CC BY
19
8. Лившиц В.Н. Гений - он гений, потому, что гений [Электронный ресурс]. -Режим доступа: http://www.cemi.rssi.ru/news/science/Lifshit.pdf
9. План Балчуна: вместо крюковских вагонов протащить польские [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://vlasti.net/news/257551
10. Обережно! Реформа розпочинасться [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/columns/2012/02 /27/317098/
11. Шарапов С.Ф. Бумажный рубль [Электронный ресурс]. - Режим
доступа: https://knigogid.ru/books/104607-bumazhnyy-rubl
12. Струмилин С.Г. Избранные произведения. ТЛ.Статистика и экономика. [Текст]/ С.Г. Струмилин, М.: Изд-во Академии наук СССР, 1963. - 488 с.
13. Статистический ежегодник за 1914 г. под ред. В.И. Шарого.- СПб.: Совет Съездов представителей промышленности и торговли, 1914. -XXXIII, 849 с.
14. Кокорев В.А. Экономические провалы [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http: royallib.ru
УДК 167:656.2.007
СИСТЕМНО - ФЕНОМЕНОЛОГ1ЧНИЙ П1ДХ1Д ДО ФУНДАЦП ПРОБЛЕМИ ШТЕНЦШНОГО КЕРУВАННЯ РУХОМ ЗАЛ1ЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ В УМОВАХ ЗНАЧНОГО ЗРОСТАННЯ ШВИДКОСТ1 ПО1ЗД1В
Петрушов В. М., д.фтос.н., професор (УкрДУЗТ)
У статт1 автор звертаеться до проблеми пошуку новог форми здт- снення керування об'ектами I процесами на зал1зничному транспорт1 в умовах значного зростання швидкост1 по'гзд1в. Пошук здтснюеться на фшософському тдгрунт1 феноменологгг Е.Гуссерля та фундаментальног онтологи М.Гайдеггера.
Обгрунтовано методолог1чний зв'язок м1ж поняттями ттенцюнальностг та керування, що створюе передумови для виявлення формально-логгчних вгдношень мгж об 'ектом та суб 'ектом керування.
Показано, що феномен ¡нтенцтного керування в1дкривае шлях до розробки нових когттивних технологт, здатних забезпечити прийняття оптимальних ршень персоналом структурних тдрозд1л1в зал1зниць у складних умовах зростання Iнтенсивност1 руху по 'гзд1в.
Ключов1 слова: ттенщональтсть, ттенцшне керування, оптимальне ршення, семантичний зв'язок, феноменальне т1ло, мислення, св1дом1сть, виконання ттенцп.
СИСТЕМНО - ФЕНОМЕНОЛОГИЧЕСКИЙ ПОДХОД К ОБОСНОВАНИЮ ПРОБЛЕМЫ ИНТЕНЦИОНАЛЬНОГО УПРАВЛЕНИЯ ДВИЖЕНИЕМ ЖЕЛЕЗНОДОРОЖНОГО ТРАНСПОРТА В УСЛОВИЯХ ЗНАЧИТЕЛЬНОГО УВЕЛИЧЕНИЯ
СКОРОСТИ ПОЕЗДОВ
Петрушов В.Н., д.филос.н., профессор (УкрГУЖТ)
В статье автор обращается к проблеме поиска новой формы осуществления управления объектами и процессами на железнодорожном транспорте в условиях значительного увеличения скорости поездов. Поиск ведется на философской основе феноменологии Э.Гуссерля и фундаментальной онтологии М.Хайдеггера.
Обоснована методологическая связь между понятиями интенциональности и управления,что создает предпосылки для установления формально-логических отношений между объектом и субъектом управления.
Показано, что феномен интенционального управления открывает путь к разработке новых когнитивных технологий, способных обеспечить принятие оптимальных решений персоналом структурных подразделений железных дорог в сложных условиях роста интенсивности движения поездов.
Ключевые слова: интенциональность, интенциональное управление, оптимальное решение, семантическая связь, феноменальное тело, мышление, сознание, исполнение интенции.
SYSTEM PHENOMENOLOGICAL APPROACH TO THE RATIONALE OF THE PROBLEM OF INTENTIONAL GOVERNANCE THE MOVEMENT OF RAILWAY TRANSPORT IN CONDITIONS OF SIGNIFICANT INCREASE OF TRAIN SPEED
Petrushov V. N., Doctor of Philosophy, Professor (USURT)
In the article the author turns to the problem of searching for a new form of implementation Management of objects and processes on railway transport in conditions Significant increase in the speed of trains. The search is conducted on the philosopherThe basis of the phenomenology of E. Husserl and the fundamental ontology of M.Haydegger.
The methodological connection between the concepts of intentionality and management, which creates the prerequisites for establishing formal-logical relations between the object and the subject of management.
It is shown that the phenomenon of intentional management opens the way to the development of new cognitive technologies capable of ensuring acceptance optimal decisions by the personnel of structural subdivisions of iron Horn in difficult conditions of growth of intensity of movement of trains.
Keywords: intentionality, intentional management, оptimal solution, a semantic connection, a phenomenal body, a mouse сonsciousness, the fulfillment of intention.
Постановка проблеми. системи керування у тих галузях, де
Випереджуючий розвиток шформацшних штенсившсть виробничих процеав технологий вимагае створювати й адекватш перевищуе ергатичш можливост людини,
В1сник економжи транспорту i промисловост № 58, 2017 11 8
задiяноi у них у якосп оператора чи особи, яка приймае рiшення. Наближаеться час, коли машино-людський iнтелект досягне такого рiвня iнтегрованостi, що людська свiдомiсть стане безпосереднiм iнструментальним чинником у
функщонуванш вже iснуючих
нейрокомп'ютерних iнтерфейсiв,
поеднуючих розум людини з штучним iнтелектом. Вирiшуючи технiчнi проблеми на цьому шляху, дослщники майже не прид^ють належно'1 уваги до фшософсько-методолопчних питань
взаемоди свiдомостi людини з програмно-апаратними засобами згаданих iнтерфейсiв. Проте при цьому виникае цша низка особливостей саме методолпчного характеру, без врахування яких просування у напряму розробки iновацiйних технологий стане проблематичним або ж взагаш неможливим.
Пiдвищення професiйних вимог до персоналу, значне ускладнення умов фахово-виробничо'1 дiяльностi, безумовне виконання засад безпеки руху подав обумовлюють нагальну потребу в принципово новому баченш розв'язання проблеми людського чинника на пщгрунп сучасних iнформацiйних технологiй, поеднуючи у собi некласичнi принципи ращональносп мислення людини та трансформацiйно-ментальнi можливосп комп'ютерних систем, здатних
вiдтворювати рiзнi аспекти вiртуальноi реальностi.
Перетiкання поточних даних про стан об'ектiв керування у вiдповiднi фрагменти комп'ютерно'1 моделi ситуацп спостереження i необхiднiсть зворотно'1 штерпретаци модельованих показникiв (образiв) вже в якосп адекватного ршення принципово змшюе самий змiст поняття його оптимальности через складний характер сприйняття вiртуальноi реальностi суб'ектом дiяльностi (диспетчером, машинютом локомотива). Максимальне спрощення обр^в моделювання полегшуе 1'х сприйняття, але в той же час знижуе адекватшстъ вiдображення дшсног
обстановки, що безумовно потребуе нових концептуальних схем прийняття оптимальних рiшень.
Цi проблемы питання
дослiджувались i продовжують
дослщжуватися за кордоном (у Франци, Кмеччиш, Японп) при створеннi та експлуатаци високошвидкiсного
залiзничного транспорту. Досвiд експлуатаци швидюсних по'1здв TGV, AGV (Франщя), Transrapid, ICE (Нiмеччина), Shinkansen, ML (Япошя) засвiдчуе постiйну увагу з боку розробниюв та експлуатацiйникiв до питань
удосконалення систем керування рухом, у яких оптимальнiсть рiшень базуеться на втшенш концепци «швидюсть - комфорт -безпека». Ця концепщя виходить з того, що критерш «швидюсть / безпека» у своему оптимальному стввщношенш тисно пов'язаний з високою динамiкою змiни координат перебування по'1'зда на трасi руху: дшсне мiсцеположення потягу i прогнозоване (модельоване) майже збiгаються у час та просторi, що викликае потребу у диспетчера й у машишста орiетуватися саме у вiртуальнiй реальности, яка синтезуе у собi дiйсне i можливе.
Така подвшшсть образного вiдображення ситуацп керування потребуе вщ персоналу й вщповщно'1 здатности до «подвшно'1 рефлекси» шформаци, що надходить вiд бортових та центральних комп'ютерiв.
Таким чином, проблема прийняття оптимальних рiшень персоналом швидюсних залiзниць методологiчно у своему розв'язанш пов'язана з фiлософськими аспектами встановлення змiстовно-формального спiввiдношення мiж дiйсним та можливим (в контекстi оцiнки вiртуальноi реальности), здiйснення «подвшно'1 рефлекса» шформацшних образiв з елементами поточно-прогнозованих характеристик
швидкоплинно'1 обстановки, в якiй перебувае потяг, а також врахування рацiональних та контрращональних чинникiв прийняття рiшень.
Отже задача подолання деяких фшософських й методолопчних труднощiв у сферi пошуку нових форм керування у вщповщносп до перспективних засобiв iнформацiйних технологий стать досить актуально.
Анал1з останн1х дослщжень та публжацш. Про те, що свщомють людини може мати виршальне значення для шструменташзаци систем керування через конституювання iнтенцiональностi як «робочого засобу», що взаeмодie з шшими елементами систем, вперше висловив думку Д.Деннет [1]. Великий вплив на розумшня активно^ево'1 природи ментальних станiв свiдомостi людини мала точка зору Т.Нагеля, яка полягае у тому, що ус вони мають характеризуватися трьома ознаками: функщональними, феноменологiчними та фiзiологiчними [2]. Мотрошилова Н.В., дослiджуючи iнтенцiональнiсть у контекст
гуссерлiвських напрацювань, дiйшла висновку, що юнуе методологiчна можливiсть перейти вщ феноменолопчно'1 статики до феноменолопчно'1 динамши, зробивши акцент на поняттi «виконання штенцп». Таким чином, iнтенцiя подаеться рухомою, здатною до самореалiзацii [3]. Узагальнюючi пiдстави для розгляду свщомосп й iнтенцiональностi як особливих «конструктивних чинниюв» у розумiннi поведiнки людини створеш авторами енактивiзму (Ф.Варела, Е.Томпсон, А.Ное, У.Матурана та шш) [4]. Особливе значення для пошуку сучасних методолопчних платформ створення iновацiйних шформацшних технологiй мають наробки Редько В.Н., який розкрив конструктивнi можливостi феноменологи Е.Гуссерля i фундаментально'1 онтологи М.Гайдеггера стосовно прагматики здiйснення перспективних проектiв [5].
Виходячи з цих та iнших дослiджень, автор даного допису мав на мет1 науковоТ статт1 здiйснити
фiлософсько-методологiчний пошук ново'1 форми керування швидкiсним рухом залiзничних потягiв, враховуючи попереднi
результати вже рашше виконаних наробок у цьому напрямку.
Виклад основного матер1алу.
Сучасний стан розвитку залiзничного транспорту дозволяе встановити його домiнуючi тренди - це, перш за все, суттеве зростання швидкост потягiв, а також, як наслiдок цього чинника, збшьшення iнтенсивностi руху на залiзницях [6].
Звичайно, що щ показники зумовлеш економiчними вимогами, як то: великими об'емами рiзноманiтних вантажiв для транзитних перевезень, посиленням транскордонних зв'язюв мiж крашами в умовах глобалiзацiï св^ово'1 економiки, а також значними пасажиропотоками, вимагаючими сучасного обслуговування з вiдповiдним рiвнем комфорту та безпеки. Вочевидь, що лопстичний проспр керування рухом залiзничного транспорту стае багатовимiрним зi складною тополопею та динамiкою змiн системноï органiзацiï функцiонування структурних пiдроздiлiв зашзниць. В таких умовах найбiльш чутливим питанням ефективного керування об'ектами та процесами на залiзничному транспорт1 е прийняття оптимальних рiшень керiвниками усих ланок взаемоди у загальнiй системi транспортно'1' iнфраструктури. Саме цiй проблемi була присвячена науково -дослщна робота [7], де вперше були обгрунтоваш фiлософськi та науково -методолопчш теоретичнi засади ïï розв'язання. Однiею з особливостей зазначеного дослщження рiшення як такого, притаманного людиш (особi, що приймае рiшення - ОПР), е те, що воно з онтолопчно!' точки зору виявляе амбiвалентнi модуси - одночасно постае i як феномен, i як екзистенщя [8]. При цьому слщ зазначити, що така обставина розгляду подвшно!' сутност1 рiшення кардинально впливае й на характер процеав керування, вщкриваючи новi аспекти ïx оргашзаци та форми практичного втiлення, бо вони теж стають феноменологiчно-екзистенцiйними мехашзмами мислення ОПР [9].
Отже виникае нагальна потреба мати як феноменолопчне, так i екзистенцшне уявлення про онтолопчш особливостi керування з «подвшною рефлекаею», тобто керування, яке вимагае вщ ОПР здатностi до перекомутацй свое уваги на рiзних напрямах (штенщях) рефлексй в залежностi вщ умов прийняття рiшень (поточних обставин дiяльностi). I робити це треба у ергономiчному середовищi, насиченому складними засобами сучасних iнформацiйних технологий, тим самим, стаючи складовою машино-людського штелекту. У такому разi дослiдженню пщлягае семантичний зв'язок мiж категорiями штенцюнальносп й керування. 1накше питання можна поставити так: яким чином виникае семантичний перетин значень
штенцюнальносп та керування? Для подальших мiркувань зазначимо, що керування як форма взаемоди рiзних об'ектiв i суб'ектiв завжди спрямоване на щось (або когось) i е актом (процесом), який виконуеться у вщповщь на деякий вплив внутрiшнього чи зовшшнього характеру для системи, що задiяна у цьому процесi. Таким чином, керування у самому загальному виглядi вже несе на собi вiдбиток iнтенцiональностi.
У феноменологи штенцюнальнють тлумачиться як невiд'емна, iманентна властивють свiдомостi, але «чисто"» свiдомостi - трансцендентально", винесено'1 за меж емтричних обставин й iснування [10].
Д.Деннет, як i деякi iншi фшософи, поширюе меж штерпретацй
iнтенцiональностi, вбачаючи в нiй своерiдну дослiдницьку установку (вмотивованють), яка надае мотивацiю до пояснення поведшки штенцюнально1 системи [1]. Така етстемолопчна ситуацiя ускладнюе розкриття сутностi iнтенцiйного керування (1К).
З огляду на те, що ми здшснюемо пошук значення поняття 1К як «технiчне розкриття» поки ще невiдомого аспекту керування, замаскованого суто
прагматичними чинниками (ефектившстю, здiйсненням, досяжнiстю мети й таке шше), то варто звернутися до мiркувань М.Гайдеггера з цього приводу: «Техшчне розкриття таемничого вiдкривае перед самим собою (актом розкриття, авт.) сво"1 власнi, складно переплетенi процеси тим, що керуе ними. Керування, з свого боку, намагаеться забезпечити саме себе (тобто, здатне до самовщтворення, авт.)» [11]. Але ж «складно переплетет процеси» й забезпечують свою узгоджешсть, цшеспрямованють тим, що над ними пануе штенцюнальнють, яка покликана актуалiзувати дш (акт, процес) для виконання певно1 задачi, тобто керування стае штенцшним, телеологiчним тодi, i тшьки тодi, коли процеси у його основi здатнi розкритися не тшьки у дiевому значеннi, але й у семантичному (шформацшному) планi, тим самим, вщтворюючи ноемоноетичний аспект керування у якосп базового регюну штенцюнальносп. Методолопчно це означатиме вихiд на деяку «задачу» штенцшного характеру, оскшьки «...телос iнтенцiональностi» залишаеться
нездiйсненим i навiть непiзнаним у своему домаганш, поступаючись iншим життевим домаганням й потребам, але разом з тим свiдомiсть не може винайти щось нове, коли вона не вийде за меж1 свое1 iнтенцiональноi iмплiкацii, прориваючись до формулювання й визнання як деяко1 «задачi» [12]. Якщо ж дшсно таки «керування саме себе забезпечуе» (налаштованiстю на сталiсть, координащю, узгодженiсть параметрiв й таке шше), то не тшьки у частиш самих процеав в iхнiй самооргашзацй (синергетичностi), але й i в наданш 1м спiльноi iнтенцiональноi спрямованосп. У ментальнiй сферi для свщомосп людини керування як вид дiяльностi сприймаеться характерною «задачею», яка виявляе саморозкриття феномену iнтенцiональностi, тобто постае «задачею 1К». А щоб вона виникла не просто як будь-яке керування, а саме як iнтенцiйне, свiдомiсть повинна вийти «за
межi свое 1нтенц1онально'1 1мпл1кац1'1», перетинаючи межу власного буття (гайдеггер1вського Dasein) й стати не тшьки конституюючою свщомютю, але й свщомютю керуючою, яка досягае свое мети, свш телос як гбеа теХвутага (кшцеву щею). Тут поняття <амп.ткащя» слщ сприймати у буквальному переклад! з лат. implicatio - сплетшня, тiсно пов'язати, що е найбшьш властивим для штенцюнальносп у якостi 1манентно'1 модальностi свщомосп.
Таким чином, у контекст фундаментально! онтологи Гайдеггера онтичне значення 1К розкриваеться в принципово нових можливостях людини як у оргашзаци и мислення завдяки 1нтенц1йно! координаци процеав його забезпечення (уваги, сприйняття, уяви, атрибуци, антиципаци), так i в зд1бностях взаемод1яти з предметами зовшшнього свiту, змiщуючи дiяльнiснi акценти у телеолопчному просторi керування, що дозволяе розглядати сутшсш аспекти 1К на методолопчних засадах юбернетики другого порядку i енактивiзму [4, 13].
Тепер роздивимося двi верси експшкаци 1К на епiстемологiчному тлi вже вщомих пiдходiв до штерпретаци iнтенцiональностi у якосп ментального чинника, який регулюе не тiльки рiвнi й стани аперцептивних механiзмiв психiки суб'екта керування, але й саму встановчо-мотивацшну його позицiю вiдносно рiвня складносп здшснювано'1' ним дiяльностi.
Перша верая - класично феноменологiчна у дус теори iнтенцiональностi, створено'1' ще самим Е.Гуссерлем [14]. Якщо функцiонально штенцюнальшсть визначаеться як ментальний тип юнування (тут вона виступае у якосп предиката свщомосп -«бути свщомютю чогось» або ж «бути усвщомленим»),то структурно вона розшаровуеться на ноезю (поле смислових конституюючих рiзноманiть) i ноему (поле смислових едностей).Сама ж свщомють постае як «функцюнально поеднуюче рiзноманiття i, водночас з тим, як конституююча еднiсть» (по Гуссерлю). Цю
вже загальновизнану версiю можна актуалiзувати, якщо звернутися до сучасно'1 парадигми трансверсального розуму. Виявляеться, що гуссерлiвське тлумачення свщомосп зб^аеться з ознаками трансверсальностi розуму:свщомють
сполучае протилежностi - ноему (еднють) i ноезiс (рiзноманiття), а також здшснюе мiж ними iнтенцiональнi переходи у рiзних семантичних формах - «думка / образ / концепт». У пщсумку конф^уруется семантичний проспр з топологiею «iнтенцiональноi мереж1» (Дж.Сьорл), подiбний ризомi, що слугуе концептом для моделi трансверсального розуму.
Виходячи з усього вище наведеного, можна стверджувати, що потiк свiдомостi принципово керований особистюним носiем свого Я (дух це чи воля або ж сила переконання - о^м нас самих про це шхто не скаже!) шляхом звуження або розширення смислового поля. 1ншими словами, перебудовуючи структуру штенцюнальносп таким чином, що свщомосп вщкриваеться горизонт бачення предмета чи явища у '1хнш смисловiй «чистiй iманентностi»,у iхнiй«сутнiснiй експлiцитностi»,ми, тим самим, долаемо спонтаншсть свiдомостi, упорядковуючи думки та образи у вщповщносп до ракурсу сприйняття пщ кутом зору прийнято'1 установки на оточуючий свiт, яка сама по собi динамiчна i реактуалiзуеться разом з iнтенцiональнiстю: «Для феноменолопчно'1 установки, як i для будь-яко'1 iншоi установки професiйного штересу всерединi загального особистого часу, притаманна змiна актуалiзацii й деактуалiзацii; ця установка може «вмикатися i вимикатися» [15].
Отже, керуючи iнтенцiональнiстю, можна здшснювати процес реактуалiзацii установки мислення, що вельми близько до поняття ментального самокерування, яке розгортаеться у просторi й часi рекурсивно i сукцесивно, iнкорпоруючись в загальний механiзм темпорального аутопоезiсу.
Друга версiя, феноменальна, вибудована на теори Мерло-Понтi про
феноменальне тшо[16]. Феноменальне Tino - це сфера штенцшно-д^чо'1' суб'eктивнoстi, яка постае у виглядi духoвнo-тiлеснoгo oрганiзму як
синергетична еднiсть унiкальних утворень (Mi30K у сукупносп з нервовою системою), нерозкладних цiлiснoстей (психoсoматичнi структури, структури свщомосп, ïxrn мoдальнoстi), чуттево-смислових ядер ( перцептивний апарат i кшестезичш мехашзми). Людина у нoрмi свого юнування прагне так oрганiзувати (спрямувати)свою життедiяльнiсть, щоб мoжливoстi ïï феноменального тша були приведенi у вiдпoвiднiсть до цшей й задач життево'1' програми, яка з часом також трансформуеться у частину
феноменального тша i як генетичний код i як штенцшно - керуючий чинник на усих рiвнях особистюного становления. Суб'ект вiдкривае у сoбi пoтенцiйнi мoжливoстi самooцiнки, самоконтролю, самoреалiзацiï, самокерування i в найбiльш загальному планi - самооргашзаци. Синергетичнi ефекти охоплюють й пронизують усе феноменальне тшо людини. Проте, так чи шакше, усi вони пiдпoрядкoванi фундаментальному закону життя - закону збереження (виживання) на
шдивщуальному, родовому й видовому рiвнях. Мовою синергетики це можна подати так, що феноменальне тшо постшно перебувае у сферi тяжшня направленого аттрактора в системi координат-екзистенцiалiв - координат юнування у життевому свт, у його «фазовому просторЬ». Цей аттрактор виконуе роль стабшзуючого чинника, який поеднуе ус вище згадаш «само - » у сталу траектoрiю цiлеспрямoванoстi oсoбистoстi. Вочевидь, що така модель замикання феноменального тша на сталi структури життевого св^у припускае наявнiсть розвинено'1' шструментально'1' системи комушкацп, в якiй усi аспекти самовираження людини знаходили б вщповщний спoсiб входження у глобальний «фазовий проспр» як то iнфoрмацiйний штернетйвський чи ментальний у еднoстi природи й розуму
(ноосферний). Це означав, що штенцюнальнють став «вщчутно-дотичною» в предметах дiяльностi, залучених у комушкативне поле, одним Ï3 сегментйв якого може i повинне стати 1К.
«Вiдчутна дотичнiсть»
iнтенцiональностi й причетна до не iнструменталiзацiя спостер^аються у сучасних засобах комушкацп
(комп'ютерах, телефонах мобiльного зв'язку, навiгаторах GPS i таке шше), оскшьки тексти, образи, розмови, мапи мюцевосп, стаючи iнтенцiональними предметами дiяльностi (комушкацп), втшюють у собi увесь спектр чуттево-гiлетичних компонентiв ноезiса -структурного елемента штенцюнальносп.
Таким чином, феноменальна верая пом^но пiдсилюе i суттево доповнюе феноменологiчну у планi розкриття iнтенцiйноï взаемоди суб'екта з зовшшшм свiтом у формi iнструментального зближення ментальноï сфери i сфери предметноï (речовоï), на перетинi яких й повинне вщбутися референцiальне сполучення семантичних значень iнтенцiональностi та керування у загальному визначенш 1К. При цьому, якщо залишитися у межах прийнятих уявлень про iнтенцiональнiсть й керування, акцент уваги шту:1'тивно все ж таки змщуеться на бiк штенцюнальносп. Тут «мислення функцiонуе як задання обрiю для тлумачення буття з його модальностями» [17]. Слiд нагадати, що у Гайдеггера штенцюнальнють «тут-буття» мае екстатично-обршний характер. Але як тшьки виникае потреба у поясненш i уточненш нових категорiй, скажмо, таких як 1К, то меж традицiйного розумiння iнтенцiональностi та керування доведеться розширити за iснуючi вже можливосп мислення як рефлексй (з уявним обрiем), окреслюючи ïx вже новими можливостями «мислення як рефлексй рефлексй» у гайдеггерiвськiй контамшацп «... прийомом, яким, мов би шструментом i знаряддям, тлумачиться побачене на обри припускання буття» [17]. По суп тут
йдеться про властивють мислення -рекурсiю, яка дозволяе з iмплiцитно присутньо'1 в керуванш iнтенцiональностi винести ïï за «дужки рекурси» у експлiцитному вигляд^ надавши ш гуссерлiвського значення
«функцюнуючо'1 iнтенцiональностi». Розглядаючи 1К як актуальну тезу здiйснюваного тут феноменологiчного анашзу, можна уявити процесуальнiсть такого керування у виглядi «виконання iнтенцii» (термш Гуссерля). Динамiка 1К, як i мислення, пов'язаного з його здшсненням, теж повинна мати рекурсивний характер: «Yd обмiркованi до цього часу модифшаци уявлень доступнi для утворення усе нових i нових ступешв так, що навiть й штенцюнальносп у ноезiсi та ноемi поступово надбудовуються одна на однiй або ж, скорш за все, тшьки одним единим способом вставляються одна в одну» [18].
Y випадку 1К рекурсивну динамшу мислення можна штепретувати як багатоступе- неву феноменолопчну редукцiю з поступовим розгортанням ризомно'1 структури типу «штенцшно'1 мережЪ» Дж.Сьорла, наприклад, Е = g ( g ( g... (g) ...))), де g - концепт обмiрковування задачi керування, який поступово iмплементуеться в спорщнеш концепти бiльш вищого рiвня керованостi об'ектом, вiдповiдаючим за «виконання штенци» Е.
Задамося питанням, а чи здiйснюване «виконання штенцп» практично? Попереднi дослiдження у [7] засвщчують, що так. На д^чому макет прилада був встановлений факт «виконання» мисленево'1 команди, сформовано'1 в уявi оператора таким чином, що головним чинником впливу на процес появи сигнала, засвщчуючого дiйснiсть «виконання штеци», була концентрацiя уваги саме на об'екп спостереження (керування). Такий експеримент дозволяе поширити теорiю 1К як на навчання (тренування) операторiв суто
псиxологiчними методами (в очшуванш ефекту пiдвищення нейропластичностi мозку,що значно покращуе здiбностi
людини у прийнятп рiшень) так й на розробку програмного забезпечення перспективних систем керування, у складi яких очiкуеться появлення
нейрокомп'ютерних iнтерфейсiв. Але ж звичайно, найбшьш суттевого ефекту вщ впровадження теори i практики 1К можно домогтися при комлексному (системному) пiдxодi до проектування й створення засобiв 1К з врахуванням людських i машинних можливостей у реашзаци синергетично дiючого функцюналу «виконання штенци». Саме у цьому напрямку й будуть зосереджеш подальшi дослiдження авторського колектива, залученого до виршення проблеми розробки систем 1К.
Пiдсумовуючи розгляд онтологiчниx аспектiв постановки проблеми можливосп iснування 1К як ново'1 форми здiйснення керiвноï дiяльностi людини у взаемодiï з машинним iнтелектом, зробимо так1 Висновки:
1. 1нтенцюнальнють i керування, доповнюючi одне одного поняття, мiстять у собi не лише потенцiал нового смислоутворення, але й вiдкривають перспективу розробки шовацшних когнiтивниx теxнологiй на основi якiсниx трансформацiй псиxiчниx можливостей людини i створення машинних штерфейав нового поколшня (так званих нейрокомп'ютерних штерфейав).
2. 1снуе логiко - конструктивний зв'язок мiж динамiкою 1К та ризомно-номадичними актами переxодiв у концептуальнш моделi трансверсального розуму. Використання цього зв'язку стане у нагодi для побудови формально-лопчних моделей (систем) 1К.
3. Онтологiчна платформа методолопчно!' ескплiкацiï 1К на основi фрагментiв феноменологiï Е.Гуссерля та фундаментально'1 онтологiï М.Гайдеггера мае значнi можливосп для розгортання теоретичних i практичних дослiджень застосування 1К у перспективних системах
керування швидкюним рухом залiзничнoгo транспорту.
ПЕРЕЛ1К ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Деннет Д. Виды психики. Интенциональность: интенционально -системный подход [Электронный ресурс] Д. Деннет. - Режим доступа: http : //psylib.ukrweb. net/books/dennd01/txt0 2.htm . - Загл. с экрана.
2. Нагель Т. Мыслимость невозможного и проблема духа и тела / Нагель Т. //Вопросы философии. - 2001. -№ 8. - С. 101-112.
3. Мотрошилова Н.В. Интенциональность в «Логических исследованиях»Э.Гуссерля / Мотрошилова Н.В. // Вопросы философии. - 2000. - № 4. - С. 138-157.
4. Князева Е.Н. Энактивизм: концептуальный поворот в эпистемологии / Князева Е.Н. // Вопросы философии. - 2013. - № 10. - С. 91-104.
5. Редько ВН. Дескриптологические основания информационных технологий /Редько В.Н., Редько И.В. // Кибернетика и системный анализ. - 2007. - № 5. - С. 1228.
6. Журавель В. Аналiз досвщу використання високошвидюсних залiзничних сполучень [Електронний ресурс] В. Журавель, I. Журавель // Мiжнарoдний технiкo-екoнoмiчний журнал «Украшська залiзниця». - 2016. -№ 1. - Режим доступу: http://ukrrailways.com/statti/1892-analiz-dosvidu-vikoristannya-visokoshvidkisnikh-zaliznichnikh-spoluchen.html . - Назва з екрану.
7. Звгт про науково-дослщну роботу «Фшософське та науково-методолопчне дослщження теоретичних засад прийняття оптимальних ршень персоналом структур та пiдрoздiлiв залiзничнoгo транспорту в умовах
значного зростання iнтенсивностi рухупоiздiв». - 2009. - № держреестрацй 0109и001180 . - УкрДАЗТ.
8. Див. Звгт НДР. - С.20.
9. Див. Звгт НДР. - С.24-25.
10. Гуссерль Э. Картезианские медитации / Э. Гуссерль // - М.: Академический Проект, 2010. - 229с.
11. Хайдеггер М. Вопрос о технике / М.Хайдеггер // Время и бытие: статьи и выступления. - СПб.: Наука, 2007. -С.314.
12. Блюменберг Х. Жизненный мир и технизация с точки зрения феноменологии / Х. Блюменберг // Вопросы философии. - 1993. - № 10. -С.76.
13. Стюарт Амплби А. Кибернетика второго порядка: на пути к признанию / А. Стюарт Амплби // Университет им. Дж. Вашингтона, 1991. -187с.
14. Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии. Книга первая. / Э. Гуссерль // - М.: Академический Проект, 2009. -489с.
15. Ямпольская А.В. Феноменологическая редукция как философская конверсия / А.В. Ямпольская // Вопросы философии . -2012 . - № 9. - С.157-168.
16. Соколова Л.Ю. Феноменологическая концепция М. Мерло-Понти [Электронный ресурс] Л.Ю. Соколова // Антропология. - Режим доступа:
http://anthropology.ru/texts/sokolova/kolesn _17.html . - Загл. с экрана.
17. Хайдеггер М. Тезис Канта о бытии / М.Хайдеггер // Время и бытие: статьи и выступления. - СПб.: Наука, 2007. - С.525.
18. Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии. С.322.
