератури свiдчать, що рiвень лептину в пуповиннш кровi тiсно корелюе з МТ дггей, масою жирово! тканини. Крiм того, доведено, що рiвень лептину знижуеться в недоношених дiтей, новонароджених iз затримкою внутршньо-утробного розвитку та пщвищуеться у новонароджених iз великою МТ при народженш [7, 9]. Деяю автори встановили, що низький рiвень лептину в
Орексигенн ефекти (пщвищення апетиту) Анорексигенж ефекти (зниження апетиту)
НорадренапЫ (а2-рецептори) Норадренапiн (а1-, р2-рецептори)
Нейропептид Y Серотонiн
ß-ендорфЫ Хопецистокiнiн
Соматолiберин Мепаноцитостимупюючий гормон
Гапашн Кортиколiберин
Грелш Лептин
Соматостатин Ентеростатин, гпюкагон, тиреолiберин, вазопресин, бомбезин
Анаболiчнi стеро'щи Естрогени
Гпюкокортикостеро'щи
Рисунок 1. Динамка поширеност та захворюваност! на ожирння серед дтей УкраУни вком вд 0 до 17 роюв на 1000 вщповщного населення (2002-2016 рр.) [2]
Таблиця 1. Моноамни, пептиди i стероУди, що впливають на регуляцию апетиту [4]
пуповиннiй кровi вщображае недостатнiсть запасiв жиру при народженш та е важливим предиктором високих темпiв прибавки МТ та росту в ранньому дитячому вщ1 [9]. Однак, на думку шших авторiв, пщвищення вмiсту лептину спостерiгаеться вже до кшця першого мiсяця життя дитини [7].
Рiвень лептину корелюе з кiлькiстю жирово! маси [8, 9]. Негативний енергетичний баланс орга-нiзму, викликаний обмеженням споживання ¡¡¡жг або голодуванням, призводить до зменшення концен-трацГ! лептину, тодi як позитивний, спричинений пере!данням, пiдвищуе його рiвень [12]. Глюкокор-тико!ди, шсулш, естрогени, фактор некрозу пухли-ни а, штерлейкш-1 стимулюють синтез i секрецiю лептину адипоцитами. При негативному енергетич-ному балансi зростае рiвень нейропептиду Y в арку-атному i паравентрикулярному ядрах гiпоталамуса. Секрецiя нейропептиду Y викликае гiперфагiю i гiперiнсулiнемiю. Вiдзначаеться паралельна акти-вацiя гшоталамус-гшоф1з-наднирниково! системи зi збiльшенням викиду в кров кортикостерощв. Гiперiнсулiнемiя стимулюе накопичення жирово! тканини, а тдвищений рiвень кортизолу стримуе утилiзацiю глюкози. Комбiнацiя гшершсулшемп i гiперкортизолемГl зб1льшуе продукц1ю адипоцитами лептину [13, 14].
Шк секрецГ! лептину припадае приблизно на полудень, а мшмальний р1вень рееструють о 22:00— 03:00 [14]. Кр1м того, вплив лептину на регулящю апетиту може бути пов'язаний Гз його прямою д1ею на смаков1 рецептори. Вважають, що при ожир1нн1 виникае компенсаторна резистентшсть гшотала-муса до центрально! дГ! лептину, що в подальшо-му (зг1дно з механ1змом негативного оберненого зв'язку) призводить до гшерлептинемп [13].
До гормон1в з орексигенним ефектом належить грел1н (Ghr) — пептидний гормон, що мае влас-тивост1 рил1зинг-гормона росту, а також впливае на синтез р1зних фермент1в, процеси травлення, кров'яний тиск, р1вень цукру в кров1, Гнсул1ну, ефек-тивн1сть роботи серця Г багато шших ф1зюлопчних показник1в [15]. Ghr часто називають гормоном голоду — шдвищення р1вня Ghr у плазм1 кров1 асощ-
юеться з виникненням почуття голоду. До кiнця не встановлена участь грелiну в етiопатогенезi ожирш-ня при ДГ у дитячому та пщлттковому вiцi [16].
Грелш вiдiграe важливу роль у регуляцп бюхь мiчних процесiв, пов'язаних Í3 травлениям, в основному шляхом впливу на синтез рiзних ферментiв. Грелiн ретулюе рiвень адреналшу (гормон стресу) у кровi [17, 18]. Коли людина толодуе, рiвень Ghr пiдвищуеться, i вiн, iмовiрнiше, вiдiтрае роль ан-тидепресанту. Виявилося, що Ghr впливае ще й на кров'яний тиск, рiвень цукру в кров^ iнсулiну, ефективнiсть роботи серця i багато шших фгзюло-пчних показникiв. Концентрацiя Ghr у кровi мае обернену кореляцiю з 1МТ, жировою масою тша, розмiром адипоцитiв, концентрацiею лептину, обестатину, з позитивним енергетичним балансом [19, 20]. У дттей i3 метаболiчним синдромом пору-шенi добовi ритми секрецП Ghr: його рiвень натще значно знижений [21]. Визначена обернена залеж-нiсть грел^ем!! та iнсулiнорезистентностi (1Р) як у дорослих, так i в дттей: чим нижчий його рiвень, тим 6гльш виражена 1Р [22, 23].
Метою роботи було проведення порiвияльното аналiзу рiвнiв лептину та грелшу в плазмi кровi дiтей i пiдлiткiв залежно вщ форми та ступеня ожирiния на rai дисфункци тiпоталамуса.
Матерiали та методи
Обстежено 39 дттей ф них 14 хлопчикiв та 25 дiвчаток) вiком вiд 10 до 18 роюв iз ДГ (середнш вiк — 15,1 ± 1,4 року), якг пройшли обстеження та л^вання у вицш дитячо! ендокринно! патологи ДУ «1нститут ендокринологП та обмшу речовин iм. В.П. Комюаренка НАМН Укра'ши». Серед них у 16 пашен™ (41,03 %) встановлено наявнють вюце-роабдомiнальното ожиршня (ВАО), у 23 пащенив (58,97 %) — глютеофеморальну форму ожиршня (ГФО).
У всгх пацiентiв проводили вивчення анамнезу життя, оцгнку антропометричних параметрiв (МТ, 1МТ, окружнгсть тали (ОТ) та стегон (ОС), 1х ств-вiдношения ОТ/ОС). Критерiем абдомiнальното ожиршня вважали ОТ > 80 см у дiвчаток i ОТ > 94 см
Таблиця 2. Показники вуглеводного та лпщного обмну в дтей та п'/дл'/тюв Í3 рiзним ступенем ожир'1ння (M ± m)
Показники Практично 3AopoBÍ особи (n = 14) Д^и з надлишковою масою (n = 15) Iгрупа Д^и з ожиршням 1 ступеня (n = 8) II група Д^и з ожирiнням II ступеня (n = 10) III група Д^и з ожирiнням III ступеня (n = 6) IV група
1МТ, кг/м2 21,16 ± 0,81 29,25 ± 0,70* 32,12 ± 1,07*, ** 37,69 ± 2,38*, **, *** 40,20 ± 4,41*, **, ***, #
1нсулЫ натще, мкОД/мл 9,61 ± 3,42 9,82 ± 1,77* 17,35 ± 1,62* 25,33 ± 2,87*, **, *** 44,77 ± 4,69*, **, ***
1ндекс HOMA-IR 1,73 ± 0,58 2,97 ± 1,65 3,89 ± 1,46* 4,57 ± 1,68* 6,81 ± 2,12*
Лептин, нг/мл 8,59 ± 3,28 11,21 ± 3,12* 23,59 ± 5,63*, ** 31,16 ± 4,34*, ** 42,41 ± 4,26*, **
ГрелЫ, нг/мл 1236,88 ± 79,84 1224,25 ± 75,05* 1107,71 ± 64,23*, ** 875,50 ± 58,24*, **, *** 582,58 ± 59,37* **, ***
Примтки: * — р'зниця в'рог'щна пор'вняно з показником у практично здорових осб (р < 0,05); ** — р'зниця в'рог'щна пор '1вняно з показником у дтей iз надлишковою масою тла (р < 0,05); *** — р'/зниця в 'рог'щна по-рiвняно з показником у дтей з ожирнням I ступеня (р < 0,05); * — р'/зниця в 'рог'щна пор'1вняно з показником у дтей з ожирнням II ступеня (р < 0,05).
Таблиця 3. Середн величини метабол1чних показникВ у хворих на ожирння залежно
вд типу жиров'щкладення
Показники(пептиди) ВАО (n = 16) ГФО (n = 23)
1МТ, кг/м2 35,20 ± 5,07 28,7 ± 2,4
1нсулЫ, мкОД/мл 29,05 ± 7,70* 14,98 ± 5,80
Лептин, нг/мл 47,20 ± 5,54* 26,50 ± 7,13
ГрелЫ, нг/мл 656,63 ± 113,16* 1212,13 ± 114,60
Примтка: * — р < 0,05 щодо показниюв у дтей ¡з глютеофеморальною формою ожир1ння.
у хлопчиюв. При значеннях ОТ/ОС > 0,85 у дiвчаток та > 0,9 у хлопчиюв констатували абдомшально-вь сцеральну або андрощну (верхню) форму ожиршня; шдекс ОТ/ОС, менший вказаних значень, вщпо-вщав глютеофеморальному або пнощному (ниж-ньому) типу ожирiння. Пацiенти з надлишком МТ i ожирiнням були розподшеш на двi групи залежно вщ показника iндексу ОТ/ОС: I група — 16 пацiентiв (41,03 %) з вюцероабдомшальним типом жировщ-кладення, II група — 23 (58,97 %) пащенти з глютео-феморальним типом жировiдкладення.
Рiвень лептину у кровi визначали iмунофер-ментним методом iз використанням наборiв фiрми Roche Diagnostics GmbH Mannheim (Шмеччина). Нормальними показниками вважали значення для хлопчиюв вiд 2,0 до 5,6 нг/мл, для дiвчаток — 3,7 до 11,1 нг/мл (1МТ — вщ 18,5 до 24,9 кг/м2). Pi-вень грелiну визначали радгамунолопчним методом iз використанням наборiв фiрми DLAsource ImmunoAssays S.A. (Бельпя).
Контрольну групу становили 14 здорових датей вщ-повщного вiку та стап (середнiй вж — 14,6 ± 1,2 року).
Результати
Надлишкова маса тiла встановлена у 15 iз 39 пацiентiв (38,5 %), ожиршня I ступеня — у 8 дггей (20,5 %), II ступеня — у 10 дггей (25,6 %), III ступеня — у 6 дией (15,4 %).
Згщно з даними л!гератури в дорослих з ожиршням рiвень лептину прямо корелюе з 1МТ [9, 12]. У нашо-
му дослщженш в основнiй групi обстежених дггей та пiдлiткiв отримана статистично вiрогiдна залежнiсть лептину вщ 1МТ, а також вщ форми ожиршня.
Середнш рiвень лептину в дггей iз ВАО становив 47,20 ± 5,54 нг/мл (1МТ - 35,20 ± 5,07 кг/м2) i ви-явився вiрогiдно вищим, н1ж у дггей у групi з ГФО (26,50 ± 7,13 нг/мл, р < 0,05) у поеднаннi з аналопч-ними метаболiчними порушеннями (1МТ при цьо-му становив 28,7 ± 2,4 кг/м2) (табл. 3).
Останшм часом доведено, що золотим стандартом для дiагностики 1Р е розрахунок iндексу HOMA-IR. Вш суттево пiдвищений (р < 0,05) у дггей з ожиршням. У 15 з 39 (38,5 %) пашенпв з ожирш-ням виявлено пiдвищення середнк значень iндексу НОМА-Ж порiвняно з контрольною групою, що свщчить про наявнiсть 1Р у дггей з ожиршням. Рь вень гшершсулшеми та 1Р зростав залежно вщ ступеня ожирiння (рис. 2).
Рiвень Ghr у дггей з ожиршням був вiрогiдно нижчим, н1ж в осiб контрольно! групи, i залежав вщ ступеня ожиршня. При ожиршш III ступеня рiвень Ghr був найнижчим — 582,58 ± 59,37 нг/мл (рис. 3).
Рiвень грелiну був вiрогiдно нижчим (р < 0,05) у пащенпв iз ВАО, н1ж iз ГФО (656,63 ± 113,16 нг/мл та 1212,13 ± 114,60 нг/мл вщповщно) (табл. 3).
Обговорення
Ожирiння е сукупшстю метаболiчних пору-шень, у результат яких вiдбуваеться накопичення жирово! тканини. Жирова тканина, зi свого боку,
Рисунок 2. Р'вш ¡нсул'ну та ¡ндексу НОМА-IR Рисунок 3. Стввщношення р1вн1в лептину
у дтей та тдлтюв з ожирнням залежно та грелну в дтей та тдлтюв з ожирнням
вд ступеня ожирння залежно вд ступеня ожир'1ння
становить собою не просто резервуар для жирних кислот Г жиророзчинних вГтамшГв, вона також е й ендокринним органом, здатним секретувати р1зш бюлопчно активш сполуки, як1 в1д1грають значну роль у гомеостаз1 орган1зму Г розвитку захворю-вань [6].
Лептин як анорексигенний гормон Г грелш як орексигенний гормон беруть участь у регуляцГ! енергетичного обмшу, харчово! поведшки [4]. РГв-нГ циркулюючого грелГну мають обернений коре-лятивний зв'язок Гз позитивним енергетичним балансом, 1МТ, вмГстом жирово! тканини, а також Гз розмГрами адипоцитГв Г рГвнем лептину [22]. ГрелГн також регулюе вироблення ГнсулГну: вважаеться, що низькГ концентрацГ! грелГну пригнГчують синтез ш-сулшу, а високГ — стимулюють [21]. ЗГ свого боку, клГнГчнГ дослщження показали, що ГнсулГн, а також глюкоза можуть пригнГчувати секрецГю грелГну в людей Гз надмГрною масою тГла.
У вщповщь на збГльшення МТ збГльшуеться секреторна активнГсть Гнсулярного апарату пГд-шлунково! залози. Чим вищий ступГнь ожирГння, тим бГльше ГнсулГну в кровГ пацГентГв з ожирГн-ням [22, 23]. Вважають, що метаболГзм глюкози й ГнсулГну може впливати на концентрацГю грелГну в плазмГ. У здорових осГб виявлений обернений взаемозв'язок мГж рГвнем грелГну Г вмГстом шсуль ну та 1Р.
У дГтей, хворих на ожирГння, рГвень грелГну обер-нено пропорцшний вмГсту ГнсулГну та 1Р. Одночас-но з цим така гшерлептинемш вГдГграе роль компенсаторного механГзму, оскГльки лептин сприяе гальмуючГй дГ! ГнсулГну на глюконеогенез у печГнцГ, пГдсилюючи активнГсть фосфоенолпГруваткарбок-сикшази, пригнГчуючи фосфорилювання тирозину — субстрату шсулшового рецептора в м'язовГй тканинГ Г стимульований ГнсулГном транспорт глюкози в жировш тканинГ [20].
Високий вмГст ГнсулГну в кровГ при практично нормальних показниках глюкози у хворих Гз вГсце-ральним типом розподГлу пщшюрно-жирово! клГт-ковини свГдчить про бГльш високий ступГнь 1Р у хворих Гз ДГ та вюцеральним типом ожирГння, нГж Гз глютеофеморальним [22, 23].
Таким чином, Г лептин, Г грелш беруть участь у регуляцГ! харчово! поведшки, пщвищуючи або зни-жуючи апетит, в енергетичному обмГнГ, що може вщгравати роль у розвитку ожирГння. Можна при-пустити, что гГпогрелГнемГя обумовлена гГперГнсулГ-немГею та 1Р та, вщповщно, бере участь у розвитку гормонально-метаболГчних порушеннях при ожи-рГннГ в цГй категорГ! хвороб. ДанГ гормони вГдкритГ вГдносно недавно, !х ефекти Г властивостГ потребу-ють подальшого детального вивчення з метою визна-чення можливостГ !х застосування як профГлактики Г лГкування пацГентГв Гз патологГчною масою тГла.
Висновки
1. ОжирГння на тлГ дисфункцГ! гГпоталамуса в дГтей та пГдлГткГв супроводжуеться низьким рГвнем грелГну та високим рГвнем лептину в плазмГ кровГ.
2. У дгтей та пщлигав з ожиршиям BMicT грелiну пов'язаний 3i ступенем та формою ожиршня, вмю-том лептину та шсулшу в кровь
3. Незалежно вiд статi в дгтей i пiдлiткiв гшерлеп-тинемiя та гiпогрелiнемiя значною мiрою пов'язаш 3i ступенем та формою ожиршня. При вюцероабдо-мiнальнiй формi ожиршня (порiвняно з глютеофе-моральною формою) зафжсовано iстотно нижчий рiвень грелшу.
Конфлiкт штереав. Автори заявляють про вщсут-нiсть конфлiкту iнтересiв при шдготовщ дано! статi.
References
1. Bol'shova OV. Obesity in childhood and adolescence. Zdorov'ja Ukrai'ny. Pediatrija. 2008;(18-1):50-53. (in Ukrainian).
2. Zelins'kaNB, RudenkoNG, Rudenko OV, authors; Zabolot'ko VM, editor. Statystychno-analitychnyj dovidnyk dytjachogo en-dokrynologa za 2016 rik [Statistical and analytical reference book of the children's endocrinologist for 2016]. Kyiv; 2017. 102 p. (in Ukrainian).
3. Malinovs'ka TM. Clinical and hormonal changes in children and adolescents with hypothalamic syndrome of puberty period (review of literature and own data). Pediatrija, akusherstvo ta ginekologija. 2008;(429):25-30. (in Ukrainian).
4. Druce M, Bloom SR. The regulation of appetite. Arch Dis Child. 2006Feb;91(2):183-7. doi: 10.1136/adc.2005.073759.
5. Klok MD, Jakobsdottir S, Drent ML. The role of leptin and ghrelin in the regulation of food intake and body weight in humans: a review. Obes Rev. 2007 Jan;8(1):21-34. doi: 10.1111/j.1467-789X.2006.00270.x.
6. Galic S, Oakhill JS, Steinberg GR. Adipose tissue as an endocrine organ. Mol Cell Endocrinol. 2010 Mar 25;316(2):129-39. doi: 10.1016/j.mce.2009.08.018.
7. Huang L, Li C. Leptin: a multifunctional hormone. Cell Res. 2000Jun;10(2):81-92. doi: 10.1038/sj.cr.7290038.
8. Dietz WH, Robinson TN. Use of the body mass index as a measure of overweight in children and adolescents. J Pediatr. 1998 Feb;132(2):191-3.
9. Considine RV, Sinha MK, Heiman ML, et al. Serum im-munoreactive-leptin concentrations in normal-weight and obese humans. N Engl J Med. 1996 Feb 1;334(5):292-5. doi: 10.1056/ NEJM199602013340503.
10. Huang KC, Lin RC, Kormas N, et al. Plasma leptin is associated with insulin resistance independent of age, body mass index, fat mass, lipids, and pubertal development in nondiabetic adolescents. Int J Obes RelatMetab Disord. 2004 Apr;28(4):470-5. doi: 10.1038/ sj.ijo.0802531.
11. Ahima RS, Saper CB, Flier JS, Elmquist JK. Leptin regulation of neuroendocrine systems. Front Neuroendocrinol. 2000 Jul;21(3):263-307. doi: 10.1006/frne.2000.0197.
12. Tershakovec AM, Kuppler KM, Zemel BS, et al. Body composition and metabolic factors in obese children and adolescents. Int J Obes Relat Metab Disord. 2003 Jan;27(1):19-24. doi: 10.1038/ sj.ijo.0802185.
13. Myers MG Jr, Leibel RL, Seeley RJ, Schwartz MW. Obesity and leptin resistance: distinguishing cause from effect. Trends Endo-crinolMetab. 2010;21(11):643-51. doi: 10.1016/j.tem.2010.08.002.
14. Kempf AM, Strother ML, Li C, Kaur H, Huang TT. Leptin as a marker of body fat and hyperinsulinemia in college students. J Am Coll Health. 2006 Nov-Dec;55(3): 175-80. doi: 10.3200/ JACH.55.3.175-180.
15. Dimaraki EV, Jaffe CA. Role of endogenous ghrelin in growth hormone secretion, appetite regulation and metabolism. Rev Endocr Metab Disord 2006 Dec;7(4):237-49. doi: 10.1007/s11154-006-
9022-0.
16. Malinovs'ka TM. Grelin: .structure, functions and its role in an organism (review of literature). Endokrynologia. 2009;14(1):146-151. (in Ukrainian).
17. Kojima M, Hosoda H, Date Y, Nakazato M, Matsuo H, Kan-gawa K. Ghrelin is a growth-hormone-releasing acylated peptide from stomach. Nature. 1999Dec 9;402(6762):656-60. doi: 10.1038/45230.
18. Sato T, Nakamura Y, Shiimura Y, Ohgusu H, Kangawa K, Kojima M. Structure, regulation and function of ghrelin. J Biochem. 2012 Feb;151(2):119-28. doi: 10.1093/jb/mvr134.
19. Kirchner H, Heppner KM, Tschop MH. The role of ghrelin in the control of energy balance. Handb Exp Pharmacol. 2012;(209):161-84. doi: 10.1007/978-3-642-24716-3 7.
20. Varela L, Vázquez MJ, Cordido F, et al. Ghrelin and lipid metabolism: key partners in energy balance. J Mol Endocrinol. 2011;46(2):R43-63. doi: 10.1677/JME-10-0068.
21. Barazzoni R, Zanetti M, Ferreira C, et al. Relationships between desacylated and acylated ghrelin and insulin sensitivity in the metabolic syndrome. J Clin Endocrinol Metab. 20070ct;92(10):3935-40. doi: 10.1210/jc.2006-2527.
22. Purnell JQ, Weigle DS, Breen P, Cummings DE. Ghrelin levels correlate with insulin levels, insulin resistance, and high-density lipoprotein cholesterol, but not with gender, menopausal status, or cortisol levels in humans. J Clin Endocrinol Metab. 2003 Dec;88(12):5747-52. doi: 10.1210/jc.2003-030513.
23. Bol'shova OV, Malinovs'ka TM. Serum Ghrelin level in adolescents with hypothalamic dysfunction associated with obesity. In: International Conference on Childhood Obesity. 2017 July 5-8; Lisbon, Portugal. Lisbon; 2017. 89 p.
OTpuMaHO 18.10.2018 ■
Большова Е.В., Малиновская Т.Н.
ГУ «Институт эндокринологии и обмена веществ имени В.П. Комиссаренко НАМН Украины», г. Киев, Украина
Содержание грелина и лептина у детей и подростков с дисфункцией гипоталамуса
Резюме. Цель исследования — проведение сравнительного анализа уровней лептина и грелина в плазме крови детей и подростков с различными формами ожирения на фоне дисфункции гипоталамуса. Материалы и методы. Обследованы 39 детей в возрасте от 10 до 18 лет с дисфункцией гипоталамуса. Среди них 16 пациентов (41,03 %) — с висцероабдоминальной формой ожирения, 23 пациента (58,97 %) — с глютеофеморальным ожирением и 14 здоровых детей соответствующего возраста и пола. У всех пациентов проводили изучение анамнеза жизни, оценку антропометрических параметров (масса тела, индекс массы тела, окружность талии и бедер, их соотношение). Уровень лептина в крови определяли иммуноферментным методом с использованием наборов фирмы Roche Diagnostics GmbH Mannheim (Германия). Уровень грелина определяли радиоиммунологическим методом с использованием наборов фирмы DLAsource ImmunoAssays S.A. (Бельгия). Результаты. Избыточная масса тела выявлена у 15 из 39 пациентов (38,5 %), ожирение I степени — у 8 детей (20,5 %), II степени — у 10 детей (25,6 %), III степени — у
6 детей (15,4 %). Средний уровень лептина у детей с висце-роабдоминальным ожирением составлял 47,20 ± 5,54 нг/мл (индекс массы тела — 35,20 ± 5,07 кг/м2) и оказался достоверно выше, чем у детей в группе с глютеофеморальным ожирением (26,50 ± 7,13 нг/мл, р < 0,05) в сочетании с аналогичными метаболическими нарушениями. Уровень грелина у детей с ожирением был достоверно ниже, чем в контрольной группе, и зависел от степени ожирения. При ожирении III степени уровень грелина был самым низким — 582,58 ± 59,37 нг/мл. Выводы. Ожирение на фоне дисфункции гипоталамуса у детей и подростков сопровождается низким уровнем грелина и высоким уровнем лептина в плазме крови. Независимо от пола у детей и подростков гиперлептинемия и гипогрелинемия в значительной мере связаны со степенью и формой ожирения. При висцероабдоминальной форме ожирения (по сравнению с глютеофеморальной формой) зафиксирован статистически низкий уровень грелина и высокий уровень лептина. Ключевые слова: дети; подростки; дисфункция гипоталамуса; ожирение; лептин; грелин
O.V. Bolshova, T.M. Malinovska
State Institution "V.P. Komisarenko Institute of Endocrinology and Metabolism of the NAMS of Ukraine", Kyiv, Ukraine
The content of ghrelin and leptin in the blood plasma of children and adolescents with hypothalamic dysfunction
Abstract. Background. The purpose of the study was to carry out a comparative analysis the levels of leptin and ghrelin in the blood plasma of children and adolescents with hypothalamic dysfunction and various forms of obesity. Materials and methods. Thirty nine children aged 10 to 18 years with hypothalamic dysfunction were examined: 16 patients (41.03 %) with visceroabdominal obesity, 23 patients (58.97 %) with gluteo-femoral obesity, and 14 healthy children of the same age and gender. History of life, anthropometric parameters (body mass index, waist and hip circumference were evaluated in all patients. The level of leptin in the blood was determined by the enzyme immunoassay using the kit of Roche Diagnostics GmbH (Mannheim, Germany). The ghrelin level was determined by the radioimmunological method using the DIAsource ImmunoAssays SA kit (Belgium). Results. Overweight was found in 15 of 39 patients (38.5 %), obesity degree I — in 8 (20.5 %), degree II — in 10 (25.6 %), degree III — in 6 (15.4 %) children. The
average leptin level in children with visceroabdominal obesity was 47.20 ± 5.54 ng/ml (body mass index 35.20 ± 5.07 kg/m2) and was significantly higher than in children with gluteofemoral obesity (26.50 ± 7.13 ng/ml, p < 0.05) associated with similar metabolic disorders. The level of ghrelin in obese children was significantly lower than in the control group, and depended on the degree of obesity. With obesity degreee III, the level of ghrelin was lowest — 582.58 ± 59.37 ng/ml. Conclusions. Obesity associated with hypothalamic dysfunction in children and adolescents is accompanied by a low level of ghrelin and a high level of leptin in the blood plasma. Regardless of sex, hyperleptinemia and hypoghrelinemia in children and adolescents are largely associated with the degree and form of obesity. In visceroabdomi-nal obesity (as compared to the gluteofemoral form), a statistically low level of ghrelin and a high level of leptin were recorded. Keywords: children; adolescents; hypothalamic dysfunction; obesity; leptin; ghrelin
