CC BY
18
УДК 342.12
А. Токарська
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полiтехнiка",
д-р юрид. наук, проф. кафедри теори та фшософи права
СЛОВО, ЗАКОР1НЕНЕ У НАЩОНАЛЬНИЙ ДУХ (до 150^ччя eid дня народження М. Грушевського)
© Токарська А., 2016
Оцшено одну i3 гешальних рис naTpiapxa украшського нацiонального устремлшня та його роль як творця ктори - володiння подвижницьким талантом комунжувати, Словом вершити iсторiю наци. У контекст об'ективних оцшок М. Грушевського для нових штришв до портрета потрiбно заповнити прогалини у наукових розвщках його спадку як митця пробудження украшського суспiльства через дiалог з ним.
Ключовi слова: нащя, нац1ональн1 геро'1, заклик до самощентифжаци, д1алог, промова, нац1ональна державнкть.
А. Токарская
СЛОВО, УКОРЕНЕННОЕ В НАЦИОНАЛЬНЫЙ ДУХ
(к 150-летию со дня рождения М. Грушевского)
В статье оценена одна из гениальных особенностей патриарха украинского национального устремления и его роль как творца истории - владение творческим талантом коммуниковать, Словом созидать историю нации. В контексте объективных оценок М. Грушевского для новых штрихов к портрету существует потребность устранения пробелов в научных исследованиях его наследства как художника пробуждения украинского общества через диалог с ним.
Ключевые слова: нация, национальные герои, призыв к самоидентификации, диалог, речь, национальная государственность.
A. Tokarska
THE WORD, WHICH IS ENSUITED TO NATIONAL SPIRIT (to 150 years of the birth of M. Gryshevskiy)
One of the genial features of patriarch of Ukrainian national aspiration and his role as creator of history-ownership of selfless talent to communicate and to manage the history of nation by the word is considered in this article. Spaces in scientific reseaches of his patrimony need to be overcome for a new features of portrait of M. Gryshevskiy in the context of objective assessments him as the master of awakening of Ukrainian society by dialog with them.
Key words: nation, national heroes, the call for self-identity, dialogue, speech, national statehood.
Постановка проблеми. 1сторичне тзнання дшсносл може вщбуватися через тзнання окремо! особистосп, li творчого спадку. Неоднозначними були ощнки видатного державного д1яча,
кторика М. Грушевського. У перипетмх укра1нсько1 iсторii рiзнилося трактування постатi ще1 видатно1 особистостi - вiд "замовчуваноi постатi" "буржуазного нацiоналiста", ворога народу - до iдеалiзацii "свого" героя. Ввдомо, що драматизм його iсторичноi долi почали об'ективно оцiнювати учеш з Украiни i дiаспори. Однак у цьому процеш на етат змiни "методологiчних орiентирiв" i вибору теоретико-метолопчних концептiв не вiдтворено той шструмент, який е найдоказовiшим -залишене живе Слово, звернене до наци. У промовах видатноi iсторичноi постатi - глибокий фiлософiзм, викристалiзувана душею i розумом думка, яка хвилюе, нуртуе у глибинах ментального простору, шгелектуально веде за ним тих, хто хоче зргги. Лише одна промова - "Промова тд час похорон загиблих захисникiв Крут" (19 березня 1918 року), а його слова живлять увесь майбутнш потенщал наци, шдтримують 11 у найбшьш iсторичний час, пiдносять дух i вселяють вiру. Така висока культура наци, уособлена в однш постат^ зумовлюе поклик до долучення нашого народу до високо!' мисленнево-творчо! традици для и продовження у дiевостi.
Аналiз досл1дження проблеми. Шсля зняття iдеологiчних заборон iз проблематики М. Грушевського, приблизно iз 90-х роюв ХХ ст. в Украгт з'являлися поступово статтi й глибшi науковi розвiдки таких авторiв, як С. Бшоконь, Г. Боряк, I. Гирич, Я. Дашкевич, Р. Пирщ Я. Грицак та багато ш. Розвинувся активний пласт дiаспорних дослвджень, саме iсторичного спрямування, названий "грушевськознавством".
Однак недостатнiстю наукового аналiзу позначаеться його творча спадщина як творця думки i Слова. Це пов'язано iз першочерговими завданнями: розвiнчування мiфiв радянського перiоду про особистiсть М. Грушевського i створення об'ективноi кторюграфи його як украшського державного i полiтичного д]яча, глави Центральноi Ради УНР, юторика.
Метою статтi. Звернути увагу науковцiв i громадськостi на М. Грушевського як володаря Слова, в якому проростае закоршене в украшськш наци патрютичне начало i непомiрний iнтелект.
Виклад основного матерiалу. Народження i вiдхiд у вiчнiсть цiеi свiтлоi постай творця нашого духу пов'язаний не з Украшою. Вш народився у Холмi 29 (17) вересня 1866 року в сiм'i педагога греко-унiатськоi гiмназii. Молодi роки М. Грушевського пов'язанi з Кавказом, далi - з Киевом, iз його навчанням на фшолопчному факультетi унiверситету iз 1886 до 1890 р., а 1894 р. його зус^в Львiв. Вiн був призначений завiдувачем кафедри загальноi ютори Львiвського унiверситету. 1914 р. стае знову поворотним у долi особистостк вiн повертаеться в Ктв, де знову стае очшьником - керiвником "Наукового Товариства" i "Лiтературно-наукового вюника". Але вже цей самий рш принiс перше серйозне випробування: потрапив у заслання в Симбiрськ "за шпигунство". Однак М. Грушевського, вже зршу особистiсть з високим патрютичним духом, заочно обрали головою Центральноi Ради в Киевi 1917 року (у березш). Вiн прибув до Киева.
Поразка УНР у боротьбi iз бшьшовиками (1919) змусила М. Грушевського втхати в Австро-Угорщину. Звiдти, сподiваючись на помилування режимом, вш неодноразово просив радянське керiвництво дозволити йому повернутися на терени Украши. I лише 1924 р. такий дозвш йому було надано.
Шсля повернення М. Грушевський не був зневажений чи забутий. Вш став викладачем iсторii Кигвського державного ушверситету, був обраний академiком Всеу^а^^^ академii наук, пiзнiше дiйсним членом АН СРСР (1929 р.). Ввдшшов у свгг вiчностi 1934 р. у Кисловодську.
Всi дослiдження переважно ощнюють величну мiсiю М. Грушевського як юторика. I все менше - як зршого i далекосяжного оргашзатора нацii своею щоденною творчою працею.
А вш - тогочасний полггик, зумiв привернути увагу наци до справи захисту УНР. Прихильниюв УНР, яю були готовi сво'м життям захистити здобуту волю i свободу, було майже 300 тисяч. Проте ворожий табiр спланував стратегто i тактику нейтралiзацii високого патрютизму украiнцiв, i вже впродовж року кшьюсть добровольцiв скоротилася у 20 разiв. Бiльшовицькi загони натомiсть мщнши. Вони захопили Харкiв, Полтаву i проривалися до Киева.
Спровоковане бшьшовиками повстання на завод1 "Арсенал" покликало патрют1в до захисту сво!х щнностей. Фактично единими захисниками столищ стали 300 бшщв студентського куреня Укра!нських шчових стршьщв. Вони разом Í3 юнкерами 28 шчня 1918 року стали на оборону станци Крути м1ж Бахмачем i Н1жином. На ранок вони геро!чно утримували кшька годин наступ шеститисячно! озброено! арми солдат1в i матрошв. За цей час розраховували подолати повстанщв у Киев1, перегрупувати сили i врятувати столицю ввд бшьшовиюв. Однак бш пвд Кругами став трапчним у нашш нащонально-визвольнш боротьби вш геро!-захисники загинули, 27 1з них були захоплет в полон i розстршят.
Шсля того, як уряд УНР повернувся до Киева (1918), прийняли ршення про урочисте перепоховання захисниюв Крут. 19 березня 1918 року урочисто перепоховали 28 загиблих студенпв. 1з промовою виступив голова УНР М. Грушевський.
Його промова належить до кращих вз1рщв красномовства, як дос до кшця не збагнули. У кожному зверненш патрюта й штелектуального митця промовистим е зачин. Вш у М. Грушевського неперевершений вже тим, що звучить 1з глибини втв - ввд Горащя. "Dulce et decorum pro patria mori".
"Солодко i прекрасно померти за впчизну, - казав латинський поет, поез1я якого була шкшьною книгою для тих, кого ми хоронимо тепер. Солодко i прекрасно!".
Сввдомо i натхненно 1з перших рядюв звучать рефреном його слова про "солодку смерть", звучать розпачливо, але в глибокш туз1 тднесено, торкаючись найтонших ф1бр душ1 укра'нця. Невимовне горе в серцях украшщв, у душах тих, хто залишаеться у сво!й печали Тим поетичним рядком автор апелюе до краси самоввдданого вчинку загиблих, !хнього життевого кредо, яке звучить пвдтверджувально дв1ч1. Щею перцепщею керуе не поняття смерт1, а почуття спшьно! печаш й любов1 до Впчизни. Тому продовженням думки автора стали слова: "Це запам'ятали вони - i не пропустили те!' рвдюсно! можливосл, яку дала !м нинплня велична хвиля ввдбудови нашо! держави i захисту вольностей i прав нашого трудового народу. Вони стали грудьми за свою батьювщину i мали щастя скласти голови у цш святш боротьбГ'.
Текст промови звучить хвилепод1бно. Спочатку - як констатувальний - утверджувально-сумний, а вже з1 сл1в "i не пропустили т1е! рвдюсно! можливост!.." лопзм думки спроектований на пвднесено-стверджувальний мотив: "можлив1сть, яку дала !м велична хвиля ввдбудови". А дал1 фшософський зм1ст свгточуття переносить слухача в трапчно-щасливий метавим1р буття: у смерт1 вони - геро! "мали щастя" скласти голови". I тут всесильний рефрен злггае на ткову вершину ощнки вчинку: "святу боротьбу".
Проголошення "щастя" загибел1 акумулюеться у дискурс на основ1 прийому протиставлення: "Велике щастя загинути так, в боротьб1, а не дезертирами, не нейтралами, не загубленими у натовт боягузами, як безбшетними пасажирами силяться прослизнути у нове царство украшсько! свободи". I знову текст сягае апогею: "Бшьше щастя заплатити щною свое!' кров1 за забезпечення ще! свободи!".
Величальним словом "ЩАСТЯ" асоцшовано смерть "за забезпечення ще! свободи!". М. Грушевський поклав трагедпо на алтар найвищого блага. Це благо не заради себе, а заради свободи. Таке послання може робити великий мислитель i проввдник наци. У сво!й етстемологи -пвдсввдомого i сввдомого р1вня М. Грушевський величний. Його розум кнуе не поза ним. Вш пвдсилений геро'змом укра'нства. I немае для нього вибору м1ж тзнаваним чи метанетзнаваним для людського ества. G лише хвд "протопрагматичного" висновку - не матер1я смерт1 превалюе у душт, а сила "щастя боротьби за"... "Велике щастя заплатити щною своег кровг за забезпечення цгег свободи!" - звучить знову як рефрен однозначна сила довершено!' вде!. Жодний аргумент не може протистояти íeram, яку викристал1зував розум патрюта. Це велика трагед1я, ощнити яку важко: "Ось у цш хвилг, коли везуть труни перед Центральною Радою, де протягом року кувалася украг'нська державнгсть, гз фронтону Ti примщення скидають росшського орла, ганебний знак ростськог влади над Украгною, символ неволг, в якгй вона прожила двгстг шгстдесят гз лишнгм рокгв. Значить, можливгсть його скинути не давалася даремно, значить, вона не могла з 'явитися
без жертв, гг треба було купити кров 'ю. I кров пролили ц молодi герог, яких ми проводжаемо зараз!
У цих розмислах мовою ктини передан метанамiри ощнки герогчного подвигу - скидання "символу неволГ' щною "жертв". Апогеем тексту звучать слова "Вони щасливI що змогли цною своег кровi добути так цiнностi для свого народу!". Змютом такого вивершеного денотату е окремi лексими "щасливГ', "щна", "кров", "народ", знаково Г семантично навантаженГ
За Б. Расселом, в атомарному висловлюванш частинами е окремГ слова. Молекулярне висловлювання утворюеться з двох Г бшьше атомарних висловлювань за допомогою лопчних сполучникв "Г" "або", "якщо..., то..." тощо. Отже, з'являеться можливксгь розкласти будь-яке молекулярне висловлювання на набГр атомарних висловлень Г лопчних зв'язюв. Значення молекулярного висловлювання видаеться можливим прояснити, аналогично розкладаючи його на складовГ атомарш висловлювання. Отже, завдання лопчно!' мови полягае у правильному опиш (дескрипци) того, що ввдбуваеться у свт [1, с. 11].
Це завдання виконуе бездоганно цшсний текст - звертання до тих, хто у скорботГ Где за трунами свогх герогв. "Батьки, брати, сестри тих, кого ми сьогодт хоронимо! Стримайте сльози, яю котяться iз ваших очей, як стримую гх я. Тому що тi, кого ви хороните, удостоглись високого щастя - померти за батьювщину! 1х слова i вдячна пам 'ять про них будуть жити разом з нашою свободою в народi нашому вiднинi й навiчно!
У цих словах - широко вщкрита душа, яка ввддзеркалюе освоення свпу, ставлення до нього людини-"вчителя", який уможливлюе знання, пвдносить його на вищий тзнавальний щабель. З кожним рядком поглиблюючи емоцшну напругу, мотивуючи Добро Г Зло, Щастя Г Скорботу, любов Г ненависть, перемогу Г поразку, свободу й неволю...
Осяйне фшософське мислення М. Грушевського концентруеться не лише на скорбот одного трапчного факту. Мегадумка сягае освоення масштабтшого сенсу - визволення ввд ворога як вдея, Гстина, за котру змагаеться украшський народ. Це мислення державотворця, який знае, що 'Истина верифшуеться" у порятунку. Це мислення патрюта - живе свщчення вболГвання за долю наци. Воно не монолопчне, а скероване на полшог для завоювання сердець, яким потрГбна опора й розрада в драмГ життя. МолодГ долГ заплатили за волю, заплатили високу цшу, яка гвдна довГчного поклоншня! "Пам'ять" хай живе вГчно, - проголошуе проводир наци. Вш живе чужими життями Г пройнятий драмою свого народу, але з яким почуттям глибини Г мистецтва мислення! Це Текст, в якому вщсутня метафорична основа для краси стилю, немае порГвняння сущого з несущим, немае багатоошв'я про феномен драми, е лише Щастя абсолютного блага на тли великоi втрати. Така екзистенцм метафГзики сущого.
Висновки. Постать Гсторика - патрГарха, особистосл нашого народу, науковий Г публщистичний доробок якого ще крок за кроком треба вивчати, поринаючи у кожен порух думки Г слова, вш величезний. Треба визнати не лише оргашзаторський талант Г заслуги М. Грушевського, але й неабияке природне обдарування - володшня Словом, одкровенням Г вмшням вести за собою, а також сильну його полгтичну дмльшсть завдяки таланту будити думку, впливати на спошб мислення Г поступ наци.
1. Зархта О. Е. Мова права як предмет фiлософсько-логiчного аналЬзу / О. Е. Зархта: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. - Х, 2005. - 20 с. 2. Клочевський Я. Фiлософiя дiалогу / Я. Клочевський ; пер. з польськ. К. Рассудтог. - К. : Дух i Лтера, 2013. - 224 с.
3. Антонов В. Экология человека в многомерном пространстве / В. Антонов. - СПб., 2000. -189 с.
4. Галицький I. В. Толеранттсть у правовому життi сучасноТ Украгни /1. В. Галицький. - Одеса : Феткс, 2012. - 144 с. 5. Пирк Р. Михайло Грушевський : драматизм вторично! долi / Р. Пирк // День. - № 176-177. - 30 верес. - 1 жовт. 2016. 6. Штерс Дж. Слова на вiтрi : iсторiя iдеТ комуткаци' / Дж. Штерс. - К. : "Видавничий дiм "КМ Академiя", 2004. - 302 с. 7. Декарт Р. МетафЬзичт розмисли / Р. Декарт ; пер. з фр. З. Борисюк та О. Жупанського. - К. : Ютверс, 2000. -304 с. 8. Речи, которые изменили мир / сост. и авт. ист.-биогр. очерков Хорошевский А. Ю. ;
худож.-оформитель Б. Ф. Бублик. - Харьков : Фолио, 2010. - 362 с. 9. Лисий I. Я. Фтософська i мистецька культура / I. Я. Лисий. - К. : "Видавничий diM "КМ Академiя", 2004. - 368 с. 10. Дячишин Б. Думки naMHmi / Б. Дячишин. - Львiв : Лтературна агенщя "nipaMida", 2014. -234 с. 11. Бугайски М. Язык коммуникации / М. Бугайски. - Харьков : Гуманитарный Центр, 2010. -543 с. 12. Белей Л. Не минаючи аш титли ... Лiнгво-бiогpaфiя старослов 'янськог мови /Л. Белей. -К. : Темпора, 2015. - 256 с.
REFERENCES
1. Zarkhina O. E. Mova prava yak predmet filosofs'ko-lohichnoho analizu. Avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. yuryd. nauk. [Language Rights As a Subject Of Philosophical And Logical Analysis] Kharkiv. 2005. 20 p. 2. Klochevs'kyy Ya. Filosofya dialohu. Translation from Polish K. Rassudina. [Philosophy Dialogue]. Kiev. Dukh i Litera Publ. 2013. 224 p. 3. Antonov V. Ekologiya cheloveka v mnogomernom prostranstve [Ecology of Human Being in Multidimensional Space]. St. Petersburg, 2000. 189 p. 4. Halyts'kyy I. V. Tolerantnist' u pravovomu zhytti suchasnoyi Ukrayiny. [Tolerance In The Legal Life Of Modern Ukraine]. Odesa. Feniks Publ. 2012. 144 p. 5. Pyrih R. Mykhaylo Hrushevs'kyy : dramatyzm istorychnoyi doli. [Mykhailo Hrushevsky: drama historical destiny]. Day Vol. 176 177. 30 september 1 october. 2016. 6. Piters Dzh. Slova na vitri : istoriya ideyi komunikatsiyi [Words In The Wind: The History Of The Idea Of Communication]. Kiev . Vydavnychyy dim KM Akademiya Publ. 2004. 302 p. 7. Dekart R. Metafizychni rozmysly. Translation from French Z.Borysyuk and A. Zhupanskyy [Thoughts of Metaphysical] Kiev. Yunivers Publ. 2000. 304 p. 8. Rechi, kotorye izmenili mir. [Speeches That Changed the World] Kharkiv. Folio Publ. 2010. 362 p. 9. Lysyy I. Ya. Filosofs'ka i mystets'ka kul'tura [Philosophical and artistic culture]. Kiev. Vydavnychyy dim KM Akademiya Publ. 2004. 368 p. 10. Dyachyshyn B. Dumky pam"yati. [Thoughts Memory]. Lviv. Piramida Publ. 2014. 234 p. 11. Bugaiski M. Yazyk kommunikatsii [Language of Communication]. Kharkiv. Humanities center Publ. 2010. 543 p. 12. Beley L. Ne mynayuchy ani tytly ... Linhvo-biohrafiya staroslov"yans'koyi movy [Nopassing or tittle ...]. Kiev. Tempora Publ. 2015. 256p.
